Історія розвитку тренажерів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПВНЗ Міжнародний науково-технічний університет

імені академіка Юрія Бугая

Факультет психолого-фізичної реабілітації

Кафедра фізичної терапії

Реферат

З дисципліни «Технічні та ортопедичні засоби у фізичній реабілітації»

На тему: «Історія розвитку тренажерів»

Виконавець: студентка 4 курсу групи ФР-61

Бондар Ольга

Перевірив

Проф. Попадюха Ю.А

Київ 2019

Історія розвитку тренажерів

Аналітики спорту говорять про глибокі корені силових вправ, від яких утворились сучасні спеціалізовані види спорту: важка атлетика, силове триборство (пауерліфтинг), культуризм, допоміжні силові вправи для інших видів спорту і т.д.

Древні малюнки, барельєфи, письмові джерела свідчать, що вже в древні часи в Єгипті, Іраку, Китаї і Греції чоловіки демонстрували свою силу. В останні роки китайської династії Чу (1122 - 249 р. до нашої ери) призовники в діючу армію складали іспити, де визначали здатність піднімати велику вагу.

Відома пристрасть до фізичних вправ у Древній Греції. Наприклад, великий грецький атлет Теаган (3 сторіччя до нашої ери) у віці 9 років переніс на значну відстань бронзову статую. Великими фізичними здібностями відрізнявся народ провінції Кротон, де з'явився найвідоміший у Греції силач Мілон.

Мілон піднімав на плечі чотирьохрічного бика і проходив з ним по всій окружності стадіону в Олімпії. В юному віці Мілон тренувався в такий спосіб: щодня піднімав теля на плечі і проробляв з ним весь цей шлях. Ріс бичок - росла і сила Мілона, тому його вважають прабатьком основних принципів розвитку сили - поступовості нарощування навантажень, систематичності і націленості на перспективу.

В Олімпії був знайдений кам'яний блок вагою близько 143 кг, на якому висічений текст про те, що деякий Бібон піднімав його однією рукою. Датований IV сторіччям до нашої ери напис на величезному камені в Санторині говорить, що Еумаст, син Критобула, відривав його від землі.

У древньому Римі, де вплив грецької культури був дуже великий, знайдені цікаві свідчення, уже письмові. Сенека на початку нашого літочислення у своєму оповіданні “Пекло Луіліум Эпістулае Моралес” рекомендує тренуватися з вагою. У книзі англійця Томаса Эліота (1531 р.) є рекомендації для молоді “працювати з вагою з олова, а також метати важкі чи камінні жердини”. Першим силовим досягненням в Англії був результат Томаса Топхена (1741 р.), що підняв три великих бочки з водою вагою 816 кг. за допомогою ременів, перекинених через плечі.

Історія новою часу знає безліч гідних досягнень силачів. Більше всього їх з'явилося в XIX столітті. Багато тодішніх силачів були важкими, неповороткими, відрізнялися саме грубою силою. Найбільш знаменитим силачем XIX століття був канадець Луїс Сир (вага 136 кг), який у 23 роки - у 1886 році - здобув перемогу над американцем Ричардом Пеннелом (40 років, 81 кг). Луїса Сиру вважають першим атлетом, що став виконувати жим лежачи на лаві. Змагалися атлети й у силовій витривалості.

Ось деякі зафіксовані досягнення: Вільям Коутуре при вазі 67,5 кг вичавив однією рукою штангу вагою 50 кг. (1892 рік). На рубежі XX-ХХІ століття грубі силачі стали виходити з моди. На зміну безсистемним силовим вправам стали з'являтися нові види спорту: важка атлетика, бодибілдинг. Біля джерел розвитку нового напрямку силових вправ стояла людина, яку сьогодні вважають засновником культуризму - це Юджин Сендоу. Він ще належав до числа силачів тодішнього типу, однак уже підкреслював при цьому і значення краси.

Сэндоу вніс величезний внесок у вдосконалювання методики силового тренінгу, він одним з перших обґрунтував необхідність поступового збільшення навантаження збільшенням ваги чи снарядів, нарощуванням числа повторень. Його ідеї вказали дорогу фахівцям, що почали удосконалювати методику вправ з силовим навантаженням і засоби для їхнього виконання. Оскільки усі вправи виконувалися лише в одному підході, на одному тренуванні атлет міг виконати безліч різноманітних вправ. У 1907 році Теодор Зиберт увів два підходи до кожної вправи, і це дало величезний поштовх розвитку силових можливостей.

Його методика припускала три тренування в тиждень. У перший тиждень виконували вправи для розвитку верхньої частини тіла в п'ятьох повтореннях. Кожний наступний тиждень число повторень збільшувалося на одне, до досягнення в кожній вправі 10- 20 повторень. Після цього змінювали штангу на більш важку, а число повторень знижували до вихідного. “Батьком” сучасного бодібілдинга можна вважати Джо Уайдера. Він зібрав та систематизував велику кількість цінної інформації з тренінгу. Його система уявляє собою зібрання найкращих методів формування тіла.

Слово "тренажер" - це неологізм 20-го століття, хоча саме поняття, яке у ньому укладене - «деякий пристрій для навчання людини і створення в нього визначених навичок», застосовувалося ще на зорі цивілізації. При цьому в доіндустриальному суспільстві тренування здійснювалося, в основному, за принципом - "роби як я", хоча, якщо напружити фантазію й освіжити в пам'яті літературні й інші джерела, можна уявити "пристосування", що використовувалися нашими далекими і не дуже далекими предками для виховання і навчання.

У першу чергу це, звичайно, ляльки, що супроводжують людство з часів Адама і Єви. Не забувалися і тварини, зокрема бичок, якого для розвитку сили носив на плечах Милон Кротонський. У ратній справі предки, бажаючи зберегти здоров'я своїх воїнів, використовували в тренуваннях дерев'яні мечі і списи з затупленими наконечниками, а пізніше з'явилися макивары,які можна сміливо назвати функціонально замкнутими тренажерами. Кіногерой 70-х років минулого століття проводив підготовку до операції "Ы" з використанням гіпсових кішечок, а відомий пісенний дід, що тільки не придумував для повноцінного тренувального процесу своєї милої голубки. Тренажери в сучасному розумінні могли з'явитися і з'явилися тільки в індустріальному суспільстві, коли виникла необхідність масової підготовки фахівців для роботи або на однотипному устаткуванні, або зі схожими робочими діями, і, звичайно, у першу чергу для військових потреб.

Але тільки в останній чверті минулого століття, з разюче швидкою комп'ютеризацією світового співтовариства, зі створенням найскладнішої техніки, експлуатація якої зв'язана з ризиком для життя не тільки однієї людини, але і людства в цілому, виникла ціла індустрія - тренажерні технології.

Тренажерні технології сьогодні - це не тільки спортивні тренажери, з якими в основному зв'язане це поняття в загальноприйнятому сприйнятті. Це складні комплекси, системи моделювання і симуляції, комп'ютерні програми і фізичні моделі, спеціальні методики, які створені для того, щоб підготувати особистість до прийняття якісних і швидких рішень, що стане дуже серйозною задачею і навіть проблемою в 21 столітті.

У сучасних тренажерах і в програмах підготовки і навчання, заснованих на них, закладаються принципи розвитку практичних навичок з одночасною теоретичною підготовкою, тобто тренажер здатний розвиватися разом з тим, кого навчають. Реалізація такого підходу стала можлива в зв'язку з бурхливим розвитком і здешевленням електронно-обчислювальної техніки і прогресом в області створення машинного зору, віртуальної реальності і т.п. На базі цих технологій розроблені численні тренажери для військового застосування, що дозволяють імітувати бойові дії з найвищою детальністю в реальному часі, створені безліч додатків технології віртуальної реальності для медицини, що дозволяють проводити операції електронному пацієнту з високим ступенем вірогідності і т.д. і т.п., при цьому області застосування тренажерних технологій постійно розширюються.

тренування швидкість тренажер руховий

Найпростіші тренажери

Найпростіші тренажери є досить багато літератури з використання спеціальних тренажерів у процесах тренувань, на чому ми зупинятися не будемо. Наше завдання показати, як з найбільшим ефектом використовувати підручні кошти при нестачі спеціальних тренажерів. 1. Практично в кожному залі є довгі лавки, які можуть служити джерелом невичерпної кількості цікавих і корисних вправ. Частина з них була описана раніше в темі "Спеціальні стрибкові вправи ". Якщо поставити дві лавки на відстані півметра паралельно одна одній, вийде більш складний комплекс, на якому можна робити вище зазначені вправи. Крім цього, не зайве практикувати переміщення по лавці з розворотами, ударами з закритими очима. Далі йдуть парні вправи: зштовхування, стоячи на одній лавці боком один до одного, на паралельних лавках фронтально, відпрацювання ударів і ухилів. Найбільш складні вправи - робота одного проти двох суперників, ігровий поєдинок на декількох поставлених паралельно лавах. Можливо проводити з використанням лавок силові вправи: віджимання, присідання, прокачування спини і живота. 2.Канат, крім лазіння, може служити хорошим тренажером "Бою з тінню". Бажано, щоб він був товстіший, можна зав'язати на канаті декілька вузлів, у вузли можна вставити метрової довжини палиці. Можна практикувати і стрибки з розгойдується каната з приземленням на ноги і перекатами. 3. Жердини бажано мати різної довжини і товщини, дерев'яні, обкоровані, що не покриті лаком. Кілька вправ з жердинами 1.5-2 метрової довжини. - різні обертання жердини однією і двома руками; - перестрибування через жердину вперед і назад, тримаючи її двома руками; - статичне утримання жердини за її кінець в стійці вершника; - штовхання 1 або 2 палиць, стоячи в стійці на місці руками; - зіштовхування один одного; - зіштовхування і перетягування на лавках; - боротьба на виривання палиці; - те ж, супроводжувати ударами рук і ніг. 4. Спортивні мати повинні використовувати не тільки борці. Крім перекидів, на матах можна прокачувати борцівський міст, на них необхідно вчитися відпрацьовувати падіння. Мат, підвішений на бруси або згорнутий в рулон, перетворюється на тренажер для відпрацювання ударів. Двоє людей, які обгорнуті в мат, є відмінною рухомою мішенню для відпрацювань ударних зв'язок. 5. Гімнастична стінка. На ній традиційно займаються розтяжкою ніг. Можна практикувати підтягування, тривалі витягування, віджимання стоячи на руках, міцна дерев'яна стінка піде для набивання ударних кінцівок, відпрацювання траєкторій ударів рук і ніг. Невеликі пристосування допоможуть вішати на неї спеціальні снаряди типу Макивара. 6. "Залізо".

Розглянемо кілька вправ, що виконуються з ваговими вправами. Обважнювачі можна використовувати як гнучкі - типу поясів із залізною тирсою для рук, ніг і живота, так і жорсткі - гантелі для рук, залізні палиці різної ваги, млинці від штанг, гирі. З гнучкими обважнювачами можна працювати все тренування цілком, починаючи від розминки. Обважнювачі, що знаходяться в кулаці (гантелі і т.д.), можна без втрати часу взяти і відкласти в будь - який час.

Тому ними в основному працюють серіями, чергуючи з серіями без обважнення. З більш важкими гантелями можна працювати в повільному плавному темпі, виконуючи певні напрацювання базової техніки. Залізні палиці, гриф від штанги можна утримувати у витягнутих руках перед собою в стійці вершника, в ній же виконувати швидкі ударні серії двома руками вперед, робити кистьові обертання і перехоплення. З грифом на плечах можна пересуватися в стійках, супроводжуючи пересування ударами ніг. З млинцями від штанги зручно працювати на борцівському мосту, виконувати ножні перекати. Гирею на 16 кг можна жонглювати (тільки не кидайте на підлогу), з парними гирями добре присідати, можна працювати на мосту.

Найбільш загальні рекомендації по роботі з ваговими вправами для людей, що займаються східними єдиноборствами, можуть бути наступні: - відпрацювання базової техніки проводите тільки після її доброго засвоєння "на повітря"; - після роботи з ваговими вправами виконайте серію розслаблюючих вправ і повторіть відпрацьовані без обтяження; - чітко уявляйте, чого ви хочете досягти вправами: швидкості, сили, витривалості, стійкості, і тренуйтеся відповідно: для швидкості - з легкими обтяжувачами, сили - не кваплячись. Наприкінці тренування з великими вагами, витривалості - більше серій і підходів, які не забуваючи про швидкість. стійкості - пересувайтеся з навантаженням класичним для вашого стилю способом. Не забувайте, що основа сили - ноги, спина, живіт, працюйте більше на зміцнення даних частин.

Висновок

Фізична культура - органічна частина загальнолюдської культури, її особлива самостійна область. Разом з тим, це специфічний процес і результат людської діяльності, засіб і спосіб фізичного і духовного вдосконалення особистості. У своїй основі фізична культура має доцільну рухову діяльність у формі фізичних вправ, що дозволяють ефективно формувати необхідні вміння та навички, фізичні здібності, оптимізувати стан здоров'я і працездатність.

Унаслідок науково-технічного прогресу фізичні навантаження на людину були перекладені “на плечі” машин (тренажерів), а, між іншим, оздоровче значення фізичної праці для людини повністю збереглось. Тому питання сьогодні ставиться дуже гостро: або здорове і повноцінне життя, або нескінченні захворювання, недуги.

Аналітики спорту говорять про глибокі корені силових вправ, від яких утворились сучасні спеціалізовані види спорту: важка атлетика, силове триборство (пауерліфтинг), культуризм, допоміжні силові вправи для інших видів спорту і т.д

Тренажерні технології сьогодні - це не тільки спортивні тренажери, з якими в основному зв'язане це поняття в загальноприйнятому сприйнятті. Це складні комплекси, системи моделювання і симуляції, комп'ютерні програми і фізичні моделі, спеціальні методики, які створені для того, щоб підготувати особистість до прийняття якісних і швидких рішень, що стане дуже серйозною задачею і навіть проблемою в 21 столітті.

Отже , історія розвитку тренажерів дуже багато має моментів. Але час йде далі, і тренажери також вдосконалюються, для нашого кращого майбутнього.

Список використаної літератури

1. Водлозеров, В.Є. Тренажери локально спрямованої дії / В.Є. Водлозеров. - Київ: Видавничий центр КДМУ, 2003. - 102 с.

2. До проблеми тренажерного забезпечення студентського спорту / M.Г. Лейкін [и др.] / / Проблеми і перспективи розвитку спортивних ігор і єдиноборств у вищих навчальних закладах: зб. статей Другий електронній науковій конференції. - Харків, 2006.

3. Євсєєв, С.П. Тренажери у гімнастиці / C.П. Євсєєв. - М.: Фізкультура і спорт, 2003. - 254 с.

4. Зациорский, В.М. Фізичні якості спортсмена / В.М. Зациорский. - М.: Фізкультура і спорт, 1970. - 200 с.

5. Лейкін, М.Г. Біомеханічні аспекти виховання сили в процесі навчання і тренування / М.Г. Лейкін. - Київ: Вид-во Міносвіти України, 2001. - 152 с.

6. Лейкін, М.Г. Методичні особливості застосування тренажерів у фізичному вихованні школярів / М.Г. Лейкін, Ю.К. Макурін / / Школа і педагогіка. - М.: АПН СРСР, 2000. - С. 230-249.

Размещено на Allbest.ru