Туристична інфраструктура України: сектор розміщення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Кафедра географії

КУРСОВА РОБОТА

з туристично-рекреаційних ресурсів України

на тему: Туристична інфраструктура України:сектор розміщення

Клименко К.О.

Ніжин - 2019



• ЗМІСТ
• Вступ
• 1. Туристична інфраструктура: роль у розвитку туризму
• 1.1 Основні складові туристичної інфраструктури
• 1.2 Сектор розміщення як складова туристичної інфраструктури
• 2. Загальна характеристика закладів розміщення в Україні
• 2.1 Розвиток готельного господарства в Україні
• 2.2 Характеристика діяльності закладів розміщення в Україні
• 2.3 Територіальні відмінності в забезпеченості закладами розміщення
• Висновки
• Список використаних джерел
• Додатки



ВСТУП

Сучасний світовий туризм перетворюється на глобальний чинник розвитку цивілізації, всіх її складових - економіки, соціальної сфери, духовної культури. Туризм виступає як надзвичайно багатий за змістом і розмаїтий за проявами соціальний феномен. Своїми функціями - світоглядною, культурно-пізнавальною, соціальною, комунікативною, інтегративною, рекреаційною - він істотно впливає на людину, її ціннісні орієнтації, процеси самопізнання і самовдосконалення. Розбудова індустрії туризму в Україні та розвиток національного ринку туристичних послуг позитивно відзначиться на соціально-економічному становищі нашої держави. туристична інфраструктура готельний

Актуальність теми обумовлюється невпинно зростаючою роллю туристичного бізнесу в соціально-економічному зростанні сучасного суспільства. Зважаючи на це, навіть у тих країнах, де він ще не посів домінуючого місця в структурі дозвілля, а це стосується і сьогоденної України, туризм привертає до себе увагу як та ланка економічної діяльності, котра здатна забезпечити значний і суттєвий господарський, фінансовий та соціальний ефект. Саме з цієї причини досить актуальним у науковому плані є дослідження феномена інфраструктури туризму, його соціально-економічних чинників, з метою з'ясування шляхів та способів подальшого розвитку й удосконалення індустрії туризму, збагачення її соціокультурного змісту та досягнення високого рівня соціально-економічної ефективності.

В умовах ринкових форм господарювання проблема формування ефективної ринкової інфраструктури туризму є надзвичайно актуальною. Ефективно діюча сучасна туристична інфраструктура є важливим чинником формування конкурентоспроможної вітчизняної туристичної галузі у світовому розподілу праці.

Об`єктом дослідження даної курсової роботи є туристична інфраструктура України

Предметом дослідження є сектор розміщення,як складова туристичної інфраструктури.

Метою даної курсової роботи є: аналіз сучасного стану та тенденцій розвиткусектору розміщення туристичної інфраструктури України.

Для досягнення мети курсової роботи треба вирішити такі завдання:

· Висвітлити вплив туризму на розвиток готельного господарства України;

· Виявити слабкі та сильні сторони готельного господарства та сектору розміщення в цілому;

· Знайти і обгрунтувати територіальні відмінності в забезпеченості закладами розміщення.

Структура роботи.Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.



1. ТУРИСТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА: РОЛЬ У РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

1.1 Основні складові туристичної інфраструктури

Туристична інфраструктура - базова умова розвитку туризму, що створює необхідний і достатній рівень комфорту в місцях перебування туристів, а також покращує умови життя місцевих жителів, надаючи, наприклад, робочі місця[1].

Інфраструктуру туризму можна розглядати як комплекс видів діяльності щодо створення умов для реалізації туристичних послуг. Слушним є і розуміння туристичної інфраструктури як сукупності різноманітних об'єктів, що використовуються для задоволення потреб туристів (рис. 1.1)[7].

Якщо в першому випадку акцент ставився на діяльнісному, динамічному аспекті, то в другому випадку наголошується на матеріально-технічному, статичному прояві туристичної інфраструктури. Близьким за змістом є і понятійна конструкція «туристична індустрія», яку слід тлумачити як сукупність суб'єктів туристичної діяльності, підприємств харчування, транспорту, торгівлі, закладів культури, освіти, спорту тощо, які забезпечують надання послуг, виробництво та реалізацію товарів для задоволення потреб туристів. Туристична інфраструктура сприяє виробництву туристичного продукту - попередньо розробленому комплексу туристичних послуг, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням, наприклад, послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо. Послуги перевезення туристів здійснюються різними видами транспорту (рис. 1.2)[10].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1. Склад туристичної інфраструктури

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2. Види транспорту в туризмі



Розвиток усієї індустрії подорожей в будь-якій країні насамперед залежить від рівня розвитку індустрії гостинності. При цьому кількість місць в готелях або будь-яких інших видах засобів розміщення - головний показник, що використовується для оцінки ефективності роботи і реальної можливості прийому туристів в конкретному туристичному центрі або регіоні. Індустрію гостинностів будь-якій країні складають засоби колективного і індивідуального розміщення: готелі, готелі, мотелі, гуртожитки, заїжджі двори, туристичні бази, хутори, садиби та ін.

Важливим елементом туристичної подорожі є об'єкти харчування. До підприємств громадського харчування відносяться: ресторани, кафе, бістро, закусочні, їдальні та ін. Як правило, вважається, що турист з ранку повинен одержати сніданок, тому велика частина установ гостинності надає таку послугу, вартість якої звичайно просто включається у вартість розміщення.

Базовий блок галузей розвитку туризму в будь-якій країні разом з туристичною інфраструктурою складають індустрію розваг, дозвілля, охорони здоров'я і спорту. Провідна роль належить індустрії розваг та індустрії дозвілля. Відмінності між цими двома групами галузей невеликі.

Зазвичай до індустрії дозвілля відносять ті підприємства, установи і споруди, послуги яких мають деякі елементи пізнавального характеру.

Індустрія розваг має досить складну галузеву структуру. До неї відносяться численні підприємства роздрібної торгівлі, починаючи від дрібних до великих торгівельних центрів, бутіків, сувенірних крамниць тощо. Відвідини магазинів (шоппінг) - улюблене проведення часу більшості туристів, навіть просте розглядання вітрин, а тим більше купівля сувенірів можуть стати для них розвагою. Для прихильників азартних і спортивних ігор та розваг створюється безліч атракціонів, спортивних розважальних комплексів і гральних закладів.

Особливе місце займають стадіони та іподроми. Великою популярністю серед туристів, насамперед серед молоді, користуються дискотеки, спортивні, молодіжні і нічні клуби. Навіть вулиці нічного міста можуть представляти інтерес. Тим більше, що в великих туристичних центрах натаких вулицях навіть вночі «кипить життя».

Унікальні розважальні можливості надають різного роду тематичні парки і парки розваг з набором відповідних послуг. Найбільшою популярністю користуються аквапарки, парки жахів і космічні парки. Сьогодні набули популярності мультимедійні зали, кафе-театри, вуличні театри та інші атракції на відкритому повітрі. Вони доповнюють панораму виставкових і кіноконцертних комплексів, мюзик-холів і кіностудій, що успішно співпрацюють з турфірмами.

Для любителів спокійного відпочинку є мережа ландшафтних і історичних парків, ботанічних садів. Любителям тваринного світу пропонують свої послуги різні зоопарки, акваріуми, тераріуми, дельфінарії.

Різноманітний спектр послуг надають туристам природно-рекреаційні парки. Сюди відносяться національні парки і заповідники. Характеристика природно-рекреаційних парків включає два аспекти: характеристику природних умов парку і можливостей його туристичного використання. Це не тільки перелік послуг, що надаються адміністрацією парку турфірмам, але і короткий опис туристичних маршрутів і діючих програм. Більшість установ природно-рекреаційної сфери в різних країнах пропонують на туристичному рівні безліч різноманітних цікавих програм, починаючи з простого відпочинку на природі і піших прогулянок до спостереження за конкретними тваринами.

Індустрія охорони здоров'я туристичного профілю в країнах представлена декількома основними типами установ: курортами, санаторіями, пансіонатами і базами відпочинку. Цей напрям діяльності включає такі галузі: лікувально-профілактичну, оздоровчу, лікувальну і реабілітаційну. Відповідно до цих напрямів за спеціалізацією розрізняють два типи установ: установи оздоровчого і лікувально-оздоровчого профілю; установи тільки| лікувального профілю.

Санаторії, наприклад, відносяться виключно до лікувальних установ. Профіль (спеціалізація) таких установ визначається захворюваннями, які в них лікують (нервові, кардіологічні, шлунково-кишкові захворювання), або реабілітацією хворих після перенесених захворювань.

Установи оздоровчого і лікувально-оздоровчого профілю пропонують програми загальнозміцнюючої дії, відновлення сил і профілактики захворювань. Традиційні санаторні (лікувальні) курорти стають поліфункціональними лікувально-оздоровчими центрами, розрахованими на широке коло споживачів. Основні причини цих змін: мода на здоровий спосіб життя; скорочення фінансової підтримки з боку муніципалітетів і держави.

Через особливості географічного розташування установи підрозділяються на приморські, рівнинні і гірські (такими є зокрема ті, що знаходяться і функціонують в Карпатському регіоні), лісові, степові, пустинні, а по співвідношенню факторів, що використовуються - на кліматичні, бальнеологічні (застосування мінеральних або морських вод), грязьові і змішаного напрямку.

Останніми роками все більшого поширення набуває використання інших, найрізноманітніших первинних матеріалів в лікувально-оздоровчих цілях: вина, плодів, ягодів, гуслянки, природних солей, природної пари, газів тощо. Власне, головне значення в оцінці можливостей мають не природні чинники, а якість лікувально-оздоровчих послуг, що надаються туристам, тобто якість курортів.

Значення мають також екологічний стан території, на якій знаходиться установа, тривалість комфортного кліматичного періоду, набір і якість послуг культурної програми. Так, наприклад, в багатьох зарубіжних країнах лікувальні установи розміщуються на території національних парків або заповідників, тобто в екологічно чистих зонах.

Індустрія спорту включає декілька груп установ і споруд, що виконують різні функції і взаємодоповнюють одна одну: курорти спортивного призначення, спортивні комплекси і споруди, спортивні центри і ряд виробничо-технічних споруд, які також використовуються для організації спортивних занять туристів (наприклад, пристані і порти, аеродроми, туристичні бази, гірськолижні бази та ін.). Своєрідною установою туристичного профілю є курорти. Зазвичай це декілька селищ, в кожному з яких є мережа магазинів, підприємств гостинності і громадського харчування. На невеликій відстані від селищ розташовуються спортивні споруди різного профілю, різних видів спорту, які дозволяють туристам урізноманітнити час перебування на курорті. Навіть якщо це цілорічний гірськолижний курорт, в його межах обов'язково існують споруди для літніх видів спорту і занять.

Додатково на курорті створюються численні розважальні комплекси: від боулінгу і казино до концертних залів, польотів на вертольотах і повітряних кулях. Велика частина цих об'єктів безпосередньо використовується для організації різних занять, але частина з них одночасно служить ареною проведення спортивних видовищних заходів, на яких туристи присутні як глядачі. З цієї точки зору установи і споруди можуть бути віднесені до індустрії дозвілля або навіть до масової культури (наприклад, Буковель, Славське, Закопане).

1.2 Сектор розміщення як складова туристичної інфраструктури

В обслуговуванні туристів під час подорожі беруть участь різноманітні підприємства та організації, які є складовими міжнародного туристичного бізнесу. В туристичній практиці їх називають постачальниками послуг.

Один з найважливіших постачальників - сектор розміщення, до якого належать готелі, мотелі, кемпінги, турбази, пансіонати, туристичні гуртожитки, родтелі, ботелі, флотелі тощо. Класичним типом об'єктів розміщення є готелі. Одна з їх головних ознак - мінімальна кількість номерів (в Україні - 10). Готелі надають сукупність обов'язкових послуг (заправка ліжок, прибирання номерів і санвузлів) та додаткових (кондиціонер, звукоізоляція, бебі-ситинг, сервіс у номер, фітнес-центр, салон краси, сад, масаж, сувенірний магазин, басейн, ресторан, бар, пральня, казино, вар'єте, пляж, паркінг, прокат автомобілів та велосипедів, міні-маркет, турбюро тощо).

СОТ визначає засіб розміщення як будь-який об'єкт, який регулярно чи епізодично надає туристам місця для ночівлі. Усі засоби розміщення відрізняються рівнем комфортабельності та організації обслуговування (розмір приміщень загального користування, категорія номерів, технічне оснащення, обсяг додаткових послуг), зручностями проживання в номерах (кількість проживаючих в номері, площа, яка приходиться на кожного проживаючого, наявність санітарних зручностей, меблі).

За стандартної міжнародної класифікації тау відповідності з рекомендаціями ВТО,усі засоби розміщення поділяються на дві категорії - колективні та індивідуальні (ДодатокА ).

До складу колективних засобів розміщення туристів включаються готелі та аналогічні заклади розміщення, спеціалізовані заклади. Із основних ознак готелів треба відмітити наявність номерів. В залежності від особливостей управління, готелі можуть являти собою уособлені підприємства або готелі ланцюги. В залежності від конкретного оснащення і особливості надання послуг у складі готелів розрізняють готелі широкого профілю, готелі квартирного типу, мотелі, придорожні готелі, курортні клуби з проживанням [5].

Спеціалізовані заклади - вони не мають номерів. Вихідною одиницею може бути колективна спальня, площадка. Крім надання місця для ночівлі, заклади можуть надавати й інші види послуг. Прикладом служать оздоровчі заклади (оздоровниці, курорти, санаторії). Поряд з лікуванням організовується харчування, відпочинок, спорт. Інші колективні засоби розміщення включають насамперед, помешкання, призначені для відпочинку. Прикладом цієї групи засобів розміщення служать готелі квартирного типу, комплекси будинків або бунгало.

Також комплексними засобами розміщення слід вважати гуртожитки, молодіжні готелі, шкільні та студентські гуртожитки.

Готемль - будинок із мебльованими кімнатами для короткочасного проживання приїжджих. Залежно від рівня готелю, в ньому можуть бути додаткові послуги - ресторани, кафе, бари, бібліотеки, спортзали, сауни та інше.

Існують різні класифікації готелів. У теорії і на практиці готельного господарства широко поширене розподіл готелів на групи, виходячи з наданих ними побутових зручностей і набору послуг. Ці класифікації встановлюють відповідність категорії готелю прийнятому стандарту обслуговування. За підсумками атестації кожної готелі присвоюється певний розряд, який залежить від кількісних і якісних характеристик її будівлі, номерного фонду, інфраструктури, системи життєзабезпечення, а також рівня комфорту, асортименту основних, додаткових і супутніх послуг, кваліфікації персоналу, культури сервісу.

Класифікація готелів за рівнем побутових зручностей і набору послуг прийнята у всьому цивілізованому світі. У більшості європейських країн подібного роду класифікації входять в компетенцію державних структур (центральних, як у Франції, або місцевих, як в Іспанії) і є предметом розгляду спеціальних законодавчих актів. В інших країнах (зокрема Швейцарії) вони не мають офіційного характеру і вводяться за ініціативою представників готельного бізнесу, а також за домовленістю між власниками готелів. Крім того, багато готельні ланцюги, асоціації та спілки мають свої класифікації. Загалом їх налічується понад 30, в тому числі система зірок (від однієї до п'яти), система букв (А-В-С-В), "корон" або "ключів", балів та ін. Вони різняться не тільки символікою, кількістю категорій, але і стандартами обслуговування. Ці відмінності випливають з історико-культурних особливостей держав і зумовлені національними традиціями, звичаями і звичками.

Найпоширенішою в світі є Європейська (Французька) або Зіркова Класифікація(рис. 1.3)[9].В її основу покладена оцінка кількісних характеристик, де клас готелю визначається числом надаваних послуг і рівнем комфорту, які присуджуються туристським управлінням.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.3. Класифікація готелів за кількістю зірок

Категорія готелю, де буде розміщений турист, вказується на бланку туристської путівки, там же вказується і вид розміщення:

- одномісний номер-ОДН (SGL);

-двомісний номер - ДВМ (DBL);

-тримісний номер - ТРМ (TRP) і т. д.

Також готелі класифікують за характеристикою номерів і якістю обслуговування (рис. 1.4)[3].



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.4. Класифікація готелів за характеристикою номерів і якістю обслуговування

Готелі високого класу характеризуется високою якістю обслуговування і великою чисельністю персоналу. Зазвичай знаходяться в центрі міста, обслуговує висококваліфікований персонал, має дорогу обробку та обладнання. Споживачі послуг великі бізнесмени, учасники конференцій, індивідуальні туристи.

Готелі середнього класу є з широким набором послуг, з тарифом на рівні середніх цін.

Апарт - готелі. Готелі з номерами квартирного типу, обладнані кухнями, побутовою технікою, наборами посуду. Дані готелі широко використовуються в системі володіння відпочинком (таймшер).

Готелі економічного класу, розташовані, як правило, на транспортних магістралях на околиці міста. Ціна на 25 - 50% нижче, ніж у регіоні. Призначені для туристів із середнім достатком.

За функціональним призначенням виділяють: бізнес-готелі, курортні готелі, казино-готелі, spa-готелі (готелі на мінеральних водах і мулах) та інші[3].

Основними клієнтами готелів є внутрішні туристи, які на 70-90% забезпечують завантаження протягом року. Вони фактично і визначають вимоги до готельної бази і рівня сервісу.

Індивідуальні засоби розміщення надаються за плату, в оренду, безкоштовно. Сюди включають помешкання (квартири, котеджі, особняки), які орендуються почергово членами домогосподарства (тайм-шер).

Таймшер - форма володіння власністю у вигляді апартаментів в рамках комплексу апартготеля або право на безстрокове ексклюзивне використання апартаментів на основі розподілу часу на термін кратний тижню в кожному календарному році. Унікальною і привабливою частиною програми є обмін таймшерів через незалежну обмінну компанію.

Хостели- малі форми розміщення економ-класу, що надають своїм клієнтам житло на короткий або тривалий термін, як правило, представляють собою спальне місце без додаткових зручностей в кімнаті. Кількість місць в номерах хостелів може варіюватися від 2 до 20. Ціна за проживання зменшується обернено пропорційно числу місць в номері. Хостели відрізняються особливою атмосферою, спрямованою на спілкування і знайомство туристів. Зазвичай у них є великі кухні-вітальні, де можна приготувати, де гості можуть самостійно приготувати собі їжу, пограти в настільні ігри і т. д.

Мотель - порівняно новий тип придорожнього готелю. У 1935 р. з`явився перший мотель, уже як комфортабельний готель для автотуристів зі стоянкою для автомобіля, автосервісом, заправкою та іншими послугами.

Лоджі - це головне місце розміщення на сафарі в Африці (ПАР,Кенія, Танзанія). Такі готелі знаходяться або на території національних парків, або поруч з ними. Відмінною їх особливістю є те, що зовні вони нагадують традиційні житла місцевих мешканців, органічно вписуються в навколишній ландшафт, побудовані з екологічних матеріалів і при цьому відповідають всім правилам комфорту і безпеки.

Флотель-плавучий готель, своєрідний "курорт на воді", який працює по сезонах на плавучій основі (дебаркадер, баржа, теплохід та ін.). Флотель-плаваючий готель, спеціально обладнане велике комфортабельне судно. Туристам тут надається окрім комфортабельних номерів великий набір послуг: басейни, водні лижі, снасті для рибної ловлі, оснащення для підводного плавання, тренажерні зали, відеотеки, конгрес- і конференц-зали, засоби оперативного зв'язку. Готелі на воді - застраховані комфортабельні судна - широко використовуються для організації спеціалізованих подорожей, таких як бізнес-тури, конгрес-круїзи, тури з навчанням та ін. Флотель - сезонна готель, розташований на дебаркадері, баржі або на переобладнаному судні, що забезпечує туристів розміщенням та харчуванням.

Ботель - готель на кораблі, в якості якого використовується морське судно. Зрозуміло, це не звичайний корабель, який пригнали до берега і заселили стражденних туристів - судно належним чином обладнано для проживання на ньому вимогливих туристів. Найчастіше ботелі зустрічаються на березі незамерзаючих водойм. Ботель, позбавлений суднових механізмів, змушений стояти на вічному приколі, як крейсер Аврора.

Флайтель або «літаючий готель». Цей дуже дорогий тип розміщення обладнаний посадочним майданчиком і розташовується далеко від цивілізованих місць, дістатися до яких можна тільки по повітрю. Флайтель - вид мобільного повітряного готелю.Перший у світі літаючий готель Hotelicopter

Ротель - (готель на колесах) пересувний готель, що являє собою вагон з одно-і двомісними номерами - спальними відсіками, в яких є також відсіки - приміщення для переодягання, загальна кухня або вагон-ресторан з європейською кухнею та загальний туалет на вагон. Ротелі з'явилися ще в кінці 1990-х. Існує кілька видів цих незвичайних «готелів». Всі ротелі створюються на платформі автомобілів «Mercedes-Benz». Моделі розрізняються не тільки за кількістю місць - від 20 до 40, але і по типу. Дві моделі призначені для поїздок по трасах, дві інші - для поїздок по бездоріжжю. Другі ідеально підходять для екскурсій в гори, до ріки, озера, ліс і т.д. У ротелі є кухня, оснащена найчастіше мікрохвильовими печами, а також загальний туалет.

Бунгало - одноповерховий будинок для однієї сім'ї, часто з плоским дахом і великою верандою. Найбільш часто цим терміном позначають споруди в Каліфорнії та інших штатах США.

Кемпінги - табори для автотуристів на охороняються, добре обладнаних майданчиках. Вони оснащені системами енерго - і водопостачання, каналізації; мають спеціально відведені місця під автомобільні стоянки а також для профілактичного огляду, мийки та ремонту автомобіля і надають ряд інформаційних, торгових, розважальних послуг. Залежно від їх якості і асортименту кемпінг присвоюється певна категорія, як правило, від однієї до чотирьох зірок. Высококатегорийные табори для автотуристів розташовують тенісними кортами, басейнами, саунами, водними атракціонами, по суті, трансформуючись у центри дозвілля. Поряд з об'єктами спорту розваг, вони мають при собі підприємства харчування і торгівлі, пральні, відділення зв'язку.

Помітні зміни відбуваються і в розміщенні туристів в кемпінгах. На зміну власним і орендованим наметів приходять туристські автофургони, автопричепи, будинки на колесах. Тільки в Європі налічується сьогодні 600 тис., і кількість неухильно збільшується. Більша частина парку пересувних засобів розміщення перебуває в Німеччині, Італії, Франції і Великобританії.

Туристські автофургони зазвичай не перевищують 6 м в довжину, 2,20 м в ширину і важать від 500 до 1000 кг, хоча існують більш громіздкі і важкі зразки. За рівнем комфорту це житло мало чим відрізняється від сучасних дач. У ній є спальна кімната, зал, кухня з газовою плитою і холодильником, туалет і душ. Перевага пересувних засобів розміщення перед дачею полягає в можливості подорожувати.

Вони дозволяють вільно пересуватися, не сковуючи туриста програмами перебування та розкладом громадського транспорту, відвідувати країни з недостатньо розвиненою інфраструктурою, занадто дорогими і переповненими готелями, а також вирішувати проблему з житлом під час проведення великих міжнародних заходів, як-то: всесвітні ставки, Олімпійські ігри.

Такі засоби розміщення туристів як кемпінги, туристичні котеджі, турбази, альпіністські табори розташовуються, як правило, в мальовничій місцевості. Туристичне обслуговування тут має сезонний характер.

Санаторій - мед. заклад, в якому в лікувально-профілактичних цілях використовують природні фактори (клімат, мінеральні води, лік. грязі та ін.) в поєднанні з фізіотерапією, лік. методами лікування при дотриманні хворими санаторного і курортного режиму-засіб розміщення, розташоване на території курорту або рекреаційної зони, що надає послуги лікування в регламентованому режимі.

Профілакторій-лікувально-профілактичний заклад - засіб розміщення, як правило, відомчого підпорядкування, призначений для організації відпочинку і загального оздоровлення, яке має умови для надання послуг профілактичного лікування професійних захворювань.



2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАКЛАДІВ РОЗМІЩЕННЯ В УКРАЇНІ

2.1 Розвиток готельного господарства в Україні

Важливою складовою туристичної сфери е готельне господарство, тому доцільно простежити історію його розвитку в Україні. Праобразом перших готелів на Русі-Україні були заїзні двори, розташовані на відстані кінного переходу один від одного. У великих містах будували гостинні двори, які, окрім об'єктів розміщення та харчування, мали крамниці, склади. Такі споруди з XV ст. створювали при поштових станціях, а також на торговельних шляхах, котрими проходили купецькі каравани з Польщі, Кримського Ханства, Туреччини, Молдови, Греції, Угорщини та країн Західної Європи.

В Україні століттями будували корчми вздовж торговельних і чумацьких шляхів. Тут спритні підприємці не лише торгували горілкою, а й надавали нічліг подорожуючим, охорону кінним упряжам.

На Козацькій Січі (о. Чортомлин) у другій половині ХУП ст. біля Дніпровського порту був розташований "Грецький дім" - приміщення для іноземних послів і купців. Це засвідчує існування цивілізованих торговельних та політичних зв'язків Запорозької Січі зі зовнішнім світом. Однак справжні готелі на території України з'явилися лише вХІХст.

Подорожуючи Україною 1769 р. німецький просвітитель-мандрівник Г. Гердер був захоплений її красою, природою, культурою і духовним багатством народу, що проживав на цих землях: "Україна стане Новою Грецією - гарне небо над людьми, її грайлива вдача, співуча душа, її родючі землі колись розквітнуть: з багатьох народностей виникне колись могутня розвинута нація, як це сталося і з Грецією, її терени сягнуть Чорного моря, а звідти поширяться на весь світ". Ці слова Гердер опублікував у "Нотатнику подорожуючого", в якому європейський читач відкрив для себе новий та загадковий світ Східної Європи, краю, що манив таємничістю почуттів.

Отже, навіть загальнооглядова інформація про туристичну Україну в перший період розвитку туризму підтверджує, що інтерес мандрівників до наших просторів постійно зростав, а залишені ними матеріали про територію України і людей, які її заселяли, є неоціненним скарбом для вивчення минулого рідного краю.

Другий період розвитку туризму в світі, пов'язаний із розвитком індустріального суспільства, сприяв перетворенню стихійного мандрівництва на організований туризм. Специфікою України було те, що вона, як і в попередні чотири століття, залежала від геополітичних сусідів: на початку XIX ст. - від двох великих імперських держав - Росії й Австрії. Тому характер туризму в цей період дуже нагадував процеси, що відбувалися в Російській імперії загалом: поступово розвивалися транспортна інфраструктура, музейна справа, споруджувалися готелі. На межі XIX-XX ст. прогресувало краєзнавство. Основною причиною такого поступу став загальноєвропейський процес науково-технічного прогресу та прискорений на його базі соціально-економічний розвиток України.

Вигідне географічне положення, значна історико-архітектурна спадщина та високий адміністративний статус Києва у XIX ст. сприяли перетворенню його на вагомий туристичний центр Європи, хоча для цього, як зазначають Л. Устименко й І. Афанасьєв, не вистачало готелів, закладів харчування та розваг для туристів. Транспортна інфраструктура тільки почала набувати сил. Регулярні залізничні рейси Києва зі зовнішнім світом встановилися в 1889 р.

Першим великим готелем Києва того періоду дослідники вважають "Зелену гостиницю". Готель збудований у 1803- 1805 рр. Він належав Лаврі. На межі XIX- XX ст. Київ уже мав стільки місць у готелях, що їх цілком вистачало для заможних туристів.

З організацією "Підприємства громадських подорожей в усі країни світу", створеною в Петербурзі 1885 р., почали виникати подібні організації в інших містах імперії, наприклад, в Одесі - Кримський гірський клуб (1890 р.) із філіями в Ялті та Севастополі, а 1895 р. - Ялтинське екскурсійне бюро. У1901 р. було створено Російське товариство туристів із відділеннями у Києві, Харкові, Полтаві, Катеринославі, Кам'явці-Подільському, Одесі. Воно у перші роки діяльності вступило до Міжнародної ліги туристичних товариств.Уведення західноукраїнських земель до Австрійської імперії (1772 р.) посприяло впорядкуванню вже відомих на той час курортних місць.

На Закарпатті цілеспрямована розбудова бальнеорекреації та її інфраструктури припадає на період перебування у складі Чехословаччини (1919-1938 рр.).

Особливий внесок у розвиток туристики зробив І. Франко. Його праця "Галицьке краєзнавство" дотепер слугує українській краєзнавчій науці, хоча написана наприкінці XIX ст. (1892 р.).

Кінець XIX ст. - початок освоєння туристичних територій Яремча, Ворохти, Гребенева й інших місць, а вже на початку XX ст. розгорнувся масовий туристичний рух, що дав підстави вченому В. Кубійовичу констатувати про туризм як один із визначальних напрямів господарської спеціалізації Карпат.

У розвиток туризму на західноукраїнських землях важливу сторінку вписали численні туристичні, краєзнавчі та спортивні товариства. Туристичною діяльністю зацікавилося українське спортивне товариство "Сокіл", українське товариство "Чорногора" (1910 р.), польське товариство "Татранське". Усі вони надавали методичну та практичну допомогу в здійсненні мандрівок, пізнанні Карпат, Альп, Татр. Однак еволюційний поступ туризму перервала Перша світова війна.

У третій міжвоєнний період розвитку туризму в Україні туристично-краєзнавча робота на західноукраїнських землях, завойованих тоді Польщею, швидко відновилася. У 1921 р. професор І. Крип'якевич заснував "Кружок любителів Львова". За його допомогою організовували перші науково-пізнавальні мандрівки Львовом та його околицями. У 1922 р. відновило роботу туристичне товариство "Чорногора", яке продовжило використовувати туристичне краєзнавство для національно-патріотичного виховання української молоді.

Вагомий внесок у розвиток туризму зробило краєзнавче українське туристичне товариство "Плай", зорганізоване 1924 р. у Львові. Воно популяризувало пам'ятки природи та культури засобом туризму, розробляло туристичні маршрути рідним краєм. У такому ж напрямі діяли товариства "Сокіл", "Січ", "Луг" та ін.

У 30-х роках почали зароджуватися перші об'єкти туристичної інфраструктури - "захисти", які чимось нагадували сучасні турбази. З'явилися дитячо-юнацькі пластові табори й агрооселі - літниська для самодіяльних туристів, що формувалися з української інтелігенції. З метою безпеки мандрівників та відпочиваючих, зокрема на лещатар-ських (лижних) маршрутах, організовували службу охорони. Відомими центрами гірськолижного туризму стали курорти Славське, Розлуч, Сянки. Виникли лижні витяги на горах Тростян, Високий Верх, Ільза, Кичера. Центрами сільського зеленого туризму були с. Криворівня, присілок Ярем-ча - Дора, Космач, Сколе, Гребенів, Славське, Розлуч, Тухля, Болехів, Рожнятів, Жаб'є (Верховина), Ворохта, Микуличин, Вижниця, Воловець, Рахів.

У 20-х роках були відкриті перші будинки відпочинку. В 1928 р. був заснований Одеський науково-дослідний інститут курортології, який розпочав діяльність із вивчення рекреаційних ресурсів України з метою використання їх для лікування найрізноманітніших захворювань.

Управління туризмом в Україні підпорядковувалося Товариству пролетарського туризму, створеному в РРФСР. В Україні діяло його відділення.

У 1930 р. було створено Всесоюзне добровільне товариство пролетарського туризму та екскурсій. У середині 30-х років його, як і всі інші добровільні туристичні товариства, що існували в країні, ліквідували Постановою уряду. Отже, в сфері туризму країни практично було запроваджене державне управління. Друга світова війна перервала цей процес.

Із завершенням Другої світової війни, яка завдала відчутної шкоди туристичній інфраструктурі, Україна ввійшла у четвертий етап світового розвитку туризму.

Туризм в Україні ще довго перебував у занепаді. Лише у 60-х роках держава виявила інтерес до його подальшого розвитку, зокрема тоді, коли в 1965 р. на рівні областей були створені профспілкові ради з туризму та екскурсій, підпорядковані Українській республіканській раді з туризму та екскурсій. Туризм в Україні продовжував розвиватися на профспілковій і відомчій основі. Профспілковим туризмом керував "Укрпрофтуризм", а іноземним - монопольно займався "Інтурист" і "Супутник", який відповідав за розвиток міжнародного молодіжного туризму.

Відродження туризму здійснюється поступово. Важливим кроком у створенні правових засад туристичної діяльності та його розвитку стало прийняття Верховною Радою України 15 вересня 1995 р. Закону України "Про туризм", який визначив конкретні завдання розвитку сфери туризму. Розпочався новий етап, пов'язаний із розбудовою приватних туристичних підприємств, які поєднують діяльність не лише з отриманням високих прибутків, а й з намаганням досягти якісних показників в обслуговуванні своїх клієнтів. Туризм перетворився на засіб формування ринкового механізму економіки. Від його діяльності почали надходити значні кошти до державного бюджету, він дав змогу раціонально використовувати вільний час громадянам і став вагомим чинником вивчення історії рідного краю та культурної спадщини українського народу[6].



2.2 Характеристикадіяльності закладів розміщення в Україні

У 2017 році надання місць для проживання здійснювали 4256 юридичних та фізичних осіб із загальною кількістю місць для розміщення 376 тис., що на 2% та 7% менше за відповідні показники 2016 року. На сьогодні 74% місць розташовано в спеціалізованих засобах розміщення, а саме в санаторіях, пансіонатах, базах відпочинку, санаторіях- профілакторіях тощо, а 36% місць розташовано в готелях та аналогічних закладах. За період з 2013 до 2017 роки включно мережа колективних засобів розміщення скоротилась на 1785 суб'єктів: значно зменшилась кількість туристичних баз, пансіонатів та баз відпочинку, санаторіїв та профілакторіїв, гуртожитків для приїжджих, проте зросла кількість готелів, хостелів та мотелів. Кількість місць розміщення за відповідний період зменшилась на 211 тис. місць: 80% цього зниження склали місця в закладах з лікувальними та оздоровчими послугами, 20% -місцяу закладах готельного типу.

Анексія Криму, відокремлення окремих районів Донецької та Луганської областей та події на Сході України істотно вплинули як на потенціал санаторно-курортних та оздоровчих закладів України, так і на споживання послуг з тимчасового розміщення у різних областях. Загалом чисельність розміщених осіб в Україні у 2017 році щодо 2014 року знизилась на 20%: у Луганській та Донецькій областях чисельність розміщених осіб скоротилася в 5 разів, у Рівненській, Дніпропетровській, Харківській, Одеській, Чернівецькій, Черкаській та Херсонській областях - в середньому на 15%, а от у Тернопільській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Черкаській та Закарпатській областях чисельність розміщених осіб зросла в середньому на 25%. Найбільш стійким до зміни соціально-політичної ситуації в Україні виявився рівень споживання послуг з розміщення в місті Києві, Вінницькій, Миколаївській, Житомирській, Полтавській та Запорізькій областях: кількість розміщених осіб практично не змінилася відносно докризових показників.

Послугами з тимчасового розміщення у 2017 році скористались 6,5 млн осіб, що на 13% більше, ніж у 2016 році, 13% з них - іноземці. Найбільше відвідувачів традиційно розміщуються у місті Києві (1,2 млн осіб), Львівській (860 тис. осіб), Одеській (514,5 тис. осіб) та Дніпропетровській (447тис.осіб)областях.

В Івано-Франківській, Запорізькій, Харківській, Закарпатській та Київській областях скористалися послугами розміщення 341 тис., 309,5 тис., 269 тис, 269 тис. та 295 тис. осіб відповідно. Дещо менше осіб розміщувалося у Полтавській (234,5 тис.), Миколаївській (212 тис.), Тернопільській (211 тис.), Хмельницькій (184 тис.), Херсонській (179,5 тис.) та Черкаській (150 тис.) областях.

Найменше осіб було розміщено у колективних закладах розміщення Вінницької (137 тис.), Волинської (117,5 тис.), Рівненської (117 тис.), Чернівецької (109 тис.), Житомирської (81 тис. осіб), Чернігівської (69 тис. осіб), Сумської (63 тис. осіб) та Кіровоградської (65 тис. осіб) областей [4]. В цих регіонах за досить добре розвиненої мережі закладів харчування рівень споживання послуг з розміщення найнижчий в Україні: однією з причин такого явища є одноденна близькість до більш популярних місць розміщення.

Найчастіше відвідувачі розміщувалися в готелях (66%), рідше на базах відпочинку, туристичних базах та в санаторіях, а найменше в гуртожитках для приїжджих, мотелях, хостелах, пансіонатах відпочинку, санаторіях-профілакторіях, дитячих санаторіях та закладах дитячого оздоровлення.

Індустрія гостинності України продовжує інтегруватися у світовий туристичний ринок: відповідно до сучасного споживання трансформується мережа колективних засобів розміщення. Доля спеціалізованих (оздоровчих) засобів знижується, адже подорожі зазвичай мають коротко- та середньо-терміновий характер, і сучасний темп життя рідко передбачає класичну 21-денну путівку до санаторію. У структурі внутрішнього споживання санаторно-курортних послуг вагома роль продовжує належати державі. Забезпечити достатнє завантаження засобів оздоровлення державним коштом практично неможливо, споживання ж послуг з оздоровлення українцями власним коштом не має масового характеру у зв'язку невисоким рівнем доходу. Іноземні відвідувачі мають більші достатки, проте і вибагливіші до умов перебування, а стан відповідних засобів розміщення в Україні погіршується щороку. Наслідки замкнутого кола “відсутність споживання - відсутність інвестицій - занепад” - закриття та реструктуризація побудованих здебільшого за радянських часів санаторіїв та баз. Натомість популярнішими стають хостели, мотелі та готелі, адже зростає кількість туристів, які менш вибагливі до комфорту, не потребують оздоровлення, але є більш вибагливими до цін, новинок та вражень.

У зв'язку з анексією Криму та конфліктом на Сході України потенціал санаторно-курортних та оздоровчих закладів зазнав значних втрат, змінилися соціально-політичні та економічні відносини з Росією та Білоруссю та зазнав структурних змін в'їзний туристичний потік, що призвело до загального зниження рівня споживання послуг з розміщення та його зміщення до Центральної та Західної України. Стабілізація ситуації в державі та зростання до України довіри громадян із країн ЄС сприятиме подальшому відновленню рівня споживання послуг, легалізації діяльності підприємств та розвитку мережі колективних засобів розміщення відповідно до сучасних світових тенденцій (додаток Б)[2].

2.3 Територіальні відмінності в забезпеченості закладами розміщення

Унаслідок впливу численних факторів на ринку готельних послуг слалася ситуація, за якої співвідношення попиту і пропозиції в різних містах України є різним. На відміну від товарів і багатьох інших послуг пропозицію готельних послуг неможливо оперативно перенести з одного міста в інше. Сформована різниця між кон'юнктурою ринку готельних послуг в різних містах і регіонах є досить сталою, тому вона повинна бути об'єктом маркетингових досліджень, основна мета яких - раціонально поділити в розрізі міст і регіонів зусилля щодо подальшого розвитку готельної справи.

Концентрація сучасних готелів у великих містах призводить до збільшення показників середньої площі номера і середньої площі в розрахунку на одне місце. Про краще матеріально-технічне забезпечення готелів великих міст свідчить також показник балансової вартості основних фондів у розрахунку на одне місце: у групі міст з чисельністю населення 500 тис і більше він вдвічі вищий, ніж у містах з населенням до 200 тис.(додаток В ). Характерно, що великі міста не тільки користуються раніше створеною кращою матеріальною базою готелів, але і докладають більше зусиль для її підтримання в належному стані: питома вага витрат на капітальний ремонт у загальній сумі витрат у готельному господарстві міст, що мають чисельність населення від 500 тис. і більше становив 8%, а в менших містах - 2-3%.

Коротко характеризуючи матеріальну базу туризму, можна відзначити, що на початок 2017 року в Україні налічувалось 2,761 підприємство готельного господарства загальною кількістю 100,67 тис. місць. За формою власності вони розподіляються так: 40 % перебувають у державній та комунальній власності, 57 % - у колективній та 3 % - у приватній. Кількість готелів за областями дуже різна ізалежить від багатьох факторів (додаток Г ) [4].

Кількість готелів за регіонами наведено на рисунку 2.1.



Рис. 2.1. Забезпеченість регіонів України готельними закладами



ВИСНОВКИ

Підприємства готельного-ресторанного господарства займають особливе місце в інфраструктурі тому, що сприяють задоволенню таких важливих потреб туристів як проживання та харчування.

Перспективним та інвестиційно-привабливим видом підприємництва є готельний бізнес, головне призначення якого - надання місць розміщення для обслуговування туристів та відвідувачів, що здійснюють поїздки з метою задоволення пізнавальних, рекреаційних потреб, вирішення комерційних та службових справ.

Упродовж усіх етапів розвитку туризму в нашій країнізаклади розміщення не втратили своєї актуальності і продовжують розвиватися і вдосконалюватися.

У зв'язку з анексією Криму та конфліктом на Сході України потенціал санаторно- курортних, оздоровчих і закладів готельного типу зазнав значних втрат,але як результат,населення стало менш вибагливим і активно розвиваються не дорогі заклади розміщення (мотелі,кемпінги та ін.)

У великих містах збільшуються показники середньої площі номера,покращується і показник матеріально-технічного забезпечення. Власники підтримують готелі у належному стані, підтримуючи їх конкурентноспроможність .

Належний рівень розвитку готельного господарства допоможе увійти нашій державі до провідних туристичних країн світу.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про туризм»від 15.09.1995 р. No 324/95-ВР//Режим доступу. URL:http://www.zakon4.rada.gov.ua

2. Асоціація індустрії гостинності в Україні. URL:http://aigu.org.ua/trend.html

3. Готелі та подібні до них заклади розміщення. URL:http://tourlib.net/books_ukr/vt4-3-1.htm

4. Державна служба статистики в Україні. URL:http://ukrstat.gov.ua/

5. Засоби розміщення. URL:http://sdamzavas.net/1-9921.html

6. Історія розвитку готельного господарства в Україні. URL:https://otherreferats.allbest.ru/sport/00552100_0.html

7. Основні складові туристичної інфраструктури. URL:

https://studfiles.net/preview/5257829/page:11/

8. Рутинський Михайло Й. Географія туризму України.- К.: Центр навчальної літератури, 2004.- 160с.

9. Сенін В.С. Готельний бізнес : класифікація готелів та інших засобів розміщення / В.С. Селін, А.В. Денисенко. - М., 2000. - 144 с.

10. Сучасний стан сектору розміщення. URL:

https://studfiles.net/preview/2299597/page:89/



Додатки

Додаток А

[5]

Класифікація засобів розміщення туристів



Групи міст за чисельністю населення,тис. осіб

Кількість готелів України за областями (2017р)
Вінницька	66
Волинська	58
Дніпровська	120
Донецька	45
Житомирська	67
Закарпатська	208
Івано-Франківська	244
Київська	111
Кропивницька	29
Луганська	25
Львівська	277
Миколаївська	79
Одеська	208
Полтавська	77
Рівненська	43
Сумська	35
Тернопільська	57
Харківська	116
Херсонська	57
Хмельницька	74
Черкаська	78
Чернівецька	75
Чернігівська	31
м.Київ	163
Кримська	210
м.Сімферополь	77

Размещено на Allbest.ru

...