Cучасний стан розвитку та шляхи удосконалення туристичної інфраструктури в Україні на прикладі Закарпаття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Cучасний стан розвитку та шляхи удосконалення туристичної інфраструктури в Україні на прикладі Закарпаття

Сьогодні, туристична діяльність в Україні є високорентабельною галуззю господарства, оскільки інвестиції вкладені у неї, швидко окупляться. Туризм завойовує перші позиції, як у світовій, так і у вітчизняній економіці.

Найвищий туристичний попит Україні мають регіони з багатими природними та історико-куль-турними ресурсами, які зазвичай густозаселені, урбанізовані та вигідні за своїм географічним положенням. Розвиток менш цінних у туристичному плані територій потребує розвитку матеріально-технічної бази туризму та інфраструктури, що вимагає вкладення інвестиційних коштів.

Україна та відповідно Закарпатська область, має значні потенційні можливості для розвитку туристичної сфери - унікальні природно-кліматичні, історико-культурні та національно-етнографічні ресурси таких регіонів, як Карпати, культурні пам'ятки Києва, Львова, Чернівців та Ужгороду ін.

Залежно від стану економіки країни, від підтримки державою розвитку національного ринку, ця галузь господарства та відповідно і туристична інфраструктура розвивається нерівномірно. Найбільшого розвитку інфраструктура має у регіонах з багатими лікувальними туристичними ресурсами та екологічно чистими територіями, зокрема це області у регіоні Українських Карпат.

Зокрема, вітчизняний науковець О. Музиченко-Козловська, пропонує для розроблення програми заходів щодо економічного та інфраструктурного оцінювання та регулювання туристичної привабливості регіону наступне:

1.Оберігати, відновлювати та підтримувати у привабливому вигляді природні ресурси та історико-культурні пам'ятки країни як основну притягальну силу для туриста;

2.Інтенсивно і якісно розвивати туристичну інфраструктуру;

3.Стимулювати розвиток суміжних з туризмом галузей економіки регіону, у тому числі у сфері туристичної анімації, що у кінцевому результаті призведе до розвитку туристичної інфрастуктури;

4.Покращувати якість довкілля у межах туристичних територій;

5.Достатньо і якісно інформувати про туристичні регіони;

6.Проводити маркетингові кампанії у межах туристичних регіонів, використовуючи наукові здобутки з регіонального маркетингу;

7.Створювати навчальні центри для підготовки, перепрофілювання та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, включаючи закордонні стажування;

8.З боку державних та місцевих органів влади надавати належну фінансову підтримку для утримання туристичної інфраструктури;

9.Органам державної та місцевої влади підтримувати економічний та політичний імідж туристичного регіону;

10.Проводити просвітницьку роботу серед населення як основного носія культурно-етнографічних цінностей нації [47, с. 229-237].

На нашу думку, зазначені чинники у кінцевому рахунку будуть якісно сприяти розвитку туристичної інфраструктури та індустрії туризму в Україні та у Закарпатській області відповідно.

Аналіз сучасного стану туристичної інфраструктури Закарпаття вказує на те, що вона охоплює:

1. Туристичні ресурси - сукупність природних, історичних, культурних, соціально-економічних та інших ресурсів національної території, які задовольняють різні потреби туриста;

2. Суб'єктів туристичної діяльності - суб'єкти господарювання, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку, і мають ліцензію або дозвіл на здійснення діяльності, пов'язаної із наданням туристичних послуг та внесені до Державного реєстру суб'єктів туристичної діяльності. Такий суб'єкт туристичної діяльності як туроператор безпосередньо та регулярно здійснюють діяльність щодо створення турпродукту, реалізації та надання туристичних послуг, а також посередницьку діяльність із надання характерних і супутніх послуг.

3. Туристичну індустрію - сукупність суб'єктів туристичної діяльності, організаційні структури підприємств харчування, транспорту, торгівлі, закладів культури, освіти, спорту тощо, які забезпечують надання послуг, виробництво та реалізацію товарів для задоволення потреб туристів;

4. Туристичні послуги - послуги щодо розміщення, харчування, інформаційно-рекламного обслуговування, а також послуги закладів культури, спорту, побуту, розваг тощо, спрямовані на задоволення потреб туристів;

5. Туристичний продукт - попередньо розроблений комплекс, який поєднує такі послуги, що реалізуються або пропонуються до реалізації за єдиною ціною. Сюди входять:

а) послуги перевезення;

б) послуги проживання;

в) інші туристичні послуги, не пов'язані із перевезенням і проживанням.

Маємо констатувати, що сьогодні основою інфраструктури туризму є готельне господарство, що матеріально забезпечує функціональну гостинність. Мережа підприємств готельного господарства активно формувалася у період масового туризму наприкінці 70-х і впродовж років XX ст. Більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, та баз відпочинку будували за проектами, які не відповідають сучасним міжнародним стандартам. Інтенсивна їх експлуатація, а також несвоєчасне проведення поточних ремонтів призвели до значного зносу будівель устаткування. Тому пріоритетним напрямом зміцнення матеріальної бази туристичних підприємств має бути реконструкція, модернізації та будівництво об'єктів туристської сфери за рахунок власних підприємств і через залучення інвестицій, у тому числі іноземних. Середньорічний відсоток завантаження номерного фонду підприємств готельного господарства України становить близько 30%, тоді як в економічно розвинених країнах середньорічна завантаженість номерного фонду коливається від 50 до 60%.

Розвиток матеріальної бази обласного готельного господарства стримується також через недосконалість податкової системи, при якій всі заходи з покращання матеріальної бази індустрії гостинності здійснюються лише за рахунок прибутку підприємства.

У готельному бізнесі дуже важливим показником є кількість іноземних туристів як джерело надходження іноземної валюти в країну. В такий спосіб відбувається експорт українських послуг. Негативною тенденцією в сучасному розвитку вітчизняного готельного господарства є те, що в середньому лише 15-20% загальної чисельності іноземців, які в'їхали в Україну, користуються послугами підприємств готельного господарства. Це свідчить про негативні наслідки високої вартості перебування у вітчизняних засобах, розміщення порівняно із обслуговуванням за кордоном і невідповідності рівня якості послуг і ціни.

У цьому контексті доцільно зазначити, що ціни в області на послуги, які надають підприємства готельного господарства, мають тенденції до постійного зростання. Підставою для цього є загальне підвищення вартості проживання, спричинене такими економічними процесами, як:

а) збільшення тарифів на електроенергію та опалення;

б) інфляція та флуктація валют;

в) рівень оподаткування;

г) включення до вартості готельних послуг проведення ремонтів і реконструкцій. Так, за останні 5-7 років середньорічні темпи зростання цін збільшились у 3-5 разів.

Щодо територіального розподілу готельного господарства, то основою матеріально-технічної бази в Україні є великі адміністративні центри: м. Київ, м. Дніпропетровськ, м. Одеса, м. Львів і регіони, що мають туристично-екскурсійне значення, зокрема, Карпати та Чорноморсько-Азовське побережжя. Найбільший обсяг готельних послуг, наданих у 2016 р., припадає на м. Київ, Одеську, Закарпатську, Львівську та Івно-Франківську області.

Сьогодні, очікувати суттєвого підвищення доходів підприємств готельного господарства від організованого туризму можна за умови будівництва нових та реконструкції готелів різних категорій і типів, які б враховували матеріальні можливості різних верств населення та види туризму. Нинішня інфраструктура матеріальної бази підприємств готельного не повною мірою відповідає вимогам міжнародних стандартів. Кількість підприємств готельного господарства в Україні порівняно іншими країнами світу дуже мала.

У Великобританії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. Місткість готелів та інших засобів розміщення у Франції становить 1,2 млн місць, Іспанії -1,1 млн, Німеччині - 1,5 млн, Італії - млн, Росії - 400 тис. місць, а в Україні лише 104,6 тис. місць.

У країнах Європи великі готелі становлять 15-25% загальної кількості готельних господарств, 75-85% - це мотелі та готелі. За результатами аналізу структури готельного господарства такі форми готельного господарства як мотелі, кемпінги, бази, що надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні слабо розвинені. Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати суттєвий поштовх розвитку готельного господарства та створенню додаткової кількості робочих місць.

Необхідно відзначити, що тільки наявності інфраструктури, призначеної для туризму, недостатньо. Її необхідно розглядати у більш широкому значенні: основні елементи інфраструктури повинні виконувати не тільки виключно рекреаційну функцію, а й служити провідним фактором поліпшення всього соціально-економічного життя країни. Зокрема, це має бути інфраструктура загального користування, що відповідає світовим стандартам і зорієнтована на всіх мешканців України та її гостей. Тут одне з провідних місць належить транспортній системі України та відповідно Закарпатської області. Питання охоплює проблему:

1. Транзитних перевезень;

2. Організацію залізничного сполучення;

3. Розвиток автомагістралей, повітряного, морського, річкового транспорту.

Сьогодні Україна має розвинуту мережу автомобільних доріг і залізниць, аеропортів, річкових і морських портів. Авіаційний, автомобільний, залізничний, річковий і морський транспорт здатні забезпечити перевезення туристів з резервом транспортних потужностей на деяких видах транспорту. Тому, транспортні шляхи України та відповідно Закарпатської області повинні відповідати міжнародним вимогам та надавати можливість здійснювати перевезення швидко, безпечно, надійно, комфортно. В Україні прийнята Програма функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів. Її реалізація дозволить розв'язати проблему облаштування доріг, створити сприятливі умови для розвитку туристичної індустрії.

Що стосується автомобільного транспорту то показник щільності автомобільних доріг України є значно нижчим у порівнянні з деякими європейськими державами, він становить 0,28 км на 1 км². Зокрема, для порівняння: у Німеччині - 2,0 км на 1 км², Франції - 1,65, Польщі - 1,15. Незадовільним є техніко-експлуатаційний стан автодоріг, 51,1 % з яких не відповідає європейським вимогам за рівністю та 39,2 % за міцністю. Вкрай низьким є рівень безпеки дорожнього руху. Недостатня забезпеченість автомобільними шляхами та їх низька якість суттєво стримують розвиток туристичної індустрії України, особливо розвиток внутрішнього туризму.

Не менш важливою складовою інфраструктури для України та відповідно Закарпатської області є існуюча мережа прикордонних переходів із країнами-сусідами, її розширення та сервісне облаштування. Так, можна відзначити, що Україна є учасником міжнародної програми Європа - Кавказ - Азія (ТRАСЕСА), яка також відома під назвою „Новий Шовковий шлях”, започаткованої на Брюсельскій Конференції (1993 р.). У 1998 році була підписана „Основна багатостороння угода про міжнародний транспорт по розвитку коридору Європа - Кавказ - Азія” та її основні технічні положення. Основну угоду підписали 12 держав: Вірменія, Азербайджан, Болгарія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Румунія, Таджикистан, Туреччина, Україна та Узбекистан.

Інфраструктура авіаційного транспорту налічує 33 аеропорти, з яких 17 відносяться до міжнародних. Найбільші аеропорти розташовані у містах Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Львів, Запоріжжя, Вінниця. Міжнародні лінії пов'язують Україну з країнами Європи, Америки, Азії та Африки. Вважаємо, що у контексті зазначеного необхідно врегулювати питання Ужгородського аеропорту.

Неможливий розвиток туризму в Україні без системи зв'язку і комунікацій, функціонування різноманітних служб сервісу, розвитку громадського харчування і побутового обслуговування, організації культурно-розважального обслуговування. Також, актуальною для області залишається проблема водопостачання та каналізації населених пунктів і, в першу чергу, рекреаційних центрів.

Отже, виходячи з зазначеного, можемо констатувати, що туристична інфраструктура Закарпатської області представлена сукупністю матеріально-речових об'єктів, діяльність яких спрямована на задоволення туристичних потреб населення. Вона включає матеріально-технічну базу функціонально-господарських структур в Україні. Деякі вітчизняні дослідники до туристичної інфраструктури відносять також і туристичні об'єкти природного походження, історичні пам'ятки, музеї та ін. Рекреаційні ресурси туристичної інфраструктури займають особливе місце у розвитку всієї туристичної галузі. До ресурсів туристичної інфраструктури відносять:

1. Сукупність природних об'єктів;

2. Комплекс штучно створених людиною об'єктів, що мають комфортні властивості та придатні для створення туристичного продукту. Як правило, їх наявність визначає формування туристичного бізнесу у тому чи іншому регіоні. Зокрема це наступні об'єкти історичного та культурного значення:

1. Музеї;

2. Пам'ятники та пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, життям і діяльністю видатних представників науки, техніки, культури;

3. Унікальні архітектурні та етнографічні об'єкти;

4. Об'єкти, що демонструють сучасні досягнення країни в будівництві, сільському господарстві, промисловості, культурі, медицині науці та спорті.

Туристична інфраструктура України та відповідно Закарпатської області має свою структуру, що потребує постійного розвитку та модернізації. До елементів основної туристичної інфраструктури належать:

1. Об'єкти розміщення;

2. Об'єкти харчування;

3. Об'єкти транспортування туристів.

До супутньої інфраструктури належать:

1. Заклади культури;

2. Розважальні заклади;

3. Спортивні заклади;

4. Заклади охорони здоров'я, в межах яких надаються додаткові послуги туристу.

Таким чином відзначимо, що в останні роки в області спостерігається швидкий розвиток елементів туристичної інфраструктури. Величезну роль у розвиткові останньої належить приватному секторі та інвестуванню. Державне інвестування повинно відбуватися у рамках великих інвестиційних проектів, зокрема:

1. Будівництва крупних об'єктів та споруд;

2. Формування транспортної інфраструктури;

3. Підготовки інфраструктури для реалізації проектів освоєння нових рекреаційних територій.

Отже, проблема інфраструктурного облаштування території Закарпатської області може бути вирішена лише завдяки інвестуванню в її розбудову великих коштів, у тому числі з боку центральної та місцевих влад, а її розв'язання можливе лише у контексті практичних дій по економічному піднесенню країни.

туристичний закарпатський галузь

Размещено на Allbest.ru