Основні терміни і поняття туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні терміни і поняття туризму



Терміни (від лат. terminus - межа, кордон, кінець) - слово або словосполучення, яке позначає поняття, що використовується в певній галузі знання з максимально точним смисловим визначенням. Чимало їх і в туризмі, де застосовуються дуже різні терміни. Причому понятійно-термінологічний апарат туризму охоплює не лише маловідомі специфічні, зокрема й іншомовні слова, але й досить розповсюджені у звичайному побуті поняття. Особливе місце серед них посідають такі, що можна вважати ключовими, як-от подорож, туризм, турист тощо.

Упродовж останніх 200 років змістові межі понять, позначені короткими термінами «туризм» і «турист» помітно розширювалися. З огляду на це, безперервно змінювалися - оновлювалися та вдосконалювалися - їхні тлумачення. Як наслідок, трактування цих знайомих і, на перший погляд, зрозумілих понять нерідко помітно відрізняється не лише в різних країнах, але й часто викликає суперечки серед фахівців однієї держави. Між тим, багатозначність термінів «туризм» і «турист» є перепоною для розвитку туризму (внутрішнього і, особливо, міжнародного), оскільки за умов їхнього неоднозначного тлумачення неможливо налагодити належний статистичний облік обсягів туристичних потоків і врахувати багато інших важливих показників туристичної діяльності.

Саме через термінологічні неузгодження ще на початку 1980-х рр. в обліку туристичних прибуттів у різних країнах були істотні розбіжності. Вони стосувалися мінімальної тривалості перебування поза постійним місцем проживання, нижньої вікової межі подорожуючих, а також мети поїздки. Так, наприклад, близько 10 % країн не зараховували в категорію туристів осіб, що подорожували з діловими цілями. В одних країнах реєстрація прибуттів здійснювалась за країнами походження туристів, в інших - за їх громадянством.

Тривалий час різні держави світу намагаються узгодити трактування базових термінів туризму. Одним із останніх вагомих міжнародних документів, що засвідчує результати міждержавних домовленостей у питаннях термінології, можна вважати оновлені у 2008 р. Міжнародні рекомендації зі статистики туризму. Попри те, що цей документ, підготовлений Всесвітньою туристичною організацією (UNWTO), має лише рекомендаційний характер і навряд чи може вважатися остаточним, він, разом з іншими вітчизняними та іноземними напрацюваннями все ж таки дає можливість зробити певні термінологічні узагальнення.

Подорож

Поняття, яке позначається терміном «подорож» настільки звичне у вживанні, що його змістовне значення, на перший погляд, не викликає жодних запитань. Адже всім відомо, що подорож означає «переміщення», «рух». Саме це є основним у даному понятті, тоді як усі інші характеристики подорожі мають другорядне значення. Звідси й визначається подорож як переміщення людей у часі та просторі, незалежно від цілей, напрямків, засобів пересування і часових рамок.

Попри зовнішню простоту, наведене визначення подорожі не позбавлене недоліків. Адже за вищенаведеними ознаками подорож розпочинається ледь не за порогом власної оселі - це й щоденне відвідування учнями школи, і поїздка дорослої людини на роботу, і візити до торговельного центру або театру на протилежному боці міста, і навіть прогулянки маленьких дітей до сусіднього двору тощо.

Щоб уникнути таких помилок, у наведене визначення варто внести суттєве уточнення. Воно має стосуватися тієї територіальної межі, за якою вихід із власного будинку на певному етапі й справді перетворюється на мандрівку.

Подорож - це переміщення людей за межі середовища постійного проживання з будь-якою метою і на будь-який термін.

Подорож у межах країни її жителями називають внутрішньою подорожжю. Подорож по країні нерезидентів називається в?їзною подорожжю, тоді як подорож за межі власної країни називають виїзною подорожжю.

Резидент (від латин. residens - «що сидить», «залишається на місці») - юридична або фізична особа, зареєстрована в даній країні, на яку повною мірою поширюється національне законодавство. В Україні до громадян-резидентів належать громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, зокрема й ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

За умови внутрішньої подорожі середовищем постійного проживання людини є передусім місце постійного проживання - територія, де розташоване основне помешкання мандрівника. При цьому основне помешкання визначається не такими факторами, як вартість і розмір майна, а проміжком часу, проведеного там. Перебування на території продовж року чи більше є достатнім для того, щоб житло вважалося основним помешканням. За умови відсутності основного помешкання, наявності двох або більше основних помешкань у різних країнах, територія місця проживання визначається за територією, на якій була проведена більша частина часу впродовж року.

Тоді коли йдеться про виїзну або в?їзну подорож, важливим поняттям виступає країна проживання. Воно так само визначається за проміжком проведеного часу. Інакше кажучи, країною проживання вважається країна, на території якої була проведена більша частина часу впродовж року.

Слід зауважити, що поняття «країна проживання» подорожуючого відрізняється від його національності чи громадянства. Подорожуючий є підданим чи громадянином тієї держави, уряд якої видав йому паспорт (чи інший документ встановлення особи), навіть якщо він проживає в іншій країні. До того ж подорожуючий може мати більше, ніж один паспорт, а тому й більше, ніж одне громадянство.

подорож екскурсія проживання навколосвітній



Туризм (туристична подорож)

Для пояснення поняття «туризм» нерідко застосовується саме термін «подорож», або такі близькі за смисловим значенням терміни, як «поїздка» або «виїзд». І це не випадково, оскільки подорож і туризм - два нерозривно пов'язані поняття. І подорож, і туризм є переміщенням людей у часі й у просторі. Тому інколи й застосовують словосполучення «туристична подорож». Однак поняття «туризм» («туристична подорож») і «подорож» не синоніми. Туризм чи туристична подорож - це переміщення людей за межі середовища постійного проживання на обмежений час і з обмеженими цілями.

Туризм - це подорож людей з будь-якою (за винятком забороненої законом) метою без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування на термін від 24 годин до 1 року.

Отже, подорож - це ширше за змістом поняття і туризм є лише окремим видом подорожі. Через те будь-який туризм однозначно є подорожжю. Проте подорож зовсім не обов'язково є туризмом.

Туристична подорож, так само як і звичайна (не туристична), може здійснюватися в межах країни, яка є Батьківщиною для подорожуючого або за межами країни мандрівника. За UNWTO, щодо країни-місця перебування, рекомендовано розрізняти такі три основні форми туризму (Рис.1.).

1. Внутрішній туризм, який охоплює подорожі жителя країни в її межах, як складову внутрішньої туристичної поїздки або складову виїзної туристичної поїздки.

2. В'їзний туризм той, який охоплює подорожі нерезидента щодо країни відвідування в межах країни відвідування у в?їзній туристичній поїздці. Інша назва в?їзного туризму - іноземний туризм.

3. Виїзний туризм, який охоплює подорожі жителя даної країни в іншу країну, як складову виїзної туристичної поїздки або як складову внутрішньої туристичної поїздки. Інша назва виїзного туризму - зарубіжний туризм або закордонний туризм.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

а б в

Рис. 1. Схема основних форм туризму - зарубіжного (а), іноземного (б) і внутрішнього (в)

Визначені вище три основні форми туризму можуть бути об?єднані різними способами, внаслідок чого можна отримати інші форми туризму, які використовуються в статистиці туризму (Рис. 2.).

(а) туризм у середині країни, містить внутрішній туризм і в'їзний туризм, тобто подорожі жителів даної країни і нерезидентів щодо країни перебування в її межах, як складову частину внутрішніх або міжнародних турпоїздок;

(б) національний туризм, охоплює внутрішній і виїзний туризм, тобто подорожі жителів даної країни в середині неї і за її межами, як складову частину внутрішніх або виїзних туристичних поїздок;

(в) міжнародний туризм, містить в?їзний і виїзний туризм, тобто подорожі жителів даної країни за її межі, як складову внутрішніх або виїзних туристичних поїздок і подорожі нерезидентів щодо країни перебування в її межах, тобто в?їзні туристичні поїздки.

Слід зауважити, що в нашій країні за останньої (від 2014 р.) редакції Закону України «Про туризм» розрізняють дві так звані організаційні форми туризму - міжнародний і внутрішній. До міжнародного туризму належать: в?їзний туризм - подорожі в межах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїзний туризм - подорожі громадян України та осіб, які постійно проживають на території України, до іншої країни. Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України громадян України та осіб, які постійно проживають на її території.

----------------------------------------------------------------------------

а б в

Рис. 2. Схема інших форм туризму - в середині країни (а), національного (б) і міжнародного (в)

Деякі фахівці доповнюють названі форми туризму, виділяючи за масштабами охоплення території ще й такі форми, як внутрішньорегіональний, міжрегіональний і навколосвітній туризм.

Приблизно 80 % міжнародних туристичних подорожей здійснюється в межах одного певного регіону. Внутрішньорегіональний туризм - це туризм, характерний для конкретного туристичного регіону. За UNWTO, до таких регіонів належать Європа, Америка, Африка, Азійсько-Тихоокеанський (Азія і Тихий океан) і Близький Схід. Часто як окремий регіон виділяється ще й Південна Азія. Туризм кожного з названих регіонів має свої особливості, що, передусім, визначається національною специфікою країн, які входять до його складу, а також їхніми відносинами. Так, наприклад, у Європі для розвитку внутрішньо-регіонального туризму є дуже гарні передумови завдяки існуванню так званої Шенгенської зони, де спрощено туристичні формальності.

Міжрегіональний туризм, який розвивається стрімкими темпами, відображає дуже популярні у світі міжрегіональні подорожі та розкриває особливості відносин на туристичному ринку між окремими туристичними регіонами. Він визначає регіони-лідери та регіони-аутсайдери, дає змогу виявити провідні туристичні країни та найпопулярніші місця відвідування туристами тощо.

Слід зауважити, що залежно від цілей дослідження, міжрегіональним може вважатися туризм не лише між названими туристичними регіонами. Так, певною мірою міжрегіональний характер мають подорожі, що здійснюються між окремими частинами регіонів (субрегіонами) - Західною і Південною Європою, Північно-Східною та Південно-Східною Азією, Північною та Південною Африкою тощо.

Так само міжрегіональний характер мають туристичні подорожі, що здійснюються між окремими областями України, землями Німеччини, провінціями Китаю, штатами і територіями Австралії тощо.

Навколосвітній туризм поки що становить найменшу частку, зважаючи на труднощі організації, дорожнечу та, зазвичай, тривалий термін. Водночас, завдяки сучасним транспортним засобам навколосвітню подорож нині можна здійснити лише за кілька діб.

Екскурсія

Термін «екскурсія» не менш відомий, ніж «подорож» або «туризм». Більше того, майже кожний, незалежно від того, чи перебував він у подорожі, щонайменше один раз за життя був на екскурсії. Адже екскурсія - це прогулянка з освітніми, спортивними, розважальними та іншими цілями, яка може передбачати відвідування різноманітних видатних місць або пам'яток природи, історії, культури тощо з метою безпосереднього ознайомлення з ними. Саме в такому розумінні термін «екскурсія» застосовували відомі мандрівники минулого. Саме так розглядають і сучасну екскурсію, яка, зазвичай, є невід'ємною складовою більшості туристичних подорожей. При цьому екскурсії є популярними як у внутрішньому, так і в міжнародному туризмі.

Зважаючи на це, варто зазначити, що екскурсії можуть дуже різнитися за відстанню і часом. Так, наприклад, екскурсією може бути прогулянка в музей, що на сусідній вулиці. Така екскурсія триватиме загалом, зазвичай, не більше, ніж 1-2 години. Водночас, екскурсією може бути й багатогодинна поїздка з однієї країни в іншу - наприклад, з США до Мексики, з Німеччини до Франції, з України в Молдову тощо. Відстань при цьому не відіграє ролі. Так само не мають значення й інші характеристики - кількість учасників, вартість прогулянки, пора року або тематика самої екскурсії тощо.

З огляду на міжнародні рекомендації UNWTO щодо статистики в туризмі основним критерієм, який відрізняє екскурсію від подорожі і туризму, є термін перебування. Зауважимо, екскурсія, подібно до подорожі й туризму, - це пересування, яке триває певний час. Але, якщо звичайна подорож за часом не обмежена, а туристична подорож триває від 24 годин до 1 року, то екскурсія має тривати не більше, ніж 24 години.

Отже, екскурсія - це вужче за змістом поняття і тому екскурсія може розглядатися як окремий вид подорожі. Однак це не обов'язково. Адже екскурсія може бути здійснена в межах середовища постійного проживання, наприклад, у рідному населеному пункті або навіть неподалік від власної оселі. Тим самим вона вже не підпадає під категорію будь-якої подорожі і стає звичайною поїздкою.

Подорожуючий (мандрівник)

Мандрівник… Слово, сповнене романтики й асоціацій із далекими невідомими країнами… Для багатьох - це слово з давнього минулого, майже міфічний персонаж. Між тим, мандрівниками нині є чимало людей.

Подорожують усе життя кочівники Африки й Азії, безперервні пересування яких становлять суть їхнього життя. Не можуть залишатися надовго на одному місці цигани. Так само нерідко «кочують» більшу частину свого життя й люди певних професій - військовослужбовці та дипломати, державні діячі й учені, водії важких вантажівок на міжнародних рейсах і машиністи залізничних потягів, льотчики й моряки тощо. Водночас, навряд чи доцільно вважати мандрівником людину, яка працює водієм міського транспорту або, наприклад, приватного таксі.

Мандрівник, або подорожуючий - це людина, що здійснює подорож за межі середовища свого постійного проживання з будь-якою метою і на будь-який термін. Залежно від місця й напряму подорожі мандрівника можна називати внутрішнім, виїзним або в'їзним мандрівником.

Далі, залежно від особливостей самої подорожі, мандрівник стає також альпіністом, мореплавцем, космонавтом, паломником, бізнесменом, відпочиваючим тощо.

Турист

Як і мандрівник турист безпосередньо пов'язаний із подорожжю. Але, на відміну від мандрівника, турист має дещо інші ознаки.

Турист - це мандрівник, який здійснює подорож за межі місця постійного проживання з будь-якою, але не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до 1 року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Чим пояснити, що у визначення «турист» закладено саме ці два терміни - 24 години (доба) і рік? Перший термін пов'язаний із біологічними (добовими) ритмами людини. За цими ритмами через 24 години людина має під час подорожі повноцінно відпочити, тобто купити послугу розміщення - ночівлю. Саме тому у світовій практиці тривалість туристичної подорожі традиційно вираховують за ночівлями.

Причиною такого підходу є основний економічний принцип туризму. Турист має приїхати до місця призначення і сплатити за туристичні послуги й товари. При цьому грошей бажано залишити побільше, а виїхати з місця (країни) тимчасового перебування - швидше. Турист має віддати гроші, а не вивезти їх, він має сприяти створенню робочих місць для місцевих жителів, а не займати їхні місця.

Термін в один рік для туриста виник у зв'язку з тим, що будь-яка людина, яка перебуває в одній країні терміном понад один рік, вважається (незалежно від своєї національності) такою, що постійно проживає на території цієї країни, тобто є уже її мешканцем, а не туристом.

До наведених визначень варто зробити деякі важливі доповнення. Передусім варто зазначити, що турист - це особа, яка перебуває поза місцем постійного проживання (див. 1.1.) або за межами звичайного середовища.

Поняття «звичайне середовище проживання» запроваджено з метою виключити з категорії туристів людей, які постійно здійснюють поїздки з дому у своїх особистих справах - на роботу, навчання, до торговельних або релігійних центрів, відвідують домівки друзів чи родичів тощо. Усі ці місця можуть бути розташовані на значній відстані і навіть на різних адміністративних територіях, але для даної конкретної людини вони залишаються звичайним середовищем перебування (за винятком будинків від- починку), оскільки регулярно або часто відвідуються. При цьому UNWTO рекомендує, щоб кожна країна дала власне точне визначення, що саме в контексті туристичної статистики є частим і регулярним відвідуванням.

Слід зазначити, що зміст поняття «звичайне середовище», яке охоплює те, що називають місцем постійного проживання, спричинює запеклі дискусії серед спеціалістів. Предметом суперечок є не тільки невизначеність таких понять як «частота» і «регулярність» відвідування, але й відстань, на яку переміщується людина. Як справедливо вважають деякі дослідники, трактування туризму з точки зору подоланих кілометрів не має жодного смислового навантаження. Адже ця характеристика суттєво відрізняється в різних країнах і вимагає спеціальних поправок у кожному конкретному випадку. Так, для малого населеного пункту відстань може становити кілька кілометрів (і на це витрачатиметься 20-30 хв.), а для великого міста - поїздки на роботу можуть здійснюватися на відстань подекуди більш понад 50-100 км (і тривати до 3 год.).

Наприклад, у США місцевим туристом вважається той, хто подолав щонайменше 50 миль в один бік (близько 80,5 км). Водночас у Канаді туристом є той, хто подолав відстань від свого населеного пункту в 25 миль (понад 40 км), а на думку Англійської туристичної ради мірилом є відстань в 20 миль (понад 32 км) і 3-х годинне перебування в дорозі.

В Україні за національним стандартом «Послуги туристичні. Засоби розміщення» (ДСТУ 4268:2003) туристом визнається особа, яка здійснює поїздку в місце, що знаходиться за межами її постійного місцеперебуван-ня. При цьому до постійного місцеперебування особи відносять райони, що безпосередньо прилягають до місця її прожи-вання, роботи чи навчання або до інших місць, які ця особа часто відвідує.

Отже, якщо будь-який турист однозначно є мандрівником, то далеко не кожний мандрівник може водночас вважатися туристом. За рекомендаціями UNWTO до категорії туристів не належать і відповідно не враховуються у статистиці туризму:

ь особи, що регулярно перетинають міжнародний чи адміністративний кордон до місця роботи в країні або регіоні за межами звичайного середовища проживання (мешканці прикордонних районів, вахтові чи тимчасові/сезонні робітники тощо);

ь особи, які переміщуються з метою зміни місця/країни проживання (мігранти);

ь особи, які здійснюють подорожі з метою державної служби (дипломати, консульські робітники, військовослужбовці та особи, що їх супроводжують);

ь кочівники;

ь біженці;

ь вимушені переселенці;

ь транзитні пасажири, які не залишають транзитної зони (наприклад, пасажири авіалайнерів, які не залишають транзитної зони аеропорту або подорожуючі, які проїжджають через країну без зупинки на ночівлю, навіть якщо їхня подорож триває понад 24 години);

ь члени екіпажів громадського транспорту (морських та повітряних суден, залізничних потягів тощо), які в ньому ночують;

ь студенти або пацієнти, які перебувають за межами звичайного середовища проживання більш понад один рік.

Слід зазначити, що наведений перелік винятків не є однозначним і таким, що беззастережно враховується всіма без винятку державами світу. Залежно від особливостей розвитку туризму в конкретній країні він може бути скорегований. Так, наприклад, подекуди вагому частину серед подорожуючих становлять пасажири круїзних суден і власники яхт. Тому в окремих країнах ця категорія подорожуючих розглядається як туристи. Між тим, найчастіше таких мандрівників вважають, зазвичай, не туристами, а екскурсантами.

Екскурсант

Подібно до того, як мандрівник є учасником подорожі, а турист - туристичної подорожі, екскурсантом визнається особа, яка відповідно бере участь в екскурсії (див. 1.3.).

Екскурсант - особа, що перебуває в подорожі за таких самих умов, як і турист, але менш, ніж 24 год. Саме тому екскурсант не має потреби здійснювати ночівлю. А оскільки так, то, на відміну від туриста, екскурсант не сплачує в країні (або місцевості) перебування за ночівлю в засобі розміщення. Тим самим екскурсант, порівняно з туристом, витрачає значно менше коштів в країні або місцевості перебування. Адже екскурсанти не приносять доходу у сфері розміщення, а часто й харчування на місці. В цьому є принципова, економічного характеру, відмінність між екскурсантом і туристом.

З огляду на сказане, в статистиці туризму екскурсанти не враховуються. Більше того, свідоме введення в оману щодо власного статусу під час подорожі подекуди може мати наслідки адміністративного характеру. В деяких країнах за встановленими нормами іноземні туристи зобов'язані зупинятися тільки в готелях, мотелях тощо. Розміщення туристів в приватному секторі заборонене. При порушенні в подальшому потенційному туристові у візі відмовляють.

Слід зазначити, що з позицій міжнародної статистики, в туризмі, за певних умов, подорожуючий може переходити з однієї категорії в іншу. Таке, наприклад, дуже поширене в Шенгенській зоні на території Європи. Завдяки спрощеним туристичним формальностям, тут за відносно короткий термін можна подорожувати з країни в країну. При цьому в країні, де подорожуючий здійснює ночівлю, він реєструється як турист. Водночас, переїхавши в іншу країну, він може обмежитися лише екскурсійною програмою та попрямувати далі, не залишаючись тут на ночівлю. За таких умов він тимчасово стає тільки екскурсантом.

Відвідувач і відвідування

У міжнародній статистиці туристів і екскурсантів об'єднують в одну категорію - відвідувач. Відвідувачем вважається мандрівник, який здійснює поїздку до основного місця призначення за межі середовища постійного проживання на термін менше від одного року, з будь-якою основною метою (бізнес, дозвілля тощо) за винятком найму на роботу.

Слід зазначити, що залежно від характеру поїздки відвідувач класифікується як турист або екскурсант. Турист - це відвідувач, що здійснює ночівлю, а екскурсант - це одноденний відвідувач, який не зупиняється на ночівлю. Відвідувачі можуть переходити під час однієї подорожі з категорії туристів (відпочиваючи в одному місці в готелі) до категорії екскурсантів (в інших місцях без ночівлі).

Поїздка складається з відвідувань різних місць. Під поняттям «туристичне відвідування» розуміють перебування в місці, що відвідується під час туристичної поїздки з обов?язковою зупинкою. Якщо подорожуючий під час однієї поїздки здійснює перебування в кількох різних місцях, то це означає, що мало місце кілька «туристичних відвідувань». При цьому таке перебування не обов?язково має бути з ночівлею. Щодо мінімальної тривалості зупинок для того, щоб вважати перебування туристичним відвідуванням, то вона визначається кожною країною окремо.

Основним пунктом призначення туристичної поїздки визнається місце відвідування, заради якого, власне, й здійснюється подорож. Проте, якщо таке місце не може бути визначене відвідувачем, то основним вважається місце призначення, де відвідувачем проведено більшість часу під час поїздки, або місце, що є найвіддаленішим від місця звичайного місця проживання.

Варто звернути увагу на те, що основний принцип, на якому ґрунтується визначення відвідувача - це місце проживання, а не на-ціональність. Якщо людина, подорожуючи тривалий час, зупиняється в одній країні на термін понад один рік, то вважається, що вона, незалежно від своєї національності, уже є мешканцем цієї країни. І надалі, якщо вона тимчасово приїде до своєї колишньої країни, то буде розглядатися як відвідувач.



Контрольні завдання і запитання

1. Розкрийте зміст поняття «подорож».

2. У яких випадках для пояснення характеру подорожей застосовують поняття «іноземний туризм» і «зарубіжний туризм»?

3. Поясніть, що визнається місцем постійного проживання мандрівника.

4. Хто такі нерезиденти і чи беруть вони участь у внутрішніх подорожах?

5. Дайте визначення туризму.

6. Поясніть, за яких умов подорож кваліфікується як туристична подорож.

7. Поясніть, чи кожний турист є мандрівником і чи кожний мандрівник є туристом.

8. Назвіть різні форми туризму і поясніть, чим вони відрізняються.

9. Об?єднайте різні форми туризму таким чином, щоб одержати: а) туризм у середині країни; б) міжнародний туризм; в) національний туризм.

10. Поясніть, що є національним туризмом для України.

11. Поясніть на прикладах, чим відрізняється внутрішньорегіональний і міжрегіональний туризм.

12. Розкрийте співвідношення між такими поняттями як «подорож», «туризм» і «екскурсія».

13. За яких умов турист переходить у категорію екскурсанта і, навпаки, екскурсант стає туристом?

14. Який мандрівник визнається туристом і за яких умов турист може перейти в категорію «мандрівник»?

15. З якою метою в міжнародну статистику туризму впроваджено поняття «звичайне середовище проживання»?

16. У чому полягають проблеми трактування поняття «звичайне середовище проживання»?

17. У яких випадках мандрівники не належать до категорії туристів і, відповідно, не враховуються в статистиці туризму?

18. Який характер має наданий UNWTO перелік винятків із категорії туристів - рекомендаційний чи обов'язковий до виконання?

19. Кого називають відвідувачами?

20. Поясніть, чи кожний турист є відвідувачем, а кожний відвідувач є туристом.

21. Як називаються відвідувачі, що здійснюють ночівлю в місці призначення?

22. Наведіть іншу назву одноденного відвідувача.

23. Розкрийте співвідношення між такими поняттями як «подорожуючий», «турист» і «екскурсант».

24. Поясніть, чи є синонімами поняття «туристичне відвідування» і «туристична поїздка».

25. Як можна визначити основний пункт призначення туристичної поїздки?



Тести для самоконтролю

Тести з однією правильною відповіддю

1. Визначте, де має обов'язково перебувати особа, яка здійснює туристичну подорож:

а) за межами власного житла;

б) за межами власного населеного пункту;

в) за межами звичайного середовища;

г) за межами власної країни.

2. Визначте, за якою ознакою виділяється в'їзний туризм:

а) за формою;

б) за метою;

в) за масштабом охоплення території;

г) за видом.

3. Як визначають країну проживання мандрівника:

а) за громадянством;

б) національністю;

в) відрізком проведеного в даній країні часу;

г) приналежністю до певного народу.

Тести з двома правильними відповідями

1. Визначте «формулу» національного туризму:

а) внутрішній + виїзний туризм;

б) в'їзний + виїзний туризм;

в) подорожі резидентів країни в її межах + виїзний туризм;

г) подорожі нерезидентів країни в її межах + виїзний туризм.

2. Визначте «формулу» туризму в середині країни:

а) іноземний туризм + внутрішній туризм;

б) національний + в?їзний туризм;

в) закордонний + в?їзний туризм;

г) внутрішній туризм + в?їзний туризм.

3. Визначте, хто може відповідати категорії туристів:

а) військовослужбовці;

б) військовослужбовці, які знаходяться при виконанні службових обов'язків;

в) військовослужбовці, які не знаходяться при виконанні службових обов'язків і їхні сім'ї;

г) сім'ї військовослужбовців, які знаходяться при виконанні службових обов'язків.

Тести на встановлення логічної пари

1. Встановіть відповідність між поняттями та їхнім змістом:

А. Місце постійного проживання.

Б. Країна проживання.

В. Звичайне середовище проживання.

Г. Країна, що надала громадянство.

1. Територія, де розташоване основне помешкання мандрівника.

2. Країна, уряд якої видав йому паспорт (чи інший документ встановлення особи).

3. Країна, де мандрівник перебуває більшу частину року.

4. Місце, що регулярно або часто відвідується.

5. Країна, де мандрівник перебуває меншу частину року.

А - 1 Б - В - Г -

2. Встановіть відповідність між поняттями та їхнім змістом:

А. Організаційні форми туризму в Україні.

Б. Основні організаційні форми за міжнародними стандартами.

В. Інші організаційні форми за міжнародними стандартами.

Г. Форми туризму за масштабами охоплення території.

1. Виїзний, в'їзний, внутрішній.

2. Міжрегіональний і міжнародний.

3. Туризм у середині країни, національний, міжнародний.

4. Міжнародний і внутрішній.

5. Внутрішньо регіональний, міжрегіональний і навколосвітній туризм.

А - Б - В - Г -

3. Встановіть відповідність між поняттями та їхнім змістом:

А. Внутрішній туризм.

Б. Туризм у середині країни.

В. Іноземний туризм.

Г. Національний туризм.

1. Відвідання України бізнесменами з Німеччини у зв'язку з міжнародною туристичною виставкою.

2. Триденний похід на весняних канікулах у Карпати студентів із Харкова

3. Тижнева подорож Україною жителів Львова та їхніх гостей із Кракова.

4. Відвідання мешканцями прикордонного району визначної пам'ятки природи на території сусідньої країни.

5. Поїздка киян західними областями України з подальшою подорожжю до Угорщини.

А - Б - В - Г -

Размещено на Allbest.ru

...