Багатогранність туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Багатогранність туризму

Туризм як суспільне явище



Сучасний туризм помітно відрізняється від своїх пращурів - мандрівок далекого минулого і перших туристичних (у сучасному розумінні) подорожей. Адже колишній елітний вид відпочинку для нечисленних груп заможного населення, організацією якого на початку займалася невелика група ентузіастів-любителів, поступово перетворився на могутню індустрію, де десятки мільйонів професіоналів обслуговують сотні мільйонів споживачів з усього світу.

Отже, колишня справа обраних перетворилася на масове явище. Настільки масове і всеохопне, що фактично набуло статусу суспільного явища. Для значної частини людства туризм є регулярним явищем їхнього буття, а для багатьох - нормою життя.

При населенні Землі понад 7 млрд, понад 1 млрд має безпосередній стосунок до туризму. Адже близько 1 млрд є міжнародними туристами і 266 млн. працюють у сфері туризму (кожне 11-е робоче місце у світі), надаючи всілякі послуги подорожуючим. Якщо ж врахувати ще й внутрішніх туристів, то загальна чисельність причетних до туризму виявиться набагато вищою. Адже щорічно близько 5-6 млрд. поїздок здійснюється туристами в межах території власних країн. туристичний дохід статистичний науковий

Варто також зазначити, що враховані в статистиці туризму особи не закріплені в ній назавжди персонально. До категорії туристів щорічно потрапляють дедалі нові й нові жителі нашої планети. Тому кількість людей, які хоча б один раз мали право назвати себе туристом або одержували роботу завдяки туризму, набагато перевищує дані офіційної статистики.

Ще одна виняткова особливість туризму, що засвідчує його суспільну значимість - вікова необмеженість. У туризмі беруть участь і діти, і підлітки, і дорослі, і люди похилого віку. Не впливає на можливість участі в туристичній подорожі й соціальне становище людини. Так само, не є перешкодою в туризмі слабке здоров'я, фізичні вади, коротка відпустка чи відсутність значних коштів або, навпаки, високі доходи і, відповідно, завищені запити щодо комфорту. Усе це не має принципового значення, оскільки сучасний ринок туристичних послуг дуже швидко реагує на запит споживача й готовий задовольнити будь-які побажання і навіть примхи потенційного туриста.

Отже, туризм охоплює широкі верстви суспільства. Але, водночас, у туризмі широко застосовується індивідуальний підхід до кожного потенційного клієнта.

Утім, винятковість туризму полягає не в самому факті приналежності до суспільних процесів. Основним є унікальна багато-гранність туризму, що значною мірою й спричинила його надзвичайну популярність і бурхливий розвиток. Причому ця багатогранність стає очевидною для кожного, хто так чи інакше долучається до туризму.

Для туристів туризм є засобом реалізації найважливіших потреб і водночас прав людини - на відпочинок і дозвілля. Достатньо сказати, що сучасний міжародний турист здійснює подорожі переважно з метою проведення дозвілля, відпочинку і свят. Не менш важливим є те, що туризм сприяє реалізації таких потреб і прав людини, як свобода пересування - територією своєї країни і з однієї держави в іншу. Так само, завдяки туризму, реалізується й така духовна потреба туристів як пізнання світу та самовдосконалення.

Для працівників туристичної сфери туризм передусім є засобом реалізації права людини на працю і водночас їхньою професією, а в умовах сучасних ринкових відносин ще й прибутковим бізнесом.

З точки зору держави туризм виступає як форма міжнародних відносин, що сприяє розвитку політичних і культурних контактів. Крім того, це вид економічної діяльності та потужна галузь економіки. Відповідно для державних службовців туризм - це об'єкт управління. Водночас, для учених різних галузей науки туризм - це об'єкт дослідження.

Отже, для одних туризм - походи й наметові табори з піснями біля вогнища; для когось - відпочинок або пригоди з пізнанням нових країн та враженнями; для інших - цікава професія і непростий бізнес. Попри різне ставлення до туризму через його багатогранність безперечним залишається одне - туризм не епізод в історії людства, а невід'ємна складова людського буття і одна з найважливіших сфер людської діяльності.

Вражаючи світ різноманітністю, туризм не може не викликати подиву темпами розвитку у ХХ - ХХІ ст. Одним із основних показників цього є зростання чисельності міжнародних туристичних прибуттів (рис. 3). У 1950 р. вона становила лише 25 млн. Однак уже в наступному десятилітті чисельність закордонних туристичних подорожей уперше перевищила 100 млн і відтоді загалом неухильно зростає. У 2000 р. вона становила близько 700 млн, а у грудні 2012 р. кількість міжнародних прибуттів сягнула 1 млрд. У 2014 р. кількість міжнародних прибуттів становила 1 млрд 138 млн.

Рис. 3. Міжнародні туристичні прибуття (млн)

Попри те, що через глобальну економічну кризу чисельність міжнародних подорожей у 2009 р. дещо знизилася, середні темпи приросту обсягів туристичних прибуттів (щорічно понад 4 %) за останні майже 60 років свідчать про стабільність туризму.

Прогнози щодо найближчих перспектив туризму є досить оптимістичними. Ймовірно й надалі зберігатиметься відновлення темпів приросту обсягів в'їзного туризму. За прогнозами, у 2015 р. вони становитимуть 3-4% і у 2030 р. кількість міжнародних туристичних прибуттів у світі сягатиме 1,8 млрд. З огляду на феноменальний характер розвитку туризму як суспільного явища, Організація Об'єднаних Націй (ООН) визначила ХХІ ст. століттям туризму.

Туризм як галузь економіки

Туризм часом образно називають ключем до розвитку, процвітання і благополуччя. І це не є перебільшенням. Упродовж останніх шістьох десятиліть, туризм перетворився на одну з найприбутковіших галузей світової економіки. Більше того, у ХХІ ст. туризм увійшов як феномен світової економіки, що впливає на ключові сектори господарства - транспорт, зв'язок, торгівлю, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного вжитку тощо. Усвідомлення цього факту, спонукає країни світу всіляко прагнути до розвитку цієї галузі.

Не становить винятку й наша держава. Закон України «Про туризм» проголошує туризм одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки. А основним із основних напрямів державної політики України в галузі туризму визнається забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі національної економіки.

Свідченням значимості туризму як галузі економіки є, зокрема, такі дані. За даними Всесвітньої Ради з подорожей і туризму (WTTC), загальний внесок туризму у світовий валовий внутрішній продукт (ВВП) становить 9,5 % (у 2013 р.). Це не набагато менше, ніж внесок у світовий ВВП банківського сектору (11 %) і більше внеску автомобільної або гірничовидобувної промисловості (8 % кожна).

Значимість туризму в економіці дуже відрізняється від країни до країни. У деяких економічно розвинених і добре відомих туристичних державах внесок туризму у ВВП країни вищий. Так, в Італії він перевищує 10%, в Австрії - понад 13%, а в Іспанії - близько 16 %. Разом із тим, у багатьох розвинутих країнах, де економіка багатогалузева і туризм є порівняно невеликим сектором, внесок туризму у ВВП може становити меншу частку. Наприклад, в Японії він становить 7%, у Німеччині - близько 5 %, в Канаді - майже 4,5 %. В Україні внесок туризму у ВВП складає понад 8,5 % (2013 р.).

Водночас, для країн, де туризм є важливим елементом в економіці, цей показник помітно зростає. Для малих островів і країн, що розвиваються, або певних регіонів, де туризм є одним з ключових секторів економіки, значення туризму зазвичай є ще вищим. Там туризм фактично - одне з основних джерел доходу. Так, наприклад, в в Антигуа і Барбуда внесок туризму у ВВП становить близько 63 %, в Аруба - перевищує 84 %, в Макао - близько 86 %, а на Мальдівах - перевищує 94 % (у 2013 р.).

Для країн, що приймають туристів, надходження від міжнародного туризму, вважаються експортними. Доходи від туристичного експорту становлять близько 30 % від світового експорту комерційних послуг і 6 % від загального експорту товарів і послуг. Для розуміння вагомості наведених цифр, варто знати, що на сьогодні загальні надходження в бюджет від міжнародного туризму поступаються лише доходам від експорту палива, хімікатів, продуктів харчування та автомобільної продукції.

Попри нестабільність світової економіки та інші негативні чинники, кількість надходжень від міжнародного туризму, як і чисельність прибуттів міжнародних туристів, неухильно зростають (табл. 1.). На сьогодні доходи від туризму у світі перевищують 5 трлн дол. Варто зазначити, що більшість з них припадає на доходи від внутрішнього туризму - понад 3,5 трлн дол. у 2014 р.

Щодня міжнародний туризм забезпечує світовій економіці доходи на суму понад 3 млрд. доларів. Загалом завдяки міжнародному туризму десятки країн світу заробляють за рік понад 1 млрд. доларів США.

Кількість туристичних прибуттів і доходи від міжнародного туризму у світі (за даними UNWTO)



Табл. 1.

Рік	Кількість туристичних прибуттів, млн.	Доходи від туризму, млрд дол. (без витрат на транспорт)
1960	69,3	6,9
1965	112,9	11,6
1970	165,8	17,9
1975	222,3	40,7
1980	278,1	104,4
1985	320,1	119,1
1990	434,0	262,2
1995	528,0	403,0
2000	677,0	476,0
2005	807,0	681,0
2010	948,0	931,0
2013	1,035	1,159
2014	1,138	1,245

Для багатьох країн, що розвиваються, туризм є одним з основних джерел доходу. Адже йдеться про чималі витрати мандрівника на проживання, харчування, напої, місцевий транспорт, розваги, покупки тощо.

Світовим лідером за доходами від туризму є США. В 2014 р. ця країна спромоглася отримати понад 940 млрд дол. З них левову частку складають доходи від внутрішнього туризму - 729 млрд. дол. В Європі лідером за доходами є Іспанія - 148 млрд дол. (76 млрд дол. від внутрішнього туризму). Для порівняння: Україна, що має майже таку саму чисельність населення, як Іспанія, і більшу площу, в 2014 р. спромоглася заробити на туризмі лише 7,6 млрд дол. (близько 5 млрд дол. - від внутрішнього туризму), що дозволяє їй посісти лише 48 місце у світі серед інших країн.

Туризм як вид економічної діяльності та як професія

Багатофункціональність туризму зумовлює наявність різноманітних видів діяльності у цій сфері. Водночас, туризм - це, передусім, виробнича діяльність, суть якої полягає у виробництві, реалізації та організації споживання туристичного продукту (див. п. 6.3.). Сказане означає, що туристична діяльність належить, передусім, до економічної діяльності. Економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів.

Національна статистична класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою системи національних класифікаторів - продукції за видами економічної діяльності, продукції та послуг, професій тощо. КВЕД становить собою систематизований перелік видів економічної діяльності, кожний з яких має свій код. КВЕД (ДК 009:2010) побудовано за ієрархічною системою кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Структура кодового позначення тих об'єктів КВЕД, що стосуються туризму має такий вигляд:

- секція економічної діяльності (літери латинської абетки від А до U)

- розділ економічної діяльності (ХХ);

- група економічної діяльності (ХХ.Х);

- клас економічної діяльності (ХХ.ХХ).

Слід зазначити, що туризм - це складна комбінація послуг, що є результатом кількох видів економічної діяльності одночасно. Саме тому види туристичної економічної діяльності за КВЕД класифікуються в різних секціях.

Секція H. «ТРАНСПОРТ, СКЛАДСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО, ПОШТОВА ТА КУР'ЄРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ»

Розділ 49. Наземний і трубопровідний транспорт

Група 49.3. Інший пасажирський наземний транспорт

Клас 49.39. Інший пасажирський наземний транспорт

? інші види пасажирських перевезень автодорожнім транспортом:

?? послуги з перевезення на далекі відстані рейсовими автобусами;

?? чартерні перевезення, екскурсійні й туристичні перевезення;

?? перевезення автобусами до аеропорту та з аеропорту;

? перевезення конвеєрами, фунікулерами, гірськолижними та канатними підйомниками, якщо вони не входять до складу системи міських і приміських транспортних перевезень.

Розділ 50. Водний транспорт

Група 50.1. Пасажирський морський транспорт

Клас 50.10. Пасажирський морський транспорт

? пасажирські рейсові та нерейсові перевезення морським транспортом:

?? експлуатацію катерів і пароплавів у туристичних цілях (для проведення екскурсій, круїзів або огляду визначних пам'яток);

?? експлуатацію поромів, прогулянкових катерів тощо;

? надання в оренду прогулянкових човнів з екіпажем для перевезень морем і прибережними водами (наприклад, для рибних круїзів).

Клас 50.30. Пасажирський річковий транспорт

? пасажирські перевезення річками, каналами, озерами та іншими внутрішніми водами, у т. ч. усередині гаваней і морських портів;

? надання в оренду прогулянкових катерів з екіпажем для перевезення внутрішніми водами.

Розділ 51. Авіаційний транспорт

Група 51.1. Пасажирський авіаційний транспорт

Клас 51.10. Пасажирський авіаційний транспорт

? перевезення пасажирів авіаційним транспортом за встановленим маршрутом і розкладом;

? чартерні пасажирські рейси;

? польоти з метою огляду краєвидів і визначних пам'яток;

? надання в оренду авіаційних транспортних засобів задля пасажирських перевезень;

? авіаційна діяльність загального характеру, зокрема:

?? пасажирські перевезення, організовані аероклубами задля інструктажу або розваг.

СЕКЦІЯ I. ТИМЧАСОВЕ РОЗМІЩУВАННЯ Й

ОРГАНІЗАЦІЯ ХАРЧУВАННЯ

Розділ 55. Тимчасове розміщування

Група 55.1. Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування

Клас 55.10. Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування

Діяльність з розміщування у:

? готелях;

? курортних готелях;

? готелях класу люкс;

? мотелях.

Клас 55.20. Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання

Діяльність з розміщування у:

? дитячих або інших будинках відпочинку;

? квартирах і бунгало для приїжджих;

? котеджах і будиночках без надання послуг з прибирання або приготування їжі;

? турбазах, хостелах, гірських таборах, кемпінгах, селянських будиночках;

? діяльність дитячих оздоровчих закладів (таборів), окрім подібних закладів санаторного типу.

Група 55.3. Надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів

Клас 55.30. Надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів

? надання місць для проживання в кемпінгах, наметових містечках, трейлерних парках, містечках для відпочинку, а також мисливських або рибальських угіддях для короткострокового розміщення відвідувачів і гостей;

? надання місць і приналежностей для житлових автофургонів

діяльність з розміщування у:

? захисних укриттях або біваках для розміщення наметів і/або спальних мішків.

Розділ 56. Діяльність із забезпечення стравами та напоями

Група 56.1. Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування

Клас 56.10. Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування

Діяльність:

? ресторанів;

? кафе;

? ресторанів швидкого обслуговування;

? місць з наданням їжі для споживання за межами закладу;

? вагончиків з продажу морозива;

? пересувних вагончиків з продажу їжі;

? приготування їжі в торговельних наметах;

? ресторанів і барів, пов'язану з доставкою їжі за умови залучення окремих одиниць.

Розділ 79. Діяльність туристичних агентств, туристичних операторів, надання інших послуг із бронювання та пов'язана з цим діяльність

Група 79.1. Діяльність туристичних агентств і туристичних операторів

Клас 79.11. Діяльність туристичних агентств

? діяльність агентств, задіяних в організації подорожей, турів і наданні послуг із розміщення для короткотермінового проживання на основі їх оптового та роздрібного продажу широкому колу споживачів або комерційним клієнтам.

Клас 79.12. Діяльність туристичних операторів

? організація та проведення турів, що їх реалізують через туристичні агентства або безпосередньо туристичними операторами. Організація турів може включати:

?? перевезення;

?? забезпечення місця проживання;

?? харчування;

?? відвідування музеїв, місць історичних і культурних пам'яток, театральних, музичних або спортивних заходів.

Група 79.9. Надання інших послуг із бронювання та пов'язана з цим діяльність

Клас 79.90. Надання інших послуг із бронювання та пов'язана з ними діяльність

? інші послуги з бронювання, пов'язані з туристичними послугами:

?? бронювання транспорту, готелів, ресторанів, прокату машин, розважальних, спортивних заходів тощо;

? надання інших послуг, пов?язаних зі службою попередніх замовлень;

? продаж квитків на театральні, спортивні та інші розважальні заходи;

? послуги з надання підтримки та допомоги приїжджим:

?? надання інформації щодо турів;

?? послуги туристичних гідів;

? діяльність, спрямовану на розвиток туризму.

Розділ 82. Адміністративна та допоміжна офісна діяльність, інші допоміжні комерційні послуги

Група 82.3. Організування конгресів і торговельних виставок

Клас 82.30. Організування конгресів і торговельних виставок

Організування, просування і/або проведення різних подій, таких як бізнес-покази, збори, конференції та зустрічі, з організацією та наданням персоналу для роботи в місцях проведення подібних заходів або без надання персоналу.

СЕКЦІЯ O. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ Й ОБОРОНА;

ОБОВ?ЯЗКОВЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

Розділ 84. Державне управління й оборона; обов'язкове соціальне страхування

Група 84.1. Державне управління загального характеру; соціально-економічне управління

Клас 84.12. Регулювання у сферах охорони здоров'я, освіти, культури та інших соціальних сферах, крім обов'язкового соціального страхування

? державне управління програмами, спрямованими на підвищення особистого добробуту у сфері:

?? охорони здоров'я;

?? спорту;

?? відпочинку.

Клас 84.13 Регулювання та сприяння ефективному веденню економічної діяльності

? державне управління та регулювання, у т.ч. розподілення субсидій, у різних галузях економіки:

?? інфраструктурі;

?? транспорті;

?? зв'язку;

?? готельному господарстві й туризмі.

СЕКЦІЯ P. ОСВІТА

Розділ 85. Освіта

Група 85.3. Середня освіта

Клас 85.32. Професійно-технічна освіта

? підготовка туристичних гідів, екскурсоводів.

СЕКЦІЯ R. МИСТЕЦТВО, СПОРТ, РОЗВАГИ

ТА ВІДПОЧИНОК

Розділ 93. Діяльність у сфері спорту, організування відпочинку та розваг

Група 93.2. Організування відпочинку та розваг

Клас 93.21. Функціонування атракціонів і тематичних парків

Діяльність розважальних і тематичних парків. Включає види діяльності з організації відпочинку та розваг, такі як діяльність парків атракціонів, таких як механізовані гірки, водні гірки, ігри, шоу, діяльність, пов'язану з організацією ярмарків і майданчиків для пікніків.

Клас 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг

Діяльність, пов'язана з організуванням відпочинку та розваг (крім парків розваг і тематичних парків):

? експлуатацію ігрових автоматів;

? діяльність парків відпочинку (без пансіону);

? надання транспортних засобів для розважальних цілей, наприклад, човнів;

? діяльність гірськолижних треків;

? прокат устаткування для дозвілля та відпочинку як невід'ємну частину розважальних комплексів;

? ярмарки та шоу, які мають відношення до відпочинку;

? діяльність пляжів, у т.ч. оренду приміщень, таких як лазні, купальні, приміщень із шафками із замками, стільцями тощо;

? роботу танцювальних майданчиків;

? прокат більярдних столів для населення.

Узагальнено види туристичної економічної діяльності представлені у табл. 2.

Класифікація туристичної економічної діяльності

Табл. 2.

Сфери діяльності	Види діяльності
Транспорт	Організація пасажирських перевезень (залізничних, автомобільних, водних, авіаційних)
Тимчасове розміщення	Діяльність із розміщення у готелях і подібних засобах тимчасового розміщування
Харчування	Діяльність із забезпечення стравами та напоями
Діяльність туристичних агентств і туристичних операторів	Організація та проведення турів
Послуги з бронювання та пов?язана з ними діяльність	ћ Бронювання транспорту, готелів, ресторанів, прокату машин, розважальних, спортивних заходів тощо ћ Надання інформації щодо турів ћ Послуги туристичних гідів
Адміністративна та допоміжна офісна діяльність, інші допоміжні комерційні послуги	Організування конгресів і торговельних виставок
Державне управління	ћ Державне управління програмами, спрямованими на підвищення особистого добробуту у сфері відпочинку ћ Державне управління та регулювання у готельному господарстві й туризмі
Розваги та відпочинок	Діяльність з організації відпочинку та розваг

Економічна туристична діяльність вимагає від виробників туристичних послуг і товарів певної кваліфікації або, інакше кажучи, професії. Адже професія - це здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації (здатності виконувати завдання та обов?язки відповідної роботи). У будь-якому документі про професійну підготовку кваліфікація визначається через назву професії.

Професійні назви робіт, пов'язані з економічною туристичною діяльністю, наведені в Національному класифікатору ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (КП).

Розділ 1. «Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)» вміщує професії, пов'язані з:

- визначенням та формуванням державної політики, законодавчим регулюванням;

- вищим державним управлінням;

- керівництвом об'єднаннями підприємств, підприємствами, установами, організаціями та їхніми підрозділами незалежно від форм власності та видів економічної діяльності.

Цей розділ охоплює широке коло професій, пов?язаних із здійсненням різноманітних функцій управління та керівництва, які в цілому суттєво відрізняються за складністю та відповідальністю.

Професійні назви робіт та їхні коди, що належать до даного розділу, такі:

1210.1 - Директор комплексу (оздоровчого, спортивного, туристського);

1225 - Завідувач туристичного агентства;

1229.6 - Начальник бази туристської;

1229.6 - Начальник табору туристського;

1239 - Завідувач номерного фонду готелю (туристичного комплексу);

1448.1 - Менеджер (управитель) з туризму.

Розділ 2. «Професіонали» вміщує професії, що передбачають високий рівень знань у галузі різних наук. Професійні завдання полягають у збільшенні існуючого обсягу знань, застосуванні певних концепцій, теорій і методів для розв?язання певних проблем чи в систематизованому викладенні відповідних дисциплін у повному обсязі.

До цього розділу належать професії, що вимагають від працівника кваліфікації за: 1) дипломом про вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста, магістра; 2) дипломом про присудження наукового ступеня кандидата і/або доктора наук; 3) атестатом про затвердження вченого звання старшого наукового співробітника, доцента і/або професора.

Серед професійних назв робіт цього розділу до туризму причетні такі:

2481.1 - Молодший науковий співробітник (туризмологія, екскурсознавство);

2481.1 - Науковий співробітник (туризмологія, екскурсознавство);

2481.1 - Науковий співробітник-консультант (туризмологія, екскурсознавство);

2481.2 - Туризмознавець;

2481.2 - Екскурсознавець;

2481.2 - Фахівець із гостинності в місцях розміщення (готелі, туристичні комплекси та ін.).

2481.2 - Фахівець із готельної справи;

2483.1 - Молодший науковий співробітник (рекреалогія);

2483.1 - Науковий співробітник (рекреалогія);

2483.1 - Науковий співробітник-консультант (рекреалогія).

Розділ 3. «Фахівці» вміщує професії, що вимагають знань в одній чи більше галузях природознавчих, технічних і гуманітарних наук. Професійні завдання полягають у виконанні спеціальних робіт, пов?язаних із застосуванням положень та використанням методів відповідних наук.

До цього розділу належать професії, яким відповідає кваліфікація за дипломом чи іншим відповідним документом: молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста, що проходить післядипломну підготовку (стажування тощо), спеціаліста (на роботах із керування складними технічними комплексами чи їх обслуговування).

Серед професійних назв робіт у туризмі привертають увагу такі:

3340 - Інструктор-методист з туризму;

3414 - Інструктор оздоровчо-спортивного туризму (за видами туризму);

3414 - Організатор туристичної і готельної діяльності;

3414 - Фахівець з туристичного обслуговування;

3414 - Фахівець із туристичної безпеки;

3414 - Організатор подорожей (екскурсій);

3414 - Фахівець з готельного обслуговування;

3414 - Фахівець з розвитку сільського туризму;

3414 - Фахівець із конференц-сервісу;

3414 - Фахівець із організації дозвілля;

3414 - Екскурсовод;

3439 - Інспектор з туризму.

Розділ 4. «Технічні службовці» вміщує професії, що передбачають знання, необхідні для підготовки, збереження, відновлення інформації та проведення обчислень.

Професійні завдання пов?язані з виконанням секретарських обов'язків, роботою на друкарських машинках чи інших конторських машинах, записами та опрацюванням цифрових даних, обслуговуванням клієнтів (надання довідок, реєстрація чи передавання інформації тощо).

До цього розділу належать професії, до яких може бути застосований рівень кваліфікації «молодший спеціаліст», а також професії, що вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.

Серед професійних назв робіт цього розділу присутня лише одна:

4221 - Агент з організації туризму.

Розділ 5. «Працівники сфери торгівлі та послуг» об'єднує професії, що передбачають знання, необхідні для надання послуг.

Професійні завдання охоплюють забезпечення послугами, пов?язаними з поїздками, побутом, харчуванням, обслуговуванням, охороною, підтриманням правопорядку, торгівлею тощо. Більшість професій, вміщених до цього розділу, вимагає повної загальної середньої та професійної підготовки на виробництві. Ряд професій може мати освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста.

Професійні назви робіт цього розділу:

5149 - Інструктор спортивний з туристичного супроводу (за видами туризму);

5149 - Провідник (за видами туризму);

9132 - Робітник з надання послуг у сфері сільського туризму.

Туризм як об'єкт наукового дослідження

Для того, щоб успішно працювати в туристичному бізнесі, туризм досліджують. Але туризм охоплює багато різних сфер життєдіяльності людини і тому він є об'єктом вивчення багатьох наук. Звідси й різні наукові підходи щодо вивчення туризму - економічний, етнографічний, психологічний, історичний, географічний, юридичний, соціологічний тощо. Розглянемо докладніше специфіку деяких наукових пошуків у туризмі (рис. 4).

Економічна наука досліджує туризм як систему господарювання, що охоплює у себе галузі матеріального виробництва (туристичні товари) і нематеріальної сфери (туристичні послуги). У сучасному світі така система господарювання представлена туристичним ринком, що є місцем відносин виробника і споживача туристичного продукту (див. п. 6.3.).

Економічні дослідження ринку туристичних послуг - це аналіз дії економічних важелів для збалансування попиту і пропозиції на туристичний продукт, на процес перетворення туристичного продукту на гроші і, навпаки, перетворення грошей на туристичний продукт. По суті йдеться про аналіз умов реалізації туристичного продукту, тобто умов, за яких інтереси виробника туристичного продукту і його споживача (туриста) узгоджуються. Адже лише тоді відбувається купівля-продаж туристичного продукту.

Рис. 4. Науки, що досліджують туризм



В економіці досліджують ємність ринку туристичних послуг - здатність його «поглинути» ту чи іншу кількість туристичного продукту, тобто можливий обсяг реалізації окремих туристичних послуг, товарів туристичного призначення при існуючих цінах та пропозиції. Для цього вивчаються платоспроможність населення, рівень цін і розміри туристичної пропозиції. Звідси у сфері економічних досліджень опиняються й такі важливі питання, як ціноутворення в туризмі, фінансові відносини та ін.

Особливістю економічного підходу є, зокрема, те, що взаємини між людьми розглядаються як економічний процес, тобто процес виробництва, розподілу, обміну та споживання. Відповідно всі учасники економічних процесів - окремі індивіди, групи людей, а також організації, установи й навіть держави розглядаються як економічні суб'єкти.

Етнографія (від грецьк. ethnos - плем'я, народ), що вивчає, зокрема, побут і культуру різних народів світу має широке поле дослідження в контексті туризму. Адже, попри певну спільність цілей та інтересів, пов'язаних зі споживанням туристичного продукту, туристи різних країн мають істотні відмінності. Суть таких відмінностей криється у звичному для мандрівників способі життя і відпочинку. Ці обставини за умов відсутності належних знань і спричинюють проблеми щодо об'єктивного сприйняття навколишньої дійсності.

Зазвичай ці проблеми виникають через невідповідність поведінки іноземних туристів до місцевих звичаїв і норм. Подекуди ці суперечності настільки істотні, що туризм як такий може і не відбутися. Прикладом є неприйнятні для багатьох іноземних туристів ісламські вимоги щодо обмеження вживання спиртного, поведінки й одягу жінок. Так само не сприймається багатьма туристами застосування тілесних покарань палицями за порушення місцевих законів і звичаїв тощо. Кінцевими результатами такого неузгодження традицій власного народу та місцевих звичаїв є нерідко помітні зменшення туристичних потоків у «конфліктних» напрямках.

Етнографічні дослідження сприяють уникненню або щонайменше пом'якшенню означених проблем. Адже етнографія озброює знаннями про спосіб життя, особливості національного характеру й побуту в місці перебування, тим самим сприяючи адекватному сприйняттю туристичних об'єктів. Додамо, що всі схожі характеристики мають враховуватися при розробці туристичного продукту, обсягу й рівня послуг, текстів екскурсій та ін.

Для психології, як науки, що вивчає поведінку й психічні процеси в психіці людей (їхні сприйняття, відчуття, увагу, пам'ять, настрій тощо), туризм надає багатющий матеріал. Адже кожний турист вирізняється індивідуальними рисами - характером, темпераментом, інтелектом тощо. Водночас, узагальнюючи психологічні особливості окремих туристів, можна провести певну типологію. Так, наприклад, з огляду на ставлення мандрівників і здатність адаптуватися до «нового» існує поділ туристів на такі типи: організований масовий турист (схильний до максимум «знайомого» і мінімум «нового»), індивідуальний турист (віддає перевагу «знайомому» порівняно з «новим»), турист-дослідник (більше схильний до «нового»), турист-бродяга (схильний до максимуму «нового»).

Досить широко розповсюджений поділ туристів за психографічною ознакою, тобто за способом їхнього життя (в якому є свої цінності, уявлення, переваги), що й визначає так звані «моделі» сприйняття й поведінки людей у туризмі. Зокрема, виділяють психоцентриків і алоцентриків. Психоцентрики віддають перевагу відомим туристичним центрам, які в культурному плані нагадують їм місце проживання. Їх приваблюють традиційні види розваг й відпочинку, вони мало активні і вимогливі до комфорту, уникають впливу інших культур. На противагу їм, алоцентрики прагнуть відкрити або апробувати нові туристичні напрями, надзвичайно активні, не дуже вибагливі до комфорту і з задоволенням спілкуються з місцевим населенням. Утім, у чистому вигляді психоцентрики і алоцентрики трапляються не часто. Здебільшого серед туристів чимало таких, що займають проміжну нішу між першими та другими. Це означає, що у їхній поведінці простежуються риси обох моделей.

Результати наукових пошуків у психології впроваджуються безпосередньо в практику туристичної діяльності. Адже психологічні дослідження дають змогу відповісти на багато актуальних запитань. Які напрями для подорожі будуть у тому чи іншому сезоні користуватися в туристів найбільшим попитом? Які види туризму виявляться найпопулярнішими? Який туристичний продукт і в якому напрямі вигідно запропонувати в даний період? Як правильно побудувати тур для найкращого задоволення побажань клієнта?

На ці та інші схожі запитання важко відповісти, не вивчаючи психологію людини і передумови мотивації її вчинків та ухвалення рішень. А без вивчення й розуміння мотивації бажань клієнта неможливо сформувати належні туристичні послуги, які б задовольнити бажання споживачів, забезпечивши їм позитивні враження та емоції від подорожі. Відсутність же позитивних результатів подорожі означатиме втрату клієнтів і економічні труднощі в туристичній діяльності.

Історія подорожей нараховує не десятки й сотні років, а тисячоліття. Адже люди мандрували завжди, розпочинаючи з територій, що оточували місця стоянки свого племені, і завершуючи навколосвітніми подорожами. Саме подорожі, які здійснювали наші предки, передували сучасному туризму. І туризм як такий зародився саме з подорожей. Отжея, історія власне туризму немислима без розгляду його витоків, без історії подорожей.

Історія туризму дає змогу не лише з'ясувати причини зародження, формування і становлення туризму. Історичний підхід сприяє впорядкуванню численних фактів і подій, які відіграли значиму роль у розвитку туризму. Завдяки цьому вдалося виокремити важливі історичні періоди, кожний з яких відрізняється певними характерними особливостями розвитку подорожей і туризму. Періодизація, яку пропонують учені-історики, розкриває певну еволюцію подорожей - від перших мандрівок тривалого початкового етапу туризм до етапу масового туризму, що охопив практично весь світ.

Ознайомлення з витоками туризму, етапами його розвитку допомагає краще зрозуміти сучасні тенденції і проблеми розвитку туризму. Історичний підхід також дає змогу чіткіше усвідомити специфіку туризму в різних регіонах світу з належним урахуванням його історичних і національних особливостей.

Географічна наука вивчає географічні закономірності функціонування туризму, які випливають уже з того факту, що сам туризм ґрунтується на доланні простору. Й справді, туризм тісно пов'язаний із територією, з характером середовища в широкому розумінні цього поняття - природного, соціально-культурного, економічного. А, як відомо, якісні та кількісні зміни вказаного середовища надзвичайно неоднорідні в географічному просторі. Правда, з огляду на це, призначення географічних досліджень нерідко й до нині вбачають лише в складанні довідників за регіонами та країнами, які мають бути насичені різноманітною інформацією про конкретні «місця розташування». Такі результати географічних пошуків і справді можуть стати в нагоді туристу, оскільки вони дають змогу виявити умови та чинники, що, змінюючись у географічному просторі, впливають на формування попиту та пропозиції в туризмі.

Але географія туризму не обмежується простим переліком ресурсів, яким володіють ті чи інші країни і які приваблюють туристів. Особливість географічного підходу в тому, що він акцентує увагу й на часових закономірностях. Достатньо пригадати зміни кліматичних характеристик упродовж року та їхній вплив на функціонування сфери «задоволень». Саме вони спричинили появу таких понять як «мертвий сезон» або «двосезонний туризм» тощо (див. п. 5.3.). Звісно, не лише впродовж року спостерігаються коливання у функціонуванні туристичної сфери. Так само, не лише природні чинники визначають ці коливання. Зате очевидним залишається географічність туризму.

Отже, географічний підхід забезпечує розкриття просторово-часових закономірностей функціонування туризму. Усвідомлення цих закономірностей допомагає пояснити мінливість туристичних потоків як за напрямом і потужністю, так і за часом.

Результати географічних досліджень використовуються для міжрегіонального, регіонального та субрегіонального планування розвитку туризму, планування розвитку об'єктів туристичної індустрії, інвестицій в туристичну галузь, планування туристичних потоків і, зрештою, зайнятості населення та доходів від туризму.

Правознавство (юриспруденція) - це наука про державу та право, яка досліджує результати правового регулювання і розробляє правові механізми та способи регулювання суспільства. Актуальність цієї науки для туристичної діяльності зумовлена тим, що туризм потребує правового регулювання, оскільки є важливою складовою міжнародних зв'язків і загалом ділової активності. Звідси й сформувалась особлива галузь - туристичне право.

У багатьох країнах ухвалені національні закони про туризм, у яких визначено основні концепції і принципи розвитку та норми туристичної діяльності. Вони регулюють, передусім, діяльність компаній резидентів. Проте інтенсивний розвиток міжнародного туризму стимулював необхідність появи норм регулювання між- народної туристичної діяльності, які стосуються, зокрема, компаній-нерезидентів. Для таких компаній, зазвичай, вводяться певні обмеження діяльності. Загалом міжнародний туризм регулюється багатьма конвенціями, міжнародними договорами та угодами. Окремо розглядається регулювання стосунків організаторів туризму і споживачів туристичного продукту (клієнтів-туристів).

Одним із важливих напрямів міжнародного туристичного права є досягнення домовленості в царині понятійно-термінологічного апарату, яка спрямована на уніфікацію правил туристичної статистики. Так само визначені загальні права й обов'язки туристів та організаторів туризму.

Соціологія - як наука про суспільство та про суспільне життя людини вивчає суспільні умови, які сприяють переміщенню людей. Для існування туризму як явища в житті людини необхідно щонайменше дві найважливіші умови: вільний час і достатні кошти для здійснення туристичних подорожей. Але вони нерідко порушуються через будь-які значні події у світовому суспільному житті або зміни в економічній системі. Тому туризм, який вельми чутливий до будь-яких проявів нерівноваги в суспільних відносинах, по суті відображає стан розвитку суспільства.

Туризм розглядається як соціальне явище в постійному розвитку й у різних аспектах: залежно від віку, національності, соціального положення, освіти, місця мешкання, культурних засад. Вивчаються умови, які визначають масовість туризму, виділення людей у групи, формування туристичних потоків на основі соціальних ознак. Соціологія із залученням методів психології розглядає поведінку різних груп людей у множинних ситуаціях.

Нині соціологічним дослідженням приділяється велика увага. Дуже часто під час значного туристичного заходу, на виставках проводиться анкетування туристів і відвідувачів з метою одержання всілякої інформації, яка дає змогу отримати важливі дані для оцінки мотивації подорожей.

Дані соціологічних опитувань є важливим підґрунтям для побудови прогнозів і рекомендацій, для розробки стратегії просування туристичного продукту на ринку. Крім того, результати соціологічних досліджень нерідко є підставою для ухвалення важливих політико-економічних рішень у сфері митних і міграційних стосунків і правил.

Загалом туризм охоплює так багато різноманітних галузей життєдіяльності, що на сьогодні жодна з існуючих наук не може вичерпно схарактеризувати його як об'єкт власного дослідження, а отже, й повноцінно розв?язати проблеми туризму. Це можливо лише за умов комплексного підходу, який би дав змогу розкрити всі механізми функціонування туризму. Така потреба в наявності міждисциплінарної наукової дисципліни й зумовила виникнення туризмології - наукового напряму, в межах якого сполучаються різноманітні дослідження туризму як суспільного явища.

Контрольні завдання і запитання

1. Які факти свідчать про те, що туризм є суспільним явищем, а не просто захопленням окремих груп людей?

2. Поясніть, у чому полягає багатогранність туризму.

3. Чи залишатиметься, на Вашу думку, туризм соціальним явищем і в майбутньому? Відповідь обґрунтуйте.

4. Наведіть свідчення значимості туризму як галузі економіки.

5. Які є підстави вважати туризм одним із видів економічної діяльності?

6. Назвіть види туристичної економічної діяльності.

7. Що є професією і чи можна туризм вважати професією?

8. Наведіть приклади професійних назв робіт у туризмі.

9. Чи може робота в туризмі передбачати приналежність до вищих державних службовців?

10. Назвіть види робіт у туризмі, які передбачають обов'язкову наявність наукового ступеня.

11. Якими видами робіт у туризмі можна займатися після одержання диплому бакалавра?

12. Наведіть приклади наукових підходів до вивчення туризму.

13. У чому полягає специфіка економічних досліджень туризму?

14. Чим зумовлена потреба в етнографічних дослідженнях туризму?

15. Наскільки важливими є вивчення туризму вченими-психологами?

16. Поясніть, із якою метою здійснюються історичні дослідження туризму.

17. Що саме вивчає в туризмі географічна наука?

18. Чим визначається потреба в правознавчих дослідженнях туризму?

19. Який інтерес має в туризмі соціологічна наука?

20. Яке місце посідатиме в наукових дослідженнях туризму туризмологія?

Тести для самоконтролю

Тести з однією правильною відповіддю

1. Визначте чисельність людей (млн осіб), що працюють у сфері туризму:

а) 225;

б) 235;

в) 245;

г) 255.

2. Визначте суму загальносвітових доходів від міжнародного туризму (без витрат на транспорт):

а) 900 млрд дол.;

б) 950 млрд дол.;

в) 1 трл дол.;

г) 1,3 трл дол.

3. Визначте види туристичної економічної діяльності:

а) організація освіти з підготовки фахівців із туризму;

б) організація охорони здоров'я;

в) організація відпочинку та розваг;

г) організація фінансового посередництва.

Тести з двома правильними відповідями

1. Визначте результати економічної діяльності в туризмі:

а) товари;

б) послуги;

в) товари та послуги;

г) продукти.

2. Визначте країни, що посідають два перших місця у світовому рейтингу за доходами від туризму:

а) США;

б) Франція;

в) Німеччина;

г) Іспанія.

3. Визначте характерний розмір внеску туризму у ВВП в економічно розвинених туристичних державах:

а) менше 2 %;

б) 5-15 %;

в) 20-25 %;

г) понад 25 %.

Тести на встановлення логічної пари:

1. Встановіть відповідність між науковими напрямами і предметом наукового дослідження:

А. Етнографічне дослідження туризму.

Б. Психологічне дослідження туризму.

В. Географічне дослідження туризму.

Г. Правознавчі дослідження туризму.

1. Різні типи туристів.

2. Природне та соціально-економічне середовище.

3. Історичне минуле.

4. Юридичні правила і норми.

5. Культура і побут народу.

А - Б - В - Г -

2. Встановіть відповідність між розділами економічної діяльності та професійними назвами робіт:

А. Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі).

Б. Професіонали.

В. Фахівці.

Г. Технічні службовці.

1. Агент з організації туризму.

2. Туризмознавець.

3. Організатор подорожей.

4. Директор туристичного комплексу.

5. Агент з продаж.

А - Б - В - Г -

3. Встановіть відповідність між видами економічної діяльності та її змістом:

А. Діяльність туристичних операторів.

Б. Діяльність у сфері організації відпочинку та розваг.

В. Державне управління.

Г. Тимчасове розміщування.

1. Розподілення субсидій у готельному господарстві й туризмі.

2. Ярмарки та шоу.

3. Прокат товарів для спорту та відпочинку.

4. Організація турів.

5. Надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів.

А - Б - В - Г -

Размещено на Allbest.ru

...