Статистичний аналіз діяльності підприємств туристичної та готельної індустрії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Статистичний аналіз діяльності підприємств туристичної та готельної індустрії

Цюпак М.І.

В статті розглядаються проблемні питання статистичного аналізу розвитку туристичної галузі, зокрема готельного бізнесу, його роль та значення у визначенні перспектив становлення галузі. Охарактеризовано природу послуг, які формують туристичні продукти. Окреслено основні проблеми розвитку готельного бізнесу та визначено шляхи їх вирішення.

Ключові слова: туризм, готельне господарство, готельні послуги, ринок туристичних послуг, фактори впливу, структура функціонування, порівняльний аналіз, конкурентоспроможність.

In this article the author examines the problem questions related to the statistic analyses of tourist industry development, particular in hotel business, roles and meanings in prospects determination of industry's growth. Is described the nature of services which form the tourist products. The author outlines the basic development problems of hotel business and proposes certainly ways of its decision.

Key words: tourism, hotel establishment, hotel services, market of tourist services, influence factors, structure functioning, comparative analysis, competitiveness.

В статье рассматриваются проблемные вопросы статистического анализа развития туристической отрасли, в частности гостиничного бизнеса, его роль и значение в определении перспектив становления отрасли. Охарактеризована природа услуг, которые формируют туристические продукты. Очерченно основные проблемы развития гостиничного бизнеса и определенно пути их решения.

Ключевые слова: туризм, гостиничное хозяйство, гостиничные услуги, рынок туристических услуг, факторы влияния, структура функционирования, сравнительный анализ, конкурентоспособность.

Актуальність теми дослідження. Сьогодні спеціалісти називають туризм феноменом XX ст., пророкують йому (і в першу чергу готельному бізнесу) велике майбутнє, визнають його необмежені можливості в розвитку національної економіки і формуванні іміджу країни. Індустрія туризму - це невід'ємна складова економіки країни. Поряд із задоволенням рекреаційних потреб населення і забезпеченням надходження в країну іноземної валюти від обслуговування іноземних туристів, вона сприяє господарському освоєнню менш розвинутих районів, залучає в господарський обіг невикористані іншими галузями природні ресурси, впливає на розвиток інфраструктури і сприяє зайнятості населення.

Природа послуг, які формують туристичний продукт, є досить специфічною і неоднорідною. Туристичні послуги, як і будь-які інші послуги, нематеріальні, невідчутні. Цим вони відрізняються від товарів та інших матеріальних благ. Невідчутність туристичних послуг є достатньо важливою властивістю, яка своєрідно проявляється в результатах туристичної сервісної діяльності. Корисний ефект туристичного сервісу може бути охарактеризований на основі суб'єктивного сприйняття його споживачем. Невідчутність цього ефекту і невіддільність від процесу виробництва ускладнює його використання, яке відбувається безпосередньо в місцезнаходженні туристичних ресурсів.

Метою статті статистичний аналіз розвитку туристичній галузі національної економіки, зокрема готельного бізнесу, та виявлення головних проблем у цій сфері.

Незважаючи на широку географію туристів, які приїжджають в нашу країну, їх переважну частину (48%) складають туристи з ближнього зарубіжжя, в першу чергу - з Росії, Білорусії, Молдови. Щодо інших країн, то найбільше Україні відвідують туристи з Польщі, Угорщини та Словаччини. При цьому питома іноземних туристів, які подорожували в туристичних групах, є досить незначною - лише 1,2 %. Більшість громадян, яких за існуючою класифікацією розглядають як іноземних туристів, фактично не є такими, оскільки відвідують Україну зі службовими або приватними цілями (у тому числі для ведення приватного бізнесу). Це, водночас, є яскравим свідченням недостатності розвитку в Україні іноземного організованого туризму.

Хоча практично вся територія нашої країни має достатній потенціал для розвитку туризму, інтенсивність відвідувань іноземними туристами її окремих регіонів помітно варіює (табл.1).

Таблиця 1

Розподіл регіонів України за кількістю відвідувань їх іноземними туристами у 2008 р.

При досить значних, а часом унікальних природно-лікувальних ресурсах України, лікувальний туризм ще не дістав тут достатнього розвитку, оскільки такі види туризму приваблюють менш як 2% іноземних туристів

Як свідчить здійснений порівняльний аналіз, в Україні туристична інфраструктура є недостатньо розвинутою, що в поєднанні з низькою якістю сервісу зумовлює її низьку привабливість і, відповідно, прибутковість на фоні аналогічних показників по країнах Європи.

На жаль, на сьогодні можна констатувати, що на фоні зростаючої конкуренції на світовому ринку туристичних послуг і внаслідок дії ряду факторів, відставання України від провідних туристичних країн збільшується, переміщуючи її на «периферію» туристичних потоків (у 2007 році її відвідали в 20 разів менше туристів, ніж Францію - найближчу за розмірами території та чисельністю населення). Тому іноземний туризм і досі не відіграє належної ролі в економічному житті України. Аналіз офіційної статистичної інформації свідчить про негативні тенденції розвитку іноземного туризму в нашій країні впродовж останніх років. По-перше, потік іноземних туристів до неї зменшується, зокрема у 2007-2008 рр. вдвічі скоротилася кількість організованих туристів, майже втричі - приватні відвідування України іноземцями і вчетверо - прибуття іноземного обслуговуючого персоналу. По-друге, таке скорочення відбувається на фоні збільшення (у п'ять разів) транзиту іноземних туристів українською територією (табл.2). Усе це дає підстави стверджувати що Україною втрачається привабливість як місце міжнародного туризму.

Готельне господарство є вагомою складовою туристичної індустрії України. Воно займає провідне місце в індустрії туризму, оскільки якість місць проживання і відповідне обслуговування найбільше впливає на рівень туристичного сервісу. Готельні підприємства перебувають у державній, комунальній, колективній та приватній власності, при цьому переважає колективна форма власності, до якої належать майже 60 % готелів України.

Готель - це установа, яка надає людям, що знаходяться поза домом, комплекс послуг, найголовнішими серед яких є послуги з розміщення і харчування. Зміст послуги розміщення полягає у тому, що, по-перше, у користування надається спеціальне приміщення (готельний номер), по-друге, надаються послуги, які виконуються безпосередньо персоналом готелю: портьє - з прийому та оформлення гостей, покоївки - з прибирання готельних номерів тощо. Готельні номери є основним елементом послуги розміщення. Це багатофункціональні приміщення, призначені для відпочинку, сну, роботи гостей, які у них проживають.

Послуги з харчування гостей складаються з комбінації різних процесів: виробничого (приготування страв на кухні), торгового (продаж готових до споживання продуктів, алкогольних і безалкогольних напоїв), сервісного (обслуговування гостей офіціантами в ресторані, барі, кафе, готельних номерах). До додаткових, або інших послуг відносяться пропозиції басейну, спортивного залу, конференц-залу, залу для переговорів, прокат автомобілів, послуги хімчистки, пральні, перукарів, масажного кабінету і ряд інших. В теперішній час додаткові послуги набувають все більшого значення у формуванні ринкової привабливості готельного підприємства.

Попит на готельні послуги має сезонний характер. Для ринку готельних послуг характерне коливання попиту залежно від пори року (більшість туристів відпочивають у літні місяці), а також дня тижня (ділові туристи розміщуються у готелі в робочі дні), що значною мірою впливає на заповнення готелів.

У всьому світі готельний бізнес є одним з найбільш привабливих для інвесторів, а його рентабельність у розвинутих країнах не буває нижчою за 40%, при цьому досягаючи в «туристичних» зонах рівня 100%. Щодо України, то на думку спеціалістів до 1997 року оператори на туристичному ринку працювали в досить непоганих умовах, оскільки наявність не дуже вимогливих до рівня сервісу платоспроможних клієнтів дозволяла досягти рентабельності на рівні 50%. Саме в цей період у країні з'явилось немало нових приватних готелів, а старі «гравці» могли частково або повністю реконструювати власні фонди. Сьогоднішня ситуація докорінно відрізняється від вищенаведеної. Вибагливість клієнта щодо рівня сервісу, конкуренція між гравцями та несприятлива економічна ситуація змінили правила гри у готельному бізнесі на більш суворі.

Таблиця 2

В'їзд іноземних громадян в Україну за метою поїдки та країнами, з яких вони прибули, у 2008 році

Важливим показником ефективності функціонування готельного господарства є кількість іноземних відвідувачів, що обслуговується, оскільки це джерело надходження валютних ресурсів. За даними Державної служби туризму і курортів України у 2008 році її відвідали 25449 тис. іноземних громадян, з яких лише 372,8 тис. класифіковані як іноземні туристи. Такі клієнти обирають від «люксів» у 3-х зіркових до номерів 5-ти зіркових готелях. Оскільки серед вітчизняних туристів 60% - це діти та студенти, фінансові можливості яких досить обмежені, вони частіше обирають не готелі, а гуртожитки або приватні квартири. Лише в Криму та м. Одесі туристичний потік більший - близько 1 млн людей впродовж сезону, при цьому також вищі їхні фінансові витрати.

Україна має одноманітну структуру функціональних типів готельних засобів розміщення, в якій домінують класичні готелі та гуртожитки для приїжджих. Окремі типи підприємств, які поширені в інших країнах, - мотелі, кемпінги, молодіжні бази, готелі сімейного типу - в Україні розвинені достатньо. Міжнародний досвід свідчить, що саме такі підприємства могли б дати суттєвий поштовх розвитку готельного господарства і туристичної індустрії загалом.

Слід зазначити, що ємкість ринку туристичних послуг на сьогодні є досить значною та відносно сталою, тому найважливішим зараз є не збільшення цієї ємкості, а спрямування зусиль на розв'язання нагальних проблем галузі туризму в Україні. Так, можна з впевненістю стверджувати, що в галузі туризму проблемним сьогодні є неефективне та нераціональне використання відповідних ресурсів, а рівень розвитку туристичної індустрії не відповідає наявному потенціалу. Це є визначальним питанням, яке має диференційовану структуру, складаючись, у свою чергу, з ряду більш конкретних питань. До останніх можна віднести. насамперед, відсутність розвиненої інфраструктури, низьку якість обслуговування, відсутність якісної реклами та глибинної інформації про готелі , санаторії, тури по країні та послуги, які надаються на світовому рівні, значний податковий тягар тощо

Ситуація, що склалася в туристичній сфері останнім часом, вимагає активного пошуку засобів подолання кризових явищ та інтенсифікації виробництва туристичного продукту із забезпеченням необхідної його якості.

Вплив факторів, що зумовлюють розвиток іноземного туризму, не адекватний наявному природно-ресурсному, історико-архітектурному та рекреаційному потенціалові України, оскільки знаходиться як у суто внутрішній, галузевій, так і в зовнішній (переважно загальноекономічній) площинах. Основними з галузевих факторів є:

- недостатній рівень розвитку мережі та об'єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам;

- відсутність скоординованої, висококваліфікованої та грамотної системи дій з просування туристичного продукту на світовий ринок, яка б давала відчутні результати. Проблеми виникають, насамперед, з рекламою вітчизняних курортів;

- технологічна відсталість галузі. В Україні практично не застосовуються туристичні технології, які в розвинутих країнах набули ознак повсякденності, зокрема електронні інформаційні довідники щодо готелів, транспортних маршрутів і туристичних фірм з переліком і вартістю послуг, які ними надаються. Останнім часом у галузі інформаційних технологій України спостерігається значне пожвавлення, отже, необхідно активно використовувати цю можливість для наближення до виходу на світовий рівень обслуговування клієнтів;

- низький рівень обслуговування, зумовлений недостатньою загальною кваліфікацією працівників галузі;

- відставання нормативно-правового та організаційного забезпечення туристичної діяльності.

• Головними зовнішніми факторами, які стримують розвиток туризму в Україні, є викликана млявістю та несподіваністю економічних реформ несприятливість існуючих умов для підприємництва взагалі та туристичного зокрема, недосконалість і навіть певна агресивність нормативно-правового поля (у тому числі правил і умов перетинання кордонів іноземцями) і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму - як внутрішніх (через економічну кризу), так і іноземних (через несприятливий інвестиційний клімат). Несприятливість бізнесового клімату спричинила той факт, що з майже 3000 українських туристичних підприємств, які мають дійсні ліцензії на надання туристичних послуг, фактично на ринку працюють лише близько третини. Проте саме ці зовнішні та внутрішні фактори можуть бути базою, на основі якої розроблятимуться пропозиції щодо виходу галузі з кризового становища та слугувати вказівками щодо напрямків її подальшого розвитку. туристична послуга готельний україна

Одним із перспективних напрямків стимулювання розвитку туризму в Україні, збільшення валютних надходжень від туристської діяльності, удосконалення ринкової інфраструктури є, на наш погляд, створення спеціальних економічних зон туристсько-рекреаційного типу. Важливим результатом їх функціонування має стати забезпечення передумов для поступового поширення найефективніших елементів ринкового механізму із таких зон на економіку навколишніх регіонів та національну економіку загалом.

Проведений аналіз свідчить про те, що в туристичному секторі зберігається тенденція до зростання показників туристичної діяльності на фоні значної конкуренції серед регіонів у залученні туристів, відбувається активне просування капіталів окремих туристських компаній на іноземні ринки, посилюється концентрація товарів і виробництва послуг у туризмі, активніше використовуються новітні інформаційні та комунікаційні технології та комп'ютерна техніка. Ці фактори у майбутньому стимулюватимуть туристичну діяльність, посилять взаємозв'язок туризму з іншими пріоритетними сферами соціального, економічного та культурного розвитку окремих регіонів та всієї країни. А це, в свою чергу, сприятиме зміцненню економіки, створенню потужної туристичної галузі, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства.

Список використаних джерел

1. Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року.: Наказ Президента України від 10 серпня 1999 року № 973/99

2. Чорненька Н.В. Організація туристичної індустрії: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2006. - 264 с.

3. Цибух В., Туризм в Україні // Економіст. - 2004.- № 6. - с.

4. Л.Г.Агафонова, О.Є.Агафонова. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. -К.: «Знання», 2002. - 351 с.

5. Яновский Д.К. Иностранный туризм: преимущества и перспективы // Укр. Деловые новости. - 2000. - № 32. - с. 2-8.

Размещено на Allbest.ru