Релігійний і релігієзнавчий туризм в Україні: проблеми розвитку

3. В останні роки унаочнилися лакуни у правовій сфері щодо регламентації різних сфер спеціально-туристичної діяльності. Більшою мірою, втім, вони торкаються релігійного туризму: немає нормативного визначення паломництва, чітко не окреслений правовий статус прочан (зокрема прочан-іноземців), слабко імплементовані норми міжнародного законодавства в цій галузі, не відпрацьовані належним чином охоронно-правові, санітарно-епідеміологічні норми, проблеми безпеки тощо. Не вибудувані чіткі механізми організації ситуативного масового паломництва (наприклад, на час візиту провідних релігійних ієрархів, очільників церков, тимчасової демонстрації привезених священних реліквій, ініційованих релігійних ходів та інших масових акцій) тощо.

4. Окремою проблемою є непідконтрольність значної кількості самодіяльних турів та тінізація туристичної діяльності [8]. Левова частка доходів і змін у туристичному секторі останніми роками залишається поза фокусом офіційної статистики; у статистичних бюлетенях з обліку туристичних потоків графа “релігійний туризм” відсутня, самодіяльні туристи і туроператори в облік не потрапляють. Серед цілей в'їзного і виїзного туризму релігійний туризм не згаданий (в кращому разі він підпадає під графу “інше” разом із культурним та спортивним обміном). Рядок “релігійна поїздка” є в анкеті прикордонної служби, але з оприлюдненням цих даних вочевидь є проблеми.

Якщо опиратися на офіційні дані Держстату, то більша частина прибутків туристичних підприємств надходить від виїзного туризму українців до інших країн, позаяк внутрішній туризм відіграє значно меншу роль, а в'їзний - взагалі другорядну. У 2017 р. серед 2,8 млн осіб, котрих обслуговували туроператори та турагенти країни, внутрішні туристи становили ледве 477 тис., а кількість туристів-іноземців - 39,6 тис. осіб (при тому, що Україну відвідали понад 14 млн іноземних громадян) [9]. Якщо врахувати здійснені аналітичні дослідження щодо структури туристичного потоку в Україні, де частка релігійного туризму орієнтовно визначена у 8-10 % (тобто вдвічі нижча за середньосвітові показники) [10], то й тоді кількість іноземців-споживачів таких туристичних послуг мала б складати не менше 1 млн осіб.

1. Назрілими є спеціальні заходи і програми з культурного просвітництва, PR та реклами, поширення інформації про вітчизняні сакральні пам'ятки. Невігластво щодо власного культурного багатства стримує розвиток внутрішнього туризму та розбудову туристичної інфраструктури.

2. Релігієзнавчий туризм безпосередньо залежить від стабільності й безпеки релігійно-політичної ситуації в регіоні. Це - спільна і актуальна проблема для більшості світових об'єктів туризму, але релігійний і релігієзнавчий туризм потерпають від неї щонайперше. Радикалізація і фундаменталізація, що супроводжують існування релігії в глобальному світі, перетворюють і самих туристів, і місця їх напливу, і сакральні пам'ятки (як символ інакшої віри та релігії) на принадні мішені для терористичних атак. Відтік туристів із країн, уражених військовими, національними, релігійними конфліктами, здатен помітно позначитися на економічних показниках. Україна відчула це повною мірою, коли політична криза, нарощення збройного конфлікту, анексія та окупація її територій призвели до різкого зменшення (практично вдвічі) в'їзних туристичних потоків. Крім того, це спричинило перерозподіл структури внутрішнього туристичного потоку: три чверті релігійного і релігієзнавчого туризму спрямовано тепер в Західну і Центральну Україну, близько 14 % - у східні області, менше 10 % - на південь країни.

3. Переважна орієнтація релігієзнавчо-туристичних послуг на літніх і малозабезпечених туристів; а також відставання світських туроператорів на ринку послуг від релігійних центрів, що пропонують кращу організацію та супровід туристичних турів, більшу варіативність розміщення і харчування прочан (з використанням релігійної інфраструктури - готелів і гуртожитків для прочан при храмах і монастирях).

4. Окремою проблемою є ставлення місцевого населення до туризму релігійної і релігієзнавчої спрямованості; рівень мовної, психологічної, інформаційної готовності до масового напливу іноземних туристів, плекання атмосфери міжнаціональної і міжконфесійної толерантності.

Попри зазначені проблеми і релігійний, і релігієзнавчий туризм в Україні мають неабиякі перспективи розвитку. Врахуємо, що 27 % усіх туристичних об'єктів країни складають саме релігійно-культові пам'ятки. Спостерігається не тільки інтенсивне відродження релігійного туризму, а й розбудова паралельних (світських і церковних) інфраструктур, що конкурують у наданні туристичних послуг. Чимдалі, релігійний і релігієзнавчий туризм стають усе тісніше взаємопов'язаними. І найперше через те, що релігійний туризм невпинно втрачає колишні традиціоналістичні риси: прочани охоче користуються сучасними засобами транспорту і зв'язку, зростає рівень їхніх вимог до обслуговування, проживання та харчування, підвищується запит на додаткові пізнавально-екскурсійні послуги. Поліконфесійний і полікультурний світ обумовлює поєднання в людині різнопланових інтересів: вірянин іде на прощу до власних релігійних святинь і водночас охоче стає релігієзнавчим туристом, відвідуючи священні місця інших релігій, що приваблюють його як історичні, архітектурні, культурно-мистецькі, духовні, релігійно-культові об'єкти, відкриваючи для себе світ інших націй, традицій, релігій, духовних інтуїцій.

Запровадження поняття “релігієзнавчий туризм” у сферу туризмознавства та розрізнення понять “релігійний туризм” і “релігієзнавчий туризм” обумовлене принциповою відмінністю цих видів туристичної діяльності. Зазначені види туризму мають різну мету; різний зміст і характер потреб, що спонукають людей до туристичної активності; різні вимоги до якості і пакету туристичних послуг; відмінні соціально-психологічні характеристики подорожуючих індивідів і груп; різний обсяг та константність туристичних потоків тощо. Попри значну кількість проблем, які гальмують розвиток релігійного і релігієзнавчого туризму в Україні - брак матеріальних ресурсів, невипрацьованість туристичних маршрутів, слабкий розвиток туристичної інфраструктури, нестача висококваліфікованих фахівців, тінізація туристичної діяльності, безпекові проблеми, пов'язані з військовою агресією на території України тощо - ці види туризму мають значний потенціал розвитку.

Що важливо, релігійний і релігієзнавчий туризм є засобами оприсутнення духовних цінностей, зокрема відкритості, міжкультурної комунікації, шанобливості до різних релігій і конфесій, свободи віросповідання, духовної самореалізації, що генерує вкрай затребуваний сьогодні клімат міжрелігійної толерантності.

Література

1. Gannon M. J., Baxter I. W. F., Collinson E. etc. Travelling for Umrah: destination attributes, destination image, and post-travel intentions // The Service Industries Journal. 2017. Vol. 37(7/8). P. 448-465.

2. Кляп М. П., Шандор Ф. Ф. Сучасні різновиди туризму: навч. посіб. Київ: Знання, 2011. URL: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/ detail.php3?doc_id=1403828 (дата звернення - 13.01.2019).

3. Бабкін О. В. Спеціальні види туризму. URL: http://infotour.in.ua/babkin 02.htm (дата звернення - 13.01.2019).

4. Шульга Я. М. Мандрівки прочан: мотиви та очікування // Паломництво до київських православних святинь у XVIII ст.: соціоантропологічний вимір: дис.... канд. іст. наук: спеціальність 07.00.01 / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ, 2015. 272 с.

5. Яроцький П. Релігієзнавчий туризм - шлях толерантного взаємосприйняття конфесій // Практичне релігієзнавство: колективна монографія / за ред. проф. А. Колодного, Л. Филипо- вич. Київ: УАР, 2012. С. 122-139.

6. UNWTO. World Tourism Barometer. URL: http://www2.unwto.org/ content/data (дата звернення - 13.01.2019).

7. Религиозный туризм: рынки недвижимости в святых местах. URL: https://tranio.ru/artides/ religiozny-turizm-rynki-nedvizhimosti-v-svyatykh-mestakh/ (дата звернення - 13.01.2019).

8. Олексієнко О. Нереалізований потенціал. Чим небезпечна тінізація туристичної галузі. URL: http://tyzhden.ua/Economics/197540 (дата звернення - 13.01.2019).

9. Державна служба статистики України. Туристичні потоки. URL: http://www.ukrstat.gov. ua/ (дата звернення - 13.01.2019).

10. Пестушко В. Ю. Туризм як джерело доходів // Наукові записки СумДПУ імені А. С. Ма- каренка. Географічні науки. Суми, 2015. Вип. 6. С. 223-228. URL: http:scinotesgeo.at.ua/ Volume_6/pestushko.pdf (дата звернення - 13.01.2019).

Размещено на Allbest.ru