Природно-кліматичні туристичні ресурси і їх важливість для міжнародного туризму

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний університет фізичної культури (Україна, Львів)

Природно-кліматичні туристичні ресурси і їх важливість для міжнародного туризму

Грех В.І.

доктор богословських наук

доктор філософії в галузі богослов'я

кандидат географічних наук

викладач кафедри туризму, професор

Анотація

рекреаційний оздоровчий туризм

Стаття присвячена природно-кліматичним туристичним ресурсам, оскільки саме від різновиду клімату залежить можливість чи неможливість, а також доцільність розвитку різних видів туристичної діяльності, особливо рекреаційно-оздоровчого туризму.

Проаналізовано міжнародний та український досвід з цього питання та показано перспективи експлуатації потенціалу природних рекреаційних ресурсів в Україні, з яких найменш освоєні спелеоресурси, залежно від клімату.

Окрема увага приділена причинам руйнування навколишнього середовища, пов'язаних із туристичною діяльністю, і боротьбі за його збереження, оскільки за сприятливих кліматичних умов важливо зробити цю експлуатацію нешкідливою для екосистеми регіону та довготривалою, для економічної доцільності інвестицій.

Природні ресурси є важливою основою розвитку будь-якого туризму, у тому числі і міжнародного. Однією з найважливіших численних функцій природних ресурсів є використання їх як засобу відновлення фізичних і духовних сил людини, збереження та підтримки здоров'я індивідуума. Сюди відносимо як окремі компоненти природи, так і весь природний комплекс [3, с. 8].

Природні ресурси оцінюють залежно від їх рекреаційного чи туристичного потенціалу, і ступінь використання їх є різний, і залежить у більшості від спеціалізації регіону. Класифікуючи природні ресурси, враховують їх природне походження та економічне значення для туризму [3, с. 8].

При вивченні і дослідженні даної теми доцільно виділити такі групи природних ресурсів (таблиця 1) [5, с. 6].

Таблиця 1. Групи природних ресурсів і види туризму

У міжнародному туризмі розрізняють природні ресурси за характером залучення в туристичну діяльність (таблиця 2) [5].

Таблиця 2. Природні ресурси за характером залучення в туристичну діяльність

Міжнародні організації розвитку туризму вводять найкращі варіанти цієї важливої роботи, і ще 1982 р. UNWTO і Програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) була ухвалена Спільна декларація, яка підкреслювала необхідність збереження рівноваги між туризмом і навколишнім середовищем, оскільки її порушення через негативний вплив туризму на навколишнє середовище, що виявляється не відразу, а поступово, іноді непомітно, у підсумку призводить до руйнування природних туристичних ресурсів. Це відбувається з таких причин (таблиця 3) [6, с. 11]:

Таблиця 3. Причини руйнування навколишнього середовища

У багатьох країнах ведеться активна боротьба за збереження навколишнього середовища, і тому узбережна частина поблизу Валенсії в Іспанії одержала “голубий” прапор, за найчистіші пляжі в цьому регіоні. Водночас нерідко окремі регіони туризму через загрозу екологічної катастрофи доводиться закривати. Характеризуючи природні ресурси пропускною спроможністю, помічаємо небезпеку досягнення її межі, так як у Середземномор'ї. Із природних рекреаційних ресурсів виокремлюємо такі (таблиця 4):

Таблиця 4. Природні рекреаційні ресурси [5]

'Бальнеологічні курорти - це екологічно найчистіші природні екосистеми, гармонізовані із соціальними потребами людини на основі використання досягнень науки і техніки. Така гармонія і її використання надає лікувальний ефект цих територій та їх збалансований розвиток у майбутньому.

До бальнеологічних ресурсів належать лікувальні мінеральні води та пелоїди (грязі), тобто питні та купальні води, лікувальні грязі та озокерит. До них належать також лікувальний клімат, різноманітні природні водойми та мальовничі ландшафти, які сприяють оздоровленню та гартуванню тих, хто одужує після хвороби.

Природні мінеральні води ділять на вісім основних бальнеологічних груп:

мінеральні води без специфічних компонентів і властивостей;

вуглекислі;

сірководневі;

залізисті й миш'якові;

йодобромні;

радонові;

борвмісні;

слабо мінералізовані з високим вмістом органічних речовин.

Найперший туристичний центр із використання бальнеологічних ресурсів був створений у Європі, в Угорщині, де в околицях Будапешта в 14 місцях із надр пробиваються 523 життєдайні потоки. Саме тут розташована найбільша в Європі купальня “Сечені”. Другий - розташований на Близькому Сході - Мертве море, у якому концентрація солей і мінералів становить 33%, і місцевість навколо багата на гарячі мінеральні джерела. Найбільше з них розташоване на південному сході від узбережжя, у Хамей Зоар, поряд з оазою Ейн Теді, де температура води у джерелі сягає +31°С. Оздоровчими чинниками Мертвого моря ще є повітря, оскільки це найнижча місцевина світу з найвищим атмосферним тиском на планеті, а також особлива чистота, підвищений вміст кисню, цілющі мінеральні грязі, які насичені корисними органічними речовинами, мінералами та солями і мають рідкісні лікувальні властивості. Важливе значення мають бальнеологічні курорти Таїланду, Єгипту, Греції, Австрії та інші [4].

В Україні найбільшою бальнеологічною областю є Карпатський регіон - Передкарпаття, де освоєно понад 200 джерел і свердловин мінеральних вод, першість з яких належить трускавецькій “Нафтусі”. У Закарпатті зосереджено близько 600 джерел і свердловин мінеральних вод, з яких цінними для лікування є вуглекислі води, а також є джерела сірководневих вод, а на базі цінних питних лікувальних і лікувально-столових залізистих вод діє Шаянський санаторний комплекс. У Закарпатті є рідкісні миш'яко-вмісні підземні води і борвмісні, що використовуються для ванн і для внутрішнього вживання.

Наступним важливим бальнеологічним регіоном є Поділля, у якому розташовано 10 родовищ і 16 ділянок мінеральних вод, де функціонують такі курорти: Заліщики (Тернопільська область), Хмільник (Вінницька область) та ін.

Мінеральні води, зокрема хлоридні, виявлено у Дніпропетровській, Полтавській, Київській та інших областях, що мають чималі запаси.

Україна, яка здавна славиться лікувальними грязями, відомими в багатьох місцях світу, застосовує їх для грязевих ванн у поєднанні з електропроцедурами. В Україні використовується сім торф'яних і десять сульфідних родовищ. Львівська область також славиться значними покладами лікувальних торф'яних грязей, такими як Немирівське і Великолюбінське родовища.

Не повністю вивченим і унікальним є такий лікувальний засіб, як озокерит (земляний, або гірський віск), Бориславського родовища, який за якістю не має аналогів.

Цінні і відомі, і такі українські грязеві курорти, як Бердянськ, Євпаторія, Хаджибейський та ін.

2Фітолікувальні ресурси фіксуються межами рекреаційного використання лісів, що володіють водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном, який використовується при лікуванні, відпочинку, туризмі.

Ліс вважається найдавнішою окрасою Землі і є невичерпним джерелом радості для людини. У поняття лісу вкладена вся сукупність географічних, геологічних та біологічних компонентів: смарагдове багатство різнотрав'я, озера і джерела з кришталево чистою водою, п'янке своєю чистотою повітря. Ліс всотав у себе голос самої природи, і його тиша благодатно впливає на психіку людини, стимулює її творчі можливості, активно впливає на емоційну сферу, поповнює і підтримує рівновагу між людиною та довкіллям. Найпривабливіший і найкорисніший для відпочинку ліс, який має невеличкі галявини, струмки, озера. Рекреаційні ліси повинні бути цікавими, різноманітними, декоративними, і мати добрі та сприятливі умови для нормальної життєдіяльності лісових рослин і тваринного світу, і вони. становлять близько 10% усіх лісів державного лісового фонду [9; 10].

Фітолікувальні ресурси обчислюються параметрами рекреаційного використання лісу, їхніми водоохоронно-захисними властивостями, а також цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму [7, с. 9].

На земній кулі ліси зосереджені у двох поясах: північному, де представлені хвойні і мішані ліси Євразії і Північної Америки, та південному, з лісами екваторіального та тропічного поясів.

Найбільші запаси фітолікувальних ресурсів (вологі екваторіальні ліси) мають Бразилія, Індонезія, Венесуела, Конго. Особливо цінним елементом для лікування є ліси помірного поясу, багаті на хвойні породи, особливо тайга. США, Канада, Росія, Скандинавські країни та на північ Китаю мають найбільші площі лісів помірного поясу, коли Західна Європа володіє невеликою кількістю цінних фітолікувальних ресурсів.

Площа українських лісів державного значення становить 6,9 млн га, а тих, що задіяні в рекреаційній діяльності, - чотири млн га. Рекреаційні ліси, за іншими даними, становлять 10% усіх лісів державного лісового фонду.

Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів особливе місце посідають гори. Різноманітність природних ландшафтів і присутність у них екстремальних, сприятливих і комфортних умов, створюють передумови для розвитку у них широкого спектру видів рекреаційної діяльності, від спортивних до санаторно-лікувальних.

Найпривабливішими для туристів гірськими регіонами світу, що володіють мальовничими ландшафтами, чистим повітрям і неосвоєними господарюванням людини просторами, є Альпійські території Швейцарії, Австрії, Франції, Італії, американські Кордильєри, гірські райони Скандинавських країн, Карпати. Альпійський макрорегіон щорічно відвідує близько 150 млн осіб.

При розвитку зимових видів туризму (гірськолижний, санний) використовуються гірські райони Іспанії - Піренеї; Греції - гірськолижний центр Парнас Верміон, Піліон, Олімп; США, Канади - Кордильєри.

Для розвитку гірських видів туризму перспективним є і азійський регіон із найвищими горами світу - Гімалаями.

В Україні гірські рекреаційні ресурси зосереджені в Карпатах і Кримських горах. Карпати - середньовисокі гори, представлені вологим помірним кліматом та значною лісистістю (40%), а також сприятливими перепадами висот, що служать для організації гірськолижних спусків, лижних полів. Гірські долини, котрі захищені верховинськими хребтами, мають мікроклімат, сприятливий для розвитку кліматичних курортів: Яремча, Ворохта, Космач, Вижниця, Рахів. Карпати, що містять унікальні рекреаційні ресурси, оцінюються як найперспективніший регіон для відпочинку та лікування людей упродовж року.

Кримські гори за екзотичністю не поступаються Карпатам, проте в них менш сприятливі для відпочинку умови. Цінними є круті оголені схили (лісистість 10%), що придатні для вправляння скелелазів і любителів гострих відчуттів.

4Кліматичні ресурси вважаються важливою складовою розвитку рекреаційного господарства, що визначають загальну комфортність території для лікування та відпочинку людей. Кліматичні умови певних регіонів, що протипоказані для відвідування рекреантами з деякими захворюваннями, наприклад бронхіальною астмою, можуть в інших кліматичних умовах почувати себе добре.

Україна належить до держав зі сприятливими погодними умовами для літніх і зимових видів рекреації. Сприятливий період для розвитку літніх видів рекреації в середньому змінюється від 105 днів на півночі до 180 - на південному узбережжі Криму. Отже, комфортні умови для розвитку літніх видів відпочинку, туризму, кліматолікування тривають не лише влітку, а й на початку осені та в другій половині весни. Купальний сезон на більшості території триває 80 днів, а у Причорномор'ї, особливо на Південному березі Криму, він триває 120 і більше днів.

Тривалість сприятливого періоду для зимових видів рекреації (лижні, санні, ковзанярські заняття), змінюється від 20-26 днів на півдні до 40 і більше днів на півночі та північному сході. Зимові види відпочинку найсприятливіше проводити у гірських масивах Полонинського, Верховинського та Чорногорського хребтів Українських Карпат, з періодом тривання занять гірськолижними видами відпочинку та спорту 90-100 днів.

Ці всі дані про кліматичні умови України свідчать про досить сприятливий розвиток рекреаційної діяльності.

5Пляжні ресурси також є вагомою часткою всіх рекреаційних ресурсів. Понад 55% рекреантів світу пов'язують свій відпочинок та оздоровлення з перебуванням біля води, де розміщені приаквальні курорти, будинки відпочинку, круїзи тощо, і де на людський організм діє комплекс оздоровлювальних чинників, що пов'язані зі стихією моря.

Надзвичайно привабливими та популярними світовими пляжними місцевостями вважаються Лазурне узбережжя Франції - від Тулона до Монако, протяжністю - 230 км, і шириною - близько 20 км. В останні десятиріччя все популярнішими стають прибережні території Півдня Італії, Півдня і Сходу Іспанії, Сардинія, Балеарські й Канарські острови, Мальта, узбережжя Адріатики (Хорватія). І далі дуже привабливі причорноморські береги Болгарії (Золоті Піски), Румунії, Південного берега Криму, а серед інших регіонів світу найбільш привабливими зонами відпочинку є узбережжя морів і океанів, що омивають береги США, Мексики, Гавайські, Багамські, Бермудські острови, курортні місцевості Марокко, Тунісу, Єгипту, Ізраїлю, Туреччини, Таїланду, Індії, Китаю, Японії, Бразилії [1, с. 6].

В Україні пляжні ресурси зосереджені на приморських територіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької і Донецької областей та в Криму. Поєднання сприятливих кліматичних умов бальнеологічних і ландшафтних ресурсів визначає рекреаційну цінність морського узбережжя, якого можна використовувати майже 1500 км, і що найвищу рекреаційну цінність має невелика територія Південного берега Криму, де панує субтропічний середземноморський клімат, а з півночі все захищене Кримськими горами.

Рекреаційна діяльність у приаквальних зонах спрямована на одержання вагомих соціальних результатів, поєднуючи потреби у лікуванні, відпочинку, і в естетичному сприйнятті, спілкуючись з природою.

Печери - підземні порожнини, різних розмірів, утворені в легкорозчинних осадових породах (вапняку, кам'яній солі, гіпсі) при діяльності підземних вод (карстові печери). На землі найбільшою вважається Мамонтова печера (Mammoth Cave) у США. Загальна довжина її ходів перевищує 530 км, складається з низки сталактитових залів і коридорів. Найглибші карстові печери світу є П'єр Сен-Мартен (глибина 1171 м) і Берже (1141 м) у Франції [1, с. 2]. Багато печер світу є найвідомішими об'єктами туризму, що охороняються державою, і разом із підземними ріками та озерами мають своєрідні фауну та флору: риби, земноводні й комахи, що перебувають у повній темряві, позбавлені зору, а замість очей у них розвиваються щупальця, подовжуються вусики і ноги. Деякі печери містять докази стоянки доісторичної людини, рідкісні наскельні малюнки. Україна має кілька найбільших печер у світу, які при відповідному обладнанні можна перетворити на рекреаційно-туристичні об'єкти міжнародного значення, в організації міжнародного туризму. Зосереджені печери у трьох регіонах: Подільсько-Буковинському (Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька, Львівська та Івано-Франківська області), у Криму та Карпатах (таблиця 5).

Таблиця 5. Зосередження, кількість, протяжність, глибина печер та карстових порожнин [5]

Однією з найбільш вивчених серед перелічених печер Подільсько-Буковинського району є Кришталева, котра має складну розгалужену систему лабіринтів, де стіни багатьох галерей і залів вкриті білосніжними та різнокольоровими, нерідко стрічкоподібної текстури, кристалами вторинного гіпсу, і це все надає печері казкової краси. Головні галереї цієї печери електрифіковані й обладнані для доступного і безпечного відвідування туристами.

Висновки. Природні ресурси - одні з найважливіших основ при розвитку міжнародного туризму, оскільки виконують найважливіші численні функції, відновлюючи фізичні і духовні сили людини, тим самим зберігаючи та підтримуючи здоров'я індивідуума. До них відносимо як окремі компоненти природи, так і весь природний комплекс.

Природні ресурси оцінюють залежно від їхнього рекреаційного, або туристичного потенціалу, і ступінь використання їх є різний і залежить у більшості від спеціалізації регіону. Класифікуючи природні ресурси враховують їх природне походження та економічне значення для туризму.

У статті подані такі таблиці, що розкривають її зміст і якнайширше характеризують природно- кліматичні туристичні ресурси і їх важливість для міжнародного туризму: групи природних ресурсів і види туризму; природні ресурси за характером залучення в туристичну діяльність; причини руйнування навколишнього середовища; природні рекреаційні ресурси; зосередження, кількість, протяжність, глибина печер та карстових порожнин.

Розглянуто питання і про міжнародні організації розвитку туризму, котрі вводять найкращі варіанти цієї важливої роботи, і ними ухвалена Спільна декларація, яка підкреслює необхідність збереження рівноваги між туризмом і навколишнім середовищем, бо порушення її робить негативний вплив туризму на навколишнє середовище та руйнування природних туристичних ресурсів.

Подана характеристика багатьох країн та окремих туристичних регіонів, у яких ведеться активна боротьба за збереження навколишнього середовища, де крайньою мірою є їх вимушене закриття перед загрозою екологічної катастрофи.

Докладно описані природні рекреаційні ресурси: бальнеологічні, фітолікувальні, ландшафтні, кліматичні, пляжні, спелеоресурси та показано їх роль для міжнародного туризму.

Список використаних джерел

1. Аріон О.В., Уліганець С.І. Географія туризму: навч.-метод. посіб. / О.В. Аріон, С.І. Уліганець. - К.: ВГЛ “Обрії”, 2009. - 172 с.

2. Відкриття. Пошуки. Знахідки: Альманах. Для серед. і ст. шк. Віку / Упоряд. С.Т. Кургузов; Худож. В.О. Посохов, Л.О. Сергєєва. - К.: Веселка, 1985. - 216 с., іл.

3. Кузик Степан. Теоретичні проблеми туризму: суспільно-географічний підхід: монографія / Степан Кузик. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2010. 254 с.

4. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти) / О.О. Любіцева. - К.: Альтерпрес, 2002. - 436 с.

5. Мальська М.П., Антонюк Н.В., Ганич Н.М. Міжнародний туризм і сфера послуг. Підручник / М.П. Мальська, Н.В. Антонюк, Н.М. Ганич. - К., 2008. - 292 с.

6. Мальська М.П., Гамкало М.З., Бордун О.Ю. Туристичне країнознавство: Європа: навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / М.П. Мальська, М.З. Гамкало, О.Ю. Бордун. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 224 с.

7. Петлін В.М. Гармонія організованості природних територіальних систем [Текст]: монографія / В.М. Петлін. - Луцьк: Вид. центр СНУ ім. Лесі Українки, Простір-М, 2019. - 516 с.

8. Природно-кліматичні туристичні ресурси - Міжнародний... https://pidruchniki.com>turizm>prirodnoklimatichni_turistichni_resursi (Дата звертання 27 грудня 2019 року).

9. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційного туризму www.economy.nayka.com.ua > ... (Дата звертання 3 січня 2020 року).

10. Уварова Г Рекреаційно-туристичний потенціал України /Г. Уварова // Географія та основи екології в школі. - 2008. - С. 29.

11. Штойко П.І. Концепції природознавства: навч. посібник / П.І. Штойко. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка. - 2011. - 456 с.

Размещено на Allbest.ru