Теоретико-методичні основи технічних дій в баскетболі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методичні основи технічних дій в баскетболі

Богдан Осадчий

(студент ІІ курсу другого (магістерського) рівня

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук,

доцент Стасенко О.А.

У статті обґрунтовано найважливіші технічні дії у баскетболі. Висвітлено відповідні класифікаційні групи: техніку нападу і техніку захисту. Кожну з груп підрозділено на підгрупи, а саме напад: техніка переміщень і техніка володіння м'ячем; захист: техніка переміщень, техніка володіння м'ячем і протидії супернику. Відповідно цього має бути розроблена та обґрунтована методика навчання техніки гри в баскетбол.

Ключові слова: баскетбол, техніко-тактичні дії, фізичні вправи, навчально-тренувальний процес.

Баскетбол - одна з найпопулярніших ігор в Україні. Для неї є характерними різноманітні рухи, ходьба, біг, зупинки, повороти, стрибки, ловля, кидки та ведення м'яча, які здійснюються у єдиноборстві з суперниками. Така різноманітність рухів сприяє зміцненню нервової системи, рухового апарату, діяльності усіх систем організму. Баскетбол є засобом активного відпочинку багатьох категорій населення, особливо дітей, людей, зайнятих розумовою діяльністю. Повноцінному розв'язанню завдань фізичного виховання населення нашої країни сприяє широке використання спортивних ігор у системі фізично-оздоровчої і спортивно-масової роботи [1].

Особливість роботи з масового залучення до занять баскетболом полягає у тому, щоб зацікавити людей, допомогти їм опанувати вправи для вдосконалення елементів техніки і тактики гри. Слід враховувати, що вони прийшли «грати у баскетбол» і позбавляти їх такої приємності не треба. Водночас, враховуючи велику зацікавленість заняттями баскетболом, тренер-викладач має розв'язувати питання фізичної, технічної, тактичної підготовки, що у свою чергу сприяє підвищенню майстерності і ще більше людей залучаються до систематичних занять фізичною культурою та спортом [2].

Головним завданням навчально-тренувального процесу баскетболістів є оволодіння вміннями раціонально і ефективно поєднувати конкретні технічні прийоми з відповідними тактичними діями, а метою спортивної підготовки - досягнення максимально можливого рівня техніко-тактичної, фізичної і психологічної підготовленості баскетболіста та досягнення найвищих результатів у змагальній діяльності.

Успіх баскетбольної команди багато в чому залежить від рівня володіння основами техніки гри та арсеналу техніко-тактичних дій. Основи гри в баскетбол опановують під час вивчення і послідовного вдосконалення спеціальних знань, умінь та навичок. Тому навчання і тренування - це невід'ємні складові єдиного педагогічного процесу. Головною метою навчання є оволодіння навичками та спеціальними знаннями. Під час занять вивчають правила гри, техніку і тактику, розвивають фізичні якості. Тим самим складається основа, що забезпечує досягнення спортивної майстерності [6].

Загальновідомо, що ефективність системи гри базуються на індивідуальних діях кожного гравця. Але важливо не те, що він робить у нападі або захисті, а наскільки ефективно. Тому найкращими командами завжди будуть ті, гравці яких добре оволоділи основами техніки гри у баскетбол.

Спортивні результати визначаються рівнем підготовленості гравців і команд у цілому. Комплексний характер дій баскетболістів вимагає різнобічної підготовки, котра складається з кількох самостійних видів - теоретичної, фізичної, техніко-тактичної, психологічної, морально-вольової, організаційно-методичної, суддівської та ігрової. Ці види складають структуру навчально-тренувального процесу, у якій центральне місце відведено техніко-тактичній підготовці, під час котрої вивчаються та вдосконалюються спеціальні ігрові прийоми, техніка їх виконання і тактика застосування. Кожний прийом застосовується у грі. Отже баскетболіст має володіти усіма прийомами. Тому більшу частину заняття присвячують опануванню техніки та удосконаленню деталей індивідуальних навичок дій кожного гравця [4].

Навчання основам техніки гри в баскетбол є досить важливою справою. Вагоме місце в навчально-тренувальному процесі займають відповідні вправи. Вправи повинні бути швидкими і цікавими, щоб гравці із задоволенням їх виконували. Однак неможливо постійно застосовувати лише активні тренувальні засоби, тому що це може втомлювати гравців. За кожною активною вправою має слідувати період відпочинку, під час якого тренер може пояснити або продемонструвати наступну вправу. Рекомендується також виконувати певну кількість пасивних вправ, таких як, кидки в кошик із положення сидячи, передачі на місці і т. д.

Для кожного заняття тренеру бажано пропонувати будь-яку нову вправу, якій гравців можна навчити за допомогою змагального методу. В тренування необхідно, крім того включати передігрові й розминкові вправи. Вони сприяють розвитку координації рухів, а також налаштуванню організму на наступну роботу.

Фізичні вправи, що використовують у навчально-тренувальному процесі, прийнято розподіляти на головні і допоміжні.

Головними вважаються вправи, що взяті безпосередньо зі змісту самої гри в баскетбол: кидки м'яча в кошик, передачі, ведення м'яча, взаємодії гравців у нападі та захисті тощо.

Допоміжні вправи не мають такого тісного зв'язку зі змістом гри і розподіляються на вправи для загального розвитку та спеціально-підготовчі.

За допомогою вправ для загального розвитку складаються необхідні передумови для оволодіння основами ігрової діяльності, досягається всебічна фізична підготовленість та оздоровлення спортсменів, забезпечується розвиток найважливіших фізичних якостей.

Спеціально-підготовчі вправи спрямовані на набуття спеціальних якостей, необхідних для баскетболу та опанування ігровими прийомами. Вправи, що при цьому використовуються, розподіляють на загально- підготовчі та підвідні. Вони тісно пов'язані між собою. Підготовчі вправи сприяють розвиткові спеціальних фізичних якостей. Це можуть бути вправи без предметів або з предметами, ігри та естафети [5; 7].

Підвідні вправи використовуються для легшого засвоєння рухових дій, що вивчаються (виконання складного за координацією руху, або його виконання в полегшених умовах). Іноді з цією метою використовують імітаційні вправи (без м'яча) та вправи на тренажерах. Успішне виконання поставлених перед тренувальними заняттями завдань багато в чому залежить від систематичної, послідовної та багаторічної роботи, а також всебічної фізичної підготовленості гравців.

У процесі тренування, навчаючи спортсменів техніки і тактики гри, слід враховувати їхню загальну фізичну підготовку. Важливо, щоб гравці дотримувалися суворого режиму. Належний режим і постійний лікарський контроль сприяють всебічній фізичній підготовці, зміцненню здоров'я, підвищенню спортивної майстерності, підтримці спортивної форми. Якщо ж не дотримуватися режиму, то спортивні показники знижуються, швидше з'являється стомлення, перетренованість та загальне ослаблення організму спортсмена [3].

Основою успіху роботи тренера є здатність переконувати гравців в необхідності виконання саме ті вправи, які спрямовані на формування у баскетболістів необхідних навичок гри. Ці ігрові навички окремих баскетболістів потім об'єднуються задля формування принципів, які є керуючими грою всієї команди. Кожний прийом, в свою чергу складається із певних частин.

Успіх вправи залежить від її правильного початку, повільного розвитку і поступового підвищення швидкості до тих пір, поки вивчаємі основи техніки не будуть міцно засвоєні гравцями. Певній допомозі тренеру під час навчання окремих рухових дій можуть сприяти: змагання, імітація, обмеження часу і застосування музики для розвитку ритму тощо.

Техніка нападу включає в себе дві групи прийомів: техніку пересування і техніку володіння м'ячем. Крім цього, гравець повинен завжди знаходитись в ігровій стійці.

Стійка гравця. Правильна стійка дає можливість гравцеві бути в постійній готовності для атакуючих дій. Найбільш зручною в цьому відношенні є така стійка: ноги напівзігнуті, тіло дещо нахилене вперед, ступні ніг розставлені на ширину кроку і розташовані на одній лінії або одна спереду, друга - позаду. Маса тіла розподілена рівномірно на носки обох ніг, голова - прямо: руки зігнуті в ліктьових суглобах і знаходяться біля тулуба. Погляд зосереджений на м'ячеві, діях партнерів і суперників.

Техніка пересування. До техніки пересування відносяться ходьба, біг, стрибки, зупинки, повороти. За допомогою пересування гравець правильно вибирає місце для атаки, звільнюється від суперника, який його опікує.

Ходьба. Баскетболіст пересувається на трохи зігнутих у колінах ногах, що забезпечує йому хорошу можливість для зміни напрямку і швидкості руху.

Біг. Особливість бігу баскетболіста полягає в тому, що доторкання ноги до майданчика відбувається перекатом з п'ятки на носок. Після відштовхування нога сильно згинається в колінному суглобі і виноситься з піднятим стегном вперед. Руки відносно розслаблені, рухаються в такт бігу.

Стрибки. Більшість прийомів сучасного баскетболу виконують в поєднанні зі стрибками вгору. Застосовують два способи виконання стрибка: відштовхування двома і однією ногою.

Зупинки. Різка зміна швидкості і напрямку руху неможлива без оволодіння правильною технікою зупинок. Зупинка відбувається двома способами: стрибком і двома кроками. Першим способом гравець робить невисокий ковзний стрибок у напрямі руху, причому, відштовхнувшись однією ногою, він подає тулуб назад і приземляється або на обидві ноги одночасно, або спочатку на відштовхуючу ногу з наступним присіданням.

При зупинці двома ногами використовується так званий двокроковий ритм. Тут гравець передостанній короткий крок робить з присідом та зі зміщенням загального центру тяжіння у напрямку, зворотному рухові. Потім слідує останній подовжений крок, гравець виставляє ногу вперед зі стопорним опором на п'ятку і наступним перекатом на всю ступню. В обох способах ефект зупинки визначається сильним згинанням ніг і правильним розподілом маси тіла (більша частина маси тіла залишається на опорній нозі). В цьому випадку зупинка забезпечує стійку рівновагу і можливість продовження бігу в якому завгодно напрямку.

Повороти. Правильний і своєчасно виконаний поворот дає можливість гравцеві звільнитись від опіки суперника для прийому м'яча. Застосовуючи повороти, гравець, який володіє м'ячем, створює умови для передачі, кидка м'яча в кошик та для відходу від активно діючого захисника. В процесі гри застосовуються різноманітні повороти. Одержавши м'яч і зупинившись з ним в руках таким чином, щоб обидві ноги були розташовані паралельно, гравець може виконувати поворот, використовуючи як осьову праву або ліву ногу. В усіх останніх випадках опорною ногою буде та, яка стоїть ззаду. Перенісши центр ваги на носок опорної ноги, гравець переставляє другу ногу і робить поворот плечем вперед або назад.

Утримування і ловля м'яча двома руками. Перш ніж навчити ловлі м'яча, необхідно навчити правильно тримати м'яч. Для цього кінчики широко розставлених пальців приймають м'яч ззаду-збоку, великі пальці накладають зверху, руки трохи зігнуті в ліктьових суглобах, м'яч знаходиться на рівні нижньої частини грудей.

Передача м'яча. Передача - це прийом, за допомогою якого гравець направляє м'яч партнеру для продовження атакуючих дій. Передачі можуть бути виконанні: з місця, в русі, в стрибку; на дальні, середні і близькі дистанції; у напрямку руху партнера - зустрічні, поступальні, на одному рівні, супроводжуючі; з відскоком від майданчика, без відскоку.

Передачі м'яча діляться на дві групи: передачі двома руками і передачі однією рукою. Передачі м'яча двома руками виконують від грудей, зверху, знизу. Однією рукою від плеча або від голови, або зверху, зверху гаком, збоку, знизу.

Веденням 'яча. Ведення м'яча - прийом, який дає можливість гравцеві рухатися з м'ячем по майданчику в будь-якому напрямку і на якій завгодно швидкості.

Кидки в кошик. Всі дії гравців у баскетболі спрямовані на те, щоб створити найбільш сприятливі умови для виконання заключного кидка в кошик. Влучність кидка в кошик визначається раціональною технікою, стабільністю рухів та керування ними, вірним чергуванням напруги та розслаблення м'язів, силою та рухливістю кистей рук, їх заключними зусиллями, а також оптимальною траєкторією польоту та обертання м'яча.

Основним завданням захисту є боротьба із суперником за володіння м'ячем з метою запобігання кидків в кошик і використання найбільш зручних способів переміщення нападаючого при атаці. Усі команди повинні вміти ефективно захищатися. Для цього необхідно перш за все володіти технічними прийомами захисту. Техніку захисту ділять на дві групи: техніку переміщення і техніку оволодіння м'ячем.

Переміщення. Захисник використовує усі переміщення, які застосовують в нападі, а також переміщення кроками вперед-назад, вліво-вправо, спиною вперед, біг спиною вперед. При пересуванні приставними кроками у стійці захисника ступні ніг паралельні, переміщення м'яке, без підскоків і зіткнень ступнів ніг. Біг спиною вперед застосовується в основному при спокійному переході від нападу до захисту. Різні переміщення захисника чергуються з зупинками, поворотами, стрибками.

Техніка оволодіння м'ячем. Перехоплювання м'яча - захисник уважно слідкує за діями нападаючих, що передають м'яч, відгадує напрямок польоту м'яча, правильно вибравши позицію, різко стартує з місця, вискакуючи перед тим, кого опікає, назустріч м'ячу або в бік поперечної передачі.

Виривання м'яча доцільне, коли нападаючий послабив контроль за діями захисника і дозволив йому впритул наблизитися. Захисник глибоко захоплює м'яч двома руками, різким і сильним рухом на себе та одночасним поворотом рук навколо горизонтальної осі намагається оволодіти м'ячем.

Вибивання м'яча виконується із рук суперника та під час ведення. Здійснюється коротким рухом руки і кисті захисника, повернутої до м'яча ребром або долонею зверху-вниз або знизу-вверх, після чого захисник намагається оволодіти м'ячем. Вибиваючи м'яч при веденні, захисник опікує нападаючого, продовжуючи робити рухи в одному темпі з ним. Потім, вибравши момент, виконує ближчою до суперника ногою більш широкий крок у напрямку його руху і одночасно, направляючи руку до м'яча, намагається вибити м'яч при відскакуванні від підлоги та оволодіти ним.

Накриття м'яча - цей спосіб застосовується як протидія кидка в кошик. Виконується він, коли нападаючий випускає м'яч із рук, накладаючи розкриту кисть на м'яч зверху-ззаду, зверху-спереду у високому стрибку. В інших випадках м'яч накривають в різних фазах польоту, частіше за все в початковій фазі. Як різновидність накриття виконується відбиванням м'яча, коли гравець ударним рухом кисті змінює траєкторію польоту м'яча.

Фінти у захисті застосовуються з метою викликати нападаючого на певну дію і, підготувавшись до неї, оволодіти м'ячем. Вони здійснюються імітацією технічних прийомів оволодіння м'ячем або обманних напрямків переміщення.

Успіх будь-якої системи захисту залежить, головним чином, від індивідуальних дій гравця. Гравець повинен вдосконалювати захисні дії, що дозволяють йому перешкоджати кидкам, передачам суперника або сприяють відбору м'яча.

Характерними особливостями баскетболу як засобу фізичного виховання є: колективність дій; змагальний характер гри; комплексний характер впливу на функції організму і на прояв рухових здібностей; безперервність і несподіваність зміни ситуацій гри; самостійність дій; висока емоційність; складність регулювання фізичного навантаження.

Таким чином, нами встановлено, що головним завданням навчально-тренувального процесу баскетболістів є оволодіння вміннями раціонально й ефективно поєднувати конкретні технічні прийоми з відповідними тактичними діями, а метою спортивної підготовки - досягнення максимально можливого рівня техніко-тактичної, фізичної і психологічної підготовленості баскетболіста та досягнення найвищих результатів у змагальній діяльності.

Необхідність вивчення прийомів техніки гри визначає деякі особливості одночасного удосконалення дій у нападі і захисті. Обидва групи рівноцінні і мають удосконалюватися паралельно у рівній мірі. Однак конкретні прийоми нападу засвоюються все ж раніше, ніж спрямовані проти них захисні дії. З вищевикладеного слід констатувати, що опанування технікою гри слід починати з оволодіння прийомами нападу, а саме: правильної стійки, техніки пересування (ходьба, біг, стрибки, зупинки, повороти); техніки володіння м'ячем (ловля, передачі, ведення і кидки м'яча в кошик).

технічна дія баскетбол

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Вуден Д. Современный баскетбол. Москва: Физкультура и спорт, 1987. 256 с.

2. Леонов А. Д., Леонов А. Д., Малый А. А. Баскетбол. Киев: Рад. шк., 1989. 102 с.

3. Матвеев Л. П. Теория и методика физической культуры. М.: Физкультура и спорт; Спорт Академ Пресс, 2008. 544 с.

4. Поплавський Л. Ю. Баскетбол. Київ: Видавництво «Олімпійська література», 2004. 446 с.

5. Платонов В. Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения: учебн. для тренеров: в 2 кн. Киев: Олимп. лит. Кн. 2. 2015. 752 с.

6. Хромаев З. М., Поплавский Л. Ю., Защук Г. С. Тетрадь тренера по баскетболу. Киев: Украина, 2003. 128 с.

7. Язловецька О. В., Шевченко О. В. Педагогіка фізичного виховання та спортивної діяльності: навч. посіб. Харків: Мачулін, 2018. 404 с.

Размещено на Allbest.ru