Історія становлення спортивного права у світі та в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Історія становлення спортивного права у світі та в Україні

Є. Попко, канд. юрид. наук, асист.

Стрімкий розвиток спортивного права у світі демонструє свою незалежність та індивідуальність. Автором зроблено спробу проаналізувати шлях розвитку спортивного права у передових країнах світу та розглянути ситуацію в Україні.

Ключові слова: право, галузь права, спортивне право, класифікатор галузей права.

Y. Popko, Ph.D., ass.

Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

ТНЕ HISTORY OF SPORTS LAW'S FORMATION IN THE WORLD AND IN UKRAINE

The rapid development of sports law in the world demonstrates its independence and individuality. An attempt was made to analyze the development of sports law in the advanced countries of the world and to consider the situation in Ukraine.

Keywords: law, branch of law, sports law, classifier of branches of law.

Е. Попко, канд. юрид. наук, ассист.

Киевский национальный университет им Т. Шевченко, Киев, Украина

ИСТОРИЯ СТАНОВЛЕНИЯ СПОРТИВНОГО ПРАВА В МИРЕ И В УКРАИНЕ

Стремительное развитие спортивного права в мире демонстрирует свою независимость и индивидуальность. Автором предпринято попытку проанализировать путь развития спортивного права в передовых странах мира и рассмотреть ситуацию в Украине.

Ключевые слова: право, отрасль права, спортивное право, классификатор отраслей права.

Спортивне право - одна з найновіших галузей права, що лише починає розвиватися в Україні. Проте в решті країн світу - це серйозна і самодостатня галузь права, що існує багато років. Нині для юридиспруденції залишається проблемним визначення місця спортивного права у правовій системі України. Це, зі свого боку, ускладнює процес удосконалення правових норм, що регулюють спортивні правовідносини, переважна більшість яких залишається нерегламентованою в українському законодавстві.

Найвідоміші вчені-правознавці завжди одноголосно вважали, що право та закони є суттєвими для суспільства, оскільки вони служать нормам кодексу поведінки. Вони підтримують роботу спільноти. Без права буде хаос, де виживатимуть лише найсильніші. Подібним чином, навіть якщо право і спорт часто розглядаються як "окремі сфери", спортивне законодавство є основою спортивної індустрії, що регулює безліч взаємопов'язаних правових питань, починаючи від антидопінгу, азартних ігор і завершуючи фіксацією вибору правового органу для вирішення спорів. Спорт без правового управління та чітко прописаних законів може бути порівнянний із футбольним матчем без судді. Ці закони мають надзвичайно добре розвинену модель глобалізованого регулювання і в значній мірі перетинаються з багатьма різними законами.

Спробуємо зробити історичну ретроспективу спортивного права та відстежити його розвиток.

Традиційно багато людей вважали, що спортивне право - це лише об'єднання різних галузей права. Відповідно до цього погляду, у законодавстві про спорт відсутні нормативні документи, які можна було б ідентифікувати, і вони взаємно залежали від правової системи загалом. Підтримуючи цю думку, автори провідного підручника "спортивного права" вийшли вперед й опублікували, що "термін "спортивне право" дещо вводить в оману. Насправді ж, спортивне право є нічим не більшим, ніж правом, що застосовується конкретно для спортивної індустрії" [1].

Упродовж останніх десятиліть любителі спорту та вчені почали ставити під сумнів цей історичний підхід. Вони твердо вірили, що така зростаюча індустрія, як спорт, потребує юридичної основи для підтримки її розвитку. Необхідність змін відчувалася в позиції юридичної спільноти, яка зрозуміла, що потрібно рухатись далі і вирішити правові питання, які обертаються навколо спортивних і змагальних подій. Професор Бурлетт Картер була одним із багатьох науковців, що виступали за розвиток спортивного права як окремої сфери права. Вона стверджувала, що "перетворювальний процес спортивного права привертає дедалі більше уваги юридичних шкіл до спорту, а також зростає значення спортивного регулювання як для самих учасників, організацій, так і для вболівальників та спостерігачів" [2]. Вона стверджувала, що подібні події формуватимуть спортивне право від "курсу лекцій без програми" до самодостатньої сфери права. Створення різних урядових і неурядових організацій з автономною владою для формулювання своїх нормативних документів ще більше підсилило цю трансформацію.

Після багаторічних дебатів і протилежних поглядів, спортивне право тепер сприймається як самостійна сфера права у розвинених країнах світу. Прихильники цього погляду стверджують, що спорт - це спеціалізована сфера розваг, що простягається далеко від широкого кола питань регулювання різноманітних видів спорту до правил ведення трансляцій у будь-якому куточку світу. Отже, це вимагає адміністрування суб'єктом права. Особи, які підривають авторитет спортивного права, стверджують, що це лише об'єднання різноманітних юридичних дисциплін і воно не має власної правової бази. Однак, насправді, це твердження стосується більшості "основних" галузей права. Правові підстави, що відрізняються від цивільного та кримінального права, взаємозалежні один від одного. Деліктне право може цілком ілюструвати це, головною метою якого є покарання правопорушників, подібно до кримінального права, однак це класифікується як загальні стандарти зобов'язання громадян. Перекриття юридичних доктрин і термінології неминуче. Спортивне право нині загальновизнане не тільки в юридичних школах різних юрисдикцій, але і як найцікавіша та бажана сфера практики для юристів. Спортивна індустрія тепер є повноцінним бізнесом, що гарантує гонорари у мільярди доларів.

Спортивне право США поділяється на різні категорії, оскільки не існує єдиного федерального законодавства для його регулювання. На відміну від більшості інших країн, Сполучені Штати не мають міністерства спорту, і більшість рішень, розроблених відповідно до різних законодавчих актів, ухвалюють незалежні комітети.

Спортивне право США може бути класифіковане на такі види: аматорський спорт, професійний спорт і міжнародний спорт [3].

Аматорський спорт. Ця категорія широко варіюється від різних шкільних турнірів до величезної кількості змагань між університетами. Акт аматорського спорту 1978 р. привів до створення Спортивного конгресу, національного керівного органу для спортсменів- аматорів, який управляється трастовим фондом, що дозволяє спортсменам-аматорам отримувати кошти та спонсорські платежі, не втрачаючи аматорського статусу.

Професійний спорт. У цій категорії слід говорити про договірні відносини між окремим гравцем і власником команди. Більшість спортивних клубів у США нині мають стандартний контракт із гравцем, що регулює відносини між сторонами.

Міжнародний спорт. Існує два спортивні заходи, що охоплюють практично всі країни світу та водночас є наймасовішими у світі. Ідеться про Олімпійські ігри, що регулюються Міжнародним Олімпійським комітетом і чемпіонат світу із футболу під егідою FIFA.

Сполучені Штати створили національний Олімпійський комітет у 1950 р. відповідно до положень Закону про олімпійські й аматорські види спорту Теда Стівенса, який набрав чинності 1978 р. Національний Олімпійський комітет - це некомерційна корпорація, що федерально закріплена і не отримує фінансової підтримки від федеральних органів влади.

Сполучене Королівство. Засноване Королівською хартією в 1996 р., Спортивне товариство Великої Британії, урядовий орган, працює у співпраці із внутрішніми спортивними радами та кількома іншими установами, щоб сприяти розвитку спорту у країні. Він відповідає за управління та розподіл державних інвестицій і є статутним розповсюджувачем коштів, залучених Національною лотереєю.

Спортивне товариство Великої Британії фінансується Департаментом культури та відповідає за медіа та спорт. Величезна мережа спортивних клубів по всій території Сполученого Королівства управляється через власні національні органи управління спорту. Загалом, така структура у Великій Британії, хоча й складна і багатошарова, задовольняє потреби спорту на всіх рівнях - від розвитку місцевого населення та рекреаційного спорту до найкращих спортсменів-професіоналів, які представляють країну на світовій арені [4].

Китай має національне законодавство, що широко відоме як закон Китайської Народної Республіки про фізичну культуру і спорт, 1995 р., який спрямований на просування і розвиток фізичної культури та спорту в Китаї. Цей закон регулює спорт безпосередньо зі шкільного рівня, надаючи повноваження адміністрації Міністерства освіти Китаю. Закон передбачає застосування національного стандарту кваліфікації фізичного виховання для початківців, які бажають узяти участь у спортивних заходах у своїй школі. Існує також орган з розв'язання спорів, створений відповідно до закону, що встановлює арбітражні установи для розв'язання спору. Цей закон зобов'язує державу вносити спортивні витрати та кошти для спортивного капітального будівництва у фінансові бюджети та плани капітальних інвестицій [5].

Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) є відносно новою юрисдикцією, але яка швидко розвивається у сфері спортивного права та врегулюння спорів. Обидва найбільших міста країни Дубаї та Абу-Дабі приймають деякі з найпрестижніших спортивних подій у світі, включаючи один з етапів світового чемпіонату зі спортивних перегонів Формули-1, PGA-турніри з гольфу, тенісні турніри ATP та WTA, міжнародні марафони й останній турнір із крикету в Індійській прем'єр-лізі. Значні зрушення відбулися за останнє десятиліття і, як наслідок, національне спортивне агентство від аматорського до професійного рівня тепер дотримується правил міжнародних спортивних органів.

Однією з найвідоміших спортивних асоціацій у країні є Футбольна асоціація ОАЕ. Вона була створена відповідно до Резолюції Міністрів № 17 від 1972 р. Правові повноваження Міністерства молоді та спорту випливають із двох статутів: Закону № 1 від 1972 р., що стосується повноважень міністерства та Закону № 12 від 1972 р., який регулює діяльність клубів та асоціацій у сфері охорони молоді [6]. ОАЕ також планує закріпитися як всесвітньо визнаний центр врегулювання спорів у спортивній індустрії. Внаслідок угоди між судовим департаментом Абу-Дабі та Міжнародною арбітражною радою зі спорту (ICAS) у країні було створено Арбітражний суд для спорту (CAS). На додаток до цього існує також проєкт закону, що передбачає створення Центру спортивного арбітражу ОАЕ.

В Індії спорт за останні кілька десятиліть перетворився на багатомільярдну індустрію з особливим акцентом на крикет. Це привело до створення окремого міністерства спорту, відомого як Міністерство у справах молоді та спорту. У квітні 2008 р. були створені два відділи, а саме Департамент у справах молоді та Департамент спорту, під керівництвом секретаря Уряду Індії.

Відповідно до Олімпійської хартії, що обмежує вплив уряду спортивних федерацій, спортивні органи Індії є автономними утвореннями. Індійська Олімпійська асоціація відповідає за всі питання, пов'язані з міжнародним представництвом і просуванням спорту у країні. Крім того, існують федерації для неолімпійських видів

спортивне право фізичний культура

Законодавство про фізичну культуру і спорт розвивалося в нашій правовій системі, насамперед, як законодавство про організацію та проведення змагань. Наразі існує близько 1,5 тис. нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері фізичної культури та спорту. Державна підтримка фізичної культури і спорту також відображена в Конституції України. Обов'язок держави дбати про розвиток фізичної культури і спорту закріплює ст. 49 Конституції України.

Законодавство, що регулює спорт, є порівняно новим і молодим, але воно не тільки регулює багатомільярдну індустрію, що стосується життя людей у всьому світі, але й допомагає зберегти суть спорту. Сприйняття спортивного права як практики, можливо, залежить від думки тих, хто його практикує. У своєму найбільш фундаментальному сенсі, ця сфера права підтвердила себе протягом останнього десятиліття як така, що гідна значущості, яку вона має нині.

Можна погодитись із С. Алексєєвим, який зазначає, що предметом правового регулювання спортивного права, як комплексної спеціалізованої галузі права, є визначена група суспільних відносин, що характерна лише цьому праву. Під предметом спортивного права вчений розуміє обмежений комплекс суспільних відносин у сфері фізичної культури і спорту - цивільних, трудових і соціального забезпечення, державно- управлінських (адміністративних), фінансових, ресурсного забезпечення, господарських, кримінальних, у сфері спортивної медицини та протидії застосуванню допінгу, міжнародних, процесуальних (зокрема з урегулювання спортивних спорів) [8].

Отже, спортивне право як частина правової системи України поступово починає набувати ознак самостійної спорту, наприклад, Індійська контролююча рада із крикету [7]. Ці федерації безпосередньо пов'язані з їхніми міжнародними федераціями.

Усі спортивні керівні органи зареєстровані як товариства згідно із Законом про реєстрацію товариств XXI 1860 р. Вони отримують державну допомогу різними засобами, починаючи від прямої фінансової допомоги до непрямих субсидій у вигляді податкових пільг. Як передумова для отримання фінансової допомоги, кожне спортивне товариство повинно мати спостерігача, що призначений урядом, щоб контролювати усі внутрішні процеси.

Україна. Якщо оцінювати положення спортивного права в системі сучасного українського права, то не можна не зауважити, що спортивне право вже існує як галузь законодавства. Існування спортивного права як самостійної галузі права, а також як науки наразі перебуває під питанням. Існування спортивного права як самостійної галузі законодавства визнане легальним шляхом внесення у Класифікатор галузей законодавства України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 2.06.2004 р. за № 43/5 з присвоєнням відповідного номера: галузі права, у межах якої об'єднуються такі правові інститути, як інститут спортивного суддівства, спортивного арбітражу, спортивної відповідальності тощо. Виділення спортивного права в самостійну галузь суттєво посприяє розвитку специфічних за своєю природою та змістом правовідносин.

Постійний розвиток спорту в Україні зумовлює необхідність удосконалення та кодифікації законодавства, яким регулюються спортивні правовідносини. Відсутність кодифікованого та концептуального нормативно-правового акта, дія якого здатна була б урегулювати різні сфери спортивних правовідносин, зумовлює наявність великої кількості декларативних норм спортивного права. Натепер ускладнення реалізації прав та інтересів суб'єктів спортивних правовідносин, наявність правозастосовних колізій призводить, як наслідок, до того, що значний масив суспільних відносин у сфері спорту в Україні залишаються поза межами дії норм права. З огляду на це необхідно принципово переосмислити законодавцем важливість спортивних правовідносин і на законодавчому рівні удосконалити систему норм у галузі спортивних правовідносин аж до створення відповідних кодифікованих актів.

Підсумовуючи, узагальнено можна визначити, що спортивне право є окремою комплексною галуззю права, правові норми якої регулюють різного спектра відносини у сфері фізичної культури та спорту, що виникають між суб'єктами цих відносин при здійсненні фізкультурно-спортивної діяльності, що не може у своїй єдності бути забезпечено нормами однієї основної галузі права.

Список використаних джерел

Cozzillio Michael J. Sports Law 5 / Michael J. Cozzillio & Mark S. Levinstein. - 1997.

Carter Burlette. Introduction: What Makes a "Field" a Field? / Burlette Carter. - 1999. - 1 VA.J.SPORTS & L. 234, 245.

Greenberg Martin. Foreword to Gardner / Martin Greenberg. - 1999. - Supranote 2, at vii.

Hartley Hazel. Sport, Physical Recreation and the Law. - 2nd ed. / Hazel Hartley. - L. : Routledge Cavendish, 2009.

Nafziger James A. R. China's Sports Law / James A. R. Nafziger and Li Wei // The American Journal of Comparative Law. - Summer, 1998. - Vol. 46. - No. 3. - P. 453-483.

The Development of Sports Law in the United Arab Emirates by Saleh Al Obeidli [Electronic resource]. - Access mode : https://www.tamimi.com/law-update-articles/the-development-of-sports-law- in-the-united-arab-emirates.

Secretary, Ministry of Information and Broadcasting v. Cricket Association of Bengal. - AIR 1995. - SC 1236.

Алексеев С.В. Спортивное право России : учеб. / С.В. Алексеев ; под ред. П.В. Крашенникова. - 3-е изд., перераб. и доп. - М. : ЮНИТА- ДАНА, Закон и Право, 2012.

Размещено на Allbest.ru