Пріоритетні площини українсько-польської співпраці з географії та туризму в сучасних умовах

Ключові слова: географія, туризм, астрономічно-метеорологічна обсерваторія "Білий слон", історичні міста, туристичний потенціал, єврейська спадщина, містичний туризм.

ПРИОРИТЕТНЫЕ ПЛОСКОСТИ УКРАИНСКО-ПОЛЬСКОГО СОТРУДНИЧЕСТВА ПО ГЕОГРАФИИ И ТУРИЗМУ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ

И. Смирнов, д-р геогр. наук, проф.

Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, Украина

Рассмотрены приоритетные плоскости украинско-польского сотрудничества в сферах географии и туризма на примере восстановления высокогорной обсерватории в Карпатах и использования туристических ресурсов исторических городов - украинского Каменца-Подольского и польского Тарнова. Астрономо-метеорологическая обсерватория была построена в Восточных Карпатах на горе Поп Иван (высота 2028 м) в 1938 г., когда Карпатский регион входил в состав Польши. Другое название обсерватории - "Белый слон", потому что зимой под снегом ее здание напоминает очертания слона. Гора Поп Иван имеет пирамидальную форму с наличием древних форм рельефа ледникового типа, составленных из песчаника. Обсерватория была оснащена самым современным на то время научным оборудованием, в частности телескопом, астрографом и рефрактором британского производства. Обсерватория была разрушена во время Второй мировой войны. Сейчас совместными усилиями Украины и Польши, в частности с участием Варшавского университета и Прикарпатского университета им. В. Стефаника в Ивано-Франковске, происходит восстановление обсерватории, а также строительство Международного центра встреч студенческой молодежи Украины и Польши с акцентом на исследования в области географии, метеорологии, геологии, сейсмологии, астрономии и биологии. Также характеризуется в сравнении ресурсная база и развитие туризма в украинском Каменце и польском Тарнове, который принимает ежегодно в 4 раза больше туристов (более 1 млн). Предлагаются меры по повышению эффективности использования туристического потенциала Каменца и увеличению числа украинских и иностранных туристов.

Ключевые слова: география, туризм, астрономо-метеорологическая обсерватория "Белый слон", исторические города, туристический потенциал, еврейское наследие, мистический туризм.

PRIORITY ASPECTS OF UKRAINIAN-POLISH COOPERATION IN GEOGRAPHY AND TOURISM IN MODERN CONDITIONS

I.G. Smyrnov, Doctor of Science in Geography, Professor Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, Ukraine

The article deals with new directions of Ukrainian-Polish cooperation in the field of tourism, on example of the reconstruction of a high mountains observatory in the Carpathians and the use of tourist resources of towns - Ukrainian Kamyanets and Polish Tarniv. The Astronomical- Meteorological Observatory was built in the Eastern Carpathians on Mount Pip-Ivan (height 2028 m) in 1938, when the Carpathian region was part of Poland. Another name of the observatory is "White Elephant", because in the winter under the snow the observatory house resembles the shape of the elephant. Mount Pip-Ivan has a pyramidal shape with the presence of ancient forms of glacial relief, made of sandstone. The observatory was equipped with the most up-to-date scientific equipment, in particular, a telescope, astrograph and refractor of British production. The Observatory was destroyed during the Second World War. Currently, with the joint efforts of Ukraine and Poland, in particular with the participation of the University of Warsaw and the Precarpathian University named after V. Stefanyk in Ivano-Frankivsk the restoration of the observatory is under way, as well as the construction of an International Center for Polish and Ukrainian Students Youth Meetings focusing on research in geography, meteorology, geology, seismology, astronomy and biology. Resource base and tourism development of Ukrainian Kamyanets and Polish Tarniv, which receives annually 4 times more tourists (more than 1 million), are characterized in comparison. Proposals are made for more effective use of the tourist potential of Kamyanets and increase of the number of Ukrainian and foreign tourists there.

Key words: geography, tourism, astronomical-meteorological observatory "White Elephant", historical cities, tourist potential, Jewish heritage, mystical tourism.

Постановка проблеми. Сучасний стан українсько- польських відносин характеризується їх ускладненням. Водночас, як зазначив міністр закордонних справ України П. Клімкін, визначальними в польсько-українській історії були не війни та конфлікти, а століття мирного співжиття, спільна праця, мільйони спільних шлюбів і народжених у них дітей. Сьогодні маємо дві надзвичайно близькі нації з подібними мовами, культурами, ментальностями й цивілізаційними цінностями, а також із природною налаштованістю на подальше мирне і дружне співжиття. Прикладом такої плідної співпраці між Україною та Польщею в сучасних умовах є відбудова високогірної астрономічно-метеорологічної обсерваторії на горі Піп Іван у Карпатах. Ця обсерваторія, побудована 1938 р., мала виразне військове призначення і відповідних спонсорів, зокрема Лігу повітряної та протигазової оборони Польщі. Під час Другої світової війни обсерваторія була зруйнована, за радянських часів вона продовжувала перебувати в руїнах, і тільки в незалежній Україні постало питання про її відновлення. Велику зацікавленість виявила і польська сторона, але нині ця споруда вже не матиме військової спрямованості, а виконуватиме науково- дослідницькі та молодіжно-громадські функції, спрямовані на плідну співпрацю українських і польських учених і студентів у сферах географії, метеорології, геології, сейсмології, астрономії та біології.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність теми дослідження в сучасних умовах підтверджується статтею міністра закордонних справ України П. Клімкіна у львівському виданні "Високий замок" [4]. Тема викликає значну зацікавленість як серед українських учених [5; 7; 8; 10; 11], так і в польськомовній науковій літературі та засобах масової інформації, зокрема у київському виданні "Dziennik Kyjowski" [13; 14], а також у електронних джерелах [9; 15].

Метою статті є розкриття нових напрямів українсько-польської співпраці у сферах географії та туризму на прикладі відбудови високогірної обсерваторії "Білий слон" у Карпатах і ефективного використання туристичних ресурсів історичних міст - українського Кам'янця- Подільського та польського Тарнова.

Виклад основного матеріалу. До найбільш відомих і визначних культурно-історичних пам'яток Івано- Франківщини належить астрономічно-метеорологічна обсерваторія на горі Піп Іван (2028 м) Верховинського р-ну. Це найвище розташована споруда в Україні, збудована за часів, коли Прикарпаття було у складі Польщі (1938). Інша назва її - "Білий слон", тому що взимку під снігом будинок обсерваторії нагадує за обрисами слона. Гора Піп Іван має пірамідальну форму з наявністю давньольодовикових форм рельєфу, складених пісковиками. Свою назву гора отримала від скелі на вершині, що нагадувала попа в рясі. Відкриття цієї обсерваторії стало свого часу великою подією в розвитку польської географічної науки, зокрема астрономії та метеорології. Метеорологічно-астрономічна обсерваторія була названа ім'ям маршала Ю. Пілсудського. Обсерваторія належала Польському метеорологічному інституту і мала на меті виконання метеорологічних спостережень, головним чином для авіації, а також була філією астрономічної обсерваторії Варшавського університету. Обсерваторія оснащувалась найсучаснішим на ті часи науковим устаткуванням, зокрема телескопом, астрографом і рефрактором британського виробництва.

Відділ підтримки торгівлі та інвестицій амбасади Польщі в Києві разом з її економічним відділом, Польсько-українською господарською палатою та Міжнародним об'єднанням польських підприємців в Україні розробили проект створення науково-навчального центру (обсерваторії) Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ) і Варшавського університету. Цей проект передбачає такі дії: відбудову будинку астрономічно-метеорологічної обсерваторії Варшавського університету на горі Піп Іван у Чорногорському гірському масиві Карпат; побудову нового приміщення для польсько-українського будинку зустрічей студентської молоді в с. Микуличин і відновлення будинку письменника Станіслава Вінценца у с. Бистра.

Одна з найвищих гірських вершин Східних Карпат, гора Піп Іван перед Другою світовою війною знаходилась практично на польсько-чехословацькому кордоні й, за даними тогочасних джерел, мала висоту 2022 мн.р.м. (нині 2028 м), що стало однією з причин створення тут астрономічно-метеорологічної обсерваторії. Чому ж, власне, у другій половині 1930-х рр. Польща вирішила побудувати такий об'єкт? Для цього було кілька причин. Перша - сугубо авіаційна, навігаційна, оскільки це був період інтенсивного розвитку авіації в Польщі, зокрема в південному напрямку (прокладалися авіатраси до Афін, Стамбула, Бейрута тощо), а тому був потрібний пункт, який би надавав постійно метеорологічні дані. Друга причина мала суто наукове підґрунтя: вирішено було збудувати в Карпатах об'єкт- близнюк Високогірної метеорологічної обсерваторії на горі Каспрови-Вєжх. Третя причина була військовою, оскільки тогочасний Корпус оборони прикордоння (прикордонна служба Польщі) не мав у цьому районі свого осередку. При цьому розглядалися можливості створення подібного об'єкта на горі Говерла, яка є найвищою вершиною Чорногорського масиву та Східних Карпат (2061 м н. р. м.), але врешті-решт було прийняте рішення на користь г. Піп Іван, зокрема через її легшу транспортну доступність. У 1936 р. був оголошений конкурс на створення обсерваторії на г. Піп Іван, у якому переміг проект К. Марчевського та Я. Погоського, що представляли Бюро регіонального планування Підгаля і Гуцульщини, а оскільки ця подія відбулася одразу після смерті Ю. Пілсудського, то об'єкт і був названий його ім'ям. Того самого року почалося нагромадження необхідних будівельних матеріалів, а наступного року - розпочато будівництво об'єкта. 28 липня 1938 р. у присутності представників найвищої влади Речі Посполитої (РП), місцевої влади й місцевих мешканців-гуцулів, зокрема із с. Жаб'є (які зібралися, щоб побачити це технічне диво), маршал Сенату РП перерізав стрічку, відкривши об'єкт. Спорудження обсерваторії обійшлося в 1 млн тодішніх злотих. Інвесторами виступили передвоєнна Ліга повітряної та протигазової оборони Польщі та Польський метеорологічний інститут. Крім того, проект ще додатково отримав дотацію від держави. Будувався об'єкт за надзвичайно складних умов, на висоті понад 2000 м н. р. м., за морозів, які тривали від жовтня до травня. Під час будівництва були застосовані найсучасніші на той час технічні рішення й матеріали, які транспортувалися до залізничної станції Ворохта (відстань 70 км), а потім до об'єкта - на гуцульських возах. Споруда обсерваторії мала п'ять поверхів і була досконало вкомпонована в гірський ландшафт. Будівельний матеріал складався переважно з місцевого піщаника, при цьому перший поверх був утеплений 30-см шаром корка і спеціальною вологостійкою цеглою. Будинок мав потрійні вікна, які захищали від сильного вітру. Була застосована найсучасніша вентиляційна система. Будинок мав власну котельню й обігрівався соляркою та мазутом. Дощова вода і сніг, що танув, надходили до спеціального внутрішнього басейну та двох резервних зовнішніх. Будинок обсерваторії містив 43 приміщення, великий хол, кімнати для проживання персоналу й гостей, їдальню, вітальню, офісне приміщення, а також секретний бункер із експериментальною суперсучасною радіостанцією. Найнижчий поверх займали котельня, електричні генератори й потужні акумулятори (кількістю 240), стайня та інші господарські приміщення. Над головним входом було встановлено стилізованого орла - герб Польської держави. Астрономічна частина об'єкта містилася в башті з мурами двометрової товщини і складалася з мідного купола діаметром 6 м, який розсувався за допомогою електроприводу (на той час це була надзвичайно рідкісна конструкція), телескопа діаметром 33 см виробництва відомої шотландської фірми "Sir Hovard Grubb Parsons & Co" та астрографа. Також на вершині гори був змонтований надсучасний на ті часи, повністю автоматизований гідростатичний анемометр Fuess (прилад для вимірювання швидкості й напрямку вітру), обладнаний спеціальною системою проти обледеніння (рис. 1). Зауважимо, що в цій обсерваторії не існувало, як оповідали тогочасні легенди, потужних підземних приміщень із ангарами для літаків і дисколетів.

Рис. 1. Метеорологічно-астрономічна обсерваторія "Білий слон" на вершині г. Піп Іван (фото 1938 р.) [14, 4]

український польський туризм співпраця

Метеорологічна частина об'єкта підлягала Польському метеорологічному інституту, а астрономічна - була науковим осередком Варшавського університету. Крім персоналу обслуговування станції, який складався із астрономів і метеорологів, у будівлі обсерваторії розміщувався відділ польської прикордонної служби. Директором обсерваторії було призначено магістра, випускника Варшавського університету Владислава Мидо- вича, що вже мав практичний досвід праці на подібному об'єкті й досконало орієнтувався на місцевості, оскільки походив з недалекого с. Микуличина.

На жаль, нова обсерваторія встигла попрацювати всього 14 місяців. Коли розпочалася Друга світова війна, В. Мидович отримав наказ відкрити конверт № 1. Там він знайшов інструкцію, яка наказувала спалити всі службові документи, знищити всі проектори, телескопи та інше устаткування, виплатити працівникам зарплату й перейти угорський кордон. Директор усе виконав, крім знищення телескопа, який він поклав у спеціальну валізу і забрав із собою до Угорщини. Цей телескоп потім подорожував Угорщиною та Австрією, а після війни повернувся до Польщі й зараз знаходиться в Силезькому планетарії у м. Хожув (що біля м. Катовіце). До Польщі повернувся і В. Мидович (1907-1993), який став відомим польським географом-метеорологом, туристичним діячем і краєзнавцем (рис. 2).

У 1939-41 рр. були спроби відновити роботу обсерваторії, з цією метою навіть надіслали туди фахового астронома, але безуспішно. З початком німецько- радянської війни територію зайняли угорці. Відповідно кілька наступних місяців у будинку обсерваторії перебували угорські солдати, які потім залишили його без жодної охорони, і обсерваторія була розграбована. Процес руйнування обсерваторії тривав і за т. зв. "других совєтів" - з 1944 р. Щоправда, є дані, що в 1953 р. радянські спецслужби мали намір реанімувати об'єкт, але потім з невідомих причин відмовилися.

Рис. 2. Владислав Мидович (1907-1993) - польський географ-метеоролог, туристичним діяч і краєзнавець, перший директор обсерваторії на г. Піп Іван [14, 5]

Кам'янець-Подільський має приблизно таку саму кількість мешканців, але приймає в чотири рази менше туристів. З Кам'янцем-Подільським Тарнів поєднує не тільки місцезнаходження Українського університету (як зазначено вище), але й те, що в різні часи в цих містах була столиця Української Народної Республіки. Зокрема, в Кам'янці це було з 22 березня 1919 р. до середини листопада 1920 р., а в Тарнові - з листопада 1920 р. до кінця 1930-х рр. Об'єкти, пов'язані з діяльністю уряду УНР, є значним туристичним ресурсом як у Кам'янці, так і в Тарнові. В останньому випадку цей ресурс ідентифікований і рекламований, зокрема в Україні під час щорічних туристичних виставок у Києві, для чого видано спеціальний рекламний буклет українською мовою "Тарнів і регіон". Туристичними ресурсами Тарнова, які пропонуються як польським, так і іноземним, у т. ч. українським туристам, є середньовічна ренесансна архітектура старого міста з будинками Ратуші, Кафедрального собору, вокзалу; пам'ятки, пов'язані з життям видатних уродженців м. Тарнова - героя Польщі й Угорщини генерала Ю. Бема та "польського Едісона" - Я. Щепаника; сакральна міська та підміська дерев'яна архітектура; культурні осередки й культурні події, у т. ч. другий за масштабом кінофестиваль Польщі; копальня солі в Бохні; цвинтарі Першої світової війни; водний парк, два канатні парки, центр розваг і боулінгу, зали рок-клаймбінгу (скелелазіння); пам'ятники королю Владиславу Локетеку, Шарманщику, Кольоровому слонику тощо; нарешті, численні готелі, ресторани й кав'ярні Тарнова (рис. 3). Туристам пропонуються місцеві сувеніри - наливка "Тарнувка" і чай, ремісничі вироби, серед них ажурні яйця з гербом Тарнова, вироби зі скла, намисто з терену, смачний місцевий хліб і автономні обігрівачі (оскільки Тарнів рекламується для туристів як польський "полюс тепла" з найвищою середньорічною температурою повітря).

Порівняльною перевагою Кам'янця є наявність унікальної середньовічної міської фортифікаційної системи із замком, які непогано збереглися до наших часів, у той час як у Тарнові залишилися лише руїни величного колись замку Тарновських. Однак туристів до Кам'янця приїжджає значно менше, ніж до Тарнова, незважаючи на те, що Кам'янець-Подільський зазначено першим серед туристичних див України. За даними 2017 р. місто прийняло біля 250 тис. туристів, з яких частка іноземців не перевищила 5 %. Серед іноземних туристів (з 50 країн світу) переважали поляки (57 %), а також німці, американці, британці, французи, румуни, чехи, італійці, канадці, іспанці, турки [9].

Одним із напрямів міжнародної диверсифікації тури- стопотоків і виходу на нові міжнародні туристичні ринки з метою подальшого збільшення кількості туристів для Кам'янця-Подільського є, наприклад, можливість використати єврейську спадщину міста та Поділля, зокрема, для приваблення туристів із Ізраїлю, яких за останні роки в місті не зафіксовано (на відміну від Тарнова).

Між тим єврейська спадщина Кам'янця-Подільського досить велика. У XVM-XVIII ст.(за влади Речі Посполитої) євреям не дозволялося жити в місті, їм можна було тільки входити до міста вдень, на кілька годин. Це пояснювалось тим, що місто було потужним військово- фортифікаційним осередком і мало виключно важливе оборонно-прикордонне значення [3]. Тому вулиці під назвою "Єврейська" (як у Львові або тому самому Тар- нові) у Кам'янці немає. Єврейське населення тоді проживало в торгівельному передмісті Кам'янця під назвою Карвасари (викривлене від караван-сарай). Воно знаходилося, за словами відомого дослідника Кам'янця та Поділля Є. Сіцінського, "біля підніжжя старого Кам'яне- цького замку, внизу при річці Смотрич, на вузькій прибережній смузі, що пролягла вздовж скель" [1, с. 165] (рис. 3). Коли у 1797 р. євреям було дозволено жити в Кам'янці-Подільському, заможніші карвасарські євреї переселилися до міста, а на Карвасарах залишилась єврейська біднота. У ХІХ - на початку ХХ ст. єврейська громада міста проживала компактно у східній частині Кам'янця (на Східному бульварі, або т. зв. Валах). Тут діяли дві синагоги та єврейська школа, а біля річки була в ті часи єврейська громадська лазня, яка до наших часів не збереглася. На Валах жили євреї- торговці, ремісники, а також візники, які мали коні й балагули - криті дорожні вози, тому й самих візників називали балагулами. Кам'янецькі балагули перевозили пасажирів до Жванця, Старої Ушиці, Дунаївців, Проскурова, Меджибожа, Старокостянтинова, Сатано- ва та інших подільських міст і містечок.

Рис. 3. План старої частини м. Тарнова [15]

На Валах наприкінці ХІХ ст. було зведено чотирьох- поверховий (!) будинок Кам'янець-Подільської хоральної синагоги, що примикав до середньовічної оборонної споруди - Гончарської башти. У післявоєнний час стараннями тогочасної міської влади занедбаний і напівз- руйнований будинок синагоги було відновлено, а в 1968 р. у ньому відкрили ... ресторан під назвою "Стара фортеця". Пізніше назву закладу змінили на "Форт- пост", а нині після ремонтних робіт тут знову працює ресторан "Стара фортеця". Від Гончарської башти вниз до річки Смотрич веде вимощена бруківкою дорога, яка колись називалася Фурлейським узвозом. Тоді на ньому жила відома й заможна єврейська родина Фурлеїв. Цим узвозом у місто піднімалася перша кам'янецька електролінія від електростанції постійного струму. У радянський час Фурлейський узвіз назвали чомусь спу ском ... Чернишевського. Сьогодні він не має ні садиб, ні імені - просто собі безіменно збігає донизу.

Ще однією можливістю диверсифікації туристичної пропозиції Кам'янця може бути його використання як локації "темного", або містичного туризму [11, с. 279; 10; 5; 12, с. 43]. Цей різновид туризму нині розвинутий у Києві та Львові [3], у той час як термін "містичний Кам'- янець" практично не застосовується. Між тим ресурсний потенціал для розвитку цього різновиду туризму в Кам'янці більш ніж достатній. Ресурсною базою для розвитку містичного туризму в Кам'янці-Подільському можуть бути не якісь фантастичні історії про привидів, а численні легенди про старовинне місто, історичні події й постаті видатних українців, поляків, литвинів, турків тощо, пов'язані з цим містом - "Перлиною Поділля", а також зображення гербів на середньовічних спорудах і різноманітні написи латиною (табл. 2, 3).

Рис. 4. Кам'янець-Подільський: панорама Карварсар [1, с. 167]

Таблиця 2. Легенди про Кам'янець-Подільський

Таблиця 3. Зображення гербів на середньовічних спорудах Кам'янця-Подільського