Погляди вчених на дослідження привабливості туристичної дестинації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Погляди вчених на дослідження привабливості туристичної дестинації

Ключові слова: привабливість, туристична дестинація, методика оцінки привабливості.

The problems of studying the attractiveness of tourist destination were studied in the works by such scientists as J. Krompton, J. Goodrich, J. Hu, B. Ritchie, E. Mayo, L. Jarvis, K. Pompurova, I. Shimochkova, D. Kresich, D. Prebesaz, A. Kalvo-Mora, O.V. Muzichenko-Kozlovskaya, M.R. Travka, Y.I. Viklyuk, O.G. Davidova and others.

In the article there have been mentioned the research directions of such scholars as K. Pompurova, I. Shymochkova, Y. Hu, B. Richi, M. Travka, O. Davydova.

As a result of the analysis of methods for assessing the attractiveness of tourist destinations, it can be claimed that scientists have different views on how to solve this issue. The prospects for the further research are the improvements of the approach to assessing the attractiveness of the destination on the basis of the methods of foreign and local academics and development of the methodology that could assess the tourism and hospitality area taking into account the specifics of the region.

Key words: attractiveness, tourism destination, method of assessment of tourism destination.

Поняття привабливості туристичної дестинації має когнітивний відтінок, тобто є свого роду психічною конструкцією, яка існує в розумах потенційних відвідувачів, адже вона охоплює не лише певні характеристики туристичної території, а й уявлення людей про неї. При цьому привабливість є фундаментальною як для розуміння, так і для покращенні конкурентоспроможності туристичних дестинацій.

Сьогодні досліджуючи питання оцінки привабливості туристичних дестинацій можна зустріти інформацію як в іноземних так і у вітчизняних виданнях, при чому вчені по-різному бачать шляхи вирішення та оцінки даного питання.

Питанням оцінки туристичної привабливості території займалися такі іноземні науковці, як, зокрема, Дж. Кромптон, Дж. Гудріч, Я. Ху та Б. Річі, Е. Майо, Л. Джарвіс, К. Помпурова, І. Шимочкова, Д. Крешич, Д. Пребезац, А. Кальво-Мора та інші.

Метою публікації є поглиблення теоретичних аспектів деяких існуючих зарубіжних та вітчизняних методик оцінки туристичної привабливості дестинації задля подальшого використання при розробці власної методики, яка б максимально відповідала специфіці туристичної сфери та сфери гостинності Закарпаття.

Якщо говорити про іноземний досвід вивчення питання оцінки привабливості території та запозичення досвіду Заходу, то можна розглянути дослідження Крістіни Помпурової. Вона оцінювала привабливість регіонів Словаччини з точки зору попиту населення Чеської Республіки [1], а також привабливість туристичних дестинацій Словаччини, як туристичного напрямку, на прикладі мешканців Вишеградської четвірки [ 2].

В останньому випадку обраний цільовий ринок для вивчення привабливості Словаччини було визначено за кількома критеріями :

1. приналежність до основного цільового ринку туризму, як визначено в основних туристичних документах Словаччини;

2. подібність з точки зору ступеня міжнародної економічної інтеграції серед країн, що визначає свободу руху осіб і звільнення від формальностей при подорожі;

3. подібність в умовах життя, які визначають інтенсивність подорожей;

4. подібності в ступені розвитку туризму (місце, природні умови та історичний розвиток).

Вишеградська четвірка для дослідження К.Помпурової була обрана не випадково. А саме через те, що в довгостроковій перспективі вона складає найбільшу туристичну групу Словаччини. Це пояснюється близькістю цільової країни, відносно високою обізнаністю про неї як туристичний напрямок, друзями та родичами, які проживають у Словаччині, а також звичкою подорожувати до Словаччини в контексті попередніх обмежень Східного блоку. Протягом 2000- 2011 років, ці туристи складали 80 % відвідувачів. Резиденти складали основну частку відвідувачів серед країн Вишеградської четвірки - 73,2 %, далі йшли Чехія - 15,8%, Польща - 7,9% та Угорщина - 3,1%.

Крістіна Помпурова та Іванна Шимочкова у своєму дослідженні пропонують власний коефіцієнт оцінки - коефіцієнт привабливості дестинації (К.п.д.). Детально про нього та обрану ними методику при проведенні дослідження ми зупинялися у попередній публікації [3].

Вчені Я.Ху та Б.Річі в своєму дослідженні більше зупиняють свою увагу саме на контекстному підході до сприйняття туристами привабливості дестинації. Тобто, остаточна думка туристів щодо певної конкретної дестинації часто може змінюватися залежно від мети перебування, типу відпочинку [4].

Наведене вище дослідження складалося з двох основних етапів: перший- це визначення привабливості місця призначення, а друга частина- це вивчення впливу ситуації на споживчі настрої та поведінку.

Проводячи дослідження вчені ставили за мету розширити контекстний підхід до вимірювання привабливості туристичної дестинації. При цьому вони вважали доцільним виділити два основні типи відпусток: перший - в якому респонденти обирали туристичний напрям для активного відпочинку, рекреації, а другий - в якому обирали освітню відпустку. Тобто в першому випадку турист шукає та зацікавлений у можливості фізичного та психічного відпочинку, а в другому випадку - у можливості ознайомитися з місцевою культурою, історією, побутом, способом життя місцевого населення.

В якості місць для дослідження було обрано Гаваї, Австралію, Грецію, Францію та Китай. Ці пункти були обрані з урахуванням концептуальних та практичних міркувань. Гаваї визначали як такі, які задовольняють саме перший тип відпочинку, тобто рекреацію, а наприклад Китай навпаки, зацікавлював туристів в першу чергу саме освітнім досвідом. Щодо Австралії, Греції та Франції, то вони сприймалися, як такі, які здатні забезпечити обидва типи відпустки. Крім того, названі вище п'ять пунктів були відібрані щоб відобразити різний рівень знань серед респондентів.

Далі у дослідженні було відібрано 16 основних туристичних показників (клімат, наявність/якість проживання, спорт/рекреаційні можливості, пейзажі, харчування, розваги, унікальність життя місцевого населення, історичні пам'ятки, музеї та культурні атракції, труднощі спілкування (мовні бар'єри), фестивалі, доступність, шопінг, ставлення до туристів, доступність та якість місцевого транспорту, рівень цін). Вони були обрані як основа для вивчення як респонденти оцінюють привабливість туристичної дестинації. Для оцінки було обрано спосіб телефонного опитування. Задля зменшення витраченого часу на інтерв'ю, було розроблено 2 версії анкети. Версія А- для опитування респондентів описуючи досвід активного відпочинку, а версія Б- для опитування респондентів описуючи досвід освітніх відпусток. Кожна версія була з аналогічною структурою та змістом, за виключенням опису різних ситуації.

Було опитано 400 респондентів у столичному районі в Західній Канаді. Вони були обрані випадково у телефонній книзі. Перші 200 були опитані за версією анкети А, а наступні - за версією В. Респондентами були особи 16 років і старше.

Для визначення розміру туристичної привабливості дестинації враховуючи різну мету відпустки може бути використана модель Міллера та Гінтера (1978), що застосовується для різних ситуацій, що використовуються. Цю модель можна виразити так :

Ajs = If=l(/is% ), (1)

де Aj_s - туристична привабливість дестинації j в залежності від мети відпустки типу s.

Ii_s - важливість туристичного показника «і» у сприянні збільшенню привабливості дестинації в залежності від мети відпустки типу s.

Яij_s - уявлення про здатність дестинації j задовольняти потреби туристів в показнику «і» в залежності від мети відпустки типу s.

n - кількість показників.

s - тип відпустки [4, с.29].

При цьому в дослідженні було використано 5-бальну шкалу оцінювання. Оцінкам респондентів було присвоєно бал щодо важливості кожного туристичного показника, що сприяє привабливості дестинації та їх сприйняття того наскільки кожен показник може сприяти задоволенню потреб туристів по кожному з двох видів відпочинку (5 - найважливіший та найбільш позитивний, 1- найменш важливий і найменш позитивний).

В першу чергу було оцінено профілі опитуваних, тобто чи є відмінності щодо статі, віку, освіти та частоти подорожей. Таким чином було встановлено, що обидні групи опитуваних були однорідними з точки зору їх профілів. Це було важливим, так як можна стверджувати що вищезазначені характеристики не впливали на результат дослідження.

Далі в дослідженні було розглянуто пріоритетність тих чи інших показників при різних видах відпусток, тобто для туристів, які обирають рекреацію та для туристів, які в першу чергу їздять з освітньою метою. Визначено рейтинг та ранг показників відповідно. На наступному етапі було розглянуто здатність різних характеристик дестинації забезпечити задоволення туристів з точки зору обох типів відпочинку.

Оцінка привабливості по кожній з попередньо обраних 5 країн може бути розглянута двома поглядами. По-перше, оцінка показує відносну привабливість місця призначення по відношенню до інших з точки зору різних типів відпусток. Так, наприклад з точки зору рекреації, Гаваї є найбільш привабливим місцем серед інших 5 дестинацій. При цьому найменш привабливим є Китай, а Греція займає середні позиції. А ось з точки зору освітніх поїздок Австралія і Греція є найпривабливішими, при цьому Китай займає останні позиції, а Гаваї і Франція займають 3 і 4 місце відповідно.

По-друге, проведена оцінка показує здатність кожної з дестинацій приймати туристів з рідними типами відпусток. Так, наприклад, Китай є привабливішим для освітніх поїздок, ніж для рекреації, а Гаваї навпаки. При цьому Австралія може задовольнити обидва типи відпусток.

Наведене вище дослідження має як теоретичні, так і практичні наслідки. Вчені акцентують увагу на те, що дослідники, які займаються оцінкою привабливості дестинації повинні враховувати контекстну ситуацію, в якій оцінюється привабливість. Також вчені стверджують, що туристи, зазвичай, мають краще уявлення про туристичні пункти, які вони відвідали, проте існують і виключення. Отримані дані також важливі з точки зору управління, адже вони демонструють конкурентні переваги кожної наведеної в дослідженні дестинації відносно вимог двох основних типів відпочинку.

Серед вітчизняних дослідників питання оцінки привабливості туристичної дестинації та методики її оцінки вивчали такі вчені, як Музиченко-Козловська О.В. [5], Травка М.Р. [6], Виклюк Я.І. [7], Омуш М.О. [8], Давидова О.Г. [9] та інші.

Наприклад, Травка М.Р. пропонує удосконалений експертно-статистичний метод оцінки привабливості території в розрізі районів областей [6, с.94]. В наведеному прикладі, дослідження проводилося в 4 етапи:

1) формування ознакової множини (визначення переліку показників оцінювання рекреаційної привабливості території),

2) вибір способу стандартизації показників (вибір еталону для порівняння, розрахунок стандартизованих показників),

3) оцінювання якісних показників за допомогою експертів (формування групи експертів, розроблення анкет опитування, оцінка результатів)

4) визначення процедури агрегування показників (визначення індексів окремих показників)

Деякі показники в процесі дослідження були отримані вченими з Управління статистики у кількісних вимірах, а інші встановлені експертним шляхом. Для розрахунку кількісних показників використано статистичні показники, що знаходяться у державній статистичній звітності, а для оцінки якісних показників враховано дані опитування експертів. За сукупність спостережень обрано райони , які мають значні рекреаційні ресурси і входять до найбільш відвідуваних місць туристами.

Наступним етапом є визначення експертних показників привабливості рекреаційної території. В дослідженні були відібрані такі показники: якість рекламно-інформаційних послуг, атрактивність історико-культурних пам'яток району, якість навколишнього середовища, економічна привабливість району, політична стабільність району.

Оцінювання здійснюється у формі ранжування територій за синтетичними показникам. Значущість кожного блока синтетичних показників визначено експертним методом. Експертами в наведеному досліджені виступили начальник управління міжнародних зв'язків та туризму, начальник відділу економічного розвитку та інвестиційної діяльності управління економіки, два працівники, які займаються сферою туризму та сама автор досліджень.

Для узгодження результатів інтегральної оцінки якісні показники переведено у стандартизовані, так само як і кількісні показники, тобто визначено частку якісних показників від середнього їх значення.

Таке експертно-статистичне дослідження показує існуючу привабливість кожного району області, а також дає можливість визначити які чинники найвагоміше впливають на туристичну привабливість району. Порівнявши інтегральні показники районів, можна визначити резерви підвищення туристичної привабливості та розширити інвестування у туристичну галузь, а також удосконалити роботу у туристичному бізнесі.

Давидова О.Г. пропонує використовувати при оцінці туристичної привабливості регіонів багатовимірний статистичний аналіз (БСА), так як більшість методик є досить суб'єктивними та не дають змогу врахувати та оцінити сукупність факторів в інтегральній оцінці й коректно їх інтерпретувати [9, с.100]. При цьому пропонується розробка вдосконаленого алгоритму на основі інтегрального методу та багатовимірного статистичного аналізу, що містить багатовимірне шкалювання, факторний аналіз, дискримінантний аналіз, кластерний аналіз.

БСА передбачає оцінку туристичної привабливості в 7 етапів:

1) визначення об'єкта спостереження;

2) визначення факторів, які впливають на туристичну привабливість;

3) оцінювання за допомогою методів багатовимірного шкалювання та факторного аналізу;

4) отримання показника туристичної привабливості за кожним із зазначених методів;

5) порівняння отриманих результатів та визначення сукупних показників

6) вибір найкращого методу оцінювання туристичної привабливості регіону чи місцевості;

7) надання рекомендацій щодо доцільності фінансування та залучення інвестицій до розвитку пріоритетних об'єктів.

Таким чином, на основі методів БСА можна комплексно оцінити туристичну привабливість регіонів країни або окремої місцевості. Отримані результати дозволять визначити сукупний показник для об'єкта дослідження, а також те, яким чином фактори впливають на цей показник. За допомогою методу багатовимірного шкалювання та факторного аналізу можна визначити найістотніші фактори, що впливають на залежну змінну (сукупний показник). Дискримінантний і кластерний аналіз дадуть змогу отримати сукупний показник для кожного об'єкту, згрупувати або ранжувати всю сукупність об'єктів [9, с.102].

Отже, проаналізувавши різні методики оцінки туристичної привабливості можна сказати, що всі вони враховують лише частину тих критеріїв від яких залежить рівень привабливості території. Для активізації туристичної діяльності в Україні, для визначення сильних та слабких сторін в сфері туризму в різних регіонах країни, доцільним є визначення їх рівня туристичної привабливості методикою, яка б могла максимально відповідати специфіці регіону. В такому випадку державна політика зможе бути більш орієнтована на розвиток регіонів з найвищим індексом туристичної привабливості.

туристичний привабливість дестинація

1. Pompurovв K. Atraktivnosf regionov Slovenska v cestovnom ruchu z hl'adiska dopytu obyvatel'ov Ceskej republiky / K. Pompurovв // The International scientific journal. - 2012. - C.68-91.

2. Pompurovв K. Destination attractiveness of Slovakia: perspectives of demand from major tourism source markets [Text] / K. Pompurovв, I. Simockovв // Ekonomika a management. - 2014. -XVII, 3. - Р. 62-73.

3. Шитікова Т.В. Зарубіжний досвід визначення привабливості сфери туризму в іноземних країнах / Т.В. Шитікова // Бізнес Інформ. - 2018. - №.10. - С.82-87.

4. Hu Y., Mesuring destination attractiveness. A contextual approach [Text] / Y. Hu, B.J.R. Ritchie // Journal of Travel Research. - 1983. - Vol. 32, № 2. - P. 25-34.

5. Музиченко-Козловська О.В. Економічне оцінювання туристичної привабливості території: монографія / О.В. Музиченко-Козловська. - Львів : Новий Світ-2000, 2012. - 176 с.

6. Травка М.Р. Експертно-статистичне оцінювання привабливості території Львівської області / М.Р. Травка // Геодезія, картографія та аерофотознімання. - 2013. - №.77. - С.94-100.

7. Виклюк Я.І. Використання нечіткої логіки для визначення рекреаційного потенціалу території / Я.І. Виклюк, О.І. Артеменко // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Інформаційні системи і мережі. - 2008. - № 631. - С.45-54.

8. Омуш М.О. Стратегія диверсифікованого розвитку туристського комплексу в регіональній економіці (на прикладі Йорданії) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.10.03 / М.О. Омуш ; Харківська державна академія міського господарства. - Харків, 2003. - 19 с.

9. Давидова О.Г. Методи оцінювання туристичної привабливості регіонів країни / О.Г. Давидова // Український соціум. - 2015. - №4. - С.97-106.

Размещено на Allbest.ru