Аналіз результатів змагань молодших школярів, які займаються велоспортом ВМХ

The program of two-component psycho-physical impact was developed. The program was implemented during the annual training cycle in the experimental group of participants of psycho-pedagogical experiment.The control group of participantsweretrained under the typical program of Children and Youth Sport School.

Key words: cycle racing, BMX, coordination skills, training program, results of the competition. спортивне тренування координаційний велосипедист

Постановка наукової проблеми та її значення

Різні дисципліни велосипедного спорту як універсальний засіб фізичного виховання ефективно розвивають рухові здібності молодших школярів, сприяючи покращанню таких рухових здібностей, як швидкість, витривалість, спритність; позитивно впливають на психічний стан, знижуючи тривожність й агресивність учнів. Утім, традиційні види велосипедного спорту останнім часом в Україні втрачають популярність через труднощі організації та матеріально-технічного забезпечення навчально-тренувального процесу й меншу видовищність змагань. Натомість у молодіжному середовищі бурхливо зростає популярність відносно нової дисципліни - велоспорту ВМХ (екстремальний вид, де 2-8 гонщиків на стандартних велосипедах із колесами діаметром 20-22 дюйми змагаються на земляному треку довжиною 300-400 м у формі незамкнутого кільця з віражами в різні боки, перешкодами, трамплінами, які влаштовані для найвищої видо- вищності, що приваблює глядачів і спортсменів злетами, польотами, приземленнями учасників під час проходження траси). Простота правил, порівняно невисока вартість BMX-велосипедів, емоційність змагань сприяють залученню дітей до занять BMX, починаючи з молодшого шкільного віку.

Водночас типові тренувальні програми для новачків у велоспорті ВМХ часто недостатньо враховують специфіку цього виду. Вони інколи бувають надмірно перевантажені засобами й методами розвитку рухових здібностей, більше властивих традиційним дисциплінам класичних видів шосейного та трекового велоспорту (швидкість, витривалість, швидкісна та силова витривалість тощо), натомість менше зосереджені на таких ключових для ВМХ здібностях, як координаційні, а також приділяють недостатньо уваги засобам психологічного тренування. Якщо це ще може бути виправдане на етапі початкової підготовки, коли закладаються загальні основи їзди на велосипеді та розвитку рухових здібностей узагалі, то вже на етапі попередньої базової підготовки такий підхід може гальмувати зростання змагальних результатів. А саме спортивний результат, показаний на головних змаганнях річного циклу підготовки, якраз і є одним з основних критеріїв ефективності тренувального процесу, що передував змаганням.

Відтак методи й засоби розвитку специфічних для велоспорту ВМХ здібностей (зокрема координаційних) і якостей (психологічного аспекту підготовки) мають посідати належне місце в тренувальних програмах, як мінімум, на етапі попередньої базової підготовки, якщо не раніше. Адже педагогічна практика багаторазово підтверджувала, що в дитячому віці значно легше, ніж у дорослому, навчити людину їздити на велосипеді, плавати, виконувати акробатичні вправи тощо, оскільки в цей період активно розвиваються функціональні системи організму, що забезпечують прояв координаційних здібностей, а захисні реакції організму, пов'язані з почуттям страху, виражені менше. Так само й численні науково-теоретичні розробки підтверджують, що якщо в процесі багаторічної підготовки велосипедиста доцільно не використовувати періоди, особливо сприятливі для вдосконалення рухових здібностей (зокрема, це стосується молодшого шкільного віку), то надолужити втрачене часто виявляється неможливо [3; 7; 9]. Ряд авторів доводить, що правильно спланований навчально-тренувальний процес є основою досягнення успіху (демонстрації результату на змаганнях) не лише спортсмена високого класу, а й спортсмена-початківця [1; 7]. Тобто аналіз показаних спортивних результатів дає змогу не лише зафіксувати факт зайнятого на змаганнях місця, а й судити про якість застосованої тренувальної програми. Отже, порівняння результатів змагань юних спортсменів, які протягом річного циклу підготовки тренувалися за різними програмами, може бути однією з основних характеристик ефективності застосованих програм. З огляду на популярність велоспорту ВМХ серед дітей молодшого шкільного віку та його позитивний вплив на розвиток їхніх рухових здібностей, удосконалення типових програм ДЮСШ для етапу попередньої базової підготовки є актуальним питанням фізичного виховання молодого покоління. Результати змагальної діяльності юних велосипедистів ВМХ, які тренувалися за різними програмами, дають підставу достатньо надійно розв'язувати питання ефективності застосованих програм. Це додає тренерам із велоспорту ВМХ знань про ефективні методи тренування на етапі попередньої базової підготовки.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Роботу виконано згідно з планом НДР кафедри теорії та методики фізичної культури і спорту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (тема: «Психолого-педагогічні умови підготовки спортсменів на різних етапах тренувального процесу»).

Мета дослідження - визначити за результатами змагань велосипедистів ВМХ молодшого шкільного віку - учасників основної та контрольної груп - ефективність експериментальної програми двокомпонентного психофізичного впливу на розвиток координаційних здібностей, застосованої на етапі попередньої базової підготовки учасників основної групи на додаток до типової програми ДЮСШ, за якою тренувались учасники контрольної групи.

Методика й організація роботи передбачала оцінку змагальної діяльності молодших школярів, котрі займалися велоспортом ВМХ на етапі попередньої базової підготовки на базі ДЮСШ із велосипедного спорту Київського міського фізкультурно-спортивного товариства «Україна»; ДЮСШ «Голосієво» при управлінні сім'ї, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації; ОДЮСШ «Колосок» при управлінні молоді та спорту Чернівецької обласної державної адміністрації. У дослідженні протягом трьох років (2013-2015 рр.) взяли участь 72 учасники віком 9-10 років. Кожного року персональний склад учасників був різним. Їх у випадковий спосіб розподіляли на контрольну (КГ) та основну (ОГ) групи. Учасники КГ тренувалися згідно із затвердженими в ДЮСШ типовими навчальними програмами з велоспорту [12], а в учасників ОГ типова тренувальна програма була доповнена програмою двохкомпонентного психофізичного впливу. Цей вплив складався з двох компонентів: а) впливу фізичними навантаженнями - неспецифічними для велоспорту й традиційної загальної фізичної підготовки складнокоординаційними вправами, спрямованими на акцентований розвиток координаційних здібностей (вправи в стрибках на батуті, програму яких розроблено на підставі стандартних показників програми додаткової освіти дітей зі стрибків на батуті, акробатичній доріжці та подвійному мінітрампі для груп початкової підготовки в ДЮСШ і СДЮСШОР [13]);

б)впливу засобами психологічної підготовки, спрямованими на створення мотивації до застосування вправ, які не входять до типових навчальних програм із велоспорту, не мають безпосереднього стосунку до спортивного вдосконалення у ВМХ, відтак їх використання потребує спеціального роз'яснення своєї доцільності та окремої мотивації (програму розроблено на основі практики застосовування традиційних вербальних методів впливу, які використовуються в психології спорту [10, с. 331-358]; окремих елементів псі-програмування з 4-компонентної системи методів психологічного впливу за В. Дерюгіним [5]; окремих неімперативних способів психологічного впливу у викладенні О. Матвєєва [8] та правила авторитету з переліку шести основних правил, що, за Р. Чалдині, забезпечують ефективність переконання [2]).

Учасники обох груп кожного року наприкінці річного циклу підготовки брали участь у змаганнях із велоспорту ВМХ на треку із земляним покриттям у Чернівецькій області (м. Новоселиця). Ефективність програми визначали за результатами, показаними на змаганнях в індивідуальній гонці на час на дистанцію 380 м, яка проводилася для визначення стартової позиції гонщиків перед основними заїздами. Цей вид змагань обрано для контролю, щоб чітко судити про рівень розвитку координаційних здібностей, виключивши елементи випадковості, можливі внаслідок контактної боротьби в основних заїздах.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Аналіз спеціальної літератури щодо сучасних методів і підходів до тренування юних спортсменів у близьких за руховою структурою видах спорту показав, що підвищення успішності на етапі попередньої базової підготовки фахівці значно пов'язують із розвитком координаційних здібностей, психологічним і психофізичним тренуванням. Так, із метою вдосконалення тренувальної діяльності юних гімнастів під час початкової підготовки С. М. Борщов запропонував програми й методики спеціалізованого психофізичного тренінгу, які ґрунтуються на поєднанні раціональних і сугестивних впливів на особистість, аутогенного занурення й ідеомоторного тренування [1]. Задля підвищення техніко-тактичної підготовки юних борців В. А. Куванов розробив рекомендації щодо використання засобів цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей, причому вправи цієї спрямованості автор радить застосовувати до тих пір, поки вони не будуть виконуватися спортсменом автоматично [7]. Для одночасного вдосконалення структури рухових дій їзди на велосипеді й розвитку спеціальних координаційних здібностей юних велосипедистів А. С. Ємельяновою розроблено та науково обґрунтовано просторово-орієнтаційний тренінг, основу якого складають вправи в спортивному залі, такі як різні види гальмувань, перевлаштування при їзді на велосипеді, контактні вправи, вправи з елементами гри на велосипедах [6]. А. С. Пушкін обґрунтував використання імітаційного тренажера «Стартові ворота», спрямованого на вдосконалення технічної підготовки по- чатківців-велосипедистів ВМХ, і запропонував методику навчання техніки старту та стартового розгону з його застосуванням і довів її ефективність [11]. Фахівці дійшли одностайної думки, що методика вдосконалення координаційних здібностей у велосипедистів ВМХ повинна включати вправи, що забезпечують підвищені вимоги до діяльності аналізаторів. Крім того, виявлено спектр найбільш значущих координаційних здібностей для ВМХ, із-поміж яких - кінестетичні здібності, такі як здатності до диференціювання, відмірювання, оцінки й відтворення просторових параметрів руху, здатності до орієнтації в просторі, збереження статичної й динамічної рівноваги, реактивні здібності [3; 2].

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження. Аналіз літератури засвідчив, що більшість досліджень із вдосконалення тренувального процесу юних велосипедистів ВМХ виконана на етапі попередньої базової підготовки, тому цілком виправданим видавалося застосувати саме на цьому етапі розроблену нами експериментальну програму психофізичного тренування (двохкомпонентну програму психофізичного впливу, яка включала фізичні навантаження стрибками на батуті та навантаження засобами психологічної підготовки) і перевірити її ефективність за результатами змагань.

Як видно з табл. 1, середньогруповий результат проходження змагальної дистанції учасниками експерименту у 2013 р. становив в ОГ 65,58 с, що на 3,02 с швидше або на 4,96 % краще, ніж відповідний результат у КГ (69,0 с). Установлені відмінності були статистично значущими: величина 1_емп = 4,2 влучала в зону значущості при цій кількості учасників (N=24) при р<0,01.

Таблиця 1

Результати змагань 9-10-річних хлопчиків із велоспорту ВМХ в індивідуальній гонці на час на 380 м 2013 р., N=24

Отже, можна стверджувати, що застосування в ОГ експериментальної тренувальної програми, яка на додаток до типової тренувальної програми ДЮСШ уключала ще й програму двохкомпонент- ного психофізичного впливу, виявилося більш ефективним засобом розвитку специфічних для велоспорту ВМХ здібностей, ніж застосування лише типової тренувальної програми ДЮСШ, як це було в КГ.

Для перевірки надійності отриманих на змаганнях результатів, аналогічну програму психолого- педагогічного експерименту повторено протягом двох наступних річних циклів підготовки (у 2014-му й 2015 рр.). Залучалися так само учасники експерименту того ж віку (9-10 років) і в тій самій кількості, але персональні склади ОГ і КГ були, природно, вже іншими.

Як видно з табл. 2, середньогруповий результат проходження змагальної дистанції учасниками експерименту у 2013 р. становив в ОГ 61,08 с, що на 5,25 с швидше або на 7,92 % краще, ніж відповідний результат у КГ (69,0 с). Установлені відмінності були статистично значущими: величина 1_емп = 3,4 влучала в зону значущості при цій кількості учасників (N=24) при р<0,01.

Результати змагань 9-10-річних хлопчиків із велоспорту ВМХ в індивідуальній гонці на час на 380 м 2014 р., N=24

Таблиця 2