Соціально-педагогічна структура особистості чоловіків 36-45 років, котрі займаються оздоровчим фітнесом

В статье освещаются вопросы социально - педагогичной структуры мужчин зрелого возраста, занимающихся оздоровительным фитнесом. Установлено, что у мужчин 36-45 лет, занимающихся оздоровительным фитнесом, по социальному положению преобладают служащие (их 66 %). Максимальная часть посетителей, а именно 72 %, имеет высшее образование. Среди мужчин, занимающихся оздоровительным фитнесом, превалируют женатые (их всего насчитывается 64 %). Соответственно, они имеют возможность посещать тренировки прежде всего в вечернее время: такой режим тренировок поддерживают 52 % респондентов. Как аспект психического здоровья опрашиваемых мы оценили результаты самооценки мужчин по выражению «Досадно, что другие часто не понимают меня». Так, 66 % мужчин ответили, что никогда так не думали. Никто не показал, что так ему кажется довольно часто. Очень часто и часто чувствуют, что не могут налаживать отношения, по 6 % респондентов, однако для 50 % опрошенных данная проблема не актуальна. Распределение по убежден ию, что люди ждут от них слишком много, оказался следующим: никогда - 24 %, редко - 28 %, иногда - 24 %, часто - 16 %, часто - 8 %. Установлено, что 34 % респондентов имеют завышенную фитнес-самооценку, что на 10 % выше, по сравнению с общей самооценкой. В то же время на 12 % больше часть мужчин (58 %) определялась средним уровнем оценки своих возможностей относительно тренировок. Кроме того, у 12 % респондентов наблюдался заниженный уровень самооценки. Доказано, что существует тесная прямая корреляция (г = 0,93 p <0,05) между уровнем самооценки мужчин, полученной, благодаря экспресс -диагностике уровня самооценки, и фитнес - самооценки, установлена по предложенной нами методике.

Ключевые слова: социально-педагогическая структура, мужчины 36-45 лет, оздоровительный фитнес.

Key words: social and pedagogical structure, men aged 36-45 years old, health-improving fitness.

Постановка наукової проблеми та її значення. В умовах сьогодення відзначається, що однією з головних проблем для осіб зрілого віку є істотне зниження рівня фізичного стану й здоров'я у зв'язку з фізіологічними змінами, що відбуваються в організмі внаслідок природного процесу старіння [4, 5, 6, 20, 21]. За даними наукової спільноти [1, 10, 11, 12, 13], зниження рухової активності, поява надлишкової маси тіла в поєднанні з іншими несприятливими факторами та шкідливими звичками у чоловіків зрілого віку призводять до зниження функціональної працездатності, збільшення ризику виникнення серцево-судинних захворювань.

У сучасних умовах життя за відсутності значних м'язових напружень істотно зростає роль фізичних вправ, що потрібно для виконання завдань зміцнення здоров'я [2, 3, 7, 8, 9, 14]. Узагальнюючи погляди фахівців [15, 16, 17], можемо констатувати той факт, що систематичні заняття фізичними вправами дають змогу виконувати комплекс оздоровчих завдань, серед яких - зміцнення м'язового апарату, дихальної, серцево-судинної й інших систем організму.

Аналіз досліджень даної проблеми. Культура - це міра людського розвитку, людського буття, а культура здоров'я - міра відносини людини, суспільства до здоров'я, яке, як відзначають дослідники [9, 18, 19], зумовлено культурними дискурсами (концепціями, знаннями) й виступає як явище соціального буття, тобто феномен здоров'я відображає історичну траєкторію бачення людиною себе крізь призму певних ідеалів здоров'я, що складалися протягом століть і тисячоліть у різних суспільствах та культурних ареалах [13, 14, 21].

Потрібно наголосити, що античні філософи розглядали здоров'я в аксіологічному аспекті як справжню цінність буття й обов'язкову умову існування людини. Кожен із них намагався знайти першооснову та відповісти на питання, що таке здоров'я, а що - хвороба [13, 14, 20].

Сьогодення економічної й політичної ситуації в Україні, на жаль, не сприяє створенню умов для ведення здорового способу життя населенням нашої країни та досягнення ним необхідного рівня рухової активності [9, 13, 14]. Ситуація ускладнюється критичним станом здоров'я різних груп населення в Україні [9, 13, 14].

Мета дослідження - вивчити соціально-педагогічну структуру особистості чоловіків 36-45 років, котрі займаються оздоровчим фітнесом.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів. Унаслідок дослідження ключових характеристик чоловіків 36-45 років, які займаються оздоровчим фітнесом, виявлено, що в середньому вік учасників експерименту становить 40,5; 3,0 років. За соціальним положенням переважають службовці - їх виявлено 66 % (п = 33). Максимальна частка відвідувачів, а саме 72 % (п = 36), має вищу освіту. Водночас серед чоловіків, які займаються оздоровчим фітнесом, превалюють одружені (64 % п = 32) і, отже, вони мають можливість відвідувати тренування, насамперед у вечірній час. Такий режим тренувань підтримують 52 % (п = 26) респондентів (табл. 1).

Перший етап дослідження ми спрямували на вивчення динамічних тенденцій особистості чоловіків другого періоду зрілого віку, а саме встановили їхні потреби, мотиви, інтереси, бажання, установки, ціннісні орієнтації, тобто спрямованість чоловіків, їхні прагнення. На основі методики експрес-діагностики рівня самооцінки виконано розподіл чоловіків за відповідями на питання опитувальника (рис. 1).

Таблиця 1 Аналіз профілю клієнтів фітнес-клубу чоловіків 36-45 років (п = 50). Характеристики сегмента клієнтів фітнес-клубу досліджуваного контингента

Відповіді на питання опитувальника: 1 - я часто хвилююся без причини; 2 - мені потрібна підтримка друзів; 3 - я побоююся виглядати безглуздо; 4 - я хвилююся за своє майбутнє; 5 - зовнішній вигляд інших кращий, ніж у мене; 6 - прикро, що інші часто не розуміють мене; 7 - відчуваю, що не вмію налагоджувати стосунки; 8 - люди чекають від мене занадто багато; 9 - відчуваю себе скутим; 10 - мені здається, що зі мною станеться неприємність; 11 - мене хвилює думка про те, як люди ставляться до мене; 12 - я відчуваю, що люди обговорюють мене за моєю спиною; 13 - я не відчуваю себе захищеним; 14 - мені немає з ким поділитися своїми думками; 15 - люди не цікавляться моїми досягненнями.

На основі стандартної експрес-діагностики рівня самооцінки нами розроблено опитувальник для експрес-діагностики рівня самооцінки чоловіків, котрі займаються оздоровчим фітнесом. Зауважимо, що надалі під фітнес-самооцінкою ми розуміли уявлення чоловіка про свою фізичну форму й можливості організму при заняттях фітнесом та виконано аналіз фітнес-самооцінки учасників експерименту (рис. 2).

Відповіді на питання опитувальника: 1 - мені необхідний щадний режим тренувань; 2 - я побоююся виглядати безглуздо під час виконання фізичних вправ; 3 - я побоююся не впоратися з фізичними навантаженнями; 4 - тренування не приносять очікуваних мною результатів; 5 - статура інших краща, ніж у мене; 6 - відчуваю, що не вмію налагоджувати стосунки з тренером; 7 - тренер чекає від мене занадто багато; 8 - відчуваю себе фізично недосконалим; 9 - мені здається, що я не зможу правильно виконати вправу; 10 - я побоююся, що з віком буду втрачати фізичні сили; 11 - мене хвилює думка про можливу небажану реакцію організму на фізичні навантаження (серцевий напад, задуха); 12 - я відчуваю, що тренер не задоволений мною; 13 - мене хвилює думка про те, як я виглядаю на тренуваннях, на думку інших; 14 - мої прагнення фізичного вдосконалення не підтримують родина й колеги; 15 - мої тренувальні досягнення менші від очікуваних

Часто вважають необхідним щадний режим тренувань 16 % (п = 8) респондентів, а дуже часто - 18 % (п = 9) з опитаних, що вказує на сумніви у своїх фізичних можливостях значного відсотка чоловіків другого періоду зрілого віку. На тренуваннях чоловіки зазвичай не хвилюються, що можуть виглядати безглуздо: відповідь «ніколи» й «рідко» зазначило 40 % (п = 20) та 32 % (п = 16) респондентів.

Часто побоюються не впоратися з фізичними навантаженнями 6 % (п = 3), а дуже часто - 2 % (п = 1) чоловіків, проте 38 % (п = 19) зауважили, що ніколи не мали підстав для такого хвилювання. Тренування тривалий час не приносять очікуваних результатів, на думку окремих опитаних. Розподіл за відповідями виглядав таким чином: ніколи - 46 % (п = 23), рідко - 24 % (п = 12), інколи - 16 % (п = 8), часто - 12 % (п = 6), дуже часто - 2 % (п = 1).

Порівнюючи свою зовнішність з іншими, часто переконані, що порівняння не на їхню користь - 8 % (п = 6) опитаних, рідко - 34 % (п = 17), а інколи - 24 % (п = 12), однак 34 % (п = 17) повністю впевнені у власній зовнішності. Зазначимо, що помітна частина респондентів має підстави для того, щоб бути не повною мірою задоволеними своєю зовнішністю, зокрема статурою.

Загалом не відчуває, що не вміє налагоджувати стосунки з тренером, більшість респондентів, або 72 % (п = 36) чоловіків. Відтак жоден з опитаних не вказав, що це твердження є для нього справедливим часто або дуже часто.

Дуже часто й часто вважають, що тренер висуває до них непосильні вимоги, по 8 % (п = 4) чоловіків, а 42 % (п = 21) опитаних цілком можуть впоратись із фізичними навантаженнями, запропонованими тренером, та вважають їх адекватними.

Розподіл за відчуттям себе фізично недосконалим виглядав таким чином: ніколи не вважали себе недосконалими 24 % (п = 12), рідко - 18 % (п = 9), інколи - 28 % (п = 14), часто - 22 % (п = 11), дуже часто - 8 % (п = 4). Вочевидь, достатньо помітна частка чоловіків другого періоду зрілого віку починає зважати на власну фізичну недосконалість.

Для частини опитаних не характерне відчуття, що вони не зможуть правильно виконати вправу: більше ніж половина респондентів тією чи іншою мірою мають сумніви в можливості виконати фізичну вправу в повному обсязі: 30 % (п = 15) зазначили, що такі сумніви трапляються рідко, 12 % (п = 6) - що інколи, а по 8 % (п = 4) - часто (і дуже часто хвилюються, що не упораються з вправою як слід).

Досить поширеним виявився також страх перед утратою фізичних сил із плином часу. Дуже часто й часто піддаються переживанням із цього приводу 14 (п = 7) і 10 % (п = 5) учасників експерименту, проте 40 % (п = 20) засвідчили, що допоки не замислювалися над проблемою старіння.

Чоловіків досить часто хвилює думка про можливу небажану реакцію організму на фізичні навантаження: дуже часто такі острахи трапляються у 8 % (п = 4), часто - у 12 % (п = 4), інколи - у 16 % (п = 8), рідко - у 24 % (п = 12).

Реакція на твердження «Я відчуваю, що тренер не задоволений мною» мала такий вигляд: ніколи - 48 % (п = 24), рідко - 18 % (п = 9), інколи - 20 % (п = 10), часто - 10 % (п = 5), дуже часто - 4 % (п = 2).

В окремі моменти чоловікам притаманне хвилювання щодо того, як вони виглядають на тренуваннях, на думку інших. Проте більшість респондентів, частка яких - 54 % (п = 27) - ніколи не зважала на думку інших щодо вказаної позиції.

Жоден з опитаних не вважає, що його прагнення фізичного вдосконалення категорично не підтримують родина й колеги, однак часто так здається 6 % (п = 3) та інколи - 16 % (п = 8) чоловіків.

Дуже часто й часто виявилися переконаними, що тренувальні досягнення менші за очікувані, 6 (п = 3) і 10 % (п = 5) респондентів. Зазначимо, що в помітного відсотка чоловіків - загалом 44 % (п = 22) - інколи виникають такі сумніви.

За допомогою обробки результатів виявлено, що 34 % (п = 17) респондентів мають завищену фітнес-самооцінку, що на 10 % (п = 5), порівняно із загальною самооцінкою. У той же час на 12 % (п = 6) більша частка чоловіків (58 %, п = 29) відзначалася середнім рівнем оцінки своїх можливостей стосовно тренувань. Крім того, у 12 % (п = 6) респондентів спостерігали занижений рівень самооцінки.

Доведено, що існує тісна пряма кореляція (г = 0,93 р < 0,05) між рівнем самооцінки чоловіків, отриманою завдяки експрес-діагностиці рівня самооцінки, та фітнес-самооцінки, що встановлена за запропонованою нами методикою.

Результати обох опитувань підлягали кластеризації, яка показала наявність двох чітко визначених кластерів, що свідчить про відмінності між самооцінкою та фітнес-самооцінкою між респондентами й зумовлює необхідність розподілу учасників опитування.

Рис. 3. Кластерний аналіз результатів самооцінки фізичних можливостей чоловіків 36-45 років (п = 22)

Як бачимо з діаграми, чоловіки за рівнем фітнес-самооцінки згрупувались у дві групи: у перший кластер потрапили переважно чоловіки з більш низьким рівнем самооцінки фізичних можливостей, а у другий - із переважно високим. Подальше дослідження засвідчило, що статистично значуща є кореляційна залежність між віком і рівнем фітнес-самооцінки (г = 0,65 р < 0,05) (рис. 3).

Отримані результати дають підстави надалі розглядати чоловіків 36-45 років як дві групи, що мають неоднакову самооцінку своїх здатностей у сфері фітнесу.

Дослідження показало, що розподіли за відповідями на питання для фітнес-самооцінки чоловіків 36-40 років і 41-45 років суттєво відрізняються (рис. 4, рис. 5). Так, порівняно з чоловіками 41-45 років, частки чоловіків 36-40 років, які відповіли «ніколи», більші при відповідях на всі твердження.

Зареєстрована різниця між частками чоловіків коливається від 9,7 % при реакції на висловлювання «Я побоююся виглядати безглуздо під час виконання фізичних вправ» до 44,2 % - при реакції на твердження «Я відчуваю, що тренер не задоволений мною» до 46,3 % - на вислів «Відчуваю себе фізично недосконалим».

Водночас, порівняно з чоловіками 41-45 років, частка чоловіків 36-40 років, котрі на запропоновані висловлювання відповіли «» (24 %), «Я побоююся не впоратися з фізичними навантаженнями», «Тренування не приносять очікуваних мною результатів» і «Мене хвилює думка про те, як я виглядаю на тренуваннях на думку інших» (по 3,6 %), «Тренер чекає від мене занадто багато», «Відчуваю себе фізично недосконалим» та «Мене хвилює думка про можливу небажану реакцію організму на фізичні навантаження (серцевий напад, задуха)» (по 14,3 %), «Мені здається, що я не зможу правильно виконати вправу» й «Мої тренувальні досягнення менші за очікувані» (по 10,7 %), «Я побоююся, що з віком буду втрачати фізичні сили» (17,9 %), «Я відчуваю, що тренер не задоволений мною» (7,1 %).

Як бачимо, чоловіки 36-40 років значно більш задоволені своєю зовнішністю, фізичною формою й досягненнями у сфері фітнесу, а також набагато менше схильні сумніватись у власних силах, перейматися думкою інших під час виконання фізичних вправ.

Отже, гіпотеза про більш високий рівень оптимізму щодо ставлення до себе й оцінки власних фізичних можливостей і фізичної привабливості в групи респондентів віком 36-40 років, порівняно з чоловіками більш старшого віку, підтвердилася.

Цікавим виявився результат розподілу чоловіків 36-40 років за рівнем фітнес-самооцінки: серед чоловіків цієї вікової категорії превалювали особи із завищеною самооцінкою фітнес-можливостей, їх частка становила 72,7 % (п = 22). Однак із заниженою самооцінкою серед указаної групи чоловіків не спостерігали взагалі. На противагу отриманим даним, серед чоловіків 41-45 років більшість має адекватну самооцінку з погляду занять фітнесом: їх частка становить 75 % (п = 21), у той час як із завищеною самооцінкою зафіксовано 3,6 % (п = 1), а зі зниженою - 21,4 % (п = 6) (рис. 6).

1. Апайчев А.В. Корекція фізичного стану чоловіків другого зрілого віку в процесі занять оздоровчим фітнесом: автореф. дис. ... канд. фіз. вих. Київ, 2016. 26 с.