Основні проблеми розвитку релігійно-паломницького туризму на територіях підпорядкування Сербської православної церкви

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні проблеми розвитку релігійно-паломницького туризму на територіях підпорядкування Сербської православної церкви

Віктор Патійчук

Досліджено передумови розвитку релігійно-паломницького туризму в країнах колишньої Югославії. Розглянуто вплив різноманітних чинників на розвиток релігійно-паломницького туризму в досліджуваному регіоні загалом. Показано роль окремих чинників на формування та розвиток релігійно-паломницького туризму досліджуваної території. Визначено основні релігійно-паломницьких центри Сербської православної церкви та описано їх головні святині. Проаналізовано основні проблеми розвитку релігійно-паломницького туризму в країнах колишньої Югославії. Виділено головні групи проблем, які стримують розвиток релігійно - паломницького туризму в досліджуваному регіоні. Узагальнено перспективи та показано основні шляхи вирішення головних проблем розвитку релігійно-паломницького туризму на теренах країн колишньої Югославії.

Ключові слова: релігійно-паломницький туризм, фактори розвитку релігійно-паломницького туризму, сакральні об'єкти, проблеми розвитку паломництва, країни колишньої Югославії, Сербія, Сербська православна церква.

релігійний паломницький туризм сербський

Патийчук Виктор. Основные проблемы развития религиозно-паломнического туризма на территориях подчинения Сербской православной Церкви. Исследованы предпосылки развития религиозно-паломнического туризма в странах бывшей Югославии. Рассмотрено влияние разнообразных факторов на развитие религиозно-паломнического туризма в исследуемом регионе в целом. Показана роль отдельных факторов на формирование и развитие религиозно-паломнического туризма исследуемой территории. Определенно основные религиозно-паломнических центры Сербской православной церкви и описаны главные святыни. Проанализированы основные проблемы развития религиозно-паломнического туризма в странах бывшей Югославии. Выделены главные группы проблем, которые сдерживают развитие религиозно-паломнического туризма в исследуемом регионе. Обобщены перспективы и показаны основные пути их решения главных проблем развития религиозно-паломнического туризма на поприщах стран бывшей Югославии.

Ключевые слова: религиозно-паломнический туризм, факторы развития религиозно-паломнического туризма, сакральные объекты, проблемы развития паломничества, страны бывшей Югославии, Сербия, Сербская православная церковь.

Patiychuk Victor. Basic Problems of Development of Religious Pilgrimage Tourism on the Territories

Subordinate to the Serbian Orthodox Church. Pre-conditions of development of religious pilgrimage tourism are investigational in the countries of former Yugoslavia. The influence of various factors on the development of religious pilgrimage tourism in the study region as a whole is considered. The role of individual factors in the formation and development of religious pilgrimage tourism of the investigated territory is shown. The main religious and pilgrimage centers of the Serbian Orthodox Church have been identified and their main shrines are described. The basic problems of development of religious pilgrimage tourism in the countries of former Yugoslavia are analysed. The main groups of problems that hinder the development of religious pilgrimage tourism in the investigated region are identified. The prospects are generalized and the main ways of solving the main problems of the development of religious-pilgrim tourism in the countries of former Yugoslavia are shown.

Key words: religious pilgrimage tourism, factors of development of religious pilgrimage tourism, sacred objects, problems of pilgrimage development, countries of the former Yugoslavia, Serbia, Serbian Orthodox Church.

Постановка наукової проблеми та її значення

Територія колишньої Югославії є перспективним релігійно-паломницьким центром, оскільки на ній сконцентровані значні туристично-паломницькими ресурсами. Наприклад, тут розміщується понад 7 тис. різноманітних сакрально-історичних пам'яток, серед яких є ті, які включені до Всесвітньої культурної спадщини. Незважаючи на те, що зараз тут функціонує кілька самостійних державних утворень, переважна більшість діючих православних монастирів та інших культурно -сакральних об'єктів перебуває під юрисдикцією Сербської православної церкви (СПЦ). Вона має у своєму підпорядкуванні понад 200 православних монастирів, кілька тисяч церковних будівель та інших культурно-сакральних пам'яток, які мають цікаву древню історію та є потенційними паломницькими центрами з погляду міжнародного туризму [3]. Проте розвиток релігійно -паломницького туризму поки що на цій території стримується через наявність багатьох проблем політичного, економічного, безпекового та соціального характеру, що потребує наукового вивчення.

Аналіз досліджень із цієї проблеми. Тематика проблем розвитку паломництва та туристичного використання сакральних об'єктів описана в сучасних публікаціях Т. Христова, О. Любіцевої,

З.Сапєлкіної Т. Божук, С. Дудчак, Ю. Зеленюк та інших. Окремі аспекти розвитку релігійно - паломницького туризму Сербії розглядаються в працях В. Петровіча, Б. Вуловіча, С. Тирковіча, Г. Шкриваніча, С. Мандіча, М. Атанасовича та ін. Проте цілісної наукової оцінки щодо проблем розвитку релігійно-паломницького туризму на територіях підпорядкування Сербської православної церкви не існує.

Об'єктом дослідження є релігійно-паломницький туризм на території колишньої Югославії. Мета статті - вивчення основних проблем розвитку релігійно-паломницького туризму на територіях підпорядкування Сербської православної церкви.

Виклад основного матеріалу та обґрунтування отриманих результатів дослідження

Туризм у сучасній країнах екс-Югославії поки що не є вагомою галуззю їх господарств у силу певних причин. Оскільки ця територія довгий час перебувала у стані політичних та воєнних конфліктів, що утруднює розвиток не тільки міжнародного туризму, а й внутрішнього. Зараз уряди цих країн роблять усе можливе, щоб їхні держави змогли значно розширити діяльність туристичної сфери з метою отримання прибутків, уключаючи розвиток міжнародного туризму й релігійно- паломницького, зокрема.

Сучасна Сербська православна церква є незалежною помісною церквою, що займає дев'яте місце в диптиху автокефальних помісних церков. Керує церквою Священний синод єпископів, який очолює Святіший Патріарх Сербський - Іриней (Гаврилович), Архієпископ Печський, Митрополит Белградсько-Карловацький. Резиденцією сербського патріарха є кафедральний собор Святого Сави в м. Белград. До складу СПЦ входить 46 єпархій, які об'єднують понад 3,5 тис. приходів, розміщених на території багатьох країн колишньої Югославії, 204 монастирі (їх скити та окремі чернечі келії), майже 2 тис. священнослужителів [7]. Єпископат СПЦ нараховує 50 архієреїв та 42 єпархії (рис. 1). На Святій Горі Афон знаходиться сербський монастир - Хіландар, де перебуває оригінал всесвітньовідомої чудотворної ікони Пресвятої Богородиці «Троєручиця». На Афоні, у сербській келії в Кареї знаходиться ще одна велика святиня - ікона Богородиці «Млекопітательниця». У СПЦ функціонує 2 семінарії (в Белграді та Прізрені) [3].

Рис. 1. Розміщення єпархій Сербської Православної Церкви [1]

Основною юрисдикцією СПЦ є територія сучасної Сербії, Чорногорії, Хорватії, Боснії і Герцеговини, а також Словенії та Північної Македонії. За межами країни функціонує більше десяти єпархій СПЦ, які діють у межах поширення сербської діаспори в США, Канаді, Західній Європі та Австралії. Тобто юрисдикція СПЦ поширюється не тільки на території сучасної Сербії, а й на низку інших держав і регіонів світу, де перебувають потужні діаспори сербів. Таким чином СПЦ є однією із найбільш масових у православній спільноті світу, адже чисельність її вірян, за офіційною статистикою, становить близько 7 млн осіб [2]. Багато сербських монастирів знаходяться за межами прямої юрисдикції СПЦ на території інших держав, наприклад, Греції (монастир Хіландар на Святій Горі Афон); Угорщини (монастирі Ковин, Грабовац); США (монастирі Святого Сави в м. Лібертивілл та Новая Грачаниця в м. Фьорд Лейк (штат Іллінойс); св. Паїсія в м. Саффорд (штат Арізона); св. Германа Аляскінського в м. Платина (штат Каліфорнія); Монастир Рождества Пресвятої Богородиці в м. Спрінгборо (штат Пенсільвания); св. апостола та євангеліста Марка в м. Шеффілд Віллідж і монастир Марча в м. Річфілд (штат Огайо); св. Пахомія в м. Грінфілд (штат Міссурі); Монастир Рождества Пресвятої Богородиці в м. Карлайл (штат Індіана) [7].

Основні паломницькі сакрально-релігійні об'єкти СПЦ розміщуються рівномірно на території сучасної Сербії, проте основна їх частина знаходиться в Центральній Сербії. Часто монастирі ставали свого роду фортецями віри, що пов'язано з історією розвитку сербської нації та частими військовими подіями на території цієї держави в минулому. Наприклад, до монастирів Центральної Сербії належать Буково, Вітовниця, Горняк, Градац, Давидовиця, Джурджеві-Ступові, Жича, Земун, Каленич, Каменац, Касталян, Копорин, Липовац, Любостиня, Манассія, Мілешева, Моравці, Нимник, Покайніца, Прохора Пчинського, Пустиня, Рача, Раваниця, Раковіца, Рукумія, св. Миколая в м. Соко, Сопочани, Студениця, Троноша, Туман, Црна-Река, Челіє та ін. (табл. 1). Саме вони є часто відвідуваними релігійно-паломницькими центрами Центральній Сербії, а особливо ті, які розміщені західніше міста Чачак у меандрі ріки Західна Морава. Серед основних слід вказати Овчаро-Кабларські монастирі (т. зв. «Сербський Афон»): Введенський, Вознесенський, Преображенський, Святої Трійці, Стрітенський, Благовіщенський, Іллінський, Іоанна Хрестителя, Миколаївський, Успіння Пресвятої Богородиці, Святого Сави та ін., які були побудовані у ХІ-ХУ ст. у часи ісламського засилля у цьому регіоні, у період діяльності Сербського патріархату Печі [1]. Багато паломницьких об'єктів знаходиться у столиці Сербії - м. Белград. Наприклад, новий кафедральний собор Святого Сави є найбільшою православною культовою спорудою Європи. Белградський монастир святих Архангелів, що розміщений в околицях столиці - районі Раковица є місцем спочинку видатних сербських патріархів - Димитрія та Павла, куди часто приїжджають іноземні паломники, у тому числі й українські (рис. 2).

Рис. 2. Українські паломники біля могил видатних сербських патріархів - Димитрія та Павла в монастирі Раковица, 2017р.

Таблиця 1 Основні релігійно-паломницькі центри Сербії

Діючий жіночий монастир Святої Трійці Манасія (Реваса) в м. Деспотовац є відомим паломницьким об'єктом не тільки для сербів, а й іноземців. Він розміщений у Поморавському окрузі Сербії. Цей монастир був заснований деспотом Стефаном Лазаровичем між 1406 р. і 1418 р. Тут почивають його святі мощі. У 2010 р. монастир Манасія було включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО [8]. Це - одна з важливих пам'яток сербської середньовічної культури. Будівництво монастирського комплексу в Ресаві у XV ст. визначалося не стільки релігійними потребами, скільки його оборонними можливостями - це було потужна фортифікаційна споруда з міцними мурами, яка слугувала для оборони. Монастирська фортеця, побудована для захисту монастиря, складається з одинадцяти веж, з'єднаних між собою мурами оточеними ровом [1]. У монастирі наявно багато святинь - часток мощей угодників Божих та чудотворних ікон.

Успенський жіночий монастир Любостиня є видатним пам'ятником виняткового значення сербської сакральної національної архітектури XVI ст. Він розміщений у долині невеликої гірської річки Любостиня, що у центральній частині Сербії, поблизу міста Трстеник, неподалік від відомого курорту Врнячка-Баня [9]. Тут знаходиться усипальниця святої княгині Миліци Сербської та багато древніх церков із чудотворними іконами та настінними фресками й інші цікаві монастирські архітектурні споруди, що притягують до себе іноземних паломників.

Чоловічий монастир Раваниця (Моравська) був заснований у 1374 р. як резиденція князя Лазаря I Хребеляновича в мальовничій долині річки Раваниця між пагорбами Врсол та Главніце. В 1375 р. розпочалося будівництво головного монастирського храму, княжих хоромів, трапезної та господарських будівель. Комплекс мали захищати потужні мури з сімома вежами. У 1389 р., після загибелі у битві на Косовому полі, князь Лазар був похований у монастирі, а згодом канонізований як святий благовірний князь Лазар Сербський, оскільки після його загибелі біля його нетлінних останків відбувалося багато зцілень [7]. У цей час Раваниця перетворилася на місце масового паломництва й культурного осередку життя сербів. Монастир неодноразово зазнавав нападів від турків-османів і був зруйнований у XVII ст. Відновлений старий монастир Раваниця (Моравська) був лише у 1717 р. Мощі святого князя Лазара внаслідок частих військових дій і загрози їх втрати були перенесені в жіночий монастир Мала (Сремська) Раваниця. У XVIII ст. монастир Раваниця (Моравська) відродив свою діяльність та відігравав значну духовну роль у житті сербського народу. На початку XIX ст., під час Першого сербського повстання, він був знову зруйнований і відновив свою діяльність лише в кінці ХІХ ст. [1]. Дотепер у цьому монастирі збереглися три вежі та частина північних фортечних стін. Основними святинями монастиря є частина святого Животворного Хреста Господнього, оригінал ікони Божої Матері «Філерме», частина руки св. Іоанна Хрестителя, мощі святого Петра І Цетинського (Негоша), єпітрахіль святого Сави, корона святого царя Стефана III Дечанського та ін. святині.

Жіночий монастир Мала (Сремська) Раваниця (більш відомий як монастир Врднік), знаходиться на Фрушка-горі, був заснований у кінці XV ст. Він є видатною пам'яткою сербської середньовічної культури. В XVII ст. він був повністю зруйнований турками і відродив свою діяльність на початку XVIII ст. Тут знаходиться усипальниця останнього сербського князя Лазаря Хребеляновича. Головний храм монастиря присвячений Вознесінню Господньому. Головними святинями цього монастиря є св. мощі князя Лазаря, велика частка Гробу Господнього, частки святих мощей Феодора Тирона й великомучениці Анастасії Узорешительниці.

Монастирі Фрушка-Гори розташовані на однойменному кряжі в Автономному краї Воєводина, в історико-географічній області Срем. Усі 16 монастирів підпорядковуються Сремській єпархії СПЦ. За весь період свого існування ці монастирі часто піддавалися руйнуванням та спустошенню. Досить значне пошкодження монастирі Фрушка-Гори отримали у період Другої світової війни 1939-1945 рр. та були пограбовані хорватськими усташами, які згодом були вилучені німецькими окупаційними військами. А в 1999 р. ці монастирі сильно постраждали від бомбардування авіацією НАТО, не зважаючи на те, що вони були в 1990 р. включені в перелік Світової Спадщини ЮНЕСКО [8].

Православні монастирі в Косово та Метохії були центром середньовічної культури та державності в ХІІІ-Х^ ст. Тому саме в цих монастирях розміщуються поховання відомих сербських правителів і знаходилися маєтки видатних сербських культурних та церковних діячів. Такі великі міста як Печ, Приштина й Призрен були значущими у суспільно-політичному житті сербського народу та духовно-релігійному житті усієї Сербії. Такі монастирські комплекси, як правило, включали в себе декілька храмів, трапезні, бібліотеки, монастирські келії та господарчі приміщення. Після війни НАТО проти Югославії й переходу Косово та Метохії під контроль військ НАТО на їх території відбулося нищівне руйнування православних монастирів і перехід їх в інші церковні юрисдикції. Сербський патріарх Павло був змушений у 2002 р. зробити звернення до спеціального представника Генерального секретаря ООН в Косово Міхаеля Штайнера та головнокомандувача Міжнародними миротворчими силами в Косово - генерала Марселя Валентина, щоб вони не допустили подальшого руйнування та знищення визначних пам'яток сербської духовної культури [3]. Проте уже після виводу миротворців із Косово місцевими албанцями було зруйновано понад 120 православних храмів, серед яких переважна більшість - пам'ятки середньовічної культури світового значення та включені в перелік ЮНЕСКО. Лише в 2004 р. світова громадськість зробила ноту протесту до албанських бойовиків щодо недопущення руйнування пам'яток світового значення, включаючи монастир Високі Дечани. Фрески останнього є неповторними у світовій культурно - мистецькій спадщині та церковному мистецтві [8]. Зараз усі історико-церковні об'єкти Косово перебувають під захистом міжнародних сил KFOR. Будь-яке відвідування паломниками та релігійними туристами монастирів Косово також супроводжується солдатами KFOR.

Чорногорські монастирі (Цетинський, Стовпи святого Геогргія на горі Бераньє, монастир Ком, монастирі Морача, Острог, Савина, Пива, Праскавиця, Режевичі, Градиште, Дайбабе, Косиєрево, Бела, Подмалинсько, Старчева Горица, Враніна, Морачник, Дулево, Дольні Брчели, Станиєвичі, Подмаїне, Михольська Превлака,святого Миколая в м. Обод, свят. Петра Цетиньского, Добрська Келія, Ждребаоник, Челия-Піперська, Баня, Подластва, Горні Брчели, Жупа, Дуга Морачка, Добріловина та ін.) є також важливими релігійно-паломницькими об'єктами, які викликають міжнародно-туристичний інтерес [5].

Не менш цікавими з паломницької точки зору є древні монастирі Боснії і Герцеговини: Бишня, Добричево, Добрун, Дужи, Глоговац, Гоміониця, Херцеговачка-Грачаниця, Клисіна, Кнежина, Крупа-на-Врбасе, Липле, Ловниця, Моштаниця, Озрен, Осовиця, Папрача, Петропавловський монастир, Сасе, Ступле, св. архангела Гавриїла, свят. Миколая, свят. Василія Острожського, Тавна, Твердош та ін.

Першим сербський монастир Крупа на території Королівства Хорватія був побудований за кошти короля Стефана Уроша II. Він був заснованим ще в 1317 р. ченцями, які втікали від турок із Боснії. В цей же час почалося будівництво в Хорватії інших відомих монастирів, які знайшли собі багатих фундаторів із числа королівських осіб сербської династії Урошів. Шість століть монастирі Хорватії перебували у відносному спокої аж до другої половини XVIII ст., коли їх закрила австрійська влада, під яку потрапила значна частина Сербії та Хорватія [7]. У цей час були закриті такі відомі православні монастирі Хорватії, як Бршлянац, Комоговина, Марча та ін. Ще більшого гоніння сербські монастирі на території сучасної Хорватії зазнали в роки Другої світової війни, коли хорватські усташі здійснювали геноцид проти сербів та їх церкви. Не оминула доля сербських монастирів і в 1991-1995 рр., коли хорватські війська зруйнували видатні пам'ятки духовної культури середньовіччя - монастирі Крупа, Крка та ін. Лише після військових дій під тиском світової громадськості розпочалося відродження і реконструкція зруйнованих монастирів.

На 2015 р. у Хорватії нараховувалосяя лише 15 діючих (2 - в Загребсько-Люблянській митрополії, 3 - в Горнокарловацькій єпархії, 6 - в Далматинській єпархії, 4 - Славонській єпархії) з більше чим 50 колишніх монастирів СПЦ, які діяли на цій території до 90-х років ХХ ст. [3].

У Республіці Північна Македонія зараз усі монастирі СПЦ підпорядковуються невизнаній Македонській православній церкві. Багато з них запустіли із-за нестачі ченців, які після військових подій у 90-ті роки минулого століття залишили ці території [6]. Керівництво нової держави намагається активно втручатися у церковні справи, проте місцеве населення його дії не підтримало й переважна більшість вірян вважають себе прихильниками канонічної СПЦ. На території сучасної Північної Македонії функціонує Охридська архієпископія СПЦ [3].

Отже, країни колишньої Югославії мають потужну історичну та культурно -духовну базу для подальшого розвитку міжнародного релігійно-паломницького туризму. Проте, за оцінками експертів, цьому заважає багато різнопланових проблем політичного, безпекового, економічного та інфраструктурного характеру. Адже ці країни за рівнем свого фінансово -інвестиційного та соціально-економічного розвитку, а також впровадження стандартів готельно-туристичного обслуговування населення не є досить конкурентоспроможними серед інших країн Європи [4].

Серед основних сучасних проблем функціонуванні й розвитку туристичного комплексу країн екс-Югославії, на нашу думку, слід вказати кілька груп: політичні (подолання наслідків війни середини 1990-х років; наявність заморожених конфліктів на території колишньої федерації; проблема Косово; загроза терактів; нестабільність політичної влади в більшості країн колишньої Югославії; реванш право-радикальних сил у пост-югославських країнах загалом); економічні (порівняно низький рівень економічного розвитку окремих регіонів колишньої федерації; наявність багатьох гострих проблем фінансового та інвестиційного характеру; відсутність конкретних державних програм щодо розвитку іноземного туризму й паломництва зокрема та ін.); безпекові (вороже ставлення албанських бойовиків до православних паломників; багато територій поблизу монастирів на території колишнього краю Косово і Метохії є замінованими, а також можливі обвали зруйнованих церковних споруд унаслідок бомбардувань авіації НАТО тощо); соціальні (порівняно низький рівень соціального розвитку населення на більшості території колишньої Югославії; низька купівельна спроможність місцевого населення; недоступність багатьох турпослуг та ін.); церковно- управлінські (наявність церковних протиріч щодо сучасного статусу СПЦ та бажання щодо повного відокремлення єпархій у пост-югославських республіках; загроза створення нових невизнаних патріархатів; небажання окремих єпархій налагоджувати іноземне паломницьке обслуговування тощо); інфраструктурні (недостатній рівень розвитку готельно -ресторанної, транспортної та паломницької інфраструктури та ін.); культурно-ментальні (негативне ставлення до іновірців та різних етнічних спільнот як із боку місцевих мусульман, так і християнських конфесій усієї території колишньої країни та ін.) тощо (табл. 2).

Таблиця 2Основні проблеми розвитку релігійно-паломницького туризму в Сербії