Рекреаційне рибальство в Україні та його державне регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття з теми:

Рекреаційне рибальство в Україні та його державне регулювання

Мухін Володимир Миколайович аспірант кафедри публічного управління та менеджменту інноваційної діяльності Національного університету біоресурсів та природокористування України

Анотація

Сучасне любительське і спортивне рибальство, під яким розуміється використання водних біоресурсів не тільки з метою їх добування (вилову), але й активного відпочинку, риболовного екотуризму, збереження і відтворення об'єктів рибальства та навколишнього середовища - все більше набуває рис рекреаційного рибальства.

Відповідно до «Кодексу практики любительського рибальства Європейської консультативної комісії по рибному господарству у внутрішніх водоймах (ЕІБАС)» рекреаційне рибальство визначається як «рибальство, здійснюване людьми в основному зі спортивного інтересу, але з можливою побічною метою вилову риби для домашнього вжитку, але не для подальшого продажу».

Любительське рибальство може розглядатися не тільки як своєрідний громадський рух, потужний фактор впливу на природне середовище, водні екосистеми та їх рибні запаси, але й як значний чинник фізичного оздоровлення мільйонів людей, який потребує відповідного наукового обґрунтування, економічного та правового державного регулювання.

Щодо споживача рекреаційних послуг, зокрема, рекреаційного рибальства, держава має здійснювати соціальну політику, а стосовно тих, хто організовує даний вид відпочинку - політику економічну.

Отже, рекреаційне рибальство потребує державного регулювання за двома напрямами - розвитку рекреаційної діяльності суспільства й розвитку економічної галузі.

Регулювання з боку держави означає встановити правильну, необхідну для роботи взаємодію частин єдиного механізму, визначеної цілісності, якою є рекреанти (рибалки-любителі) та рекреатори (організатори у наданні послуг рекреаційного рибальства).

Перспективи розвитку рекреаційного рибальства в Україні надають можливість надходження коштів до державного та місцевого бюджетів на спеціальний рахунок, кошти з якого йтимуть на екологічні заходи. Тож важливим є здійснення аналізу щодо організації рекреаційного рибальства у зарубіжних країнах та можливість впровадження такого досвіду в Україні.

Abstract

Mukhin Volodymyr Mykolayovych Post-graduate student of the Department of Public Administration and Innovation Management of the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine

STATE REGULATION OF THE INFLUENCE OF AMATEUR FISHERIES ON THE ECOLOGICAL CONDITION OF RESERVOIRS

Modern recreational and sport fishing, which means the use of aquatic bioresources not only for their extraction (catch), but also for active recreation, fishing ecotourism, conservation and reproduction of fisheries and the environment - is increasingly becoming a feature of recreational fishing. According to the «Code of Practice for Amateur Fisheries of the European Consultative Commission on Inland Fisheries (EIFAC)», recreational fishing is defined as «fishing carried out by humans mainly for sporting purposes, but with the possible secondary purpose of catching fish for domestic use but not for further use sale».

Amateur fishing can be seen not only as a kind of social movement, a powerful factor influencing the environment, aquatic ecosystems and their fish stocks, but also as a significant factor in the physical recovery of millions of people, which requires appropriate scientific justification, economic and legal management and regulation.

As for the consumer of recreational services, in particular, recreational fishing, the state should implement a social policy, and for those who organize this type of recreation - economic policy. Thus, recreational fishing requires government regulation in two areas - the development of recreational activities in society and the development of the economic sector.

Regulation by the state means to establish the correct, necessary for the work of the interaction of parts of a single mechanism, a certain integrity, which are vacationers (recreational fishermen) and recreationists (organizers in the provision of recreational fishing services).

Prospects for the development of recreational fishing in Ukraine provide an opportunity to receive funds from the state and local budgets to a special account, the funds from which will go to environmental activities. Therefore, it is important to analyze the organization of recreational fishing in foreign countries and the possibility of implementing such an experience in Ukraine.

Keywords: amateur fishing, recreational fishing, government regulation, fishing tourism, budget revenues.

Постановка проблеми

Рекреаційне рибальство в Україні та у світі є надзвичайно популярним способом активного відпочинку. В Україні нараховується близько 10 млн. рибалок-аматорів і спортсменів (понад 22% населення), причому в кожному з великих міст (Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса) нараховується понад 100 тис. рибалок [1, с. 153].

Об'єктом рибальського інтересу в континентальних водоймах Європи є, в середньому, 17 видів прісноводних риб (від 4 видів - Ісландія, до 21 виду - Сербія, Словаччина, Росія), в Україні - 32 види. Також воно є потужним фактором природокористування: на дніпровських водосховищах щороку аматори виловлюють від 800-1100 тонн риби (Каховське водосховище) до 1900-2800 тонн (Дніпровське водосховище) [1, с. 153, 3; с. 27-28];

Рекреаційне рибальство в Україні має значні переваги відносно промислу і за кількісними, і за якісними показниками. У більшості розвинених країн світу аматорське рибальство, риболовний туризм є надрентабельними галузями у сфері туристичних і розважальних послуг. Тому спрямований розвиток аматорського рибальства спільно з розвитком екологічного (зеленого) туризму, у тому числі іноземного, може стати фактором економічного становлення туристичної і рибогосподарської галузей України та зміцнення позицій держави на міжнародній арені.

Розвиток рекреаційного рибальства в Україні гальмується багатьма причинами, найважливішими з яких є економічні. Рибалки-аматори не бачать необхідності і економічного зиску в об'єднанні громадських організацій; любительське рибальство продовжує залишатись стихійним. Крім цього, в Україні відсутня власна загальноприйнята методологія вивчення любительського рибальства, відсутні методи оцінки прямого і опосередкованого впливу рекреаційного рибальства на економіку країни, немає організації систематичного збору даних по статистиці любительських уловів по всій країні.

Останні роки модернізація рибної галузі відсутня, скорочується флот, кадровий склад, матеріальне забезпечення. Разом з тим, рекреаційне рибальство стрімко розвивається, збільшується парк плавзасобів, кількість рибалок, їх оснащення.

Державне регулювання любительського рибальства є необхідною умовою для виконання основного завдання державного управління - забезпечення соціокультурної рівноваги суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній науковій літературі важливі аспекти формування та розвитку рекреаційного рибальства, його державного регулювання досліджувалися такими вченими як Кузьменко Ю. Г., Спесивий Т. Г., Реймерс М. Ф., Сербов М. Г., Яцук Н. В. та інші.

Мета статті - еколого-економічна оцінка любительського рибальства в Україні, визначення соціальних аспектів, аналіз та пошук конкретних рекомендацій щодо обґрунтування, організації, впровадження та державного регулювання рекреаційного рибальства.

Для виконання поставленої мети необхідно дослідити наявність водних об'єктів і кількість громадян, які здійснюють любительське рибальство в Україні та розробити пропозиції щодо організаційно-правових шляхів ефективного розвитку рекреаційного рибальства в Україні, його державного регулювання.

Виклад основного матеріалу

рекреаційний рибальство україна

Україна має унікальний природно-ресурсний потенціал для ефективного рекреаційного рибальства. Проте на сьогодні воно не розглядається як важливий і перспективний вид господарської діяльності та необгрунтовано відводиться другорядна роль, так як мала місце недооцінка існуючих можливостей об'єктів водного фонду України.

Територією України протікає понад 22,5 тис. річок, загальна довжина яких становить близько 170 тис. км. Також понад 7 тис. шт., загальною площею близько 2 тис. км2. Налічується 23 тис. штучних ставків та водосховищ.

На сьогоднішній день в Україні налічується понад 220 видів риб. З них прісноводних - близько 70. Об'єктами аматорського та спортивного рибальства є близько 83 видів.

Економічними перевагами рекреаційного рибальства в Україні є:

обсяг фінансових надходжень в Держбюджет від рекреаційного рибальства може складати не менше 90 млн. гривень щорічно, не враховуючи продаж рибальського спорядження, катерів та діяльності рибальських баз, кемпінгів, дайв-центрів;

рибалки-аматори більш повно і різноманітно використовують біоресурси водойм, ніж промисел;

рекреаційне рибальство України має надпотужний туристичний потенціал;

риболовно-спортивна і рекреаційна індустрія пропонує в 3,4 рази більше робочих місць, ніж промислово-рибогосподарська галузь;

соціально-економічна ефективність рекреаційного рибальства проявляється в підвищенні рівня розвитку сукупної робочої сили, емоційно-психічного розвантаження, зниженні числа багатьох захворювань.

Створення відповідних умов любительського рибальства, як популярного способу рекреаційного відпочинку значної частини населення України, передбачає вирішення низки екологічних, біологічних, економічних і правових питань, пов'язаних з відтворенням та акліматизацією риби, організацією любительського і спортивного рибальства з урахуванням економіко-правових вимог чинного законодавства, характеристики водойм, впливу еколого-кліматичних умов, об'єктів рибальства тощо.

У той же час, навіть поверхові оцінки свідчать, що любительсько-спортивний лов риби у прісноводних водоймах України вже протягом 25 років є конкурентом рибному промислу. За даними різних джерел аматорські улови на внутрішніх водоймах України, у порівнянні із промисловими, становлять від 30 до 400%. Хоча такі коливання цілком можливі через різні умови у різних регіонах країни, але одночасно вони також свідчать про досить приблизні оцінки масштабів.

Слід зазначити, що видовий склад риби, яка добувається рибалками - любителями та промисловиками значно відрізняється. Так, в уловах любителів значне місце (до 60 - 70%) займають малоцінні та тугорослі види, вилов яких економічно збитковий і промислом вони практично не охоплюються. Наприклад, краснопірка, окунь, плоскирка в любительських уловах зустрічаються набагато частіше, ніж в промислових. Середній розмір плітки становить 12 -15 см, в той час як в промислових уловах він в середньому досягає 28 см.

Серед зарубіжних країн найбільш розвиненими за рівнем організації спортивного і любительського рибальства, які об'єднуються під загальним терміном «рекреаційне рибальство», слід визнати Канаду і США. У цих країнах (багато в чому завдяки зусиллям державних органів) даний вид господарювання склався у високорентабельну галузь у сфері туристичних і розважальних послуг, яка приносить чималий дохід і соціально-економічні вигоди. Рекреаційне рибальство у країнах Західної Європи та Північної Америки щорічно приносить до 40% чистого прибутку. В такій величезній країні як Канада всі внутрішні води передані на потреби рекреаційного рибальства. Найпростіші економічні розрахунки показують, що його розвиток в цієї країни в 5 -10 разів вигідніший від рибного промислу.

Зарубіжні вчені вважають, що рекреаційне рибальство дуже вигідне економічно, тому що одна виловлена риба може принести прибуток від 100 до 1000 доларів, в той час як при промисловому рибальстві - до 20-30 доларів [2, с. 111]. У США на один долар затрат у рекреаційному рибальстві дохід в середньому становить близько 17 доларів.

В цілому, аналогічна ситуація спостерігається і в країнах Європейського Союзу. З урахуванням багатовікових традицій кожного з народів, індустрія рекреаційного рибальства і пов'язаного з ним риболовного туризму з кожним роком набирає обертів. Так, у 2010 році в країнах ЄС налічувалося більше 16 тис. підприємств і ринків, які займалися господарською діяльністю у сфері рекреаційного рибальства та забезпечували майже 150 тис. робочих місць. їх послугами користувалися 25 млн. риболовів, що складало майже 6,5% населення країн ЄС, а річний фінансовий обсяг послуг досягав близько 7 млрд. євро. У таблиці наведена загальна характеристика стану рекреаційного рибальства в окремих країнах Європи.

Таблиця 1 - Стан рекреаційного рибальства в окремих європейських країнах [3, с. 334]

Особливої уваги заслуговує розгляд питань матеріально-технічного забезпечення спортивного і любительського рибальства. В багатьох країнах світу, до яких можливо віднести не тільки вже згадані Канаду і США, але багато інших країн, наприклад, Японію, Китай, Індію, Німеччину, Норвегію, Швецію та інші, виготовлення рибальських знарядь, приладь і аксесуарів - величезна індустрія, яка поставляє на внутрішній і зовнішній ринки високоякісні вироби (вудилища, котушки, штучні принади, волосіні, гачки та ін.) і приносить чималі доходи. В США, наприклад, щорічно випускається виробів для рекреаційного рибальства на 20 млрд. доларів, в Канаді - на 2,5 млрд. доларів, в Швеції - більше ніж на 1 млрд. При цьому численні дослідження показують, що тільки 12-15% загальних витрат рибалки відносяться безпосередньо до риболовлі, в тому числі витрати на придбання ліцензій або оплату членських внесків. Решта - витрати, які умовно можна назвати «витратами забезпечення», пов'язані з транспортними витратами, оплатою житла, придбанням різних супутніх рибалці аксесуарів, рибальського одягу, спорядження тощо.

Ціллю рекреаційного рибальства є створення ефективної системи для забезпечення відпочинку на основі раціонального природокористування та управління у довгостроковій перспективі. Сталий розвиток рибальського туризму, спортивного та любительського рибальства в цілому залежить від стану об'єктів лову. Програми розвитку рекреаційного рибальства не можуть здійснюватися без забезпечення системи наукового моніторингу по оцінці чисельності і екологічного стану об'єктів рибальства, а також середовища їх проживання. Зазначені заходи повинні надавати об'єктивну інформацію про стан основних об'єктів іхтіофауни, вплив на них рекреаційного рибальства, здійснювати оперативний аналіз змін, прогнозування стану живих ресурсів водного об'єкту та визначення організаційно-управлінських дій.

Форми організації любительського та спортивного рибальства (елітна риболовля, проведення спортивних змагань, масова риболовля тощо) визначаються побажаннями та ресурсними можливостями об'єкта господарювання. Водний об'єкт повинен відповідати визначеним пріоритетам, в той же час на ньому повинен проводитися повний комплекс робіт по науковому забезпеченню рекреаційної риболовлі.

Також необхідна попередня базова наукова оцінка стану водойми (річки, озера, ставка тощо) та об'єктів любительської та спортивної риболовлі, яка являється основою стратегії розвитку риболовлі та моніторингу експлуатації водного об'єкту в рекреаційних цілях, з обов'язковим дотриманням діючих вимог Водного Кодексу України, чинного законодавства у сфері землекористування та раціонального природокористування, рекомендацій рибоводно-біологічного обґрунтування [4, с. 56].

Розробка наукового обґрунтування повинна починається з інвентаризаційної оцінки іхтіофауни кожної з водойм, на якій планується організувати рекреаційну риболовлю. На його основі для кожного водного об'єкту розробляється система моніторингу та встановлюються екологічні індикатори, за якими у подальшому проводяться спостереження. Ціллю такого наукового моніторингу повинен бути оперативний збір інформації для визначення змін стану популяції об'єктів іхтіофауни водойми та достовірна оцінка ризиків для окремих представників іхтіофауни і середовища їх мешкання. Необхідно заздалегідь визначати можливі небажані наслідки рекреаційного рибальства та розробляти превентивні заходи, які дозволяють їх уникнути. А у випадках виникнення небажаних ситуацій або при появах тенденцій, які можуть до них привести, необхідно терміново вводити коригувальні заходи. Проведення постійного моніторингу стану водного об'єкту, з точки зору забезпечення сталого розвитку любительського і спортивного рибальства, дозволяє управляти біоресурсами водойми саме в такому режимі.

В якості основних індикаторів інтенсивності навантаження, а також для оцінки екологічного стану об'єктів рекреаційного лову можливо, керуючись відповідними рекомендаціями, прийняти наступні показники [5, с. 544]: загальна кількість людино-днів перебування рибалок на водоймі; кількість безмоторних плавзасобів на водоймі за сезон; кількість моторних плавзасобів на водоймі за сезон; кількість стаціонарних рибальських таборів або баз; середній вилов по видам риб в екземплярах на людину за день (екз./день); середні показники довжини риб в уловах (максимальна, мінімальна, середня) по видам; середні вагові показники риб в уловах (максимальна, мінімальна, середня) по видам; віковий склад риб в уловах по видам; статеве співвідношення по видам.

Моніторинг ресурсів рекреаційного рибальства слід розглядати як багаторівневу інформаційну систему, яка складається з трьох основних блоків - біологічної характеристики видів, екологічного стану водних об'єктів та об'єктів рибальства та розподілу навантаження і інтенсивності рекреаційного рибальства.

Інформація, яка отримується за даними моніторингу у подальшому використовується для оцінки стану та прийняття управлінсько-господарських рішень для підвищення ефективності та сталого розвитку любительського і спортивного рибальства.

Допустимий рекреаційний вилов повинен визначатися на підставі комплексної методики оцінки так званого «ефективного запасу», тобто тієї кількості риб, які можуть дати потомство наступним поколінням без збитку для чисельності популяції.

При науковому обґрунтуванні і розрахунку, а отже і визначенні кількості рибалок на водоймі, необхідно брати до уваги наступні чинники:

престижність об'єкту лову, що може визначати вагу улову або кількість риб (при трофейній риболовлі), яку може/хотів би зловити рибалка;

чисельність і структура популяцій пріоритетних і другорядних об'єктів рекреаційного рибальства. Необхідно підкреслити, що якщо у водоймах популяції окремих видів риб знаходяться у депресивному стані, то єдиними доцільним способом організації рекреаційної риболовлі стає вилов за принципом «зловив - відпусти»;

кількість ділянок, які придатні для проведення рекреаційного лову;

знання біології і поведінки пріоритетних та другорядних об'єктів рекреаційної риболовлі.

Таким чином, рекреаційне рибальство є потужним фактором природокористування, яке конкурує в Україні з традиційним промислом та має перспективи розвитку, значні економічні і соціальні переваги відносно нього, тож потребує державного регулювання.

Державне регулювання як економічний метод державного управління є системою типових заходів законодавчого, виконавчого й контрольного характеру, що здійснюються відповідними державними органами та громадськими організаціями.

Поняття «державне регулювання» слід розуміти, як «втручання» органів влади в діяльність суспільства. Але таке втручання повинно мати соціально виважену мету - життєзабезпечення держави та задоволення інтересів більшості громадян, що є соціальною цінністю держави.

Наразі рекреаційне рибальство регулюється наказом Державного комітету рибного господарства України «Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства» від 15.02.1999 р. [6]. Положення цього наказу є застарілими та не відповідають сьогоденню. Зокрема, в п.п. 3.3. та 4.3. вказано, що повинні бути дозволи на право здійснення любительського і спортивного рибальства та посвідчення для підводних мисливців. Але їх отримання не передбачено законодавчо та не врегульовано. Крім того, деякі посилання у наказі на нормативно-правові акти втратили свою чинність.

Причинами цього може бути: відсутність у органів влади новітнього підходу до регулювання рекреаційного рибальства; небажання органів влади створювати прозоре та чітке нормативно-правове середовище; не здійснення органами влади аналізу власних нормативно-правових актів; ставлення органів влади до напрямку любительського та спортивного рибальства як до несуттєвого та неважливого.

Для вирішення цих проблем необхідно розробити та затвердити нову редакцію Правил любительського і спортивного рибальства та закріпити в них основні положення здійснення рекреаційного рибальства.

Висновки

Рекреаційна риболовля - один з найвитратніших різновидів активного хобі, яке користується і буде користуватися значною популярністю. Тож необхідно створити спеціальні державні центри любительського рибальства із залученням висококваліфікованих спеціалістів, задачами якого будуть дослідження і державне регулювання рекреаційним рибальством в Україні.

Враховуючи популярність рекреаційного рибальства в європейських країнах і нагальну необхідність мільйонів людей в психологічному розвантаженні, активному відпочинку, відтворенні фізичних можливостей можна рекомендувати:

створення ефективної нормативно-правової бази для державного регулювання любительського рибальства (рекреаційного);

проведення дослідження всіх водойм, залучивши компетентні служби (обласні і місцеві держадміністрації, ЖКГ і т.д.) та визначити її цільове призначення;

здійснення моніторингу рибалок-любителів;

збільшення штрафів та нарахування збитків під час незаконного вилову риби;

встановлення суворих обмежень на певних водних об'єктах з метою відтворення водних біоресурсів, а також під час весняно-літньої заборони (нересту) та заборони у осінньо-зимовий період (зимувальні ями);

запровадження загальнодержавних програм по вселенню водних біоресурсів та залучення до заходів із зариблення громадян;

сучасний науковий підхід у встановленні обмежень щодо мінімального розміру риби та добової норми вилову по кожному виду риби за хвіст;

створення сприятливих, комфортних умов (інфраструктури) поблизу водойм для рибалок-любителів: місця для скиду човнів, асфальтні дороги, наявність кафе, терміналів самообслуговування, рятувальних станцій, медичних служб, стоянок, міні-готелей/костелів тощо;

створення відкритий доступ до інформації щодо кожної водойми;

підтримання на державному і регіональних рівнях риболовний туризм за допомогою засобів масової інформації, туристичних агентств, а також в рамках державного маркетингового брендингу України «Ukraine NOW» для покращення туристичного потенціалу.

Запровадження рекомендацій та впровадження сучасної нормативно - правової бази із залученням досвіду зарубіжних країн надасть змогу здійснити ефективне державне регулювання любительським рибальством, зокрема, риболовного туризму. Це, в свою чергу, може стати надприбутковою галуззю економіки країни та наповнити Держбюджет країни.

Література

1. Новіцький Р. О. Рекреаційне рибальство в Україні: масштаби, обсяги, розвиток / Р.О. Новіцький // Екологія та природокористування: збірник наукових праць. - Т. 19, 2015. - С. 148-- 156.

2. Микитюк П.В. Присадибне рибництво та любительське рибальство. - К.: Бібліотека ветеринарної медицини, 2000. - с. 111.

3. Кляп М. П. Сучасні різновиди туризму: навчальний посібник / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор // - К.: Знання, 2011. - с. 334.

4. Сербов М.Г. Наукове підґрунтя розвитку рекреаційного рибальства у водоймах України /Промисел. Водні біоресурси та аквакультура. - 2017, с. 56.

5. Реймерс Н.Ф. Популярный биологический словарь. - М.: Наука, 1980. - с. 544.

6. Про затвердження Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства. [Електронний ресурс]. Закон України: Відомості Верховної Ради України. 1999. № 19. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99#Text.

7. Novitskyi, R.O. (2015). Rekreatsiine rybalstvo v Ukraini: masshtaby, obsiahy, rozvytok [Recreational fishing in Ukraine: scale, volume, development]. Ekolohiia ta pryrodokorystuvannia - Ecology and nature management, 19, 148-156 [in Ukrainian].

8. Mykytiuk, P.V. (2000). Prysadybne rybnytstvo ta liubytelske rybalstvo [Homemade fish farming and recreational fishing]. Kyiv: Biblioteka veterynarnoi medytsyny [in Ukrainian].

9. Kliap, M.P., Shandor, F.F. (2011). Suchasni riznovydy turyzmu [Modern varieties of tourism]. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

10. Serbov, M.H. (2017). Naukove pidgruntia rozvytku rekreatsiinoho rybalstva u vodoimakh Ukrainy [Scientific basis for the development of recreational fishing in the reservoirs of Ukraine]. Vodni bioresursy ta akvakultura - Aquatic Bioresources and Aquaculture, 2, 79-64 [in Ukrainian].

11. Reymers, N.F. (1980). Populyarnyy biologicheskiy slovar [A popular biological dictionary]. Moscow: Nauka [in Russian].

12. Zakon Ukrainy “Pro zatverdzhennia Pravyl liubytelskoho i sportyvnoho rybalstva ta Instruktsii pro poriadok obchyslennia ta vnesennia platezhiv za spetsialne vykorystannia vodnykh zhyvykh resursiv pry zdiisnenni liubytelskoho i sportyvnoho rybalstva” [Law of Ukraine “On approval of the Rules of recreational and sport fishing and the Instruction on the procedure for calculating and making payments for the special use of aquatic living resources in the implementation of recreational and sport fishing”]. (1999). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulettin of the Verkhovna Rada of Ukraine, 19. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0269-99#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru