Стренфлекс - змагальне тестування здібностей студентів та рівня фізичного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»

Кафедра «Фізичне виховання»

Реферат

з дисципліни «Аеробіка»

Стренфлекс - змагальне тестування здібностей студентів та рівня фізичного стану

Виконала

студентка групи ХТ 219б и

Данилишина Елеонора Едуардівна

Перевірив викладач:

Алпатова А.А.

Харків 2020

Зміст

стренфлекс тренер фізичний виховання

Вступ

1. Характеристика стренфлексу

1.1 Особливості проведення занять зі стренфлексу для студентів

1.2 Основні методичні рекомендації

1.3 Зміст уроку зі стренфлексу

2. Матеріально-технічне забезпечення практичних занять

3. Вимоги до тренера-викладача зі стренфлексу

Висновки

Література

Вступ

Останніми роками ми є свідками бурхливого зростання оздоровчої фізичної культури у світі, що розглядає здоров'я людини в тісному взаємозв'язку з рівнем його рухової активності, генетичними передумовами, енергетичним потенціалом і способом життя. Такий підхід повною мірою відповідає державній політиці у сфері фізичного виховання і спорту, яка передбачає переорієнтацію галузі на рішення пріоритетної проблеми - зміцнення здоров'я населення засобами фізичного виховання і спорту, створення умов для задоволення потреб кожного громадянина в боротьбі за своє здоров'я, виховання орієнтації на здоровий спосіб життя і профілактику захворювань. Це вимагає кардинальної зміни існуючої системи фізичного виховання, яка приділяє ще недостатньо уваги здоров'ю людей.

Зміна ситуації, що склалася, неможлива без істотної корекції програм підготовки і підвищення кваліфікації фахівців у вузах фізичного виховання і спорту і на відповідних факультетах педагогічних інститутів і університетів.

Принцип оздоровчої спрямованості фізичного виховання конкретизується у фізкультурно-оздоровчих технологіях, які в даний час інтенсивно розвиваються.

Поняття - фізкультурно-оздоровча технологія об'єднує процес використання засобів фізичного виховання в оздоровчих цілях і наукову дисципліну, яка розробляє і удосконалює основи методики побудови фізкультурно-оздоровчого процесу.

Практичним проявом фізкультурно-оздоровчих технологій у фізичному вихованні є різні фітнес - програми, які складають основний зміст діяльності фізкультурно-оздоровчих груп і персональних фітнес-занять.

Сьогодні на слуху такі поняття як аеробіка, фітнес, велнес, спа.

Загальний фітнес - це оптимальна якість життя, яка охоплює соціальні, психічні, духовні і фізичні компоненти. Використовують також термін «позитивне здоров'я».

Фізичний фітнес - ділиться на оздоровчий фітнес і спортивно-орієнтований фитнес.

Оздоровчий фітнес - досягнення і підтримка фізичного благополуччя, і зниження ризику розвитку захворювань.

Спортивно-орієнтований фітнес - розвиток здібностей для рішення рухових і спортивних задач на достатньо високому рівні. (Приклади з різних видів спорту).

Узагальнена структура фітнес-програми може піддаватися змінам залежно від цільової спрямованості занять, рівня фізичного стану і інших чинників.

Невід'ємний компонент фітнес-програм - оцінка фізичного стану тих, що займаються. Оцінюються основні складові:

антропометричні показники

функціональний стан серцево-судинної системи

сила і витривалість м'язів

гнучкість

Основні чинники, що визначають створення нових фітнес-програм:

результати наукових досліджень проблем рухової активності;

поява нового спортивного інвентаря і устаткування;

ініціатива і творчий пошук професіоналів фітнесу.

Види оздоровчо-масової аеробіки:

Технічні види аеробіки - аеробні програми із застосуванням технічного обладнання (степ-платформи, слайд-килимки, резина, скакалка, додаткове обтяження, басейни, велосипеди, м'ячі та інші).

Стильові види аеробіки - аеробні програми під стильовий музичний супровід ( диско, латина, фанк, хіп-хоп, джаз, модерн, слім-джим та інші).

Цілеспрямовані види аеробіки - аеробні програми для рішення конкретних цілей і задач прикладного характеру.

1. Характеристика стренфлексу

Навчальна дисципліна “Фізичне виховання” є важливою обов`язковою дисципліною у вищих навчальних закладах освіти всіх рівнів акредитації, яка відноситься до блоку гуманітарних дисциплін і сприяє розвитку особистості студента на засадах здорового способу життя та потреб в вихованні фізично розвинутої та професійно підготовленої студентської молоді. Вона віднесена до дисциплін вільного вибору вищого навчального закладу і вирішує ряд важливих задач не тільки закладу освіти, але і державного значення в цілому.

Організація навчально-виховного процесу спортивного виховання спрямована на задоволення потреб студентів в реалізації своїх інтересів в заняттях спортом та підготовці їх до можливих підвищених вимог в майбутній професійній діяльності, що потребує прояв значних фізичних спроможностей та психоемоційної стійкості.

Надання права студентській молоді обирати вид спорту та відповідну систему спортивного вдосконалення відповідає базовим засадам болонського процесу щодо права вибору освіти та вищого навчального закладу.

Система спортивного виховання не можлива без свідомого відношення студентів до виконання підвищених вимог з розвитку фізичних та психічних якостей, реалізації своїх спроможностей в компонентах спортивної майстерності, сумлінного ставлення до виконання морально-етичних норм поведінки та патріотичного відношення до реалізації набутих вмінь та навичок в змагальній обстановці.

Навчальна дисципліна „фізичне виховання” тісно пов'язана з навчальним матеріалом з фізичної культури загальноосвітніх шкіл та спирається в методичному та теоретичному забезпеченні на навчальний матеріал таких дисциплін, як біологія, анатомія, біохімія, гігієна, валеологія тощо.

Розвиток адаптаційних змін будується на максимальному впровадженні принципу індивідуалізації сумісно з іншими принципами побудови навчально-тренувального процесу. Кожний етап формування спортивної майстерності має свої особливості, які визначаються поточним станом організму та календарем змагань.

Фітнес - це, в першу чергу, здоровий спосіб життя. Бажання бути в формі - це природнє бажання, особливо актуальне зараз, у відповідь на погані звички та хвороби, яки заполонили людство. Фітнес - це шанс змінити життя без радикалізму та надмірних зусиль, це найдосконаліша на сьогоднішній день система тренувань, яка увібрала в себе найефективніші засоби „виховання тіла”. Єдиного визначення слова „фітнес” досі не існує. В дословному перекладі з англійської, fitness - означає придатність (відповідність). Також в англійській мові існує вираз „to be fit”, який можна перекласти як бути у формі. У підручнику „Оздоровчий фітнес” (Хоули Е.Т., Френкс Б.Д. 2002г) можна прочитати наступне визначення різних категорій фітнесу: загальний фітнес - це тягнення до оптимального способу життя, яке поєднує соціальні, психічні, духовні та фізичні компоненти. Використовують також термін „позитивне здоров'я”.

Фізичний фітнес - прагнення до оптимальної якості життя, яке включає досягення більш високих рівней підготовленності за тестуванням, малий ризик для порушень здоров'я. Такий стан відомий також як добрий фізичний стан або фізична підготовленість.

Хто стоїть у істоків зародження фітнесу не відомо, але є декілька версій його історії:

1. Антична: За цією версією мета фітнесу - внутрішня гармонія та краса. Саме цього прагнули ще у 5 сторіччі до н.ч. стародавні греки, присвячуючи себе зайняттям спортом та зробив атлетику свого роду мистецтвом. Це були зайняття для обраних. Більш того, щоденні багаточасові тренування робили атлетику професією - античні богоподібні атлети витрачали весь свій час на тренування, щоб перемагати на Олімпійских іграх. Пізніше, у 2 сторіччі до н.ч. мистецтво атлетизму досягло Риму та атлетичні змагання стали там улюбленішими громадськими видовищами. З уроків історії ми знаємо, що багато з того, що наша цивілізація має на сьогоднішній час - мистецтво, наука, філософія, закони архітектури, геометрії, основи фізики, хімії, медицини, основи європейських мов та інше - істоки всього сягають тих стародавніх античних часів. І фітнес теж. Слово нове, а сенс його старий. Фітнес-клуб - місце для відпочинку, оздоровлення та зайнять спортом. Також в Стародавньому Римі терми слугували не тільки для санітарно-гігієнічних процедур, але й для фізичних вправ та культурних розваг. Окрім свого прямого призначення, ці заклади мали й більш широке призначення - місце зустрічі для громади. Пізніше подібні заклади існували в багатьох європейських країнах, але в них не було нічого, призначеного для фізичних вправ. До пори про це зовсім забули. Тільки зараз, коли люди згадали про здоровий спосіб життя, в світі почали з'являтись комплекси, які поєднують в собі гімнастичні зали, салони краси, сауни - фітнес-клуби.

В наш час, як і Стародавній Греції, фітнес для деяких став професією, для інших - засобом досягнення фізичної досконалості та духовної гармонії. Однак, сучасні спортсмени змінили античні види спорту, зробивши їх більш жорсткими. Але навіть після завершення кар'єри, практично кожний спортсмен займається фітнесом та отримує від цього навіть більше задоволення, ніж від спортивних змагань.

2. Американська: „Офіційно” фітнес з'явився у США близько 30 років тому, хоча перші фітнес-програми сформувались ще підчас другої світової війни. Щоб не втрачати час та форму, солдати тренувались з навантаженням, зміцнювали м'язи пресу, підтягувались. Потім ці найпростіші вправи стали класикою та з роками були вдосконалені фітнес-професіоналами.

В 70х роках Ххсторіччя тести фізичного стану багатьох американців виявили виявили у них масу проблем зі здоров'ям. Ці проблеми збільшувались пропорційно поліпшенню якості життя. Люди приходили з роботи, вмикали телевізор та пили пиво. І якщо в великих містах була хоч якась альтернатива такому „способу життя”, то в провінції справи були зовсім погані. Тоді при президенті США було створено Раду з фітнесу, в яку увійшли 20 найбільш авторитетних професіоналів у цій галузі, а також політики з різних штатів. Головним завданням цієї ради була популярізація фітнесу. В 1983 році американець Марк Марcов складає систему „24 години фітнесу”, ідеологічною основою була доступність спорту в усіх сенсах цього слова: від цінової політики залів до режиму їх роботи.

3. Українська. В Україну фітнес прийшов порівняно недавно, близько 20 років тому. До того моменту українці практично забули що таке слідкувати за собою. До початку 80х років в нашій країні фітнесу не було. Були тільки спорт та фізкультура. Під словом „спорт” розуміли все ж таки професійні зайняття тим чи іншим видом фізичної активності. Метою зайнять спортом у глобальному плані є досягнення найкращіх результатів порівняно з іншими спортсменами у цьому ж виді спорту. Спортсмени тренуються цілеспрямовано, під керівництвом досвідченого наставника, приймають участь у змаганнях, отримують медалі. В радянські часи все, пов'язане зі спортом було справою престижу держави, тому спортивна індустрія переживала розквіт, свідченням чого стала кількість медалей, які спортсмени привозили зі світових чемпіонатів будь якого рівня.

Згодом фізична культура почала набувати популярності, зайняття спортом стали доступними, вони були базою успіху нашого спорту. Можливість безкоштовно займатись в багатьох секціях при школах, домах культури, спортивних комплексах була у кожної людини будь якого віку. Діти та підлітки, які показали свої здібності, могли розраховувати на подальші зайняття спортом для більш високих досягнень. Якщо талантів не виявлялось, можна було займатись скільки завгодно заради власного задоволення та підтримання гарної спортивної форми.

Саме фізкультура і є прообразом модного зараз фітнесу. Але на деякий час, з початку 80х, фізкультура в нашій країні перестала розвиватись, стадіони та спортивні комплекси почали морально старіти, дослідницька робота в області фізкультури не велась, нове обладнання не розроблялось, в той час як на заході все було навпаки. Після розпаду Союзу і відокремлення України, держава взяла курс на захід, зокрема розвиток фізичної культури „там” ми сприйняли як абсолютно нове явище. В країні почали з'являтись фітнес-клуби, построєні по західним зразкам. Фітнес увійшов в моду та почав розвиватись. З'явилось багато напрямків, різноманітних видів тренувань для підтримання фізичної форми. Фітнес став відповіддю на погані звички та „нездорові” задоволення. Стало модним бути у гарній формі, мати красиву фігури, активно відпочивати. Для багатьох фітнес став способом життя, але все ж таки це досить елітарне захоплення. Принципова відмінність фітнесу від фізкультури полягає в тому, що людина оплачує власну гарну фізичну форму, що є нормальним в наш час. Це фізична активність для бажаючих витрати свої кошти із задоволенням та користю для здоров'я.

Фітнес допомагає розвинути атлетичні властивості, витривалість, яка допомагає протистояти втомі, силу, координацію, спритність, гнучкість та багато інших якостей. Але фітнес-клуби не тренували майбутніх спортивних чемпіонів, хоча для людини амбіційність та прагнення бути кращим й показати свої здібності не меньш важливі ніж бути впевненим в собі. Так з'явилась ідея створити на основі фітнес-тренувань вид спорту із всією змагальною атрибутикою: першостями, місцями, нагородами, титулами та ін. Тобто ідея полягала в тому, щоб проводити змагання між спортсменами у іх загальній фізичній підготовці, яку вони удосконалюють, займаючись фітнесом. Так з'явився новий вид спорту, назва якого стренфлекс та який є актуальним в наш час всеохоплюючої конкурентної боротьби.

Актуальність стренфлексу полягає в тому, що цей вид спорту не передбачає виснажливих тренувань з дитинства та вузького розвитку в одному напрямку фізичного вдосконалення, не передбачає суврого режиму тренувань та дієти, необхідності прийому допінгів для штучного збільшення сили та об'єму м'язів. Сучасна наука довела шкідливий вплив будь-яких виснажливих дієт та надмірних тренувань, не згадуючи вже про анаболіки та стероїди. Стренфлекс передбачає загальне вдосконалення фізичної форми із задоволенням, а саме розвиток загальної аеробної витривалості, швидкісної витривалості, силової витривалості, швидкісно-силової витривалості, гнучкості, швидкісності, динамічної м'язової сили, спритності та композиції тіла. Ці елементи фізичного розвитку допомагають, перш за все, протистояти втомі як підчас виконання вправ, так й у повсякденному житті, що також є дуже актуальним в наші часи цейтноту та нонстопу. Допомагають долати стресові ситуації, пов'язані із сучасним ритмом та умовами життя.

Новизна цього виду спорту також є актуальню, оскільки зараз досить непросто здивувати новими відкриттями в галузях, відмінних від розвитку техніки та медицини. Дотепер знайомі зі школи «нормативи» ніхто не зводив до рангу виду спорту та проведення світових чемпіонатів, а зараз поява стренфлексу пробудить у амбіційних школярів-підлітків бажання приділяти увагу розвитку своєї фізичніої форми. Лояльність стренфлексу може привернути до нього багато прихільників, що стане вагамою засадою для його подальшого встановлення та розвитку.

1.1 Особливості проведення занять зі стренфлексу для студентів

Це вид змагань, в основі якого лежать три складові: сила, витримка, гнучкість (Strenght - Endurance - Flexibility). Це не так командний, як особистий вид спорту, що поєднує фітнес і пауерліфтинг. Його метою є фізична підготовка людини та перехід до нового, здорового способу життя, належна якість життя у похилому віці, уповільнення процесів старіння. Стренфлекс, у його змагальній формі, є видом спорту, який орієнтований на результат, основою якого є фітнес-тренування у фітнес-клубах. Для участі у змаганнях не потрібно витрачати великі суми на хореографію та музичне супроводження, необхідна тільки належна фізична підготовка.

Стренфлекс цікавий в першу чергу тим, хто слідкує за своєю фізичною формою, але через вік чи боязнь надмірних фізичних навантажень не займається спортом професійно. Особливістю стренфлексу є те, що займатись цією системою вправ, а також приймати участь у змаганнях можуть люди від 18 до 80 років. Є різні категорії в залежності від ваги, віку, статі, але немає обмежень для тих, хто бажає утримувати себе у формі. На основі трьох головних принципів фітнесу - сили, витримки та гнучкості, було розроблено програму змагань, яка враховувала сучасні вимоги та потреби багатьох людей, які займаються фітнесом і яка робить процес проведення змагань прозорим та цікавим для глядачів. При цьому слід відзначити, що в стренфлексі відсутні демонстрація мускулатури, стероїди, анаболіки, дієти, акробатичні єлементи та стрибки, тому він дає можливість будь-якому любителю фізичної культури та спорту перевірити свої здібності у змаганнях з іншими спортсменами. Результати проведених змагань можуть бути оцінені суддями найточнішим способом, стосовно повторів, часу або відстані, а також перевірені самими спортсменами чи болельщиками. Отже ітоговий розподіл місць в стренфлексі є суто об'єктивним, навідміну від багатьох інших видів спорту (фігурне катання, художня гімнастика та ін.) де оцінка також може залежати від суб'єктивних факторів або уподобань.

1.2 Основні методичні рекомендації

Під час проходження навчального матеріалу дисципліни "Фізичне виховання" за напрямком спортивного виховання необхідно передбачити використання сучасних технологій в тренувальному процесі. В тематичному розділі самостійної роботи студентів обов'язково планувати використання засобів та методів самоконтролю за станом здоров'я, додержування вимог попередження травматизму та захворювання, ведення тренувальних щоденників.

Вибір завдання до самостійної роботи повинен відбивати поточний стан функціональної готовності студента та його ступінь володіння технікою виконання спортивних та фізичних вправ.

Методика реалізації самостійного завдання повинна регламентуватись виконанням правил техніки безпеки та самостійним контролем за станом основних функціональних систем.

На таких заняттях необхідно вирішувати задачі підвищення рівня прояву фізичних і психічних якостей, використовувати аналітичні підходи до вибору методів тренування і корекції в розвитку окремих м'язів та їх груп, а також засоби та методи активного відпочинку і відновлення організму.

У відповідності зі специфічними вимогами до форм організації навчально-тренувальних занять зі спортивної аеробіки необхідно використовувати у достатньому обсязі навчальний інвентар та спортивно-технічну базу.

1.3 Зміст уроку зі стренфлексу

Фізичне виховання є одним з компонентів гармонійного розвитку особистості людини. Гармонійно розвинена особистість це, перш за все та, яка урівноважена в усіх аспектах життя. Люди мають різний темперамент, характер, різний розумовий, інтелектуальний, соціальний, психологічний рівень розвитку, але рівновага є здатністю адекватно реагувати на будь-які життєві прояви. Фізичне виховання саме по собі не зможе допомогти в досягненні гармонійного розвитку, адже на це впливає сукупність багатьох факторів, як об'єктивних так і суб'єктивних, але воно надасть можливість розвинути витримку, здатність вірно оцінити свої можливоті, здатність протистояти стресовим ситуаціям, впевненість в своєму зовнішньому вигляді та фізичній формі. Також заняття спортом - це спілкування. Спілкування із тренерами, іншими спортсменами, приклади та досвід більш досвідчених однодумців або конкурентів, спостереження за початківцями та просто спілкування на зовсім віддалені від спорту теми, подорожі - це має великий вплив на світогляд людини, адже він формуєтся тільки у процесі взаємодії із суспільством.

Заняття аеробікою з оздоровчою спрямованістю проводяться у вигляді уроку. Переваги призначеної форми проведення занять полягають в тому, що учбовий процес очолює кваліфікований тренер-викладач, що забезпечує вирішення завдань уроку і максимальну продуктивність занять.

Ефективна підготовка уроку зі стренфлексу включає постановку мети, упорядкування інструкцій і методичних рекомендацій для кожної окремої частини заняття, включаючи умови помешкання, наявність устаткування, стиль викладання, оцінку ефективності роботи.

Завдяки особливостям стренфлексу структура і зміст уроку відрізняються від уроків зі степ аеробіки чи класичної базової аеробіки.

Під «структурою» мається на увазі відносно постійний порядок побудови кожного окремого заняття, який виражається в закономірній послідовності, взаємозв'язаній і субординації його складових: частин, компонентів, розділів.

Три частини заняття: підготовча (розминка), основна і завершальна (відновлювальна).

У таблиці показані співвідношення частин уроку при виконанні фанк-програми на оволодіння стилем (60 хвилин) та на розвиток спеціальної витривалісті (90 хвилин).

Таблиця

Час, хв.	Зміст	Завдання	Темп музики	Контроль навантаження
60	90
Підготовча частина (розминка)
15	25	Інтенсивність низька та середня Найпростіші з'єднання рухів Ізольовані вправи Попереднє розтягування	Підготовка опорно-рухового апарату Підвищення ЧСС Психологічна настройка	128-135	Пульс, зовнішнє проявлення, самооцінка
Основна частина (кардіо-навантаження )
35	45	Різні комбінації спортивно-атлетичного чи танцювально-кординаційного стиля з використанням блоків та складних елементів	Поліпшення діяльності серцево-судинної системи Удосконалення координації	118-125	Пульс, дихання, зовнішнє проявлення, самооцінка
Завершальна частина (відновлювальна )
10	20	Прості кроки та з'єднання Вправи на розслаблення Вправи на рівновагу Релаксація	Зниження ЧСС Покрашення гнучкості розслаблення	Менше 100	Пульс, самооцінка

Розрізняють два типи програм: на оволодіння технікою виконання вправ і програми на розвиток спеціальної витривалісті, в якому вирішуються завдання виховання витривалості, гнучкості та сили. Тривалість першого типу зазвичай становить 45-60 хвилин, другого - 60-90 хвилин.

Вибір вправ для конкретного уроку залежить насамперед від віку і рівня підготовленості, курсу навчання і періоду тренувального циклу.

Навчальні групи студентів повинні бути підібрані з урахуванням фізичної підготовленості, тобто приблизно однорідними.

Робоча навчальна програма повинна бути складена таким чином, щоб студенти поступово звикали до безупинного навантаження і витримували його без особливої напруги. Виконувати вправи потрібно легко, без різких рухів. Не варто доводити себе до стану "горіння". Справа в тому, що відчуття печії в області грудей може бути результатом коронарних порушень, і появі таких симптомів потрібно всіляко уникати. Якщо відчувається печіння в м'язах, це також може служити сигналом того, що ці м'язи перенапружені і, отже, ризик травматизації дуже великий. Повторення одного і того ж елемента і такі рухи, як глибокі випади, падіння на коліна. Оберти на різних частинах тіла використовуються особливо часто в хореографії фанк-аеробіки. Повторне виконання, що відносяться до елементів високого навантажування, застосовується не більше 2-4 разів послідовно.

Додатково, до правильної побудови послідовності компонентів класу, також важливо розробити самі вправи, що складають кожний компонент, щоб заняття було ефективним і безпечним.

2. Матеріально-технічне забезпечення практичних занять

Велике значення для вирішення питань якості навчальних програм мають загальні умови проведення занять фанк-аеробікою.

Вимоги до спортивного помешкання:

вентиляція і підтримка постійної температури приблизно 18-20;

покриття підлоги (тверді породи дерева);

достатньо місця для кожного студента;

наявність дзеркал;

піднята подіум - платформа для тренера-викладача;

основні вимоги до освітлення;

займатися зі спортивними знаряддями, устроями, тренажерами необхідно за строгими правилами;

музичне обладнання.

1. Основні вимоги до систем вентиляції. Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним нормам:

- створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря);

- повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі, або розчиняти їх до гранично допустимих концентрації;

- не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування його з суміжних приміщень;

- не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;

- бути доступним для управління та ремонту під час експлуатації;

- не створювати під час експлуатації додаткових незручностей (наприклад, шуму, вібрацій, попадання дощу, снігу).

Найбільш повно цим вимогам відповідає система кондиціювання повітря.

За допомогою кондиціонерів створюються та автоматично підтримуються у спортивному приміщенні задані параметри повітряного середовища.

2. Головна вимога до покриття підлоги в залі: між підлогою (дошками) і покриттям є невеликий повітряний зазор, це робить підлогу пружною, що, природно, охороняє від травм. Підлога повинна бути з твердих порід дерева, фарбована або лакірована.

3. Приміщення, де проводяться оздоровчі або спортивні заняття, повинне бути просторим, щоб не зачіпати один одного ліктями під час вправ. Це також зменшує ризик одержати травми. Студенти розміщуються у шаховому порядку рядами на відстані більше ніж 1,5 метра.

4. Наявність дзеркал хоча б на одній глухій стіні, а краще - на всіх стінах, де немає вікон. Дзеркала потрібні і студентам для контролю за технікою своїх рухів, і викладачу - для контролю за станом студентів і ситуацією у спортивному приміщені.

5. Піднята платформа у вигляді невеликого подіуму для інструктора-викладача забезпечить якісне проведення занять. Кожному студенту буде чітко видно техніку виконання вправ, а викладачу буде краще здійсняти свої методичні та педагогічні функції.

6. Основні вимоги до освітлення. Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності занять, освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

не повинно бути засліплюючої дії, як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним.

Заходи безпеки включають регулярний огляд спортивних споруд та спортивного обладнання й інвентарю і виконнання строгих правил:

при встановленні навантаження на тренажері, устрої, знарядді, необхідно переконатися в надійності фіксації зажимів, замків, шплінтів, тросів;

виконуючи вправи категорично забороняється торкатися до ходових частин, вагів, противагів, блоків та направляючих стрижнін;

займатися зі спортивними знаряддями, устроями, тренажерами необхідно тільки в місцях їх розміщення, не переміщуватись з ним по площі залу;

виконувати вправи на тренажерах необхідно рівномірно, плавно, без ривків, особливо при поверненні у вихідне положення;

при виникненні виявлених неполадків, не намагатися самому їх виправити, а доповісти викладачу;

після завершення занять необхідно скласти інвентар і знаряддя.

до занять на тренажерах, знаряддях і устроях необхідно добре інструктувати всіх студентів з техніки безпеки при виконанні фізичних вправ;

всі тренажери, технічні засоби та устрої, які потребують електричний струм, повинні бути заземленні і перевірятися відповідними технічними службами кожен день. При виявленні недоліків робота на такому знарядді забороняється. Обов'язково ставляться до відома всі тренери, спортсмени та вивішується відповідна табличка.

8. Музичне обладнання. В спортивних залах аеробіки заняття проходять під музичний супровід, тому важливо, щоб приміщення було з акустичною обробкою. Акустична обробка приміщення передбачає вкривання стелі та верхньої частини стін звукопоглинальним матеріалом. В наслідок цього знижується інтенсивність відбитих звукових хвиль. Наслідком шкідливої дії надмірного шуму можуть бути захворювання, зниження працездатності студентів, підвищення травматизму.

3. Вимоги до тренера-викладача зі стренфлексу

Безпека й успіх практичних занять зі стренфлексу залежить від спроможності тренера-викладача з'єднувати належні принципи навчання і практику, тобто ефективне викладання є навряд чи не найважливішим аспектом ролі, виконуваної викладачем фанк-аеробіки. Задача тренера-викладача: і розуміти, і вміти виконувати вправи зі стренфлексу! Для діяльності тренера-викладача характерні два типи конструювання програм і проведення уроків - вільний (фрістайл) і структурний (хореографічний).

У вільному методі конструювання програм відбувається під час проведення уроку, при цьому підбір вправ відбувається спонтанно, широко використовується імпровізація в рухах і комбінаціях найпростіших кроків, що повторюються під час певної частини заняття. При застосуванні фрістайлу музичний супровід, зміст вправ і частин уроку, а також методів навчання і проведення вправ, що використовуються в кожному подальшому уроку, можуть відрізнятись.

Розробка і проведення структурної програми вимагає більш поглибленої попередньої підготовки тренера-викладача, який повинен підібрати музику з певним числом ритмічних ударів в хвилину, записати фонограму для всієї програми без перерв в звучанні музики, підібрати і розподілити по уроку різні вправи і з'єднання, розучити програму та уміти навчати вправам, управляти навантаженням в подальших заняттях і т.п.

Професійно-методичні якості тренера-викладача зі стренфлексу:

музичність, вміння працювати під фонограму, розвинуте почуття ритму та музичний слух;

володіння викладацькими навичками - організаційно-методичними (втому числі мотороними - культура рухів) і методами керування (вербальними та невербальними);

володіння правильною методикою навчання базовим рухам;

знання теоретико-методичних аспектів оздоровчої аеробіки;

володіння методикою виховання фізичних якостей.

Для управління групою студентів використовують різні стилі керування. Під керуванням навчальною групою розуміють індивідуальну цілеспрямовану та осознану діяльність тренера-викладача. Для такої діяльності характерні: аналіз цілей, групи студентів та умов діяльсті з наступним осознаним орієнтуванням і регулюванням. Стиль керівницьтва означає типову для конкретного керівника систему засобів, методів та прийомів впливу на студентів з метою ефективного виконання управлінських функцій.

Для запобігання травматизму тренер-викладач повинен:

правильно оцінювати фізичні можливості студентів;

рекомендувати адекватну (безпечну) інтенсивність фізичних вправ;

інструктувати студентів, як правильно виконувати вправи та використовувати обладнання й інвентар;

слідкувати за виконанням вправ та давати необхідні поради;

підбирати рівень занять, відповідний до стану здоров'я студентів;

утримуватися від рекомендацій по медичним аспектам;

направляти учасників програм до лікаря, виходячи з відповідних симптомів та ознак;

належним чином вести облік;

забезпечити конфіденційність відомостей про стан здоров'я студентів;

при виникненні необхідності надати невідкладну допомогу.

Тренер - викладач зі стренфлексу є наочним прикладом для студентів в усьому, що стасується фітнесу - техніки рухів, стилю одягу і зачіски, поведінки в спортивному залі і в житті, знань сучасних течій у фітнесі, світогляді та комунікації.

Висновки

Під час фітнес-тренування від м'язів, які працюють, суглобів та зв'язок до центральної нервової системи, зокрема до кори головного мозку, поступає велика кількість сигналів, які, в свою чергу, з центральної нервової системи прямують до всіх внутрішніх органів - до серця, легень, м'язів й т.д. Відбувається збільшення частоти серцевої діяльності та подиху, збільшується швидкість току крові по судинах, підвищується артеріальний тиск, прискорюється обмін речовин. Ступінь змінення діяльності внутрішніх органів залежить від характеру роботи; чим складніші та інтенсивніші рухи, тим більше виявлені зміни внутрішніх органів. Регулярні заняття фітнесом, особливо у поєднанні із подиховою гімнастикою, підвищують рухливість грудної клітини та діафрагми. У тих, хто займається, подих стає більш рідким та глибоким, а подихова мускулатура - більш міцною та витривалою. При глибокому та ритмічному подиху відбувається розширення кровеносних судин серця, в результаті чого поліпшується живлення та забезпечення киснем серцевго м'яза.

Загальний оздоровчій ефект фітнес-тренування пов'язаний із підвищенням можливостей серцево-судинної системи. Він полягає в економізації роботи серця підчас покою та підвищенні резервних можливостей апарату кровообігу при м'язовій діяльності.

В результаті систематичних занять фізичними вправами відбуваються такі зміни в системі подиху, які забезпечують підвищення споживання організмом кисню при м'язовій роботі.

Збільшується сила подихових м'язів. Збільшується об'єм максимального вдоху й видиху. В результаті за один подиховий рух в легені поступає більша кількість кисню.

Збільшується загальний об'єм легень та життєва ємкість легень - частина легень, яка приймає безпосередню участь в обміні газами між повітрям та кров'ю.

Збільшується кількість кровеносних судин в легенях, що дає можливість підчас роботи більшій кількості крові за меньший час насичитись киснем та висвободитись від углекислого газу.

У людей, які займаються фітнесом, підчас м'язової роботи значно збільшена поверхня легень, більше кровеносних судин, які приймають участь у газообміні. Одне й те ж навантаження у тренованого організму викликає меньше підвищення діяльності дихальної системи, ніж у нетренованого. Після роботи у тих, хто займається фітнесом, бистріше відновлюється частота та глибина подиху.

Вчені довели, що регулярні фізичні вправи не тільки перешкоджають вказаним втратам, а й інколи навіть можуть сприяти збільшенню міцності кісток (при правильному способі життя та повноцінному харчуванні). Для тих, хто займається фітнесом, зоною підвищеної уваги є хребет. «важливість» хребта пояснюється тим, що у 90% людей фізичні дискомфорти, яки вони відчувають протягом життя, пов'язані саме із цим органом. Від благополуччя хребта в багатьох випадках залежить й фізичне благополуччя людини в цілому.

Одним з основних завдань «хребтових» фітнес-комплексів має бути зняття патологічних стереотипів при використанні свого опорно-рушійного апарату, виробка правильних координаційних рухів. Саме тому фітнес-програми, які орієнтовані на хребет, використовують та ровивають всі можливі напрямки його рухів - сгинання та розгинання, бокові нахили, ротаційні рухи, скручування із обов'язковою фіксацією одного з поясів кінцівок, при використанні висхідних положень лежачи на спині, на животі, сидя, стоя. У деяких випадках при згинанні туловища передбачається фіксація шиї двома руками, не дозволяється певний кут нахилу між туловищем та нижніми кінцівками.

Таким чином, систематичні заняття дозволяють набути гарне самопочуття, покращити здоро'я, мають естетичну дію на займаючогося.

Література

1. Амосов Н.М., Бендет Я.А. Физическая активность и сердце. 3-е изд-во, перераб.и доп. - К.: Здоровье, 1989.- с. 213.

2. Бондаренко І., Данільченко Ю., Оргєєва С., Хачатрян В. Техніка базових елементів, термінологія та мова професійного спілкування аеробіки: Навчально-методичний посібник. - К.: НАУ,2009. - 55 с.

3. Гачок Є.С. Аеробіка, зміст і методика проведення оздоровчих занять -С-Петербург, 1999 р., 110 с.

4. Горців Г. Аеробіка. Фітнес. Шейпінг. - М.: Вече, 2001.

5. Григоренко В.Г. Профессионально-педагогическая мотивация и технология ее развития. - О.: Изд-во ЮГПУ им. К.Д. Ушинского, 2003. 167 с.

6. Загальна теорія спорту для студентів факультету фізичного виховання і спорту, ч. 1. / Скл. Ю.М. Вихляєв. - К.: НТУУ “КПІ”, 2000. - 84 с.

7. Закарьян Л.Х., Савенко О.Л. Фітнес - шлях до досконалості.- Ростов н / Д.: Фенікс, 2001.-С. 101-104.

8. Іванова О.А. Аеробіка плюс сила і гнучкість: фізкультура для всіх / Іванова О.А., Дікаревіч Л.М. / / Здоров'я. -1993. - N 1. - С. 42-43.

9. Карпей Э. Энциклопедия фитнеса| // пер. з|із| англ|. - М|м-код|: ФАИР| - Прес, 2003 - с. 368.

10. Крючек Е.С. Аеробика, содержание|вміст,утримання| и методика проведения оздоровительных занятий. - С. Петербург, 1999. - с. 82.

11. Купер К. Аэробика для хорошего самочувствия: Пер. с англ. - 2-е изд. доп., перераб. - М.: ФиС, 1989. - 224 с.

12. Круцевич Т.Ю. Теорія та методика фізичного виховання, ч. 2. К.: Олімпійська література, 2003. - 423 с.

13. Лисицька Т.С., Сіднева Л.В. Аеробіка: У 2 т. T. I. Теорія і методика. - М.: Федерація аеробіки Росії, 2002. - 232 с.

14. Лисицька Т.С., Сіднева Л.В. Аеробіка: У 2т. Т. II. Приватні методики. - М.: Федерація аеробіки Росії, 2002. - 216 с.

15. Марков В.В. Аэробный тренинг в программе оздоровления человека //Здоров'я та освіта: проблеми та перспективи: Матеріали Всеукр. наук.-метод. конф. - Донецьк: ДОН НУ, 2001. - С. 178-181.

16. Хоули Э.Т., Френкс Б.Д. Оздоровительный фитнес: Пер. с англ. - К.: Олимпийская литература, 2000. - 368 с.

17. Дж. Дункан Мак-Дугал, Уэнгер Г.Э., Грин Г.Дж. Физиологическое тестирование спортсмена высокого класса. К.: Олимпийская литература, 1998. - 432 с.

Размещено на Allbest.ru

...