Розвиток туризму в Миколаївській області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Географічне положення Миколаївської області

Розділ 2. Характеристика природних ресурсів, що мають вплив на розвиток туризму

Розділ 3. Особливості природно-антропогенних ресурсів, що мають вплив на розвиток туризм

Розділ 4. Характеристика культурно-історичних ресурсів

Розділ 5. Особливості туризму

5.1 Види туризму та їх характеристика

5.2 Основні туристичні центри та екскурсійні об'єкти

5.3 Основні туристичні маршрути та їх характеристика. Заклади розміщення, харчування, дозвілля

5.4 Підбір програм перебування в турі. Презентація програм перебування в турі

5.5 Безпека перебування туриста під час туристичної подорожі

Розділ 6. Екологічна ситуація в області та її вплив на розвиток туризму

Висновки

Список використаних літературних джерел

Додатки



Вступ

Актуальність теми. Впродовж останньої чверті ХХІ ст. туризм став однією з провідних галузей світової економіки. Його потенційний вплив на соціально-економічний розвиток світу, довкілля та людей набуває таких масштабів що можна говорити про «туристичну революцію». Сучасний розвиток туризму в Миколаївській області є складовою процесу відновлення і збереження природно-рекреаційних ресурсів України. Миколаївська область має потужний рекреаційно-туристичний потенціал і природно-заповідний фонд, які здатні здивувати і розважити відпочивальників. Завдяки унікальному рельєфу та клімату сьогодні тут розвиваються багато різних видів туризму. Окрім відпочинку на піщаних пляжах Чорноморського узбережжя, тут можна займатися яхтингом, рафтингом,, віндсерфінгом, велосипедними та пішими прогулянками, ходити на екскурсії до унікальних каньйонів, заповідників, знайомитися з неймовірно красивими куточками природи, вдихати цілющі аромати безкрайніх степів, і при цьому ще й розширювати свій кругозір і розвивати ерудицію... Цим і визначається вибір теми дипломної роботи.

Предметом дослідження територіальна організація та особливості розвитку туризму у Миколаївській області. Метою дипломної роботи ознайомлення з туристичним потенціалом Миколаївської області.

Завдання дипломної роботи:

- дати загальну характеристику регіону;

- описати природно-рекреаційні ресурси Миколаївської обл.;

- дослідити культурно-історичні ресурси регіону;

- проаналізувати сучасний стан і перспективи розвитку туризму в Миколаївській обл.

Структура дипломної роботи складається із вступу, шести розділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків.



Розділ 1. Географічне положення Миколаївської області

Миколаївська обл. була створена 22 вересня 1937 р. Миколаївська область розташована на півдні України в басейні нижньої течії ріки Південний Буг. На півночі вона межує з Кіровоградською областю, на сході і північному сході - з Дніпропетровською, на південному сході - з Херсонською, на заході - з Одеською областями. Територія Миколаївщини становить вище 24,6 тис.кмІ (4,1% території країни). На півдні омивається Чорним морем та дев'ятьма лиманами, які глибоко вдаються в суходіл, у тому числі Дніпровсько-Бузький (63 км.), Тилігульський (60 км.), Бузький (42 км.), Березанський (26 км.).

Центром області є м. Миколаїв. До складу області входять: 19 районів, 5 міст обласного підпорядкування (Миколаїв, Вознесенськ, Очаків, Первомайськ., Южноукраїнськ), 4 міста районного підпорядкування (Баштанка, Нова Одеса, Новий Буг, Снігурівка), 17 сел. Та 894 смт.

Населення Миколаївської обл. складає 1 265 тис. ос. Пересічна густота населення складає 54,1 ос. на кв. км. Більша кількість населення проживає у містах (838,8 тис. ос.). Кількість чоловіків становить 588 тис., жінок - 676,5 тис. У національному складі населення переважають українці (79%) та росіяни (16%), інші національності становлять 5%. Основна частина трудових ресурсів зайнята у галузях матеріального виробництва (68,5%), з них близько 39,3% - у сільському господарстві.



Розділ 2. Характеристика природних ресурсів, що мають вплив на розвиток туризму

Клімат. Кліматичні ресурси представлені помірно континентальним типом клімату з м'якою малосніжною зимою і жарким посушливим літом. Пересічна температура січня становить -4єС (із висотою снігового покриву в 9-11 см, при чому сніг вкриває землю у середині грудня і тане на початку березня), липня - +27С. Період з температурою понад +10С становить 180-185 днів, а тривалість без морозного періоду (не нижче 6С) коливається від 200-210 днів. Річна кількість опадів - від 300-330 мм на південь до 450 мм на півночі. Середня кількість днів з опадами становить 5-9 на місяць. Максимум випадає влітку, переважно у вигляді злив. З несприятливих кліматичних явищ на території області спостерігаються суховії (у теплий період року - 15-20 днів), пилові бурі (від 5 на заході до 9 днів на сході), посухи (вересень-жовтень), град (4 дні). Північна частина Миколаївської обл. належить до посушливої, дуже теплої, південна - до дуже посушливої, помірно жаркої з м'якою зимою. Море у купальний сезон (червень-серпень) прогрівається біля берега до +24С. Діє 6 метеостанцій (Первомайськ, Вознесенськ, Баштанка, Миколаїв, Березанка, Очаків).

Кліматичні умови, що склалися на території області, можуть використовуватися у оздоровчих цілях (лікування органів дихання, загальне оздоровлення організму тощо).

Орографічні ресурси. Поверхня області - рівнина, нахилена в південному напрямку, більша частина області лежить у Причорноморський низовині. На півночі області розташовані Подільська височина і Придніпровська височина.

Водні ресурси. На території області - 85 річок завдовжки понад 10 км. Основна річка - Південний Буг з притоками Інгулом, Кодимою, Чичиклією, Синюхою, Мертвоводом, Гнилим Яланцем. Річки: Інгулець з притоками Висунь (басейн Дніпра), Березань (впадає в Березанський лиман, басейн Чорного моря). Пересічна густота річкової сітки 0,1-0,2 км/кв. км. Річки живляться сніговими (80%) та підземними (понад 10%) водами. Південний Буг судноплавний від м. Вознесенська до гирла. Є солоні озера (Бейкуський лиман). У межах області споруджено 128 ставків і 12 невеликих водосховищ (загальна площа водного дзеркала 13182 га), які використовують для зрошування і рибництва.

Головна річка, яку можна використовувати для активного туризму, є Південний Буг. Його довжина дорівнює 800 км. В місці виходу на поверхню південних відрогів Українського кристалічного щита утворилися відомі каньйони не тільки Бугу, а й його приток. Русла Бугу та його приток перетинають виходи різних за стійкістю гірських порід, через що в них утворюються численні пороги і перекати. Ці ріки дають можливість проходити маршрути до 2-3 категорії складності.

Важливе значення у природно-рекреаційних ресурсах відіграють лимани Миколаївської обл. Тилігулський лиман має довжину 60 км, ширину - 4,5. Максимальна глибина становить 21 м, а прозорість води - до 7 м. Це найглибший і найпрозоріший лиман цього регіону, який відділений від моря широким піщаним пересипом.

Як унікальний природний комплекс Тилігульський лиман включено до переліку водно-болотяних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних птахів.

Туристична інфраструктура на берегах лиману відсутня, тому навіть влітку кількість відпочиваючих незначна. Унікальність Тилігулу в тому, що його вода має океанічну солоність - 30-32 проміле, тоді коли у Чорному морі цей показник досягає тільки 17-18. Це чи не найвагоміший аргумент нинішнього сезону, адже МОЗ України визнав солону воду в комплексі з яскравим сонцем чудовим засобом проти коронавірусу.

Тилігульський лиман, як і більша кількість лиманів Причорноморського регіону, має велику кількістю запасів лікувальних грязей. Тут ці запаси досягають відмітки у 14 млн. т (це найбільше родовище серед країн СНД).

Біля сел. Калинівка знаходиться база для польотів на дельтаплані та пароплані. Також лиман пристосований для картингу, а його схили - прогулянки на гірському велосипеді.

Дніпровсько-Бузький лиман - прісноводний лиман, який з південної частини омивається Чорним морем. Він складається з витягнутого в субширотному напрямку Дніпровського лиману (довжина 55 км, ширина до 17 км), а також вузького (завширшки від 5 до 11 км) та колінчастого Бузького лиману, витягнутого в субмеридіальному напрямку, довжиною 47 км. Середня глибина становить 6-7 м, найбільша - 12 м. З Чорним морем лиман з'єднується протокою завширшки 3,6 км (між Очаковським мисом та Кінбурською косою). Південне узбережжя низьке, піщане, а північне має високі обриви (до 20-35 м), складені з глинисто-піщаних порід, на окремих ділянках зустрічаються піщано-мушлеві коси. Дно біля кос піщане, на глибині вкрито суглинисто-піщаними мулами.

Дніпровсько-Бузький лиман має важливе рекреаційне значення, адже тут дуже сприятливі умови для цього.

Також не можна не згадати про рекреаційні властивості Чорного моря, що омиває Миколаївську обл. з півдня.

До Чорного моря потрапляє вода лиманів та мілководних заток, які мають значну кількість солей натрію, калію, магнію. Також присутні поклади лікувальних грязей.

Щодо рекреації, то корисні кліматичні умови, наявність піщаних пляжів, краєвид Миколаївських берегів, а також згадувані лікувальні грязі є причиною того, що протягом літнього сезону сюди навідуються близько 4 млн. ос., що дуже сприятливо для розвитку туристичної інфраструктури в даному регіоні.

Водні ресурси на території області дають можливість для розвитку оздоровчого туризму (лікування органів шлунково-кишкового тракту, захворювань шкіри, опорно-рухового апарату), спортивних видів туризму (яхтинг, водні лижі, дайвінг, рафтинг), задоволення потреб населення у відпочинку (організація круїзів).

Бальнеологічні ресурси. Грязьові ресурси Миколаївської області, на відміну від сусідніх Одеської і Херсонської областей, обмежені. Вони складаються із родовищ мулових лікувальних грязей Бейкушської затоки Березанського лиману і Тилігульського лиману, який наполовину належить сусідній Одеській області. Родовище мулових лікувальних грязей на оз. Солонець - Тузли, не використовується. Бейкушське родовище має великі запаси кондиційної лікувальної грязі.

У курортно-медичних зонах Очаківська і Кінбурська коса маються запаси лікувальних грязей - солоні намулові сульфідні грязі материкового типу.

В с. Коблево води з вмістом брому і йоду при хлоридному натрієвому складі та мінералізації 11 - 60 мг/дм3. У районі Очакова виявлена і гарно вивчена в бальнеологічному відношенні мінеральна вода типу «Куяльник», відомі Березанська мінеральна вода ( хлоридно - гідрокарбонатно - натрієвого складу), мінеральні води на Кінбурській косі. На території с. Новопавлівка (Врадіївський район)виявлено горизонти мінеральних вод хлоридно-сульфатно-натрієвого складу. В Кривоозерському районі знаходиться відома в Україні, Молдові та в далекому зарубіжжі, мінеральна сульфатно - хлоридно - гідрокарбонатна магнієво - карбонатна вода

Ліси. Загальна площа лісів Миколаївської обл. становить 127,4 тис. га (3,9% території області). По районах вона досить не однорідна й коливається від 2% у Березанському районі до 6,3% у Вознесенському. В породному складі переважають твердолистяні (68,2%) і хвойні породи (33%). Для вікової структури характерне переважання молодняків і середньовікових насаджень, стиглі та перестояні площі складають всього 1,8%. Ліси виконують захисні, серед яких протиерозійні, водоохоронні та санітарно-гігієнічні функції. На схилах у верхів'ях річкових долин і балках зростають байрачні ліси, в яких переважають дуб, клени татарський і гостролистий, в'яз, липа, груша, яблуня, в чагарниковому ярусі - бересклет, крушина, терен, глід, шипшина. Трапляються заплавні ліси.

Особливо цінними для відпочинку та рекреації є лісові масиви та урочища природно-заповідного фонду, які виконують оздоровчі функції.

Флора. Місцева флора налічує понад 1000 видів судинних рослин, 34 з них занесено до Червоної книги України: мерингія бузька, смілка бузька, вишня Клокова, гвоздика бузька, тюльпан дібровний тощо.

Фауна. У долині Південного Бугу збереглися багаті і різноманітні фауністичні комплекси. Тільки комах у заповідному об'єкті мешкає не менше 9 тисяч видів.

Фауна хребетних тварин нараховує близько 300 видів, 23 з них перебувають під охороною держави, а саме: марена дніпровська, шемая дунайська, жовтобрюх, орел карлик, видра річкова, горностай та інші.



Розділ 3. Особливості природно-антропогенних ресурсів, що мають вплив на розвиток туризм

Природно-заповідний фонд. В області існує 89 територій та об'єктів природно-заповідного фонду (загальна площа становить 14,7 тис. га): частина Чорноморського біосферного заповідника, 26 заказників (у т. ч. лісовий Рацинська Дача), 30 пам'яток природи (у т. ч. ботанічне урочище Степок), 19 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва (у т.ч. Мостовський), 13 заповідних урочищ, Миколаївський зоопарк.

Чорноморській біосферний заповідник. Як самостійний природоохоронний і науково-дослідницький заклад заповідник існує з 1933 р., але лише в 1983 р. він отримує статус державного біосферного заповідника. Його площа дорівнює 87348 га. До його складу на правах заповідного ядра включений Чорноморський державний заповідник площею 57084 га і на правах буферної зони - Ягорлицький державний орнітологічний заказник площею 30300 га. Навколо заповідних ділянок, а також навколо берега заповідної частини Тендрівської затоки створені охоронні зони загальною площею 11011 га.

Клімат цієї зони теплий, але, незважаючи на приморське положення, континентальний і сухий. Він характеризується відносно низькою вологістю повітря, незначною кількістю опадів і відносно великою добовою та річною амплітудою коливань температури повітря. Середньорічна температура складає +11С.

Заповідна акваторія у 5 разів перевищує по своєму розміру заповідну територію. Тендрівська та Ягорлицька затоки завдяки особливостям їх гідрологічного, гідрохімічного та гідробіологічного режимів є унікальними водоймами північно-західної частини Чорного моря. Вони мають велике значення для відтворення основних промислових видів риб, а багаті кормом мілководдя використовуються великою кількістю зимуючих водно-болотяних птахів.

Флора окремих заповідних ділянок дуже різноманітна. Особливий інтерес викликає колкова рослинність на території Нижньодніпровських пісків. Тут зустрічається цілий комплекс північних дерев'янистих і трав'янистих видів. Колкова рослинність представлена формаціями дуба черешчатого, берези дніпровської, рідко береста. В підліску зазвичай зустрічаються бузина чорна, крушина ломка, жостер, терен степовий, іноді бересклет європейський, барбарис звичайний. В деяких місцях старі дуби увиті диким виноградом та хмелем. Трав'янистий ярус дубових кілків складають ефемери проліска двулиста, чистяка весняного, купиру лісового та дубравного. Тут зустрічається ландиш лісовий, купена пахуча, чіна лісова та інші лісові види.

В степових западинах формується рослинність лугового типу, представлена формаціями освяниці гладенької, війника наземного, полевиці піщаної з великими домішками ксеромезофітного різнотрав'я.

Заповідний режим протягом декількох десятиріч сприяв збереженню на території заповідника багатої та цікавої за складом фауни безхребетних тварин. По неповним даним тут налічується біля 4 тис. видів комах, біля 30 видів павуків, 25 видів наземних молюсків і біля 100 видів кліщів, що паразитують на хребетних тваринах.

Взагалі у Чорноморському державному заповіднику велика кількість рідкісних представників тваринного світу, деякі з них занесені до Червоної книги України.

Чорноморський біосферний заповідник використовується в сфері туризму, по території усього заповідника прокладені екологічні стежки.

Єланецький степ. Він призначений для збереження та відтворення степових природних комплексів Правобережної України. Він був організований для охорони найбільшої у Північно-Західному Причорномор'ї ділянки цілинного степу й є першим, і поки що єдиним, степовим заповідником у Правобережній Україні. Його мета - збереження та відновлення типчако-ковилового степу, не представленого на інших заповідних територіях України.

Територія заповідника являє собою яружно-балковий комплекс, який включає нижню частину кількох великих балок, що належать до гідрографічної мережі річки Громоклії - лівої притоки Інгулу. Днища цих балок широкі й вирівняні, а схили порізані різними за розмірами, переважно сильно задернованими ярами. Специфічною особливістю рельєфу Єланецького степу є обмаль вододільних ділянок, які були розорані на початку ХХ ст. Вододільні ділянки території заповідника були порушені надмірним випасом, кар'єрними розробками вапняку та лісомеліорацією напередодні заповідання.

Клімат на території заповідника помірно континентальний з теплим тривалим літом, малосніжною зимою, дефіцитом вологи, частими посухами та суховіями.

Незважаючи на відносно невеликі розміри (2000 га), територія заповідника відзначається значними ландшафтним різноманіттям, що й зумовлює багатство його рослинного та тваринного світу.

За складом і територіальним розподілом рослинності заповідник Єланецький степ помітно відрізняється від інших степових заповідників України насамперед тим, що в ньому майже половину площі займають перелоги різного віку. Через це одним з основних завдань заповідника поряд з охороною ділянок цілинного степу, є відновлення природної рослинності на трансформованих ділянках.

Водночас природна рослинність заповідника є надзвичайно багатою і різноманітною. Вона представлена переважно справжніми степами різних варіантів та їх кам'янистими різновидами, а також лучно-степовими, лучними, лучно-болотними та оригінальними чагарниково-деревними комплексами. Тут охороняється 5 степових рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України: формації ковили Лессінга, ковили української, ковили волосистої, ковили найкрасивішої, ковили вузьколистої.

У флорі заповідника нараховується 423 види судинних рослин, серед яких переважають степові та лучно-степові види. Із несу динних рослин у заповіднику зареєстровано 5 видів мохоподібних, водоростей - 29, лишайників - 14. Тут зростає також 17 видів грибів.

До Червоної книги України занесено 17 видів рослин, 7 видів рослин, поширених у заповіднику, занесені до Європейського червоного переліку (гвоздика ланцетна, смілка південно бузька, карагана скіфська, перлівка золото лускова та ін.).

Щодо фауни цієї території, то загальна кількість зареєстрованих у заповіднику видів хребетних тварин становить 181 вид: 13 видів земноводних, 4 - плазунів, 142 - птахів, 22 - ссавців. З них 20 видів включено до «червоних» переліків різного рівня (полози та жовточеревий, шпак рожевий, канюк степовий, лелека чорний, сорокопуд сірий, борсук тощо).

Серед птахів є мешканці відкритих просторів та деревно-чагарникових заростей, види-синантропи, а також види, що живляться у степу. Домінують жайворонок польовий та щеврик польовий, численними є чекан лучний, славка сіра, вівсянка садова, припутень та ін., трапляються сиворакша, кам'янка-танцюристка, шпак рожевий та лежень. Ще одна особливість тваринного світу заповідника полягає у значному поширенні тут хижих птахів, насамперед дрібних соколів, лунів, сов. З інших рідкісних видів тут зустрічаються змієїд та орел-карлик.

Серед ссавців переважають дрібні гризуни. З хижих ссавців переважає лисиця, зустрічається ласка, тхір степовий, інколи заходить вовк. З диких копитних в заповіднику мешкає козуля, зустрічається дикий кабан.

Загалом на території заповідника мешкають 11 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку, 71 вид тварин, занесених до Червоної книги України.

У заповіднику створена одна екологічна стежка довжиною 1,2 км, маршрут якої проходить біля вольєру зоопарку. Відвідувачі мають нагоду ознайомитися з історією появи заповідника, його рослинним і тваринним світом, побачити на власні очі спосіб життя мешканців вольєру. Маршрут по стежці діє з початку квітня до середини жовтня.

«Гранітно-степове Побужжя» розташований на межі Подільської і Придніпровської височин та охоплює річкову долину Південного Бугу від с. Мигія до смт Олександрівка, а також каньйоноподібні доплини: Великої Корабельної, Бакшали, Мертвоводу -- у межах Миколаївської області. Регіональний ландшафтний парк було створено 1994 року, на сьогоднішній день він займає площу 7394,3 га.

Гранітно-степове Побужжя це залишок відрогу могутніх колись гір (на кшталт сучасних Гімалаїв), які більш як на 1000 км з північного заходу на південний схід перетинали територію нинішньої України.

Від них унаслідок тривалого руйнування залишилося лише коріння, представлене твердими кристалічними (магматичними і метаморфічними) породами, що у вигляді Українського щита складають фундамент сучасної поверхні землі.

Природа Гранітно-степового Побужжя унікальна й неповторна посеред мало не суцільно антропогенного ландшафту. У цих місцях українського петрофітного (від грецьк. «петрос» -- камінь) степу серед крутих гранітних скель каньйону, у глибоких балках, ще зростають байрачні ліси, хвилями перекочується ковила, рясно квітує сон-трава.

СКЕЛЯ СТОВП

Скеля височіє на острові між мальовничими петлями річок. Тут проглядаються контури кількох богатирів, які захищали свій край від набігів завойовників.

ПЛАТО «ЧОРТІВ МІСТ»

Ділянка, утворена вивітреними кристалічними породами, відкриває краєвиди на річки Стовпову, Інгул, Софіївське водосховище.

УРОЧИЩЕ «ПОРОЖКИ»

Це - перепад у кристалічній породі, де низпадає річка Сагайдак. А на правому березі розкидані велетенські кам'яні брили.

СКЕЛЯ ПУГАЧ

Скеля з лівого берега Софіївського водосховища виглядає, як обличчя велета, з правого - знайдемо образ жінки з довгим волоссям.

РУКОТВОРНИЙ КАНЬЙОН

Каньйон, утворений вибухами, - частина Софіївського гідровузла, де тікає з «полону» р. Інгул, серед греблі та скельних порід.

ВОДОСПАД

Найбільший штучний водоспад Миколаївщини, де кристалічні брили та магія води зачаровують відвідувачів.

ПРИІНГУЛЬСЬКА САДИБА ТРОПІНИХ

Це - колишній маєток мирового судді Ново-Бузької та Миколаївської волостей Херсонського повіту - одна з найстаріших будівель Новобужжя.

ПІДВІСНИЙ МІСТ

Місток на тросах через р. Інгул із пішохідною частиною, укладеною дерев'яними дошками.

СКЕЛІ НАД ІНГУЛОМ

Низка ділянок парку, де на поверхню виходять кристалічні породи, формуючи мальовничі краєвиди на узбережжі водойм.

Кінбурнська коса - унікальна територія, що не має аналогів в Україні. Півострів, що обмивається з півночі Дніпровсько-Бузьким лиманом, із заходу - Чорним морем, з півдня Ягорлицькою затокою. Загальна довжина берегової лінії становить 71 км. Лісові масиви - залишки геродотівської Гілеї чергуються з ділянками недоторканого степу. На десятках дрібних озер і заток збираються до півмільйона водоплавних птахів. Тільки тут можна побачити унікальне поле диких орхідей. Тут розташований регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса» і три невеликих населених пункти (Покрова, Василівка, Покровське) з населенням 800 ос. Активно розвивається «зелений» туризм.

Таким чином, Миколаївська обл. володіє достатньою кількістю цінних рекреаційних ресурсів, які дозволяють задовольнити культурно-естетичні потреби вітчизняних та іноземних туристів, сприяють їхньому оздоровленню та відпочинку.

Заповідне урочище «Лабіринт», що знаходиться біля села Трикрати Вознесенського району, пов'язано з ім'ям Віктора Петровича Скаржинського. Місцевий поміщик, людина досить прогресивних для того часу поглядів, він прославився під час Вітчизняної війни 1812 року. Коли наполеонівські війська вторглись у Росію, Скаржинський на свої кошти сформував у Трикратах кінний загін ополченців з 200 чоловік і повів їх на війну із загарбниками. Волонтери Скаржинського відзначилися в походах 1812-1814 років.

Саме Скаржинський був піонером степового і полезахисного лісорозведення в наших краях. А почав він з того, що в 1819 році біля свого маєтку на обох берегах річечки Арбузинки розпланував Лабіринт. Ліс закладався десятки років із наполегливістю й упертістю. З усіх усюд, навіть із заморських країв, надходили до степового села саджанці.

Через Арбузинку Скаржинський поклав кладку з тесаного граніту, штучними дамбами перегородив плин, створив химерні ставки, водоспади. Тут нараховувалося 40 гребель. Вода зрошувала луги, на березі Арбузинки з'явилися багатий фруктовий сад, виноградник, плантація шовковиці. Уражав своєю розмаїтістю дендрарій - тут росло понад 200 порід дерев. А на 400 га був посаджений ліс, переважно дубовий. Він укоренився, прийшов через десятиліття до нас живим пам'ятником праці тисяч селян.

У Лабіринт попадаєш прямо із сільської вулиці. Найбільша цінність урочища, його основа і серцевина - дуби. Старі, високі й могутні. Їх 348, трикратських дубів, яким не менше 150 років. Кожний під номером, кожний узятий на облік і охороняється законом як пам'ятник природи.

Лабіринт рішенням обласної ради затверджений пам'ятником садово-паркового мистецтва місцевого значення. Під охорону узяті усі до єдиного старі дуби і 247 га лісового масиву.

Недалеко від Трикрат по обох схилах безіменної балки простягнулося на п'ять кілометрів ще одне урочище. Темним півколом цей масив охоплює село, немовби захищаючи від суховіїв це - Василева Пасіка. 252 га лісових угідь, закладених наприкінці XIX століття на берегах річки Арбузинки, знаходяться під охороною Вознесенського держлісгоспу. Тут ростуть дуби, осики. У центрі масиву звертають на себе увагу кілька суховерхих осик, суцільно обліплених пташиними гніздами. Це - єдина в наших степах колонія сірих чапель. Тут більше півсотні гнізд. Для наших місць колонія чимала. Чому чаплі облюбували цей куточок, неважко здогадатися. Поруч ставок, та й по балці вода тече, місцевість болотяна, а відтак, гарна кормова база. Навколо розкинулися поля, і восени легко піймати полівку тощо.

Для степової Миколаївщини ліс - велика рідкість і велике благо. По-перше, це - надійний заслін вітрам-суховіям, а відтак, неоціненна допомога хліборобам. По-друге, ліс серед степового роздолля, серед літньої спеки - острівець особливого мікроклімату, що приваблює і птахів, і звірів, і людей. Нарешті, лісовий оазис серед безкрайніх полів - краса неповторна!

Лісовий заказник державного значення «Рацинська дача», який розкинувся на 1782 га території Вознесенського району, один з таких оазисів. Раптово він виникає перед очима: високо у небо злетіли крони дубів, повіяло прохолодою. Це штучне насадження з'явилося в середині XIX століття завдяки працьовитості місцевих селян. Правда, старих дерев тут збереглося мало: дуже постраждав ліс у роки Великої Вітчизняної війни, коли кращі дуби окупанти зрізали для будівництва оборонних рубежів. Тут чимало привабливих куточків: кленовий і березовий гаї, галявина глоду. Водиться тут чимало живності: козулі та дикі кабани, фазани та куріпки, лисиці та куниці. Не дуже давно в «Рацинській дачі» з'явилися новосели - лань європейська, сімейство бізонів, цесарки. Оселилися тут ці екзотичні тварини стараннями хазяїв лісу - працівників найбільшого в області

Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський» створений 2002 року з метою збереження в природному стані ділянки долини р. Інгул з її типовими та унікальними природними комплексами, фрагментами незайманого степу, гранітними відслоненнями, водотоками, лісовими насадженнями та ін. Площа парку становить понад 3 тис га.

Тут гармонійно поєднуються річки Інгул, Березівка, Стовпова, Сагайдак, Софіївське руслове водосховище, виходи Українського кристалічного щита, лісові насадження та байраки.

Софіївське водосховище, навколо якого створено парк, - друге за розмірами в Миколаївській області, а Софіївський гідровузол - єдиний за своїм проектним рішенням. Тут розташований найбільший на Миколаївщині штучний водоспад. Сама водойма має статус гідрологічного заказника під назвою «Софіївське водосховище». А балка неподалік с. Пелагеївка є ботанічним заказником. Саме з неї розпочалося заповідання особливо цінних природних комплексів у Новобужжі та історія створення регіонального ландшафтного парку «Приінгульський».



Розділ 4. Характеристика культурно-історичних ресурсів

Памятки сакральної архітектури

Стара синагога у Миколаєві є однією із найстаріших іудейських культових споруд міста. Історія синагоги Євреї завжди складали чималу частину населення Миколаєва. 1819 рік для іудеїв міста став пам'ятним: почала будуватись перша синагога міста. На закладанні фундаменту майбутньої культової споруди був присутній відомий у ті часи військовий та політичний діяч, губернатор Севастополя та Миколаєва Олексій Грейг. У 1822 році нова синагога відчинила свої двері перед євреями. Згодом відкрилась ще одна синагога - хоральна (нині, на жаль, зруйнована) - тож першу синагогу почали називати «старою». Стара синагога не зачинялась 113 років: від часу відкриття та до 1935 року, коли радянська влада її зачинила. Навіть коли імператор Микола І своїм указом заборонив проживання євреїв у місті (1829), богослужіння у цій синагозі тривали. Тут молились солдати та моряки, які проходили службу в Миколаєві. До речі, за весь час дії цього імператорського указу, в місті не звели жодної нової синагоги.

Церква Святого Пантелеймона у Миколаєві розташовується на подвір'ї лікарні на вулиці Володарського. До Жовтневої революції храм носив назву Леонідо-Феодосійського. Історія церкви Святі Леонід та Феодосія - саме на їхню честь нарекла церкву її засновниця - Феодосія Віньйон, у дівоцтві - Орешникова. Пані Феодосія бачила, що більшість пацієнтів лікарні - православні. Деякі з них перебувають на лікуванні дуже довго і не мають змоги піти до храму, аби помолитися та відвідати богослужіння. У архівах зберігся лист пані Віньойон, де вона жертвує на цервку 10 000 рублів (до початку 1916 року на будівництво потратили понад 14 000 рублів). У цьому ж році пані Віньон помирає. Згідно з заповітом, її поховали у церковному склепі. Буремне 20 століття не оминуло Миколаїв. Війни, революції, радянська доба - все це призвело до знищення багатьох архівних документів. Ім'я благодійниці, Феодосії Віньйон, здавалось, назавжди кане у Лету. Але 8 травня 1992 року, коли проводились відновлювальні роботи у церкві Святого Пантелеймона, робітники випадково натрапили на склеп пані Віньйон.

Перша католицька церква у місті з'явилась в один час з Миколаєвом. Але лише через століття у місті височітиме римо-католицький костел Святого Йосипа. Історія костелу Храм почали зводити у далекому 1891 році за ініціативи настоятеля католицької парафії Никодима Черняховича. Проте дозвіл на будівництво був отриманий ще раніше - у 1880 році. Землю під будівництво міська влада надала безкоштовно. Безоплатно також був вимощений тротуар біля костелу, встановлені чавунні ліхтарі. Будівництво тривало п'ять років - до 1896 року. Архітектором став одесит Владислав Домбровський. Костел є яскравим зразком архітектурної еклектики: неоготики та неоромаського стилю. У храмі також встановили орган німецького виробництва. За часів радянської влади костел закрили (1934 рік), а саму будівлю передали у користування місцевому історико-краєзнавчому музею. Коли Миколаїв окупували німецькі війська, костел Святого Йосипа перетворили на бійню для худоби. Після війни храм передали будівельній організації під клуб. З 1956 року з костелу зробили Будинок культури. Хрести на вежах замінили п'ятикутними зірками. Приміщення розділили горизонтальною перегородкою. На другому поверсі знаходився великий зал, а на місці вівтаря був танцювальний майданчик. У 1992 році костел передали парафіянам.

Покровителем Миколаєва вважається Святий Миколай, і цілком зрозуміло, що Чудотворець тут особливо почитаємо. У місті є п`ять каплиць, названих його ім`ям, але найцікавіша, мабуть, зустрічає гостей по дорозі з Одеси, в мікрорайоні Варварівка. Особливість каплиці Миколи Чудотворця в Миколаєві Яскраво-синій купол каплиці виблискує в променях сонця і видний подорожнім здалеку. Але найцікавіше відкривається погляду вже з близької відстані: замість вікон ви побачите вітражі зі сценами з життя Святого Миколая. З боків храму зовні - чотири скульптури архангелів: Гавриїла, Михаїла, Уріїла і Рафаїла. Усередині храм так само неймовірно гарний, як і зовні. Стіни пофарбовані в пастельні і блакитні тони, на цьому тлі ви побачите образи Ісуса Христа, Богородиці і, звичайно ж, Святого Миколая. Денне світло, проникаючи через вітражі, робить атмосферу храму чарівної і урочистою - кольорові сонячні зайчики немов танцюють по стінах. У каплиці на Варварівці проходять обряди хрещення і вінчання. Ще один храм Варварівки - церква Михайла Тверського.

Собор Різдва Пресвятої Богородиці - головний храм Миколаєва і всього регіону в цілому. Розташувався він у центральній частині міста. З усіх збережених - це найстаріший собор у Миколаєві. Історія собору Різдва Пресвятої Богородиці Історія собору начитається в 1799 році, тоді була закладена перша кам`яна церква в ім`я Різдва Богородиці. Збудували її за рахунок пожертвувань місцевих купців, тому в народі її прозвали «Старокупеческой». Висота храму сягала 38 метрів, стіни її були потужними, виконані з ракушняка. Через майже 30 років храм був розширений. Собор Пресвятої Богородиці став справжнім центром духовного життя в місті. При ньому була відкрита недільна школа, де навчали не лише церковним законам, а й граматиці і арифметики. На початку 20 століття в історії собору настає чорна смуга. У 1920-му році були зняті і відправлені на переробку дзвони, дзвіниця і зовсім була знищена. У 1937 році ту почав функціонувати Будинок Червоної армії, після війни він був перейменований в Будинок офіцерів. Внутрішньо оздоблення собору також було знищено, фрески зафарбували фарбою, цінності вивезли, а саму площу собору поділили перегородками. У 1992 році храм знову повернули віруючим, тоді ж і почали проводитися активні реставраційні роботи. Спочатку був відновлений купол, на який в 1997 році встановили позолочений хрест. Пізніше провели капітальні роботи по відновленню дзвіниці. У 2000 році на дзвіницю був поміщений хрест, висота якого становить 3,5 метра і вагу - 340 кг. У наші дні кафедральний собор Різдва Пресвятої Богородиці є головним собором Миколаївської єпархії, центром духовного життя міста і одним з найбільш головних пам`яток архітектури.

До релігійних ресурсів крім матеріальних слід також віднести і духовні ресурси, такі як дива, які творяться в певних місцевостях, укріплюють вірян, а також благодать, яку відчувають віряни під час знаходження в святому місці. З даної точки зору унікальним є Миколаївський храм в с. Кулевча, де знаходяться багато святинь, які здатні дивовижно укріплювати віру православних християн. Тут знаходяться мироточтвий хрест, Казанська ікона Божої матері, біля якої на засохлих гілках лілії без води проростають живі квіти, Іверська ікона Божої матері, що кровоточить, Ікона Спаса Нерукотворного, що самооновилася, а також ікони цілителя Пантелеймона і мученика Георгія, образи яких відбилися на склі кіоту.

У місцевому болгарському храмі, якому вже більше 135 років, є інформація, що село Кулевча розташоване біля підніжжя уявного хреста. Тут знаходиться один з чотирьох поклінних хрестів, встановлених з благословення старців. Всього їх чотири в Україні - в Кулевча, Чорнобилі, Старому Почаєві і під Харковом.

Якщо з'єднати точки на карті країни, то виходить величезний хрест. І селище - його підніжжя. Усередині церкви є чудодійні ікони. Найбільш відома - ікона Казанської Божої матері. Відома ікона тим (КУЛЄВЧАНСЬКИЙ чудо), що навколо неї ростуть живі лілії, а бутони розпускаються на свято Трійці. Таке явище спостерігається лише в Греції на острові Кефолон.

Фортифікаційні споруди періоду Кримської війни 1853 - 1856 рр.

За планом генерала Е. І. Тотлебена навколо Миколаєва було побудовано лінію люнетів і батарей з метою захисту міста з суходолу. Ці укріплення включали наступні об'єкти:

· стіна навколо заводу ім. 61 комунара.

· перша батарея розташована в усті Інгулу. Вона прикривала прохід до Адміралтейства. Місце знаходження - мис ліворуч від сучасного мосту через Інгул.

· друга батарея розташована напроти Спаського рейду між Варварівкою і Великою Кореніхою на схилі балки. Зараз на цьому місті розташовані сади городян.

· третя батарея розташована на кінці Ліскової коси.

· четверта батарея розташована між Дідовою хатою і Малою Кореніхою, де Бугський лиман своїм фарватером наближається до правого берегу.

· п'яти кутовий редут з валом і рівчаком розташований біля Широкої Балки. Назва редуту - Кауфмановська батарея. Вулиця Старокрепостная у Широкій Балці упирається в цю батарею.

· Константинівська батарея - острів посеред лиману. На мису Малої Кореніхи ще одна батарея - допоміжна.

· батареї на Волоський та Руській косах. Далі укріплену лінію продовжували укріплення Очакова, Кінбурнської фортеці та блок-форта між ними (острів Первомайський).

· на острові Березань у часи правління Павла 1 було побудоване земляне укріплення, яке розташовувалося у північній частині острова. Під час Кримської війни Березань була захоплена десантом із англо-французької ескадри.

Замки та палаци Миколаївщини

Будинок Головного командира Чорноморського флоту в Миколаєві (також -- «адміральський будинок», «палац», «цірський палац», «палац для найвищих осіб», «адміральський палац») -- пам'ятка архітектури XVIII -- першої половини XIX століть^[1], побудована за проектом архітектора П. Нейолова. З 1794 по 1900 роки тут мешкали головні командири Чорноморського флоту, також тут була їхня канцелярія.

Миколаївська астрономічна обсерваторія (повна офіційна назва -- Науково-дослідницький інститут «Миколаївська астрономічна обсерваторія», НДІ МАО; первинна назва -- Обсерваторія Чорноморського флоту) -- астрономічна обсерваторія в місті Миколаєві, перший подібний заклад в Україні.

Музей суднобудування і флоту -- музей в Миколаєві. Його було створено і відкрито як музей на правах відділу Миколаївського обласного краєзнавчого музею у 1978 році.

Біосоціальні ресурси.

Історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорізького.

Центром паланки було урочище Гард на Бузі, нині м. Южноукраїнськ. Гард був дуже зручним місцем, який приваблював різних людей, але найбільше -- запорізьких козаків, що захищали південно-західні кордони Правобережної України.

На території Бугогардівської паланки знаходились зимівники в Соколах (сьогоднішній Вознесенськ), Вербовому, Балацькому,Мигії, Корабельному, Вовковому, Харсютиному й Громоклії.

Могили-склепи композитора, та етнографа М.М. Аркаса, засновника корабельні у м. Миколаєві М. Фалеєва

Могила-склеп вченого, винахідника і громадського діяча В.Н. Каразіна



Розділ 5. Особливості туризму Миколаївщини

5.1 Види туризму та їх характеристика

Активний туризм. Миколаївщина завжди відкрита для туристів, активного проведення часу, адже тут безліч неповторних історичних та духовних пам'яток. Ця місцевість славиться казково красивими лісами, мальовничими річками, унікальними заповідниками і природними ландшафтами. Щороку в цю область приїжджає близько десяти мільйонів туристів для того, щоб насолодитися цим чудовим і загадковим краєм.

Водний туризм. Миколаївщина - древня земля, благодатний південь України. Тут спекотний степ зустрічається з морем, терпкий запах чебрецю й полину змішуються з солоним рибним вітром морських просторів. Причорноморський степ пам'ятає бородатих скіфів, кіммерійських вершників "Українською Швейцарією" називають Мігею верхів'я річки Південний Буг, де пороги та скелі овіяні козацькими легендами про затонулу "Золоту карету". Українськи рафтери давно облюбували цей регіон для організуйте сплавів по Південному Бугу. З кожним роком зростає популярність активного відпочинку: рафтинг на Бузьких порогах, фотополювання в заповідних урочищах і плавнях, сплав на плотах, піші та кінні маршрути.

Пішохідний туризм. Пішоходний туризм дуже розвинений у Миколаєві та області. У пішохідній екскурсії можна побачити Миколаївський некрополь, зоопарк, штаб флоту різні собори й інше. Це місто не поступається іншим гідним містам у цьому питанні.

Промисловий туризм. Активно розвивається промисловий туризм. Для туристів організовуються екскурсії на Южно-Українську АЕС, ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» - найстарішу верф країни, тури по винних підвалах відомих виноробних господарств. Широку популярність здобули

Релігійний туризм. До 1917 року в місті було 45 церков. Серед них - православні церкви, католицький костьол, лютеранська кирха, єврейські синагоги. У храмах Миколаєва можна побачити чудотворні ікони і старовинні іконостаси, постояти у могил засновників церков (вони похоронені в підвалах храмів), помилуватися розписами стін у відроджуваних соборах.

Зелений туризм. Природа тут дивує гостей своїми унікальними творіннями, а саме - прекрасними каньйонами і річковими порогами. У Грушівку приїжджають не просто відпочити, а зайнятися активним туризмом і спортом. На високих скелястих схилах каньйону проводять свої тренування альпіністи. Порожиста і бурхлива річка вабить до себе любителів водного екстриму. Водний слалом по порогам Південного Бугу нічим не поступається по емоціям і враженням спуску по бурхливих високогірним річках. Тут сплавляються на байдарках і на рафтах. Цю природну водну трасу облюбували професійні спортсмени для проведення різних змагань.

Курортно - лікувальний та екотуризм. Миколаївська область нараховує близько 300 санаторно-курортних, оздоровчих, готельних закладів різних типів, які мають можливість за один сезон приймати понад півмільйона туристів і відпочивальників. Природно-кліматичні умови, потужні рекреаційні ресурси регіону сприяють розвитку санаторно-курортної сфери. На Чорноморському узбережжі Миколаївщини - розташовано зони відпочинку: Очаків, Рибаківка, Коблево та інші.

Основними природними рекреаційними ресурсами області є морські піщані пляжі завдовжки більш як 70 км, джерела мінеральної води з експлуатаційними запасами, запаси мулових лікувальних грязей, особливо Тилигульського і Бейкушського лиманів, озера Солоного.

Новий напрямок туризму - подієвий - набув свого розвитку на Миколаївщині. Він спрямований на залучення якомога більшої кількості відпочивальників до відвідування визначних місць і об'єктів природно-заповідного фонду області та популяризацію місцев.

Міжнародні туристичні фестивалі «Ольвія» та «Відпочивай активно!».

Серед останніх подій - проведення в м. Южноукраїнську відкритого міжнародного чемпіонату з техніки гірського туризму "Відпочивай активно!", приуроченого до Всесвітнього дня туризму, який відзначається 27 вересня. В ньому взяли участь 8 професійних команд та гості з інших регіонів України, а також Білорусії, Росії, Польщі - всього близько тисячі людей. Місце проведення змагань є унікальним, адже каньйон Південного Бугу по праву називають "Українською Швейцарією". Скелі висотою до 40 м і мальовничі пороги не залишать байдужими справжніх цінителів природи. Саме на цьому місці знаходився адміністративний центр Бугсько-Гардової паланки, найбільшої за розмірами серед восьми територіальних одиниць Запорізької Січі. Серед найпомітніших - відкриття сучасного аква-парку "Аттіка", міжнародні фестивалі - дитячої творчості "Золота лелека", грецької культури та туристичного відпочинку "Ольвія" та інші.

Фестиваль Mykolaiv River Fest - день Святителя Миколи Чудотворця (Літнього Миколая), що вважається покровителем Миколаєва. Фестиваль розкриває прекрасні можливості міста, має продюсерський центр. Відбуваються цікаві заходи: регата в честь Святого Миколая, історична реконструкція бою Чорноморської козачої флотилії, змагання з веслування, екстрим-авіашоу, майстер-класи, відкриття купального сезону, парад кораблів і суден. Анонсовано і перший в Миколаєві фестиваль електронної музики (Додаток Г).

Яскравими і неперевершеними є фестивалі повітряних зміїв. В селі Трихати під Миколаєвом відбувся перший Міжнародний фестиваль повітряних зміїв - «Tryhutty International Kite Festival». Для участі у фестивалі приїхали кайтери з декількох країн світу, в тому числі Франції, В'єтнаму, Італії, Німеччини, Туреччини та Польщі. Україну представляли кайтери з Херсона, Скадовська, Нікополя та Миколаєва. Туристи на такому фестивалі проводять час активно, весело та мають вражаючі емоції. (Додаток Б).



5.2 Основні туристичні центри та екскурсійні об'єкти

Місто Миколаїв адміністративний центр Миколаївської області. Місто назване на честь Святого Миколая - покровителя моряків. Саме в День Миколи війська російської імперії завоювали турецьку фортецю Очаків у 1788 році. Наступного року на Інгулі почали зводити місто, яке вирішили назвати на честь шанованого християнського святого.

Миколаїв - місто кораблів. Перший збудований тут фрегат називався не інакше як «Святий Микола».

Миколаїв має декілька власних рекордів. Тут є Інгульський міст - сьогодні він вже реконструйований та сучасний. Це перший міст в Миколаєві, що розташувався на злитті річок Інгул та Південний Буг. Міст розвідний, а його підйомна частина - найбільша в Європі.

Варварівський міст, що з'явився наступним, був збудований на місці переправи. Сьогодні це єдиний в Україні міст, розведення якого виконується горизонтально з поворотом на 90 градусів.

А ще тут знаходиться найдовша пішохідна вулиця в Україні. Це вулиця Радянська, що веде до набережної. Старі будинки тут поєднуються з новими. Тут - велика кількість кафе та магазинів. В кінці вулиці - Каплиця Святого Миколая. Раніше на її місці стояв собор, закладений самим Потьомкіним. Його ім'я згадаємо ще не раз, поки будемо говорити про місто кораблів.

Миколаїв має власні катакомби. І не прості катакомби, а цілу мережу підземних ходів а лабіринтів на 2-3, а може і більше ярусів.

На території Миколаївської обл. розташовані три розвинуті курортні зони відпочинку - Очаків, Рибаківка, Коблеве.

Смт. Очаків - кліматичний курорт. Санаторії й будинки відпочинку Очакова гарні для сімейного відпочинку. Піщані пляжі мають пологе дно й тягнуться уздовж усього узбережжя. Узбережжя цікаве унікальними природними об'єктами - піщаними косами, мальовничими обривами, балками, мілководними затоками, озерами й солончаками. Саме місто багате на визначні місця - музей Суворова, залишки турецької місцини Ачи-кале - крім цього, звідси легко потрапити на унікальну Кінбурнську косу, легендарний острів Майський (штучний острів, де знаходиться «база морських котиків») та ін.

На території Очаківського району розташовані 41 база відпочинку, 15 санаторно-курортних закладів.

Смт. Рибаківка розташований в екологічно чистому районі на березі Чорного моря в тихій, затишній бухті, з піщаними пляжами та теплим морем. Вздовж берега простягнулась широка смуга соснового лісу. Поряд знаходиться лікувальне грязе-сольове озеро Тузли. Аналіз грязей Тузли показав, що вони володіють сильними лікувальними властивостями. Грязелікування - це один з перспективних напрямків розвитку курорту. Море, ліс, степ та близькість сольового озера створюють унікальний мікроклімат, що сприяє оздоровленню дихальної та серцево-судинної систем організму.

В зоні відпочинку Рибаківка свої послуги відпочиваючим пропонують 65 баз відпочинку та пансіонатів. Приємному та комфортному відпочинку сприяє розвинута інфраструктура курортної зони. До послуг відпочиваючих магазини, ресторани, бари, кафе, дискотеки, кінотеатри, гральні зали, більярдні клуби, луна-парк, водні атракціони та пляжі. Організовуються різноманітні екскурсії. Працюють пошта, відділи зв'язку, ощадний банк, пункти обміну валюти.

Смт. Коблево - найвідоміший та найрозвиненіший курорт на Чорноморському узбережжі Миколаївської обл. На території розташовано 83 бази відпочинку.

Відпочинок у Коблево славиться своєю різномаїтністю, це кращий вибір для молодих й активних людей. На курорті багато зелені, значні хвойні масиви, регулярно влаштовуються екскурсії в Миколаїв, Одесу, Кишинів, Херсон, Ольвію, Асканію-Нову. Також на курорті пропонуються різноманітні види відпочинку і розваг, такі як: водні гірки, прогулянки на катерах, яхтах та водних мотоциклах, дитячі атракціони, молодіжні дискотеки та ін.

Але окрім основних курортних зон відпочинку на території Миколаївської обл. розташована велика кількість баз відпочинку.

На території Чорноморського узбережжя області розташовано 207 баз відпочинку.

На території Березанського району розташована 161 база відпочинку: с. Коблево - 82, с. Рибаківка - 61, с. Лугове - 13, с. Морське - 5.

На території Очаківського району розташовано 46 баз відпочинку: с. Чорноморка «Лагерна коса» - 17, с. Чорноморка - 21, с. Парутинне - 4, с. Покровка - 1, с. Покровське - 3.

Йде активне будівництво нових об'єктів. Слід відмітити, що якість та дизайн нових баз відпочинку відповідає європейським стандартам.

Найбільш повне й оптимальне задоволення туристських потреб здійснюється через розгалужену систему засобів розміщення, що проходять процедуру підтвердження відповідності міждержавним стандартам і правилам обов'язкової сертифікації готельних послуг та послуг харчування. У Миколаївській обл. (за даними органів статистики) працює 31 готель, з них у м. Миколаєві - 18.

5.3 Основні туристичні маршрути та їх характеристика. Заклади розміщення, харчування, дозвілля

Каньйони таємничої річки Мертвовод - Арбузинський та Актовський - це неймовірна атракція, яка була відома ще нашим далеким предкам, і ми зможемо присвятити їхньому дослідженню немало часу. Мертва вода, долина диявола - як тільки не називали і не називають цю місцину - ми самі вирішимо, яка із назв краще пасує цьому природному диву. А ще у цій мандрівці ми побачимо гранітну красу Південного Буга в національному природному парку "Бузький Гард" та за його межами; переправимось на паромі на правий бік Південного Буга й побачимо острови Великий і Малий Гард (щоправда лише з берега).

На правому березі Південного Бугу ми відвідаємо місце, де розташовувався страшний табір смерті у Богданівці, де фашисти знищили 55 тисяч євреїв.

Відомі й майже не відомі нікому атракції стануть окрасою і родзинкою нашої мандрівки: маєток героя війни 1812 року Скаржинського, величний водяний млин і пороги у Мигії - всім відомі об'єкти, але ми обіцяємо ще й об'єкти, які є справжньою інкогнітою.

Туристичний маршрут яким можна скористуватись у місті Миколаїв це - «Місто на Інгулі або легенди і таємниці старого Миколаєва».

Автобусно-пішохідна екскурсія по місту. На перший погляд - місто, як місто: суднобудівельні заводи, мости, причали, паркі. А якщо пройтися по старих вулицях, то можна упертися в кріпосну стіну. Провали в старих льохах і прямо посередині вулиць - це не вади містобудування, а всього-лише. загадкові, багатокілометрові, таємничі катакомби. Хто будував їх і навіщо, і свідками яких історій були кам'яні зведення? І золота карета, і клади яничар, і староєгипетський храм під стародавнім курганом, і багато що - багато що інше оживе у Вашій уяві.

...