Правила особистої гігієни під час занять фізичною культурою і спортом

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНО-УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Реферат

На тему: «Правила особистої гігієни під час занять фізичною культурою і спортом»

Виконав: студент ІІ курсу

групи ІПЗ - 20Д

Баклан Владислав

2021



План

Вступ

1. Предмет, цілі і завдання гігієни

2. Спортивна гігієна

3. Особиста гігієна

4. Догляд за тілом

5. Гігієна одягу та взуття

6. Гігієна спортивних споруд та обладнання

Висновок



Вступ

Гігієна - медична наука, яка вивчає вплив навколишнього середовища і виробничої діяльності на здоров'я людини і розробляє оптимальні, науково-обгрунтовані вимоги до умов життя і праці населення; складна, різнобічна наука, що охоплює всі сторони життєдіяльності людини, постійно змінюється і розвивається.

Гігієна, як і будь-яка інша наука, пройшла довгий шлях розвитку. Важливу роль у розвитку гігієни зіграли основоположники вітчизняної медицини С.Г. Зибелін і М.Я. Мудров, які узагальнили і розробили систему гігієнічних заходів з попередження багатьох хвороб, і основоположники вітчизняної гігієнічної науки Ф.Ф. Ерісман, В.Г. Хлопин та ін.

Основними завданнями сучасної гігієни є наукова розробка основ попереджувального і поточного санітарного нагляду, санітарного законодавства, обгрунтування гігієнічних заходів щодо охорони й оздоровлення навколишнього середовища, умов праці та відпочинку, охорона здоров'я дітей і підлітків, участь у розробці гігієнічних основ раціонального харчування, а також санітарна експертиза якості харчових продуктів і предметів побутового вжитку.

Знання гігієни необхідні для правильного рішення питань з попередження захворювань, підвищення працездатності та опору організму до несприятливих впливів навколишнього середовища.

Гігієна фізичної культури і спорту як галузь медичних знань і фізична культура як галузь педагогічної науки і практики вирішують спільні завдання - збереження і підвищення рівня здоров'я населення країни, всебічного фізичного розвитку підростаючого покоління і продовження активного довголіття. Знання та дотримання вчителем фізичної культури основних гігієнічних принципів, вимог та рекомендацій до організації занять фізичною культурою значно підвищують оздоровчу ефективність фізичного виховання.



1. Предмет, цілі і завдання гігієни

Згідно В.Л.Карпману, медицина - це система наукових знань і практичної діяльності, метою яких є зміцнення і збереження здоров'я, лікування та попередження захворювань, продовження життя людей.

Гігієна (від грец. Hygieinоs - приносить здоров'я) - одна з найстаріших галузей медицини, наука про збереження, зміцнення та підвищення індивідуального і суспільного здоров'я. Гігієна тісно пов'язана з санітарією.

Санітарія (від лат. Sanitas - здоров'я) - галузь охорони здоров'я, зміст якої охоплює розробку і проведення практичних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів.

Метою гігієни є первинна профілактика порушень здоров'я та виникнення різних захворювань у людини.

Предмет гігієни - це вплив різних факторів зовнішнього середовища, у тому числі фізичних навантажень, на функціональний стан організму людини, стан її здоров'я та працездатність.

У гігієні під зовнішнім середовищем розуміється комплекс природних, соціальних, побутових, виробничих та інших факторів, в яких протікає життєдіяльність (праця, навчання, відпочинок) людини.

Основні завдання гігієни:

- розробка профілактичних заходів, спрямованих на запобігання впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища на людину;

- підвищення стійкості організму людини до несприятливих впливів різних факторів навколишнього середовища;

- збереження і зміцнення стану здоров'я, фізичного розвитку, підвищення працездатності різних груп населення.

В даний час під навколишнім середовищем розуміється навколишня людини природна середа. У такому значенні цей термін використовується в міжнародних угодах. В останні роки в поняття «довкілля» включають елементи, складові і штучну, або антропогенну, середу - житлові будови, промислові підприємства та інші інженерні споруди.

Особливо на здоров'я людини впливає урбанізація. На думку А.Г.Ісаченко, в останні роки поряд із значним поліпшенням санітарного стану багатьох територій, зниженням багатьох інфекційних захворювань виникли нові хвороботворні (патогенні) чинники.

У гігієні організм людини і навколишнє його середовище розглядаються як нерозривне ціле, елементи єдиної системи «організм - зовнішнє середовище». Саме на основі вивчення особливостей впливу на організм людини різних факторів зовнішнього середовища розробляються конкретні гігієнічні рекомендації, санітарні норми і правила, що забезпечують створення сприятливих умов праці, побуту, відпочинку, занять фізичною культурою і спортом для різних категорій населення.

Гігієнічний норматив - це встановлене дослідженнями припустиме максимальне або мінімальне кількісне та (або) якісне значення показника, що характеризує той чи інший фактор середовища існування з позицій його безпеки та (або) нешкідливості для людини. Несприятливі зміни умов зовнішнього середовища, які перевишують за своїм рівнем і якістю пристосувальні можливості організму людини, можуть порушити сформовані в процесі онто-і філогенезу взаємини організму людини із зовнішнім середовищем і привести до формування у нього різних функціональних відхилень або тих чи інших патологічних процесів.

До основних несприятливих факторів зовнішнього середовища відносяться:

- різкі коливання метеорологічних факторів;

- забруднення повітря пилом та іншими забруднювачами;

- несприятливі побутові та виробничі умови;

- недоброякісна вода;

- тривале надмірне фізичне і психічне перенапруження;

- недостатній або надмірний рівень звичної добової рухової активності;

- нераціональне харчування.

Гігієнічні завдання вирішуються на основі використання комплексу специфічних гігієнічних засобів, які забезпечують первинну профілактику порушення індивідуального і суспільного здоров'я.

До основних гігієнічних засобів відносяться:

- поліпшення умов життєдіяльності;

- поліпшення умов і організації праці, навчання і відпочинку;

- раціональне харчування;

- оптимізація рухової активності;

- загартовування.

У гігієні при вирішенні приватних гігієнічних завдань використовується широкий комплекс різних методів дослідження. За час існування і розвитку гігієни в ній розроблено комплекс спеціальних методів дослідження зовнішнього середовища і його впливу на здоров'я населення.

2. Спортивна гігієна

Гігієна як галузь медичної науки включає в себе гігієну навколишнього середовища, гігієну харчування, гігієну дітей та підлітків, гігієну праці, радіаційну гігієну, військову гігієну, соціальну гігієну, гігієну фізичної культури і спорту.

Гігієна фізичної культури і спорту - це наука про вплив різних чинників, пов'язаних із заняттями фізичною культурою і спортом на здоров'я.

Основними чинниками, що впливають на організм, є:

- фактори зовнішнього середовища - умови, в яких протікають заняття фізичними вправами на уроках фізичної культури, заняттях оздоровчою фізкультурою, тренуваннях і змаганнях;

- організація та зміст занять фізичними вправами на уроках фізичної культури, заняттях оздоровчою фізкультурою і тренуваннях;

- обсяг, тривалість та інтенсивність фізичних навантажень при заняттях фізичними вправами на уроках фізичної культури, заняттях оздоровчою фізкультурою, тренуваннях і змаганнях;

- характер харчування на заняттях фізичною культурою, тренуваннях і змаганнях;

- технічне оснащення і стан спортивних споруд;

- екіпірування спортсменів.

На основі вивчення впливу різних факторів, пов'язаних із заняттями фізичними вправами, розробляються гігієнічні рекомендації, норми і правила, що забезпечують створення сприятливих умов для занять фізичною культурою і спортом, підвищення їх оздоровчої ефективності, а також підвищення загальної і спеціальної (спортивної) працездатності, рівня спортивних результатів за умови збереження і зміцнення здоров'я.

Цілі гігієни фізичного виховання і спорту - профілактика різних захворювань, пов'язаних з діями чинників фізичної культури і спорту на осіб, які займаються фізичними вправами, підвищення оздоровчої ефективності занять на основі створення оптимальних умов, організації та змісту занять фізичною культурою і спортом.

До основних завдань гігієни фізичної культури та спорту належать:

- розробка практичних заходів, спрямованих на попередження можливого несприятливого впливу різних чинників фізичної культури і спорту;

- поліпшення стану здоров'я, фізичного розвитку, підвищення загальної та спортивної працездатності осіб, які займаються фізичною культурою і спортом.

Ці завдання визначають виділення наступних розділів гігієни фізичної культури і спорту: гігієна планування, будівництва та експлуатації спортивних споруд; гігієна загартовування; гігієна харчування осіб, які займаються фізичною культурою і спортом; гігієна тренування в окремих видах спорту.

До числа основних гігієнічних засобів, що застосовуються в гігієні фізичної культури та спорту, відносяться:

- оптимізація умов, режимів, змісту, форм, засобів і методів фізичної культури і спорту;

- раціональне харчування;

- оптимізація фізичних навантажень в процесі занять фітнесними вправами;

- загартовування.

Найважливіша роль у здоров'ї окремої людини належить фізичній культурі та спорту як засобам поліпшення здоров'я і вдосконалення фізичного розвитку, які сприяють всебічному розвитку особистості, підвищують загальну неспецифічну стійкість (резистентність) організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Тільки за умови забезпечення достатнього обсягу та інтенсивності рухової активності, адекватності фізичного навантаження, раціонального харчування та режиму тренувальних занять, сприятливих умов проведення тренувань можна ефективно вирішити проблеми підвищення оздоровчої ефективності занять фізичними вправами.

Без дотримання відповідних гігієнічних норм і вимог у процесі занять фізичною культурою і спортом не можна забезпечити оптимальні умови для нормального фізичного розвитку, збереження і зміцнення здоров'я займаючись фізичними вправами, для підвищення спортивних досягнень.

3. Особиста гігієна

Особиста гігієна включає в себе: раціональний добовий режим, догляд за тілом і порожниною рота, гігієну одягу та взуття. Особливо воно важливо для студентів, тому що суворе їх дотримання сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню розумової й фізичної працездатності й служить запорукою спортивних досягнень.

Раціональний добовий режим створює оптимальні умови для діяльності й відновлення організму. В основі його лежить ритмічне й правильне чергування праці та відпочинку та інших видів діяльності.

Добовий режим повинен грунтуватися на законах про біологічні ритми. При правильному добовому режимі дня виробляється певний ритм функціонування організму, в результаті чого студенти можуть у певний час найбільш ефективно виконувати конкретні види робіт.

Основні правила організації добового режиму:

1)підйом в один і той же час;

2)виконання УГГ;

3)прийом їжі в один і той же час, не менше 3 разів на день (краще 4 - 5 разів на день);

4)самостійні заняття з навчальних дисциплін в однин і той же час;

5)не рідше 3 - 5 разів на тиждень по 1,5 - 2 години заняття фізичними вправами і спортом з оптимальним фізичним навантаженням;

6)виконання в паузах навчальної діяльності (3 - 5 хвилин) фізичних вправ;

7)щоденне перебування на свіжому повітрі (1,5 - 2 години);

8)повноцінний сон (не менше 8 годин) із засипанням і пробудженням в один і той же час.

4. Догляд за тілом

Гігієна тіла сприяє правильній життєдіяльності організму, сприяє поліпшенню обміну речовин, кровообігу, травлення, дихання, розвитку фізичних і розумових здібностей людини. Від стану шкірного покриву залежить здоров'я людини, його працездатність, опір різним захворюванням.

Шкіра являє собою складний і важливий орган людського тіла, що виконує багато функцій: захист внутрішнього середовища організму, виділення з організму продуктів обміну речовин, теплорегуляцію та ін.

У шкірі знаходиться велика кількість нервових закінчень, і тому вона забезпечує постійну інформацію організму щодо впливаючих на тіло подразниках. Підраховано, що на 1, см 2 поверхні тіла припадає близько 100 больових, 12-15 холодових, 1-2 теплових і близько 25 точок, що сприймають атмосферний тиск!

Всі ці функції виконуються в повному обсязі тільки здоровою, міцною, чистою шкірою. Забрудненість шкіри, шкірні захворювання послаблюють її діяльність, що негативно відбивається на стані здоров'я людини.

Основа догляду за шкірою - регулярне миття тіла гарячою водою з милом і мочалкою. Воно проводиться не рідше одного разу на 4-5 днів в душі, ванні або лазні. Міняти натільну білизну після цього обов'язково. Догляд за шкірою рук вимагає особливої уваги, так як на неї можуть потрапити патогенні мікроби і яйця гельмінтів, які потім будуть перенесені на продукти харчування і посуд. Особливо багато мікробів (близько 95%), що знаходяться на шкірі кистей, накопичується під нігтями. Після туалету і перед їжею необхідно мити руки з милом.

Систематичного догляду вимагають і ноги. Заняття босоніж, пітливість сприяють появі потертостей, місцевих запальних процесів і мозолів. Ось чому потрібно щодня мити ноги з милом, частіше міняти шкарпетки. Сухі мозолі слід своєчасно видаляти за допомогою пемзи, мозольного пластиру або мозольної рідини.

Каратист повинен берегти свої руки і ноги. При ударах і саднах руки і ноги слід лікувати. При великому ударному навантаженні слід використовувати губки і інші м'які прокладки з синтетичних матеріалів.

Догляд за волоссям передбачає своєчасну стрижку і миття. Неприпустимо використовувати для миття волосся господарське мило або синтетичні миючі засоби, призначені для прання білизни. Рекомендується користуватися туалетним милом або шампунем. При появі лупи жирне волосся 1-2 рази на місяць можна мити лікувальними шампунями.

Систематичний догляд за порожниною рота і зубами - одна з обов'язкових гігієнічних вимог. Через порожнину рота і через зіпсовані зуби проникають в організм хвороботворні мікроорганізми. Вранці, перед сном і після кожного прийому їжі необхідно протягом 2-3 хвилин ретельно чистити зуби пастою як із зовнішньої, так і з внутрішньої сторони. Зубну щітку потрібно направляти від ясен до зубів, а не навпаки і тільки вертикально. Під час їжі бажано уникати швидкого чергування гарячих і холодних страв. При появі зубного болю необхідно негайно звертатися до фахівця. Два рази на рік слід відвідувати зубного лікаря для профілактичного огляду.

5. Гігієна одягу та взуття

Спортивний одяг і взуття - це одяг і взуття, спеціально призначені для занять різними видами спорту. Вони є частиною індивідуального спорядження.

Спортивний одяг і взуття повинні забезпечувати сприятливі умови функціонування організму при інтенсивних заняттях фізичними вправами і спортом в різних метеорологічних умовах. При цьому повинні враховуватися також специфічні особливості видів спорту і правила змагань. Особливості конструкції одягу і взуття повинні не тільки враховувати спортивно-технічні вимоги, але й відповідати правилам гігієни.

Гігієнічні вимоги до спортивного одягу

Спортивний одяг повинен підтримувати оптимальну теплову рівновагу організму під час занять фізичними вправами і спортом, забезпечувати ефективну спортивну діяльність, захист від травм і механічних пошкоджень. Вона повинна бути легкою, зручною, не уповільняти рухів, відповідати по зросту і повноті. Сучасний спортивний одяг відрізняється великим ступенем прилягання до тіла, без припусків на свободу облягання, що пов'язано з кращими аеродинамічними властивостями.

Важливе значення мають теплозахисні властивості одягу, його гігієнічні властивості, а також гігієнічні властивості тканин, з яких він виготовляється (повітропроникність, паропроникність, випаровуваність, водоємність, гігроскопічність, гнучкість та ін.).

Теплозахисні властивості одягу залежать, насамперед, від теплопровідності тканин. Вона залежить від пористості, структури тканини, виду волокон та їх переплетення. У товстих і пухнастих тканинах між волокнами є багато пір, де затримується повітря, що є поганим провідником тепла. Такі тканини мають високі теплозахисні властивості. Наприклад, пористість вовни і фланелі становить 92, сукна - 89, вовняної ковдри - 88%. Ще більшою пористістю відрізняються "хутра». Хорошими теплозахисними властивостями володіють вироби з лавсану, нітрону, полівінілхлоридних волокон.

Теплозахисні властивості одягу багато в чому залежать від його покрою. Високими теплозахисними властивостями володіє крій типу «комбінезон», що представляє собою максимально замкнуту конструкцію. Манжети на рукавах, закритий комір, капюшон, пояс перешкоджають проникненню холодного повітря.

При низькій температурі повітря для посилення теплозахисних властивостей в одязі використовується кілька шарів. Чим їх більше, тим більше повітря в одязі, а значить, і теплопровідність менше.

Повітропроникність забезпечує підтримку теплового балансу з навколишнім середовищем і видалення вуглекислоти, вологи і шкірних виділень. Повітропроникність одягу забезпечує необхідну вентиляцію. При недостатній вентиляції погіршується самопочуття і працездатність. Доброю повітропроникністю володіють пористі і товсті вовняні, суконні, трикотажні тканини. Непогано пропускають повітря вироби з лавсану і хлорину. Низькою повітропроникністю володіють вироби з щільних бавовняних і лляних тканин, капрону і інших синтетичних волокон.

Паропроникність - здатність пропускати водяні пари як зсередини, так і зовні. Вона залежить від товщини і пористості матеріалу і повинна забезпечувати збереження нормального теплообміну і виділення газоподібних продуктів життєдіяльності.

Випаровування - здатність віддавати вологу шляхом випаровування. Більш швидко висихають тонкі і гладкі тканини. Шерсть втрачає воду повільніше, ніж бавовняна тканина, тому й менше охолоджує тіло. Цю властивість особливо важливо враховувати при спортивних навантаженнях в умовах високої температури повітря.

Водоємність - здатність матеріалу затримувати вологу. При намоканні одягу збільшується її теплопровідність. Теплопровідність змочених вовняних тканин зростає в 1,6-2,2 рази, а бавовняних - у 3-4 рази, тому одяг після дощу сильніше охолоджує тіло. Щільна білизна майже зовсім не пропускає повітря, а у трикотажу повітропроникність зменшується всього на 30%.

Гігроскопічність - властивість тканин адсорбувати на своїй поверхні пари з навколишнього повітря, поглинати піт і вологу. Це особливо важливо для забезпечення нормального теплообміну. Висока гігроскопічність матеріалів дозволяє поглинати піт з поверхні шкіри під час виконання спортивних вправ, одночасно зберігаючи на достатньому рівні теплозахисні властивості. Найвищою гігроскопічністю володіють вовняні тканини. Хорошу гігроскопічність мають і трикотажні вироби з натуральних волокон. Більшість синтетичних тканин (капрон, нейлон та ін) негігроскопічні.

М'якість або жорсткість тканини мають важливе гігієнічне значення. Ступінь жорсткості при згині оцінюється зворотною величиною - гнучкістю. Гнучкість тканин залежить від переплетення і щільності. Трикотаж володіє найбільшою гнучкістю, так як нитки полотна не фіксовані і рухливі відносно один одного. гігієна фізичний культура спорт

Застосування розріджених і ажурних трикотажних полотен значно покращує фізико-гігієнічні властивості спортивних виробів. Такі полотна мають кращу повітро-паропроникність, нижчу електризуємість.

Для спортивних виробів необхідний якомога більш м'який і гнучкий матеріал. До таких матеріалів відноситься біеластік. Ця нова тканина виготовляється з поліуретанових смол. Вона міцна, еластична, може розтягуватися майже на чверть своєї довжини, добре пропускає повітря. Біеластік - дуже легка тканина, костюм з неї важить всього кілька десятків грамів.

Зім'ятість - важлива властивість тканин. Вона відображає ступінь еластичності тканини, її здатність зберігати зовнішній вигляд після механічного впливу. Одяг, виготовлений з таких матеріалів, тривалий час зберігає первинний вигляд. Складки, які утворюються при зім'ятісті, не тільки погіршують зовнішній вигляд одягу, але і прискорюють її зношування, особливо на згинах. При експлуатації властивості матеріалів погіршуються. Це явище називають зношуванням. Опірність зношування є здатність матеріалу зберігати в процесі експлуатації незмінним свій зовнішній вигляд і. властивості, чи інакше зносостійкість.

До основних факторів зношування спортивних текстильних матеріалів слід віднести: фізико-хімічна дія поту, сонячних променів, миючих рідин, пральних порошків, хімчистки, нагріву та ін; механічне стирання, стомлення від багаторазових деформацій: розтягувань, зминання, вигинів та ін Найчастіше ці фактори діють в комплексі.

В даний час у спортивному одязі широко використовуються тканини з штучних волокон і синтетичних матеріалів. Синтетичні тканини відносно дешеві і володіють рядом цінних властивостей: легкістю, міцністю, стійкістю до різних впливів. Основними недоліками більшості з них є низькі гігроскопічність, і здатність електризуватися та інші.

Тканини з лавсану, нітрону, орлон по своїх теплозахисних властивостях, пружності і зовнішньому вигляду наближаються до шерсті, але вони малогігроскопічне. Вироби з капрону і нейлону мають високу міцність та еластичність. Однак вони погано вбирають вологу, а тому ускладнюють роботу потових і сальних залоз і можуть викликати роздратування шкіри. Тому такі тканини не рекомендується використовувати для білизни та іншого одягу, що має безпосередній контакт з тілом. Слід зазначити, що тканини з нейлону, капрону і віскози добре пропускають ультрафіолетові промені.

Сучасна спортивна одяг, як правило, виготовляється з еластичних тканин з високою повітропроникністю, добре всмоктують піт і сприятливих його швидкому випару.

Одяг фізкультурника і спортсмена зазвичай складається з майки, трусів, а також бавовняного або вовняного трикотажного костюма. Під час занять зимовими видами спорту застосовується спортивний одяг з високими теплозахисними і вітрозахисними властивостями. Зазвичай це бавовняну білизну, вовняний костюм або светр з брюками, шапочка. При сильному вітрі зверху надівається вітрозахисний куртка. Різні види спортивного одягу із синтетичних тканин рекомендується застосовувати лише для захисту від вітру, дощу, снігу і т. п. Негігієнічно користуватися спортивним одягом у повсякденному житті.

Гігієнічні вимоги до спортивного взуття

Гігієнічні вимоги до спортивного взуття в чому збігаються з вимогами до спортивного одягу. Спортивне взуття повинна бути зручною, легкою, міцною, м'якою та еластичною. Вона повинна мати гарну водотривкість, достатню вентилируемость, після зволоження не втрачати гнучкості і не змінювати форму і розміри. Спортивне взуття повинна відповідати погодним умовам і особливостям занять різними видами фізичних вправ і спорту.

Матеріали взуття повинні бути міцними, мати поганий теплопровідністю (для зимового взуття), хорошою повітропроникністю, захищати від вогкості, охолодження, обмороження і механічних впливів.

Конструкція взуття повинна забезпечувати своєчасне видалення продуктів розпаду з внутріобувного простору, тобто мати його достатню вентиляцію, що запобігає перегрівання стоп і пітливість.

Всі наведені гігієнічні вимоги взаємопов'язані і можуть бути об'єднані в одне комплексне вимога - конструкція і матеріал взуття при носінні повинні забезпечувати оптимальний мікроклімат навколо ніг людини: температура 21-33 °С, вологість 60 - 73% (у взуття з натуральної шкіри - 64,3 %), вміст вуглекислоти 0,8%.

Якщо гігієнічні властивості взуття незадовільні, що виділяється стопою волога не виводиться назовні, вона накопичується на поверхні стопи і всередині взуття, викликає намокання внутрішньої частини взуття, прилипання її до поверхні стопи, що призводить до розладу функцій потових залоз. Накопичення поту під внутріобувном просторі влітку може привести до перегрівання стопи, а взимку - до надмірного переохолодження.

Конструкція взуття повинна сприяти зняттю зарядів статичної електрики. Важливе значення має форма спортивного взуття. Вона повинна рівномірно облягати стопу, фіксувати її форму, не здавлювати м'які тканини стопи; не завдавати болю як в стані спокою, так і при русі; не обмежувати рухи в суглобах, а також забезпечувати максимальну свободу рухів.

Шкарпеткова частина спортивного взуття по довжині, ширині і висоті повинна створювати можливість вільного руху пальців. Подсводная частина взуття повинна відповідати поздовжнього зводу стопи і володіти амортизаційними властивостями. П'яткова частина взуття повинна створювати гніздо для п'яти, рівномірно її охоплювати, що забезпечує їй стійке положення.

Матеріали спортивного взуття повинні мати здатність приймати і зберігати форму стопи під впливом зовнішніх впливів без значних змін внутрішньої форми і зовнішнього вигляду.

Спортивне взуття повинна мати мінімальну масу, а її низ володіти амортизуючої здатністю, тобто послаблювати силу ударів при русі: при сприйнятті навантаження частина її поглинати, а частина розосереджувати за площею опори.

Вельми важливо повну відповідність взуття спортсмена розмірами стопи. Так, обмеження рухливості пальців стопи у взутті із звуженою шкарпеткової частиною призводить до великих зусиллям при бігу, зменшенню стійкості, до швидкого охолодження через порушення кровообігу (особливо взимку). Недостатня довжина взуття призводить до згинання пальців стопи, до натирання їх взуттям. У надмірно вільної взуття стопа втрачає стійкість, може піддаватися пошкоджень зв'язкового апарату і суглобів.

Нераціональна форма устілкової поверхні подсводной частини часто викликає хронічне стомлення м'язів, що підтримують склепіння стопи, що може призвести до плоскостопості, а недостатня амортизаційна здатність посилює струс організму спортсмена при бігу та стрибках.

Враховуючи специфіку середовища при заняттях деякими видами спорту, в багатьох конструкціях спортивного взуття застосовуються спеціальні захисні накладки, щитки і прокладки, жорсткі підносків, задники і підошви, амортизуючі прокладки. До підошов легкоатлетичної і футбольного взуття прикріплюються спеціальні шипи, у взутті для туристів і альпіністів застосовуються гумові або пластикові підошви з глибоким рифленням.

Для виготовлення спортивного взуття застосовуються різні матеріали: шкіра, її замінники, хутро, гума, тонкий брезент, парусина та ін Кращим матеріалом для верху взуття вважається натуральна шкіра. Вона міцна, досить м'яка й еластична, добре захищає від вогкості і механічних пошкоджень, малотеплопроводние, забезпечує необхідне випаровування поту, має здатність зберігати форму і розміри після зволоження і подальшого висушування. Гумове взуття менш гігієнічна, так як непроникна для повітря і сприяє потінню ніг.

Останнім часом у взутті все ширше використовуються деталі з синтетичних матеріалів (вона відрізняється м'якістю і міцністю). Так, замість гумової рифленої підошви в кедах ставляться термопластичні поліуретани, налагоджений випуск спортивного взуття з полівінілхлориду прямого литва з деталями, пріліта до текстильного верху. Для верху використовується також штучна шкіра на трикотажній основі, пориста шкіра для вкладних устілок. Широко застосовуються дубльовані матеріали з клейовим і вогневим методом дублювання, а також триплировані: капронова тканина, поролон і трикотаж на крохмалі, пасті, клеї. Останні також позначаються на гігієнічних властивостях взуття.

В якості Устілкові матеріалів застосовується спінений латекс, полівінілхлорид. Властивості Устілкові матеріалів далеко не байдужі для організму спортсменів, так як матеріал безпосередньо або через носок контактує з поверхнею шкіри стопи.

При конструюванні спортивно-ігровий і кросової взуття використовуються перспективні елементи конструювання, такі, як м'який валик, що поліпшує охоплення стопи, підкладка під язичок, яка робить його «каркасним» і знижує тиск з боку шнурівки, супинированні профільовані устілки, що підвищують амортизаційні властивості взуття.

Перспективним напрямком є використання для підкладки тканини з махрової поверхнею. При використанні клеєних дубльованих і триплировані матеріалів значно знижуються гігієнічні властивості верху, тому промисловості рекомендований інший спосіб дубляжу - латексний.

6. Гігієна спортивних споруд та обладнання

Спортивні споруди повинні відповідати встановленим санітарно-гігієнічним вимогам і нормам.

До гігієнічних вимог спортивних споруд пред'являються особливо високі вимоги, так як від їх санітарного стану залежить оздоровчий ефект занять фізичними вправами і спортом. Після здачі спортивної споруди в експлуатацію працівники санітарно-епідеміологічної станції та лікарсько-фізкультурних диспансерів, а також фахівці з фізичної культури і спорту повинні систематично проводити поточний санітарний нагляд цих приміщень. Зауваження та пропозиції представників органів санітарного нагляду записуються в санітарний журнал, який повинен бути на всіх спортивних спорудах. Крім того, на кожному спортивному об'єкті необхідно мати правила внутрішнього розпорядку, узгоджені з санітарно-епідеміологічною станцією. Відповідальність за недотримання санітарно-гігієнічних норм, правил утримання та експлуатації спортивних споруд несе адміністрація даної споруди. При порушення санітарно-гігієнічних норм і правил адміністрація притягується до відповідальності.

Гігієнічні вимоги до критих спортивних споруд. Спортивні приміщення (зали, манежі, плавальні басейни) можуть розміщуватися у спеціальних або входити до складу громадських будівель (навчальних закладів, клубів та ін.) Службові приміщення в спортивній споруді повинні бути взаємопов'язані таким чином, щоб забезпечувалося рух займаються в наступній послідовності: вестибюль з гардеробною для верхнього одягу - роздягальні чоловічі і жіночі (з душовими і туалетами) - спортивний зал. Детальний розміщення виключає зустрічні потоки руху одягнених і роздягнених спортсменів.

Важливе гігієнічне значення має внутрішня обробка приміщень. Стіни повинні бути рівними, без виступів і ліпних прикрас, стійкими до ударів м'яча і допускають прибирання вологим способом. Радіатори центрального опалення повинні бути розташовані в нішах під вікнами й укриті захисними решітками. Дверні отвори не повинні мати виступаючих наличників.

При фарбуванні стін слід враховувати ступінь відображення світла і вплив світла на психофізіологічні функції: зелений колір заспокоює і сприятливо діє на орган зору; помаранчевий і жовтий бадьорять і викликають відчуття тепла; червоний колір збуджує; синій і фіолетовий пригнічують. При використанні масляної фарби не рекомендується покривати нею стіни і стелі повністю, так як це перешкоджає природній вентиляції приміщення. Підлога має бути рівною, без вибоїн і виступів, неслизькою, еластичною, легко миючою.

Особливе гігієнічне значення має створення в залах оптимальних мікрокліматичних умов: температура повітря повинна підтримуватися на рівні +15 (С, відносна вологість - 35-60%, швидкість руху повітря - 0,5 м / с. У залах для боротьби і настільного тенісу швидкість руху повітря не повинна перевищувати 0,25 м / с, а в душових, роздягальнях і масажних - 0,15 м / с. Для забезпечення необхідного повітрообміну передбачається пристрій центральної припливно-витяжної вентиляції з розрахунком на подачу зовнішнього повітря не менше 80м3 на годину на одного займається і 20м3 на годину - на одного глядача. Якщо немає такої можливості, влаштовується децентралізована штучна вентиляція з максимальним провітрюванням приміщень через фрамуги і кватирки.

Спортивні зали повинні мати по можливості пряме природне освітлення; штучне освітлення в залах здійснюється світильниками розсіяного або відбитого світла. Освітлення має бути рівномірним і забезпечувати необхідний рівень горизонтальної та вертикальної освітленості відповідно до встановлених норм.

Медичний пункт розміщують в безпосередній близькості від спортивного залу. На видних місцях повинні знаходитися вказівні стрілки, що показують розташування медичного пункту. Обладнання та інвентар спортивних залів повинні бути справні і відповідати певним стандартам по формі, вазі і якості матеріалів. До них також пред'являється ряд гігієнічних вимог, спрямованих на попередження спортивних травм, усунення забруднення повітря пилом, відповідність снарядів віку котрі займаються. Все це створює умови для нормального навчально-тренувального процесу. У спортивних залах необхідно щодня проводити вологе прибирання, а один раз на тиждень - генеральне прибирання з миттям підлог, стін і чищенням обладнання.

Особливий санітарно-гігієнічний режим встановлюється для штучних критих плавальних басейнів. Температура повітря в них може коливатися від +24 (до +27 (С, води - від +26 (до +29 (С (повітря завжди повинен бути на 2-3 (вище температури води). Вода повинна задовольняти вимогам, що пред'являються до питної. З цією метою кожні 2 години беруться проби води, які досліджуються в лабораторії.

Для попередження можливого забруднення води в басейн допускаються тільки особи, які пройшли попередній медичний огляд. У критих спортивних спорудах категорично забороняється палити, а також займатися не в спортивній формі.

Гігієнічні вимоги до відкритих спортивних споруд. Ці споруди, розташовувані на відкритому повітрі, можуть бути окремими або комплексними. Відкриті площинні спортивні споруди повинні мати спеціальне покриття з рівною і нековзною поверхнею, що не пилять в суху пору року і не містить механічних включень, що можуть призвести до травми. Трав'яне покриття (зелений газон), крім того, має бути низьким, густим, морозостійким, стійким до витоптування і частої стрижці, а також до посушливої і дощової погоди. Покриття повинне мати ухили для відводу поверхневих вод. На території відкритих спортивних споруд необхідно спорудити фонтанчики з питною водою (радіус обслуговування не більше 75 м). Туалети повинні розташовуватися на відстані не більше 150 м від відкритих спортивних споруд. При проектуванні системи штучного освітлення на майданчиках для спортивних ігор необхідно забезпечити оптимальну освітленість не тільки поверхні самого майданчика (горизонтальна освітленість), але і простору в межах польоту м'яча (вертикальна освітленість). Освітлення має бути рівномірним.



Висновок

Значного розквіту гігієна досягла в наші дні. В даний час в країні існує ціла система гігієнічних установ різного типу: науково-дослідні інститути, санітарно-гігієнічні лабораторії, санітарно-епідеміологічні станції.

Впровадження в життя гігієнічних вимог здійснюється шляхом санітарного нагляду, спрямованого на оздоровлення законодавства.

За своєю природою гігієна - наука, головне її завдання - запобігти шкідливому впливу на організм людини яких-небудь несприятливих факторів.

Важливим розділом гігієнічної роботи є диспансеризація. Так називається активне спостереження медичних працівників за здоров'ям різних груп практично здорових людей з метою попередження або своєчасного виявлення в них захворювань і направлення їх у разі потреби на лікування, не чекаючи, поки людина відчує себе хворим і звернеться за медичною допомогою. Зокрема, диспансеризація проводиться серед дітей, що готуються до вступу до школи. Профілактичний огляд дітей різними фахівцями - педіатрами, окулістами, отоларингологами, психоневрологами та іншими лікарями проводиться для того, щоб своєчасно виявити можливі відхилення в стані здоров'я дітей і до моменту надходження в школу повністю їх вилікувати, інакше нездоров'я перешкодить їм успішно навчатися.

Держава піклується про здоров'я громадян, про створення найкращих умов для їх життя, праці, побуту. Підкреслюється, що дбайливе ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших членів суспільства є обов'язком кожного громадянина нашої країни. І це абсолютно справедливо. Справа в тому, що створювані державою сприятливі умови для життя людей самі по собі ще не можуть забезпечити високого рівня їхнього здоров'я. Важливо те, як самі громадяни ставляться до свого здоров'я, чи володіють вони санітарною культурою, необхідними гігієнічними навичками. Що з того, наприклад, що людина працює в чистому, добре вентильованому й добре освітленому приміщенні, що на цьому підприємстві правильно організоване харчування працюючих і т. д., якщо ця людина не вважає за необхідне чистити зуби, стежити за чистотою тіла й одягу, дотримувати правильний режим праці та відпочинку, уникати таких шкідливих речовин, як алкоголь і нікотин.

Особливо близькі гігієні дві інші науки про людину - анатомія і фізіологія. Анатомія вивчає будову й форму тіла, окремих органів і тканин; фізіологія - життєдіяльність організму в цілому, а також окремих органів і їх систем.

При цьому відомості, що добуваються різними іншими науками, гігієністи оцінюють у світлі знань про людину, одержуваних анатомією і фізіологією.

Размещено на Allbest.ru

...