Сучасні вимоги до розвитку гнучкості у художній гімнастиці

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського, Львів, Україна

Сучасні вимоги до розвитку гнучкості у художній гімнастиці

Валентина Сосіна, Ірина Руда

Abstract

Modern requirements for flexibility development in rhythmic gymnastics

Valentyna Sosina, Iryna Ruda

Objective. To distinguish risk factors of locomotorium injuries and disorders in rhythmic gymnasts in the aspect of modern requirements for flexibility development.

Methods. Theoretical analysis and generalization of data of scientific and methodical literature, video analysis, methods of mathematical statistics.

Results. The study shows that performance of most elements of different structural groups requires a high level of flexibility, which may be one of the risk factors for locomotorium injuries and disorders. In the course of long-term training functional specialization of the lower extremities and body side is formed in the gymnasts, which may lead to an imbalance in the development of physical capacities and become one of the reasons for posture deviations. Ways to eliminate risk factors are suggested.

Conclusions. The risk factors for locomotorium injuries and disorders associated with irrational, excessive or uneven flexibility development in female gymnastics are highlighted. It is suggested to use traditional and specific means and methods for developing flexibility, as well as a set of preventive measures.

Keywords: rhythmic gymnastics, flexibility, injuries, disorders, locomotorium.

Сучасні вимоги до розвитку гнучкості у художній гімнастиці

Валентина Сосіна, Ірина Руда

Анотація

Мета. Виділити фактори ризику виникнення травм і порушень опорно-рухового апарату спортсменок у художній гімнастиці в аспекті сучасних вимог до розвитку гнучкості.

Методи. Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури, відеоаналіз, методи математичної статистики.

Результати. Проведене дослідження свідчить про те, що виконання більшості елементів різних структурних груп вимагає високого рівня гнучкості, що може бути одним із факторів ризику виникнення травм і порушень опорно-рухового апарату. В процесі багаторічного тренування у гімнасток формується функціональна спеціалізація нижніх кінцівок і сторони тіла, яка може призвести до дисбалансу в розвитку фізичних якостей, стати однією з причин відхилень у поставі. Запропоновано шляхи усунення факторів ризику.

Висновки. Виділено фактори ризику виникнення травм і порушень опорно-рухового апарату, що пов'язані з нераціональним, надмірним або нерівномірним розвитком гнучкості у спортсменок, які займаються художньою гімнастикою. Запропоновано використовувати традиційні та специфічні засоби і методи розвитку гнучкості, а також комплекс профілактичних заходів.

Ключові слова: художня гімнастика, гнучкість, травми, порушення, опорно-руховий, апарат.

Постановка проблеми

Аналіз сучасних тенденцій розвитку складнокоординаційних видів спорту (художня і спортивна гімнастика, спортивна акробатика, фігурне катання, синхронне плавання та ін.) свідчить, що вимоги до прояву гнучкості спортсменів стають дедалі більшими. Без відповідного розвитку рухливості у суглобах спортсмени не можуть засвоїти та відтворити раціональну техніку виконання змагальних вправ, проявити віртуозність і виразність. Ще зовсім недавно представники цих видів спорту демонстрували помірну амплітуду виконання різних вправ, тепер вона зросла до максимального рівня, особливо у кульшових, плечових і надп'ятковогомілкових суглобах, а також у хребті. У сучасному спорті з'явилися терміни «гіпермобільність», «надгнучкість», «екстраординарна гнучкість» і навіть «патолого-анатомічна гнучкість», які раніше використовували переважно у медицині [1, 2, 4]. Згідно з даними Ф. Л. Доленко [2], перед спортсменами ставиться завдання досягнення такого розмаху рухів, які неможливі без радикальної зміни конфігурації суглобових поверхонь, розмірів зв'язок, площі хрящового покриття.

Значення гнучкості як фактора, що зумовлює якісне виконання вправ у спорті, вивчалося рядом авторів [1-6 та ін.]. На їх думку, адекватний рівень гнучкості сприяє оптимізації процесу засвоєння вправ та реалізації ефективного виконання рухів. Високий рівень гнучкості дозволяє спортсменам показати легке, плавне виконання елементів, проявити високу координацію і загальну свободу рухів, а також здійснювати якісний самоконтроль. У складнокоординаційних видах спорту гнучкість необхідна не лише як біомеханічна особливість раціональної техніки виконання вправ, але й як естетичний компонент виконавчої майстерності [5, 6]. Водночас невідповідний розвиток гнучкості ускладнює і сповільнює процес засвоєння рухових навичок, призводить до неправильної техніки виконання вправ, обмежує прояв силових та координаційних здібностей, знижує економічність роботи, підвищує імовірність отримання травм опорно-рухового апарату [2, 4-6].

Таким чином, з одного боку, автори стверджують, що в складнокоординаційних видах спорту існує оптимальний діапазон гнучкості, який сприяє досягненню бажаного результату [1, 2, 4, та ін.], а з іншого, відмічають, що недостатній або надмірний розвиток рухливості у суглобах призводить до травм і порушень опорно-рухового апарату [3, 5-8]. При цьому слід зазначити, що кожному виду спорту властивий свій рівень прояву оптимальної рухливості у певних суглобах, розвиток якого досягається специфічними засобами і методами. Серед представників сучасних складнокоординаційних видів спорту найбільші діапазони рухливості у суглобах зареєстровані у спортсменок, які займаються художньою гімнастикою [5-7].

Мета дослідження визначити фактори ризику виникнення травм і порушень опорно-рухового апарату спортсменок у художній гімнастиці в аспекті сучасних вимог до розвитку гнучкості.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури, відеоаналіз, методи математичної статистики.

Результати дослідження

Надмірний прояв гнучкості є однією з особливостей сучасної художньої гімнастики, що задекларовано у правилах змагань з цього виду спорту. Аналіз правил змагань свідчить, що 78,4 % елементів різних структурних груп необхідно виконувати з максимальною амплітудою (рис. 1) [5, 6].

У результаті відеоаналізу 100 композицій найсильніших гімнасток світу, виконаного на матеріалах чемпіонатів і кубків світу та Європи (2016-2017 рр.), було виділено 4800 елементів різних структурних груп, з яких 90,3 % становлять елементи з переважним проявом гнучкості, з них: 38,5 % стрибків, 35,2 % рівноваг, 26,3 % поворотів. Слід зазначити, що, згідно з вимогами правил змагань з художньої гімнастики, елементи різних структурних груп з великою амплітудою рухів розподілені в композиціях спортсменок високого класу приблизно рівномірно (рис. 2).

Найбільша кількість елементів, правильна техніка виконання яких зумовлена великим діапазоном рухливості у суглобах, зареєстрована у структурних групах «стрибки» і «рівноваги». При цьому для виконання 83,7 % стрибків, 46,6 % поворотів і 44 % рівноваг необхідно показати великий діапазон рухливості у кульшових суглобах і хребті, а понад половину включених у композиції гімнасток поворотів і рівноваг вимагають дуже великої амплітуди рухів у кульшових суглобах (табл. 1).

Відеоаналіз композицій гімнасток високого класу з покадровим їх розшифровуванням дозволив зареєструвати окремі положення тіла, в яких діапазон активної рухливості у кульшових суглобах становив від 220 до 250 град., пасивної рухливості 240-250 град. При цьому максимальні діапазони активної рухливості, які вдалося зареєструвати, становили під час виконання стрибків 220-240 град., рівноваг 200-230 град. [5, 6].

У проаналізованих композиціях найсильніших гімнасток світу чітко простежується тенденція до асиметричного виконання елементів з переважним проявом гнучкості, що призводить до вузької функціональної спеціалізації домінуючої і недомінуючої ноги або сторони тіла. Згідно з отриманими даними, права нога є домінуючою під час виконання махових рухів уперед і в сторону, а ліва нога відштовхування, махів назад та опорної функції. Чітко виражена функціональна спеціалізація нижніх кінцівок і сторони тіла, яка постійно закріплюється протягом багаторічного тренування в художній гімнастиці, може призвести до дисбалансу в розвитку окремих фізичних якостей, стати однією з причин відхилень у стані постави та інших порушень з боку опорно-рухового апарату. З підвищенням спортивної майстерності кількість елементів з великою амплітудою рухів суттєво не збільшується (р < 0,05), проте значно ускладнюються способи їх виконання, що призводить до збільшення навантаження на опорно-руховий апарат.

Встановлено, що екстраординарний, перебільшений розмах рухів у суглобах є одним з факторів ризику виникнення травм і порушень опорно-рухового апарату. Особливо це проявляється в умовах великих фізичних навантажень, стресових ситуацій, невідповідного розвитку фізичних якостей, дисбалансу у показниках сили і гнучкості симетричних половин тіла, великої різниці між показниками активної та пасивної гнучкості (дефіциту активної гнучкості), незбалансованого харчування та ін. [1,5, 7, 8].

ТАБЛИЦЯ 1 Кількість елементів з великою амплітудою рухів різних суглобів у композиціях найсильніших гімнасток світу, %