Напрями розвитку кадрового забезпечення туристичного бізнесу як складова регіональної економічної безпеки

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАПРЯМИ РОЗВИТКУ КАДРОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ ЯК СКЛАДОВА РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Кальченко С.В.,д.е.н, проф., ЄременкоД.В., д.е.н., доц., Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного

Анотація

Ключові слова: економічна безпека, кадрова безпека, туристична діяльність, регіональний розвиток, професійні компетенції, кваліфікований персонал.

Directions of development of human resources of tourism business as a component of regional economic security

Kalchenko S. V., Doctor of Economics, prof.

Yeremenko D.V., Doctor of Economics, Ass. Prof.

Dmytro Motornyi Tavria State Agrotechnological University

Abstract

Keywords: economic security, personnel security, tourism, regional development.

Систематизація включає дослідження більше 150 чинників самого широкого спектра. Найбільше значення в даному контексті має той факт, що дослідження залежності економічної безпеки і економічного росту не проводилися.

Метою статті є доведення гіпотези існування залежності між рівнем економічного росту та рівнем економічної безпеки України.

Виклад основного матеріалу. З 2010 р. Державний комітет статистики наводить вартісні дані у постійних цінах 2016р. Для виключення викривлень даних розглянемо динаміку цікавих нам економічних показників за період 2010-2018 рр. Економічний ріст України з 2011 р. демонстрував стрімке падіння до 2015р. і в 2018р. тільки наблизився до рівня 2010р. (рис.1).

Рис. 1. Динаміка економічного росту України за період 2010-2018рр., %

Комплекс факторів такої від'ємної динаміки з 2014 р. (зокрема світова економічна криза, нестабільна внутрішня політична ситуація, агресія Російської Федерації, анексія Криму та Донбасу) є очевидним за своєю спрямованістю дії, але не розкривають структуру свого впливу на економіку. Особливо якщо взяти до уваги, що для країн, що розвиваються темпи економічного зростання на рівні 3-5% від початку неприйнятні і того факту, що їх падіння почалося ще в 20112012 роках. Оцінка зміни валового внутрішнього продукту України та валової доданої вартості за видами економічної діяльності в абсолютному та відносному вираженні дозволяє це зробити у загальному вигляді (табл. 2).

Актуальність теми

За сучасних умов спостерігається зростання ролі туристичної галузі як складової підприємницького середовища України, а також фактору сприяння соціально-економічного розвитку на рівні регіонів. В сільській місцевості курортних зон даний вид діяльності являє собою одну з привабливих форм самозайнятості для місцевого населення, засіб забезпечення прийнятного рівня доходів та аргумент проти зміни місця проживання. На державному та регіональному рівнях останнім часом активно приймаються відповідні нормативні акти, метою яких проголошується сприяння розвитку туристичного бізнесу в усіх його аспектах, зокрема в сфері сільського зеленого туризму. Разом із цим слід відмітити, що процес практичної реалізації декларованих цілей не завжди відповідає поставленим завданням.

Значною мірою дана ситуація обумовлюється невирішеністю не тільки організаційних, а й кадрових питань. Туристичний бізнес має принципові відмінності від інших напрямів підприємницької діяльності, що передбачає обов'язкову наявність належних професійних компетенцій у осіб, які виявили бажання відповідної самореалізації. Дані обставини обумовили актуальність обраної теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Слід зазначити, що питання кадрового забезпечення регіонального туризму в контексті економічної безпеки знайшли своє відображення в працях вітчизняних та закордонних науковців. Так зокрема роль туристичного бізнесу як соціально-економічного фактору регіонального розвитку розглядалася в роботах вітчизняних та закордонних науковців. В працях J. Grynchuk та I. Romaniuk [8] досліджено особливості забезпечення ефективного функціонування сільського зеленого туризму на рівні регіонів. Доведено необхідність розширення асортименту рекреаційних послуг, оптимізації форм та методів використання наявного потенціалу навколишнього природного середовища. P. Szyja [12] розглядала особливості державної політики що забезпечення ефективного розвитку галузей «зеленої економіки» в межах національної господарської системи.

R. Remeikiene та L. Gaspareniene [11] досліджували перспективи розвитку зеленої економіки на базі сімейних форм аграрного виробництва. Ними доведено наявність економічних та соціальних перешкод, що стримують процес зростання чисельності зелених ферм в Литві. В результаті досліджень обґрунтовано необхідність формування системи нефінансової підтримки даного сегменту аграрного виробництва. Вказується на особливу роль інформаційного забезпечення як фактору сприяння конкурентоспроможного функціонування зелених ферм.

Разом із цим, на нашу думку, потребують додаткового вивчення питання кадрового забезпечення національного туристичного бізнесу в масштабі регіону, враховуючи як галузеву специфіку даного виду діяльності, так і загальний стан та основні тенденції функціонування економічної системи України.

Метою статті є розробка та обґрунтування напрямків забезпечення системи підготовки кадрів для сфери регіонального туризму в контексті підвищення рівня регіональної економічної безпеки.

Основні результати дослідження

Однією із складових дефініції «економічна безпека» є безпека кадрова, метою якої є запобігання та протидія загрозам, що можуть заподіяти шкоду персоналу як основному ресурсу підприємства, а також управління персоналом з метою ефективного використання його потенціалу та запобігання загроз з боку самого персоналу. [6]

Значущість кадрового забезпечення як фактору ефективного розвитку туристичного бізнесу за сучасних умов обумовлюється наступними обставинами.

І.Домінування принципів моделі інформаційної економіки як базових для функціонування господарських систем розвинених країн світу на сучасному етапі. Для неї зокрема характерно зростання значущості нематеріальних факторів економічної діяльності, зокрема підвищення ролі інтелектуальної складової в організації та управлінні економічними процесами.

Характеризуючи сучасну роль інформаційних ресурсів, В.Іноземцев, зокрема відмічає їхні наступні властивості:

- інформація та знання перетворюються на стратегічний актив будь-якого підприємства;

- поєднання стрімкого удосконалення технічних параметрів інформаційних продуктів та їх здешевлення;

- галузі, де створюються нові знання, стають базовими для економік розвинених країн світу;

- формування на основі інформаційного капіталу нової соціальної реальності. [3]

Дані особливості значною мірою трансформують саму систему ведення підприємницької діяльності, прискорюючи процес прийняття та реалізації господарських рішень. При цьому слід зазначити, що надзвичайно важливу роль відіграє система освіти в усіх її складових. Від того, наскільки креативна та адаптивна особистість буде сформована в системі середньої, спеціальної та вищої школи, залежить конкурентоспроможність відповідних галузей національної економіки. Однак це, в свою чергу, потребує якісних трансформацій в організації процесу передачі знань під час навчання.

На думку Е.Тофлера, для створення супе- ріндустріальної освіти, в першу чергу, слід визначити альтернативні уявлення щодо майбутнього: визначити, які види робіт, професій та схильностей будуть потрібними, які форми отримає родина, які людські взаємовідносини будуть домінувати, які проблеми морально-етичного плану виникатимуть, яка техніка нас оточуватиме та з якими організаційними структурами прийдеться мати справу[4].

В свою чергу, досягнення даної мети відповідно до сфери туризму передбачає обов'язкове врахування особливостей ведення підприємницької діяльності в даному сегменті національної економіки. Треба відзначити, що характер організації господарських процесів, рівень техніко-технологічного забезпечення відповідним чином визначає принципи побудови структури освітніх програм та послідовність їхньої практичної реалізації.

2. Галузева специфіка туристичного бізнесу. Принципова відмінність даного напряму економічної діяльності від інших форм надання послуг, зокрема, полягає у поєднанні інтегрованої мети (рекреація клієнта) та наявності багатьох видів підприємницької активності (індустрія розваг, виробництво продуктів харчування тощо), консолідовану взаємодію яких необхідно забезпечити.

Зазначені особливості повною мірою відповідають принципам організації бізнесу для постіндустріального середовища. Зокрема Дж. Гелбрейт, аналізуючи специфіку прийняття організаційно-управлінських рішень в даних умовах, вказує на роль творчих груп, які формуються задля досягнення окремої мети і включають в себе виключно інформованих по даному питанню фахівців. В подальшому зазначені групи можуть само ліквідовуватися або продовжувати своє функціонування.[1]

Багатогалузевий характер туристичного бізнесу за самою своєю сутністю передбачає необхідність організації плідної співпраці представників різних видів діяльності під час реалізації того чи іншого проекту. Дані обставини обумовлюють обов'язковість наявності відповідних знань та практичних навичок у майбутніх фахівців, які вирішили присвітити себе цьому виду рекреаційної діяльності.

Окремо слід зазначити обов'язкову наявність елементів природного (культурного) середовища як невід'ємної складової надання туристичних послуг. У первісному вигляді туризм взагалі являв собою певну подорож, мандрівку, кінцевою метою якої було отримання нових відчуттів, причому сам процес мав відбуватися у розважальній формі. Відповідно набуття нової позитивної інформації могло відбуватися або переважно під час подорожі, або після прибуття до місця рекреаційного відпочинку.

Однак в будь-якому випадку надання рекреаційних послуг мало обов'язково відбуватися при залученні (в той чи інший спосіб) елементів культурної спадщини, елементів природного середовища тощо. Ця умова залишилася справедливою і нині, проте слід вказати на певні суттєві зміни, які мають місце у теперішній ситуації. Внаслідок якісних організаційно-технологічних змін сучасної індустрії розваг за рахунок активізації науково-технічного прогресу набула поширення практика створення альтернативних рекреаційних зон. Їхнє природне та (особливо) культурно-інформаційне підґрунтя може мінімальне корелювати із навколишнім середовищем.

В результаті абсолютно нормальним є виникнення у селищній місцевості Веселівського району Запорізької області туристичної локації «Маленька Японія» або «Маленька Італія», де відвідувачі матимуть змогу в розважальній формі ознайомитися із культурою зазначених країн, почастувати їхні страви тощо. За цих умов спостерігається підвищення рівня вимог до фахівців в сфері туризму щодо їхніх креативних здатностей, а також вмінь реалізовувати відповідні проекти на практиці згідно соціально-економічних умов конкретного регіону.

3.Особливості становлення та розвитку сфери національного туризму за сучасних умов. Значною мірою характер розвитку даної галузі обумовили процеси та тенденції, які виникли та остаточно оформилися на регіональному, загальнонаціональному та транснаціональному рівнях.

На рівні регіонів функціонування туристичного бізнесу обумовлюється не тільки наявністю відповідного природно-кліматичного та історико-культурного забезпечення. Значною мірою його розвиток визначається загальною активністю місцевого бізнес-суспільства, готовністю інвестувати в створення належного інфраструктурного середовища та здатністю отримувати від цього не тільки економічні, а й соціальні дивіденди.

В цьому аспекті слід зазначити, що тривалий час для східних регіонів України в якості об'єкту інвестицій більш привабливим був виробничий сектор (промисловість, сільське господарство тощо). Функціонування внутрішнього туризму відбувалося переважно за радянськими схемами, а саме: організована рекреація - санаторій-профілакторій, стихійна рекреація - приватники курортних регіонів. Хоча нині в даних регіонах відбувається позитивний процес самоорганізації представників зеленого туризму, ми можемо констатувати лише початок процесу позитивних організаційних трансформацій.

Важливий вплив на розвиток даної галузі мають неекономічні фактори (політичні конфлікти, природні аномалії, епідемії тощо). Так зокрема, одним з наслідків військових дій на території України є значне скорочення попиту на рекреаційні послуги в санаторіях Бердянська, фактична ліквідація морських турів, які включали в себе відвідування узбережжя Криму тощо. Слід також вказати на катастрофічні наслідки для світового туризму в результаті тривалих карантинних заходів, викликаних коронавірусом. Водночас падіння попиту на зовнішній стимулювало переключення уваги вітчизняних туристичних компаній на туризм внутрішній. Таким чином, ми бачимо, що за сучасних умов туристична галузь розглядається як один з факторів забезпечення соціально-економічного розвитку на рівні регіону.

Разом із цим треба відзначити на певні негативні тенденції щодо кадрового забезпечення в сфері регіонального туризму. В результаті процесів депопуляції в сільській місцевості відбувається деградація соціальної інфраструктури, скорочується чисельність фахівців, які могли б активно співпрацювати в об'єктах сільського зеленого туризму.

Як зазначив директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької облдержадміністрації В. Мороко під час засідання робочої підгрупи Департаменту з розробки проекту Стратегії регіонального розвитку Запорізької області на період до 2027 року, є тенденція незначного збільшення кількості клубних працівників, разом з тим, зменшується кількість працівників з фаховою освітою, що свідчить про притік у заклади культури фахівців з інших галузей, які не мають профільної освіти[5]

Як бачимо, питання кадрового оснащення складових регіонального туристичного бізнесу є важливим елементом забезпечення соціально-економічного розвитку сільських територій. Вирішуючи його, можливо суттєвим чином знизити негативний вплив комплексу зовнішніх та внутрішніх факторів, на характер функціонування персоналу суб'єктів господарювання, зайнятих в сфері регіонального туристичного бізнесу.

Враховуючи зазначені обставини, нами було запропоновано Стратегію розвитку системи кадрового забезпечення регіонального туризму.

Метою реалізації Стратегії є забезпечення функціонування регіонального туристичного бізнесу на принципах сталого розвитку.

Основні напрями реалізації Стратегії.

І.Освітньо-методичний.

2. Науково-методичний.

3. Науково-практичний.

В процесі дослідження було визначено наступні основні завдання.

І.Підвищення рівня методичного забезпечення навчального процесу на основі авторських методичних розробок.

2. Підвищення рівня практичної кваліфікації викладачів у відповідності до дисциплін, що ними викладаються, та відповідне коригування методичних комплексів.

3.Забезпечення практики відповідності наукових публікацій та змісту навчальних дисциплін із їх подальшим періодичним коригуванням.

4. Підвищення рівня академічної мобільності викладачів та студентів в межах реалізації наукових проектів.

5. Науково-практична участь в розробці та реалізації регіональних програм соціально-економічного розвитку.

З метою вирішення поставлених завдань нами заплановані наступні заходи.

1. Періодичний моніторинг освітнього процесу із залученням усіх груп стейкхолде- рів та складанням релевантних звітів.

2. Стимулювання дуальної освіти в межах ОП із урахуванням специфіки галузевого напрямку.

3. Продовження практики активного залучення роботодавців до навчального процесу у формі проведення занять та експертизи навчально-методичного забезпечення.

4.Збільшення публікаційної активності викладачів та студентів відповідно до освітнього профілю. Публікації викладацького складу мають орієнтуватися на видання, що індексуються у Scopus та WOS.

5.Продовження практики підвищення професійної компетенції викладачів під час стажування в системі господарств рекреаційної сфери.

Нами виділено наступні особливості реалізації стратегії.

1. Багатогалузевий характер туристичного бізнесу. Необхідність вираховування потенційного працевлаштування випускників у готельно-ресторанній, екскурсійно-анімаційній сферах, в сфері зеленого туризму тощо.

2. Активізація внутрішнього туризму як важлива складова соціально-економічного розвитку регіонів на сучасному етапі. Зростання ролі сільського зеленого туризму.

Основними кадровими проблемами, які стримують ефективний розвиток регіонального туризму та потребують термінового вирішення, на нашу думку є фізичний брак фахівців, недостатній ступінь теоретичної та практичної підготовки переважної більшості кадрового складу, а також відсутність уніфікованого підходу щодо формування компе- тентнісного переліку під час навчання в системі вищої школи (табл.1).

Таблиця 1