Особливості становлення та актуальні проблеми розвитку жіночого боксу в сучасних умовах міжнародного спортивного руху

Результати дослідження та їх обговорення

Становлення жіночого боксу в світі відбувалося в складних та несприятливих умовах. Мабуть жоден інший жіночий вид спорту не зустрів на шляху свого становлення та розвитку такого принципового спротиву з боку міжнародних спортивних організацій та громадськості. Жіночий бокс став своєрідним викликом, квінтесенцією боротьби жінок за власні права та свободи. Бокс історично вважався сферою прояву справжніх чоловічих якостей характеру та рис поведінки, уявлення про які формувалися протягом тисячоліть становлення людської цивілізації (мужності, хоробрості, непоступливості, агресивності тощо). Прагнення жінок займатися цим суто «чоловічим» видом спорту, тривалий час визивало подив та зневагу у більшості людей [16, 21, 24, 28].

І хоча згадки про участь жінок у кулачних боях та гладіаторських поєдинках можна зустріти в Стародавній Спарті та Римі, а також в період епохи Середньовіччя та Відродження, вважається що жіночий бокс зародився у Лондоні в 1720 -х рр. В ті часи правила боксу були елементарними та мінімально обмежували дії учасників. Окрім ударів руками, дозволялись різноманітні захвати та кидки, а також удари ногами у будь -яку частину тіла, що дуже часто призводило до важких травм з обох сторін [14, 7, 18].

Перший офіційний боксерський поєдинок з жіночого боксу пройшов в Нью-Йоркському театрі «Нью-Йорк Хілл» між Нелл Сандерс та Роуз Харланд у 1876 році. Це був перший боксерський поєдинок серед жінок, який було проведено в США. У цей період часу з'явились також і перші правила - офіційні інструкції [25].

Після чого протягом майже століття жінки епізодично з'являлися на боксерському ринзі приймаючи участь в різноманітних змаганнях та демонстративних боях. При цьому бокс серед жінок вважався розвагою для нижчих прошарків суспільства і маргіналів та залишався тривалий час у підпіллі [7].

Наприкінці XIX початку XX ст., жіночий бокс отримує широке розповсюдження в США та інших країнах світу. Одним із напрямів діяльності руху суфражисток були призиви до жінок займатися боксом заради зміцнення здоров'я та оволодіння навичками самооборони. Як вважає В. В. Лисицин [7] на той період часу в суспільстві склалися дві протилежні тенденції, які вплинули на подальший розвиток жіночого боксу. Перша з них - це емансипація жінок, яка призвела до того, що жінки почали займатися багатьма чоловічими справами, у тому числі у видами спорту, які традиційно вважалися чоловічими. Друга - гуманізація західного суспільства та його життєвих цінностей. Жіночий бокс став розглядатися як жорстокий та шкідливий вид діяльності для здоров'я жінки, її репродуктивної функції. Скоріш за все, друга тенденція й отримала перевагу, що вплинуло на весь подальший шлях розвитку жіночого боксу.

На початку XX ст. розпочинається олімпійський етап розвитку жіночого боксу. В 1904 р. чоловічий та жіночий бокс були представлені на Олімпійських іграх в Сент-Луїсі (США) у якості показових змагань. У підсумку чоловічий бокс став олімпійським видом спорту, а жіночий - більше ніж на століття випав із сфери інтересів керівництва міжнародного олімпійського руху [28].

Після закінчення першої Світової війни лікарі та соціальні працівники активно виступали проти участі жінок в боксі. Разом із іншими видами спортивних єдиноборств, які також характеризувалися у якості шкідливих для жіночого здоров'я, бокс визивав різкий опір та тотальне не сприйняття. Ця думка ґрунтувалася на тому, що заняття такого змісту роблять жінок мускульними, а значить - потворними. Побоювались, що сильні удари можуть спричинити розвиток онкологічних захворювань та визвати інші проблеми для внутрішніх жіночих органів і молочних залоз, і таким чином вплинути на здатність жінок народжувати та вигодовувати дітей [7, 23].

В середині XX с., починається активний розвиток професійного жіночого боксу в США. У цей період часу з'являється ціла плеяда відомих жінок боксерів, серед них - Барбара Баттрик, Джоєнн Хаген і Філліс Куглер. Барбара Баттрик стала першою боксершою, чий поєдинок транслювався по національному телебаченню. В жовтні 1957 р. вона стала першою чемпіонкою світу з професійного боксу [7, 23, 24].

На думку С. Ф. Гасанової [3] фактично до 1990-х років жіночий бокс перебував у тривалій «сплячці», і лише в кінці 90-х років він отримав реальне визнання та почав стрімко розвиватися.

Цьому передував затяжний етап відстоювання своїх прав жінками у судових інстанціях. Активну позицію займали в цьому питанні професійні спортсменки в США. В 1979 році успішний судовий позив Ширлі Такер змушує штат Каліфорнію змінити свої правила, які обмежували жінок-боксерів можливістю проводити не більше чотирьох раундів у поєдинку. В 1992 році Гейл Грандшамп виграє восьмирічну судову справу за можливість битися на ринзі. Суддя постановив, що заборонити комусь битися за статевою ознакою є незаконною дією. В 1993 році 16-річна Даллас Маллой стала першою жінкою, яка оскаржила постанову американського боксу, що забороняла жінкам приймати участь в змаганнях та подала позов у федеральний суд за гендерну дискримінацію. Маллой виграє цю справу, яка визиває широкий національний та міжнародний резонанс [16, 28].

Можливо враховуючі ці події, у 1994 році AIBA (міжнародна асоціація аматорського боксу), скасовує заборону на участь жінок в змаганнях з аматорського боксу. На активний розвиток жіночого боксу в цей період часу, також могли вплинути й процеси лібералізації в олімпійському спорті. На відміну від своїх попередників, сьомий президент МОК Хуан - Антоніо Самаранч, притримувався більш демократичний поглядів та здійснив ряд серйозних реформаторський дій, які повністю змінили вектор розвитку програми Олімпійських ігор. Саме завдяки діяльності Х. А. Самаранча до участі в олімпійських іграх були допущені професійні спортсмени і значно збільшилася кількість жіночих змагань та жінок на олімпійській арені.

Визнання AIBA жіночого боксу стало пусковим механізмом легалізації цього виду спорту серед жінок в різних країнах світу та формуванню системи міжнародних та національних змагань різного рівня [18 -20, 26].

В 1997 році в США проводиться перший національний чемпіонат серед жінок. В 199 9 році AIBA затверджує перший Кубок європейських чемпіонів серед жінок. В 2001 році в США (штат Пенсільванія), проходить перший чемпіонат світу з боксу серед жінок. В 2009 році МОК проголосував за зняття заборони на жіночий бокс і включив змагання з жіночого боксу в трьох вагових категоріях в програму Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні [16].

На думку фахівців [3, 28] по-справжньому масовий інтерес до жіночого боксу виник наприкінці XX століття, коли на ринг вийшли доньки легендарних боксерів - Лейла Алі, Джекі Фрейзер-Лайд і Фріда Формен. В публікації Toulmin [25], згадується про те, що виступ 21-річної доньки Мухаммеда Алі в своєму дебютному професійному поєдинку став справжнім світовим шоу, а висвітлення цієї події перевершило навіть титульні боксерські поєдинки серед чоловіків.

В Україні історія жіночого боксу починається з проведення першого чемпіонату України, який відбувся 14-16 березня 2000 р. у місті Луганськ. Жінки змагалися у дванадцяти вагових категоріях [3]. У 2002 році українські спортсменки взяли участь у II чемпіонаті світу в м. Анталія (Туреччина), де посіли призові місця у різних вагових категоріях. На сьогоднішній день спостерігається тенденція до постійного збільшення кількості дівчат, які займаються боксом та представляють Україну на міжнародній спортивній арені. В 2016 році вперше представляла Україну на Олімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро спортсменка Коб Тетяна (до 51 кг) де зайняла підсумкове п'яте місце.

На думку Tjonndal [24], незважаючи не те, що жінки-боксери отримали доступ до раніше закритої сфери, дискримінація, ізоляція та нерівне відношення до спортсменок залишається розповсюдженою проблемою в міжнародному елітному боксі. Чоловіки практично повністю монополізували владу в міжнародних спортивних структурах, які визначають розвиток боксу в світі.

Подібної точки зору притримується і Oates [22], якій зазначає, що роль жінок в цьому виді спорту завжди була малозначущою (фоновою). Місце жінок в боксі обмежувалось роллю дівчини на ринзі під час виконання державного гімну та під час демонстрування табличок зі зміною раундів бою (в напівоголеному вигляді). Автор признає, що бокс був створений для чоловіків і заради задоволення їхніх потреб. Відомий професор каліфорнійського університету L. Wacquant [27] взагалі вважає що боксерський тренувальний зал - це виключно чоловічий простір, в який проникнення жінок допускається лише в тій мірі, в якій воно виявляється випадковим.

Як вважає Tjonndal [24], коли жінки приймають участь в змаганнях з боксу, вони кидають виклик традиційним нормам жіночності, демонструючи при цьому агресію, мужність та силу - якості, які завжди вважалися суто чоловічими.

До Олімпійських ігор в Лондоні (2012), бокс залишався єдиним літнім видом спорту без жіночих дисциплін [20]. На цих Іграх жінкам було дозволено змагатися в трьох вагових категоріях: до 51 кг (найлегша вага), до 60 кг (легка вага) та до 75 кг (середня вага). Змагання в чоловічих дисциплінах проходили в десяти вагових категоріях. На Олімпійських іграх 2016 року (Ріо-де-Жанейро) приймали участь 250 боксерів чоловіків і лише 36 боксерів -жінок, майже в десять разів менше.

МОК в питанні розширення видів змагань з боксу для жінок зайняв принципову позицію - збільшення кількості жіночих змагань не може відбуватися за рахунок збільшення загальної кількості боксерських поєдинків на Іграх. Тобто, для того, щоб розширити змаганнях для жінок, потрібно зменшити їхню кількість для чоловіків.

Наявність лише трьох вагових категорій для жінок фактично позбавляє шансу прийняти участь в Олімпійських іграх для тих спортсменок, які не можуть вкластися у вказані вагові рамки. В таких регламентних умовах, жінки, які не вкладаються в «олімпійську вагу», можуть вдаватися до тактики значного збільшення (у випадку найлегших категорій) або суттєвій втрати ваги тіла (у випадку із середньою категорією), що є неприроднім явищем та може призвести до значних проблем у майбутній тренувальній і змагальній діяльності спортсменок [18].

Не потрібно також забувати, що жіночий бокс має свої особливості, які необхідно врахувати в тренувальній і змагальній діяльності. Проблеми жіночого боксу не мають аналогів при підготовці чоловіків -боксерів. Саме тому просте об'єднання їх в єдине ціле з переважним використанням підходів та принципів тренувального процесу та змагальної діяльності, які були створені в чоловічому боксі, буде малоефективним.

На боксерському ринзі жінки повинні притримуватись дещо інших регламентних вимог, ніж боксери -чоловіки. Жінкам забороняється наносити макіяж або якісь косметичні засоби, так як це може спричинити шкоду їх обличчю. Будь -яка косметика може визвати тимчасову втрату чутливості на обличчі, в результаті чого пропущені удари можуть нанести більшої шкоди. Важливим правилом для жінок-боксерів також є необхідність закріплення волосся м'якими неамброзивними матеріалами, для того, щоби вони не заважали їм під час тренувальної і змагальної діяльності [16, 24].

Жінкам-боксерам необхідний захист грудей. М'які бюстгальтери, які використовуються в жіночому боксі, дозволяють розсіювати силу удару по всій груді, забезпечуючи таким чином профілактику локальних травм. Подібна локальна травма може спричинити виникнення гематоми та пошкодження тканей грудей. Дуже часто ця травма має вигляд шишки, яка мало чим відрізняється від раку грудей та потребує подальших поглиблених обстежень [26].

Що стосується вимог до боксерських рукавичок, то тут чоловіки та жінки мають однакові умови. І чоловіки, і жінки з вагою не більше 147 фунтів використовують рукавички вагою у 8 унцій, а спортсмени вагою більше ніж 147 фунтів, використовують рукавички вагою в 10 унцій [16].

Однією із гострих проблем, яка розгорнулася після допуску жіночого боксу на Олімпійські ігри, став зовнішній вигляд та одяг спортсменок під час проведення поєдинків. Принципова дискусія розгорнулася навколо питання необхідності використання жінками-боксерами юбок під час участі на олімпійських змаганнях [24, 26, 28]. В 2012 році AIBA запропонувала зобов'язати жінок вдягати юбки під час участі в Олімпійських іграх, використовуючи при цьому головний аргумент, що інакше можуть виникнути проблеми з розпізнаванням чоловічих та жіночих змагань з боксу. Крім того, носіння юбок, на думку деяких функціонерів, додало б елегантності жінкам-боксерам і зробило б ці змагання більш привабливими для глядачів.

Деякі національні федерації боксу (наприклад, Польщі і Румунії) підтримали пропозицію AIBA про обов'язкові вимоги до спортивної форми жінок. Жінкам-боксерам в цих країнах не рекомендовано носити боксерські шорти.