Сільський зелений туризм як форма малого підприємництва сільського населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сільський зелений туризм як форма малого підприємництва сільського населення

Збарський В.К., д.е.н., професор

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Грибова Д.В., к.е.н., доцент,

Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра Моторного

Анотація

Ключові слова: туризм, потенціал, підприємницька діяльність, господарювання, інфраструктура, розвиток, садиба, регіон, туристичний ринок.

Abstract

Zbarsky V.K., Doctor of Economics, Professor

National University of Life and nature management of Ukraine

Gribova D.V., PhD, Ass. Prof.,

Dmytro Motornyi Tavria State Agrotechnological University

RURAL GREEN TOURISM AS A FORM OF SMALL ENTREPRENEURSHIP OF THE RURAL POPULATION

Актуальність теми

Сучасні наукові дослідження засвідчують, що прискорений розвиток сільського зеленого туризму може відіграти роль каталізатора структурної перебудови економіки регіонів, забезпечити демографічну стабільність та розв'язати соціально-економічні проблеми регіонів, сільський зелений туризм є каталізатором соціального, екологічного, економічного та інфраструктурного розвитку регіонів України Таким чином, окреслюється проблема пошуку перспективних напрямів стимулювання підприємництва у сфері сільського зеленого туризму в регіонах України.

Як один із шляхів диверсифікації доходів сільського населення, зелений та сільський туризм зародився в Європі. На початку XVIII ст. у Франції та Швейцарії на гірських територіях з'явилися перші гостьові будиночки для обслуговування експедицій. А вже наприкінці ХХ ст. зелений сільський туризм набув інтенсивного розвитку в глобальному масштабі, що зумовлене втратою сільським господарством та іншими типовими для тієї чи іншої місцевості видами економічної діяльності своїх позицій. За таких обставин зелений та сільський туризм перетворюється на одну із форм альтернативного розвитку з метою запобігання деградації господарських систем. В Україні організований відпочинок на селі був популярним серед членів молодіжних організацій, української інтелеген- ції ще наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Саме тоді літній відпочинок на селі був відомий під назвою «літнисько». Починаючи з 60-х років ХХ ст. у традиційно популярній місцевості літниськового відпочинку почали з'являтися туристично-оздоровчі комплекси, такі як: Моршин, Трускавець, Свалява. В пікові сезони відбувалася нестача місць закладах офіційної інфраструктури рекреаційних зон. Наприкінці ХХ ст. популяризацією відпочинку на селі стала Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні (заснована в 1996 р., з 2003 р. член Eurogites). Ваговим результатом її діяльності є створення вітчизняного бренду «сільський зелений туризм», який відомий на міжнародному туристичному ринку.

Аналізостанніх досліджень і публікацій. Значний внесок у дослідження проблеми розвитку сільського зеленого туризму зробили вітчизняні вчені О. М. Бородіна, Б. В. Буркинський, З. В. Гера- симчук, В. В. Гоблика, Г. О. Горіна, Л. С. Гринів, П. В. Ґудзь, Л. П. Дядечко, О. І.Мілашовська, С. Г. Нездоймінова, Т. І. Ткаченко, М. А. Хвесик, Є. В. Хлобистова, В. І. Цибух, Л. М. Чепурда, І. М. та інші. Широке коло питань проблематики сільського зеленого туризму досліджують зарубіжні вчені: K. Дронг, В. Котлінський, Я. Маєвсь- кий, С. Медлік, Я. Сікора та ін.

Віддаючи належне науковим доробкам наведених авторів необхідно відзначити, що комплексне дослідження проблеми стимулювання і підтримки розвитку сільського зеленого туризму нині відсутнє. Актуальність зазначених проблем, необхідність їх комплексного та системного дослідження і вирішення зумовили вибір теми дослідження.

Мета статті - наукове обґрунтування те- оретико-методичних засад та прикладних положень, формування регіональних механізмів стимулювання підприємництва в сфері сільського зеленого туризму.

Основні результати дослідження

Об'єктивна потреба розвитку сільського зеленого туризму зумовлена його здатністю вирішувати низку важливих проблем розвитку сільських територій, а саме: розширення зайнятості й отримання додаткових доходів жителями сільських місцевостей, підвищення життєвого рівня сільського населення, відтворення трудового потенціалу, реалізація продукції власного підсобного господарства, забезпечення використання селянських осель, удосконалення інфраструктури туристичних послуг, популяризація культурної спадщини села..

Одним з лідерів у розвитку і кількості зайнятих в зеленому туризмі є Закарпатська область. Закарпаття має не досить сприятливі умови для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки понад 70% території - гориста місцевість, а на іншій частині низькородючі грунти. Але воно має дуже великий потенціал в галузі розвитку туризму, оскільки тут сконцентровані такі рекреаційні ресурси, як мінеральні води - використовуються, як лікувальні та столові напої, гориста місцевість, яка не є дуже високою і стрімкою, а отже дуже приваблива для будівництва лижних трас, надзвичайно висока заліс- ність та за останні роки майже не працююча промисловість формують екологічно чисте повітря. Туристів у село приваблює також можливість зкуштувати власнопійману рибину, прийняти участь в піших прогулянках, що супроводжуються збиранням ягід та грибів, можливість пізнати самобутню культуру та старовинні традиції, що дуже добре збереглись в цій місцевості. Досить велика кількість туристів з міст виявляють бажання прийняти участь у повсякденному житті - доїння корови, годування домашньої худоби та птиці, заготівля сіна, коління дров, обробіток земельної ділянки тощо - це так звані "активні туристи".

Незважаючи на те що зелений туризм займає досить вагоме місце у житті населення та господарській структурі певних регіонів, нам так і не вдалось знайти чіткого фор- муювання функцій та завдань що виконує сільський зелений туризм, або повинен виконувати. Отже ми робимо висновок, що науковцями досі ще не було надано належної уваги цій галузі туризму.

Сільський туризм часто ототожнюють з екологічним, зеленим туризмом. Екологічний туризм - це вид туризму, що базується на так званому "спорідненні" з природою, активний вид відпочинку який проводиться у місцевостях малозмінених впливом людини без заподіяння шкоди природі. Узагальнюючи наукові підходи до визначення поняття «сільський зелений туризм», ми трактуємо його як специфічний вид туристичної діяльності, що акумулює різні форми організації туризму, які реалізуються на базі села, що своїм наслідком здійснює соціо-еколого- економічний вплив на розвиток сільських територій регіону шляхом раціонального використання наявного природноресурсного та підприємницького потенціалу. Отже, сільський туризм не є остаточним, вирішальним видом туризму на селі, адже тут зустрічаються ще такі категорії відпочинку як "лісовий туризм", "агротуризм", "екотуризм", «фермерський туризм» тощо.

Виходячи з того, що кожна сфера туристичної діяльності має ряд специфічних ознак і відповідно зберігає специфічні загрози та ризики, в статті аргументовано та виокремлено найбільш істотні феномени ризику в сфері сільського зеленого туризму: фінансові, інноваційні, інтелектуально-кадрові, полі- тико-правові, інфраструктурні, безпекові. Сільський зелений туризм має перш за все позитивний вплив на поліпшення умов і якості життя на селі. Він розширює сферу зайнятості населення, дає селянам додатковий заробіток. Зростання потоку туристів сприяє розвитку малого підприємництва та приватної ініціативи, розбудови інфраструктури села (доріг, транспорту, очисних споруд, засобів зв'язку, стоянок, місць для відпочинку та розваг тощо), активізує діяльність громадян у відродженні та збереженні культурної і архітектурної спадщини. Але, як тільки селянин-підприємець починає займатись цією досить новою для нашого ринку справою, одразу ж стикається з рядом досить вагомих проблем. Однією з найбільших є відсутність нормативно-правової бази, яка б регулювала ці відносини. Наше законодавство до цих пір не визначило на рівні закону чи іншого нормативного акту однозначне трактування -- поняття зелений (екологічний) та сільський туризм.

Статею 4 Закону України "Про туризм" визначено, що залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їхніх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак, поряд з такими видами туризму, як дитячий гірський, пригодницький та інші, існує екологічний (зелений) та сільський туризм. Зазначається також, що розвиток тих чи інших видів туризму регулюється законами і що серед основних пріоритетних напрямів державної політики в галузі туризму є розвиток сільського та екологічного (зеленого) туризму. І більше про екологічний (зелений) та сільський туризм в Законі "Про туризм" нема нічого [14].

Основою сільського туризму є власне сам селянин та його побут. Селянин запрошує до своєї оселі: людину з міста подивитись на сільськогосподарське виробництво (як робиться цей особливий сир, масло, ковбаса тощо, як вирощуються ці свині, корови, коні); людину творчої, розумової праці подивитись на майстерність ремісника (як робиться дерев'яний посуд, як плететься ліжник); іноземців подивитись на особливості національних традицій, культури.

Щоб визначити критерії, за допомогою яких можна б було відрізнити сільський туризм від усіх інших, необхідно законодавчо закріпити ряд вимог до житла та до власника житла, який надає послуги з сільського зеленого туризму. Треба ввести до законодавства поняття "агрооселя". Агрооселя - це житлове приміщення, яке знаходиться в сільській місцевості, містить не більше п'яти кімнат, пристосованих для проживання туристів і належить на правах приватної власності господарю, який займається сільськогосподарською діяльністю або зайнятий у сфері обслуговування чи соціальній сфері села. Для чого потрібно це визначення? В законодавстві повинно бути передбачено пільги для власників осель, що дозволять прискорити розвиток сільського зеленого туризму. Щоб розрізнити, які саме приміщення підпадають під дію пільг, необхідно чітко визначити поняття "агрооселя".

Важливе місце в науковому досліджені зеленого туризму займає аналіз ролі туристичної функції в суспільно-економічному розвитку населених пунктів та областей. Під туристичною функцію ми розуміємо будь- яку суспільно-економічну діяльність в населеному пункті чи області, спрямовану на обслуговування туристів та задоволення певних туристичних потреб. Сільський зелений туризм як специфічний вид туризму передбачає не тільки відпочинок у сільському будинку, але і можливість спостерігати рослинний і тваринний світ, знайомитися з традиціями певного регіону, відчути взаємозв'язок людини з природою. Зелений туризм -- це туристична діяльність на території натуральних природних ландшафтів з елементами благоустрою, де існують умови для короткочасного відпочинку (від 5-10 год. до 1-2 днів), збору ягід та грибів, відпочинку на пляжах тощо. З цього можна зробити висновок, що в Україні є прагнення, задуми та добрі наміри щодо розвитку зеленого туризму, але на цьому все і закінчується, оскільки спеціально розробленого та впровадженого документа, який би регулював зелений туризм, поки що нема.

Але селяни, що задіяні в цій галузі, не опускають рук, намагаються прокласти собі шлях самостійно, допомагаючи один одному. На цих засадах була створена Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, яка і займається проблемами галузі. Так, для чіткої градації рівня надання послуг спілкою запроваджена добровільна система екологічного маркування агросадиб "Зелена садиба". Система розроблена на основі кращих міжнародних зразків спеціалістами громадського науково-природоохоронного центру "Незалежна служба екологічної безпеки" -членом Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні та за підтримки Швейцарського Фонду Співробітництва. Знак "Зелена садиба" надаватиметься спілкою та буде використовуватись як ефективний маркетинговий інструмент. Розвиток сільського зеленого туризму в регіоні надзвичайно позитивно впливає на загальноекономічні показники функціонування села. Залучаючи туристів, мешканці села заповнюють надзвичайно велику нішу по зайнятості. Адже розвиваючи сферу обслуговування збільшується кількість робочих місць та потреба у висококваліфікованих фахівцях в галузі туризму.

Сільський зелений туризм започаткувався в Закарпатті, як поодиночні випадки, але з плином років дуже стрімко почав набирати оберти в кількісному показнику, та в останні роки вже носить масовий характер. Основним чинником такого стрімкого розвитку стали - помірні ціни за досить високу якість обслуговування. Бажання домогосподарів залучити і на наступний рік своїх відпочивальників дало свої плоди, адже відзиваючись позитивно про якість та особливість такого відпочинку приваблює все нових і нових туристів. Більше того, дуже велика частина осіб, які зупинились і відпочивали в домого- сподарствах залучених до зеленого туризму, стають постійними клієнтами та з року в рік відвідують одного і того ж господаря.

Отже, сільський зелений туризм - це симбіоз двох зацікавлених сторін: селян, які в почали освоювати не традиційну для села справу та відпочиваючих, що згодились на використання цих послуг для задоволення власних потреб у відпочинку та оздоровленні. А загалом це дало винятково важливий результат - створення нових робочих місць, яке дуже позитивно відображається у економічному розвитку регіону та має позитивний вплив в загальнодержавному масштабі.

Виняткове значення розвиткок зеленого туризму на селі має і для селян, які займаються традиційними сільськими видами зайнятості - вирощування та відгодівля. Адже тоді, як одні домогосподарства забезпечують умови відпочинку (проживання, інвентар), інші отримують змогу реалізації вирощеної продукції. Збут такого товару, як правило, здійснюється двома шляхами: через постачання господарів продуктами харчування та утворення не великих ринків в місцях масового скупчення будиночків відпочиваючих або в центрі села.

У зв'язку з появою нового ринку збуту, спостерігаються позитивні тенденції в розвитку та збільшенні вирощування домогос- подарствами овочевих, ягідних культур, відроджуються занедбані та закладаються нові плодові сади. При чому, унікальність цього процесу полягає в тому, що споживач виявляє попит і тим самим стимулює виробника виробляти екологічно чистий продукт, при мінімальному застосуванні хімічних добрив та засобів обробітку рослин. А цей процес в свою чергу надзвичайно позитивно відображається на розвитку навколишньої флори та фауни.

Відчутно торкається розвиток такого виду туризму і тваринництва, і не тільки традиційного - вирощування худоби і птиці на м'ясо, а і розведення коней для надання верхових прогулянок, катання у візках в кінній упряжці тощо. Саме завдяки цим процесам зараз досить активно почали відновлювати поголів'я коней, а зокрема гуцульської породи, яка пристосована до життя в Карпатах і за останні роки майже зникла. Дуже частим явищем стало створення живих куточків в яких утримуються характерні для Закарпаття дикі тварини, на яких турист може поглянути з відстані витягнутої руки, та навіть прийняти участь в їх годуванні, що користується шаленою популярністю у дітлахів.

Залучення туризму в село позитивно відбилось і на відродженні ремісництва та виготовлення сувенірів. Домашні майстерні по виробництву традиційних елементів оздоблення в Закарпатському стилі та пам'ятних сувенірів регіону набрало масового характеру. Зародився навіть новий вид дозвілля відпочиваючих - це навчання ремеслу. Під пильним наглядом майстра турист власноруч виготовляє собі сувенір з дерева чи кераміки. Що в свою чергу знову ж таки позитивно відбилось на зайнятості населення.

З кожним роком чітко прослідковується розвиток та вдосконалення функціонування зеленого туризму на селі. А саме: в зв'язку з географічним розміщенням Закарпатської області чітко виділяється сезонність припливу туристів - влітку та особливо взимку. І ряд домогосподарств вже почали стикатись з проблемою перенасиченості туристами та не встигали їх самі обслуговувати. В зв'язку з цим господарі вдосконалили свій підхід до обслуговування відпочиваючих шляхом кооперації та розподілу між домогосподарства- ми певних функцій, які кожен чітко виконує. Наприклад, одні домогосподарства займаються підготовкою та наданням житла, інші забезпеченням провіанту, також існують люди які займаються транспортуванням, екскурсіями тощо. Завдяки такій кооперації тут зайнято більшу масу населення, та утворюється змога надати якісніше послугу, завдяки вузькій спеціалізації та можливості ретельніше віднестись до виконуваної роботи.

Надзвичайно позитивно відбивається розвиток такого виду туризму на розвиток соціальної інфраструктури села. Домогосподарі кооперуються та протягують водогони, підводять газ, впливають на місцеву владу, щодо покращення автошляхів, впроваджуються нові маршрути автотранспорту. Навіть на зовнішньому вигляді будинків дається в знаки туристичний попит, кожен із господарів старається зробити свою оселю якомога привабливішою - здійснюють ремонти, висаджують декоративні квіти та вдосконалюють навколишній ландшафт. Оцінюючи економічний потенціал суб'єктів сільського зеленого туризму, ключовими характеристиками їх діяльності постають наступні: кількість садиб, потужність розміщення відпочиваючих, середня місткість зелених садиб, їх загальна та житлова площа. Оцінку основних параметрів економічного потенціалу суб'єктів сільського зеленого туризму України проведено за даними табл. 1. Розвиток зеленого туризму також дуже позитивно відбився і на культурну спадщину регіону. Туристи почали відвідувати численні музеї, старі замки, яких в Закарпатті більше 15, подорожувати за ту- ристчними пішими маршрутами та паралельно оплачуючи ці послуги роблять вливання в розвиток та підтримання належного стану цих об'єктів.

Таблиця 1Параметри оцінки економічного потенціалу суб'єктів сільського зеленого туризму України (фізичні особи)