Модельні показники ефективності техніко-тактичних дій зв’язуючого гравця у волейболі в процесі змагальної діяльності

Ключевые слова: высококвалифицированные волейболисты, связывающий, передача на удар, оценивание.

Lezhniova O., Kachan V. The model indicators of effectiveness of the technical and tactical actions of setter during the competitive activity in volleyball. The trainer needs to have objective information about the quality of the technical and tactical actions by athletes to effective managing the competitive activities of the volleyball team. The purpose of the study was to determine the model indicators of the effectiveness of technical and tactical actions and to develop a theoretical and methodical approach to assess the quality of the second pass by setter in the process of competitive activities. The main characteristic s of the quality of technical and tactical actions of setter during the competitive activity were determined. So, according to the quality of serves they were distinguished to "won", "lost", "complicated for defense of opponent", "saved by the opponent in the game wi th the organization of counterattack"; the block was distinguished to "won", "lost", "saved in game with the organization of counterattack", "saved in the game without counterattacking"; for defense actions were following characteristics as "qualitative defense ", "lost", "saved in the game without the organization of counterattack"; the quality of the attack was characterized as "won", "lost", "saved by the opponent in the game without the organization of a counterattack", "saved by the opponent in the game with the organizati on of counterattack". The methodic of assessing of the second pass of setter provided the following: the attack of hitter without an opponent block was assesses as 5 points, against a single block - 4 points, against an unorganized block - 3 points, against an organized group block - 2 points, a poor quality pass without the threat to the opponent was assesses as 1 point, and the error in the pass did not bring the setter any points.

Key words: highly qualified volleyball players, setter, second pass, assessment.

Постановка проблеми

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В умовах збільшення конкуренції серед волейбольних команд як на національному, так і міжнародному рівнях, необхідним є пошук оптимальних шляхів підвищення ефективності змагальної діяльності. Це вимагає від тренера знання сучасних тенденцій розвитку волейболу, володіння ним об'єктивною інформацією щодо ефективності техніко-тактичних дій гравців з конкретними суперниками для наступного внесення корективів у модель змагальної діяльності [3].

Про збільшення швидкості гри у волейбол на сучасному етапі наголошують багато фахівців [5, 13 та ін.]. Необхідність короткотривалого дотику до м'яча, а також прийняття важливих тактичних рішень в умовах жорсткого дефіциту часу, обумовлюють велику кількість помилок при виконанні техніко -тактичних дій спортсменами [4, 7, 14 та ін.]. У зв'язку з цим, актуальною проблемою сучасного волейболу є підвищення ефективності виконання техніко -тактичних дій гравцями в процесі змагальної діяльності [8, 9, 10]. Здійснити це можливо на основі об'єктивних результатів контролю змагальної діяльності волейболістів.

Аналіз статистичних даних волейбольних матчів, який доступний у мережі Internet, переважно показує кількість виграних очок окремими гравцями й усією командою в атаці, на блоці та подачі. Це є оправдано, оскільки саме ці елементи в найбільшій мірі сприяють набору очок командою. Однак здебільшого в статистиці залишається поза увагою якість виконання другої передачі на удар, хоча від ефективності саме цього прийому, виконаного зв'язуючим гравцем, залежить наступний розвиток атаки.

Теоретичний аналіз наукової літератури показав, що спроби розробки об'єктивної оцінки якості виконання техніко - тактичних дій волейболістами здійснювалися неодноразово [1, 2, 6, 8, 11 та ін.]. Разом з тим, проблема ефективності змагальної діяльності зв'язуючого гравця вивчалася обмеженим колом фахівців [12, 14], а тому потребує подальшого вивчення й обґрунтування. Це обумовило вибір теми та напрямку дослідження.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання та ЛФК Вінницького національного медичного університету ім. Миколи Пирогова.

Мета дослідження - визначити модельні показники ефективності виконання техніко -тактичних дій і розробити теоретико-методичний підхід щодо оцінювання якості виконання другої передачі на удар зв'язуючим гравцем у процесі змагальної діяльності.

Виклад основного матеріалу дослідження

Результати попередніх досліджень [3, 9] були присвячені обґрунтуванню модельних вимог щодо якості виконання техніко-тактичних дій нападниками в процесі змагальної діяльності. Однак, за даними теоретичного аналізу наукових джерел потребують також подальшого вивчення й обґрунтування модельні характеристики змагальної діяльності зв'язуючих. З огляду на це, ми здійснювали контроль змагальної діяльності гравців цього амплуа провідних команд Чемпіонату України серед команд Суперліги впродовж календарних ігор сезону 2017 - 2018 рр.

Зв'язуючі гравці не беруть участі в прийомі подач, однак, окрім їх основної функції на ігровому майданчику - виконання другої передачі на удар, вони також здійснюють ряд техніко -тактичних дій: подачі, блокування, захисні дії (страховка блокуючих і нападників, прийом атакуючих ударів), а також рідкоатакувальні дії (здебільшого передбачає здійснення несподіваних ударів або «скидок»).

Опитування досвідчених тренерів з волейболу, педагогічне спостереження в процесі змагальної діяльності волейбольних команд, а також аналіз протоколів ігор, дають змогу визначити основні характеристики якості виконання техніко-тактичних дій волейболістами високої кваліфікації в процесі змагальної діяльності. Так, що стосується подач, доцільно виокремлювати «виграні», «програні», «ускладнені для прийому суперника», «збережені суперником у грі з організацією контратаки»; при виконанні блокування виокремлюють: «виграно», «програно», «збережено в грі з організацією контратаки», «збережено в грі без організації контратаки»; для захисних дій розрізняють «якісну доводку», «програно», «збережено в грі без організації контратаки»; якість атакувальних дій характеризується як «виграно», «програно», «збережено суперником у грі без організації контратаки», «збережено суперником у грі з організацією контратаки». Враховуючі ці характеристики, в табл. 1 представлено модельні вимоги до якості виконання техніко-тактичних дій зв'язуючими в процесі змагальної діяльності.

Таблиця 1 Модельні вимоги до якості виконання техніко-тактичних дій волейболістами (зв'язуючими) в процесі змагальної діяльності

Варто також додати, що показник активності гравця, який відображає частку участі волейболіста в організації техніко-тактичної діяльності своєї команди, становить 25 %, що є найбільше серед гравців інших амплуа [9]. Це пов'язано з тим, що зв'язуючі беруть участь практично в кожному розіграші м'яча своєю командою, виконуючи другу передачу на удар. З огляду на це, важливо встановити якісні характеристики виконання передач зв'язуючими та встановити їх корисність.

Перш за все варто відзначити, що завданням зв'язуючого є створення своєму нападнику сприятливих умов для атаки - взагалі без блоку або проти неорганізованого блоку суперника. Таким чином, методика оцінки другої передачі на удар зв'язуючим передбачала, що виведення свого нападника для атаки без блоку оцінювалося в 5 балів, проти одиночного блоку - в 4 бали, проти неорганізованого блоку - в 3 бали, проти організованого групового блоку - в 2 бали, неякісна передача, яка не мала реальної загрози супернику оцінювалася в 1 бал, а помилка при передачі не приносила зв'язуючому жодного балу. На прикладі одного з офіційних матчів Суперліги, якщо зв'язуюча за гру з чотирьох партій 19 разів «вивела» нападників своєї команди без блоку (що оцінюється в і9х5=95 балів), 31 раз - проти одного блокуючого (31х4=124 бали), 33 рази - проти неорганізованого блоку (33х3=99 балів), 12 разів - проти організованого групового блоку (12х2=24 бали), 5 передач не мали реальної загрози команді суперника (5х1=5 балів), 2 передачі були помилкові (2х0=0 балів), за матч вона отримала 347 балів, виконавши при цьому 102 передачі. З огляду на те, що максимально можлива оцінка в такому випадку могла становити 102х5=510 балів (тобто, 100 %), ефективність передач зв'язуючої в цьому випадку становитиме 347х100/510=68 %. Модельні показники ефективності передач для висококласних зв'язуючих становлять 65-75 %.

При аналізі дій зв'язуючого в командах високого класу звертають також увагу на кількість передач, виконаних у стрибку, так як вони не лише становлять загрозу атаки з першої передачі, а й сприяють максимальному прискоренню другої передачі на удар.

Висновки

1. Для підвищення ефективності управління змагальною діяльністю своєї команди тренеру необхідно мати об'єктивну інформацію щодо якості виконання техніко -тактичних дій волейболістами. Особливо це стосується зв'язуючого гравця, ефективні дії якого забезпечують команді перехід від оборони до атаки.

2. Окрім своєї основної функції - виконання другої передачі на удар, зв'язуючий повинен на достатньому рівні володіти всім арсеналом техніко-тактичних дій волейболіста.

3. Основна статистика матчу не відображає повної картини дій зв'язуючого, тому для визначення ефективності другої передачі на удар необхідно здійснювати контроль змагальної діяльності. Запропонована методика може слугувати орієнтиром для майбутніх досліджень.

Перспективи подальших досліджень вбачається провести в напрямку порівняння ефективності дій зв'язуючих гравців як національного рівня, так і міжнародного.

фізичний волейболістка атака тактичний

Література