Стан імунної резистентності організму людей із різною фізичною підготовкою

Примітки: *Р < 0,05 порівняно з 2-ю групою; **Р < 0,01 порівнянні з 2-ю групою, ***Р < 0,05 порівняно з показником до початку тренувань.

Відмінності кількості лімфоцитів різних підкласів між молодими здоровими людьми, які не займалися спортом, і спортсменами спостерігали і інші автори. Так, на приклад Dopsaj і співавт. [12] та Brunelli і співавт.

[11] стверджували, що виснажливі фізичні навантаження призводять до пригнічення клітинних імунних реакцій і навіть сприяють розвитку інфекційно-запальних захворювань у спортсменів. Закінчення тренувально- змагального сезону у спортсменів-баскетболістів рівня вищих спортивних досягнень, безумовно, можна розглядати як виснажливо важкий період спортивної діяльності. Відомо про травмуючий вплив на лімфоцитарні реакції одноразових важких фізичних навантажень [4].

У нашому дослідженні кількість лімфоцитів, а також імунорегуляторний індекс у молодих здорових чоловіків 1-ї та 2-ї груп відповідали нормі. Число лімфоцитів та імунорегуляторний індекс у спортсменів наприкінці тренувально-змагального періоду були дещо нижчими за нормативні значення. Це може говорити про істотне зменшення числа Т-хелперів за Т-супресорів. Однак результат обстеження всіх учасників нашого дослідження не дає можливості однозначно судити про позитивний або негативний вплив спортивних навантажень, як і відсутність фізичної активності на клітинний імунітет. Як спортсмени, так і молоді чоловіки, які не займалися спортом, залишалися клінічно здоровими на момент обстеження. Таким чином, ми можемо прийняти досліджені показники як норму для цих двох різних категорій обстежених.

Через 2 міс після початку систематичних тренувань за запропонованою методикою силового фітнесу всі учасники дослідження були обстежені знов. Вміст різних підкласів Т-лімфоцитів у них змінився за період тренувань (див. таблицю). Для молодих здорових чоловіків, які не займалися спортом, всі виявлені зміни мали характер тенденцій і не були достовірними порівняно з початковими значеннями. У обстежених 2-ї групи, фізична активність яких значно збільшилась у період дослідження і тривала 2 міс, зміни різних підкласів Т-лімфоцитів також не стали вірогідними. Спостерігалися лише тенденції змін.

У спортсменів-баскетболістів 4-ї групи загальна кількість Т-лімфоцитів після тренувань підвищилася до 10,7% (Р < 0,05). Таким чином, підвищення числа Т-лімфоцитів в групі людей, які не займались спортом раніше, продемонструвало більш високий рівень стресу на початку змін фізичної активності, ніж у групі спортсменів для яких навантаження було меншим за їх звичайний обсяг (див. таблицю).

Популяція Т-хелперів збільшилася за двомісячний період у 4-й групі на 28,8% (Р < 0,05). У спортсменів 3-ї групи, які не займалися силовим фітнесом у період літніх канікул, цей показник продемонстрував тенденцію до підвищення. Завдяки порівнянню ми можемо спостерігати односпрямовані зміни в 3-й та 4-й групах спортсменів. Однак у результаті тренувань за методикою силового фітнесу підвищувалася кількість Т-лімфоцитів. Це призводило до збільшення інтенсивності клітинної імунної відповіді, особливо у 4-й групі спортсменів (див. таблицю).

Кількість Т-супресорів мала тенденцію до зниження у всіх групах. Можна припустити, що клітинна популяція, яка гальмує інтенсивність імунної відповіді, в цілому зменшилася у всіх обстежених незалежно від тренувань і фізичної підготовки до початку дослідження. Достовірні зміни цього показника не були зареєстровані в цих групах добровольців. Можливо, однотипні зміни були пов'язані з літнім сезоном, протягом якого проводилося дослідження [13].

Достовірне підвищення імунорегуляторного індексу в результаті тренувань за методикою силового фітнесу зареєстровано тільки в 4-й групі спортсменів, які проходили курс тренувань у період літніх міжсезонних канікул. Так, початкове його значення 0,93, яке було нижче від вікової норми для цієї групи обстежених, досягло 1,22, що є нормою. Відмінність від початкового значення становила 31% (Р < 0,05). Збільшення розрахункового показника імунорегуляторного індекса відбулося за рахунок підвищення кількості Т-хелперів, що загалом вказує на підвищення клітинної імунної реактивності [13].

Раніше було показано підвищений вміст протизапальних маркерів і Т-лімфоцитів різних підкласів у період професійної спортивної діяльності у крові елітних спортсменів [8, 14]. Ці зміни можуть зберігатися впродовж тривалого часу і відновлюватися при тренувальній діяльності протягом усього життя [3, 4, 6]. Однак припинення тренувань, в тому числі тимчасове, на період канікул у міжсезоння призводить до збільшення частоти гострих респіраторних захворювань [7, 8]. Таким чином, можна стверджувати, що помірне фізичне навантаження у спортсменів високої кваліфікації сприяло покращенню якості клітинної імунної відповіді.

У нашому дослідженні загальна кількість Т-лімфоцитів у спортсменів наприкінці тренувально-змагального сезону була максимально наближеною до верхньої межі норми. Число Т-супресорів відповідало нормі при пониженій кількості Т-хелперів. Таке співвідношення може свідчити про відносну загальмованість клітинного імунітету, на що вказують значення імунорегуляторного індексу [8]. Отримані результати збігаються з літературними даними [11, 12] про перетренерованість наприкінці тренувально-змагального сезону.

Слід зазначити, що у молодих чоловіків, які не займалися раніше спортом і почали тренуватися тільки в період дослідження, збільшення специфічного клітинного імунітету демонструвало напруження клітинного імунітету. Ймовірно, оксидативний стрес, характерний для учасників тренувального процесу, спочатку не призвів ще до достатнього рівня адаптації протягом 2-місячного періоду. Про подібний вплив оксидативного стресу на кількість Т-лімфоцитів повідомляв Petrovic та співавт. [15] і Mackinnon та співавт. [3]. Вочевидь, для людей, які не займалися спортом раніше, потрібен більш тривалий тренувальний період для досягнення достатнього рівня адаптації.

Таким чином, спортсмени високої кваліфікації мали позитивні зміни субпопуляції Т-лімфоцитів у результаті запропонованого фізичного навантаження. Заняття за запропонованою методикою в період міжсезоння виявилися більш продуктивним, ніж пасивний відпочинок. Методика силового фітнесу позитивно впливала на показники імунітету людей, які не займались спортом раніше. Для цієї обширної категорії можна рекомендувати більш тривалий період безперервних спортивних занять.

Література - References