Фізична підготовка як фактор прискорення адаптації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

Фізична підготовка як фактор прискорення адаптації

Кузьменко М.М.,

курсант навчальної групи ДР-942 факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування

Пожидаєв М.Ю.,

старший викладач кафедри спеціальної фізичної підготовки

м. Дніпро

В останнє десятиліття не лише військові лікарі, психологи, соціологи, а й спеціалісти з фізичного виховання надають великого значення вивченню адаптації людини до стресових умов. Це пояснюється, зокрема, збільшенням техногенних екстремальних ситуацій природного походження та появою «гарячих точок» у різних регіонах планети. Перш за все, вони спричиняють надзвичайний вплив на психіку людини, викликаючи стресові розлади. Вони проявляються у вигляді тривалої або відстроченої реакції на ситуації і пов'язані з серйозною загрозою здоров'ю чи життю [1, 9].

Ризик його створення можна мінімізувати за рахунок розвиненої здатності особистості до тривалої адаптації, створення нових або модифікованих форм індивідуального існування. Безсумнівно, що вся професійна діяльність військовослужбовців передбачає виконання ними службових обов'язків в екстремальних умовах, а основним їх проявом є участь у бойових діях. Ряд досліджень показав, що в бойовій обстановці, як ніде, найбільша загроза життю та психоемоційне напруження досягає апогею [4, 6].

Підвищення рівня психічного напруження може змінюватися в залежності від індивідуальних особливостей обстежуваного: від легкого збудження до відчуття паралізуючого занепокоєння [2, 7]. В умовах бою перед кожним солдатом ставиться два завдання: вижити і виконати бойове завдання. Більше того, виконання бойової місії часто є єдиним способом ви - жити. За даними американських авторів [9], лише 25% солдатів на полі бою правильно судять про те, що відбувається і свідомо використовують свою зброю, інші діляться на дві категорії: (1) - дуже збуджені; (2) - охоплений страхом. Перші зазвичай роблять марні, а іноді і безглузді дії, а другі часто паралізовані страхом. Природно, що ці 25% достатньо активних солдатів мають набагато більше шансів на виживання (збереження особистості та здоров'я), ніж решта 75% особового складу. Саме для цього основна група бійців потребує кваліфікованої допомоги. Наше дослідження [7, 8] показало, що участь у бойових діях можна вважати стресовою подією надзвичайно небезпечного характеру, вона може викликати загальний стрес практично у кожного.

Причини: особливі кліматичні зони, що обмежують можливість переміщення персоналу за допомогою техніки; фізична активність, що збільшується під час ходьби та подолання природних перешкод; фізичні вправи, що розвивають моторику і сприяють підвищенню стійкості організму до дії в незвичних і несприятливих умовах навколишнього середовища; фізична активність, яка є достатньо дозованою та контрольованою для націлювання та розвитку необхідних рухових навичок; фізичні вправи, що моделюють умови для розвитку спеціальних прикладних умінь; підвищення курсу фізичної підготовки, психічної стійкості воїнів, зниження напруженості та формування впевненості в собі; вправи є найбільш рентабельним і доступним плануванням для кожного рівня. Спеціальна фізична підготовка з метою розвитку «ранньої» адаптації воїнів до бойового режиму в незвичайних умовах вимагає певної специфіки у визначенні ступеня зворотного зв'язку між загальною та спеціальною підготовкою. Слід пам'ятати, що фізична підготовка є частиною системи вищого порядку - бойової підготовки. Для командирів, які не вміють оцінювати вплив фізичних вправ на професійну працездатність, планують спеціальні завдання з фізичної підготовки, чекати тренувального ефекту при виконанні бойових прийомів і дій недоцільно. Щоб організувати відмінну підготовку воїнів, необхідно враховувати показники функціональної активності організму, що, у свою чергу, вимагає хорошого знання основних положень щодо співвідношення фізичної підготовки та результатів діяльність військового професіоналізму.

Наразі можливості поступової адаптації до нових умов довкілля значно обмежені, оскільки суттєво змінені правила комплектування (зменшення кількості призовників, професіоналізація армії, направлення окремих військових частин у різні регіони світу для проведення миротворчих операцій тощо).).

Можливими напрямами вдосконалення є також усунення проблем з організацією та методами спортивної роботи. Показано, що це мало пов'язано з завданнями підготовки та виховання кадрів, підготовки до майбутньої професійної діяльності. Спортивні заходи, які організовуються між навчальними закладами, орієнтовані виключно на досягнення високих результатів у відносно невеликих групах спортсменів, що не забезпечують формування курсантів для регулярних фізичних вправ. Навчання за фахом є основним етапом у підготовці курсантів у школі.

Тому метою фізичної підготовки є розвиток і вдосконалення професійно важливих фізичних якостей і спеціальних курсантів. Успіх процесу фізичного оздоровлення курсантів залежить від впровадження в навчальний процес найбільш ефективних засобів і методів навчання, а також системної і своєчасної підготовки курсантів до виконання бойових прийомів і бойових дій. Зміст форм фізичної підготовки курсантів повинен забезпечувати розвиток комплексних фізичних характеристик на основі загального рівня підготовки. При розвитку професійно важливих фізичних характеристик і спеціальних курсантів слід орієнтуватися на вдосконалення сили, швидкості та сили, швидкості пересування, загальної витривалості, анаеробної витривалості, координаційних здібностей.

Основною метою фізичної підготовки є формування компетентностей курсантів, які визначать рівень професійної діяльності на досить високому рівні, а також дозволять використовувати різноманітні засоби фізичної культури, спорту та туризму з метою збереження та зміцнення здоров'я, психофізична підготовка та самоосвіта для майбутнього професійного навчання. При організації процесу фізичної підготовки курсантів необхідно використовувати комплекс прийомів, що сприяють успішному виконанню завдань:

- суворо регламентовані вправи, які спираються на суворо запропоновану програму рухів, точне нормування навантаження і управління динамікою під час виконання вправи, а також нормування перерв на відпочинок і суворо встановлений перехід з фазами навантаження;

- структура кругового тренування, тобто серійне повторення кількох видів фізичних вправ, підібраних і об'єднаних у комплекс за певною схемою;

- методи гри та змагання, які характеризуються відсутністю суворої регламентації діяльності, імовірнісних умов їх реалізації, великими можливостями самовираження творчих сил, моделюванням емоційно насичених міжособистісних і міжгрупових відносин. Визначення засобів і методів, спрямованих на підвищення якості підготовки курсантів до подолання різноманітних перешкод, а також застосування прийомів бою, спеціальних засобів і вогнепальної зброї, забезпечує ефективність фізичної підготовки, спрямованої на розвиток професійної моторики.

Специфікою підготовки, спрямованої на розвиток спеціальних силових здібностей, має бути використання таких силових вправ, при виконанні яких курсант сам повинен відчути і зрозуміти ідентичність м'язової напруги після цих вправ і після виконання певної професійної діяльності (наприклад, фрагмент або частина рукопашний бій). Розвиток спеціальних силових здібностей на основі використання таких вправ дає можливість удосконалювати техніку професійної діяльності, оскільки вправа розвиває певні зусилля, які умовно-рефлекторно створюють динамічний стереотип і дозволяють досягти більшої ефективності в роботі м'язів з рук в руки - ручний бій. Підбір силових вправ слід здійснювати з урахуванням наступних основних правил:

1) вибирати вправи, близькі за спрямованістю та амплітудою професійної діяльності;

2) використовувати вправи, в яких найбільше зусиль докладається в критичний (необхідний) момент для ефективного виконання професійної діяльності (наприклад, розслабляючий удар, ривки, поштовхи тощо);

3) використовувати вправи з тотожною професійною діяльністю до динамічних параметрів повторюваних зусиль при їх виконанні.

Таким чином, застосування професійного підходу до процесу організації фізичної підготовки курсантів може підвищити ефективність загальної підготовки майбутніх фахівців. У цьому випадку освіта компетентних, мобільних та конкурентоспроможних випускників відповідатиме сучасному соціально-державному замовленню, забезпечуючи кадрами реальний сектор економіки та соціальну сферу.

Список використаних джерел

1. Ложкин Г.В. Практическая психология в системах «человек - техника»: учеб. пособие / Г.В. Ложкин, Н.И. Повякель. - К.: МАУП, 2003. - 296 с

2. Меерсон Ф.З. Адаптация, стресс и профилактика / Ф.

3. Меерсон. - М.: Наука, 1991. - 278 с. 3. Нерезки Ф.К. Психическая и психофизиологическая адаптация человека / Ф.К. Нерезки. - Л.: Наука, 1988. - 270 с.

4. Пивовар О. Адаптація курсантів до фізичних навантажень на початковому етапі навчання у ВВНЗ / О. Пивовар // Матеріали відкритої наук.-метод. конф. «Фізична підготовка військовослужбовців», 2930 квітня 2003 р. - К., 2003. - С. 163-165.

5. Пічугін М.Ф. Фізичне виховання: навч. посіб. [М.Ф. Пічу - гін, С.В. Романчук, В.М. Романчук та ін.]. - Житомир: ЖВІ НАУ. - 2010. - 460 с.

6. Романчук С.В. Зависимость психических состояний курсантов военно-учебного заведения от их уровня двигательной активности / С.В. Романчук // Педагогіка, психологія та медикобіологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - №8 - С. 108-111.

7. Спеціальна фізична підготовка як складова частина службо - воприкладної і професійної підготовки співробітників органів внутрішніх справ. Гігієна і контроль на заняттях спеціальною фізичною підготовкою і спортом: фонд. лекція / [І. П. Закорко, О.В. Журавель, Ю.В. Логвіненко та ін.]. Київ: Знання України, 2010. 27 с.

Размещено на Allbest.ru