Лікувально-оздоровчий туризм на Закарпатті: історичні аспекти та сучасний стан розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НН інституту євроінтеграційних досліджень

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Лікувально-оздоровчий туризм на Закарпатті: історичні аспекти та сучасний стан розвитку

Яна Чіжмодій, співробітник

Туризм сьогодні є найбільш перспективним сектором світової економічної галузі, одним з основних джерел зайнятості населення. У цій сфері виокремлюється лікувально-оздоровчий туризм, значення якого зростає з кожним роком.

На території Закарпаття знаходиться величезна кількість джерел мінеральних і термальних вод, які є передумовою функціонування курортних закладів, що спеціалізуються на оздоровленні.

У статті здійснено аналіз сучасного стану та історичного розвитку лікувально-оздоровчого туризму. Наведено інформацію стосовно рекреаційного потенціалу та природного забезпечення регіону. На основі статистичних даних зроблено висновок щодо тенденцій розвитку цього виду туризму та санаторно-курортних комплексів, які функціонують у Закарпатській області.

Ключові слова: лікувально-оздоровчий туризм, мінеральні води, санаторно-курортні заклади.

Today, tourism is the most promising sector of the world economy, one of the main sources of employment. In this area there is a health tourism, the importance of which is growing every year.

On the territory of Transcarpathia there is a huge number of sources of mineral and thermal waters, which are a prerequisite for the operation of resorts specializing in health.

The article analyzes the current state and historical development of health tourism. Information on the recreational potential and natural security of the region is provided. Based on statistical data, a conclusion is made about the trends in the development of this type of tourism and the number of sanatoriums and resorts that operate in the Transcarpathian region.

Key words: medical and health tourism, mineral waters, sanatoriums.

Вступ

Актуальність дослідження. Сьогодні лікувально-оздоровчий туризм займає одне з провідних місць у туристичній галузі. Розвиток інфраструктури, збільшення прибутків мешканців економічно розвинених країн, швидкий рівень життя та бажання відновити свої фізичні та психологічні сили змушує людей шукати оздоровлення та рекреацію у санаторно-курортних закладах, що стимулює розвиток та ріст популярності цього виду туризму.

Закарпаття є одним з наймальовничіших куточків України. Завдяки вигідному географічному розташуванню, наявності великої кількості родовищ мінеральної води, сприятливому клімату і загалом унікальному рекреаційному потенціалу, досліджувана область має перспективи поступового розвитку санаторно-оздоровчого туризму [2].

Стан вивчення досліджуваної проблеми. Великий вклад у дослідження лікувально-оздоровчого туризму зробили відомі вітчизняні та зарубіжні вчені, такі, як: М.Й. Рутинський, В.Л. Петранівський, Н.Ф. Габчак, М.Й. Ковач, О.О.Бейдик, М. Гучик, Я. Мітрікова. У своїх працях вони дають визначення основним поняттям, розглядають умови, які є необхідними для розвитку цього виду відпочинку та характеризують послуги, які надаються в лікувально-оздоровчих комплексах. Незважаючи на це, для того, щоб визначити стан розвитку туризму в Закарпатській області і запропонувати напрями його вдосконалення, потрібно аналізувати сучасну ситуацію, розуміти тенденцію розвитку світових процесів у досліджуваній сфері.

Мета дослідження - проаналізувати динаміку розвитку лікувально-оздоровчого туризму в Закарпатській області та охарактеризувати основні послуги, які надаються у курортах відповідної спеціалізації.

Виклад основного матеріалу

Загального визначення поняття лікувально-оздоровчого туризму немає. В іноземних джерелах зустрічаються такі терміни, як «wellness tourism», «medical tourism», «spa tourism». Джерела української літератури в свою чергу пропонують такі визначення, як «лікувальний туризм», «спа-туризм», «оздоровчий туризм», «велнес туризм», «медичний туризм» та інші [1]. З-поміж великої кількості дефініцій цього поняття можна зробити висновок, що лікувально-оздоровчий туризм - це подорож до курортних місцевостей з метою поліпшення стану здоров'я людини, відпочинку та реабілітації. Важливою умовою існування цього виду відпочинку є наявність природних ресурсів: мінеральних вод, лікувальних грязей і кліматичних умов, які використовують у процесі лікування різноманітних захворювань.

У сфері медичного туризму виокремлюється лікувальний та профілактичний. Лікування в санаторно-курортних закладах передбачає власне лікування, реабілітацію після захворювань та терапію, а профілактика - підтримку стану організму і збереження балансу між фізичним і психологічним здоров'ям людини [1].

Історія світового становлення оздоровчого туризму сягає сивої давнини. Початковий етап розвитку охоплює період з античних часів. Рим був осередком, де вперше було реалізовано подорожі з метою оздоровлення ще у І-ІІ ст. н.е. Подорожі з лікувальними цілями були також відомі в стародавній Грецій, де цілющі джерела та місця зі сприятливим кліматом використовувалися для зміцнення здоров'я. Відомий в історії перший курорт Асклепія у Давній Греції, розташований поблизу порту Епідаурос, був створений на природних джерелах мінеральних вод [3].

Щодо історії розвитку лікувально-оздоровчого туризму України та Закарпаття зокрема, то перші давньоукраїнські літописи згадують про популярність серед жителів Київської Русі лікування на базі природних оздоровчих ресурсів у XII-XIII ст. Українські археологи зазначають, що цілющу воду із давніх купалень карпатської провінції Дакії постачали для знаті римських міст, що свідчить про наявність у Закарпатській області давніх купалень та джерел лікувальних вод [4]. Вперше про джерело мінеральної води, яке знаходилося у Сваляві, згадується у 1463 році. Є свідчення, що свалявську воду експортували до дворів болгарських царів, імператорів Візантії, у Відень та Париж. Цілющі властивості води підтверджує й той факт, що у 1842 році в Будапешті вона отримала високе визнання у зв'язку зі смаковими властивостями, а згодом - золотий диплом на виставці вод Європи у Парижі [5].

Джерела мінеральної води було також розвідано на території Великоберезнянського та Перечинського районів, адже там ще 1600 року поблизу села Лумшори було створено лікувальний заклад - «Курорт Лумшор», де для оздоровлення використовувалися розвідані джерела цілющих вод. Приблизно в той же час (1631 рік) зафіксовано відомості про наявність мінеральних джерел в м.Ужгород.

У 19 ст. поблизу джерел лікувальної води почали відкривати перші курорти та водолікарні. Так, у 1800 році збудовано Сваляво-Неліпинський курорт з дерев'яною водолікарнею і кількома приміщеннями для помешкань. У долині річки Синявки у 1873 році був побудований пансіонат з водооздоровницею «Купальний дім». Також на початку 19 ст. в м. Ужгороді на базі вуглекислого залізистого джерела функціонувала купальна «Квасна вода». Наприкінці цього ж століття з метою лікування почали відвідувати курорт «Шаян». Ще з 1873 року у смт Вишково на базі двох мінеральних джерел функціонувала водолікарня «Замкова купіль» [8].

За даними Н.Ф. Габчак, інфраструктура медичного туризму зазнала значного розвитку за часів перебування Закарпаття у складі Чехословаччини. У цей період було сформовано центри оздоровлення на Свалявщині, Мукачівщині, Ужгородщині та Берегівщині. Проте через відсталість західної частини України, нерозвиненість транспортної доступності та в першу чергу у зв'язку з низьким рівнем інфраструктури порівняно з куророрта- ми Словаччини, Чехії та Угоршини, лікувальні властивості мінеральних джерел не були використані сповна [6].

На сучасному етапі в області налічується 62 основні родовища мінеральних вод, 400 виходів мінеральних вод різних за хімічним складом, що представлені 7 бальнеологічними групами та 30 типами із широким діапазоном лікувальних можливостей. В області наявні майже всі аналоги найвідоміших у світі мінеральних вод: гідро-карбонатні натрієві, гідро-карбонатні сульфітні, кальцієво-магнієві, сульфідні, миш'якові, кремнієві [5].

Більшість джерел є унікальними, вони відповідають водам типу Єсентуки, Боржомі та Арзні і не поступаються відомим водам Чехії, Польщі, Франції. Цінність мінеральних вод полягає в тому, що завдяки своїм властивостям вони можуть лікувати захворювання органів дихання та травлення, опорно-рухового апарату, нервової та серцево-судинної систем. Найвідомішими джерелами вод є Полянське, Голубинське, Соймівське, Шаянське та ін. [5].

В області виділено 10 лікувально-оздоровчих рекреаційних зон, зокрема Ужгородська рекреаційна зона (курорт «Деренівка»), Мукачівська (курорти «Карпати» і «Синяк»), Великоберезнянсько-Перечинська (оздоровчо-лікувальний комплекс «Карпати»), Міжгірсько-Воловецька (бальнеологічний курорт «Сойми», санаторій «Верховина»), Свалявська (курорт «Поляна», «Сонячне Закарпаття»), Іршавська (санаторій «Боржава»), Берегівська (лікувально-оздоровчий заклад «Косино»), Хустсько-Виноградівська (водолікарня «Замкова купіль», санаторій «Шаян»), Тячівська (санаторій «Мінерал»), Рахівська (бальнеологічний курорт «Кваси») [7].

Санаторії, профілакторії та інші бази відпочинку переважно знаходяться в курортній місцевості, в умовах чистого повітря. В цих оздоровчих закладах можливе лікування різноманітних захворювань: серцево-судинної та нервової систем, обміну речовин, шлунково-кишкового тракту, опорно-рухового апарату, верхніх та нижніх дихальних шляхів та ін.

До основних методів лікування та оздоровлення, які пропонуються в санаторно-курортних закладах, належать процедури питного лікування, кліматолікування, психотерапії, лікування методом спелеотерапії (з використання мікроклімату соляних шахт) та інші, які здійснюються спеціально підготовленим персоналом. Отже, основна специфіка послуг комплексів відповідної спеціалізації полягає у лікувальній, реабілітаційній та профілактичній спрямованості з урахуванням таких послуг, як розміщення, харчування, дозвілля, що створюють продукт медичного туризму.

лікувальний оздоровчий туризм закарпаття