Цивілізаційні та прагматичні фактори розвитку туристичного дискурсу: його жанрів та комунікативних дій в екскурсійному дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний біотехнологічний університет

ЦИВІЛІЗАЦІЙНІ ТА ПРАГМАТИЧНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО ДИСКУРСУ: ЙОГО ЖАНРІВ ТА КОМУНІКАТИВНИХ ДІЙ В ЕКСКУРСІЙНОМУ ДИСКУРСІ

Худавердієва Вікторія Анатоліївна кандидат

економічних наук, доцент, доцент кафедри туризму

Анотація

У статті висвітлена кореляція етапів розвитку туристичного дискурсу у відповідності із соціоекономічними умовами, а також з функціональними особливостями текстів різних жанрів. Встановлено, що режим існування туристичного дискурсу зазнав безліч трансформацій, пов'язаних зі зміною масштабів діяльності туристичних організацій, соціальних ролей комунікантів, що, своєю чергою, позначилося на жанровій специфіці. Вивчення функціональності туристичного дискурсу зумовлює розгляд актуалізованих в окремих жанрах і текстах комунікативних інтенцій адресанта, які змінюються в міру розвитку сфери туризму.

Визначені три стадії розвитку туристичного дискурсу, кожна з яких пов'язана з певними цивілізаційними факторами розвитку суспільства та трансформаціями прагматичних установок адресатів: література подорожей; туристичний дискурс, представлений друкованими рекламними текстами; інтернет-опосередкований туристичний дискурс. Матеріалом дослідження послужили тексти предметної області «подорож і туризм», відібрані відповідно до хронології виділених стадій розвитку, - щоденники подорожей, брошури, туристичні гіпертексти. Зроблено висновок про прогресивний розвиток туристичного дискурсу, що підтверджується розширенням жанрового спектру та трансформацією традиційних друкованих жанрів в інтернет-опосередковані туристичні ресурси. У статті висвітлюється одна із тенденцій розвитку туристичного дискурсу, зокрема, його функціонування в Інтернет-просторі. екскурсійний туристичний дискурс текст

Запропоновано типологію комунікативної дії в екскурсійному дискурсі з позицій комунікативно-прагматичного підходу до аналізу діяльності професійного гіда-перекладача. Показано реалізацію різних стратегій комунікативної дії гіда-перекладача. Вербальна верифікація стратегій пояснюється дискурсивно-обумовленими соціокультурними особливостями. Екскурсійний дискурс як різновид туристичного дискурсу та складова культурного туризму більшою мірою, ніж інші види туристської комунікації, сприяє формуванню етнокультурної, міжта транскультурної компетенції, культурної самоідентифікації людини, визначає культурні цінності представників «своєї» та /або «чужої» культури. У цьому зв'язку особлива роль у формуванні власне культурної і особливо інокультурної картини світу належить гіду-перекладачі, його дискурсивно-обумовленої професійної діяльності.

Ключові слова: дискурс, туристичний дискурс, жанри туристичного дискурсу, Інтернет-дискурс, комп'ютерний туристичний дискурс, екскурсійний дискурс.

Abstract

Khudaverdiyeva Viktoriya Anatolyivna Gand. econom. Science, docent of State biotechnological university (SBTU)

CIVILIZATION AND PRAGMATIC FACTORS IN THE DEVELOPMENT OF TOURIST DISCOURSE: ITS GENRES AND COMMUNICATIVE ACTIONS IN EXCURSION DISCOURSE

The article highlights one of the trends in the development of tourism discourse, in particular, its functioning in the Internet space. The article shows the correlation of the stages of development of the tourist discourse with socio-economic conditions, as well as with the functional features of texts of various genres. It has been established that the mode of existence of tourist discourse has undergone many transformations associated with a change in the scale of activities of tourist organizations, the social roles of communicants, which, in turn, was reflected in genre specificity. The study of the functionality of the tourist discourse determines the consideration of the addresser's communicative intentions updated in certain genres and texts, which change as the tourism sector develops.

Three stages of the development of the tourist discourse have been identified, each of which is associated with certain civilizational factors in the development of society and the transformation of the pragmatic attitudes of the addressees: travel literature; touristic discourse presented by printed advertising texts; Internet-mediated tourism discourse. The material of the study was the texts of the subject area "travel and tourism", selected in accordance with the chronology of the identified stages of development - travel diaries, brochures, tourist hypertexts. The conclusion is made about the progressive development of tourism discourse, which is confirmed by the expansion of the genre spectrum and the transformation of traditional printed genres into Internet-mediated tourism resources.

A typology of communicative action in the excursion discourse is proposed from the standpoint of a communicative-pragmatic approach to the analysis of the activities of a professional guide-translator. The implementation of various strategies for the communicative action of a guideinterpreter is shown on the material of English and German languages. Verbal verification of strategies is explained by discursive-conditioned socio-cultural features. Excursion discourse as a kind of tourist discourse and a component of cultural tourism, to a greater extent than other types of tourist communication, contributes to the formation of ethno-cultural, interand transcultural competence, cultural self-identification of a person, determines the cultural values of representatives of "one's own" and /or "foreign" culture. in this regard, a special role in the formation of a proper cultural and especially a foreign cultural picture of the world belongs to the guidetranslator, his discursive-conditioned professional activity.

Keywords: discourse, tourism discourse, Internet language, Internet discourse, genres of tourism discourse, computer tourism discourse, excursion discourse.

Постановка проблеми

Туризм - це глобальне соціально-економічне явище сучасного світу, яке є фундаментальною основою економіки багатьох країн [1]. Туризм, туристика та термінологія туризму є частиною туристичного дискурсу. Саме поняття дискурс характеризується багатозначністю, «кожен автор вкладає в розуміння дискурсу таку форму використання мови, яка вдало відображає результати його дослідження» [2. Діапазон поняття «дискурс» охоплює значення від «розмови, діалогу, балаканини» до «складної когнітивної структури, в основі якої лежить відображаена в мові відповідність між нашим уявленням про світ і репрезентацією цього уявлення в мові, під якою розуміється одночасно і процес мовної діяльності, і її результат: текст» [3].

Розподіл дискурсів на особистісні та інституційні є відправною точкою для багатьох дослідників щодо туристичного дискурсу. Мову туризму розглядають у рамках інституційного рекламного дискурсу. Деякі вчені розглядають туристичний дискурс як особливий вид рекламного дискурсу, що поєднує різні види реклами туризму та націленого на позиціонування та просування туристичних послуг за допомогою стратегій аргументації, які мають лінгвокогнітивний характер [4, с. 46]. Приналежність туристичного дискурсу до рекламного дає лише вузьке уявлення про нього, оскільки мова туризму виходить далеко за межі інституту реклами, торкаючись таких сфер людського життя, як економіка, спорт, здоров'я, культура, релігія і т.д.

Туристичний дискурс відокремлюють від рекламного за функціями, об'єктами опису, характером подання інформації та визначає його як масово-інформаційний іституційний дискурс [2, с. 160]. Туристичний дискурс є складноорганізованим, а точніше гібридним, що поєднує в собі риси рекламного, науково-популярного, дидактичного дискурсів, і полікодовий дискурс, що використовує вербальний, іконічний, графічний коди.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Якщо історія туризму бере свій початок з античних часів, то як предмет наукового вивчення туризм почав розглядатися відносно недавно. Лише у 1970-х роках XX століття вчені усвідомили важливість туризму як об'єкта науки. Туристика визначається в туристичному термінологічному словнику як «цілісна система сучасних фундаментальних і прикладних наук про туризм, туристичної діяльності, туристської економіки, менеджменті туризму та туристичному законодавстві» [5].У XXI столітті туризм став значним соціальним, культурним і політичним явищем, а термінологія туризму представляє інтерес як об'єкт лінгвістичних досліджень. Початок ХХІ століття характеризується інтересом до текстів туристичного дискурсу. Туристичний дискурс дедалі частіше стає об'єктом вивчення вчених різних наукових напрямів - культурологів, соціологів, лінгвістів. Дискурсивні характеристики туристичної сфери (у тому числі з описом концептів та їх ціннісної складової) розглядалися в роботах Сакаєва Л.Р., Тарнаєва Л.П., Аветісова Д. С., Серьогіна М.А., Кійко Ю. Є., Прима В.В., Щербакова О. Л., Косицька Ф.Л., Філатова Н. В., Прима В.В., Соколова М. В. [2-12].

Формулювання цілей статті

Метою дослідження є вивчення сутності туристичного дискурсу як дискурсу інституційного типу знаходять відображення в юридичному полі у вигляді міжнародних кодексів, хартій та локальних законів та закріплюються у мові як певні норми ведення цієї діяльності та принципів, на яких мають будуватися відношення між учасниками цього виду дискурсу. В той же час туристичний медіа-дискурс, який розгортається в соціальних мережах у вигляді креолізованих текстів, можна віднести до так званого публічного підвиду туристичного дискурсу, який націлений в основному на поширення інформації про туріндустрію і залучення клієнтів [6].

Виклад основного матеріалу

Туристичний дискурс визначають як масово-інформаційний та статусно-орієнтований інституційний дискурс і розглядають його як особливий вид інституційного дискурсу з поліфонічними включеннями та ознаками гібридності. Туризм є одним із впливових феноменів сучасного суспільства, динамічний розвиток якого супроводжується як усними формами комунікації (наприклад, екскурсіями), так і письмовими - в друкованому та електронному форматі (випуском путівників, пізнавальних і рекламних матеріалів). Туристичний дискурс є самостійним інституційним дискурсом з широким його розумінням як сукупності текстів, об'єднаних загальною тематикою (туризм, подорож, враження) і мають єдину концептуальну основу (подорож). Інституційність даного дискурсу ми вбачаємо у наступному: туризм завдяки своєму різко зростаючому соціальному значенню зайняв окреме місце в системі сучасних інститутів; наявність громадських інститутів, у межах яких здійснюється туристична комунікація (державні організації з туризму, туристичні компанії, готелі, ресторани, транспорт); наявність мети: виробництво туристичного продукту з метою задоволення пізнавальних, естетичних потреб людини; наявність основних учасників: представники соціального інституту туризму - агенти (органи влади, туроператори) та клієнти (туристи) [7, с. 40].

Туристичний дискурс, як і будь-який інший вид інституційного дискурсу, є складним поліжанровим утворенням. В даний час актуальні такі види туризму, як діловий (участь у бізнес-форумах, виставках, ярмарках з метою налагодження контактів), навчальний (вивчення іноземних мов, художні курси, «літні школи» різних напрямків), шоп - туризм (суміщення традиційної програми з купівлею певних товарів), спортивний, екстремальний, історичний, паломницький, літературний, гастрономічний та багато інших, обумовлені професійними інтересами, хобі, модою і т. д. На сьогодні наводять наступну актуальну статистику туристичних послуг: пляжний туризм - 31%, культурно-пізнавальний туризм - 22%, діловий туризм - 19%, оздоровчий, спортивний - 16%, паломницький, подійний, екологічний - 12% [1].

Цілі комунікації в межах будь-якого з перерахованих підвидів туристичного дискурсу пов'язані з конструюванням пізнавальної та поведінкової стратегій туристів у контакті з іншим соціокультурним простором, одним із представників якого виступає перекладач. Практично у всіх зазначених видах туризму одним із учасників є перекладач, чи то письмові чи усні жанри туристичної комунікації, хоча в багатьох наукових працях з туристичного дискурсу роль перекладача не враховується навіть на рівні опису дисурсивно-утворювальних ознак. Виділяють наступні параметри, які характеризують туристичний дискурс [8]:

1) учасники: продавець (туроператор) - клієнт; екскурсовод - екскурсант; упорядник тексту - отримувач тексту;

2) місце: офіс, туристичний автобус, музей, вулиця міста, віртуальний простір, текстовий простір;

3) цілі: отримання прибутку - отримання екскурсійно-туристичної послуги;

4) ключовий концепт: подорож;

5) стратегії: стратегія позитиву;

6) матеріал: великий набір тем, серед яких країнознавча та історична інформація, тимчасова організація туру, готельний бізнес, транспорт, забезпечення безпеки, харчування та інше;

7) різновиди та жанри: в залежності від каналу передачі інформації можна виділити усну та письмову різновидність туристичного дискурсу; письмовий різновид включає друковані тексти і комп'ютерно-опосередковану комунікацію, усний різновид ділиться на безпосередню і опосередковану.

Розглянемо жанри туристичного дискурсу в ситуації міжкультурного спілкування та відповідне їх завданням функціонально-комунікативна поведінка перекладача. У жанрово-типологічній класифікації туристичного дискурсу використовується підхід, в якому виділяються наступні жанри.

Жанри усної комунікації [9,10]:

- екскурсія (гід - перекладач/екскурсовод, перекладач - туристи);

- спілкування офіційних служб туристичних послуг (офісний або позаофісний діалог між представником турфірми та клієнтом з прямою участю перекладача);

- спілкування з представником приймаючої сторони (між клієнтом/супроводжуючим групи та службовцем готелю/шофером екскурсійного автобуса з прямою участю перекладача);

- спілкування між туроператором та контрагентом (бронювання готелів, авіаквитків тощо з прямою участю перекладача);

- мовна взаємодія в особливих обставинах (переговори з представництвом з прямою участю перекладача);

- відеопутівник - оглядово-географічний документальний фільм, аудіогід (усний різновид опосередкованого спілкування в музеях з прямою та опосередкованою участю перекладача).

Жанри письмової комунікації [9,10]:

- путівник, туристичний проспект, каталог, стаття, брошура, листівка (письмовий переклад друкованих текстів);

- вебсторінка туристичного бюро (локалізація сайту);

- електронний лист клієнта в туристичне бюро;

- електронне листування службовців туристичної сфери (письмовий переклад друкованих текстів). Інтернет народжує нові форми комунікації, які відрізняються жанровим різноманіттям та ґрунтуються на різних ознаках кваліфікаційного відбору. З погляду даної класифікації, сфери туристичного дискурсу можна доповнити такими жанрами: до інформаційної сфери необхідно віднести туристичний вебсайт, статтю у сфері туристики, пошукову систему туроператора, віртуальну екскурсію; до комунікативної сфери - туристичні форуми, блоги туристів, онлайн діалоги з продавцем послуг. Також можна говорити про ступінь інтерактивності виділених жанрів. Під інтерактивністю розуміється можливість двостороннього чи багатостороннього впливу у реальному часі незалежно від того, де територіально перебувають учасники [10].

Нині існує низка класифікацій жанрів туристичного дискурсу, однак жодна з них не може бути вичерпною, оскільки комунікація у просторі розглянутого дискурсу ініціює появу нових жанрових форм, детермінованих реаліями інтернет-комунікації в умовах глобалізації. Найбільш поширеними письмовими жанрами туристичного дискурсу є путівник, щоденник подорожі, інформаційно-рекламні матеріали, а також комп'ютерно опосередковані жанри, представлені на сайтах туристичних агенцій, музеїв, форумів (віртуальна екскурсія, відгуки туристів, відеопутівник). До усних жанрів відносяться екскурсія, діалог між туристом і представником туристичного агентства, і на периферії жанрового поля - мовна взаємодія в особливих обставинах (усна різновид безпосереднього спілкування) [11].

Відображення в текстах індивідуального досвіду мандрівників, характерне для початкових етапів становлення туризму, які відрізняються нерозвиненостю галузі в цілому, а також відсутністю організованості в межах окремих практик, стало чинником формування літератури подорожей, що об'єднує широке коло джерел, написаних у вигляді дорожніх щоденників або за матеріалами, зібраними під час подорожей. Паломники, учасники географічних експедицій, «туристи» в сучасному розумінні, тобто мотивовані естетичними потребами та пошуками автентичності, стали творцями таких жанрових утворень у межах літератури подорожей, як ітінерарії (рання форма путівника, що включає описи маршрутів), щоденники подорожей, самі ранні датуються початком XII століття [12].

Об'єктивна дійсність, таким чином, виявляється вираженою крізь призму перформативної установки першої особи, що висуває претензії на такі складові семантики дискурсу, як істинність і правильність висловлювань про об'єктивний, соціальний і суб'єктивний світи. У межах цього періоду і до XIX ст. спостерігається тенденція до елітарності літератури подорожей, оскільки поїздки в розважальних, оздоровчих, пізнавальних та інших цілях були привілеєм вищих класів суспільства, представники яких і виступали як адресанти щоденників і нотаток - «аристократів, що пишуть для задоволення» [12].

Індустріальний етап цивілізаційного розвитку, перехід до якого пов'язаний з історико-соціальними трансформаціями другої половини XVIII ст. (промисловий переворот, розвиток інфраструктури, підвищення загального рівня та якості життя у провідних індустріальних країнах світу), характеризується формуванням безпрецедентного функціонального виміру дискурсу сфери туризму: апелятивна функція стає домінантою текстів, об'єднаних новою жанровою освітою туристичного дискурсу - інформаційно-рекламними матеріалами туристичних агентств, які пов'язують такі друковані жанри, як брошура, проспект, буклет, листівка.

Початок інформаційно-комп'ютерного століття був ознаменований трансфером туристичного дискурсу на інтернет-платформу, що не могло не позначитися на жанровій системі та прагматичних установках комунікантів. Індустрія туризму стала одночасно і результатом, і фактором уніфікації світового простору, в ході якої інтернет виступив у ролі нового соціокомунікативного середовища. Інтернет-комунікація в туристичній сфері характеризується масовістю, гіпертекстуальністю, мульмедійністю і зміною параметра персональність / інституційність залежно від особливостей віртуального жанру. Мультимедійність інтернет-комунікації, що реалізує естетичну функцію туристичного дискурсу, сприяла трансформації базових жанрів у гіпертекстові складові сайту: щоденник подорожі - блог; путівник - туристичний порт (відеопутівник); екскурсія - віртуальна екскурсія (відеоекскурсія); брошура (буклет, проспект) - інтерактивний мультифункціональний сайт інформаційно-рекламного характеру; а також утворенню нових жанрових форм - туристичний форум, відгук туриста. Туристичний інтернет-блог як сучасна форма класичного щоденника подорожі відрізняється підвищеною інформативністю та перформативністю висловлювань [13].

Включення блогів і коментарів туристів в інтерактивний простір інформаційного туристичного сайту сприяє розширенню можливостей самопрезентації відвідувачів сайту - ключового мотиву адресанта туристичного дискурсу протягом всієї історії його існування, а також продуктивному інформаційному обміну. Крім того, центр гіпертекстового простору зосереджується безпосередньо навколо користувача, внаслідок цього положення мовної особистості завжди є центральним у віртуальному дискурсі, що сприяє постійному її прагненню до самопрезентації. Слід зазначити, що формат блогу про подорожі стирає грань елітарності дискурсу і відкриває користувачам нові можливості, пов'язані з виробництвом дискурсу, агентом якого може стати кожен інтернет-користувач, який бажає поділитися на віртуальних сторінках особистим досвідом туристичних практик [14].

Самостійність туристичного дискурсу можна визначити його можливістю утворювати свої види. Як приклад різновиду туристичного дискурсу розглянемо його функціонування в Інтернет-просторі. Йдеться про вільний великомасштабний доступ до інформації про туристичні об'єкти, комерційні пропозиції і, отже, нові можливості туризму, який стає частиною гіперреальності. Є думка, що «якщо в Інтернеті відсутня інформація про туристичний об'єкт, то він залишиться поза увагою мільйонів користувачів всесвітньої мережі, які очікують, що знайдуть там будь-яку інформацію про пам'ятки різних країн» [14]. У зв'язку з цим останнім часом наголошується на інтересі дослідників до функціонування туристичного дискурсу в Інтернет-просторі. Це зумовлено тим, що сьогодні практично всі суспільні явища виявляються під впливом Інтернету. Віртуальний простір формує те особливе середовище, де кожна мова збагачується, глобалізується та інтернаціоналізується, зберігаючи в той же час свою національну своєрідність.

Починаючи з 90-х років XX століття, у дослідженнях з'явився термін «мова користувачів Інтернету», яка активно використовується як об'єкт системного опису. Під мовою користувачів Інтернету розуміється різновид сучасної мови, що «складається у сфері Інтернет, з лексичним трансфером у соціально-побутову сферу» [15]. Мова користувачів Інтернету та Інтернет-простору утворюють свій особливий дискурс, розуміння якого також інтерпретується по-різному сучасними вченими. Під дискурсивним простором Інтернету розуміють складну семіотичну систему, представлену у вигляді текстів, зображень і звуків, структурно організованих для залучення користувача в різні види дискурсу. Дискурсивний простір Інтернету передбачає наявність набору засобів та інструментів, що дає можливість дискурсивної особистості входити в якесь організоване за особливими правилами середовище для здійснення різного виду діяльності [14].

У дослідженнях спостерігається тенденція давати дискурсивному простору Інтернету такі диференціальні ознаки, як «віртуальний», «електронний» та «комп'ютерний». Називаючи Інтернет-дискурс «віртуальним», вчені спираються на віртуального комуніканта [14], ототожнюючи терміни «електронний» і «комп'ютерний», говорять про «комунікативну дію, що передбачає обмін інформацією між людьми за допомогою комп'ютера»[15]. Розглядаючи Інтернет-простір як канал передачі інформації, виділяє комп'ютерно-опосередкований письмовий різновид туристичного дискурсу у вигляді віртуальної екскурсії, вебсторінки туристичного бюро, електронного листування службовців туристичної сфери [16]. Проте з розвитком Інтернет-технологій з'явилася можливість говорити вже й про усні форми спілкування. Так, наприклад, поява туристичних відео-чатів дає можливість потенційним туристам через сайт туроператора поспілкуватися з певними готелями в онлайнрежимі.

Що стосується нашого розуміння функціонування туристичного дискурсу в Інтернет-просторі, ми пропонуємо розглядати Інтернет та локальні мережі (наприклад, системи бронювання Amadeus, Worldsplan, Galileo) ширше, ніж канал передачі інформації, як комп'ютерний простір для туристичного дискурсу, та в зв'язку з цим говорити про комп'ютерний туристичний дискурс. Таким чином, під комп'ютерним туристичним дискурсом ми розуміємо різновид туристичного дискурсу, що функціонує в комп'ютерно-опосередкованому просторі, де головні дискурсивні особи (туристи/клієнти та туроператори/продавці) здійснюють свою туристичну діяльність як у письмовій (електронне листування учасників дискурсу), і в усній (спілкування через вебкамеру) формах.

Комп'ютерний туристичний дискурс характеризується такими параметрами [17]:

- місце - комп'ютерно-опосередкований простір;

- учасники - 1) турист (потенційний, реальний, тобто актуальний); 2) організації, що надають туристам товари та послуги (туроператори, турагенти); 3) органи влади, дослідники, які розглядають туризм як важливий чинник економіки (департаменти туризму, агентства з туризму, учасники науково-практичних конференцій з туризму, вчені, що досліджують туристичний дискурс); 4) місцеве населення (приймаюча сторона), що сприймає туризм як фактор зайнятості населення (персонал готелів, ресторанів, транспортної інфраструктури, місцеві жителі, дауншифтери - некореневе населення всіх національностей, що живуть на гроші від туристів);

- мета - 1) інформування про досягнення чи недоліки у сфері туризму (наукові та науково-популярні доповіді, статті); 2) стимулювання просування туристичного продукту; 3) допомога в незвичних обставинах (страхування, застереження від несподіваних, форс-мажорних обставин у незнайомій країні, опис незвичайних місць поза туристичними зонами); ключові концепти - 1) подорож (переміщення людей у часі та просторі); 2) туризм (діяльність з організації та здійснення подорожей).

Відповідно до цілей і функцій, а також стратегій і технологій мовної поведінки сфери комп'ютерного Інтернет-дискурсу поділяють на інформаційну та комунікативну. Саме комунікативний жанр є однією з найважливіших причин звернення та включеності людини в глобальний простір [18]. Роль електронних засобів полягає у тому, щоб максимально наблизити віртуальне спілкування до реального, зробити процес комп'ютерного спілкування максимально інтерактивним. Отже, процес інтерактивності є реальністю, що відтворюється віртуально до дрібних подробиць. Чим більше спілкування наближено до реального, тим інтерактивнішим воно є. В рамках комп'ютерного туристичного дискурсу можема говорити про жанри високого ступеня інтерактивності - чатах на туристичних сайтах, ISQ турагентів, туристичних відео-чатах; жанрах середньої інтерактивності - туристичних форумах, он-лайн конференціях з туризму, блогах туристів; жанри низького ступеня інтерактивності - електронна пошта, вебсторінка туристичної фірми або туроператора, Інтернет-документи (наприклад, туристичний словник).

Однією з основних рис лексичного складу комп'ютерного туристичного дискурсу є наявність англо-американізмів. Глобалізуюча тенденція англійської мови у рамках туристичного дискурсу виражається: в уніфікації вторинного англомовного контенту на багатьох сайтах туристичних агенцій ; в позначенні посилань гіпертексту туристичного сайту англійською, які становлять в середньому 20 % від загальної кількості (наприклад: feed back (зворотний зв'язок, відгуки), newsletter (новини), flylights (вигідні пропозиції з перельоту), kids&teens (пропозиції для дітей та підлітків) та ін) [19].

У всіх випадках англомовний текст розрахований на ширшу цільову аудиторію користувачів туристичних сайтів у всьому світі. Завдяки широкому поширенню різних соціальних мереж (Instagram, Twitter, Facebook і т.п.) туризм як соціальне явище зайняв у них одне з лідируючих місць. Соціальні мережі є кращим майданчиком як просування послуг турагентств, так обміну інформацією про подорожі. За даними дослідження, проведеного туристичною пошуковою системою momondo (http://momondo.com), більше половини користувачів (близько 60%) у відпустці продовжують активно спілкуватися в соціальних мережах, публікуючи фотографії, відео та пости про свої враження.

Інтернет-простір можна розглядати, з одного боку, як канал широкого поширення неологізмів туристичної лексики, що з'явилися поза глобальною мережею, типу Glamping (глемпінг) = glamorous camping (гламурний кемпеніг - відпочинок у наметовому містечку підвищеної комфортності), Billigreiseziel (недорогий туристичний напрямок), tounstischer Wuhltisch (розпродаж турів), Trenddestination (модний туристичний напрям), з іншого боку, як місце народження лексичних одиниць для позначення явищ, можливих тільки в глобальній мережі. Тут йдеться про гібридні новоутворення, які являють собою складні слова або словосполучення, одна частина яких запозичена з туристичної сфери, а інша з комп'ютерного простору. Наприклад: Reiseselfie (селфі з місця відпочинку), Reisegram (розділ соціальної мережі Інстраграм, присвячений туризму та відпочинку), on-line buchen (забронювати в режимі реального часу), Tourismus-online (туризм у глобальній мережі), Blogerreise (блог про подорож ), Online-Reisefuhrer (путівник у режимі реального часу).

Для мови користувачів Інтернету характерна також депрофесіоналізація термінів. Інтернет, перетворюючись на важливу частину сучасного соціального устрою побутової сфери, стимулює перехід професійних слів і виразів у мову повсякденного (побутового) спілкування, при цьому терміни піддаються депрофесіоналізації [20]. Розглянемо приклад побутового розуміння терміна der Charter (чартер). Наукове визначення даного терміна таке: чартер - договір між власниками транспортного засобу (теплохода, літака, автобуса тощо) та фрахтувальником на оренду всього транспортного засобу або його частини на певний рейс або термін [19]. Непрофесіонали (туристи) у своєму спілкуванні, використовуючи слово Charter, розуміють його як недорогий рейс туроператора.

Екскурсійний дискурс як різновид туристичного дискурсу та складова культурного туризму більшою мірою, ніж інші види туристської комунікації, сприяє формуванню етнокультурної, міжта транскультурної компетенції, культурної самоідентифікації людини, визначає культурні цінності представників «своєї» та /або «чужої» культури. У цьому зв'язку особлива роль формуванні власне культурної і особливо інокультурної картини світу належить гіду-перекладачеві, його дискурсивно-обумовленої професійної діяльності. Аналіз відгуків туристів про екскурсії дозволяє констатувати, що екскурсанти насамперед оцінюють естетичне задоволення екскурсії. Захоплені відгуки туристи залишають про цікаве проведення часу, яке, в першу чергу, забезпечив екскурсовод, який володіє аудиторією, з почуттям гумору, що вміє розважити тургрупу. Соціокультурна прагматика комунікативної дії перекладача залежить від багатьох факторів інституційного контексту. Екскурсійний дискурс обумовлює ритуалізований характер комунікації та диктує вибір перекладацьких стратегій та засобів [21].

Екскурсія являє собою колективне або індивідуальне відвідування пам'яток в рамках, як правило, міського туризму з метою придбання нових культурно-ціннісних знань та естетичної насолоди. Екскурсія - це процес чуттєвого та логічного пізнання світу [22]. Екскурсії розрізняються за формою/змістом/мети/складу учасників/засобами надання екскурсійних послуг і т.д. В сучасних мінливих умовах міжнародного туризму, при зростаючій ролі та доступності інформаційних технологій, змінах потреб подорожуючих з'являються нові форми та грані проведення екскурсій. У таблиці 1 схематично представлені формальні, видові їх особливості.

Екскурсійний текст в основній своїй частині містить інформацію про історичні, архітектурні, краєзнавчі, соціокультурні особливості предмета екскурсії. Спеціаліст, у нашому випадку гід-перекладач, чия професійна діяльність пов'язана з текстопородженням, «зазнає професіоналізації мовної особистості і перетворюється на комунікативно-діяльнісну особистість, який володіє стандартним і спеціальними регістрами і необхідними професійним запасом дискурсивних здібностей, і володіє своєю професійною картиною світу і сукупністю професійних мовних рис» [23, с. 98]. При цьому гід вдається до ряду професійно та дискурсивно значущих і прагматично адекватних стратегій ведення екскурсії при реалізації комунікативної програми. Вибір мовних засобів також відбувається у рамках стратегій і типів комунікативної дії екскурсовода.

Сукупність комунікативних дій - комунікативна поведінка індивідів - становить функціональну характеристику культури, і визначення типу комунікативної дії є важливим методологічним інструментом. В комунікативній поведінці експлікуються всі компоненти структури мовної особистості фахівця: цілі, наміри; вміння використовувати вербальні засоби відповідно до норм мови та залежно від комунікативної ситуації; знання, ідеї, поняття як результат сформованості мовної картини світу (табл. 1) [24, c. 115].

Аналіз текстів екскурсій дозволив визначити, що з даного підвиду туристичного дискурсу характерні три типи комунікативних дій - цілераціональне, ціннісно-раціональне і традиційне. Цілераціональна комунікативна дія - ґрунтується на чіткому усвідомленні мети, відрізняється спрямованим співвіднесенням з мовними засобами, адекватними досягненню даної об'єктивної мети. Ціннісно-орієнтована комунікативна дія - ґрунтується на вірі в безумовну цінність даної дії, самодостатньої та незалежної від її можливих результатів. На відміну від целераціонального, сенс ціннісно-орієнтованої дії полягає не в досягненні зовнішньої мети, а в підпорядкованості певним «заповідям» і «вимогам», у дотриманні яких діючий індивід бачить свій обов'язок. Позначення даної дії як ціннісно-орієнтованої, а не цінніснораціональної, підкреслює та обставина, що дотримання ціннісної установки у великій кількості випадків виходить за рамки раціонального, реалізує соціокультурно обумовлену модель комунікативної поведінки. Традиційна комунікативна дія - зумовлена менталітетом, процесуальним кроком повсякденної поведінки людей, у якому істотну роль відіграє слідування традиції, звичаям.

Таблиця 1

Туристичний дискурс: характеристика його різновидів і типів. Формальні і видові їх особливості