Шляхи подолання негативних тенденцій функціонування механізмів реалізації державного регулювання розвитку туризму

Размещено на http://www.allbest.ru

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Шляхи подолання негативних тенденцій функціонування механізмів реалізації державного регулювання розвитку туризму

Прокопенко Тетяна Петрівна здобувач вищої освіти ступеня доктора філософії

Анотація

У публікації аналізуються основні шляхи подолання негативних тенденцій функціонування механізмів реалізації державного регулювання розвитку туризму. Відзначено, що одним із засадничих напрямів розвитку державної туристичної політики України відповідно західноєвропейських традицій має стати т.зв. «туристично-регіональне адміністрування». За основу даної пропозиції взято впровадження Європейською комісією подорожей (European Travel Commission або ETC) Національних туристичних адміністрацій (НТА), юрисдикційно валідних виключно на певних територіях. Розглядаючи презумпції роботи НТА ЄС, відмічено аспект «регіоналізації» туристичної індустрії в країнах Європи із одночасною ефективізацією роботи загального туристичного сектору (конгломерату) ЄС. На рівні України туризм-адміністрування дозволило б концептуалізувати туризм-політику за «культурно-історичними» (пам'ятки) та регіональними (ситуативний поділ на центральну Україну, Карпати та Закарпаття як гіпотетично доступні туристичні дестинації в умовах воєнного стану) напрямами.

Доведено, що конструювання туристичного простору України відповідно вимог та стандартів ЄС та із одночасним викоріненням внутрішньої державно- управлінської проблематики потребує розвитку і культивації т. зв. «галузевого туризму». Подібним прикладом є феномен «сільського (зеленого) туризму» як нетрадиційного підвиду рекреації. Якщо у ЄС нормативне регулювання зеленого туризму здійснюється через раніше згадану Європейську стратегію сталого туризму 2021 р. - EU Strategy for Sustainable Tourism 2021) та корелюючий акт природоохоронної юрисдикції - Зелений пакт для Європи 2019 р. (EU Green Deal 2019), то в Україні немає активної нормативно-правової бази екотуристичного регулювання: закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-XII від 25.06.1991 р. (ред. від 10.07.2022 р.) не містить подібного понятійно-категоріального термінування, а проекти закону про сільський та сільський зелений туризми № 4299 та № 5206 від 23.10.2003 р. та 05.03.2021 р. відповідно досі не є схваленими та промульгованими.

Сформовано цілі стратегізації державної туризм-політики в Україні: покращення рамкових умов туризму (вітчизняне законодавство - закон України «Про туризм», закон України «Про захист прав споживачів», Господарський кодекс України та їх взаємозв'язок); сприяння туризм- підприємництву (встановлення сприятливих умов туризм-діяльності, «демократичне» оподаткування відповідно Податкового кодексу України); просування туризм-пам'яток України та підвищення їх статусу на політико- культурному світовому ринку (подолання гальмівних державно-управлінських наративів - як-от утруднене виконання Економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС). Ключовим має стати взаємне доповнення повноважень (компетенції) ДАРТ та Міністерства інфраструктури України із КМУ та ВРУ, із обов'язком Мінцифри щодо забезпечення прозорості даного процесу (наприклад, шляхом формування Реєстру внутрішньотуристичного співробітництва України або Пульсу владного туризм-партнерства України як онлайн-моніторингових сервісів).

Ключові слова: туризм-індустрія, державна галузева політика, нарощування туризм-потенціалу України на внутрішньому та міжнародному ринках, збройна агресія РФ. сільський зелений туризм

Prokopenko Tetyana Petrovna Candidate of Higher Education, Doctor of Philosophy, Interregional Academy of Personnel Management

WAYS TO OVERCOME NEGATIVE TRENDS IN THE FUNCTIONING OF MECHANISMS FOR IMPLEMENTATION OF STATE REGULATION OF TOURISM DEVELOPMENT

Abstract

The publication analyzes the main ways of overcoming the negative trends in the functioning of mechanisms for the implementation of state regulation of tourism development. It was noted that one of the fundamental directions of the development of the state tourism policy of Ukraine, in accordance with Western European traditions, should be the so-called "tourist and regional administration". This proposal is based on the implementation by the European Travel Commission (ETC) of National Tourist Administrations (NTA), which have jurisdiction only in certain territories. Considering the presumptions of the work of the EU NTA, the aspect of "regionalization" of the tourism industry in European countries with simultaneous streamlining of the work of the general tourism sector (conglomerate) of the EU was noted. At the level of Ukraine, tourism-administration would allow conceptualizing tourism-politics along "cultural-historical" (sights) and regional (situational division into central Ukraine, the Carpathians and Transcarpathia as hypothetically accessible tourist destinations under martial law) directions.

It has been proven that the construction of the tourist space of Ukraine in accordance with the requirements and standards of the EU and with the simultaneous eradication of internal state-management problems requires the development and cultivation of the so-called "industry tourism". A similar example is the phenomenon of "rural (green) tourism" as a non-traditional subspecies of recreation. If the regulatory regulation of green tourism in the EU is carried out through the previously mentioned European Strategy for Sustainable Tourism 2021 - EU Strategy for Sustainable Tourism 2021) and the correlating act of environmental protection jurisdiction - the Green Pact for Europe 2019 (EU Green Deal 2019), then in Ukraine there is no of the active legal framework of ecotourism regulation: the Law of Ukraine "On Protection of the Natural Environment" No. 1264-XII dated 25.06.1991 (ed. dated 10.07.2022) does not contain a similar conceptual and categorical term, and the draft law on rural and rural green tourism No. 4299 and No. 5206 dated 10/23/2003 and 03/05/2021, respectively, are still not approved and promulgated.

The goals of strategizing the state tourism policy in Ukraine were formed: improving the framework conditions of tourism (domestic legislation - the Law of Ukraine "On Tourism", the Law of Ukraine "On the Protection of Consumer Rights", the Economic Code of Ukraine and their relationship); promotion of tourismentrepreneurship (establishment of favorable conditions for tourism-activity, "democratic" taxation in accordance with the Tax Code of Ukraine); promoting tourism-sights of Ukraine and raising their status on the political and cultural world market (overcoming inhibiting state-management narratives - such as the difficult implementation of the Economic part of the Association Agreement with the EU). The key should be the mutual complementation of the powers (competencies) of DART and the Ministry of Infrastructure of Ukraine from the CMU and the VRU, with the obligation of the Ministry of Digital to ensure the transparency of this process (for example, by forming the Register of Domestic Tourism Cooperation of Ukraine or the Pulse of the Governmental Tourism-Partnership of Ukraine as online monitoring services ).

Keywords: tourism industry, state industry policy, increasing the tourism potential of Ukraine on the domestic and international markets, armed aggression of the Russian Federation.

Постановка проблеми. Процеси Євроінтеграції, а, також, виконання Україною положень Угоди про асоціацію із ЄС від 21.03.2014 р. встановлюють перед вітчизняним державно-управлінським апаратом завдання щодо практичної імплементації підходів до туризм-управління ЄС та одночасного нівелювання негативних тенденцій державного управління вітчизняною туризм-політикою.

Одним із негативних аспектів вітчизняного туризм-регулювання є неконтекстність положення закону України «Про туризм» № 324/95 - ВР, яким до цілей державної туризм-політики віднесено впровадження відповідного «курсу» без практичного нормування даного процесу. На наш погляд, реалізація державного туризм-курсу повинна передбачати конгломерацію державних туристичних органів та недержавних інституцій.

Розвиваючи дану тему, варто наголосити на необхідності туризм- планування (стратегізації) туризм-політик на державному рівні. Відтак, профільні органи - Державне агентство розвитку туризму (ДАРТ) та Міністерство інфраструктури України (як частковий спрямовувач-координатор вітчизняної туризм-державної політики) - повинні мати внутрішньопланову «дорожню карту» із комплексом завдань щодо її реалізації, що, на відміну від Стратегії розвитку туризму та курортів-2026, оперуватиме не статичними, а практично-прикладними туристичними даними (ценз туристичної привабливості України та можливості його покращення, військова агресія РФ та провадження туристичної діяльності в умовах війни, особливості туристичного інвестування в Україні іноземними та вітчизняними інвесторами в ризикових воєнних умовах тощо).

Вищезгадана Стратегія розвитку туризму та курортів-2026, схвалена Розпорядженням КМУ № 168-р від 16.03.2017 р., знову-таки, оперує лише теоретизованим понятійно-категоріальним апаратом. Наприклад, до завдань та цілей туристичного розвитку України до 2026 р. законодавцем віднесено адаптацію до очікувань споживача шляхом позиціювання туризм-продукції відповідно глобально-безпекових викликів. Досвід України щодо протидії негативним економічним чинникам COVID-19 та збройній агресії РФ від 24.02.2022 р. свідчить про наступне:

-по-перше, вітчизняна постковідно-довоєнна політика (2021 - січень 2022 рр.) дозволила відносно проактивно впоратися із туризм-кризою шляхом розбудови концепції «доступного туризму», після чого Україну включили до ТОП-позицій туризм-доступності та надали перше місце у рейтингу автотранспортної привабливості країн Європи;

-по-друге, повномасштабне вторгнення РФ до України від 24.02.2022 р. повністю перекреслило вищезазначені здобутки внаслідок втрати туристично- історичного, культурно-історичного та природничо-заповідного потенціалів України через інфраструктурні руйнування та заборону польотів цивільної авіації [1].

Вищеозначена проблематика формує необхідність впровадження видозмін у законодавчо-туристичній та туристично-інфраструктурній сферах України. Досвід ЄС щодо стратегізації туризм-простору (впровадження Єврокомісією Європейської стратегії сталого туризму - EU Strategy for Sustainable Tourism 2021) демонструє врахування поточних безпекових умов та туризм-індукованих ризиків (наприклад, Стратегія враховує згубний економіко-соціальний вплив COVID-19 на туристичний європейський простір та пропонує у якості вирішення даної проблематики «рефокусування» державної політики у напрямі політико-культурного туризм-співробітництва країн-членів Союзу) [2]. Аплікація даних концепцій в Україні мала б знайти прояв у створенні галузево-контекстного(них) нормативного-стратегічного документа (документів) на кшталт «Стратегії розвитку туризм та курортів в умовах воєнного стану», або раніше - аналогічній «Стратегії розвитку туризму та курортів під час пандемії COVID-19». Окрім того, застосування Україною вищезазначених державно-управлінських формулярів дозволило б посилити роль вітчизняної туризм-галузі як форматора (наповнювача) державних та місцевих бюджетів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Наукові дослідження з приводу функціонування механізмів реалізації державного регулювання розвитку туризму проводились наступними науковцями та експертами: Н. Барвінок, І. Кравчук, Б. Луців, А. Мазаракі, Б. Сас та ін.

Мета роботи - огляд особливостей шляхів подолання негативних тенденцій функціонування механізмів реалізації державного регулювання розвитку туризму.

Виклад основного матеріалу. На початку даного дослідження до чинників подолання негативних туризм-індукованих державно-управлінських тенденцій в Україні віднесено формування сприятливого інвестиційного клімату в умовах війни. Досліджуючи загальну специфіку ризикового інвестування, Б. Луців відніс до умов «критичного інвестування» формування галузевих політико-економічних та соціально-юридичних основ щодо сприятливої капіталізації персональних вкладень [3].

«Критичне інвестування» у туризм-сектор України в умовах військової агресії РФ на часі не обговорюється. Ми вважаємо подібну стратегію КМУ помилковою, адже статично-стагнаційний статус внутрішнього туризму в умовах втрати капіталообігу від «в'їзного туризму» (відсутні іноземні туристи) додатково дестабілізує вітчизняну економіку. За основу позитивних інвестиційно-туристичних трансформацій пропонуємо взяти норми проєкту закону України № 7456 від 10.06.2022 р. [4], яким ініційовано внесення змін до закону України «Про інвестиційну діяльність» у питаннях створення інвестиційного клімату в умовах воєнного стану. Згідно риторики законопроекту № 7456, для потенційного туризм-інвестора в Україні варто створити т. зв. «умови пріоритезованого існування», а саме: запровадження контрактно-договірних (демократичних) домовленостей між власне інвестором, державним та туристичним секторами, відповідно; забезпечення інвестиційної прозорості та «інституціювання» інвестицій шляхом контролю та нагляду за призначеннєвою витратою коштів інвестора.

Додаткової затребуваності для України вищеописана політика набуває у світлі отримання офіційного статусу кандидата на членство в ЄС від 23.06.2022 р., схваленого 27 країнами-членами Європейського Союзу. Окреслені видозміни є не лише елементом туристичної політики України в умовах воєнного стану, але й ситуативного реагування на корупціогенні чинники та проблематику вітчизняного судочинства, через які, не в останню чергу, відбувалося систематичне гальмування виконання Угоди про асоціацію з ЄС від 21.03.2014 р. у багатьох сферах (включно із Главою 16 - ст. 399-402 Угоди - якою визначаються характерні особливості туризм-співробітництва Україна-ЄС).

У процесі дослідження відзначалася проблематика туризм-регулювання в Україні профільним нормативно-правовим актом -- законом України «Про туризм». Окрім нього, вбачаємо за необхідне запровадити нововведення до Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003 р. (ред. від 19.08.2022 р.), зокрема, щодо правового статусу та способів інвестування у вітчизняну туризм- сферу як вільну економічну зону (Глава 39, стаття 401-405 ГКУ). Так, уточнення потребує перелік пільг та «сприятливих інвестиційних умов» для потенційного інвестора, що можуть використовуватися в Україні як елемент інвестиційно-кліматичної стабілізації та залучення іноземних капіталів у вітчизняну туристичну сферу.

Ідеологічного уточнення потребує туристично-культурна кореляція в умовах розвитку політико-соціального простору сучасної України. Культурологічні дослідження (Оксфордський посібник з міжнародного права культурної спадщини 2020 р. [5] та Посібник з питань світової культурної політики від Routledge 2019 р. [6]) визначають «туристичний простір» субелементом (субскладовою) культурного простору. Відтак, тематичні перепрофілювання необхідні не лише до закону України «Про туризм», але й підконтекстного закону України «Про культуру». Таким чином можливо надати вітчизняному туризму статус культурно-ідеологічного капіталу, що підлягає державному спрямуванню - проте виключно на демократичних засадах (непряме втручання та нагляд, відсутність директивності та «дискретивного» управління ДАРТ поза межами власної компетенції).

Окремої кореляції із вітчизняним туристичним простором в Україні потребує вітчизняний цифровізаційний потенціал. Так, Міністерство цифрової трансформації України (Мінцифра) запустило ініціативу від 16.11.2021 р. під назвою «Google для туризму: розвиток бізнесу онлайн» [7], метою якого стало формування профільних компетентностей власників готельно-ресторанних активів в умовах діджитал-трансформацій. Однак, дана ініціатива не враховує тенденції розвитку інформаційно-туристичного суспільства, а саме - фотографічну, формально-теоретичну (описову), адевртайзингову (рекламну) складові «стратегій задоволення мандрівника».

При цьому, потенціал Мінцифри дозволяє працювати над «інформатизацією вітчизняного туризму» глобальніше - із застосуванням міжнародно-комунікативного досвіду, що використовується профільними туризм-інституціями ЄС (наприклад, робота European Cultural Tourism Network -- ECTN спрямована на координацію туристично-громадських потреб через Інтернет-мережу, а Network for Private Sector in Tourism - NET покликана забезпечувати якість та стійкість туризм-політики Союзу в онлайн та офлайн форматах одночасно) та відповідним делегуванням означених «туристично- цифрових повноважень» не лише ДАРТ та Міністерству інфраструктури України як профільним органам, а і недержавним інституціям - як, наприклад, Національна туристична організація України (НТОУ) та ГО «Спілка сільського зеленого туризму України».

Певного юридичного уточнення у світлі Євроінтеграції в Україні потребують питання «туристично-споживацької культури» та захисту прав туриста як споживача туризм-послуг. Раніше ми відзначали недосконалість закону України «Про туризм» та закону України «Про захист прав споживачів» у контексті туризм-пов'язаних прав мандрівника - останні, або наводять статичну формацію «охорони прав та законних інтересів туриста» (ст. 6 ЗУ «Про туризм»), або оперують дефініцією «захист права споживача державою» (п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Дані положення мають бути процедурно пристосованими до, зокрема, п. e) ч.1 ст. 401 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 21.03.2014 р., яким презюмується підвищення туристично-послугового потенціалу між договірними державами у рамках багатостороннього співробітництва. Шляхами подібного пристосування може стати розширення компетенції профільного органу - ДАРТ - у відповідності до положень п. 8 ст. 4 ПКМУ № 1162 від 24.12.2019 р. «Деякі питання діяльності Державного агентства розвитку туризму», яким передбачається формування конкурентного вітчизняного туризм-простору, інтегрованого відповідно туристичних стандартів ЄС [8].

Одним із засадничих напрямів розвитку державної туристичної політики України відповідно західноєвропейських традицій має стати т.зв. «туристично- регіональне адміністрування». За основу даної пропозиції взято впровадження Європейською комісією подорожей (European Travel Commission або ETC) Національних туристичних адміністрацій (НТА), юрисдикційно валідних виключно на певних територіях. Розглядаючи презумпції роботи НТА ЄС, К. Коста [9] відзначив аспект «регіоналізації» туристичної індустрії в країнах Європи із одночасною ефективізацією роботи загального туристичного сектору (конгломерату) ЄС. На рівні України туризм-адміністрування дозволило б концептуалізувати туризм-політику за «культурно-історичними» (пам'ятки) та регіональними (ситуативний поділ на центральну Україну, Карпати та Закарпаття як гіпотетично доступні туристичні дестинації в умовах воєнного стану) напрямами.

Ризикова туризм-політика України в умовах нестабільності зобов'язує державу не лише сформувати стратегії розвитку, але й розробити певні «онлайн-ґайди» для мандрівника. Наразі вітчизняний туристичний простір не оперує належним рівнем онлайн-комунікації із потенційним туристом. Водночас, дослідження Г. Йілдірім та О. Озлем [10], відносячи «туризм- ґайдинг» до підвидів альтернативної туристичної діяльності, називають його складовою туристичного розвитку розвинених країн світу (ЄС, США). Наприклад, стартап Go!Tourism Guides (використовується на рівні Європи, США та Австралії) пропонує т. зв. «керівництво» подорожами відповідно потреб мандрівника -- за експлоративною, акомодаційною, готельно- ресторанною, аттракційною та дозвіллєвою концепціями. Застосування подібних онлайн-ресурсів в Україні дозволили б стимулювати вітчизняну туризм-індустрію та підвищити рівень довіри населення до туризм-індустрії. Особливої актуальності даний підхід набуває у контексті збройної агресії РФ проти України, що канселює виїзний туризм та передбачає необхідність форсованого розвитку внутрішнього туристичного продукту.

На Рис. 1 представлено кореляцію туризм-ґайдингу та регіоналізації туризм-індустрії як рушіїв позитивізації туризм-ринку України (із урахуванням окресленої доктринальної наукової думки та інституційно-законодавчих перепрофілювань, здійснених у США та ЄС).

Рис. 1. Ґайдинг та регіоналізація як розвиткові чинники туризм-ринку України (аспект рецепіювання з ЄС та США)

Варто зазначити, що конструювання туристичного простору України відповідно вимог та стандартів ЄС та із одночасним викоріненням внутрішньої державно-управлінської проблематики потребує розвитку і культивації т. зв. «галузевого туризму». Подібним прикладом є феномен «сільського (зеленого) туризму» як нетрадиційного підвиду рекреації. Якщо у ЄС нормативне регулювання зеленого туризму здійснюється через раніше згадану Європейську стратегію сталого туризму 2021 р. - EU Strategy for Sustainable Tourism 2021) та корелюючий акт природоохоронної юрисдикції - Зелений пакт для Європи 2019 р. (EU Green Deal 2019), то в Україні немає активної нормативно-правової бази екотуристичного регулювання: закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-XII від 25.06.1991 р. (ред. від 10.07.2022 р.) не містить подібного понятійно-категоріального термінування, а проєкти закону про сільський та сільський зелений туризми № 4299 та № 5206 від 23.10.2003 р. та 05.03.2021 р. відповідно досі не є схваленими та промульгованими. Серед положень Європейської стратегії сталого туризму 2021 р. та Зеленого пакту для Європи 2019 р., які доцільно імплементувати Україні у правове поле екотуризму, ми відносимо: кореляцію туризм-політики та досягнення еконейтральності до 2050 р. (п. H. EU Strategy for Sustainable Tourism 2021; формування трансформаційної державної екологічної політики шляхом екологізації ключових сфер життєіснування, включно із туризмом як його економіко-соціальною надбудовою.

До не менш важливих проблем туристико-політичної інтеграції України як держави належить питання адекватно-вимірного фінансування туризм-сектору. У контексті розвиткової складової туристичного фінансування, вбачаємо застосовними науково-доктринальні погляди, висловлені Й. А. Бодлендером [11], котрий відносить туризм-фандинг до симбіозу макро- та мікроекономічного забезпечення, здійснюваного державою із переделегуванням компетенції щодо реалізації стартаптів профільним туристичним інституціям. Дещо розвиваючи дану тему, С. Сітсема та С. Вуйовіч [12], відзначили провідну роль державного апарату у формуванні «національно-валового туристичного продукту», а В. Пачеллі та Е. Сіка припустили, що належне фінансове забезпечення туризм-сектору сумарно із налагодженою кооперацією уряду та профільних туристичних органів здатні підвищити не лише загальнонаціональне, але й світове туристичне ВВП [13]. Безресурсовий розвиток туризму в умовах світової глобалізації неможливий, через що ключову увагу урядово-управлінському апарату України варто приділити виконанню економічної складової Угоди про асоціацію між Україною та ЄС від 21.03.2014 р. - а саме Розділу IV «Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством», адже корупціогенність вітчизняного державного управління гальмує, в тому числі, розвиток сфери туризм-послуг.

Надалі, вврто розглядати можливі перепрофілювання у державно- управлінському апараті регулювання туризму України крізь призму прикладів окремих країн ЄС, а, також, розвинених країн світу.

Як зазначалося раніше, вагомою проблемою туризм-апарату України є некорельованість профільних органів (ДАРТ, Міністерство інфраструктури України) із апаратом державного управління - КМУ, ВРУ (як виконавцями Угоди про асоціацію з ЄС). Приклад Швейцарії демонструє [14], що туристичні інтереси держави повинні реалізовуватися на різних фронтах - профільним документом є Федеральний закон про сприяння іннноваціям, співпраці та знанням (Innotour), що доповнюється Туристичною стратегією Конфедерації від 2021 р. (Confederation's Tourism Strategy). Обидва акти презюмують внески від держави у «сталий туристичний розвиток» - себто економічне забезпечення та «м'яка податкова політика».

Пристосовуючи дані положення до України, можна сформулювати щонайменше три цілі стратегізації державної туризм-політики в Україні: покращення рамкових умов туризму (вітчизняне законодавство - закон України «Про туризм», закон України «Про захист прав споживачів», Господарський кодекс України та їх взаємозв'язок); сприяння туризм- підприємництву (встановлення сприятливих умов туризм-діяльності, «демократичне» оподаткування відповідно Податкового кодексу України); просування туризм-пам'яток України та підвищення їх статусу на політико- культурному світовому ринку (подолання гальмівних державно-управлінських наративів - як-от утруднене виконання Економічної частини Угоди про асоціацію з ЄС). Ключовим, на наше переконання, має стати взаємне доповнення повноважень (компетенції) ДАРТ та Міністерства інфраструктури України із КМУ та ВРУ, із обов'язком Мінцифри щодо забезпечення прозорості даного процесу (наприклад, шляхом формування Реєстру внутрішньотуристичного співробітництва України або Пульсу владного туризм-партнерства України як онлайн-моніторингових сервісів).

Окрім зазначеного, моделювання вітчизняної туризм-політики доцільно провадити на засадах виокремлення ключових (засадничих) кластерів розвитку. Так, для України такими сегментами варто визначити міський (короткострокові одно- та дводенні перебування у Києві, Львові, Харкові, Чернігові, Чернівцях, Ужгороді та ін. містах) та гірський (Карпати, Закарпаття) туризм. Досвід Франції показує [15], що аналогічний розподіл за місько- гірськими туризм-критеріями здатен приносити щорічно половину сумарного туризм-ВВП - відповідно даних Міністерства Європи та закордонних справ Франції, граничним річним показником є цифри у 29% та 23% загальної дохідності.

Реалізація подібної ініціативи в Україні повинна передбачати інфраструктурне забезпечення міст необхідними «умовами розміщення»: вітчизняні вчені на кшталт А. Мазаракі [16] та І. Сторонянської [17] у міжнародних публікаціях відмічають необхідність підвищення рівня громадської безпеки та готельно-ресторанного сервісу, запропонованим в столиці Україні - Києві та інших містах. При цьому, в період 2010-2020 р. в Україні значно зросла кількість бізнес-туристичних підприємств -- із 50 тис. до 71, 7 тис. відповідно [18]. Балансування між глобалізацією вітчизняного туризму та його координацією в Україні потребує участі Міністерства фінансів України у питаннях реалізації державної політики в туризм-індустрії, зокрема, шляхом взаємодії із ДАРТ та виділення цільових дотаційно-субвенційних видатків/асигнувань на партикулярно-територіальний розвиток туристичної інфраструктури. Це ж стосується і повоєнного туризм- відновлення України, детально-концептуальні пропозиції щодо котрого (із урахуванням корелятивного туризм-досвіду Великобританії) описані нижче.

Реалії сьогодення диктують необхідність зупинитися на вітчизняних можливостях (опціях) формування своєрідного Плану повоєнного відновлення туризм-індустрії України. За основу пропонуємо обрати ключові аспекти Плану відновлення туризму 2021 р. (далі - ПВТ 2021), ініційованого Департаментом цифрових технологій, культури, медіа та спорту Великобританії [19; 20] (остання, хоч і вийшла зі складу ЄС, відноситься до розвинених країн Європи та є відвідуваною туризм-дестинацією). Відтак, ПВТ-2021 пропонує використовувати «туризм-стимулювання» та «підтримку малого та середнього туризм-бізнесів» для встановлення кооперації між державним та приватним секторами (аналогія державно-приватного партнерства - ДПП). Окремим аспектом стимуляції туризму у Великобританії визначили «забезпечення туризм-попиту».

Висновки

Враховуючи вищевикладене, Україні варто визначити «стратегічні основи» подібного відновлення, сформувавши список «ключових туристичних міст», «ключових туристичних дестинацій» та розробивши певну програмну пропозицію - наприклад, «Відвідай Україну», що у підсумку сформулює попит. Особливої актуальності такі дії набудуть після завершення збройної агресії РФ проти України та повернення усіх легіслативно-належних територій за міжнародним правом. На відміну від ПВТ-2021, що застосовувався урядом Великобританії в умовах економічної кризи виробництва, План повоєнного відновлення туризм-індустрії України повинен передбачати цільові державно- бюджетні асигнування та згадані міжнародні інвестиції від держав-партнерів (ЄС та США) як умову впровадження вищеокреслених інноваційних програм.

Література

Барвінок, Н. Вплив глобальних безпекових факторів на розвиток міжнародного туризму в Україні : Veda a perspektivy, 2022. -- № 4 (11). -- с. 139-151.

Karanovic, G., Polychronidou, P., Karasavvoglou, A. Tourism Management and Sustainable Development. -- Springer, 2021. -- 186 p.

Луців, Б., Кравчук, І., Сас, Б. Інвестування : підручник. -- ТНЕУ, Тернопіль, 2014. -- 544 с.

Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про інвестиційну діяльність» щодо підтримки виробників та залучення іноземних інвестицій під час воєнного стану № 7456 від 10.06.2022 р. -- Офіційний веб-портал ВРУ. -- Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=74361

Francioni, F., Vrdoljak, A. F. The Oxford Handbook of International Cultural Heritage Law. -- Oxford University Press, 2020. -- 1088 p.

Durrer, V., Miller, T., O'Brien, D. The Routledge Handbook of Global Cultural Policy. - Routledge, 2019. -- 668 p.

Міністерство цифрової трансформації України. Мінцифра запрошує на безоплатний курс «Google для туризму : розвиток бізнесу онлайн». -- Прес-офіс МЦТ, 2021. -- Режим доступу : https://thedigital.gov.ua/news/mintsifra-zaproshue-na-bezoplatniy- kurs-google-dlya-turizmu-rozvitok-biznesu-onlayn

ПКМУ № 1162 від 24.12.2019 р. «Деякі питання діяльності Державного агентства розвитку туризму» // Відомості Верховної Ради України // Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1162-2019-%D0%BF#Text

Costa, C. Panyik, E., Buhalis, D. European Tourism Planning and Organization Systems : The EU Member States. -- Channel View Publications, 2014. -- 512 p.

Yildirim, G., Ozbek, О., Kilinc, C.C. Cases on Tour Guide Practices for Alternative Tourism. - Business Science Reference, 2020. -- 376 p.

Bodlender, J. A. The financing of tourism projects. -- Tourism Management, 1982. -- № 3(4). -- p. 277-284.

Sijtsema, S.J., Vujovic, S., Arsic, L., Premovic, J. Financing in Tourism : Basic Models of Financing the Accommodation Offer. -- Journal of Hotel & Business Management, 2018. -- № 7 (2). -- 6 p.

Pacelli, V., Sica, E. f The Economics and Finance of Cultural Heritage: How to Make Tourist Attractions a Regional Economic Resource (Routledge Cultural Heritage and Tourism Series). -- Routledge, 2020. -- 150 p.

State Secretariat for Economic Affairs SECO Switzerland. Tourism Strategy of Swiss Confederation, 10 Nov. 2021. -- SECO official website. -- Режим доступу : https://www.seco.admin.ch/seco/en/home/Standortfoerderung/Tourismuspolitik/ts.html

Vles, V., Marcelpoil, E., Frochot, I. Strength and paradoxes of French tourism planning. -- European Tourism Planning and Organization Systems, 2014. -- Vol. II. -- p. 418-431.

Mazaraki, A. et al. Formation of the national tourism system of Ukraine. -- Problems and Perspectives in Management, 2018. -- Vol. 16 (1). -- p. 68-84.

Storonyanska, I. The tourist infrastructure of local communities in Ukraine : current state and impact on local economic development. -- ARE Journal, 2021. -- Vol. 7(2). -- p. 102-118.

Statista. Number of accommodation and food service businesses in Ukraine 2010-2020. -- Statista official website. -- Режим доступу : https://www.statista.com/statistics/995480/ukraine- accommodation-food-service-businesses/

19 .UK Department for Digital, Culture, Media and Sport. The Tourism Recovery Plan 2021. -- Crown Copyright, 2021. -- 62 p.

20. Nepomnyashchiy Oleksander. Main directions of modernization of public management of the processes to ensure quality of life [Text] / O. M. Nepomniashchyi, O. A. Diegtiar // European vector of contemporary psychology, pedagogy and social sciences: the experience of Ukraine and the Republic of Poland (collective monograph). - Lublin : Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2018. - p. 222-240. Основні напрямки модернізації державного управління процесами забезпечення якості життя

References

LBarvmok, N. Vpliv global'nih bezpekovih faktoriv na rozvitok mіzhnarodnogo turizmu v Ukraim : Veda a perspektivy, 2022. -- № 4 (11). -- s. 139-151.

Karanovic, G., Polychronidou, P., Karasavvoglou, A. Tourism Management and Sustainable Development. -- Springer, 2021. -- 186 p.

Luciv, B., Kravchuk, I., Sas, B. Investuvannja : pidruchnik. -- TNEU, Ternopil', 2014. -- 544 s.

Proekt Zakonu pro vnesennja zmin do Zakonu Ukra'ini «Pro investicijnu dijal'nist'» shhodo pidtrimki virobnikiv ta zaluchennja inozemnih investicij pid chas voennogo stanu № 7456 vid 10.06.2022 r. -- Oficijnij veb-portal VRU. -- Rezhim dostupu : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc4_1?pf3511=74361

Francioni, F., Vrdoljak, A. F. The Oxford Handbook of International Cultural Heritage Law. -- Oxford University Press, 2020. -- 1088 p.

Durrer, V., Miller, T., O'Brien, D. The Routledge Handbook of Global Cultural Policy. -- Routledge, 2019. -- 668 p.

Ministerstvo cifrovoi transformacii Ukraini. Mincifra zaproshue na bezoplatnij kurs «Google dlja turizmu : rozvitok biznesu onlajn». -- Pres-ofis MCT, 2021. -- Rezhim dostupu : https://thedigital.gov.ua/news/mintsifra-zaproshue-na-bezoplatniy-kurs-google-dlya-turizmu- rozvitok-biznesu-onlayn

PKMU № 1162 vid 24.12.2019 r. «Dejaki pitannja dijal'nosti Derzhavnogo agentstva rozvitku turizmu» // Vidomosti Verhovnoi Radi Ukraini // Rezhim dostupu : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1162-2019-%D0%BF#Text

Costa, C. Panyik, E., Buhalis, D. European Tourism Planning and Organization Systems : The EU Member States. -- Channel View Publications, 2014. -- 512 p.

Yildirim, G., Ozbek, O., Kilinc, C.C. Cases on Tour Guide Practices for Alternative Tourism. - Business Science Reference, 2020. -- 376 p.

Bodlender, J. A. The financing of tourism projects. -- Tourism Management, 1982. -- № 3(4). -- p. 277-284.

Sijtsema, S.J., Vujovic, S., Arsic, L., Premovic, J. Financing in Tourism : Basic Models of Financing the Accommodation Offer. -- Journal of Hotel & Business Management, 2018. -- № 7 (2). -- 6 p.

Pacelli, V., Sica, E. f The Economics and Finance of Cultural Heritage: How to Make Tourist Attractions a Regional Economic Resource (Routledge Cultural Heritage and Tourism Series). -- Routledge, 2020. -- 150 p.

State Secretariat for Economic Affairs SECO Switzerland. Tourism Strategy of Swiss Confederation, 10 Nov. 2021. -- SECO official website. -- Rezhim dostupu : https://www.seco.admin.ch/seco/en/home/Standortfoerderung/Tourismuspolitik/ts.html

Vles, V., Marcelpoil, E., Frochot, I. Strength and paradoxes of French tourism planning. -- European Tourism Planning and Organization Systems, 2014. -- Vol. II. -- p. 418-431.

Mazaraki, A. et al. Formation of the national tourism system of Ukraine. -- Problems and Perspectives in Management, 2018. -- Vol. 16 (1). -- p. 68-84.

Storonyanska, I. The tourist infrastructure of local communities in Ukraine : current state and impact on local economic development. -- ARE Journal, 2021. -- Vol. 7(2). -- p. 102-118.

Statista. Number of accommodation and food service businesses in Ukraine 2010-2020. -- Statista official website. -- Rezhim dostupu : https://www.statista.com/statistics/995480/ukraine- accommodation-food-service-businesses/

19 .UK Department for Digital, Culture, Media and Sport. The Tourism Recovery Plan 2021. -- Crown Copyright, 2021. -- 62 p.

20. Nepomnyashchiy Oleksander. Main directions of modernization of public management of the processes to ensure quality of life [Text] / O. M. Nepomniashchyi, O. A. Diegtiar // European vector of contemporary psychology, pedagogy and social sciences: the experience of Ukraine and the Republic of Poland (collective monograph). - Lublin : Izdevnieciba “Baltija Publishing”, 2018. - p. 222-240.Размещено на Allbest.ru