Компетентне середовище туристичного комплексу

Sergiy KALINICHENKO Head of the Department of Tourism, State Biotechnological University

Anatolii GULEI Doctor of Economics, Professor, Chairman of the Board of Interbank Currency Exchange

Stanislav GULEI Applicant of the Department of Economic Expertise and Land Management, West Ukrainian National University

Andrey GRIBINYK Tourism Department Assistant, State Biotechnological University

COMPETENT ENVIRONMENT OF THE TOURIST COMPLEX

The dynamic nature of the tourism sector depends on the ever-increasing requirements for professional qualifications and training. The variety of types of tourism requires an adequate educational level and professional qualifications of future specialists and managers. Their professional training begins in higher education institutions in order to approve them in the process of implementation and career development in tourism. Competences in the modern science of tourism play the role of the main factor determining the success of tourism development in a particular destination. In this competence, they act as the main quality of destination management as well as a determining element of the external and internal environment of the tourism industry. Competence is considered as a complex integrative quality, which includes both substantive (knowledge) and procedural (skills) components that allow to effectively perform professional activities, independently solve production problems, answer questions. Thus, the competence is a set of competencies. Professional competencies are a determining factor for effective professional behavior and competitiveness in the tourism market. They help maintain the traditional rhythm of tourism, as well as making non-standard decisions in problematic situations. It is proved that the competent environment of the tourist complex includes government agencies, labor force, intangible tourist resources, consumers. The paper analyzes the relationship between the elements of the "national diamond" and competencies in relation to the tourist complex. It is noted that the competencies of related industries of the tourist complex indirectly affect the success of its operation. The problem of competencies in tourism education and science as a result negatively affects the ability to defend the corporate interests of the tourism industry in all areas.

Key words: competence, competency, professional competence, professional qualification.

Вступ

Довгий час вважалося, що успіх у професійній діяльності залежить від рівня професійних знань, умінь та навичок працівника. Сучасний світ, по суті, сформулював одне з ключових своїх правил: щоб бути успішним фахівцем, недостатньо лише глибоких знань і трудового досвіду, потрібно щось ще.

Опитування роботодавців показало, що надзвичайно важливими сьогодні є: здатність встановлювати продуктивні відносини, вміння працювати в команді, слухання та розуміння співрозмовника, лідерство, здатність до мотивування інших, вирішення конфліктних ситуацій тощо. універсальні компетенції», тобто компетенції надпрофесійні, необхідні для будь-якого виду професійної діяльності, і не лише професіиної.

Розвиток компетенцій майбутніх випускників забезпечує підвищення конкурентоспроможності молодих спеціалістів ринку праці. У свою чергу, професійна успішність і самореалізація майбутнього фахівця залежать, у тому числі, й від сформованої під час навчання здатності вибудовувати стратегії та тактики орієнтації у професійному середовищі.

Проблемі професійної компетентності персоналу та її складових присвячено багато теоретичних напрацювань вчених: М.Г. Бігдан [1], Ю.Ю. Карлик [1], О.М. Шаповалова [13], Л.В. Оболонська [6], Р.С. Гуревич [3]. Питання професіиної компетентності менеджерів розглядаються в роботах таких вчених: Н.Д. Бондар [2], Н.В. Замятіної [5], Л.В. Пелешко [9], І.В. Саух [і2], О.М. Яценко [14], Н.І. Жигало [4], Г.Б. Лоїк [8]. Попри значну кількість праць, значущість отриманих результатів та їх актуальність, проблема професіиних компетентностеи персоналу туристичних підприємств залишається недостатньо дослідженою.

Формулювання цілей статті

Мета роботи узагальнити теоретичні основи досліджень комунікації в туризмі, проаналізувати перспективні шляхи їх розвитку.

Виклад основного матеріалу

Туристична галузь є специфічним складним об'єктом управління, ефективне управління яким ґрунтується на врахуванні галузевого характеру и проблем трансформації економіки, на формуванні конкурентних переваг, що надають змогу, з одного боку, забезпечити широкі можливості для задоволення потреб вітчизняних і іноземних громадян, а з іншого - зробити значний внесок у розвиток національної економіки. При інтенсивному розвитку світового туризму в національній туристичній індустрії зростає рівень фахівців з управління туристично-сервісними організаціями - менеджерів як керівників організацій та ї х підрозділів. Їх управлінські рішення визначають не лише ефективність їх діяльності, а також забезпечують стійкий розвиток об'єктів управління з дотриманням ними передових позицій на високому рівні. Компетентність керівника визначається не тільки прийняттям обґрунтовано об'єктивних рішень на основі визначених цілей і їх плануванням, але и реалізацією та контролюванням рішень в ситуаціях виключної складності та непередбачуваності в ринкових умовах, ефективністю продажу туристичного продукту. Тому від керівника-управлінця сучасної організації туристичної сфери вимагаються риси професійної компетентності, високого рівня підготовки з управлінської діяльності, обізнаності в питаннях економіки і права, професійному розумінні інноваційних процесів і новітніх технологій розвитку бізнесу. Керівнику необхідно чітко визначати і використовувати можливості і здібності оточуючих працівників, виявляти турботу про їх умови праці і побуту, турбуватись про створення позитивного морально-психологічного клімату в колективі.

У європейському освітньому просторі немає єдиного, чіткого і однозначного розуміння поняття «компетентність» стосовно використання його для опису бажаного образу (професійно-кваліфікаційної моделі). Компетентність переважно розглядається як здатність застосовувати отримані знання і вміння на практиці, у повсякденному житті для вирішення тих чи інших практичних і теоретичних проблем. Компетентність показує не лише результати навчання, а и систему досвіду творчої особистості і ціннісних орієнтацій студентів. Знання, вміння і навички є основою формування способів творчої діяльності і досвіду емоційно-ціннісного ставлення. Це забезпечить якість навчання як результату освіти.

Структуру ключових компетенцій вчені інколи подають через набір таких компонентів: базова компетентність; компетентність у сфері культури і дозвілля; компетентність у побутовій сфері; компетентність у сфері соціально-трудової діяльності; а також: загальнокультурна компетентність; допрофесійна компетентність; методологічна компетентність; політичні компетенції ; соціальні компетенції ; міжкультурні компетенції; комунікативні компетенції; інформаційні компетенції.

У результаті аналізу СВЕ-підходу (освіта, заснована на компетенція, - competencebased education - CBE) визначені и теоретично обґрунтовані засади групи ключових компетенцій, основна їх номенклатура і компоненти чи види компетенцій, що входять до кожної з них. Компетенція - здібність, особистісна спроможність, заснована на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню; те, що породжує вміння; характеристика, яку можна виявити, спостерігаючи за діями, вміннями.

Компетенціям у сучасній науці туризму відводиться роль основного чинника, визначального успіху розвитку туризму у конкретній дестинації. У цьому компетенції виступають як головна якість менеджменту дестинації і як визначальний елемент зовнішнього та внутрішнього середовища туристської індустрії. Аналіз наукової літератури про туризм дозволяє зробити узагальнення, що компетенції у туризмі - поняття широке, що включає сукупність:

- повноваження, обізнаності та аналітичного апарату органів управління в туризмі;

- знань, умінь, навичок і культури працівників, зайнятих на підприємствах туристичної індустрії;

- традицій та звичаїв місцевого населення, володіння самобутніми ремеслами та промислами;

- професіоналізму зайнятих у галузях, які традиційно не належать до туристичної промисловості (освіта, охорона здоров'я, наука та ін.);

- наукового, культурного і спортивного потенціалу, тимчасово формується в результаті трансферту ззовні;

- ціннісних орієнтацій ринку споживачів.

Таким чином, компетентне середовище туристичного комплексу охоплює органи управління, робочу силу, нематеріальні туристичні ресурси, споживачів.

Рис. 1 Визначальні фактори конкурентних переваг туристичного комплексу

Реалізація практично інвестиційно-інноваційної моделі розвитку туристичного комплексу неможлива за умов низькокомпетентного середовища. Тому з урахуванням сучасної тенденції розвитку науки про туризм методологічний апарат «національного ромба» М. Портера, що базується на чотирьох факторах конкурентних переваг, доцільно спробувати доповнити п'ятим елементом - компетенціями (рис. 1).

Завдяки цьому можна по-новому поглянути на туристичний комплекс країни, по-іншому розставити акценти на проблемах розвитку туризму, побачити слабко помітні, але значущі і довгострокові протиріччя, а також актуалізувати деякі аспекти розвитку конкурентних переваг туристичної індустрії. Розглянемо зв'язок чотирьох елементів «національного ромба» та компетенцій стосовно туристичного комплексу.

Компетенції та фактори виробництва турпродукту. Компетенції впливають на основні чинники виробництва турпродукту - управління, працю, туристичні ресурси. Повноваження, обізнаність та аналітичний апарат органів управління туристичним комплексом є важливими компетенціями, що визначають ефективність національної туристичної політики. Аналіз системи управління туризмом вказує на необхідність розширення повноважень державної туристичної адміністрації (Департамент культури, молоді та спорту).

Поінформованість та аналітичний апарат органів управління туристичним комплексом засновані на використанні статистичної інформації у туризмі. Відповідно до неї підприємства туристичної промисловості, які відносяться до низки галузей господарства, надають до органів державної статистики різнобічну інформацію. Проблема полягає в тому, що туристична статистика, що публікується в результаті, сильно узагальнена і, як наслідок, придатна тільки для поверхневого, але не для детального аналізу. Аналіз практичності публікованої статистики щодо туристичного комплексу показав ї ї невідповідність потребам системи управління туризмом країни та деяке відставання вітчизняних підходів від застосовуваних у країнах, що успішно розвивають туризм. Отримання необхідної інформації можливе тільки міжвідомчими каналами, що робить весь аналітичний процес дуже трудомістким. Аналітика вимагає залучення науково-дослідних організацій а так як статистика, що публікується, не може бути використана для детального аналізу, то потрібно налагодження додаткових комунікаційних каналів типу «Міністерство молоді та спорту - Державна служба статистики - Регіони» або їх аналогів, що в результаті робить весь процес дуже громіздким, витратним та неоперативним. Така ситуація в умовах сучасної динаміки економічних та соціальних процесів негативно позначається на компетенціях органів управління туристичним комплексом, що виявляється у необхідності приймати управлінські рішення без глибокого аналізу ситуації в умовах недостатньої чи запізнілої обізнаності.

Знання, вміння, навички та культура зайнятих у туристичній індустрії формуються в основному в результаті двох процесів - навчання в установах системи освіти та практичної роботи на підприємстві. Таким чином, основні компетенції працівників туристичної індустрії визначаються здобутою спеціальністю та досвідом роботи. Установи освіти у туризмі зазвичай готують кадри для турагентств, головна функція яких - організація виїзду туристів із центру попиту туристичної дестинації. Для потреб в'їзного туризму готуються екскурсоводи, гіди-перекладачі, фахівці готельного та ресторанного господарства. Проте підготовка фахівців недостатня у сфері створення регіонального турпродукту та управління туристичними регіонами, що необхідно для виконання завдань розвитку в'їзного та внутрішнього туризму. Але на таких фахівців поки що немає ні соціального, ні державного замовлення. Очевидно, що його і не буде доти, доки не створено просторового базису туристичного господарства, що складається з мережі дестинацій та підприємств, яким були б потрібні фахівці з формування та просування комплексного місцевого турпродукту.

Крім того, у системі освіти туризму до змісту навчального процесу необхідно включити спеціальне вивчення таких ключових предметів, як наприклад «менеджмент дестинацій» та «геоекономіка туризму», які спрямовані на формування компетенцій, необхідних для просування національного, регіонального та місцевого турпродукту. В основі формування такого роду компетенцій лежить загальне вчення про дестинації, що є ключовим у підготовці фахівців з туризму у розвинених країнах. На його основі розвиваються практичні напрями, до яких зокрема відносяться карт-система формування турпродукту, створення формальних та неформальних туристських брендів дестинацій, маркетинг атракційних пунктів.

Традиції та звичаї місцевого населення, промисли є важливим туристичним ресурсом для виробництва національного турпродукту. На жаль, вони поступово губляться і виступають як атрибут сільського способу життя жителів. Відродження та збереження ї х відбувається, як правило, у неавтентичному міському середовищі через створення творчих колективів, музеї в, що знижує цінність даних компетенцій як нематеріального туристичного ресурсу. Використання традиційних етнічних компетенцій у туризмі дозволяє створювати затребуваний турпродукт без визначних об'єктів матеріальної культури.

Як нематеріальний туристичний ресурс можуть виступати компетенції працівників, зайнятих у галузях, зазвичай які належать до туристичної промисловості (освіта, охорона здоров'я, наука та ін.). Сьогодні з'являються такі види туризму, як медичний, освітній, науковий. їхні приклади можуть бути закордонні поїздки з метою отримання якісного та відносно недорогого лікування, програми з вивчення іноземних мов, поїздки з метою консультацій у діячів науки або видатних тренерів.

Тимчасовий трансфер компетенцій у регіон чи населений пункт є основою формування дестинацій подійного туризму. Спортивні турніри, різноманітні фестивалі, наукові конференції, економічні та політичні форуми виступають цілями подорожей туристів. Грамотне планування календаря подібних заходів дозволяє підвищувати ефективність функціонування всього туристичного комплексу дестинації, зменшуючи негативну дію природного чинника сезонності.

Отже, компетенції виступають як якісна характеристика чинників виробництва чи як туристичний ресурс.

Компетенції та внутрішній попит. Компетенції населення, що включають професійну підготовку та особисті хобі, визначають якісні та кількісні характеристики внутрішнього туристичного попиту. Високий рівень освіти населення є генеруючим фактором формування туристичних потреб, а компетенції, якими воно володіє, впливають на переваги споживачів до певних видів туризму. Компетенції зайнятих у сферах розумової праці є однією з причин схильності споживачів до пізнавальних та анімаційних турів, а зайнятих фізичною працею - до пасивного туризму та розважальних турів. Структура туристичних потреб перших складніша, ніж других; перші також найбільш вимогливі до якості туристичного обслуговування.

Глибока сегментація споживачів проявляється у схильності до рекреаційних занять, що розвивають або підтримують їх компетенції. іншими словами, історик цікавиться пам'ятниками історії, біолог - ботанічними садами, волейболіст грає на пляжі у волейбол. З іншого боку, високий рівень компетенцій населення зазвичай повинен забезпечувати його високі доходи, які гарантують задоволення туристичних потреб. Сьогодні у краї ні склалася ситуація, коли рівень доходів багатьох працівників у галузях, які вимагають високого рівня компетенцій (освіта, охорона здоров'я, культура, наука), знаходиться на одному рівні і навіть нижчий, ніж у галузях, які не потребують вищої освіти. Цим визначається одна з особливостей формування обмеженого обсягу та специфічної структури внутрішнього туристичного попиту, яка відповідно впливає на розвиток туристичного комплексу. Незважаючи на відсутність детальних досліджень цього питання, загальну суть проблеми, що виникає в результаті, можна розкрити.

Задоволення внутрішнього туристичного попиту потребує розробки необхідних рекреаційних програм, запровадження прийнятних стандартів обслуговування, формування певних традицій гостинності. Якщо якісні параметри внутрішнього і зовнішнього туристичного попиту сильно відрізняються, то туркомплексу, що розвивається, важко стати конкурентоспроможним на міжнародному ринку через нестачу сформованої на внутрішньому ринку пропозиції, невідповідності сформованих стандартів обслуговування іноземному туристичному попиту, нерозуміння іноземцями традицій гостинності.

Компетенції та супутні галузі. Супутні галузі виконують роль інфраструктури, що дозволяє розвиватися туристичному комплексу, задовольняючи виробничі потреби підприємств туристичної індустрії: навчальні та науково-дослідні організації, зв'язок, житлово-комунальне господарство, консульські та дипломатичні служби, медичне обслуговування, інформаційні та рекламні агенції. Тому компетенції супутніх галузей туристичного комплексу опосередковано впливають на успіх його функціонування. Серед супутніх галузей туристичного комплексу виділяється сфера освіти та науки, яка охоплює заклади освіти, що ведуть підготовку та перепідготовку кадрів для туристичної індустрії, а також науково-дослідні організації.

В Україні професійною освітою для сфери туризму сьогодні займаються середні і вищі навчальні заклади різних форм власності. До їх числа входять загальноосвітні і спеціалізовані профільні школи, ліцеї, гімназії, коледжі, інститути, університети, академії. Загалом ця галузь сьогодні є доволі популярною серед абітурієнтів, через що якомога більше закладів освіти намагаються відкривати в себе відповідні спеціальності. Підготовкою фахівців галузі туризму займаються більше 80 вищих навчальних закладів України та ще більше професійних закладів нижчого рівня акредитації [15]. Звісно, така велика кількість закладів освіти сприяє розвитку туристичної галузі, але постає проблема недостатності співпраці між закладами професійної туристичної освіти та підприємствами, яка значно гальмує розвиток кваліфікованості працівників сфери туризму як з теоретичної, так і з практичної підготовки.

Структура задіяних компетенцій під час підготовки кадрів для туристичної промисловості визначається структурою навчальних планів, відповідно до яких здійснюється навчальний процес. Особливість їх у тому, що акцент зроблено на вивченні широкого спектра загальнопрофесійних дисциплін, які вимагають залучення викладацьких компетенцій нетуристичного профілю. Навчання предметам, що безпосередньо пов'язані з туристичною промисловістю, значною мірою здійснюється у межах спеціалізацій. Практика навчання дисциплін туристичної спеціалізації показує, що сьогодні не вистачає викладачів вищої кваліфікації, які мають відповідні компетенції.

Висновки та перспективи подальших розвідок

Проблема компетенцій у туристичній освіті та науці в результаті негативно впливає на можливості відстоювання корпоративних інтересів туристичного комплексу в усіх сферах. Адже якщо немає єдиного розуміння проблем туризму в самому туристичному комплексі, то неможливе обґрунтування шляхів їх подолання.

Список літератури