Культурний туристичний маршрут Via Regia - Королівський Шлях від Атлантики до Центральної України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія Керівних Кадрів Культури і Мистецтв

Культурний туристичний маршрут via regia - королівський шлях від атлантики до центральної України

Берест Павло Михайлович аспірант кафедри культурології та міжкультурних комунікацій

Анотація

У статті досліджуються та аналізуються основні етапи становлення та розвитку культурного туристичного маршруту Королівський Шлях, як на теренах всієї Європи, так й, окремо, Центральної України. Встановлено, що економічні, політичні, культурні, туристичні зв'язки, що існували між Україною та іншими європейськими державами формуються ще з античних часів та часів Римської імперії, й продовжували активно розвиватись за доби Середньовіччя. Підкреслено, що процеси українського державного і культурного розвитку були пов'язані з економічними, торговими, туристичними шляхами, що проходили по всьому Європейському континенту.

Методологічна основа праці ґрунтується на застосуванні загальнонаукових та спеціальних методів, зокрема: аналізу та синтезу, генетичного, порівняльного, історичного, культурологічного, аналітичного, хронологічного та інших. Залучення та комплексне поєднання цих методів надало можливість систематизувати фактологічний матеріал та дослідити взаємозв'язок розвитку найдовшого в Європі сухопутного торгового шляху Via Regia та ґенези туристичних дестинацій в Центральній Україні.

Наукова новизна роботи полягає у визначенні основних взаємозв'язків, що пов'язують розвиток Королівського Шляху, в контексті формування туристичних дестинацій в Центральній Україні. Це дослідження надає змогу, хоча б частково, заповнити прогалину в культурологічних студіях даної проблематики.

Встановлено, що функціонування єдиного транс

континентального шляху, протяжністю близько 4500 кілометрів, що пересікав 8 сучасних європейських країн, мало величезний вплив на політичну, економічну, культурну ситуації та розвиток туризму в цілій Європі. З'ясовано, що виникнення та становлення відомих туристичних дестинацій від Атлантичного узбережжя до Центральної України, напряму пов'язані з наявністю та функціонуванням Via Regia, протягом майже двох тисячоліть історії розвитку торгівлі, культури мандрів та прототуризму.

Ключові слова: Королівський шлях, Via Regia, туристичні дестинації, культурологія туризму, історія Європи, Центральна Україна.

Abstract

Berest Paulo Myhaylovych Postgraduate student of the Department of Cultural Studies and Intercultural Communications, National Academy of Culture and Arts Management

CULTURAL TOURIST ROUTE VIA REGIA - THE ROYAL ROAD FROM THE ATLANTIC TO CENTRAL UKRAINE

The article examines and analyzes the main stages of the formation and development of the cultural tourist route of the Royal Route, both throughout Europe and, separately, in Central Ukraine. It has been established that the economic, political, and cultural ties that existed between Ukraine and other European states have been formed since ancient times and the times of the Roman Empire, and continued to develop actively during the Middle Ages. It is emphasized that the processes of Ukrainian state formation were connected with economic, trade, and tourist routes that passed throughout the European continent.

The methodological basis of the work is based on the application of general scientific and special methods, analysis and synthesis, genetic, comparative, historical, cultural, analytical, chronological and others. The involvement and complex combination of these methods made it possible to systematize factual material and investigate the relationship between the development of Via Regia, Europe's longest overland trade route, and the genesis of tourist destinations in Central Ukraine.

The scientific novelty of the work consists in determining the main relationships connecting the development of the Royal Road in the context of the formation of tourist destinations in Central Ukraine. This study makes it possible to at least partially fill the gap in cultural studies of this issue.

It was established that the operation of a single trans-continental route, with a length of about 4,500 kilometers, which crossed 8 modern European countries, had a huge impact on the political, economic, cultural situation and the development of tourism throughout Europe. It has been found that the emergence and formation of famous tourist destinations from the Atlantic coast to Central Ukraine are directly related to the existence and functioning of the Via Regia, during almost two thousand years of the history of the development of trade, travel culture and proto-tourism.

Keywords: Royal Road, Via Regia, tourist destinations, cultural tourism, history of Europe, Central Ukraine.

Постановка проблеми

Королівський шлях або Via Regia - так називається найстаріший та найдовший сухопутних торговий шлях континенту, що пролягав між Східною і Західною Європою. Його довжина сягає близько 4500 кілометрів, й існує він вже понад 2000 років, поєднуючи, нині, 8 європейських держав. В сучасному форматі це є міжнародний культурний туристичний маршрут та Європейський транспортний коридор ED-C III. Міжнародна спільнота використовує історико-культурний і торгово-економічний потенціал Віа Регії як один з символів об'єднаної Європи. 2006 року Королівський шлях було офіційно визначено як Великий культурний шлях Ради Європи.

Якщо розглядати різноманітні сполучення та перші торгові шляхи Європейського континенту, то напрямок Схід-Захід з давніх-давен мав дуже важливе й першочергове значення для культурного та економічного розвитку всієї Європи. В межах пізнішого Королівського тракту, що був найважливішим фундаментом сполучення по всій Європі, у різних варіаціях, він відомий ще у кам'яному віці, як рух зі Сходу на Захід. Одна з основних причин цього географічна: подолати цей шлях було порівняно легко, адже на півночі від нього знаходилася зона льодовикового періоду, а на півдні гори середньої висоти [5]. Саме на цьому напрямку виникали перші міста, дороги, розвивалась міжнародна торгівля, туризм, міграція та паломництво.

Вздовж цього шляху відбувався економічний та культурний обмін, вирушали мандрівники в свої подорожі, формувались перші туристичні дестинації - місця куди їхали, які відвідували й де перебували подорожуючі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Наукові дослідження культурного туризму, туристичних дестинацій, місць, що пов'язані з Королівським Шляхом, студіювання історико-культурологічних та економічних аспектів виникнення й розвитку культурного маршруту Via Regia здійснювали вітчизняні та зарубіжні вчені Л. Войтович, Н. Бобрун, Ю. Гудима, Ю. Диба, К. Терещук О. Фастовець, Д. Чобіт, О. Бордун і Ю. Шуманська, З. Вольф, Ф. Мроз і Л. Мроз , А. Яковський та інші. культурний туристичний маршрут торговий

В той же час, аналіз останніх наукових публікацій засвідчує, що обрана нами тематика є недостатньо ґрунтовно опрацьованою. Особливо це стосується вивчення питань культурологічного взаємовпливу та виявлення чинників, що пов'язують існування Королівського Шляху та формування туристичних дестинацій в Центральній Україні.

Сьогодні, після відновлення територіальної цілісності нашої держави та повернення туристичних потоків, постане актуальне питання належної демонстрації цивілізованому світу, як українського культурного надбання, так й нових цікавих туристичних маршрутів та дестинацій, що історично пов'язані з цілою Європою. Культурний туристичний маршрут Via Regia є чудовим прикладом подібного поєднання й може слугувати для розвитку нових та реставрації та відновлення існуючих туристичних дестинацій та історико-культурних об'єктів й пам'яток. Все вищеперераховане й становить наукову новизну та актуальність даної праці.

Мета статті - виявити, проаналізувати основні культурологічні складові розвитку та формування транс-європейського Королівського Шляху; здійснити історико-культурологічний екскурс розвитку території та туристичних дестинацій, що пов'язані з цим Шляхом, як в Європі, так й в Україні. Результати дослідження можуть бути використанні при створені місцевих культурно-туристичних маршрутів, що входитиме в міжнародний культурний маршрут Ради Європи.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до археологічних досліджень, Європа торгувала ще в доісторичні часи. Золото, хутро, мед, віск, скло, бурштин, метали, збіжжя, сіль везли торгівці у різні напрямки. Головні транс-європейські шляхи існували ще в епоху міді й бронзи (3-2 тисячоліття до н. е.) і цей період був часом зародження міжрегіональної торгівлі, коли з'явилися перші великі торгові шляхи: соляні, мідні, олов'яні, бурштинові, шовкові тощо. У І столітті н.е. у Центральній Європі, Причорномор'ї і Центральній Україні вже жваво діяли постійні комунікації, що зв'язували окремі племена та народності: шляхи від Прибалтики до верхів'їв Дністра і далі на південь; шлях уздовж Дніпра, що зв'язував верхньодніпровських полян й дерев'ян через северян із середньодніпровськими борусками (меншканці края Борисфена, державне утворення антів), і далі на південь до Чорного моря. Також активно діяв шлях з Дакії через узбережжя Чорного моря до Середньої Волги та Ками й інший шлях - через степи північного Причорномор'я на схід, вздовж якого складався потім широкий військовий союз аланських племен; від Північного моря через Райн до Дунаю і далі на південь до Риму чи Візантії. Вздовж цих шляхів були найбільші поселення місцевих державних утворень, що сприяли, поруч зі старовинними античними містами на всьому українському Причорноморському, Нижньому Подніпров'ї та Азовському узбережжі, торговим і культурним відносинам на великих просторах Центральної, Південної і Східної Європи [3].

Дослідники вказують на існування наступних основних торгових шляхів в Європі, якими рухалися мандрівники від Римської та Франкської імперії, через Великоморавію, до України й Хозарії:

Саркел - Київ - Візантія;

гирло Дунаю - Дністер - Вісла - Балтика;

Магдебург - Ребус - Познань - Київ;

Київ - Краків - Бауцен - Ерфурт - Прага [3].

Для утворення довготривалого транспортного сполучення з Центральної Європи в східному напрямку велике значення мали часи Римської імперії. На початку нашої ери існували укріплені дороги від сьогоднішніх міст Тур, Пуатьє, Бордо, Орлеан, Париж, Мец, Реймс, Саарбрюкен до Майнца і далі на схід, які використовувались протягом сторічь. Ще в І столітті до н.е. видатний римський полководець Друз здійснив свій похід від Майнца на схід в напрямку Ельби, завдяки чому пізніше розвинулось відносно стабільне дорожнє сполучення в цьому регіоні [1]. Економічні, політичні, культурні зв'язки та шлях між Україною та іншими європейськими державами, які активно діяли за часів раннього Середньовіччя, міжнародна торгівля, що з ІХ століття бурхливо розвинулась в Київській Русі, паломництво, як головна форма середньовічних далеких подорожей, військові походи, боротьба за владу та сфери впливу привели до постійного зростання значення шляху Via Regia на просторах всього материка від Києва до Атлантичного океану на багато віків.

Стародавній шлях VIA REGIA є одним з найважливіших транспортних сполучень Європи від часів Римської імперії до наших днів. В Галлії за часів Римської імперії існували стабільні дороги постачання між Парижем та півднем, а також сходом сучасної Франції, якими пізніше користувались і франки, в процесі їх нападу на Галлію. Після смерті короля франків Хлодвіга І, цей шлях з'єднав на заході столиці чотирьох новостворених королівств: Реймс, Суассон, Париж та Орлеан. У письмових джерелах різних країн цей шлях фігурує під різними назвами. Найстаріша відома письмова згадка під латинською назвою „strata regia“ (королівський шлях) датується 1252 роком, де він згадується у грамоті, яку маркграф Генріх Достоний підписав для Мейсенського абатства. Німецька назва „Високий шлях“ існує з XV-XVI століття. Вона застосовується на німецькомовних територіях як назва для відрізку шляху, який лежить від Франкфурта-на-Майні до Вроцлава [1]. Але історія Віа Регія, очевидно, починається в Європі ще до нашої ери. Існував також т.з. Олов'яний шлях - великий торговий маршрут, що зв'язував Рим, Галлію, Германію, Паннонію, франків, скандинавів, балтів та русинів-українців. Олов'яний шлях накладався на бурштиновий. З Одри олово йшло також у Карпати - ймовірно, через Краків, Перемишль і далі в Подністров'я та Київ [3].

Археологічні знахідки товарообміну Європи та Руси-України, як то глазурована кераміка, овруцькі вироби, київські писанки, монети Великого князя Київського Володимира Святославовича, а також інші численні речі та прикраси, добре ілюструють загальну картину розвитку торгових шляхів по всій Європі. Вони свідчать про те, що розвиток торгівлі з Київською Руссю, по всьому континенту, йшов великою мірою зі сходу на захід, а не лише навпаки. У Середньовіччі частина стародавніх шляхів, відомих ще навіть з епох міді та бронзи занепадає, одночасно, частина розвивається ще більше, з'являються нові, на цих трактах формуються нові міста, нові центри та туристичні дестинації, що стають регіональними чи державними столицями [3].

У 711 - 714 роках Піренейський півострів був завойований маврами. Тільки невелика гірська область Астурія на півночі країни зберегла незалежність. Крім маврів участь у завоюванні брали корінні жителі Північної Африки - бербери. Вест-готське королівство зазнало поразки. Однак, подальше просування маврів на територію Франкського королівства було зупинено Карлом Мартеллом. Із Півдня були принесені нові культури, що набули поширення по всій Європі: рис, цукрова тростина, гранатове дерево, пальма, шовковиця. Прогрес був і в ремеслі - видобутку металів, кераміці, шкіряних виробах. Значна частина завойовників жила в містах, що стали торгово-ремісничими центрами, особливо Кордова. Жвава торгівля йшла по всьому Середземному та Чорному морю [5].

В той же час формувався й Шлях святого Якова або «Каміно-де- Сантьяго» - паломницька дорога до могили апостола Якова в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела, головна частина якої пролягає Північною Іспанією. Першим відомим паломником тут був єпископ Годескальк (Готшальк) з Ле-Пюї. Він здійснив подорож із Франції в Компостелу взимку 950-951 років. Собор в Сантьяго де Компостела, Іспанія, став один з трьох найбільших центрів паломництва в Середні віки. Тут у 813 року був віднайдений гріб Апостола Якова. З того часу мільйони віруючих почали перетинати континент, користуючись торгівельними шляхами, в тому числі й дорогою Via Regia, створюючи сітку шляхів, постоялих дворів, харчевень з найдальших закутків Європи в напрямку до північної Іспанії. Таким чином відбулось продовження Королівського Шляху з Німеччини та Франції у Іспанію, до Атлантичного узбережжя [5]. Таким чином формувались тогочасні туристичні паломницькі маршрути.

Отже, відбулось продовження шляху на Захід, в бік Іспанії, де Королівський тракт досяг своєї крайньої західної точки - міста Сантьяго-де-Компостела, на березі Атлантичного океану, в якому похований Святий апостол Яків, що стало наслідком масового релігійного паломництва всієї Європи до цієї святині. Знак Святого Якова - морська черепашка (мушля) тепер є одним з офіційних символів культурного маршруту Ради Європи «Via Regia» [5].

Загалом, формування шляху Via Regia у варіанті, наближеному до сучасного, відбувалося з кінця десятого до першої половини п'ятнадцятого віків. Цей шлях поширення ідей, культури, законів, розвитку мандрів та туристичних дестинацій відігравав значну цивілізаційну роль в житті всіх народів Європи. Вже у ХІІІ столітті склався стійкий маршрут завдовжки 4500 кілометрів, який перетинав вісім сучасних європейських країн із Заходу на Схід: Іспанію, Францію, Бельгію, Німеччину, Польщу, Литву, Україну та Білорусь [4].

Французьке Блуа було невеликим містечком у римські та меровінгські часи. За правління Каролінгів воно перетворилося на столицю графства Блуа, який згодом був об'єднаний для утворення округу Шампань та Блуа. За цей час місто стало резиденцією уряду та адміністрації регіону, а також а важливим торговим пунктом на шляху VIA REGIA, завдяки своєму географічному розташуванню на кордоні між долиною Луари, регіонами Турень, Бос (Beauce) та Солонь. Перші згадки про фортецю Блуа є в документах IX століття. Однак відомо, що люди звернули увагу на це зручне місце набагато раніше. Високий скелястий стрімчак, омиваний водами Луари, забезпечував надійне укриття і захист. У Х столітті граф Тибо, заснував тут фортецю, яка стала столицею всього центрального регіону Франції. Наприкінці XIV століття графство Блуа було продано принцові Людовику Орлеанському, синові французького короля Карла V. А онук Людовика Орлеанського, який в 1498 році став королем Франції під іменем Людовика XII, уродженець Блуа, облаштував тут свою резиденцію. Невелике місто стало королівським палацем і було столицею протягом XVI століття. Іншим відомим містом цього регіону є Орлеан - одне з найдавніших міст Франції, що було засноване як головне місто кельтського племені карнутів ще в доісторичні часи і називалось Ценабум (лат. Cenabum). 52 року до н. е. місто було зруйноване Цезарем та відновлене 275 року імператором Авреліаном. 451 року правитель союзу Причорноморських і Придніпровських племен гунів та антів Аттіла осадив місто, але в останній момент був зупинений армією під спільним командуванням короля вестготів Теодориха I та римського полководця Аеція. До цієї армії приєдналася також частина аланів, що прийшли разом з вандалами та оселилися в околицях міста з 408 року. У битві на Каталаунських полях армія гунів, антів та інших східноєвропейських племен Аттіли зазнала поразки й була змушена відступити. Найбільшими містами Франції на Королівському Шляху, окрім Блуа і Орлеану, були Париж, Санліс і Комп'єнь. Місто Сенліс, який в Римську добу називався "Augustomagus" (з лат. - ринок Августа), знаходився на перехресті доріг, що вели з північі на південь і з заходу на схід, й був великим торговим центром того часу. Це також була предтеча пізнішої VIA REGIA [5].

Отже, найдовший культурний і торговий шлях Європи, що пізніше став основою для формування багатьох туристичних дестинацій, почав розвиватись ще в період свого розквіту Римської імперії, яка приділяла багато уваги створенню зручного якіісного транспортного сполучення на свій своїй території. На початку нашої ери вже існували укріплені дороги від сьогоднішніх міст Бордо, Пуатьє, Тур, Орлеан, Париж, Реймс, Мец, Саарбрюкен, Кайзерслаутерн до Майнца і кордонів по Рейну [1]. Також існували шляхи вздовж Дуная, на Західній Україні та Північному Причорномор'ї. Ці шляхи згодом використовувались протягом сторічь як основні транспортні сполучення зі Заходу на Схід Європи.

Територія нинішньої Саксонії до X ст. була населена слов'янськими племенами. Лужичани, лютичі, бодричі, укри, поморяни, руяни здавна заселяли територію сучасної східної, північної і частково центрально-східної Німеччини, а також частину Баварії. Дослідники відзначають цікавий зв'язок найменувань полабських, поморських та інших західнослов'янських племен з найдавнішими письмовими назвами цього прикордоння, перших століть нашої ери, що збереглись в давньоримських писемних джерелах. Розквіт торгівлі південної Балтики та західно-слов'янських земель з Київською Руссю припадає на століття. Підтвердження функціювання південно-балтійського торгового шляху наприкінці першого тисячоліття знаходимо в істориків Адама Бременського й Г ельмольда. Вивчені торгові зв'язки дають змогу говорити про існування прямого сполучення населеного слов'янами півдня Балтики з центрально-українськими землями протягом усього раннього Середньовіччя, що проіснували аж до німецької колонізації цих земель у 12 столітті.

Ще одним важливим історичним фактором просування Via Regia на схід стало існування королівства Тюрінгія у V-VI столітті н.е. Після завоювання Тюрінгії франками у 531-534 роках ці терени, знаходились на слов'яно-франкському прикордонні. Аж до другої половини століття Тюрінгія межувала з землями щільного розселення західнослов'янських племен. Через це Тюрінгія відігравала важливу політичну, економічну, культурну роль для імперії франків, так й для слов'янського світу. Ці взаємодії призводили, в тому числі, до створення розвинутої мережі шляхів, допомагало більш ефективно управляти великою державою та захоплювати нові землі далі на схід [1].

Західнослов'янське поселення Липськ (нині Лейпциг) виникло близько 900 року. Липськ знаходився на перетині Королівського (Via Regia) та Імператорського (Via Imperii) шляхів, завдяки чому поступово став великим центром торгівлі. Лейпцизький торговий ярмарок був одним з перших великих торгових заходів у світі, привертав увагу багатьох мандрівників та мав велике значення для економічних відносин з Україною [5].

Місто Ополе також завдячує своєму розвитку зручному географічному розташуванню на перехресті стародавніх торгових маршрутів від Адріатичного і Чорного до Балтійського моря, а пізніше торговому шляху VIA REGIA, що пролягав з Києва, через Львів, Краків, Ополе та Вроцлав й далі на захід [5].

Археологічні дослідження доводять, що перші поселення на території сучасного Києва виникли приблизно 15-20 тисяч рок тому. Це були невеликі городи в районі Замкової гори, Подолу, Оболоні тощо. Хоча вже у 25 тисячолітті до н. е. існувала відома Кирилівська стоянка. У 4-3 тисячоліттях до н. е. тут розвинулась Трипільська культура, поселення якої існували у самому Києві та навколо нього. У І-II століттях нашої ери на місці сучасного Київського Подолу було розвинене міське поселення Castrum Azagarium часів Римської імперії, позначене на карті Сарматії Клавдієм Птолемеєм (бл. 87-165 рр.) на берегах Борисфена (Дніпра). Ще в VIII-V ст. до н.е. з'являються на теренах України т.з. "Змієві вали" - оборонні споруди, що захищали мешканців міст-городищ від орд степу. Існували ці оборонні споруди "змієвих валів" й на південних підступах до сучасного Києва: між Дніпром та Ірпенем, по річках Віта, Красна, Трубіж, Стугна і Рось. Ці вали підтримувались в належному стані й виконували свою функцію аж до кінця Х століття н. е. [8].

В IV-VI ст. н.е. на теренах Києва та всього середнього Подніпров'я існувала держава племінного союзу антів, яких історики відносять до прямих попередників української нації. Існує легенда, що князь антів Бож (Бус) мав свою резиденцію на Бусовій горі, що зараз знаходиться в Печерському районі Києва. Князь Бож згадується також східно-римським (візантійським) істориком Йорданом у контексті війни готів з антами. Згідно з Йорданом військо антів спочатку перемогло готів, але у 375 році було розбите, Бож із синами і 70 старійшин ми був розіп'ятим готами для залякування інших антів. 374 року гуни (союз низки племен в який входили й давні українці) обрали своїм великим князем Баламира (прадіда Атили), який пішов походом на готів й вбив вождя готів Вінітара за вбивство антського князя Божа. Взявши остготську столицю Данарштадт (місто Донара -- бога грому і війни), що знаходилось на місці сучасного Києва, Баламир зводить нову фортецю Ківи [8].

Хоча офіційно прийнятою датою заснування Києва полянським князем Києм, його братами Щеком, Хоривом та сестрою Либідь є 482 рік, з історичних джерел ми бачимо, що місто існувало й до того часу. Підомий також переказ, що це були вожді-прабатьки трьох давньослов'янських народів Кий (українського), Щек (чеського), Хорив (хорватського).

Наприкінці V століття засновано постійне давньоукраїнське укріплене поселення на Замковій горі. У VII столітті заселено сусідні із Замковою горою холми. Таким чином ми бачимо, що ще з часів Римської імперії, Київ був центром торгівлі праукраїнських племен з навколишніми країнами. У другій половині VII ст. Київ підпадає під зверхність Хозарського каганату, який упорядкував трансконтинентальну торгівлю від Китаю до Західної Європи. Основний сухопутний шлях цієї торгівлі також проходив через Київ.

На території Центральної України між Балтійським і Чорним морями, вздовж басейнів Дніпра VII-Х ст. сформувалися давньоукраїнські об'єднання племен, які з часом розвинулися централізовану державу Київська Русь або Велике князівство Київське. Це були князівства білих хорватів (засян, теребовлян, поборан), волинян (власне волинян, бужан, лучан, черв'ян, дулібів), антів (древлян, полян, сіверян, дреговичів, кривичів, радимичів), в'ятичів і словен [3].

З VIII століття Київ стає головним містом Руської (Української) землі навколо якого починають об'єднуватись навколишні племенні союзи у єдину державу Велике князівство Київське або Київську Русь. На рубежі VIII - IX століть в Києві правив давньоукраїнський князь Бравлин, що здійснив з Дніпра успішний великий морський похід проти Східно-Римських (Візантійських) колоній на південному березі Криму і пройшов все Кримське узбережжя від Корсуня (нинішнього Севастополя) до Керчі включно. В цей час важливим руським (давньоукраїнським) портом у гирлі Дніпра стають Олешки, а Дніпро закріплюється як торговий шлях для київських купців. Безпеку цього торгового шляху забезпечував княжий флот. В «Житії Стефана Сурозького» є також згадка про те, що між Київським князем Бравліном та Константинополем було укладено угоду, за якою Бравлин приймав хрещення й отримував торгові привілеї від Візантії, а натомість звільняв захоплене місто Сурож (нині місто Судак) та відводить свої війська з Криму. У 860-882 рр. відбувалось правління давньоукраїнських князів Київських Аскольда і Діра, які також активно займались торгівлею та ходили походами на Константинополь [8].

До 1000 р. Київська Русь або Велике князівство Київське стало однією з найбільших держав Європи, сягаючи на півночі Білого моря, на північному заході Балтійського моря; на заході - середньої течії Німану, Західного Бугу і Сяну, на південному Заході - Карпат та верхньої течії Дністра, Пруту і Дунаю; на півдні - дельти Південного Бугу, Поросся, Ворскли та Чорного Моря; на сході - басейну Оки до її впадіння у Волгу [2].

Великий князь Київський Володимир Святославович у 989 р. одружився з принцесою Анною, донькою імператора Східної Римської імперії (Візантії) Романа ІІ з Македонської династії. За часів Ярослава Мудрого та його спадкоємців, правляча династія Святославовичів через династичні зв'язки поріднилася з королівськими династіями: шведськими Шетконунгами-Інглінгами, польськими П'ястами, угорськими Арпадами, норвезькими ХарфаргамиІнглінгами, французькими Капетінгами, німецькими династіями Штаде та Орламюнде. Все це сприяло економічним і торговим зв'язкам Руси-України з європейськими країнами.

Отже, бачимо, що в період існування Великого князівства Київського або Київської Русі, цю територію пересікали три масштабні торгові тракти:

Бурштиновий шлях: з Балтійського моря в Чорне через Віслу, Сян і Дністер;

Шлях із варяг у греки: з Балтійського моря в Чорне через річку Дніпро ;

Шлях з Хозар, пізніше з Булгар на Волзі, в Іспанію: через Чернігівське князівство, Київ, Волинь, Галич, Перемишль, Краків, Прагу, німецькі та французькі землі [6].

Останній шлях, що пересікав весь Європейський континент, й є Via Regia, що став головним транс-європейським торговим, культурним, туристичним трактом тисячоліть.

Після того як, спочатку суздальсько-половецький князь Андрій Боголюбський 1169 року, а пізніше Золота Орда 1241 року, зруйнували та пограбували Київ, місто знелюдніло протягом століть, основний державний, культурний, торговий центр українців переходить далі на захід, в Королівство Руси-України, під управління династії Романовичів. Хоча, видатне значення Києва як духовної столиці всього українського народу не було втрачено. Крім того, слід пам'ятати, що традиційний шлях через Київ, тепер до столиці ханства Золотої Орди й далі схід, зберігся. Й тепер по ньому торгувала Західна Європа з Монголією та Китаєм.

З Києва торговий тракт Via Regia складав такі три основні маршрути:

Київ - Білгород - Междибіж - Теребовля - Микулинці - Галич - Перемишль - Ярослав - Краків;

Київ - Білгород - Ярополч - Колодяжне - Кременець - Броди - Буськ - Белз - Червень - Люблін, Сандомир;

Київ - Білгород - Ярополч - Полоний - Кременець - Мичеськ - Звягель - Дорогобуж - Луцьк - Володимир - Холм і далі на захід [2].

Багато науковців підкреслюють, що торгові тракти були шляхами поширення не лише товарів, але й культури і цивілізацій. Мандруючи люди, будучи торговцями, паломниками чи туристами, розповсюджували та сприймали нові ідеї та знання. Природно, що значення сухопутних доріг зростало разом зі зростання їх якості, та тих супутніх зручностей, які могли запропонувати торгові та туристичні дестинації. Якісні дороги, ще з римських часів, мали, окрім торгівлі й подорожей, ще одну основну функцію, а саме військову. Тому бездоріжжя місцевості або наявність шляхів, особливо у Східній Європі, мало стратегічне значення. Особливо для тих, хто приходив в Русь-Україну з заходу, адже печеніги, монголи, татари, та інші східні орди не потребували для нападу гарних доріг. А причинами їх зазіхань були багатства України та жадібність чужоземних завойовників [7].

Після окупації Центральної України армією Російської імперії, на початку XVIII століття по всьому Європейському континенті точилися руйнівні війни, що призвели до загального занепаду міст, міжнародної торгівлі та системи шляхів й сполучень. Крім того, після поразки Наполеона, союз імперії, що виник, з часом між Віднем, Берліном та Москвою, сформував нові торгові та культурні умови, на яких базувався подальший розвиток транспорту. Тож VIA REGIA втратила своє домінуюче значення сухопутного сполучення по вісі схід-захід у Європі. Тим не менш, вона залишилася однією з найважливіших доріг на сході континенту, в тому числі в Україні [5].

В ХІХ столітті, з розбудовою дороги з Києва через Житомир, Звягель, Острог, Дубно, Луцьк до Володимира, з відгалуження через Кременець до австро-угорського кордону біля Бродів, всі ці шляхи зберігали контури давніших варіацій дороги Vіа Regia. Аж до 1914 року, торгівля та рух людей між Російською та Австро-Угорською імперіями, цими старовинними напрямками, не припинялася [2].

Отже, Via Regia або Королівський Шлях це одна з головних історичних, торгових, культурних, туристичних доріг Європи. Тисячоліття вона залишалась важливою складовою економічної та культурної історії всього нашого континенту. Цей тракт завжди зближував людей, полегшуючи обмін товарами, інформацією та знаннями, з'єднуючи Схід і Захід. Шлях, що сполучав всі стародавні міста на лінії між Києвом у Східній Европі та Сантьяго-де-Компостела на березі Атлантичного океану. Кожне з міст на цьому великому торговому шляху було коштовною перлиною в намисті пан'европейського спілкування. Назви міст, таких як Луцьк, Володимир, Львів, Перемишль, Краків, Лейпциг, Прага, Франкфурт, Мец, Париж, Бордо, Орлеан, що пролягали вздовж Via Regia втілюють важливу складову культурного коду Європейського континенту. Королівський шлях був та залишається символом та засобом мирною співіснування, соціокультурним інструментом розвитку в багатьох країнах Європи, та залишив такий історико-культурний та економічний слід, як не змогла жодна інша дорога. Він став справжнім, практичним символом об'єднання цілого континенту [5].

Крім того, безумовно, протягом всіх цих століть, що тривала торгівля та мандрівки шляхами Via Regia, відбувався не лише економічний, освітній, культурних обмін, а також формувались основи виникнення туристичних дестинацій, з відповідним супутнім сервісом для подорожуючих. Особливо в епоху т.з. Гранд-Турів та елітного туризму, у XVIII-ХІХ століттях, коли стало модно подорожувати не лише через справи, торгівлю, дипломатію, навчання, але й для власного задоволення та відпочинку, відбувається процес формування прообразів сучасних туристичних дестинацій - тих місць та об'єктів, які спеціально хотіли відвідати мандрівники.

Висновки

У статті, відповідно до поставленої мети, проведено комплексний історико-культурологічних аналіз розвитку Королівського Шляху або Via Regia, в Європі та Центральній Україні. Відображено основні, ключові моменти формування та розвитку торгових шляхів та осмислено їх вплив й взаємозв'язок з ґенезою та виникненням туристичних дестинацій на цьому великому шляху, що сполучав Центральну України з Атлантичним океаном.

З'ясовано, що функціонування єдиного трансконтинентального шляху, протяжністю близько 4500 кілометрів, що пересікав 8 сучасних європейських країн, мало величезний вплив на політичну, економічну, культурну ситуації та розвиток туризму в цілій Європі.

Виникнення та становлення відомих туристичних дестинацій від Атлантичного узбережжя до Центральної України, напряму пов'язані з наявністю та функціонуванням Via Regia, протягом майже двох тисячоліть історії розвитку торгівлі, культури мандрів та прототуризму.

Це дослідження зачепило лише деякі аспекти взаємозв'язку історії розвитку Королівського Шляху та пов'язаних з ним питаннями зародження та становлення туристичних дестинацій, як в Європі, в цілому, так й в Україні, зокрема. Тому, подальші наукові пошуки у відповідному напрямку можуть мати важливе теоретичне та практичне значення для розвитку вітчизняної наукової думки, туристичної галузі та привабливих, конкурентоздатних туристичних дестинацій.

Література

1. Сайт «Віа Регія - Культурний шлях Ради Європи» [Електронний ресурс].

2. Войтович Л. В. Історичний коридор ВІА РЕГІЯ (VIA REGIA) в Україні [Електронний ресурс].

3. Іскра Явір Борис. Населення Галичини за Баварським географом [Електронний ресурс].

4. Сайт «Історико-культурний комплекс «Замок Радомисль» [Електронний ресурс].

5. Сайт «VIA REGIA - Ein Streifzug durch Europa» [Електронний ресурс].

6. Сайт «Via Regia Україна» [Електронний ресурс].

7. Wolf S. Durchgangsstr. IV. [Електронний ресурс].

8. Сайт «Wikipedia, the free encyclopedia» [Електронний ресурс].

References

1. Sait «Via Rehiia - Kulturnyi shliakh Rady Yevropy» [Site «Via Regia - the Cultural Route of the Council of Europe»]. via-regia.org.

2. Voitovych L. V. Istorychnyi korydor VIA REHIIa (VIA REGIA) v Ukraini [Historical corridor VIA REGIA in Ukraine].

3. Iskra Yavir Borys. Naselennia Halychyny za Bavarskym heohrafom. [The population of Galychyna according to the Bavarian geographer].

4. Sait Istoryko-kulturnyi kompleks «Zamok Radomysl» [Historical and cultural complex Radomyshl Castle].

5. Site «VIA REGIA - Ein Streifzug durch Europa». via-regia.org. Retrieved

6. Site «Via Regia Ukraine». via-regia.org.ua.

7. Wolf S. Durchgangsstr. IV.

8. Site «Wikipedia, the free encyclopedia».

Размещено на Allbest.ru