Рекомендації щодо вдосконалення організації процесу навчання прийомам рукопашного бою курсантів військових навчальних закладів

На сьогоднішній день рукопашний бій, який набув значної популярності, включає різні техніко -тактичні елементи та є складним в координаційному відношенні видом єдиноборств, успішність в якому потребує наявності у курсантів відповідних фізичних та психологічних якостей [5, 9]. У керівних документах з організації занять з рукопашного бою визнається індивідуальна фізична підготовка курсантів під час освітнього процесу (навчальних занять з фізичної підготовки) як самостійна форма (розділ) занять. Але в документах та роботах вчених відсутнє досконале наукове обґрунтування спрямованості та організації занять з фізичної підготовки для курсантів з рукопашного бою [6, 7].

Деякі автори вважають, що спеціальна підготовка військовослужбовців, що займаються рукопашним боєм, повинна бути спрямована на розвиток та вдосконалення швидкості, спритності, сили, спеціальної витривалості, гнучкості [12].

Отже, участь військовослужбовців у бойових діях на території нашої держави [1], значні навантаження військовослужбовців у процесі занять фізичною підготовкою, включаючи виконання прийомів рукопашного бою, невміле застосування методики щодо правильності організації занять веде за собою необхідність пошуку актуальних напрямів та методів організації та проведення індивідуальних посилених занять навчання прийомам в різних умовах військово - професійної діяльності, відповідно до призначення та завдань, що виконуються в умовах наближених до бойових.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Проведений аналіз літературних джерел стосовно напрямку заходів фізичного впливу, організації навчальних занять з рукопашного бою, анкетування та бесіди з провідними фахівцями рукопашного бою, результати попередніх наукових робіт [2, 8], які спрямовані на вдосконалення методики організації навчання прийомам рукопашного бою та удосконалення техніки рукопашного бою, аналіз виступів на змаганнях різних рівнів, участь військовослужбовців у бойових діях надають нам можливість стверджувати про необхідність постійного вдосконалювання техніки навчання та удосконалення прийомів рукопашного бою під навчальних занять з фізичної підготовки робіт [13].

Дослідженнями науковців О.В.Хацаюка (2018 р.), О.А.Моргунова (О.А.), Романчука С.В. (2019), Одерова А.М. (2017) та інших [3, 11], розкрито основні питання організації системи спеціальної фізичної підготовки у закладах вищої освіти, що відіграє важливу роль у процесі оволодіння прийомами рукопашного бою. У свою чергу, у працях О.С.Скирти (2014 р.), О.А.Моргунова, О.А.Ярещенка (2016 р.), О. В. Хацаюка (2018 р.) відображено та розкрито питання навчання та вдосконалення техніки військово-прикладних єдиноборств, які забезпечують успішне проходження програми з розділу “Рукопашна підготовка”.

Враховуючи низку досліджень, нами було помічено, що у дослідженнях мало уваги приділяється питанням вдосконалення саме організації процесу навчання та удосконалення прийомам рукопашного бою в освітньому процесі на початковому етапі.

Одним із ефективних шляхів вирішення даної проблеми є використання на практиці комплексного підходу щодо організації процесу навчання та удосконалення прийомів рукопашного бою в поєднанні з проведенням занять із залученням та взаємодією декількох викладачів.

Такий підхід забезпечує досягнення рівня фізичної підготовленості, що вимагається військовим командування держави та виконання завдань відповідно до призначення. [4, 10].

Мета дослідження - обґрунтувати рекомендації щодо вдосконалення організації процесу навчання прийомам рукопашного бою курсантів.

Організація та методи дослідження

Для отримання об'єктивних даних нами використано теоретичні методи (аналіз та узагальнення літературних джерел й наукових даних).

За результатами проведеного аналізу було визначено актуальність і основні напрями дослідження проблеми, а також огляд літературних джерел сприяв уточненню завдань дослідження та вибору адекватних методів для їх вирішення.

Даний етап аналізу наукових джерел здійснювали з метою ознайомлення з фактами, що характеризують сучасний стан досліджуваної проблеми. Для отримання об'єктивної інформації з проблеми організації фізичної підготовки з курсантським складом нами було використано теоретичний аналіз наукових, методичних, періодичних літературних джерел, документальних та архівних матеріалів вітчизняної та закордонного освіти.

Для досягнення мети використовували комплекс загальнонаукових методів дослідження. Насамперед, використали розповідь, оскільки вона дозволяє різнобічно охарактеризувати широке коло питань. Разом з тим, мінімізації суб'єктивних поглядів і суджень сприяло використання різних джерел інформації, але перевагу надавали літературним і документальним, застосовуючи критичний підхід до їхнього вибору. Формування кола літературних джерел здійснювали після їхнього пошуку у базі даних Scopus, SPORT Discus, Web of Science. Враховували також часовий аспект появи інформації з певної тематики. Аналогічно відбувалося безпосереднє вивчення друкованих літературних джерел, зокрема інформації статей журналів про списки використаної літератури.

Виклад основного матеріалу дослідження

Аналізуючи динаміку змін вимог до абітурієнтів, які вступають до вищих військових навчальних закладів за період з 2000 року по сьогоднішній день необхідно констатувати негативну тенденцію значного зниження рівня розвитку основних фізичних якостей, прикладних рухових умінь курсантів на початкових етапах навчання. Радянська система професійного відбору висувала жорсткі та незаперечні вимоги до абітурієнтів, а саме: проходження строкової військової служби у збройних силах, позитивні характеристики, рекомендації керівництва частин і досить високий рівень розвитку основних фізичних якостей та рухових умінь, який беззаперечно підтверджувався під час вступного іспиту з фізичної культури.

З метою якісного відбору на навчання найбільш професійно орієнтованих для потреб збройних сил осіб діяв комплекс заходів: прийняття на місцях комплектуючими органами попередніх тестів щодо визначення рівня як освіти, так і фізичної підготовки кандидата з метою придатності його відповідним вимогам, які пред'являються до вступників на службу у силових структурах, а також обов'язковий іспит з фізичної культури. Враховуючи другорядну значимість у середній школі предмета «Фізична культура», при кожній установі освіти були організовані ефективні курси з підготовки абітурієнтів до вступного екзамену з фізичної культури, завдяки якому визначалися не тільки фізичні якості майбутніх військовослужбовців, але й була можливість неупереджено і з великою достовірністю встановити рівень моральнопсихологічної готовності до освоєння військової професії. Навіть в цих умовах педагоги мали реальну можливість здійснити протягом дворічного та чотирирічного періоду навчання освоєння програми бойових прийомів боротьби на рівні стійкої навички, що дозволяє ефективно застосовувати їх у практичній діяльності.

Другий етап регресу ознаменувався безпричинним і безвідповідальним скасуванням при прийомі до вузів іспиту з фізичної культури, а згодом і скасуванням проведення за планом професійного медико-психологічного відбору тестування з фізичної підготовки майбутніх абітурієнтів. Тому протягом останніх 6-8 років нікого не шокує статистика результатів проведення первинної військово-професійної підготовки з першокурсниками, де понад 40% тих, хто вступив на перший курс навчання під час прийому контрольних нормативів показують незадовільний рівень розвитку однієї з основних фізичних якостей, а близько 18-20% не здають два і більше нормативи, незважаючи на те, що більшість із них розроблені на основі вправ з програми фізичної культури середньої школи.

Під час перевірки здачі першокурсниками нормативів з фізичної підготовки одного військового навчального закладу у процесі первинної військово-професійної підготовки (навчально-польовий збір), а саме човникового бігу 10x10 м, біг на 100м, згинання та розгинання рук в упорі на брусах (для військовослужбовців-чоловіків), згинання та розгинання рук в упорі лежачи (для військовослужбовців-жінок), біг 1000м особлива увага була приділена курсантам, які не склали нормативи (таблиця 1).

Таблиця 1

Аналіз перевірки здачі нормативів з фізичної підготовки курсантами 1 курсу навчання під час первинної військово-професійної підготовки

рукопашний бій курсант фізичний

Виникає питання: «Чи можливо, проігнорувавши фізичну непідготовленість курсантів, організувати з ними процес розучування та удосконалення техніки виконання прийомів рукопашного бою на малих швидкостях або з незначними м'язовими зусиллями?» Відповідь однозначна: «Не можливо!»

Цей підхід є типовою методичною помилкою, а саме процес формування рухової навички буде не цілком ефективним [8]. Усе це пояснюється виникненням у ході використання повторного методу на початковому етапі навчання техніці з невисокою інтенсивністю жорсткого динамічного стереотипу - швидкісного бар'єру, причому з низьким рівнем. Вже освоєні рухові дії на базі техніки з не високою інтенсивністю надалі будуть важко виконуватися на граничних швидкостях і зусиллях, що призведе до значної втрати цільової результативності. Це пов'язано з тим, що основні динамічні характеристики техніки (силові, швидкісні, ритмічні) будуть неоднаковими за повільних і швидких режимів роботи. Тому освоєна таким способом техніка вкрай неефективна і малопридатна в реальних умовах. Як результат, техніку доведеться знову і знову вивчати. З урахуванням проблеми низького рівня фізичної підготовленості курсантів, що навчаються до практичного розучування рухових дій, у навчальні програми ВВНЗ військово-прикладної фізичної підготовки для курсантів початкових курсів навчання постійно вносяться корективи щодо збільшення навчального часу на загальне зміцнення та оздоровлення організму.

Отже, на освоєння військово-прикладних професійних дій залишається менша кількість навчального часу, внаслідок чого перед науково-педагогічним складом, фахівцями фізичної підготовки постає складне організаційне та методичне завдання щодо освоєння необхідного обсягу навчального матеріалу в умовах нестачі часу, що диктує необхідність використання в освітньому процесі.

Одним із напрямків удосконалення організації освітнього процесу з вивчення курсантами прийомів рукопашного бою слід розглянути підвищення ефективності викладання при задіянні на заняття двох викладачів.

Відповідно до існуючих нормативних актів рекомендується відповідно до групового підходу організації навчальних занять розділяти групу з 25-30 курсантів на дві підгрупи по 12-15 осіб, у кожній з яких навчання здійснюється одним із викладачів. Така насиченість дає можливість викладачеві приділяти достатню увагу індивідуальному підходу при дозуванні фізичного навантаження та веденню виховної роботи, що в цілому сприятиме вирішенню поставлених завдань.

Водночас за такої організації навчання слід виділити суттєві недоліки. Так, навчальні заняття у двох підгрупах проводяться, як правило, одночасно в одному спортивному залі. При цьому створюються значні відволікаючі моменти при подачі команд, паралельному поясненні матеріалу в суміжній підгрупі, що призводить до порушення одного з методичних правил - необхідності виключення на етапі початкового розучування впливу на курсантів різних факторів, що збивають.

При поясненні навчального матеріалу окремо у підгрупах кожен викладач у ході показу змушений працювати в парі з одним із курсантів, що не дозволяє останньому з боку спостерігати за виконанням досліджуваної дії. А на початковому етапі навчання зорове сприйняття відіграє вирішальну роль у формуванні рухового образу.

Також слід відзначити важливість використання при цьому такої форми наочності як ідеальний зразковий показ нової вправи. Адже бойовий прийом (кидок, удар, прийом затримання), продемонстрований разом, швидко, впевнено і точно, показує його дієвість та ефективність, що у свою чергу формує в курсантів зорове уявлення, впевненість, рішучість та сприяє мотивації до його вивчення. Так як у парі викладачеві асистує один з курсантів, то такий фізичний вплив може призвести до стресу або навіть до травми курсанта, що негативно впливає на подальший процес освоєння ним рухової дії.

При вивченні прийомів рукопашного бою частинами особливо ефективний варіант поєднання попередньої розповіді про виконувану дію з наступним показом на партнері. При цьому розповідь у міру освоєння окремих дій має тенденцію до скорочення: від докладного пояснення до вказівок щодо виконання ключових дій, потім до кількох керуючих слів - команд, а потім - до подачі порядкового рахунку.

Надалі порядковий рахунок скорочується до злитого виконання прийому, тобто команди для виконання. У ході такого методу навчання на початковому етапі найважливішою умовою формуванням правильного вміння є своєчасне виявлення та усунення помилок, як характерних, так індивідуальних та приведення до правильного виконання. Викладачеві, що показує досліджувані рухи, необхідно багаторазово переривати цей процес для здійснення діяльності з усунення помилок. Внаслідок цього втрачається ритм виконання, а багато курсантів, як правило, переходять на низький рівень швидкості проведення навіть окремих елементів. В результаті час на освоєння нового рухової дії значно збільшується. Ефективність освоєння прийомів значно підвищується, якщо процес навчання двома викладачами організовувати не як дії окремих педагогів, а як узгоджений, взаємодіючий навчальний тандем. Правильний і чіткий розподіл функцій першого і другого викладача в кожному навчально-методичному заході заняття дозволить домогтися одноманітного підходу до подачі навчального матеріалу та виключити багато негативних моментів, а також прискорить процес освоєння курсантами нової рухової дії. Процес показу в парі один з одним двома викладачами забезпечить належну якість, дозволить набагато наочніше правильніше створити як первісний образ, і кожний окремий рух для 100% курсантів. У ході вивчення прийому часто один з викладачів здійснює розповідь і показ, а другий оперативно вказує на помилки і допомагає їх виправляти. При досягненні сформованості щодо правильного рухового вміння викладачі мають можливість коригувати діяльність курсантів у ході самостійного відпрацювання прийому. Також важливо і те, що при підбиття підсумків вивчення окремих навчальних питань або всього заняття висловлюються думки про результати освоєння матеріалу не одним, а двома педагогами, що надає оцінці велику вагомість та компетентність.

Висновки

Таким чином, на підставі вищевикладеного вважаємо, що такий підхід до організації занять з організації та вивчення прийомів рукопашного бою сприятиме значному поліпшенню процесу навчання і, як наслідок, підвищить рівень військово-прикладної фізичної підготовленості спеціалістів для потреб силових структур.

Комплексний метод проведення занять, підлеглість фізичної підготовки етапам професійно-бойової діяльності, включення всіх фізичних вправ в циклічну поурочну програму дозволить ефективніше впливати на формування фізичної і бойової готовності майбутнього офіцерського складу в цілому, а обґрунтоване формування фізичної підготовки курсантського складу забезпечить подальше вдосконалення або підтримку на необхідному рівні розвитку основних фізичних і спеціальних якостей, рухових навичок і функціональних можливостей.

Література