Розвиток гирьового спорту у закладах освіти

Трегуб Константин Миколайович

старший викладач кафедри фізичного виховання і спорту, Державний біотехнологічний університет, м. Харків,

Трегуб Євген Миколайович старший кафедри фізичного виховання і спорту, Державний біотехнологічний університет, м. Харків

Тимочко Олександр Іванович

старший викладач кафедри фізичного виховання, Державний вищий навчальний заклад Ужгородський національний університет, м. Ужгород

Анотація

Здоров'я нації є одним з пріоритетних напрямком державної політики держави. На зниження тривалості життя в останні роки впливають багато факторів - економічні, екологічні та інші. І хоча у світі намагаються зменшити вплив зовнішніх чинників на організм, спостерігається зниження інтересу населення до занять спортом. Для цього є багато причин. В Україні в останній час громадяни часто самоорганізуються, проводять сумісні тренування з різних видів спорту, турніри. І допомогти людям у цьому напрямку повинна держава в особі спортивних чиновників різних рангів, федерацій спорту, місцевої влади, а також освітніх закладів різного рівня. Виховання здорової та гармонійно розвинутої молоді - це одне із найголовніших завдань закладів освіти.

Розвиток найпростіших способів і прийомів підняття ваги як засобу фізичного розвитку відноситься до ранніх етапів становлення й розвитку людства, що зумовлено різними формами трудової та військової діяльності. Змагання з підняття ваги зустрічаються в культурі народів з давніх часів. Найранішні згадки подібних змагань відносяться до Стародавнього Єгипту, Стародавнього Китаю. Прообраз сучасних силових видів спорту виникає ще у Стародавній Греції - у програмі стародавніх Олімпійських ігор були змагання з піднімання тягарів. У другій половині XIX ст. вправи з підйому ваги набули широкого розповсюдження серед професійних атлетів, яких наймали для виступу на підмостках балаганів та арен цирку - тобто як елементи сфери розваг. А наприкінці ХІХ ст. вже починається організація змагань з важкої атлетики за певними правилами, у тому числі міжнародні. Перший міжнародний турнір пройшов у 1891 році у Великій Британії, а перший офіційний чемпіонат світу відбувся в 1898 році у Відні, у програмі цих змагань було передбачено 14 вправ. Протягом ХХ ст. було остаточно сформовано регламент, правила та вимоги проведення змагань з важкої атлетики, зокрема гирьового спорту.

Важка атлетика та гирьовий спорт популярна у всіх куточках України. Понад 10 тисяч атлетів удосконалюються під керівництвом 300 кваліфікованих тренерів у Луганському, Донецькому та Харківському училищах олімпійського резерву, а також 150 дитячих та юнацьких спортивних школах і в школах вищої спортивної майстерності, на кафедрах фізичного виховання багатьох вищих навчальних закладів [12].

Це сприяло розповсюдженню мережі секцій гирьовиків у нашій країні - на підприємствах, у спортивних та навчальних закладах (школах, технікумах, вишах тощо). Окрім мети зміцнення стану здоров'я людини, у цих секціях формуються команди для участі у змаганнях різного рівня - від місцевих та галузевих до державних і міжнародних. Найкращі спортсмени делегувалися на Олімпійські ігри та Універсиади.

Tregub Konstantin Mykolayovych Senior lecturer of the department of physical education and sports, State Biotechnological University, Kharkiv

Tregub Evgenii Mykolayovych Senior lecturer of the department of physical education and sports, State Biotechnological University, Kharkiv

Tymochko Oleksandr Ivanovich Senior lecturer of the department of physical education, State higher educational institution Uzhgorod national university, Uzhhorod

У сучасному світі істотно зростає усвідомлення ролі фізичного виховання як фактора удосконалювання природи людини і суспільства. Здоровий спосіб життя в цілому, фізичне виховання і спорт зокрема, стають соціальним феноменом. Фізичне виховання відіграє важливу роль у підготовці всебічно розвиненої людини. Воно спрямоване на зміцнення здоров'я, на оволодіння життєво важливими руховими навичками та вміннями, на досягнення високої працездатності. Фізичне виховання і спорт повинні бути однією з обов'язкових складових учбового плану освітніх установ та індивідуального плану студента [1].

У кожному українському навчальному закладі є кафедри фізичної культури. Основними видами спорту, які практикуються у них - футбол, баскетбол, гандбол, волейбол тощо.

Останніми роками великої популярності набувають атлетичні види спорту. Серед них чільне місце посідає важка атлетика, що є олімпійським видом. Усе більше поширюються такі відносно нові види, як культуризм, силове триборство (пауерліфтинг), гирьовий спорт, армрестлінг, фітнес тощо. Кожен з цих видів спорту відзначається специфікою змагальної діяльності, але їх поєднує характер тренувальної роботи, що має силову спрямованість з використанням як традиційних (штанга, гантелі, гирі тощо), так і нетрадиційних (тренажери й пристрої зі змінним навантаженням) навантажень, розподіл спортсменів на вагові категорії. Участь у змаганнях беруть чоловіки й жінки. Заняття зазначеними видами спорту сприяють прояву максимальних силових зусиль людини за рахунок розвиненої активної м'язової маси, підвищенню працездатності, зміцненню здоров'я, побудові красивої статури [2].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Розвиток найпростіших способів і прийомів підняття ваги як засобу фізичного розвитку відноситься до ранніх етапів становлення й розвитку людства. Це зумовлено різними формами трудової та військової діяльності. Змагання з підняття ваги зустрічаються в культурі народів з давніх часів. Найранішні згадки подібних змагань відносяться до Стародавнього Єгипту, Стародавнього Китаю [3, 4, 5]. Прообраз сучасних силових видів спорту виникає ще у Стародавній Греції - у програмі стародавніх Олімпійських ігор були змагання з піднімання тягарів.

Новий поштовх у своєму розвитку силові види спорту набули наприкінці XIX-початку XX століття. У 80-х роках XIX ст. до важкої атлетики входили різні види фізичних вправ: підйом ваги, боротьба, бокс, кидання каменів і перетягування канату. У другій половині XIX ст. вправи з підйому ваги набули широкого розповсюдження серед професійних атлетів, яких наймали для виступу на підмостках балаганів та арен цирку.

У лютому 1895 р. київський лікар Євген Федорович Гарнич- Гарницький заснував Київський атлетичний гурток. Київське атлетичне товариство виховало на той час прекрасних спортсменів Росії та світу, переможців Всеросійських чемпіонатів та олімпіад - Константина Павленка, Федора Гриненка, Георгія Чікваїдзе, Степана Тонкопея, Михайла Урицького, Павла Латушкіна, Віктора Мирного, Олександра Красовського та ін. В.Ф. Краєвський розробив оригінальну систему «тілобудови» й розвитку сили. Олександр Засс запропонував методику розвитку сили за допомогою ланцюгів (ця система ізометричних вправ автора була опублікована у 1924 р.). Олександр Анохін розробив систему гантельної гімнастики. У 1897 р. відбувся перший Всеросійський чемпіонат із важкої атлетики, де учасники змагалися у п'яти вправах з обтяженнями: жимі, ривку й поштовху двома руками, поштовху й ривку однією рукою, а також у вільних вправах [6, 7].

Перший міжнародний турнір пройшов у 1891 році у Великій Британії, а перший офіційний чемпіонат світу відбувся в 1898 році у Відні. Програма змагань вмістила 14 вправ. Призерами змагань стали росіяни Георг Гаккеншмідт та Гвідо Мейер [3].

На початку XX ст. проводились змагання з важкої атлетики та боротьби на першість Південно-Західного краю (України). Змагання проводились без розподілу на вагові категорії і тому збирали лише по 5-8 атлетів, які мали велику вагу. У 1910-1912 роках були введені дві (пізніше - 3) вагові категорії. У 1920 році вперше були розробили правила змагань, і атлети тепер виступали у п'яти вагових категоріях. До програми змагань увійшли п'ятиборство й 37 довільне виконання вправ. Тоді ж було засновано Міжнародну федерацію гирьового спорту. Пропагандистами цього виду спорту були київські лікарі професор В. Крамаренко і А. Анохін [2]. 1923 році у м. Москві проведено перший Чемпіонат СРСР, на якому призерами змагань стали важкоатлети з України Я. Шепелянський, І. Жуков, Д. Ехт, Л. Алекс, А. Орлеан. А перша Всеукраїнська олімпіада відбулася роком раніше у м. Харкові [8].

Найважливішим етапом в історії гирьового спорту стало затвердження у 1962 році правил змагань з класичного триборства Союзом спортивних товариств і організацій. Триборство включало 1) жим гирі лівою рукою і правою, 2) поштовх двох гирь від грудей, 3) ривок гирі однією рукою. Учасники ділилися на 4 вагові категорії: 60 кг, 70 кг, 80 кг і понад 80 кг. Залежно від рангу, змагання проводяться з гирями 16, 24 і 32 кг. Були розроблена спортивна класифікація, правила змагань і кваліфікаційні нормативи, а також норматив майстра спорту [2, 9].

Робота з гирями відбувається з підвищеним рівнем споживання кисню і тому позитивно впливає на серцево-судинну й дихальну систему атлета. Однією з особливостей гирьового спорту і важкої атлетики є спортивне довголіття. Досить часто можна зустріти в залах, на спортивних майданчиках і багатьох змаганнях учасників, вік яких перевищує п'ятдесят років. Спортивна майстерність у гирьовому спорті, як і в інших видах, ґрунтується на всебічній фізичній підготовці. Тому заняття гирями обов'язково поєднують з іншими видами фізичних вправ [2, 10, 11].

Важка атлетика та гирьовий спорт популярна у всіх куточках України. Понад 10 тисяч атлетів удосконалюються під керівництвом 300 кваліфікованих тренерів у Луганському, Донецькому та Харківському училищах олімпійського резерву, а також 150 дитячих та юнацьких спортивних школах і в школах вищої спортивної майстерності, на кафедрах фізичного виховання багатьох вищих навчальних закладів [12].

Виклад основного матеріалу

За даними Держкомстату України, стан самооцінки здоров'я вікової групи молоді 18-29 років [18] має наступні результати (табл. 1):

Як видно з результатів таблиці 1, серед молоді 18-29 років, а під цю категорію підпадає й студентство, досить велика кількість опитаних незадоволені своїм станом здоров'я. При цьому, за цим критерієм жінки поступаються чоловікам. Тобто, рівень стану здоров'я в країні потребує покращання, і поперед усе, це пов'язано з малоактивним способом життя. До того ж навчання у освітніх закладах стає більш складним за формою і змістом. У зв`язку з цим більшість студентів під час навчання стикаються з цілою низкою проблем, однією з яких є необхідність збільшення обсягу навчально-пізнавальної діяльності [19]. Тому заняття спортом набувають особливої актуальності.

Одним з маловитратним видів спорту є гирі. Інвентар - практично вічний і відносно дешевий, для занять не потрібні спеціальні приміщення, тренування можна проводити у будь-який час і будь-якою за чисельністю спортсменів. До того ж, майже немає обмежень за станом здоров'я та антропометричними даними. Все це дозволяє вважати гирі одним з популярніших видів спорту, який поширений серед студентів.

Силова підготовка складається з різноманітних вправ, які впливають на м'язову систему. Важливо враховувати індивідуальний підхід до кожного спортсмена. З цією метою використовується вправи на тренажерах, стрибки, присідання та бігом угору або по сходинках. У подальшому темп тренування збільшується навантаження та частота виконання вправ.

Систематичні тренування та досягнення успіхів дають мотивацію до формування професійної підготовки молодих фахівців. Мірилом спортивних досягнень студентів вважається проведення спортивних змагань та чемпіонатів. У багатьох закладах освіти щорічно відбуваються змагання з гирьового спорту. Метою цих змагань є, по- перше, популяризація та відродження українських національних традицій, і по-друге, - подальший розвиток і підвищення рівня майстерності спортсменів для участі в міжнародних змаганнях.

В Україні згідно регламенту змагання проводяться серед чоловіків і жінок за наступними категоріями: поштовх довгим циклом двох гирь та однієї гирі, двоєборство, поштовх двох гирь коротким циклом, ривок однієї гирі. Вага гирь для чоловіків та юніорів дорівнює 32 та 24 кг, для жінок та юніорок - 16 кг.

На базі спорткомплексу НМУ ім. О.О. Богомольця постійно проводились чемпіонати України з гирьового спорту серед студентів. У останніх трьох змаганнях (2018-2023 роки) приймали участь понад 70 спортсменів з 12 регіонів і 17 вищих та професійних навчальних закладів України (табл. 2-4). Причому кількість учасників постійно зростала. Перерва у змаганнях викликана форс-мажорними обставинами, що не залежали від бажання організаторів та спортсменів, - пандемією COVID-19 та військовими діями на території України. Проте, не дивлячись на складну ситуацію, як ми бачимо, у 2023 році все ж таки чемпіонат серед студентів відбувся.

Таблиця 2. Навчальні заклади призерів чемпіонатів Україні з гирьового спорту серед . студентів (дівчата)