Генетичні маркери схильності до спорту та сучасні методи прогнозу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра «Фізичної культури, спорту та здоров'я»

ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет»

Генетичні маркери схильності до спорту та сучасні методи прогнозу

Охромій Галина Василівна, доктор медичних наук, професор

Соколова Ліна Олександрівна, кандидат технічних наук, доцент

Кириченко Алла Миколаївна, старший викладач

Токмакова Світлана Василівна, старший викладач

Яровий Віталій Євгенієвич, викладач



Анотація

По матеріалам наукової літератури, вивчені особливості та механізми, сучасних методів та критерії схильності до виду спорту. Проведено аналіз виявлених науково обґрунтованих показників визначення толерантності до навантажень. Виявлені перспективні напрямки: використання генетичних маркерів та психофізіологічні критеріїв по прогнозу результативності до рекомендованого виду спорту.

Існує чимало методи які можна компонувати між собою, але кожен із них безпосередньо пов'язаний із спадковістю. Ідеально при визначенні схильності дитини та можливості до рекомендованому виду спорта, слід ураховувати комплексно усі фактори: спадковість, як на генетичному, фізіологічному так і на психологічному рівні.

Відмічено, що сьогодні генетика спорту має найперспектившші підхід до відбору дітей для занять спортом на ранніх етапах їх спортивної діяльності. Для вирішення проблеми індивідуального прогнозу розвитку морфологічних показників, рухових здібностей та функціональних ознак людини перспективним напрямком є використання генетичних маркерів.

Як альтернативній метод генетичному, в діагностиці визначення толерантності до навантажень, фізичної витривалості, у мистці де відсутні генетичні лабораторії, можливо використовувати розроблену нами методологію [15] визначення толерантності до дозованих навантажень по статі та віку, враховуючи індивідуальні особливості кожної дитини, фізичної витривалості у всіх вікових категоріях з урахуванням рекомендованого виду спорта.

Простота та короткочасність вимірювань, доступність дослідження, не потребує обладнання, масовість та частота застосування, стандартизація умов проведення та обробки даних для порівняння результатів при повторних дослідженнях роби методику пріоритетною для застосування.

Ключові слова: спортивна генетика, психофізіологічні, генетичні маркери, фізичне навантаження, толерантність.



Okhromiy Halyna Vasylivna Doctor of medical sciences, professor, professor of the Department of "Physical Culture, Sports and Health", SHEI Ukrainian State University of Chemical Technology, Dnipro

Sokolova Lina Oleksandrivna Candidate of technical sciences, associate professor, head of the department of the Department of "Physical Culture, Sports and Health", SHEI Ukrainian State University of Chemical Technology, Dnipro

Kyrychenko Alla Mykolaivna Senior lecturer of the Department of "Physical Culture, Sports and Health", SHEI Ukrainian State University of Chemical Technology, Dnipro

Tokmakova Svitlana Vasylivna Senior lecturer of the Department of "Physical Culture, Sports and Health", SHEI Ukrainian State University of Chemical Technology, Dnipro

Yarovy Vitaly Evgenievich Teacher of the of the Department of "Physical Culture, Sports and Health", SHEI Ukrainian State University of Chemical Technology, Dnipro

Genetic markers of disposition to sports and modern methods of forecasting

Abstract

According to the materials of the scientific literature, the features and mechanisms, modern methods and criteria of inclination to the sport were studied. An analysis of the identified scientifically based indicators of load tolerance was carried out. Identified promising areas: the use of genetic markers and psychophysiological criteria for predicting performance in the recommended sport.

There are many methods that can be combined with each other, but each of them is directly related to inheritance. Ideally, when determining a child's propensity and ability to the recommended type of sport, all factors should be taken into account: heredity, both at the genetic, physiological and psychological levels.

As an alternative method to the genetic one, in the diagnosis of the determination of tolerance to loads, physical endurance, in the art where there are no genetic laboratories, it is possible to use the methodology developed by us [15] for the determination of tolerance to dosed loads by gender and age, taking into account the individual characteristics of each child, physical endurance in all age categories, taking into account the recommended type of sport.

It was noted that today sports genetics has the most promising approach to selecting children for sports at the early stages of their sports activities. To solve the problem of individual prognosis of the development of morphological indicators, motor abilities and functional signs of a person, a promising direction is the use of genetic markers.

Simplicity and short duration of measurements, availability of research, no equipment needed, mass and frequency of application, standardization of conditions of conducting and data processing for comparison of results during repeated studies make the method a priority for application.

Keywords: sports genetics, psychophysiological, genetic markers, physical activity, tolerance.



Вступ

Постановка проблеми. Сьогодні генетика спорту має найперспективніший підхід до відбору дітей для занять спортом на ранніх етапах їх спортивної діяльності. Для вирішення проблеми індивідуального прогнозу розвитку морфологічних показників, рухових здібностей та функціональних ознак людини перспективним напрямком є використання генетичних маркерів [1].

Сьогодні генетика спорту має підхід до відбору дітей для занять спортом на ранніх етапах їх спортивної діяльності. Для вирішення проблеми індивідуального прогнозу розвитку морфологічних показників, рухових здібностей та функціональних ознак людини перспективним напрямком є використання генетичних маркерів [1].

Вони не змінюються суттєво упродовж життя людини [2].

Сучасна висока конкуренція в міжнародному спорті зумовлює необхідність пошуку більш прогресивних методів виявлення та виховання юних і молодих спортсменів, котрі могли б показати гарні результати у виді спорту. Людину, що має спортивний талант, визначає не лише її прагнення та зусилля, що вона доклала для досягнення своєї мети, а ще й її генетичною схильністю до того чи іншого спорту. Вивчає закономірності цієї схильності така наука як спортивна генетика - напрям генетики, що вивчає геном людини в аспекті фізичної та спортивної діяльності [3].

Вперше термін «генетика фізичної рухової) діяльності» (Genetics of Fitness and Physical Performance) було запропоновано Клодом Бушаром у 1983 році. Тоді він опублікував два огляди в одному номері журналу Exercise and Sport Science reviews [Bouchard, 1983 a, b], де представив узагальнюючі факти, по-перше, про індивідуальні відмінності у відповідь на фізичні навантаження, по-друге, про успадкування багатьох фізичних, фізіологічних та біохімічних якостях, залучених до процесу фізичної діяльності [3].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Відомими вченими створена карта генів, пов'язаних із фізичною працездатністю [4]. Але диагностика толерантності до навантажень по психофізіологічним показникам нервової системи (НС): лабільності нервової системи (ЛНС) - реакції на психічне та фізичне навантаження та сили нервової системи (СНС) - як довго спортсмен може витримати задане навантаження, у наукової літературі нам не зустрілися, ще стало метою нашого дослідження.

Мета статті - дослідження особливостей та механізмів науково обґрунтованих, сучасних методів та критерії визначення схильності та прогнозу результативності, рекомендованого виду спорту для майбутніх спортсменів.

Основний метод дослідження в роботі - історичний, По матеріалам наукової літератури за послідні десять років, вивчені особливості та механізми, сучасних методів та критерії схильності до виду спорту. Проведено аналіз виявлених науково обґрунтованих показників визначення толерантності до навантажень (аналітичний метод). Виявлені перспективні напрямки: використання генетичних маркерів та психофізіологічні критеріїв по прогнозу результативності до рекомендованого виду спорту.



Виклад основного матеріалу

генетичний маркер схильність спорт

Роль спадковості у спорті: було виявлено, що в вищому спорті велику роль відіграє спадковість. Спадковість полягає у здатності живих організмів передавати свої ознаки наступним поколінням. На противагу цьому, мінливість пов'язана зі здатністю зміни спадкових задатків і їх проявів в процесі розвитку організмів [5].

При аналізі родоводів найбільш чітко рухова активність і наявність спортивних здібностей спостерігалась у зв'язку двох поколіннях родичів (діти пробанди і їх батьки -- 66,26%). Прийнято вважати, що рухові здібності є домінантним типом спадковості. Тобто, якщо один із батьків має рухові здібності, то ймовірність народження руховоздібної дитини становить 50% [5,6].

При обстеженні двох популяцій, спортивної та звичайної, у фенотипі першої частіше спостерігались спортивні здібності рідних братів і сестер ніж у другої. Більша рухова активність була зафіксована у братів (79,41%), ніж у сестер (42,05%) [7].

Інтерес викликає також визначення схильності до рухових здібностей по батьківській і материнській лініях. Відзначається, що родичів чоловіків- спортсменів у пробандів чоловіків значно більше, ніж спортсменок-жінок. Це наводить на думку, що спадковість рухових здібностей для чоловіків пробандів простежується по чоловічій лінії. Для жінок пробандів спадковість рухових здібностей переважно спостерігається по материнській лінії [6,7].

При дослідженні сибсового складу сімей спортсменів виявилося, що видатні спортсмени народжуються переважно в сім'ях, де було двоє (44,79%) і троє (21,47%) дітей. До того ж видатні рухові здібності в фенотипі більш проявляються у молодших сибсів [7]

При проведенні досліджень варто врахувати таку закономірність: мати передає як синові, так і дочці по одній Х-хромосомі, а батько Х-хромосому - дочці і Y-хромосому синові. Х-хромосома батька, яка передається дочці, більша за величиною і запасом спадкової інформації, ніж Y-хромосома, що передається синові. Тому існує велика ймовірність подібності дочки з батьком. Мати передає дочці і синові однаковий набір хромосом. Але в цьому випадку спостерігається більша схожість між сином і матір'ю. У дочки Х-хромосомі матері може протидіяти Х-хромосома батька. Завдяки наявності у сина Y-хромосоми батька подібна протидія материнській Y-хромосомі буде менше [8-11].

Спадковість ознаки напряму залежить від генетичних факторів. Вірогідність успадкування спортивного статусу дитиною від батьків (незалежно від виду спорту) зазвичай оцінюється у 66%. Ріст, який є важливим значенням для досягнення успіху в деяких видах спорту, залежить від спадковості, причому близько на 80% саме від генетичних факторів і лише на 20% від зовнішніх. Тип статури також успадковується від батьків [10].

Генетичну основу мають такі фенотипи фізичної працездатності (тобто ознаки, що успадковуються) як витривалість, м'язова працездатність, детермінанти сухожильно-зв'язувального апарату та фізіологічне відношення до тренувань. Відповідно до попередньої класифікації, фенотипи фізичної форми, що зберігається, пов'язаної зі здоров'ям, згруповані за додатковими категоріями, включаючи гемодинаміку (частота серцевих скорочень при фізичному навантаженні, артеріальний тиск і морфологія серця), метаболізм, антропометрію і склад тіла [9,10].

Генотип значно впливає на швидкість рухової реакції, дальність стрибка, час бігу на 10-30 м. Розвиток гнучкості в суглобах також залежить від спадковості. Найбільше ця залежність характерна для жіночого, ніж для чоловічого організму. Відносно сили м'язів отримані наступні дані: розвиток абсолютної сили м'язів більшою мірою залежить від факторів середовища, а відносна сила м'язів є більш консервативним ознакою і залежить від спадкових факторів [9-11].

Існує істотна схильність прояви окремих рухових якостей, аеробної продуктивності, вегетативних реакцій від впливу спадкових факторів. Так, максимальне споживання кисло роду (МСК) у близнюків має майже однакову конкордність - 89,4%. Згідно із даними досліджень багатьох авторів можна затвердити, що ступінь успадкування здатності до МСК становить приблизно 80%, а вплив факторів середовища - всього 20%.

Швидкісно-силові показники, такі як стрибок у довжину з місця, вгору, біг на 30 м, також мають велику спадкову схильність - на 76,1, 79,4, 77,1% відповідно. Генетичним факторам піддаються і такі показники, як тривалість затримки дихання - на 82,5%, ступінь зниження оксигенації артеріальної крові - на 76,9% [8-12].

Велика роль факторів навколишнього середовища і зниження спадкових факторів відзначені при визначенні кістьової і станової динамометрії: конкордність динамометрії правої та лівої руки складає 61,4 і 59,2%, а станової сили - 64,3%. Для оцінки впливу генетичних факторів і факторів середовища становить інтерес співвідношення в м'язах швидких і повільних м'язових волокон. Виявлено, що у спринтерів (100 м - 9,9 с) в м'язах нижньої кінцівки кількість швидких волокон складає 75%, а повільних - 25%; у бігунів на довгі дистанції (10000 м - 28 хв) швидких - 24%, повільних - 76%. При дослідженнях американських бігунів на середні і довгі дистанції визначали співвідношення м'язових волокон: як правило у них кількість повільних волокон складає 65 - 79% [10,11,13].

Отже, враховуючи спадковість різних ознак, для визначення майбутніх здібностей дітей, котрі в силу свого віку ще не здатні проявити в достатній мірі свої таланти, можна проаналізувати їх батьків та інших старших родичів. Важливим фактором цього аналізу є кількість спортсменів у сім'ї, їхня стать та види спорту, в котрих вони мають гарні результати. Чим більше кровних членів сім'ї дитини займаються спортом, при чому ще і мають хист до цього, тим більше шансів, що дитина успадкувала необхідні ознаки для розвитку видатних талантів.

Генетичні маркери. Сьогодні генетика спорту має найперспектившші підхід до відбору дітей для занять спортом на ранніх етапах їх спортивної діяльності. Для вирішення проблеми індивідуального прогнозу розвитку морфологічних показників, рухових здібностей та функціональних ознак людини перспективним напрямком є використання генетичних маркерів [1,13].

Маркер - це стійка ознака організму, яка легко визначається, жорстко зв'язана з йото генотипом, за якого можна робити висновок про імовірність прояву інших характеристик організму, на основі різних типів взаємодії генів.

Генетичні маркери мають основні властивості:

1. Вони жорстко генетично детерміновані.

2. Проявляються у наступних поколіннях і чітко виражені.

3. Успадковуються відповідно до генетичних законів і закономірностей.

4. Практично не залежать від чинників довколишнього середовища.

5. Не змінюються суттєво упродовж життя людини [2,13].

Завдяки роботи багатьох вчених із різних країн було створено карту генів, пов'язаних із фізичною працездатністю (214 аутосомальних, 18 мітохондріальних генів та 7 генів на Х хромосомі). До найбільш вивчених маркерів слід віднести поліморфізм генів ACE, ACTN3, AMPD1, BDKRB2, HIF1A, MYF6, NFATC4, PPARA, PPARG, PPARD, PPARGC1A, PPARGC1B, PPP3R1, TFAM, UCP2, UCP3, VEGFA та VEGFR2 [4,10,13].

Маркери для зручності розділяють на абсолютні і умовні.

Абсолютні маркери характеризуються найбільш високим рівнем успадкування (їх коефіцієнт успадкування Н наближається до 1.0). До них відносять: групи крові (системи AB0, MN і ін.), швидкість виникнення деяких смакових відчуттів, показники шкірних візерунків пальців (дерматогліфів), форми зубів (одонтогліфи), особливості хромосомних наборів та ін.

Встановлено, що такий інформативний маркер як групова належність крові дозволяє диференціювати спортсменів за швидкістю навчання в різних видах єдиноборств. В боксі, котрий вимагає особливої швидкості, серед висококваліфікованих спортсменів переважають особи з I (0) групою крові (і відсутні особи з II (А) і IV (AB) групою); а у таких видах спорту, котрі відрізняються високою координацією і спритністю, серед досвідчених спортсменів головним чином переважають особи з III (В) групою (особи з II (А) і IV (AB) групою також відсутні); в спеціалізації кікбоксинг, для якої важливим є розвиток спеціальної витривалості, серед швидко тренованих спортсменів перевагу мають особи з II (А) групою, а серед повільно тренованих - особи з I (0) групою крові.

Умовні маркери менш обумовлені спадковістю (їх Н = 0.80-0.95) до них відносяться: соматотип людини, його темперамент (тип вищої нервової діяльності), домінування правої чи лівої півкулі, особливості сенсорної і моторної функціональної асиметрії і тип індивідуального профілю асиметрії, співвідношення швидких і повільних м'язових волокон в скелетних м'язах, гормональний статус і ін. [5,6,8-10].

Ген ACTN3 «Ген швидкості»

Ген ACTN3 впливає на м'язові волокна типу II, алель R сприятливий для енергійних вправ, таких як біг на короткі дистанції, а генотип XX має нижчу м'язову силу та здатність до бігу на короткі дистанції [10].

Такі властивості гену пов'язані із тим, що він кодує саркомірний білок а-актинін-3 у волокнах кістякових м'язів. Експресія білка а-актинін-3 обмежена майже виключно швидкими гліколитичними волокнами типу 2X, які відповідальні за вибухове і потужне скорочення [12,13].

Люди можуть бути:

- Гомозиготні за варіантом X (XX), тобто і батько, і мати передали дитині копію, що включає цей поліморфізм;

- Гетерозиготні (XR), коли дитина успадкувала різні варіанти від кожного батька;

- Гомозиготні за варіантом R (RR), коли батько і мати передали копію, що включає цей поліморфізм [12,13].

Люди, гомозиготні за ХХ (близько 18% людей у всьому світі) за геном ACTN3 мають повний дефіцит білка а-актинін-3 і мають нижчі показники в тестах, пов'язаних з силою і швидкістю. І навпаки, генотип ACTN3 RR проявляє високі показники швидкості і сили в елітних спортсменів. Таким чином, дефіцит а-актиніна-3 шкідливий для швидкої роботи м'язів у спринтерських та силових дисциплінах [12,13].

Ген ACE Поліморфізму гена ACE пов'язані з кардіореспіраторною ефективністю та можуть впливати на витривалість спортсменів [9,12,13].

Білок, який він синтезує, ангіотензинперетворюючий фермент, крім регуляції кров'яного тиску, впливає на функцію скелетних м'язів.

Фермент каталізує перетворення ангіотензину I на ангіотензин II. Цей гормон є не тільки потужнішим судинозвужувальним засобом, але й фактором росту м'язів, що беруть участь у м'язовій гіпертрофії, спричиненій перевантаженням.

Поліморфізм гена ACE визначається наявністю (вставка, алель I) або відсутністю (делеція, алель D) фрагмента завдовжки 287 п. н.

Таким чином, є три варіанти: гомозиготний II, гетерозиготний ID і гомозиготний DD, розподіл яких у європеоїдній популяції становить приблизно 25%, 50% та 25% відповідно.

Дослідження вказують на те, що алель D пов'язаний з елітними спортивними результатами, що основані на силі, можливо, за рахунок опосередкованого ангіотензином II збільшення м'язового росту та сили. І навпаки, локальне збільшення м'язової ефективності, а не центральний кардіореспіраторний ефект, сприяє підвищенню витривалості, що пов'язано з алелем I [9,12,13].

Важливим показником витривалості спортсмена є VO2max, який характеризує здатність поглинати й засвоювати кисень повітря. Було доведено, що генотип II АСЕ обумовлює високе значення VO2max, порівняно з генотипами ID і DD [13].

Ген COL5A1 Поліморфізм генів COL5A1 і тенасцін-C (TNC) асоційовані з розвитком тендопатії Ахіллесова сухожилка у фізично активного населення, між хребцевих дисках. COL5A1 (9q34.2-q34.3) кодує pro-a1 ланцюг колагену типу V. Деякі дані свідчать про те, що жорсткість сухожилків покращує бігові якості спортсменів, шляхом підвищення зберігання і повернення енергії. Поліморфізм гена COL5A1 rs12722 C/T асоційований з високими біговими характеристиками спортсменів стаєрів і спринтерів. Функція колагену типу VI залишається до кінця не вивченою, однак передбачається, що він відіграє певну роль в базальній мембрані. Мутації в гені, що кодує а1 ланцюг колагену типу VI (COL6A1; 21q22.3), є причиною м'язових захворювань, таких як міопатія і м'язова дистрофія[13].

За результатами комплексного аналізу, в котрих вивчалися вищевказані маркери, можна зробити висновок про те, що ймовірність досягнення високих результатів у видах спорту, із різним вкладення у розвиток витривалості чи швидкості/сили, підвищується із збільшенням кількості числа алелей, асоційованих із цими властивостями. Індивіди з наявністю 9 і більше алель витривалості (якісь з NFATC4 Gly160, PPARA rs4253778 G, PPARD rs2016520 C, PPARGC1A Gly482, PPARGC1B 203Pro, PPP3R1 5I, TFAM 12Thr, UCP2 55Val, UCP3 rs1800849 T та VEGFA rs2010963 C алелей) мають шанси стати визначними стаєрами в 3 рази більше, ніж носії меншого числа алелей витривалості. Індивіди з наявністю 3 і більше алель швидкості/сили (якісь із HIF1A 582Ser, PPARA rs4253778 С, PPARG 12Ala, PPARGC1B 203Pro алелей) мають шанси стати видатними спортсменами у видах спорту, спрямованих на розвиток швидкості та сили у 2,4 рази більше, ніж носії меншої кількості алелей швидкості/сили [4,12,13].

Також було виявлено генетичну схильність: нещодавні публікації підвищили поінформованість про генетичні поліморфізми, які спричиняють пошкодження зв'язок та сухожиль через вплив на структуру колагену та позаклітинний матрикс.

Вивчаються багато інших генів, з особливим акцентом на ті, що пов'язані з підвищеним атлетизмом. Знання цих специфічних генетичних поліморфізмів призвело до появи концепції генної інженерії спортсменів, яка є генетичним допінгом і заборонена. Це може перерости у наступну велику загрозу елітному спорту. Оскільки знання генної терапії все ще знаходяться в зародковому стані, використання генного допінгу може мати небезпечні і навіть фатальні наслідки [8,12,13].

Підвищена здатність виконувати вправи на витривалість значною мірою підтримується посиленою функцією мітохондрій, про що свідчать підвищена експресія мітохондріальних генів, мітохондріальної ДНК і активність мітохондріальних ферментів. Мітохондріальна функція пов'язана з аеробною фізичною підготовкою та чутливістю до інсуліну і може відігравати важливу роль у патофізіології діабету 2 типу. Рецептор активатора проліферації пероксисом (PPAR)-дельта (ген PPARD) та коактиватор PPAR-гама 1 альфа (ген PPARGC1A) є детермінантами мітохондріальної функції у тварин та in vitro. PPAR-дельта, зокрема, регулює експресію генів, що беруть участь у ліпідно-вуглеводному обміні, впливає на чутливість до інсуліну, змінюючи поглинання глюкози скелетними м'язами. Функціональний поліморфізм +294T/C у цьому гені також пов'язаний зі схильністю до витривалості. Ядерні респіраторні фактори NRF1 та NRF2 координують експресію ядерних та мітохондріальних генів, що мають відношення до мітохондріального біогенезу та дихання. Носії поліморфізму в послідовності ініціатора трансляції ATG в гені NRF2 мають більш високу тренувальну реакцію в біговій економічності, ніж не-носії, що потенційно пояснює деякі міжіндивідуальні відмінності у витривалості [9,13].

З огляду на широкий і потенційний вплив генетичних варіацій на досягнення статусу елітного спортсмена існує значний інтерес до збору генетичної інформації для виявлення спортсменів, здатних досягти цього статусу. В останні роки різко зросла кількість компаній, що пропонують генетичне тестування безпосередньо споживачеві (DTC) для прогнозування спортивних результатів/ризику травм, пов'язаних зі спортом. Сучасні звіти докладно описують використання генетичного тестування у процесі виявлення талантів у низці країн й у кола любителів спорту. Одна з проблем, пов'язаних з використанням такого генетичного тестування DTC, полягає в тому, що інформація, що надається компаніями, заснована на дуже обмеженому генетичному аналізі, у той час як неправильне використання даних досліджень для підтвердження користі цього тестування для раннього відбору талантів загальний. Темпи зростання кількості компаній, що пропонують генетичне тестування DTC, частково пов'язані з відсутністю всесвітніх угод про загальне регулювання цього генетичного тестування [14].

Генетичне тестування хоча і є досить цікавим методом пошуку талантів на основі виявлених конкретних генетичних маркерів, але воно ще тільки розвивається, та, як було зазначено вище, має деякі мінуси та неточності. Також генетичне тестування потребує відповідного обладнання та коштів для його проведення.

Альтернативою цього методу може бути як дослідження фізичних ознак дітей (визначення їхньої ваги, зросту, гнучкості суглобів і т.п.), так і психофізіологічних можливостей майбутніх спортсменів[13,14].

Розроблена нами, запатентована та апробовані модель «Оцінка лабільності нервової системи за результатами Теппінг-тесту для вікової категорії 5-17 років» є легкою у використанні, безпечна, та альтернативною в діагностиці фізичної витривалості у всіх вікових категоріях [15].

Основа методики - визначення властивостей НС(нервової системи):

лабільності - швидкості реакції на навантаження та

сили нервової системи - здатність утримувати заданий темп роботи.

Технологія виконання методики та розроблені нами критерії представлені у методичному посібнику Охромій Г.В. та соавтори: «Експрес- діагностика толерантності до навантажень у школярів» [15].

- Якщо отримані показники залишаються на тому ж рівні, призначений обсяг рухового режиму не відповідає критеріям порогового навантаження респондента. Таке ФН (фізичне навантаження), на наш погляд, дещо завищене;

- Зростання показників лабільності (Л) та сили(С) нервової системи (НС) після навантаження свідчить про правильний та адекватний підбір режиму ФН (фізичного навантаження);

- Зростання показників лабільності ЛНС та зниження сили СНС після навантаження свідчить про адекватний режим фізичного навантаження. Однак резервні можливості організму дуже низькі;

- При незміненій або зниженій лабільності НС і зростанні показника сили НС після навантаження свідчить про правильний та адекватний підбір режиму фізичного навантаження та хороші резервні можливості організму.

Простота та короткочасність вимірювань, доступність дослідження, не потребує обладнання, масовість та частота застосування, стандартизація умов проведення та обробки даних для порівняння результатів при повторних дослідженнях роби методику пріоритетною для застосування.



Висновки

Існує чимало способів для ліпшого розуміння і передбачення відповідного спортивного хисту у дітей як на генетичному і фізіологічному, так і на психологічному рівні. Ці методи можна компонувати між собою, аби провести більш повноцінний аналіз чи застосувати лише якийсь один. Але кожен із них безпосередньо пов'язаний із спадковістю.

Ідеально при визначенні схильності дитини та ії можливості до рекомендованому виду спорта, слід ураховувати комплексно усі фактори: спадковість, як на генетичному, фізіологічному так і на психологічному рівні.

Як альтернативній метод генетичному, в діагностиці визначення толерантності до навантажень, фізичної витривалості, у мистці де відсутні генетичні лабораторії, можливо використовувати розроблену нами методологію [15] визначення толерантності до дозованих навантажень по статі та віку, враховуючи індивідуальні особливості кожної дитини, фізичної витривалості у всіх вікових категоріях з урахуванням рекомендованого виду спорту.



Література

1. Маляренко І. В. Іридодіагностика розвитку рухових здібностей людини: авторська дис. канд. наук з фіз. виховання і спорту: спец. 24.00.02 „ Фіз. культура, фіз. виховання різних груп населення ” / Маляренко Ірина Валентинівна; Нац. ун-т фіз. виховання і спорту України. - К., 2001. - 20 с.

2. Сергиенко Л.П. Основы спортивной генетики / Л. П. Сергиенко - К,: Виша школа 2004. - 630 с.

3. Молекулярная генетика спорта. Монография. Ахметов И.И. М.: Советский спорт, 2009. 268 с.

4. Ахметов И.И., Молекулярно-генетические маркеры предрасположенности к различным видам спорта //Научно-теоретический журнал «Ученые записки», № 7(65) - 2010 год - с. 3-6.

5. Ассоциация полиморфизмов генов с уровнем двигательной подготовленности детей среднего школьного возраста / Ахметов И.И., Гаврилов Д.Н., Астратенкова И.В., Комкова А.И. Малинин А.В., Романова Е.Е., Рогозкин В.А., Бальсевич В.К., Лубышева Л.И. // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка. - 2008. -№ 2. - С. 54-57.

6. Рогозкин, В.А. Генетические маркеры физической работоспособности человека / В.А. Рогозкин, И.Б. Назаров, В.И. Казаков // Теория и практика физической культуры. - 2000. - № 12. - С. 34-36.

7. СЕРГІЄНКО Леонід Прокопович, генетичні фактори в розвитку і фізичному вихованні людини// Автореферат дисертації на здобутт я вченого ступеня доктора педагогічних наук - Київ -- 1993р - 36с.

8. John, R., Dhillon, M.S. & Dhillon, S. Genetics and the Elite Athlete: Our Understanding in 2020. JOIO 54, 256-263 (2020). https://doi.org/10.1007/s43465-020-00056-z

9. Giuseppe Lippi, Umile Giuseppe Longo, Nicola Maffulli, Genetics and sports, British Medical Bulletin, Volume 93, Issue 1, March 2010, Pages 27-47, https://doi.org/10.1093/bmb/ldp007

10. Lisa M. Guth and Stephen M. Roth, Genetic influence on athletic performance, Curr Opin Pediatr. 2013 Dec; 25(6): 653-658.

11. Германов Р. Н., рухові здібності і фізичні якості. Розділи теорії фізичної культури: підручник для бакалаврів та магістрантів вищих навчальних закладів напрямів підготовки 49.03.01, 49.04.01 «Фізична культура» та 44.03.01, 44.04.01 «Педагогічна освіта» [Електрон. ресурс] / 2018 - 303 с. Режим доступу: https://stud.com.ua/141846/meditsina/ ruhovi_zdibnosti_i_fizichni_yakosti_rozdili_teoriyi_fizichnoyi_kulturi

12. Sports performance: genetics vs. training [Електрон. ресурс] Режим доступу: https://www.genosalut.com/en/news/healthy-lifestyle/sports/sports-performance-genetics-vs-training/

13. Осадча О.І., Шматова О.О., Кавалєрова К. О.; Роль генетичних факторів для успішної побудови тренувального процесу (огляд літератури)// Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова - Випуск 5 (113) 2019 - 104-105 с.

14. Pickering, C.; Kiely, J.; Grgic, J.; Lucia, A.; Del Coso, J. Can Genetic Testing Identify Talent for Sport? Genes 2019, 10, 972. https://doi.org/10.3390/genes10120972

15. Охромій Г.В. Експрес-діагностика толерантності до навантажень у школярів. Методичний посібник /Укладачі: Г.В.Охромій, О.М.Дзюба, С.В.Ноздрін, Н.Ю.Макарова, С.В.Аніскевич.- Дніпро: ДВНЗ, УДХТУ, ДУ УІСД МОНУ, ВНПЗ «ДГУ», 2020. - 63с.



References

1. Maljarenko, І. V. (2001). Іridodіagnostika rozvitku ruhovih zdіbnostej ljudini: avtors'ka dis. kand. nauk z fiz. vihovannja і sportu [Iridodiagnostics of the development of motor abilities of a person]. Extended abstract of candidate's thesis. Kiev: Nac. un-t fiz. vihovannja і sportu Ukrami [in Ukrainian].

2. Sergienko, L.P. (2004). Osnovy sportivnoj genetiki [Fundamentals of sports genetics]. K.: Visha shkola [in Ukrainian].

3. Ahmetov I.I. (2009). Molekuljarnajagenetika sporta [Molecular genetics of sports] [in Russian].

4. Ahmetov, I.I. (2010). Molekuljarno-geneticheskie markery predraspolozhennosti k razlichnym vidam sporta [Molecular genetic markers of predisposition to various sports]. Nauchno-teoreticheskij zhurnal «Uchenye zapiski» - Scientific and theoretical journal "Uchenye zapiski", 7(65), 3-6 [in Russian].

5. Ahmetov, 1.1., Gavrilov, D.N., Astratenkova, I.V., Komkova, A.I. Malinin, A.V., Romanova, E.E., Rogozkin, V.A., Bal'sevich, V.K., Lubysheva, L.I. (2008). Associacija polimorfizmov genov s urovnem dvigatel'noj podgotovlennosti detej srednego shkol'nogo vozrasta [Association of gene polymorphisms with the level of motor skills of children of middle school age]. Fizicheskaja kul'tura: vospitanie, obrazovanie, trenirovka - Physical culture: upbringing, education, training, 2, 54-57 [in Russian].

6. Rogozkin, V.A. (2000). Geneticheskie markery fizicheskoj rabotosposobnosti cheloveka [Genetic markers of human physical performance]. Teorija i praktika fizicheskoj kul'tury - Theory and practice of physical culture, 12, 34-36 [in Russian].

7. SERGKNKO, Leornd Prokopovich (1993). Genetichrn faktori v rozvitku і fizichnomu vihovanrn ljudini [Genetic factors in the development and physical education of a person]. Extended abstract of Doctor's thesis. Ki'iv [in Ukrainian].

8. John, R., Dhillon, M.S. & Dhillon, S. (2020). Genetics and the Elite Athlete: Our Understanding in 2020. JOIO, 54, 256-263 (2020). https://doi.org/10.1007/s43465-020-00056-z [in English].

9. Giuseppe, Lippi, Umile, Giuseppe Longo, Nicola Maffulli (2010). Genetics and sports. British Medical Bulletin, 93, 1, 27-47, https://doi.org/10.1093/bmb/ldp007 [in English].

10. Lisa, M. (2013). Guth and Stephen M. Roth (2013). Genetic influence on athletic performance. Curr Opin Pediatr, 25(6), 653-658 [in English].

11. Germanov, R. N. (2018). Ruhovi zdibnosti і fizichni jakosti. Rozdili teorii fizichnoi kul'turi [Motor abilities and physical qualities. Sections of the theory of physical culture]. stud.com.ua Retrieved from https://stud.com.ua/141846/meditsina/ruhovi_zdibnosti_i_fizichni_ yakosti_rozdili_teoriyi_fizichnoyi_kulturi [in Ukrainian].

12. Sports performance: genetics vs. training [Sports performance: genetics vs. training] www.genosalut.com Retrieved from https://www.genosalut.com/en/news/healthy-lifestyle/sports/ sports-performance-genetics-vs-training/ [in Ukrainian].

13. Osadcha, O.L, Shmatova, O.O., Kavakrova, K. O. (2019). Rol' genetichnih faktoriv dlja uspishnoi pobudovi trenuval'nogo procesu (ogljad hteraturi) [The role of genetic factors in the successful construction of the training process (literature review)]. Naukovij chasopisNPUimeniM.P. Dragomanova - Scientific journal of the M.P. NPU. Drahomanova, 5 (113) 2019, 104-105 [in Ukrainian].

14. Pickering, C., Kiely, J., Grgic, J., Lucia, A., Del Coso, J. (2019). Can Genetic Testing Identify Talent for Sport? Genes, 10, 972. https://doi.org/10.3390/genes10120972 [in English].

15. Ohromij, G.V. (2020). Ekspres-diagnostika tolerantnosti do navantazhen' u shkoljariv [Express diagnosis of tolerance to loads in schoolchildren]. Dnipro: DVNZ, UDHTU, DU UISD MONU, VNPZ «DGU» [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...