Медико-біологічні аспекти фізичного виховання та спорту у воєнний період в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Медико-біологічні аспекти фізичного виховання та спорту у воєнний період в Україні

Мироненко Світлана Георгіївна

кандидат біологічних наук, доцент, доцент кафедри медико-біологічних дисциплін та фізичного виховання, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, м. Полтава,

Ганчева Крістіна Миколаївна

викладач кафедри фізичного виховання, спорту та здоров я людини, Ізмаїльский державний гуманітарний університет, м. Ізмаїл

Станєва Світлана Василівна

викладач кафедри фізичного виховання, спорту та здоров я людини, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, м. Ізмаїл

Баштовенко Оксана Анатоліївна

кандидат біологічних наук, доцент, доцент кафедри фізичного виховання, спорту та здоров'я людини, Ізмаїльский державний гуманітарний університет, м. Ізмаїл

Шапаренко Інна Євгенівна

кандидат біологічних наук, доцент, доцент кафедри медико-біологічних дисциплін та фізичного виховання, Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, м. Полтава

Анотація

Фізична культура і спорт, як сфери культури, сприяють формуванню фізичних і психічних здібностей людини, оскільки їх специфіка полягає в орієнтації на розвиток біологічних задатків і фізичних можливостей. Через єдність і взаємозалежність функціонування матеріального і психічного начал людини вони неминуче впливають на інші сфери особистості: соціальну, емоційну, духовну. Фізичне виховання та спорт в системі вищої освіти має на меті формування фізичної культури особистості майбутнього фахівця. Особливі вимоги висуваються до рівня сформованості фізичної культури особистості, як частини його професійної культури. Підготовка молодого покоління повинна орієнтуватися на здоров'язбережувальні технології навчання, надбання рухових навичок і вмінь, знань основ спортивної діяльності, профілактиці захворювань засобами фізичних вправ і оздоровчих методик, організації дозвілля заради розвитку людини. В даній статті розглянуто медико-біологічні аспекти фізичного виховання та спорту у воєнний період в Україні. Акцентовано увагу на тому, що в умовах війни студенти займаються в дистанційному режимі. Визначено, що процес фізичного виховання та спорту повинен ґрунтуватися на усвідомленому рівні, головною метою якого є покращення рівня свого фізичного стану та здоров'я та підвищення рівня мотивації в різних сферах життя. Обґрунтовано, що медико-біологічна складова фізичного виховання і спорту полягає у забезпеченні взаємодії медичних та біологічних закономірностей у процесі оволодіння людиною цінностями фізичної культури та спорту. До медичної складової фізичного виховання та спорту віднесено: стан здоров'я, який оцінюється за певними показниками, які отримуються з допомогою вимірювання і тестування: вимірювання довжини тіла та окремих його частин, маси тіла; вимірювання жирової тканини, скелету, м'язів, фізіологічних розчинників організму; визначення показників, які відображають процеси дозрівання організму; тестування показників функціонального стану та фізичної підготовленості. Звернуто увагу, що з початком пандемії короновірусу та в воєнний період люди почали менше рухатися, що призводить до обмеження рухового навантаження (гіпокінезії) і породжує зменшення м'язових зусиль - гіподинамію, саме це викликає комплекс змін в організмі, які починають проявлятись дуже рано. Запропоновано під час проведення занять з фізично культури та спорту використовувати фізичну рекреацію.

Ключові слова: фізичне виховання, спорт, воєнний період, медико- біологічні аспекти, студенти, дистанційне навчання.

Abstract

Myronenko Svitlana Heorhiyivna Candidate of Biological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Medical and Biological Disciplines and Physical Education, Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, Poltava

Hancheva Kristina Mykolaivna Teacher of the Department of physical culture sports and human health, Izmail State University of Humanities, Izmail,

Stanieva Svitlana Vasylivna Teacher of the Department of Physical Education, Sports and Human Health, Izmail State University of Humanities, Izmail

Bashtovenko Oksana Anatolyivna Candidate of Biological Sciences, Associete Professor, Associete Professor of the Department of Physical Education, Sports and Human Health, Izmail State University of Humanities, Izmail

Shaparenko Inna Y evgenivna Candidate of Biological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Medical and Biological Disciplines and Physical Education, Poltava V.G. Korolenko National Pedagogical University, Poltava

MEDICAL AND BIOLOGICAL ASPECTS OF PHYSICAL EDUCATION AND SPORT IN THE WARTIME PERIOD IN UKRAINE

Physical culture and sports, as cultural spheres, contribute to the formation of physical and mental abilities of a person, as their specificity lies in the focus on the development of biological inclinations and physical capabilities. Due to the unity and interdependence of the functioning of the material and mental principles of a person, they inevitably affect other spheres of personality: social, emotional, and spiritual. Physical education and sports in the higher education system aims to form the physical culture of the future specialist's personality. Special requirements are put forward to the level of formation of physical culture of the individual as part of his/her professional culture. The training of the younger generation should focus on health-preserving teaching technologies, the acquisition of motor skills and abilities, knowledge of the basics of sports activities, disease prevention through physical exercises and health-improving techniques, and the organization of leisure for human development. This article examines the medical and biological aspects of physical education and sports during the wartime period in Ukraine. The author emphasizes that in wartime students' study remotely. It is determined that the process of physical education and sports should be based on a conscious level, the main purpose of which is to improve the level of one's physical condition and health and increase the level of motivation in various spheres of life. It is substantiated that the medical and biological component of physical education and sports is to ensure the interaction of medical and biological laws in the process of mastering the values of physical culture and sports. The medical component of physical education and sports includes: health status, which is assessed by certain indicators obtained through measurement and testing: measurement of body length and its individual parts, body weight; measurement of adipose tissue, skeleton, muscles, physiological solvents of the body; determination of indicators that reflect the processes of body maturation; testing of indicators of functional status and physical fitness. It is noted that with the onset of the coronavirus pandemic and during the war period, people began to move less, which leads to a limitation of motor activity (hypokinesia) and causes a decrease in muscle effort - hypodynamic, which causes a set of changes in the body that begin to manifest themselves very early. It is proposed to use physical recreation during physical education and sports classes.

Keywords: physical education, sports, wartime, medical and biological aspects, students, distance learning.

Постановка проблеми

фізичне виховання спорт воєнний

В умовах війни в Україні гостро постала проблематика фізичного виховання та спорту в закладах вищої освіти. Адже саме вони відіграють важливу роль під час розвитку біологічних та фізичних можливостей особистості. Поєднання цих двох складових, а також їхня обумовленість забезпечує функціонування матеріальної та духовної частини особистості, а також впливають на інші сфери життєдіяльності.

У процесі фізичного виховання студенти є не лише суб'єктами, а й об'єктами діяльності та її результатів. Саме фізична культура та спорт у воєнний час дозволяє студентам загартовувати себе морально, емоційно та ментально проти нещадного впливу стресорів та травматичних подій. Адже краще займатися спортом і розвиватися фізично, ніж постійно стежити за трагічними подіями в соціальних мережах і різних месенджерах. Оскільки головним завданням на сьогоднішній день є збереження психічного здоров'я підростаючого покоління та молоді, пропонуємо вивчити питання медико- біологічної складової у фізичному вихованні та спорті воєнного часу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз останніх досліджень і публікацій дозволив нам виявити, що проблематикою соціально-біологічних аспектів фізичної культури займалися: М. Воробйов, С. Гаркуша, Т. Круцевич, В. Ільїнич. Фізичну рекреацію і рухову реабілітацію як складові фізичної культури з медико-біологічної точки зору досліджували: В. Пастухова, В. Ільїн, М. Філіппов, С. Краснова.

Мета статті полягає у визначенні медико-біологічних аспектів фізичного виховання та спорту у воєнний період в Україні.

Виклад основного матеріалу

Фізичне виховання та спорт в повсякденному житті людини відіграє дуже важливу роль. Зміцнення та збереження фізичного здоров'я підвищує психологічну стійкість, розумову діяльність, працездатність, продовжує тривалість життя. В умовах війни та соціально-економічної кризи значно підвищилася психологічна травматизація населення, що призводить до поганого самопочуття, різних емоційних та психологічних проблем, загострення хронічних захворювань.

Всі ці проблеми активно привертають увагу науково-педагогічних працівників та фахівців з фізичної культури та спорту. Саме тому вважаємо, що медико-біологічні показники впливають на розвиток фізичної культури та витривалості і сприяють їхньому подальшому розвитку, бо саме знання про людину та її фізіологію є фундаментом для проведення занять з фізичної підготовки та тренувань у різних видах спорту, а також підготовки професійних кадрів з фізичного виховання та спорту.

В останні роки на проблематику вдосконалення фізичного виховання та спорту активно намагалися вплинути медичні працівники, психологи, фізіологи, педагоги, керівництво закладів освіти, але на превеликий жаль, їм не вдалося привернути увагу соціуму щодо покращення стану фізичного здоров'я, фізичної підготовки, загартованості, навіть не дивлячись на те, що дана тема є актуальною в країнах Європейського Союзу. В закладах вищої освіти так і не вдалося до війни створити цілісну систему формування, збереження і зміцнення здоров'я здобувачів засобами фізичної культури.

З початком війни піднята нами проблематика почала набирати нових обертів, адже дистанційне навчання не передбачає присутності викладача поруч, який може проконтролювати виконання вправ та постійне зайняття спортом. Якщо студенти і виконують їх, то допускають помилки, які в свою чергу можуть призвести до травмування.

Процес фізичного виховання та спорту повинен ґрунтуватися на усвідомленому рівні, головною метою якого є покращення рівня свого фізичного стану та здоров'я, а також підвищення рівня мотивації в різних сферах життя.

Медико-біологічна складова фізичного виховання і спорту полягає у забезпеченні взаємодії медичних та біологічних закономірностей у процесі оволодіння людиною цінностями фізичної культури та спорту [1].

Фізичне виховання - це педагогічний процес, який спрямований на формування спеціальних знань, умінь та навичок, а також на розвиток різнобічних фізичних здібностей людини. У процесі фізичного виховання здійснюється загальне виховання особистості, оскільки воно формує інтереси, мотиви, норми і правила поведінки і ціннісні орієнтації [2].

Фізичне здоров'я - це динамічний стан, який характеризується резервом функцій органів і систем організму та є основою виконання індивідом своїх біологічних та соціальних функцій. Воно визначається резервами енергетичного, пластичного та регулятивного забезпечення функцій організму, характеризується стійкістю до впливу патогенних чинників, здатністю протидіяти патологічним процесам. Фізичне здоров'я має дві основні складові: фізичний розвиток та фізична підготовленість [2].

Фізичний розвиток - це біологічний процес вікових змін, морфологічних і функціональних ознак організму, який зумовлений спадковими чинниками і конкретними умовами зовнішнього середовища. Фізичний розвиток можна розглядати як стан і як процес [3].

Як стан він має наступні ознаки:

-соматометричні - довжина і маса тіла, розмір грудної клітини, стегон, довжина тулуба і кінцівок;

-соматоскопічні - форма грудної клітини, спини, ніг, стопи, осанки, рельєф та гнучкість мускулатури, статевий розвиток;

-фізіометричними - рівень розвитку скелетної мускулатури, фізична працездатність, рівень розвитку, фізичних якостей: швидкості, витривалості, сили, гнучкості, координації.

Фізичний розвиток може розглядатися як процес, що відбувається в організмі людини в ході природного вікового розвитку, тобто біологічна складова людини.

Фізична підготовленість студентів - це рівень досягнутого розвитку фізичних якостей, формування рухових навичок у результаті спеціалізованого процесу фізичного виховання. Рівень фізичної підготовленості відображає результати фізичної підготовки, в основу якої покладені адаптаційні можливості організму. Фізична підготовленість є результатом фізичної активності людини, її інтегральними показниками, оскільки при виконанні фізичних вправ усі органи й системи організму працюють у тісному взаємозв'язку [4].

До головних чинників, що впливають на стан здоров'я студентів відносяться: генетичні, фізичне і соціальне середовище, а також спосіб життя.

Що стосується медичної складової фізичного виховання та спорту, то до неї належить стан здоров'я, який оцінюється за певними показниками, які отримуються з допомогою вимірювання і тестування:

- вимірювання довжини тіла та окремих його частин, маси тіла;

-вимірювання жирової тканини, скелету, м'язів, фізіологічних розчинників організму;

- визначення показників, які відображають процеси дозрівання організму;

- тестування показників функціонального стану та фізичної підготовленості [5].

Ще однією особливістю медичної складової є медична активність. Під медичною активністю людини розуміється його належне відношення до свого здоров'я: виконання медичних призначень, своєчасне відвідування лікувально-профілактичних закладів, дотримання правил особистої гігієни. Даний вид активності визначається загальним рівнем культури, освітою, умовами життя тощо. На медичну активність людей суттєво впливає рівень охорони здоров'я та якість медичної допомоги населенню у тому чи іншому регіоні.

З початком пандемії короновірусу, а після і з війною люди почали менше рухатися. Останні статистичні дані свідчать про обмеження рухового навантаження (гіпокінезію), що породжує зменшення м'язових зусиль - гіподинамію і призводить до комплексу змін в організмі, які починають проявлятись дуже рано: у дітей у віці 6-8 років - 50%, 9 - 12 років - 60%, у старшокласників - 80%, у дорослих - 90%.

Розвиток гіпокінезії виникає за різними причинами (генетичні фактори, малорухомий спосіб життя, травми, хвороба, виробничі умови, ігнорування фізичного виховання), але наслідки її цілком певні - всі функції організму, що визначаються саме цим фактором, тобто «працюють на рух» - кровообіг, подих, травлення, склад крові, терморегуляція, ендокринні залози - знижують свої можливості. Зниження рівня функціональної активності системи веде до атрофії або дистрофії її тканин і зменшує функціональні резерви організму. Зниження рухової активності людини супроводжується перебудовою всіх видів обміну речовин організму: мінерального, жирового, білкового, вуглеводного й водного. Це компенсаторна перебудова організму. Таким чином, умови сучасного життя повязані з явищами гіподинамії та гіпокінезії ведуть до того, що в значній мірі вимикається сформована еволюцією основна умова збереження життя - рух [6].

Також потрібно звернути увагу на те, що в останні роки все більше молоді мають різного роду хронічні захворювання. При вступі до вищого навчального закладу вони проходять медичне обстеження і надають довідку та висновок лікаря до якої групи здоров'я вони відносяться. Тому вважаємо за потрібно при проведенні занять в дистанційному форматі робити акцент саме на це - для того, щоб не нашкодити ще більше.

В умовах воєнного стану, ми пропонуємо, під час проведення занять з фізичного виховання в дистанційному режимі додавати фізичну рекреацію. Розглянемо більш детально цей вид фізичного виховання.

Поняття «рекреація» від латинського «recreatio» означає відновлювати, відпочивати, зміцнювати, освіжати. Рекреація - це всі форми дозвілля людини, що проводяться у закритих приміщеннях і просто неба, у природному і урбанізованому середовищах [7].

Якщо розглядати з точки зору фізичної культури, то фізична рекреація - це органічна частина фізичної культури, специфічним змістом якої є рухова діяльність спрямована на задоволення потреби людини активно відпочивати для адаптації, відновлення, зміна діяльності, а також удосконалення особистої конституції фізичної та духовної [8].

У фізичній рекреації можна використовувати різні ігри, вправи, розваги, природні чинники для активного відпочинку, зміни виду діяльності, відволікання від процесів, що спричинюють фізичну, психічну та інтелектуальну втому та отримувати задоволення від занять фізичною культурою.

Таким чином,можемо зазначити,що фізична рекреаційна діяльність - це спосіб раціонально організованої психічної активності людини, яка спрямована на досягнення мети у вільний від основних учбових та професійних обов'язків M. Demel та W. Humen вважають,що фізична рекреація - це форма активності,яка реалізується не тільки для досягнення визначеної мети чи певних ефектів,а заради самої діяльності,в якій поєднується проявлення фізичних,розумових та творчих сил [9].

Головною медико-біологічною функцією фізичної рекреації є:

-вплив на належний фізичний розвиток;

-сприяння підтримці фізичних кондицій;

-поліпшення та підтримка стану здоров'я (фізичного, психічного);

-ліквідація нервово-фізичного та психічного напруження.

Так як у студентів в умовах війни йде велике розумове навантаження, адже більшість матеріалу приходиться опрацьовувати самостійно, а також велику кількість часу доводиться проводити сидячи за комп'ютером, то ми вважаємо, що доцільно ввести наступні види фізичної рекреації в навчальну програму: ходьбу, біг, плавання, атлетичну гімнастику, аеробіку, фітнес, але якщо здобувачі повністю знаходяться в безпеці.

Розглянемо їх більш детально.

Ходьба здавна вважається визнаним засобом зміцнення здоров'я і підтримки оптимального рівня розумової працездатності. Спостереження вчених свідчать про те, що регулярні піші прогулянки допомагають ефективно зміцнювати організм. Вони позитивно впливають на нервову систему, тренують серцево-судинну і дихальну системи, сприяють активації обміну речовин.

Ходьба - найдоступніший вид фізичних вправ. Фізичне навантаження дозується тривалістю і швидкістю ходьби та пройденим шляхом. Починати ходьбу можна з 1-2 км,додаючи в день по 250-500 м,довести її до 10 км і більше. Під час довготривалої ходьби закріплюються навички правильної постави,дихання повинно бути вільним і ритмічним. До цього слід додати,що ходити студентам слід якомога більше (відповідно і перебувати на свіжому повітрі): вечірні прогулянки, спеціальні заняття тощо. Це дасть змогу покращити здоров'я,посилити працездатність,а відповідно й успішність у навчанні [10].

Біг - один з найкращих і випробуваних засобів зміцнення здоров'я. У Древній Греції на одній зі скель були висічені слова: «Якщо хочеш бути сильним - бігай,хочеш бути красивим - бігай,хочеш бути розумним - бігай».

У цей час оздоровчий біг став популярним у багатьох країнах світу. «Біг заради життя», «біг підтюпцем», «біг від інфаркту» - до такого виду лікування залучається все більше людей. Оздоровчим бігом з успіхом можуть займатися люди будь-якого віку і поступово, від заняття до заняття, покращувати стан свого здоров'я. Швидкість оздоровчого бігу можна легко регулювати, запам'ятавши правило: бігти так, щоб не виникла задуха (під час бігу можна було розмовляти), або до того часу, доки можна дихати носом - це свідчить про те, що біг здійснюється в оздоровчому аеробному режимі [10].

Атлетична гімнастика - це система фізичних вправ, що сприяє розвитку сили у співвідношенні з різнобічною фізичною підготовленістю. Заняття атлетичною гімнастикою сприяють розвитку сили, витривалості, координаційних здібностей (спритності), формують гармонійну статуру [10].

Більшість сучасних лікарів рекомендують вправи зі зростаючим силовим навантаженням, позиціонуючи їх як профілактику фізичної деградації, що посилилась останнім часом, а також як ефективний засіб реабілітації після негативних змін, що уже відбулися в організмі.

Коли м'язи виконують вправи з відповідним обсягом навантаження, вони здобувають нову якість, стаючи сильнішими, підвищується їхній тонус, поліпшується кровопостачання, знижується схильність до травм. Атлетичний тренінг на тривалий час стабілізує, знижує кров яний тиск, зміцнює усі м язові групи, збільшує приплив крові до шкіри, сприяючи збереженню її молодості й еластичності. Займаючись атлетичною гімнастикою, можна нормалізувати обмін речовин, поліпшити роботу серцево-судинної системи, позбутися зайвої маси, депресії. За бажанням можна збільшити м'язову масу, привести м'язи в тонус, а також, не змінюючи їхнього об'єму, надати їм більш привабливих форм [10].

Аеробіка - комплекс фізичних вправ (ходьба, біг, стрибки тощо), які виконують під музику тому її ще називають ритмічною гімнастикою. Слово «аеро» означає повітря. Зародилась в США в 1960-ті роки.

Засновник аеробіки - лікар Кеннет Купер. За його задумом аеробіка - це засіб протистояння факторам, які спонукають розвиток серцево-судинних захворювань: гіподинамії, нервовим перенапругам, надлишковому харчуванню. За допомогою вправ, що виконуються в аеробному режимі і харчуванні, з низьким вмістом тваринних жирів в організмі людини, найбільш активно руйнується надлишковий холестерин - головний ворог судин. Фізичні навантаження усувають гіподинамію, а емоційність, при проведенні занять, поліпшує настрій, ліквідовуючи негативний вплив стресів. За допомогою аеробіки можна позбутися від зайвих кілограмів, але вона не допоможе в побудові красивої фігури.

На початку ери аеробіки був біг підтюпцем, потім вправи під музику, потім - велоергометри, гребні тренажери, степпери і бігові доріжки, зараз - модний степ. За більш, ніж тридцять років від класичної аеробіки, розробленої Джейн Фондою, відокремилося більше 20 видів [10].

Аеробіка включає комплекс дозованих фізичних вправ, які виконуються з різним фізичним навантаженням і швидкістю. Вправи виконують на свіжому повітрі, здебільшого у супроводі музики, завдяки чому створюється піднесений емоційний стан під час виконання фізичних рухів, що активує процеси енергетичного обміну, засвоєння організмом кисню, діяльність симпатоадреналової системи. Все це сприяє ефективному відновленню фізичних сил організму, швидкому зняттю втоми, підвищенню працездатності, поліпшенню настрою, викликає енергійний підйом творчості й емоційного стану організму.

Аеробіка - це комплекс вправ на витривалість, що продовжуються відносно довго і пов'язані з досягненням балансу між потребами організму в кисні і його доставці. Відповідь організму на підвищену потребу в кисні називається тренувальним ефектом чи позитивними фізичними зрушеннями.

На сьогоднішній день існує декілька видів аеробіки:

-оздоровча аеробіка;

-спортивна аеробіка;

-прикладна аеробіка;

-степ-аеробіка;

- танцювальна аеробіка;

-інтервальна аеробіка [11].

Фітнес - регулярна фізична активність, синтез краси і здоров'я. Заняття фітнесом включають:

1) аеробні вправи, які розвивають серцево-судинну, дихальну та нервову системи;

2) заняття з обтяженням на удосконалення сили і гнучкості.

І все це має супроводжуватися правильним і збалансованим харчуванням.

Фітнес - підхід, що не вимагає індивідуального підбору режим виконання вправ, як у шейпінгу. Вправи виконуються до першого відчуття втоми. Фітнес об'єднує як внутрішній, так і зовнішній розвиток, впевненість у собі, правильне харчування і стиль життя, відсутність стресів і міцну імунну систему.

Туризм походить від французького «tourisme» - прогулянка, подорож - подорожі у вільний час, пов'язані з від'їздом за межі постійного проживання; один з видів активного відпочинку, який поєднує відновлення продуктивних сил людини з оздоровчими, пізнавальними, спортивними та культурно-розважальними цілями. У міжнародній практиці до туристів відносять осіб, які тимчасово й добровільно змінили місце проживання з будь-якою метою, окрім діяльності, яка винагороджується в місці тимчасового перебування [11].

Таким чином вважаємо, що для забезпечення ефективності заохочення студентів у воєнний час викладач має дотримуватися таких правил:

-використовувати дидактичні можливості диференційованого підходу, за якого студенти, які мають низькі показники з фізичного виховання та спорту, заохочуються навіть за найменші досягнення;

-вважати успішними ті результати, які можна віднести до докладання зусиль та усвідомлення здобувачем у процесі виконання індивідуальних навчальних завдань та вирішення проблем у груповому контексті;

-забезпечувати публічність заохочення; знаходити об'єктивні причини для заохочення; розвивати вміння критично оцінювати досягнуті результати та досягати нових результатів;

-дотримуватися обґрунтованості та справедливості заохочень, щоб вони сприяли не тільки виконанню студентами навчальних завдань, а й прояву їхньої старанності, ініціативності та інших позитивних якостей;

-враховувати особистісні та індивідуальні якості здобувачів, оскільки одне й те саме заохочення по-різному впливає на активність студентів під час виконання завдань з фізичного виховання та спорту.

Висновки

Отже, розглянувши медико-біологічні аспекти фізичного виховання та спорту у воєнний період можемо зазначити, що медико- біологічна складова у фізичному вихованні та спорті в сучасному світі набуває великої актуальності, постійно розвивається та вдосконалюється. При організації занять зі спорту та фізичного виховання в період війни в Україні (від спорту високих досягнень до оздоровчої та лікувальної фізичної культури) доцільним та необхідним є розробка диференційованих фізичних навантажень відповідно до стану здоров'я, фізичного розвитку, функціональних можливостей, а також до індивідуальних особливостей організму людини. Для підвищення ефективності фізичного виховання та спорту у воєнний період вважаємо за необхідне впровадження наступних положень: раціональна методика та організація занять в дистанційному режимі; адекватність змісту фізичної підготовки майбутньої професійної діяльності; оптимізація фізичної підготовки за рахунок використання фізичної рекреації та сучасних методів, регулярний медико-біологічний контроль; формування у здобувачів усвідомленої необхідності та стійкої звички турботи про своє здоров я і рівень фізичної підготовленості.

Література:

1. Кузнецова О. Т. Методична усистема застосування оздоровчих технологій у процесі фізичного виховання студентів: дис.…д-ра пед. наук зі спеціальності 13.00.02. Київ, 2018. 613 с.

2. Полтавський А. П., Савенко В. О., Брусак О. М. Соціально-біологічні аспекти фізичної культури. Вісник ЛНУ імен^ Тараса Шевченко. 2019. № 4 (327). Частина ІІ. С. 5-14.

3. Чочарай З. Ю., Гаркавенко Т. І., Данько Г. Т., Чочарай Т. Г. Курс лекцій з фізичного виховання: навчальний посібник. Київ, 2004.

4. Демченко І. І., Максимчук Б. А., Бабій І. В., Шкраб5юк В. С., Максимченко В. І., Родигіна В. П. Передумови формування парадигми здоров5я людини. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія № 15. Науково- педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт): збірник наукових праць. 2021. Випуск № 3(133). С. 32-39. DOI https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series15.2021.3(133).06

5. Пастухова В. А., Ільїн В. М., Філіппов М. М., Краснова С. П. Фізична рекреація і рухова реабілітація - складові фізичної культури: медико-біологічні аспекти (огляд спеціальної літератури). Спортивна медицина і ф^з^^^нареабілітацій. 2017. №2. С. 69-73.

6. Крук М. А. Теоретичні аспекти фізичного виховання студентів ВНЗ: навчально- методичний посібник. Житомир: вид-во ЖДУ імені І. Франка, 2014. 72 с.

7. Гуцман С. В., Ногас А. О., Ніколенко О. І., Подоляка П. С., Гамма Т. В. До питання медико-біологічних проблем фізичної культури та спорту. Реабілітаційні та фізк;ульт;урно- рекреаційні аспекти розвитку людини. 2021. №9. С. 156-160.

8. Браніцька Т. Р., Максимчук Б. А., Демченко І. І., Денисовець Т. М., Квак О. В., Кушнір Л. О., Петренко О. В., Максимчук І. А. Наукові підходи до визначення понять здоров'я та хвороби: порівняльний аналіз. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія № 15. Науковопедагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт): збірник наукових праць. 2019. Випуск №12 (120). С. 28-34.

9. Назар П. С., Шевченко О. О., Гусев Т. П. Медико-біологічні основи фізичної культури і спорту: навчальний посібник. Київ: Олімп література. 2013. 328 с.

10. Курамшин Ю. Ф. Засоби фізичного виховання. Теорія і методика фізичного виховання. 2008. Том І. с. 69-86.

11. Приступа Є. Н., Жданова О. М., Линець М. М. Фізична рекреація: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту. Львів: ЛДУФК, 2010. 447 с.

12. Олексієнко Я. І., Меньших О. Е., Шахматов В. А., Байда О. Г. Фізична рекреація студентів вищих навчальних закладів: навчальний методичний посібник. Черкаси: ЧНУ імені Богдана Хмельницького, 2017. 108 с.

13. Дегтяренко Т. В., Долгієр Є. В. Медико-педагогічний контроль у фізичному вихованні та спорті: підручник для студентів вищих навчальних закладів. Одеса: Атлант ВОИ СОИУ, 2018. 282 с.

References:

1. Kuznetsova O. T. (2018). Metodychna systema zastosuvannia ozdorovchykh tekhnolohii u protsesi fizychnoho vykhovannia studentiv [Methodical system of application of health technologies in the process of physical education of students]. Doctor's thesis. Kyiv.

2. Poltavskyi A. P., Savenko V. O., Brusak O. M. (2019). Sotsialno-biolohichni aspekty

fizychnoi kultury [Social and biological aspects of physical culture]. Visnyk LNU Ta^asa

Shevchenko - Bulletin of Luhansk Taras Shevchenko National University,4 (327). Chastyna II. S. 5-14.

3. Chocharai Z. Yu., Harkavenko T. I., Danko H. T., Chocharai T. H. (2004). Kurs lektsii z fizychnoho vykhovannia [A course of lectures on physical education]: navchalnyi posibnyk. Kyiv.

4. Demchenko I. I., Maksymchuk B. A., Babii I. V., Shkrabiuk V. S., Maksymchenko V. I., Rodyhina V. P. (2021). Peredumovy formuvannia paradyhmy zdorovia liudyny [Prerequisites for the formation of a human health paradigm]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriia № 15. Naukovo-pedahohichni problemyfizychnoi kultury (fizychna kultura i sport): zbirnyk naukovykh prats - Scientific Journal of the National Pedagogical Dragomanov University. Series №Q 15. Scientific and pedagogical problems of physical culture (physical culture and sport): a collection of scientific papers, 3(133), 32-39. DOI https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series15.2021.3(133).06

5. Pastukhova V. A., Ilin V. M., Filippov M. M., Krasnova S. P. (2017). Fizychna rekreatsiia i rukhova reabilitatsiia - skladovi fizychnoi kultury: medyko-biolohichni aspekty (ohliad spetsialnoi literatury) [Physical recreation and motor rehabilitation - components of physical culture: medical and biological aspects (review of special literature)]. Sporyvna medytsyna i fizychna reabilitatsiia - Sports medicine and physical rehabilitation.,2, 69-13.

6. Kruk M. A. (2014). Teoretychni aspekty fizychnoho vykhovannia studentiv VNZ [Theoretical aspects of physical education of university students]: navchalno-metodychnyi posibnyk. Zhytomyr: vyd-vo ZhDU imeni I. Franka.

7. Hutsman S. V., Nohas A. O., Nikolenko O. I., Podoliaka P. S., Hamma T. V. (2021). Do pytannia medyko-biolohichnykh problem fizychnoi kultury ta sportu [To the question of medicalandbiologicalproblemsofphysicalcultureandsport].Reabilitatsiinita.fzkulturno- rekreatsiini aspekty rozvytku liudyny - Rehabilitation and physical culture and recreational aspects of human development, 9, 156-160.

8. Branitska T. R., Maksymchuk B. A., Demchenko I. I., Denysovets T. M., Kvak O. V., Kushnir L. O., Petrenko O. V., Maksymchuk I. A. (2019). Naukovi pidkhody do vyznachennia poniat zdorovia ta khvoroby: porivnialnyi analiz [Scientific approaches to defining the concepts of health and disease: a comparative analysis]. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriia №Q 15. Naukovopedahohichni problemy fizychnoi kultury (fizychna kultura i sport): zbirnyk naukovykh prats - Scientific Journal of the National Pedagogical Dragomanov University. Series No. 15. Scientific and pedagogical problems of physical culture (physical culture and sport): a collection of scientific papers, 12 (120), 28-34.

9. Nazar P. S., Shevchenko O. O., Husev T. P. (2013). Medyko-biolohichni osnovy fizychnoi kultury i sportu [Medical and biological bases of physical culture and sport]: navchalnyi posibnyk. Kyiv: Olimp literatura.

10. Kuramshyn Yu. F. (2008). Zasoby fizychnoho vykhovannia [Means of physical education]. Teoriia i metodyka fizychnoho vykhovannia - Theory and methods of physical education, Tom I, 69-86.

11. Prystupa Ye. N., Zhdanova O. M., Lynets M. M. (2010). Fizychna rekreatsiia [Physical recreation]: navchalnyi posibnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv fizychnoho vykhovannia i sportu. Lviv: LDUFK.

12. Oleksiienko Ya. I., Menshykh O. E., Shakhmatov V. A., Baida O. H. (2017). Fizychna rekreatsiia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv [Physical recreation for students of higher education institutions]: navchalnyi metodychnyi posibnyk. Cherkasy: ChNU imeni Bohdana Khmelnytskoho.

13. Dehtiarenko T. V., Dolhiier Ye. V. (2018). Medyko-pedahohichnyi kontrol u fizychnomu vykhovanni ta sporti [Medical and pedagogical control in physical education and sports]: pidruchnyk dlia studentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv. Odesa: Atlant VOY SOYU.

Размещено на Allbest.ru