Походи вихідного дня як основа розвитку спортивного пішохідного туризму: сутність та особливості організації

Размещено на http://allbest.ru

Походи вихідного дня як основа розвитку спортивного пішохідного туризму: сутність та особливості організації

Люта Дарина Анатоліївна

кандидат педагогічних наук, доцент, Запорізький національний університет

Товстоп'ятко Федір Федорович

кандидат філософських наук, доцент, Запорізький національний університет

Парій Світлана Борисівна

старший викладач, Запорізький національний університет

Анотація. Туризм - одна з найпопулярніших форм активного відпочинку планети. Туристичні подорожі проводяться у формі походів вихідного дня, багатоденних подорожей, навчально-тренувальних зборів тощо.

Походи вихідного дня є основним проявом пішохідного туризму.

Походи вихідного дня - наймасовіша форма самодіяльного туристського руху. Походи вихідного дня ставлять за мету активний відпочинок, знайомство з природою і життям свого району, міста, області. Вони покликані залучати до туризму широкі верстви населення. Мешканцям міст такі походи особливо потрібні. У містах де, на жаль, багато сімей замкнутих у власному маленькому світі такі походи просто необхідні.

Пізнання рідної землі, всі далекі й великі подорожі починаються біля порогу рідного дому, в околицях свого міста - з невеликих походів вихідного дня. Саме в них починається формування туриста-людини, різнобічного і гармонійно розвиненої, справжнього громадянина і патріота своєї батьківщини.

Властиві туризму значні, але рівномірно розподілені в часі фізичні навантаження сприяють зміцненню здоров'я туриста, а життя на природі дозволяє придбати корисні навички та вміння - швидко розвести вогонь, приготувати їжу, правильно орієнтуватися, рухатися глухим лісом, бездоріжжям, плисти на човні або плоту порожистими річками, ночувати в лісі, успішно протистояти негоді. У туристському поході виробляється свідома дисципліна і наполегливість, уміння долати труднощі в колективній роботі - якості, настільки необхідні кожному в суспільному житті.

Але все починається з першого кроку - походу вихідного дня, який відразу ставить перед майбутнім мандрівником масу практичних питань: у що одягнутися і взутися, як вибрати рюкзак, що взяти з собою, куди і з ким відправитися на першу прогулянку тощо. А щоб зважитися на дводенний похід з нічлігом, потрібно подолати психологічний бар'єр. Проте з нічлігів у наметі починається справжній туризм. І організація дводенного походу набагато серйозніше, ніж одноденного без ночівлі. Чи не менше питань виникає і у тих, хто вже освоїв суботні та недільні походи і збирається в багатоденну подорож.

Ключові слова: спортивний пішохідний туризм, походи вихідного дня, туристичний потенціал, туристичні ресурси.

пішохідний туризм вихідний рекреаційний

Lyuta Daryna Anatoliivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Zaporizhia National University

Tovstopyatko Fedir Fedorovych Candidate of Philosophical Sciences, Associate Professor, Zaporizhia National University

Parii Svitlana Borisivna Senior Lecturer, Zaporizhzhia National University

WEEKEND HIKING AS THE BASIS OF THE DEVELOPMENT OF SPORTS WALKING TOURISM: THE ESSENCE AND FEATURES OF THE ORGANIZATION

Abstract. Tourism is one of the most popular forms of active recreation on the planet. Tourist trips are conducted in the form of weekend trips, multi-day trips, educational and training meetings, etc.

Weekend hikes are the main manifestation of hiking tourism.

Weekend hikes are the most popular form of amateur tourism. Weekend hikes are aimed at active recreation, getting to know the nature and life of one's district, city, or region. They are designed to attract broad segments of the population to tourism. City dwellers especially need such hikes. In cities where, unfortunately, many families are closed in their own little world, such trips are simply necessary.

Getting to know one's native land, all long and distant journeys begin at the doorstep of one's home, in the vicinity of one's city - with small weekend hikes. It is in them that the formation of a human tourist, versatile and harmoniously developed, true citizen and patriot of his homeland begins.

The properties of tourism are significant, but physical exertion evenly distributed over time contributes to strengthening the tourist's health, and life in nature allows you to acquire useful skills and abilities - quickly start a fire, cook food, orient yourself correctly, move through a dense forest, off-road, sail on a boat or raft through hollow rivers, spend the night in the forest, successfully withstand bad weather. Conscious discipline and perseverance, the ability to overcome difficulties in collective work are developed in a tourist trip - qualities that are so necessary for everyone in social life.

But it all starts with the first step - a weekend hike, which immediately poses a lot of practical questions to the future traveler: what to wear and shoes, how to choose a backpack, what to take with you, where and with whom to go on your first walk, etc. And to decide on a two-day hike with an overnight stay, you need to overcome a psychological barrier. However, real tourism begins with overnight stays in a tent. And the organization of a two-day trip is much more serious than a one-day trip without an overnight stay. No fewer questions arise for those who have already mastered Saturday and Sunday hikes and are going on a multi-day trip.

Keywords: sports hiking tourism, weekend hikes, tourist potential, tourist resources.

Постановка проблеми. Туризм - одна з найпопулярніших форм активного відпочинку планети. Туристичні подорожі проводяться у формі походів вихідного дня, багатоденних подорожей, навчально-тренувальних зборів тощо.

Походи вихідного дня є основним проявом пішохідного туризму.

Походи вихідного дня - наймасовіша форма самодіяльного туристського руху. Походи вихідного дня ставлять за мету активний відпочинок, знайомство з природою і життям свого району, міста, області. Вони покликані залучати до туризму широкі верстви населення. Мешканцям міст такі походи особливо потрібні. У містах де, на жаль, багато сімей замкнутих у власному маленькому світі такі походи просто необхідні [1].

Пізнання рідної землі, всі далекі й великі подорожі починаються біля порогу рідного дому, в околицях свого міста - з невеликих походів вихідного дня. Саме в них починається формування туриста-людини, різнобічного і гармонійно розвиненої, справжнього громадянина і патріота своєї батьківщини.

Властиві туризму значні, але рівномірно розподілені в часі фізичні навантаження сприяють зміцненню здоров'я туриста, а життя на природі дозволяє придбати корисні навички та вміння - швидко розвести вогонь, приготувати їжу, правильно орієнтуватися, рухатися глухим лісом, бездоріжжям, плисти на човні або плоту порожистими річками, ночувати в лісі, успішно протистояти негоді. У туристському поході виробляється свідома дисципліна і наполегливість, уміння долати труднощі в колективній роботі - якості, настільки необхідні кожному в суспільному житті [2].

Але все починається з першого кроку - походу вихідного дня, який відразу ставить перед майбутнім мандрівником масу практичних питань: у що одягнутися і взутися, як вибрати рюкзак, що взяти з собою, куди і з ким відправитися на першу прогулянку тощо. А щоб зважитися на дводенний похід з нічлігом, потрібно подолати психологічний бар'єр. Проте з нічлігів у наметі починається справжній туризм. І організація дводенного походу набагато серйозніше, ніж одноденного без ночівлі. Не менше питань виникає і у тих, хто вже освоїв суботні та недільні походи і збирається в багатоденну подорож [3; 4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями розвитку спортивного пішохідного туризму займались українські та іноземні вчені, серед яких: Матвієнко А.С. і Штангей Ю.В. [1], Серкіз Я.І. [3], Бадіон О.П. і Дігтяр Ю.М. [5], Крачило М.П. [8] та інші.

Мета статті - дослідження сутності та особливостей походів вихідного дня як основи розвитку спортивного пішохідного туризму.

Виклад основного матеріалу. Після робочого тижня у людини нерідко спостерігається занепад сил, емоційне і фізичне напруження, зниження рухової активності, стан стресу і навіть депресії. Звільнення від почуття втоми шляхом контрастної зміни обстановки і виду діяльності - основне завдання походу вихідного дня [5].

Виокремлюють загальні функції походів вихідного дня:

- спортивна: відновлення фізичного тонусу і працездатності, зміцнення м'язів, розвиток витривалості тощо;

- емоційна: покращення настрою, психоемоційного стану;

- екологічна: залучення людини до природи і виховання дбайливого ставлення до неї;

- соціальна: розвиток навичок спілкування і взаємодопомоги у групі в умовах природи, організаторських здібностей;

- пізнавально-розвивальна: вивчення рекреаційних (історичних, релігійних, природних пам'яток) місцевості, культурний розвиток тощо.

Здебільшого зміст походів вихідного дня рекреаційний. Головною метою рекреаційних туристичних заходів є повноцінний відпочинок та оздоровлення їх учасників. Активний туризм (оздоровчі походи, рекреаційні туристські змагання) є доступним, привабливим для широких верств населення засобом активного дозвілля [6].

Похід (рух пішки з рюкзаком, рух на гребних судах і велосипеді) сам по собі усуває несприятливі наслідки “м'язового голоду”; супроводжується тренуванням основних функціональних систем організму, що забезпечують його працездатність: серцево-судинної, дихальної, опорно-рухової, нервової та інших. При цьому фізичні навантаження туристові “пропонуються” в природному середовищі (відкрите повітря, чиста вода, красиві пейзажі), тобто в найкращих, первозданних умовах зовнішнього середовища і на позитивному емоційному тлі [8].

Ходьба з неважким рюкзаком протягом декількох годин в день доступна практично кожній нетренованій, але в цілому здоровій людині. У рекреаційному поході учасники виконують дещо більшу за обсягом роботу циклічного характеру (наприклад багатогодинну роботу по перенесенню рюкзака), але потужність такої роботи порівняно невелика і знаходиться в межах 200-500 кгм/хв, а енергетичні витрати туриста складуть приблизно 1 ккал/хв. Таким чином, в похід вихідного дня на роботу з подолання пішки денного переходу в 12-15 км турист витратить близько 850 ккал (енерговитрати характерні для людей зайнятих легкою фізичною працею). При цьому турист успішно заповнює дефіцит фізичної активності людини, що спостерігається у більшості міського населення (в енергетичних одиницях цей дефіцит визначається як 500-700 ккал на добу). Показник ЧСС при русі в такому режимі знаходиться в межах 100-140 ударів на хвилину [7; 3].

Основний ефект від заняття рекреаційним туризмом полягає в підвищенні працездатності людини, що виражається у знятті втоми, появі відчуття бадьорості та припливі сил, а також поліпшенні функціонального стану організму.

Таким чином, в період підготовки і проведення походу вихідного дня, рекреаційного за змістом, його організатори повинні потурбуватися про доцільне дозування фізичного навантаження для учасників [9].

Регулювати інтенсивність навантаження в умовах туристичного походу можна, наприклад, за рахунок зміни швидкості руху і маси вантажу. Зокрема рекомендована максимальна маса рюкзака для тренованого учасника походу в 2 років становить 8кг (хлопчик) і 6кг (дівчинка); у 16 років - 18 кг (юнак), 14 кг (дівчина), в 25-30 років - 20 кг (чоловік), 17 кг (жінка). Зазначимо, що в оздоровчому поході вихідного дня зазвичай маса рюкзака для чоловіка не перевищує 12-15 кг, жінки 8-10 кг, а середня швидкість руху по рівнинній місцевості становить 3-4 км/год. Інтенсивність навантаження залежить, звичайно, і від характеру обраного шляху руху (наприклад, напруженість роботи туриста при ходьбі зручною лісовою дорогою значно менша, ніж напруженість роботи під час руху важкопрохідними лісовими, заболоченими ділягками) [3].

Регулярні заняття спортивно-оздоровчим туризмом вимагають відповідного рівня фізичної готовності (працездатності). На розвиток потрібного рівня готовності спрямована фізична підготовка й тренування (оздоровче тренування в рекреаційному туризмі та спортивне тренування в спортивному туризмі). При цьому як на початку занять туризмом (або перед здійсненням походу), так і в процесі фізичної підготовки, а також безпосередньо в процесі здійснення походу потрібна оцінка розвитку фізичних якостей і самопочуття туриста (контроль його фізичної працездатності) [10].

Походи вихідного дня - одна з найбільш масових і доступних форм організації активного відпочинку. Участь у походах вихідного дня має виховувати у учасників любов до Батьківщини, прищеплювати дбайливе ставлення до природи і пам'яток культури. Походи вихідного дня - перша ступінь туризму. Вони готують учасників до далеких подорожей, допомагають оволодіти туристськими навичками, забезпечують необхідну фізичну загартованість.

У поході вихідного дня туристи знайомляться з рідним краєм: з характерними і мальовничими ландшафтами, з місцями і пам'ятками історії та культури. Туристам походи вихідного дня дозволяють цілий рік підтримувати належну спортивну форму [8].

Успіх проведення походу вихідного дня залежить, в першу чергу, від старанності підготовки до нього. Керівнику слід ретельно вивчити все що відноситься до наміченого маршруту (спеціальну літературу, карти й інші джерела) і самому попередньо пройти маршрут.

Вивчаючи намічений маршрут походу, необхідно:

- звернути увагу на характер місцевості: ступінь пересіченості рельєфу, співвідношення лісових і відкритих ландшафтів, наявність річок, струмків, озер, боліт, а також засобів переправи через них з метою забезпечення безпеки туристів;

- передбачити проходження маршруту поза заповідних та інших закритих для відвідування територій;

- намітити шлях проходження групи по найбільш мальовничих місцях, минаючи, за можливості, населені пункти, якщо в них відсутні об'єкти екскурсійного огляду;

- встановити наявність, тематику і можливість огляду екскурсійних об'єктів, розташованих на шляху проходження групи. Керівник повинен бути достатньо обізнаним про визначні пам'ятки, розташовані на маршруті, щоб передати про них інформацію або дати посилання на джерела інформації;

- орієнтовно намітити місце і час великого привалу, а в багатоденному поході - нічлігів;

- під час проведення походу з суспільно-корисною роботою заздалегідь визначити характер робіт, підготувати спорядження [3].

Збір групи призначається поблизу приміських кас вокзалів, залізничних платформ, автобусних зупинок, станцій метрополітену, пристаней тощо. Час і місце збору оголошуються заздалегідь. Для походів з ночівлею слід своєчасно забезпечити групу спорядженням, розподілити обов'язки серед членів групи і організувати нормальне колективне харчування.

Під час комплектування групи керівник цікавиться здоров'ям кожного учасника, повідомляє загальні відомості про похід, місце і час збору і, якщо потрібно, про необхідність попереднього придбання квитків. Час збору призначається не менше ніж за 15 хвилин до відправлення транспорту [7].

Кожен бажаючий прийняти участь у поході, прибувши на місце збору, повинен підійти до керівника. Керівник має право не дозволити участь у поході особам, які не мають недостатню підготовку, на його думку, до походу (недостатньо треновані, з явними ознаками хвороби, одягнені і взуті не за сезоном тощо). Неприпустима участь у поході осіб, які прийшли на місце збору у нетверезому стані. Якщо непідготовленість учасника виявиться під час походу, керівник має право зняти його з маршруту [2].

Керівник повідомляє учасникам походу відомості, що стосуються оплати проїзду, вказує поїзд і вагон і станцію, де група повинна виходити з транспорту. Якщо група велика, керівник заздалегідь попереджає туристів про необхідність розосередженого виходу з вагонів на станції призначення, щоб не викликати тривалої затримки поїзда.

На початку походу керівник розповідає про мету походу і про майбутній маршрут (розпорядок і темп руху, характер місцевості, об'єкти екскурсійного огляду, час і тривалість великого привалу, час повернення на станцію тощо). Також на початку походу здійснюються записи у маршрутні листи учасників походу, призначаються останні помічник керівника [5].

У поході керівник знаходиться або на чолі групи, вказуючи дорогу, або там, звідки йому зручніше керувати, коли необхідно забезпечити безпеку руху (біля переправи, на крутому спуску, на вузькій стежці тощо).

Перешкоди на шляху (броди, болота тощо) керівник переходить першим або доручає це досвідченому туристу. При необхідності організується страховка і взаємодопомога, особлива увага приділяється недосвідченим і літнім туристам. Група не продовжує маршрут, доки останній її учасник не подолає перешкоду.

Під час руху автомобільними дорогами групі слід рухатися узбіччям зліва, не заважаючи руху зустрічного транспорту. Перетин проїжджої частини повинен здійснюватися (за можливості) пішохідними переходами або в місцях, віддалених від поворотів з обох сторін не менш, ніж на 100 м. Група, заздалегідь підтягнута до місця переходу, за сигналом керівника швидко переходить дорогу. За необхідності справа і зліва від групи виставляється по одному туристу з яскравими відмітними знаками (прапорцями) [3; 4].

Під час руху без доріг, густим лісом група повинна йти компактно, керівник за необхідності подає сигнали голосом або свистком. Замикаючий зобов'язаний своєчасно подати сигнал керівнику у випадку розриву групи під час проходження маршруту.

Керівник повинен стежити, щоб група, рухаючись за маршрутом, не завдавала шкоди рослинності, суворо забороняється збір рослин.

Влітку, якщо маршрут проходить поблизу водойм або річок, придатних для купання, рекомендується передбачити для цього час. Перед купанням керівник за допомогою декількох підготовлених плавців з числа туристів обстежує зону купання з метою виявлення небезпечних ділянок, а якщо є можливість, справляється у місцевих жителів про характер даного водоймища. Керівник попереджає туристів про необхідність дотримання обережності на воді, про неприпустимість запливання за намічені орієнтири, визначає тривалість перебування у воді та призначає необхідну кількість чергових, які добре плавають, у завдання яких входить спостереження з берега за тими, хто купається з метою надання негайної допомоги, якщо вона буде потрібна. Після того, як всі вийдуть з води, надається час для купання черговим [3].

У поході керівнику слід робити 10-15-хвилинні зупинки для короткочасного відпочинку не рідше, ніж через годину-півтора. Короткочасні зупинки обов'язкові на початку походу, перед підходом до населених пунктів і наприкінці маршруту для того, щоб учасники походу могли привести себе у належний вигляд.

Місця для короткого відпочинку слід вибирати сухі, затінені, рівні. Час відпочинку розраховується з моменту підходу замикаючого групи. Місце для ночівлі (якщо вона передбачена у поході) бажано вибирати таким чином, щоб до настання темряви встигнути закінчити рух і влаштувати бівак. Місце привалу повинно бути сухе, захищене від вітру, з достатньою кількістю палива, з придатною для харчових цілей водою поблизу, вище населеного пункту за течією річки [9].

У літній час ранковий підйом слід влаштовувати якомога раніше, щоб більшу частину шляху пройти до настання спеки. У середині дня організовується великий привал. Складаючи графік руху за маршрутом, бажано так розрахувати час великого привалу, щоб він починався, коли вже пройдено більшу частина шляху [9].

Вимоги до місця великого привалу такі ж, що і до місця для ночівлі. Відразу після зупинки на великий привал керівник оголошує його тривалість і час закінчення привалу.

У поході з багаттям керівник розподіляє обов'язки з влаштування багаття і приготування їжі між усіма учасниками походу. Керівник вказує, звідки повинна бути взята питна вода, а також визначає місце для вогнища, дотримуючись протипожежних заходів, не допускаючи рубки дерев і чагарників, використання заготовлених населенням дров; стежить за тим, щоб заготівля дров здійснювалася в певному місці і місце привалу не було засмічене тирсою тощо.

Під час облаштування багаття дотримуються таких умов:

- багаття повинно бути об лаштоване на відстані від дерев і чагарників (5-6 м), щоб їх коріння і крони не були ушкоджені;

- багаття бажано розводити на місці попередніх вогнищ;

- якщо багаття розводиться на новому місці, необхідно попередньо зняти дерен з тим, щоб закрити їм вогнище після того, як багаття буде погашене.

Керівника призначає одного досвідченого туриста костровим, до обов'язків якого входить розведення та підтримання багаття [10].

Перед відходом з привалу керівник доручає туристам прибирання місця привалу (закопати попередньо обпалені металеві консервні банки та інші вогнетривкі відходи, спалити папір та інше горюче сміття, скласти в затишному місці залишки, придатні для харчування лісовим тваринам, зібрати і акуратно скласти невикористане паливо). Закінчивши прибирання, необхідно ретельно загасити багаття.

Перш ніж вийти на маршрут, керівник перевіряє стан місця привалу групи [6].

Забороняється:

- розводити багаття в лісопарковій приміській зоні, у зонах відпочинку;

- залишати або закопувати скляні банки або бій скла. Все це слід забирати з місця привалу з тим, щоб викинути там, де є сміттєві контейнери чи інші збірники сміття;

- користування водою для харчових цілей допускається тільки з завідомо чистих джерел (колодязі, джерела, ключі тощо).

Не слід забувати про туристські формальності навіть у походах вихідного дня. Керівник і туристи мають в поході певні права і обов'язки [8].

Під час походу керівник повинен мати з собою оформлений маршрутний лист і посвідчення керівника походів вихідного дня. Керівник користується правом єдиноначальності на весь час походу. Керівник походу повинен бути ініціативним і дисциплінованим, мати відповідну підготовку. Керівник походу зобов'язаний:

- підвищувати власну методичну підготовку, туристську майстерність;

- організовувати суспільно-корисну роботу;

- неухильно виконувати “Правила організації та проведення походів” та інших туристських заходів;

- суворо дотримуватися правил охорони природи;

- вживати всіх необхідних заходів для забезпечення безпеки групи з моменту посадки в транспорт і до кінця походу [1].

У випадку нещасного випадку з учасників походу (травма, гостре захворювання тощо) керівник повинен забезпечити силами групи негайне надання йому долікарської допомоги, доступної в умовах походу, і можливість швидкої доставки до найближчого лікувального закладу. Керівник повинен володіти прийомами долікарської допомоги, мати при собі аптечку. За необхідності транспортування потерпілого до лікувальної установи керівник повинен призначити супроводжуючого з числа туристів [9].

Керівник стежить за дотриманням недоторканності суспільної власності та особистого майна місцевих жителів. Під час переходу через сільськогосподарські угіддя та індивідуальні наділи рух можливий лише стежками і межами.

Керівник повинен підтримувати, в тому числі і особистим прикладом, нормальні відносини як між учасниками походу, так і між групою і місцевим населенням. Одне з головних завдань керівника - виховувати учасників походу в кращих туристських традиціях.

Керівник не може залишати групу на маршруті, за винятком обставин, пов'язаних з нещасними випадками. Керівник має право зняти з маршруту осіб, які порушують дисципліну, вказавши їм дорогу до найближчого населеного пункту. У разі необхідності (різке погіршення погоди, нещасний випадок тощо) керівник має право змінити маршрут походу або перервати його.

Учасники походу зобов'язані виконувати всі вказівки керівника про порядок руху, взаємодопомогу, виконанні громадських доручень, про тривалість перебування у воді при купанні, а також про поведінку в групі, в громадських місцях тощо [2].

Учасники походу повинні виконувати наступні умови:

- надавати допомогу керівнику в проведенні походу;

- приймати участь у колективних заходах групи (збір хмизу, прибирання місця привалу, організація переправ тощо);

- дбайливо ставитися до природи і пам'ятників історії та культури;

- бути взаємно ввічливими та доброзичливими один до одного.

Учасники багатоденних походів повинні мати з собою компас, сірники, продукти та посуд для варіння їжі, спальний мішок і намети (на групу). Учасникам одноденних походів рекомендується мати з собою термос з теплим питтям і продукти харчування.

Після закінчення походу здійснюється підбиття підсумків. Керівник походу здає маршрутний лист не пізніше терміну подання заявок на наступний місяць [5].

Висновки. Отже, походи вихідного дня можуть мати різну спрямованість і не залежить від вікової приналежності туристів, не вимагають спеціальної туристичної підготовки для учасників (за виключенням керівника). Сучасний стан оздоровчого туризму не створює оптимальних умов для задоволення потреб дитячого, підліткового та молодіжного відпочинку, оздоровлення і туризму, задоволення екскурсійно-пізнавальних, дозвіллєвих, спортивно-туристських та оздоровчих потреб. Незаперечна перевага за собівартістю, а в ряді випадків і за якістю мають заходи пропоновані установами додаткової освіти - Центрами (станціями) дитячо-юнацького туризму з активними формами відпочинку та оздоровлення дітей у профільних туристських пересувних (наметових) таборах і туристських походах, подорожах і експедиціях, походах вихідного дня.

Проте, найвагомішою проблемою сьогодення для оздоровчого туризму взагалі і організації походів вихідного дня, зокрема, є недостатнє матеріально- технічне забезпечення установ додаткової освіти, недостатня мотивація кваліфікованих керівників і організаторів оздоровчого і рекреаційного туризму до здійснення масових туристських заходів на громадських засадах.

Література:

1. Матвієнко А.С., Штангей Ю.В. Спортивний туризм: інформаційно-методичний збірник. Київ: Собор, 2002. 67 с.

2. Апілат О.В. Підвищення якості послуг в туризмі: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.07.05/Харк. держ. акад. технології та організації харчування. Харків, 2001. 17 с.

3. Серкіз Я.І. З Історії українського мандрівництва. Матеріали Всеукраїнської наук. - практ. конф. Проблеми розвитку туризму в Україні і завдання відновлення історичної памяті. Київ: Просвіта, 2004. 673 с.

4. Гаспарян А.А. Розвиток гірського туризму в Україні. Бізнес. 2006. №5. С. 27-31.

5. Бадіон О.П., Дігтяр Ю.М. Стежками Північного Приазовья. Путівник. Запоріжжя: Поліграф, 2002. 254 с.

6. Герасименко В.Г. Основи туристського бізнесу. Київ: Магістр, 1997. 150 с.

7. Безносюк В.Д. Організаційно-економічне та інформаційне забезпечення розвитку туристично-оздоровчого комплексу в регіонах України: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.10.01/НАН України Ін-т регіональних досліджень. Львів, 2001. 19 с

8. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. Київ: Вища школа, 1994. 191 с.

9. Борозняк В.С. Перспективи розвитку українського туризму. Бізнес. 2005. № 15. С. 15-16.

10. Горобець Н.П. Нові технології в галузі туризму. Економіка і інформатизація. 2006. №7. С. 27-28.

Размещено на Allbest.ru