Особливості методики суддівства змагань зі спортивних танців і танцювального спорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська державна академія фізичної культури

Горбенко О.В.,

к.пед.н., доцент

Лисенко А.О.,

ст. викладач

м. Харків

Анотація

У даній статті, на основі аналізу та систематизації наукових досліджень, розглянуті актуальні питання особливості методики суддівства змагань зі спортивних танців і танцювального спорту. Саме від розуміння спортивним суддею критеріїв системи оцінювання виконавської майстерності залежить об'єктивність оцінки спортсменів - танцюристів під час змагань у спортивних танцях.

Аналіз та узагальнення досвіду показує, що кожен фахівець зі спортивних танців і танцювального спорту з професійною освітою судді, повинен знати: основи дисциплін фундаментальної та спеціальної спрямованості; програмні та директивні документи в галузі спорту; специфічні особливості суб'єктивного характеру суддівства; положення про кваліфікаційні категорії суддів зі спортивного танцю; правила проведення змагань; систему визначення результатів «СКЕЙТІНГ»; зміст основних підручників зі спортивних танцювальних дисциплін, термінологію основних фігур і варіацій програми європейських та латиноамериканських таниів; основи музичної грамоти і музично - ритмічної освіти в спортивних танцях, методику контролю роботи суддів і систему стягнень за грубі порушення принципів, мораль і етику суддівства; методику суддівства.

Наявність великого обсягу інформації необхідна умова для майбутньої кар'єри тренера. Ця інформація повинна співвідноситися з завданнями і при необхідності бути удосконалена.

Abstract

Horbenko Olena, Lysenko Albert. Features of the methodology for judging competitions in dance and dance sport

In this article, based on the analysis and systematisation of scientific research, the topical issues of the peculiarities of the methodology of judging competitions in sport dances and dance sport are considered. It is on the understanding of the sports judge of the criteria of the performance evaluation system that the objectivity of the evaluation of dancers during competitions in sport dances depends.

Analysis and generalization of experience shows that every sports dance and dance sport specialist with professional training as a judge must know: fundamentals of fundamental and special disciplines; program and directive documents in the field of Physical Education and Sport; specific features of subjective nature of refereeing; regulations on qualification categories of sports dance judges; rules of sports dance competitions in the full range of the main chapters; «SKYTING» score determination system; content of the basic principles of the sport dance competitions. And also it is necessary to know the methods of judging: a) Students in dance sch ools and medalists; b) athletes in training groups (N, E, D); c) athletes at the level of sport perfection (C, B, A); d) athletes of higher sp ort mastery (S, M).

The availability of a large amount of information is a prerequisite for the future career of a coach. This info rmation must be correlated with the tasks and improved if necessary. First of all it is related to dance analysis and judging methodology.

The education of judges plays a big role in the dance world. In this aspect judging experience, big outlook in dance world is important; the more knowledge a judge has, the better and more precise he/she evaluates performing skills of dancers. Judges get quite a lot of information for themselves when preparing for the judging examinations to obtain the judging category.

Keywords: sport dancing, scoring system 2.1, scoring system, judging, dance sport, performance technique.

Основна частина

Постанова проблеми. Спортивні танці в даний час характеризуються високою технічною складністю елементів, що виконуються, високою швидкістю, а також необхідністю точної координації та максимальної пластичної виразності танцю, що ускладнює об'єктивність оцінювання суддями рівня танцювальної майстерності та спортивної кваліфікації спортсменів [1, 4, 8].

Суддівство змагань - складний процес, що вимагає від кожного судді глибоких знань, умінь та достатнього практичного досвіду. Тому об'єктивна оцінка судді залежить багатьох чинників: професійної майстерності та спортивної етики, знань основних критеріїв суддівства, які й допомагають визначити рівень танцю, який виконують спортсмени - танцюристи на змаганнях. Без спеціальної підготовки оцінити об'єктивно виступи спортсменів неможливо. Суддівство повинно проводитися у суворій відповідності до правил змагань.

Правила вимагають, щоб вправи, елементи, комбінації змагальної програми виконувалися у відповідності до вимог критеріїв системи суддівства, без порушень встановлених норм.

Для якісного суддівства судді повинні добре знати усі вимоги, розбиратися у всіх тонкощах правил змагань, бути достатньо організованим, зібраним, уважним і володіти хорошою здоровою пам'яттю. Всі складові оцінки повинні фіксуватися і

усі результати суддівства повинні зберігати до часу завершення змагань і подачі апеляцій [1, 4].

Суддями зі спортивних танців можуть бути громадяни України, які мають відповідний кваліфікаційний рівень підготовки, мають ліцензію судді будь якої офіційно зареєстрованої української танцювальної організації, яка займається розвитком і популяризацією спортивних танців і танцювального спорту, на поточний рік, пройшли конгрес суддів, виявили бажання прийняти участь в суддівстві змагань і не мають статусу танцюриста - аматора на поточний рік. Призначення суддів для обслуговування змагань зі спортивних танців відповідного рівня залежить від рівня їх кваліфікації (категорії) безпосередньо на змаганнях Головним суддею, а на офіційні Чемпіонати України та Кубки - шляхом жеребкування серед присутніх на змаганнях суддів (затверджених Президією) вищої національної категорії організації (судді, які номінуються) [4,8].

Відповідно Закону України «Про фізичну культуру і спорт» відповідно до кваліфікації суддів зі спортивного танцю та танцювального спорту. встановлені наступні категорії суддів в порядку зростання:

- суддя-стажер;

- юний суддя (суддя ІІІ категорії);

- суддя ІІ категорії;

- суддя І категорії;

- суддя Національної категорії.

Також є: дві міжнародні суддівські категорії WDSF - суддя категорії «В» і суддя категорії «А»; міжнародна суддівська категорія IDSA; міжнародна суддівська категорія WDC.

Щоб отримати право судити змагання в Україні та за кордоном судді зобов'язані пройти раз на рік Конгрес суддів, скласти іспит на отримання або підтвердження відповідної суддівської категорії, сплатити членський внесок та отримати ліцензію судді відповідної категорії на поточний рік [1,4,8].

Мета дослідження: дослідження особливості методики суддівства змагань зі спортивних танців і танцювального спорту.

Матеріал і методи дослідження: теоретичний аналіз, систематизація і узагальнення науково-методичної літератури; педагогічне спостереження, опитування.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз даних наукової літератури показав, що починаючи з 1907 року в світі проводяться змагання серед виконавців бальних танців. Оцінювання виконавського рівню танцювальних дуетів весь час відбувалося за певними правилами, критеріями. З розвитком лексичного матеріалу танців, зі зміною музичного супроводу ці правила історично змінювались [1, 3, 4, 8].

Для підрахунку результатів на змаганнях зі спортивних танців використовується система «Скейтінг», яка розроблена у 1954 році в Англії [4, 9].

Ця система складається з 11 - ти правил:

• 1 правило: встановлює порядок виставлення оцінок в картках суддів в попередніх турах (включаючи півфінал).

• 2-4 правила: - порядок виставлення оцінок в картках суддів в фіналі.

• 5-8 правила: - порядок обробки оцінок суддів для визначення лічильною комісією результатів, отриманих парами в окремих танцях.

• 9-11 правила: - порядок обробки результатів змагань для визначення лічильною комісією підсумкових місць, зайнятих парами за результатами виступу у всіх танцях [4, 9].

Дана система регулює порядок виставлення оцінок суддями на різних етапах змагання і порядок опрацювання цих оцінок. Згідно правил, в попередніх турах і півфіналі змагань судді в кожному танці відбирають пари відносоно принципу «за - проти», відмічаючи хрестиками в своїх оціночних листках тих учасників, які, на їх думку, заслуговують змагатися в наступному турі. Необхідно відзначити, що даний вибір арбітри роблять, порівнюючи пари присутні на паркеті одну з одною, а не з ідеально ю моделлю. Головною перевагою системи «Скейтінг» власне вважається, що такий підхід дозволяє враховувати думку більшості суддів, незважаючи навіть на те, що їх оцінювання кожної пари можуть суттєво відрізнятися.

У фіналі змагань діє інше правило. Пари, які змагаються на паркеті, розставляються кожним арбітром в кожному танці по місцях, у відповідності з продемонстрованим рівнем виконавської майстерності. Поставити однакові місця двом або більше парам суддя не має права. На завершальному етапі по правилах системи «Скейтінг» визначаються результати в окремих танцях фіналу і кінцевий підсумок турніру [6].

Існує п'ять основних міжнародно-визнаних критерії суддівства спортивних танців, однак їх оцінка трактується кожним арбітром дуже суб'єктивно. Детально розглянути кожний критерій за 1,5 хвилини виступу неможливо. Тому, як правило суддя орієнтується на загальне враження від танцювальної пари і оцінює всі фактори в комплексі. Крім того, вплинути на оцінку арбітра може те, що одних найперше цікавить техніка виконання, інших артистизм, енергетика танцю, баланс пари і т.д. [2, 4, 8].

В даний час оцінка змагань зі спортивних танців заснована на методі «Скейтінг», який передбачає, з боку суддів, оцінку і класифікацію пар на заключному етапі, після вибору їх з відбіркових турів. Цей метод, незважаючи на безперечні переваги, що його характеризують, має деякі відомі обмеження, включаючи суб'єктивність критеріїв для вибору пар в заключні етапи і фінал. Використання терміну «відбір» не випадково, тому що мета відбіркових раундів не перебуває в тому, щоб оцінити якість виконання, а просто «відзначити» пару в наступний тур. Застосування цього методу для такого високотехнічного з сильним емоційним впливом сучасного танцювального спорту призводить до повної втрати сенсу суддівства [1,4,8].

Оцінка виступу спортсменів, до сих пір, було і є головним каменем спотикання на шляху включення спортивних танців європейської та латиноамериканської програм в Олімпійські ігри. Тому, головне завдання, що поставив Міжнародний Олімпійський Комітет перед видами спорту з суб'єктивною оцінкою результату, це вдосконалення об'єктивізаці ї і конкретизація оцінки виконавської майстерності спортсменів - танцюристів.

Основним флагманом в цьому напрямку є Всесвітня Федерація Танцювального Спорту (WDSF), визнана МОК. Решта міжнародних танцювальних організацій (WDC, IDSA, EDSFі т. п.) дотримуються історично сформованих традицій оцінки в конкурсному танці.

WDSF, керуючись принципами: прозорість, об'єктивність, зрозумілість, запропонувала і проводить активне впровадження на своїх змаганнях вищого рівня суддівську систему ІСУ (схвалена МОК система оцінок для фігурного катання). Тобто, за аналогією з Міжнародним Союзом ковзанярського спорту, на сьогоднішній день використовується багатобальна оцінка за затвердженими WDSFсистемним компонентам критеріїв (версія 2.1) [1,4].

На погляд члена Міжнародної Академії Танцювального Спорту «TeamDiablo» (Італія, Болонья) Денисова В.А, критерії суддівства - це правила, що засновані на створенні ідеальної моделі танцювального спорту, яку кожен арбітр WDSFповинен враховувати при оцінюванні танцювальних пар. Ідеальна модель - це абсолютне відтворення всіх технічних та естетичних аспектів спортивного танцю. Ця модель створюється на основі досвіду суддів, тренерів та спортсменів і базується на результатах наукових досліджень [1, 4, 7,8].

Система суддівства WDSFJUDGINGSYSTEM2.1 передбачає оцінку танцювальних пар за чотирма компонентами. Дві складових охоплюють технічні аспекти танцю, дві - артистичні якості:

1) TQ - технічна якість (англ., Technical Quality);

2) MM - рух під музику (англ., Movement To Music);

3) PS - партнерські навички (англ., PartneringSkills);

4) CP - хореографія та презентація (англ., Choreography and Presentation).

Для кожного з перерахованих компонентів визначені стандарти оцінки виступу (P.A.S.). Кожен із компонентів складається з під компонентів) [1, 4, 8, 10].

Шкала оцінок: 10 балів - видатний рівень виконання; 9 - винятковий; 8 - дуже хороший; 7 - хороший; 6 - вище середнього; 5 - середній; 4 - задовільний; 3 - слабкий; 2 - поганий; 1 - дуже поганий.

Як відомо, одним з основних історично сформованих принципів суддівства у спортивних танцях є оцінка виконавської майстерності танцювальних пар по відношенню одна до одної шляхом порівняння відповідно до послідовності заданих критеріїв. В першу чергу це пов'язано з аналізом танцю і методикою суддівства.

В суддівських правилах дано лише загальне визначення кожного з критеріїв. В попередніх турах суддя вибирає пари за принципом «подобається - не подобається». У фінальній частині змагань суддя зобов'язаний виставити одне перше, одне друге (і т.д.) місця. Тобто робота судді полягає в порівнянні пар між собою, а не в аналізі якості танцю [1, 4, 8, 9].

Аналіз роботи за системою «Скейтінг» протягом тривалого часу, стаж судді в якості судді на змаганнях зі спортивних танців дозволяє зробити наступний висновок. Однією з особливостей суддівської системи танцювального спорту, не дивлячись на удосконалення системи «Скейтінг» є те, що критерії оцінювання танцювальних пар не до кінця об'єктивні, кожен суддя оцінює ту чи іншу пару через призму своїх власних знань і умінь, оцінка пари суддею виходить з його особистого практичного і теоретичного досвіду, а саме: досвід змагальної діяльності та досвід роботи з кваліфікованими педагогами.

Таким чином, аналіз даних наукового дослідження дав змогу розглянути особливості методики суддівства у спортивних танцях і танцювальному спорті, де застосована традиційна система оцінювання здійснюється при контролі суддів майстерності спортивних танцювальних пар відносно одна до одної, порівнюючи послідовність всіх критеріїв. А відповідно до Положення системи суддівства WDSF2.1 судді застосовують широке поле для дослідження своїх професійних знань, де загальна кількість під-компонентів - 26 і кожен з них вимагає глибокого аналізу та розуміння.

Достатньо велику інформацію судді отримують для себе при підготовці до суддівських іспитів для отримання суддівської категорії. І саме ця практика формує висококваліфікованих суддів, які досконало вивчають матеріал, що охоплює танцювальний світ.

Встановлено, що критеріїв оцінки танцювальних пар занадто багато, щоб детально розглядати кожен в той відрізок часу, що відведений для виступу, тим більше що, в кращому випадку, шість пар танцюють одночасно на паркеті. Тому, суддя покладається на загальне враження, що залишає пара. Досвідчений суддя бачить танець, який оцінює, комплексно і може швидко оцінити всі фактори.

Саме система оцінювання якості виконавської майстерності спортсменів спортивних танців та танцювального спорту дозволяє суддям об'єктивно оцінити якість танцю на високому рівні.

Перспективи подальших досліджень у даному напрямку. Подальші дослідження планується присвятити виявленню інших, не менш важливих, проблем для визначення ціннісних пріоритетів сучасних засобів і методів підготовки у спортивних танцях у сучасних умовах.

Література

суддя спорт танцюрист змагання

1. Кеба М.Є. Сучасна система оцінювання змагань з бальних танців (танцювальний спорт) // зб. наук. статей «Молодий вчений». Київ, 2017, №12 (52). - С. 168-170

2. Костюкевич В.М. Теорія і методика тренування спортсменів високої кваліфікації: Навчальний посібник. Вінниця: «Планер», 2007. 273 с.

3. Лисенко А.О., Горбенко О.В. Спортивні танці (європейська програма): навч. посіб. Харків: ФОП Бровін О.В., 2020. 344. ISBN 978-617-7912-32-2

4. Лисенко А.О., Горбенко О.В. Спортивні танці (латиноамериканська програма): навч. посіб. Харків: ФОП Бровін О.В., 2021. 442 с.

5. Осадців Т.П. Історія розвитку спортивних танців. Зб. наук. статей ЛДІФК. Львів, 1999 р. С. 45-48.

6. Осадців Т.П. Контроль технічної та фізичної підготовленості спортсменів на етапі попередньої базової підготовки у спортивних танцях: дис. канд. наук фіз. вих. і спорту: 24.00.01. ЛДУФК, Львів: 2014. 207 с.

7. Осадців Т.П. Спортивні танці: [Навч. посібник]. Львів: ЗУКЦ, 2001. 340 с.

8. Осадців Т.П. Система суддівства бальних (спортивних) танців // Лекція для студентів ІІІ курсу ФПО спеціальності 024 Хореографія з дисципліни «ТіМ викладання бального танцю». ЛДУФК. Львів, 2018. 15 с.].

9. «THE SKATING SYSTEM. Working out the marks in ballroom dancing championships» by ARTHUR DAWSON.

10. WDSF Adjudicators' Handbook. A Definitive Guide to the Judging System 2.1. Roma: WDSF, 2013. 60 p.

References

1. Keba M. Ie. Suchasna systema otsiniuvannia zmahan z balnykh tantsiv (tantsiuvalnyi sport) // zb. nauk. statei «Molodyi vchenyi». Kyiv, 2017, №12 (52). - S.168-170

2. KostiukevychV.M. Teoriiaimetodykatrenuvanniasportsmenivvysokoikvalifikatsii: Navchalnyiposibnyk. Vinnytsia: «Planer», 2007. 273 s.

3. Lysenko A.O., Horbenko O.V. Sportyvni tantsi (ievropeiska prohrama): navch. posib. Kharkiv: FOP Brovin O.V., 2020. 344. ISBN 978-617-7912-32-2

4. Lysenko A.O., Horbenko O.V. Sportyvni tantsi (latynoamerykanska prohrama): navch. posib. Kharkiv: FOP Brovin O.V., 2021. 442s.

5. Osadtsiv T.P. Istoriia rozvytku sportyvnykh tantsiv. Zb. nauk. statei LDIFK. Lviv, 1999r. S.45-48.

6. Osadtsiv T.P. Kontrol tekhnichnoi ta fizychnoi pidhotovlenosti sportsmeniv na etapi poperednoi bazovoi pidhotovky u sportyvnykh tantsiakh: dys. kand. nauk fiz. vykh. i sportu: 24.00.01. LDUFK, Lviv: 2014. 207 s.

7. Osadtsiv T.P. Sportyvni tantsi: [Navch. posibnyk]. Lviv: ZUKTs, 2001. 340 s.

8. Osadtsiv T.P. Systema suddivstva balnykh (sportyvnykh) tantsiv // Lektsiia dlia studentiv III kursu FPO spetsialnosti 024 Khoreohrafiia z dystsypliny «TiM vykladannia balnoho tantsiu». LDUFK. Lviv, 2018. 15 s.

9. «THE SKATING SYSTEM. Working out the marks in ballroom dancing championships» by ARTHUR DAWSON.

10. WDSF Adjudicators' Handbook. A Definitive Guide to the Judging System 2.1. Roma: WDSF, 2013. 60 p.

азмещено на Allbest.ru