Роль зеленого туризму в розвитку сільських територіальних громад

Рис.1. Ефекти впливу зеленого туризму на розвиток територіальної громади.

Джерело: сформовано на основі [1; 2].

Загалом, у зарубіжній практиці сільський зелений туризм характеризується наявністю декількох моделей його розвитку: австралійської, азіатської, англо-американської та східно- і західноєвропейської, кожна з яких має свою регіональну специфіку.

Австралійській моделі притаманне формування туристичної діяльності в межах дикої природи.

Азіатська модель характеризується національним колоритом, високим рівнем культури гостинності та розвиненістю туристичної індустрії.

Особливістю англо-американської моделі сільського зеленого туризму є автотуризм, який виник в період активного будівництва автодоріг в англомовних країнах.

Східноєвропейська модель сільського туризму формувалася в умовах недостатньо розвиненої інфраструктури сільських поселень, яка потребувала суттєвої реконструкції, тому є високозатратною.

Західноєвропейська модель характеризується розвитком агротуризму. Вона, на відміну від східноєвропейської, є менш затратною, оскільки в країнах Західної Європи сільський зелений туризм розвивався в межах природних територій, де сільські будинки та ферми були спеціально облаштовані для прийому туристів. Вважаємо, що дана модель розвитку туристичної діяльності може бути застосована у вітчизняній практиці.

В Україні зелений туризм почав розвиватися в останнє десятиріччя ХХ століття. У квітні 1996 року було засновано "Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні". У своєму становленні український зелений туризм пройшов декілька етапів (формування засад, поява приватних форм сільського зеленого туризму і становлення даного виду туризму як самостійної галузі), кожен з яких характеризується певною специфікою організації, регіонами поширення, функціональними завданнями, формами та напрямками. Як багатогранний вид туристичної діяльності він передбачає відвідування пам'яток історії та культурної спадщини, ознайомлення з художніми промислами та народними ремеслами (гончарство, малярство, вишивка тощо), подорожі екскурсійними маршрутами з можливістю занурення у джерела та витоки української духовності. В Україні більше п'ятисот населених пунктів мають унікальну історико-культурну спадщину, яка знаходиться під охороною держави. Надзвичайно масштабним є її туристично-рекреаційний потенціал, адже біля 15% території становлять відпочинкові зони, гірські та приморські ландшафти, де збережена значна кількість пам'яток архітектури, національних та регіональних парків і садиб тощо. До прикладу, лише на Тернопільщині, яка посідає перше місце в Україні за кількістю старовинних замків та оборонних споруд, знаходиться п'ята частина всіх пам'яток природи, що є в нашій державі [6].

Розвиток зеленого туризму має важливе значення як для туристів, так і для територіальних громад, оскільки сприяє соціально-економічному розвитку їх територій. Туристи отримують можливість активного відпочинку на селі, харчування екологічно чистими продуктами, ознайомлення з місцевою культурою, звичаями та традиціями, контакту з природою тощо. А для територіальних громад сільський туризм є джерелом додаткових доходів, що дає змогу вирішувати проблеми соціально-економічного розвитку сільських територій.

З'ясовуючи роль сільського зеленого туризму у забезпеченні функціональності сільських територій важливо звернути увагу на їх безпекові аспекти розвитку. Передусім, беззаперечно важливим є значення сільських територій у реалізації продовольчої безпеки країни, а також у збереженні культурних традицій українського народу.

Вагомою є роль сільського зеленого туризму в Україні у плані забезпечення етнополітичної безпеки, тобто збереження автентики етнічних груп - бойків, покутян, ополян, гуцулів, волинян, поліщуків (захід), севрюків (північ), подолян, долинян, серкес (центр), литвинів тощо. Інші етнічні групи населення практично втратили свою специфіку, отож зелений туризм для місць їх проживання може бути імпульсом відродження, уникнення втрати звичаїв і традицій. Сільський зелений туризм в нашій країні здатний відтворити традиції та звичаї територій, де мешкають окремі народності ((зокрема, вірмени, роми, євреї, греки, болгари, кримські татари). Збереження такої взаємодії та співіснування різних народностей викликає значний інтерес у туристів і є базою для створення туристичного продукту.

Позаяк сільський зелений туризм є важливим структурним елементом туристичної галузі, він розкриває економіко-виробничу функціональність сільських територій, структура економіки яких є переважно аграрноорієнтованою. Відповідно до її змістовності виділяють різну спеціалізацію економіки сільських територій:

• монофункціональні - характерним є один вид економічної діяльності (до прикладу, сільське господарство);

• аграрні - це території, що спеціалізуються на сільському господарстві;

• позааграрні - їм характерним є несільськогосподарські види економічної діяльності;

• поліфункціональні - властивим є кілька видів економічної діяльності, зокрема поєднання матеріальних і нематеріальних секторів економіки[7, С. 48].

Монофункціональність економіки сільських територій спричиняє цілий ряд негативних аспектів:

• обмежує можливості зосередження необхідного обсягу інвестиційних ресурсів у сільській економіці;

• стримує можливості зайнятості населення та реалізації підприємницького потенціалу;

• є небезпекою у випадку форс-мажорних обставин, зокрема у разі стихійних лих та негод - для аграрної сфери, військових конфліктів, пандемій чи терактів - для туристичної галузі[7, С. 50].

Водночас, поліфункціональність економіки забезпечує розвиток сільського зеленого туризму на сільських територіях через заохочення розвитку суміжних видів економічної діяльності (сфери послуг, сільського господарства ремесел і промислів).

Отож, сфера сільського зеленого туризму, за умов ефективного її розвитку, сприяє переходу локальної економіки на поліфункціональну модель та, водночас, не допускає перевантажень природних екосистем та об'єктів туристичної інфраструктури. Разом з тим, слід враховувати, що туристична монофункціональність сільських територій є ризикованою, позаяк стихійні лиха (паводки, зсуви ґрунту), природні чи конфліктні ситуації можуть викликати руйнування локальної економіки та унеможливити одержання доходів місцевими жителями. У більшості випадків на сільських територіях в Україні переважає монофункціональність локальної економіки. Якщо остання супроводжується агроспеціалізацією (діяльністю агрохолдингів), це є позитивним моментом, якщо ж навпаки - виникає масова еміграція, економічна стагнація та депопуляція населення.

Для Тернопільщини розвиток зеленого туризму відкриває нові можливості, оскільки у регіоні наявний значний і різноманітний культурно - історичний, природний та туристичний потенціал. Сільський зелений туризм стає сьогодні для Тернопільської області вагомим чинником розвитку, свідченням чого є активізація інвестиційних процесів, завдяки розширенню малого та середнього бізнесу. Відбувається також формування основ для реалізації кластерного та інноваційного підходів у сфері розвитку перспективних видів туризму. Зокрема, у 2018 році в Теребовлянській територіальній громаді було об'єднано зусилля багатьох суб'єктів з надання послуг сільського зеленого туризму (польоти на паратрайку, екскурсії, апітуризм), а також громадських організацій та утворено перший туристичний кластер,,Княжий град - запрошує". Окрім цього, досягнуто домовленостей щодо реалізації міжмуніципального проєкту зі створення туристичного кластеру,,Від Волині до Поділля'', який об'єднає Шумську територіальну громаду, місто Кременець Тернопільської області та Смизьку територіальну громаду Рівненської області [8].

Позитивним результатом таких дій стало зростання надходжень туристичного збору до місцевих бюджетів. У 2017 році їх сума становила лише 292,5 тис. грн, у 2018 році вони зросли до 402,0 тис. грн, а в 2019 році вже становили 1095,3 тис. грн. Найвищі показники надходжень туристичного збору у Кременецькому районі, Бережанській, Чортківській і Тернопільській міських радах, а також на території Дністровського каньйону [9]. Проте, конкурентні переваги ресурсного туристичного потенціалу Тернопілля потребують постійної підтримки і підвищення якості його складових.

Розвиток сільського зеленого туризму на Тернопільщині може стати основою відродження традиційної місцевої культури Галичини, Поділля та Волині, адже мистецтво і промисли цих регіонів приваблюють мешканців урбанізованих міст з масовою культурою, оскільки різняться місцевим колоритом. Тому, надаючи послуги з приймання, тимчасового розміщення та харчування туристів, облаштовуючи туристичні маршрути та стоянки для туристів, працюючи гідом чи екскурсоводом, населення сільських територіальних громад області може отримувати реальні доходи у сфері сільського зеленого туризму. Особливу увагу варто приділити також відродженню і розвитку курортних осередків на теренах області, які можуть суттєво поповнити доходи місцевих бюджетів. Отож, актуальним завданням сьогодення є розробка, обґрунтування та впровадження регіональної політики розвитку туризму, адаптованої до європейських інтеграційних процесів. Певні кроки на цьому шляху вже зроблено. Зокрема, розроблено Стратегію розвитку Тернопільської області на 2021-2027 роки та план заходів з її реалізації на 2021-2023 роки, згідно яких "Тернопільська область повинна стати своєрідним туристичним хабом - "Подільськими воротами" в Україну, регіоном із сучасною туристичною та транспортною інфраструктурою, транзитною базою для туристів, які подорожують у Карпати та Європу. Розвиток туризму в області повинен базуватися на найбільш раціональному та оптимальному використанні територіального поєднання природних умов, ресурсів та історичних, архітектурних пам'яток краю і здійснюватися на засадах ефективної міжсекторної співпраці влади, бізнесу та громадськості в напрямку розвитку основних і перспективних туристичних дестинацій краю, формування місцевих туристичних кластерів, запровадження оригінальних туристичних продуктів, розробки та реалізації туристичних проєктів із відповідним фінансовим забезпеченням" [10].

Однак, повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України та запровадження воєнного стану значно змінило пріоритети та можливості територіальних громад і негативно вплинуло на розвиток туристичної галузі. Внутрішня міграція населення та низки бізнесових структур з окупованих територій і поява значної кількості соціально незахищених верств населення спричинили тимчасове використання закладів розміщення туристичної інфраструктури не за призначенням.

Висновки та перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Незважаючи на те, що для України сільський зелений туризм є відносно новим явищем та останніми роками набув швидкого розвитку, сьогодні він має географічні обмеження, пов'язані з військовими діями рф на окремих її територіях. Однак, необхідно масштабувати сегментацію туристичного продукту в даній сфері на тих територіях, які не потерпають від активних бойових дій задля диверсифікації джерел наповнення бюджетів сільських територіальних громад. При цьому, розвиток зеленого туризму в структурі економіки сільських територій України повинен орієнтуватись на екологічну компоненту сталого розвитку, що й актуалізує перспективи подальших наукових досліджень.

Література