Особливості використання засобів та методів оздоровчого тренування в умовах військового стану як регуляторна технологія складових здоров'я особливості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості використання засобів та методів оздоровчого тренування в умовах військового стану як регуляторна технологія складових здоров'я особливості

Журавльов Сергій Олексійович, старший викладач кафедри, Кривенда Вячеслав Сергійович, старший викладач кафедри теорії оздоровлення та спорту, факультету, біометричної інженерії ФБМІ, КПІ імені Ігоря Сікорського, Галай Марія Дмитрівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри; Матвієнко Михайло Іванович, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри футболу, факультету фізичного виховання, спорту і здоров'я, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Анотація

У статті освітлено погляди авторів наукової літератури на особливості використання засобів оздоровчого тренування; представлено бачення методичного використання фізичних вправ в умовах військового стану.

Ключові слова: засоби, фізичні вправи, оздоровче тренування, військовий стан, складові здоров'я, психологічна регуляція.

Здоров'я - це ключова складова життєдіяльності особи, важлива функціональна умова розвитку суспільства; економічного, соціально - культурологічного, політичного зміцнення Держави.

І.Б. Карпова, В.Л. Корчинський, А.В. Зотов наголошують : «Здоров'я - це природна, абсолютна життєва цінність, яка займає верхню ступінь на ієрархічній градації цінностей, а також у системі таких категорій людського буття, як інтереси, ідеали, гармонія, краса, зміст і щастя життя, творча праця, програма і ритм життєдіяльності» [4].

«Дослідження форм, засобів і методів оздоровлення населення будь -якої країни є актуальним завданням та вагомою частиною збереження та раціонального використання трудових ресурсів держави. Формування свідомого ставлення особи до здорового способу життя, як ключового фактора, у виконанні таких завдань, належить освітній галузі» [1].

Теоретичну основу досліджень оздоровчих технологій складають багато освітніх наукових напрямів: «Медицина», «Основи домедичної допомоги», «Фізіологія», «Теорія і методика фізичної культури і спорту», «Валеологія» «Культура здоров'я особистості», «Психологія», «Ергономіка» та багато інших.

Широкий спектр наукового вивчення здоров'я людини обумовлено складовими, які характеризують повноту змісту цього поняття. Так, фахівці [4, 6, 8], посилаючись на загальновідоме визначення ВООЗ, підкреслюють, що «здоров'я - це не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів, а й стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя» [7]. Як зазначають І.Б. Карпова, В.Л. Корчинський, А.В. Зотов: «Здоровою може вважатися людина, яка відрізняється гармонічним фізичним і розумовим розвитком і добре адаптована до навколишнього фізичного й соціального середовища» [4].

С.І. Присяжнюк, В.П. Краснов, М.О. Третьяков, Р.Т. Раєвський, В.Й. Кійко, В.Ф. Панченко розкривають зміст поняття здоров'я як результат сукупного впливу економічних, соціальних, біологічних, педагогічних та багатьох інших чинників. Автори наголошують, що «у комплексі цих чинників фізичній культурі відведено одне з ведучих місць» [8].

Пропорції впливу різних факторів і чинників на стан здоров'я автори наукової літератури вирізняють рядом залежностей: від спадковості показники здоров'я залежить на 20%; від умов навколишнього середовища - 20%; рівня розвитку галузі охорони здоров'я на 10%; способу життя людини на 50% [9].

І.Б. Карпова, В.Л. Корчинський, А.В. Зотов підкреслюють, що здоров'я залежить від природніх та соціально обумовлених факторів. Автори, посилаючись на експертні визначення (ВООЗ) висвітлюють орієнтовне співвідношення різних чинників забезпечення здоров'я сучасної людини і виокремлюють їх як основні чотири похідні : генетичні чинники (20%); стан навколишнього середовища (20%); медичне забезпечення (8%); умови та спосіб життя людей (52%) [4].

С.І. Присяжнюк, Д.Г. Оленєв, В.П. Краснов, посилаючись на данні County Health Rankings (2018 р.), висвітлюють такі чинники впливу на здоров'я людини: «-екологічно сприятливе середовище - 10 %; - медичне забезпечення - 20%; - спосіб життя - 30%; - економічні фактори - 40%» [9].

Таким чином, з огляду на загальний огляд пропорцій факторів впливу на здоров'я людини, які висвітлено у публікаціях авторів наукової літератури, не виставляючи до дискусії різність показників, нами вбачається як необхідність класифікувати ці фактори на дві категорії: ті, на які особа може безпосередньо впливати (регулярно або в короткому часовому періоді) і такі, на які впливати не можливо (особистісно), або вплив здійснюється опосередковано через активність суспільних інститутів.

До категорії безпосереднього впливу на особисте здоров'я слід віднести здоровий спосіб життя (ЗСЖ). Більшість компонентів ЗСЖ особа може реалізовувати у своїй життєдіяльності за власним волевиявленням. До них фахівці відносять: дотримання правил особистої гігієни; раціонально збалансоване харчування; оптимальний руховий режим; відсутність шкідливих звичок; володіння методиками самоконтролю; медичний контроль (профілактичні огляди); культуру міжособистісного спілкування і поводження в колективі; психофізичну саморегуляцію організму; статеву культуру [4].

Ключовим елементом ЗСЖ слід вважати дотримання оптимального рухового режиму. Належне дотримання його вимог може мати ефективний позитивний вплив на результати дієвості інших компонентів (психофізична саморегуляція організму, показники медичної діагностики, показники самоконтролю фізичного стану і т.д.).

Регуляторною частиною оптимального рухового режиму може стати належне використання засобів і методів оздоровчого тренування. Особливу групу в оздоровчому тренуванні «складають фізичні вправи, деякі природні фактори зовнішнього середовища (сонячна радіація, властивості повітряного і водного середовища) та гігієнічні фактори» [4], [6].

Фізичні вправи як спеціалізований руховий процес можуть мати різний ефект результату впливу на організм людини. Такий результат залежить від багатьох факторів (від поставленої мети та мотиваційних особливостей; від умов та характеру їх використання; від класифікаційних характеристик фізичної вправи; від характеристик фізичного навантаження тощо).

Т.Ю. Круцевич наголошує: «Фізичні вправи являють собою цілеспрямовані і свідомі дії, вони пов'язані з рядом психічних процесів, з уявою про рухи, розумовою роботою, переживаннями, розвивають інтереси і почуття, волю і характер і є, таким чином, одним із засобів духовного розвитку людини»[5]. Автори, визначають фізичні вправи, які «історично виділися з трудової, бойової та побутової діяльності» до умовної категорії «природні» і виокремлюють вправи, які «використовуються для навчань основ руху, створення «школи рухів», вирішення спеціальних педагогічних, психологічних і лікувальних завдань в окрему групу - аналітичні вправи.

В процесі планування і розрахунку оптимального рухового режиму, оздоровче використання фізичних вправ з належними характеристиками фізичного навантаження (обсяг, інтенсивність і характер відпочинку) слід розробляти з врахуванням багатьох умов. Ключовими, є умови соціального буття та характер праці людини.

Фахівці зазначають, що «говорячи про працю, слід враховувати не тільки особисто рухову діяльність, м'язові зусилля, що відбуваються у процесі роботи, а й те нервове напруження, психічні, вольові прояви, якими супроводжується виконання виробничих рухів» [5].

Бачення ситуації, яка на сьогоднішній день ускладнює умови життєдіяльності кожного громадянина України (непропорційність напруженої праці і необхідного відпочинку; психологічне навантаження обумовлене постійними повітряними тривогами; вимушеним залишенням власного помешкання; тривогою за долю дітей; переживаннями за близьких, які перебувають в районі бойових дій), створює необхідність передбачення розрахунку оптимального рухового режиму засобами оздоровчого тренування з врахуванням вищеозначених умов.

Як зазначають фахівці [3, 5, 6, 9], фізичні вправи, при належному, методично вивіреному їх використанні є не тільки засобом фізичного вдосконалення, а й інструментом психологічної регуляції, каталізатором процесів самоуправління власною свідомістю.

С.К. Делікатний, Ж.Ю. Половніков і П.Я. Пригунов публікують ряд прикладів поєднання фізичних вправ і вправ психологічної регуляції. Автори основуються на теоретичних розробках М. Фельденкрайса (тілесна терапія і напрямок розширення самосвідомості, покращення якості сприйняття та розвитку особистих можливостей); методу Т. Майнгарда (досягнення розслабленого стану засобами само сугестії); методу нервово-м'язового розслаблення Едмунда Джекобсона (1929); методу аутогенного розслаблення Іоганна Шульца (1932); вправ Л.Е. Уенсталя (з використанням методів візуальної медитації); технік розслаблення Р. Александера і К. Шнайдера та власного практичного досвіду психологічної підготовки осіб, діяльність яких пов'язана з небезпекою та ризиком [3]. Детальне бачення особливостей використання представлених фахівцями вправ (дихальні вправи, «заспокійливе дихання», «видихання втоми», «позіхання», «прес», «зміну тонусу скелетних м'язів», «міміка гарного настрою», звукорухові вправи, вправи впливу на біологічно активні точки організму, вправи як прийоми вольової саморегуляції, вправи як прийоми подолання болю і страху та ін..) нами планується винести як предмет для обговорення в подальших публікаціях.

С.І. Присяжнюк, Д.Г. Оленєв, В.П. Краснов висвітлюють комплекси вправ для використання у фізкультурних хвилинках, фізкультурних паузах. В нашому баченні, їх можна приймати за основу в розробках оздоровчих рухових дій в умовах обмеженого за просторовими параметрами приміщення (наприклад, під час перебування у бомбосховищі): «Комплекс вправ фізкультурної хвилинки загального впливу : 1) В.п. - стійка ноги нарізно, руки опущені. 1-2 - піднятися навшпиньки, руки вгору долонями назовні і потягнутися вгору; 3 -4 - дугами через сторони опустити руки донизу, розслаблено схрестити їх перед грудьми, голову нахилити вперед. Повторити 6-8 разів. Темп повільний. 2) В.П. - стійка ноги нарізно, руки вперед. 1 - колові оберти руками вперед, поворот праворуч; 2 - в.п.; 3 - колові оберти руками назад, поворот ліворуч; 4 - в.п. Повторити 3-4 рази у кожну сторону. Темп середній. 3) В.п. - зігнути праву ногу у колінному суглобі і підтягнути її руками до живота; 2 - в.п., руки вгору, долонями назовні; 3-4 - те саме, з іншою ногою. Повторити 4-5 разів з кожною ногою. Темп середній».[9].

Для подальшого вивчення та розширення діапазону варіантів рухових дій, слід звернути увагу на представлені авторами комплекси для покращення кровообігу мозку [9]. В адаптованому вигляді їх можна рекомендувати для використання в умовах очікування завершення авіаційних атак (перебування у бомбосховищі), перебуванні в малорухливому стані та обмеженому киснем повітряному середовищі. У фізкультурні хвилинки для покращення кровообігу мозку автори включають комплекси рухів головою (нахили, повороти). Такі рухи, за твердженням фахівців, «здійснюють механічний вплив на стінки шийних кровоносних судин, підвищують їх еластичність; подразнення вестибулярного апарата, пов'язані з розширенням кровоносних судин головного мозку; дихальні вправи, особливо дихання через ніс, змінюють їх кровонаповнення. Все це підсилює кровообіг мозку, підвищує його інтенсивність, тим самим, підвищує ефективність розумової діяльності» : «1) В.п. - руки за голову, лікті розвести якнайширше, голову нахилити назад; 2 - лікті вперед. Повторити 4-6 разів. Темп повільний. 2) В.п. - стійка ноги нарізно, кисті у кулак. 1 - мах лівою рукою назад, правою вгору-назад; 2 - в.п.; 3 - те саме, зі зміною положення рук; 4 - в.п. Повторити 6-8 разів. Повторити 4-6 разів. Темп повільний»[9].

Особливу актуальність набувають розробки та рекомендації до використання в ситуаціях неможливості здійснення рухових дій, фізичних вправ ізометричного характеру. За означенням фахівців, «ізометричні фізкультурні хвилинки складаються із вправ з само опором і напруженням окремих груп м'язів. Ці вправи ефективно знімають стан гальмування з нервових центрів та активізують функціональну діяльність нервової системи, підвищують її працездатність». Автори наукової літератури наголошують на необхідності при виконанні ізометричних вправ «чергувати м'язове напруження 10-15 с з повним м'язовим розслабленням», а тривалість відпочинку дотримувати - 10-20 с [9].

Вразливою категорією населення в умовах небезпеки є учасники освітнього процесу (діти, підлітки, студентська молодь). Особливо важко переносити години малорухливості та знаходження у закритому підвальному приміщенні дітям шкільного віку. Велику роль для вирішення таких проблем може відіграти реалізація сформованих умінь і навичок педагога щодо організації рухової активності дітей. Методичні особливості таких організаційних дій широко представлено у педагогічній літературі. Приклад фізкультурної мікропаузи при стомленні очей: «Вправа 1: 1 - дивитися вдалину 2-3 секунди; 2 - перевести погляд на кінчик пальця, поставленого перед очима на відстані 25-30 см, і дивитися на нього 3-5 секунд. Повторити 10-12 разів. Вправа 2: Міцно замружити очі на 3-5 секунд, а потів відкрити на 3-5 с. Повторити 6-8 разів. Вправа 3: Закрити очі й виконувати кругові рухи очними яблуками вправо і вліво. 15-20 секунд. Вправа 4: Швидкі моргання протягом 1520 секунд тощо»[4]. В активізації рухової діяльності дітей важливою умовою є уміння педагога впливати на емоційно-чуттєвий стан дітей розвиток образного мислення. І.П. Василашко освітлює приклади вправ для: корекції емоційного стану, мобілізації внутрішніх ресурсів (вправа «Думки»); для зняття емоційної напруги, нормалізації психічного стану (вправа «Море», вправа «Ліс»); для активізації пам'яті і уваги (вправа «Сонце»); для саморегуляції, зняття надмірної м'язової напруги (вправа «Збір яблук») [2].

оздоровчий тренування фізкультурний військовий

Висновки

Таким чином, фізичні вправи, які за своїми біомеханічними властивостями передбачають малу або невелику амплітуду рухової дії широко представлено у науково-педагогічній літературі. Актуальність їх адаптації до використання в умовах перебування в середовищі з обмеженими просторовими характеристиками; в приміщеннях з недостатнім насиченням повітря киснем; в ситуаціях відчуття небезпеки - беззаперечна. Методична розробка комплексів таких вправ потребує супроводження психорегулятивними техніками. Такі рекомендації мають створити умови для формування умінь регулювати негативні психофізичні стани, адекватно реагувати на обставини небезпеки і ризику. В умовах військового стану, використання особою засобів та методів оздоровчого тренування з передбаченням регуляторних психофізичних технологій є актуальним процесом збереження власного здоров'я.

Детальне описання використаних методик планується до узагальнення в навчально-методичному посібнику і наступних публікаціях.

Список використаних джерел

1. Галай М.Д., Матвієнко М.І., Крик Т.М. (2021) Особливості сплавів на байдарках річками центральної частини України як заходів фізичної рекреації учнів закладів середньої освіти Education and science of today: intersectoral issues and development of sciences: Collection of scientific papers «АОГ02» with Proceedings of the I International Scientific and Practical Conference (Vol. 3), Cambridge, March 19, 2021. Cambridge-Vinnytsia: P.C. Publishing House & European Scientific Platform, 2021. С. 100 - 103.

2. Василашко І.П. (2008) Основи здоровя: уроки, тренінги, ігри: посіб. Для вчителя. - Київ.: Генеза, 2008. - 176 с.

3. Делікатний С.К., Половніков Ж.Ю., Пригунов П.Я. (2008) Основи професійної і психологічної підготовки співробітників особистої охорони : Навч. посіб. - Київ. : Спеціалізований центр проф.-психологічної підготовки персоналу служб безпеки «Альфа-щит», 2008 - 542 с.

4. Карпова І.Б., Корчинський В.Л., Зотов А.В. (2005) Фізична культура та формування здорового способу життя: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005 - 104 с.

5. Круцевич Т.Ю. (2008) Теорія і методика фізичного виховання: Навчальне видання у 2 томах. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання, т.1. - Київ: Олімпійська література.

6. Матвієнко М.І. (2017) Формування умінь та навичок до самостійних занять фізичними вправами студентів педагогічних університетів ( Дис. ... канд..пед. наук: 13.00.02.(Фізична культура - основи здоров'я). Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, Україна.

7. Презлята Г., Шпіляк А. (2006) Заняття фізкультурою та здоров'я: Мед.-пед. моніторинг. - К.: Вид.дім «Шкіл. світ»: Вид. Л. Галіцина, 2006. - 112 с. - (Б-ка «Шкіл. світу»).

8. Присяжнюк С.І., Краснов В.П., Третьяков М.О., Раєвський Р.Т., Кійко В.Й., Панченко В.Ф. (2007) Фізичне виховання. Навч. пос. - Київ: Центр учбової літератури, 2007. - 192 с.

9. Присяжнюк С.І., Оленєв Д.Г., Краснов В.П. (2018) Фізичне виховання студентів як компонент професійної освіти: Навчальний посібник. - К.: НУБіП України, 2018. - 571 с.

Размещено на Allbest.ru