Стан науково-педагогічної розробленості проблеми фізкультурно-спортивної діяльності осіб з обмеженими можливостями та здоров'ям

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Одеська політехніка»

СТАН НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОЗРОБЛЕНОСТІ ПРОБЛЕМИ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОСІБ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ ТА ЗДОРОВ'ЯМ

Подгорна В.В., доцент кафедри фізичного виховання

та спорту, кандидат педагогічних наук, доцент

Апенько Д.В., здобувач вищої освіти

м. Одеса

Annotation

Podhorna V. V., Apen'ko D. V. State of scientific and pedagogical development of the problems of physical and sports activities of persons with limited opportunities and health

Keywords: physical activity, physical education, immigration, persons with disabilities

Виклад основного матеріалу

Соціально-економічні перетворення, які здійснюються сьогодні в зв'язку з отриманням Україною статусу кандидата в члени Європейського Союзу, висувають на передній план необхідність зміни державної політики в галузі охорони громадського здоров'я. Ситуацію, що склалася в Україні в межах наявної ідеології та політики стосовно «здоров'я нації» в цілому та реабілітації осіб з обмеженими можливостями особливо, слід розглядати як критичну. Великою мірою це положення є наслідком недооцінювання соціальної ролі фізичної культури та рухової активності як факторів, що багато в чому визначають всебічну реабілітацію людей з інвалідністю та інтеграцію їх у суспільство.

Станом на перше січня 2022 року в Україні налічується 2 мільйони 703 тисячі людей з інвалідністю. За даними Держстату, серед осіб з інвалідністю - 163,9 тисячі дітей. У Держстаті зазначили, що в Україні налічується 222,3 тисячі людей з інвалідністю першої групи, 900,8 тисячі - другої групи, 1 мільйон 416 тисяч - третьої групи [1].

Людей з інвалідністю умовно називають численною меншиною в світі, але, на відміну від багатьох меншин, ця завжди має відкрите членство: кожен з нас може стати її членом в будь-який час внаслідок нещасного випадку, хвороби або старіння. А на тлі так званої спеціальної воєнної операції, яку розгорнула рф в нашій країні, інвалідність може стати потенціальною частиною людського існування.

Ситуація, що склалася сьогодні, зі станом здоров'я українців зумовлена, у тому числі, і недооцінкою соціальної ролі фізичної культури. Як ніколи гостро стоїть проблема впровадження в практику нових оздоровчих технологій з більш ефективним використанням переважно безмедикаментозних засобів та методів фізичної культури та спорту - достатньо ефективних, а в деяких випадках і єдино доцільних для повного або часткового повернення людей з різним ступенем інвалідності до нормального соціокультурного життя.

Зараз вітчизняна та зарубіжна наука та практика мають значний досвід використання фізичних вправ з метою вдосконалення фізичного, психо - фізіологічного, соціального та морального стану людей з руховими та сенсорними обмеженнями [4]. Переважна більшість цих теоретичних робіт та практичних рекомендацій вирішують дуже важливі, але приватні завдання, які орієнтовані, в основному, на окремі аспекти проблеми адаптивної фізичної активності, на певний контингент осіб з інвалідністю та патологій.

Аналіз зарубіжного і вітчизняного досвіду фізичної підготовки осіб з інвалідністю, результати наукових досліджень, які стосуються різних аспектів спорту та рухової активності, показують, що реакція на фізичне навантаження у осіб з інвалідністю переважно схожа з такою у відносно здорових осіб. Відмінності відзначаються у функціонуючій м'язовій масі, а також у ступені фізичних вад [6]. Через фізичні відмінності цих груп важко визначити критерії оцінки та зіставлення функціонального стану організму, здійснити точну оцінку фізіологічних функцій.

Наявні різноманітні схеми тестів із фізичними навантаженнями наростаючої інтенсивності (тредбан для інвалідних візків, ручні навантажувальні пристрої, ергометри для інвалідних візків тощо). Використовуючи як модель методику оцінки фізіологічного стану організму здорових людей, слід бути дуже обережними, застосовуючи саме методи для інвалідів [2]. оздоровчий фізичний культура спорт

При біомеханічному аналізі відносно здорових осіб та осіб з інвалідністю в літературі виявлені і подібності, і відмінності. Очікується, що хоча принципи рухової активності ті ж самі, застосовуватись вони будуть їх по -різному в цих двох групах осіб. В літератури з цього питання єдиної думки поки що немає.

Більше подібностей, ніж відмінностей було виявлено між відносно здоровими особами та з інвалідністю в психологічних аспектах. Психологічний профіль та рівень тривожності та реакції на поразку чи успіх у спортсменів з інвалідністю та здорових спортсменів також виявилися подібними. Соціологічні параметри спортсменів-інвалідів зараз лише вивчаються. Хоча ставлення до фізичної активності та спорту однакове, мета занять та соціальний склад тих, хто займається, відрізняється [3].

Як і можна було очікувати, способи тренування змінюються залежно від виду спорту, фізичного стану спортсмена та рівня змагань. Вони залежать від сезону, відрізняються за частотою, інтенсивністю і тривалістю. Тренування для осіб з інвалідністю не менш важливе, ніж для здорових. В результаті тренувань у спортсменів з інвалідністю відзначаються: підвищення м'язової сили, механічної потужності, витривалості, максимального споживання кисню, гнучкості, позитивні зміни у складі тіла.

Травми в спортсменів з інвалідністю подібні до таких у здорових. Окрім того, в них спостерігаються травми специфічного характеру, які пов'язані з їхніми фізичними вадами (наприклад, більше травм шкіри та м'яких тканин, травм ніг і колін через використання консольних пристроїв при ходьбі або бігу, при використанні лиж тощо). Запобіганню травматизму сприяє відповідне навчання, пристосованість спорядження, відповідна організація занять, контроль за станом здоров'я [5].

Публікації з класифікації, відповідності фізичним недолікам, зміні правил складні та багато в чому суперечливі. Тут явно потрібні систематичні дослідження для забезпечення основ та прийняття рішень із цих питань.

Безумовно, ці положення та відомості є науковою основою для системного аналізу та подальших досліджень аналізованої проблеми. Українське суспільство має визнати необхідність: забезпечення умов, які б сприяли утвердженню людини з інвалідністю в суспільстві як соціально повноцінної особи; визнання людини з інвалідністю як додаткового резерву працездатних членів суспільства; удосконалення умов матеріального забезпечення людей, які втратили або тимчасово втратили працездатність.

Список використаних джерел

1. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/

2. Beets M. W., Pitetti K. H. Using pedometers to measure moderate-to-vigorous physical activity for youth with an intellectual disability. Disability and Health Journal. 2011. Vol. 4 (1). Pp. 46-51.

3. Dattilo J., Rusch F. Effects of choice on behavior: Leisure participation for persons with severehandicaps. The Journal of the Association for Persons with Developmental Handicaps. 1985. Vol. 11. Pp. 194-199.

4. Eriksson S., Saukkonen E. Rehabilitation or Leisure? Physical Exercise in the Practice of Physiotherapy with Young Persons with Profound Intellectual and Multiple Disabilities. Scandinavian Journal ofDisability Research. 2021. Vol. 23 (1). Pp. 295-304.

5. Kisser R., Bauer R. The burden of sports injuries in the European Union. Austrian Road Safety Board. 2012. URL: https://www.sicherheit.sport/app/uploads/2014/12/burden_report.pdf.

6. Firth J., Stubbs B., Vancampfort D., Firth J. A., Large M., Rosenbaum S., Hallgren M., Ward P. B., Sarris J., Yung A. R. Grip Strength Is Associated With Cognitive Performance in Schizophrenia and the General Population: A UK Biobank Study of 476559 Participants. Schizophrenia Bulletin. 2018. Vol. 44 (4). Pp. 728-736.

Размещено на Allbest.ru