Концептуальні засади формування системи управління розвитком туристично-готельного підприємництва в територіальних громадах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуальні засади формування системи управління розвитком туристично-готельного підприємництва в територіальних громадах

Альбещенко О.С., Миколаївський Національний Аграрний Університет

Вступ

Світова практика вказує на те, що перерозподіл влади та ресурсного потенціалу між рівнями управління розглядається в розвинених країнах, як один із факторів та інструментів щодо забезпечення національної безпеки та економічної стабільності. Європейські розвинуті країни розробили перелік моделей та ефективних механізмів управління, основним базисом яких є місцеве самоврядування. Кожна країна має можливість розробити та сформувати свою ефективну модель управління, кожен регіон і кожна територіальна громада може ефективно реалізовувати свій ресурсний потенціал можливість, яку їм надає децентралізація.

В умовах трансформаційних процесів та переходу до ринкової економіки, об'єктивно відбувається формування міцного конкурентного середовища в усіх галузях національної економіки на сучасному етапі її розвитку. Формування системи управління розвитком туристично- готельного підприємництва в територіальних громадах забезпечує підвищення рівня життя населення, доходність місцевих бюджетів, соціально-економічний розвиток територіальних громад, розвиток туристичної індустрії в цілому, підвищує рівень її конкурентоспроможності у світі, але досягнення цих показників можливо лише на основі створення сприятливого бізнес-клімату, глибоких економічних знань законів і закономірностей ринкової та змішаної економіки.

Виклад основного матеріалу

В умовах реформ децентралізації та Європейської інтеграції при формуванні сучасної системи управління розвитком туристично- готельного підприємництва в територіальних громадах значна увага приділяється розвитку туристичної галузі та національної економіки в цілому, що в подальшому визначатиме подальший соціально-економічний розвиток громад в Україні.

Перспективи розвитку туристично-готельного підприємництва в територіальних громадах насамперед залежать від успішно побудованої системи управління, тому актуальним є обрання ефективного наукового підходу у системі менеджменту щодо управління розвитком туристично-готельних підприємств, як процесу управління, в якому застосовуються такі наукові методи, а саме: ситуаційний, функціональний та системний [1]: ситуаційний метод - це метод проблемно-ситуаційного аналізу, що заснований на навчанні шляхом вирішення фактичних та оперативних конкретних завдань та ситуацій: функціональний метод- це підхід в розкритті та поясненні систем або конкретної системи, при якому досліджуються всі елементи в залежності між ними та становлять одну єдину систему; системний метод - це напрямок методології наукового процесу, основа якого лежить у розгляді об'єкта, як всієї системи і комплексу взаємопов'язаних між собою елементів та їх взаємодії між собою [1].

Одним із елементів системи управління розвитком туристично-готельного підприємництва в територіальних громадах є процесний підхід, який базується на тій основі, що всі процеси виробництва є взаємопов'язаними. Процесний підхід в управлінні знаходить все більше застосувння, як метод у процесі управління, що фокусує увагу на всіх виробничих процесах, на всіх його етапах, в якому задіяно майже всі стуктурні підрозділи підприємств й орієнтуються на кінцевий результат, головною перевагою якого є пряма орієнтація на замовника. Основою, задля впровадження процесного підходу, стало певне вичерпання можливостей конкуренції за рахунок зниження виробничих витрат, застосування нових технологій виробництва [1].

Процесний підхід веде до спрощення багаторівневих ієрархічних організаційних структур, що забезпечує більшу орієнтацію організації на споживача. За рахунок скорочення ієрархічних рівнів організаційної структури процесний підхід дозволяє спростити обмін інформацією між різними підрозділами. Перехід до процесного підходу дозволяє усунути відособленість підрозділів і посадових осіб, розглядати діяльність у системі менеджменту якості не в статиці, а в динаміці, коли діяльність у системі має постійно поліпшуватися на основі відповідних вимірювань і аналізу, акцентувати увагу менеджменту на взаємодії підрозділів і посадових осіб, що дає можливість усувати “нічийні поля”, тобто ділянки діяльності, що випадають з-під впливу системи менеджменту.

Процесний підхід веде до спрощення багаторівневих ієрархічних організаційних структур, що забезпечує більшу орієнтацію організації на споживача. За рахунок скорочення ієрархічних рівнів організаційної структури процесний підхід дозволяє спростити обмін інформацією між різними підрозділами. Перехід до процесного підходу дозволяє усунути відособленість підрозділів і посадових осіб, розглядати діяльність у системі менеджменту якості не в статиці, а в динаміці, коли діяльність у системі має постійно поліпшуватися на основі відповідних вимірювань і аналізу, акцентувати увагу менеджменту на взаємодії підрозділів і посадових осіб, що дає можливість усувати “нічийні поля”, тобто ділянки діяльності, що випадають з-під впливу системи менеджменту

Процесний підхід веде до спрощення багаторівневих ієрархічних організаційних структур, що забезпечує більшу орієнтацію організації на споживача. За рахунок скорочення ієрархічних рівнів організаційної структури процесний підхід дозволяє спростити обмін інформацією між різними підрозділами. Перехід до процесного підходу дозволяє усунути відособленість підрозділів і посадових осіб, розглядати діяльність у системі менеджменту якості не в статиці, а в динаміці, коли діяльність у системі має постійно поліпшуватися на основі відповідних вимірювань і аналізу, акцентувати увагу менеджменту на взаємодії підрозділів і посадових осіб, що дає можливість усувати “нічийні поля”, тобто ділянки діяльності, що випадають з-під впливу системи менеджменту

Перехід до процесного підходу дозволяє усунути відособленість підрозділів і посадових осіб, розглядати діяльність у системі менеджменту в динаміці, коли діяльність у системі має постійно поліпшуватися на основі аналізу й оптимізаційних процесів, акцентувати увагу менеджменту на взаємодії підрозділів і посадових осіб, що дає можливість усувати «нічийні поля», тобто ділянки діяльності, що випадають з-під впливу системи менеджменту [2].

Велике значення при формуванні системи управління розвитком туристично-готельного підпрємництва в територіальних громадах мають центральні та місцеві органи влади, які здійснюють управління цією галуззю. На жаль, в Україні за останні роки відбулось багато реорганізацій на різних рівнях управління, що негативно відобразилось на розвитку туристично-готельної галузі. Система дій та заходів держави щодо вибору і застосування сукупності інструментів, зa допомогою яких здійснюється прямий або опосередкований вплив на об'єкти і суб'єкти туристичної діяльності, створюється сприятливе середовище для розвитку цього виду діяльності та є державним регулюванням туристичної діяльності [3].

Закон «Про добровільне об'єднання територіальних громад» створив умови для розвитку туристично-готельного підприємництва на регіональному рівні, зокрема 12 червня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження щодо визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад областей, в результаті чого в країні створено 1469 територіальних громад [4].

У сфері туризму органи місцевого самоврядування отримали повноваження по розробці і затвердженню програм розвитку місцевого туризму, визначаючи кошти місцевих бюджетів для фінансового забезпечення місцевих програм, розвитку туризму, залучають на договірних засадах підприємства, установи і організації, які розташовані на відповідній території, задля розв'язання проблем розвитку місцевого туризму, вживаючи заходи щодо стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність задля надання туристичних послуг, залучають місцеве населення до діяльності туристично-готельного підприємництва, створюючи нові робочі місця та сприяють розвитку на відповідній території різних видів туризму [5].

Вітчизняні та зарубіжні науковці наголошують, що рівень менеджменту, як комплексна система управління, має першочергове завдання щодо ефективності процесів у сфері управління й розвитком в туристичній галузі взагалі [6].

Процес формування системи управління розвитком туристично-готельного підприємництва в територіальних громадах застосовується, як науковий підхід, що забезпечує їх соціально-економічний розвиток, характеризується великою кількістю суб'єктів туристично-готельних підприємств, туристичних операторів та туристичних агентів. Як зазначають вітчизняні та зарубіжні науковці, а саме те, що відсутні єдині погляди на зміст та структуру менеджменту, як процесу управління і потребують подальших досліджень, щодо розробок принципів і технологій управління з метою обґрунтування та удосконалення сучасних моделей менеджменту, територіальних громад, вітчизняних підприємств сфери туристично - готельного підприємництва, що підвищує актуальність нашого дослідження [6].

Одним із основних процесів та механізмів економічного управління задля формування ефективної системи управління розвитком туристично-готельного підприємництва в територіальних громадах є стратегічне управління та оперативне планування, а також організація й контроль за реалізацією й виконанням поставлених цілей та завдань. Система стратегічного управління та планування повинна розроблятись на основі концепцій розвитку та інших наукових підходах і методах управління, що повинні формуватись на основі досягнення поставлених цілей в сучасній системі інформаційного забезпечення. Формування ефективної системи управління щодо розвитку туристично- готельного підприємництва в територіальних громадах потребує створення належних умов для роботи туристичних підприємств, установ та організацій на туристично-готельному ринку. Також хочемо зазначити, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. №168-р було затверджено «Стратегію розвитку туризму і курортів до 2026 р.», основною метою якої є формування сприятливих умов задля активізації розвитку сфери туризму згідно з міжнародними стандартами якості та з урахуванням європейських цінностей, перетворення її на високорентабельну, інтегровану в світовий ринок конкурентоспроможну сферу, щодо забезпечення та прискорення соціально-економічного розвитку територіальних громад, регіонів і національної економіки в цілому, задля забезпечення гармонійного розвитку і консолідації суспільства, популяризації України в світі [7].

Особливе значення в стратегії розвитку підприємств туристично-готельного підприємництва в територіальних громадах є консолідоване ставлення суб'єктів підприємницької діяльності, керівництва громад до нововведень, орієнтація яких залежить від їх кваліфікації а також наявність досвіду в системі управління інноваційним та інвестиційним потенціалом [8]. В свою чергу держава має створювати сприятливі умови задля розвитку підприємств сфери туризму й готельного бізнесу та інших суб'єктів туристично-готельного підприємництва, розробляти законодавчі та фінансово - економічні й інвестиційні механізми, створювати програми щодо підготовки й перепідготовки кадрового потенціалу громад, умови задля розвитку малого та середнього бізнесу [8].

Процес формування ефективної системи управління розвитком туристично-готельного підприємництва в територіальних громадах повинен базуватись на сформовані і прогнозовані фактори соціально-економічного розвитку, а також середовища функціонування підприємств, основні закони функціонування і розвитку підприємств галузі туризму, інноваційну та технічну політику, постійну та плідну співпрацю місцевого підприємництва з органами місцевої влади. Формування ефективної системи управління, як механізму щодо розвитку туристично-готельного підприємництва в територіальних громадах, повинно базуватись на побудові ефективного менеджменту, як системі стратегічного управління, оперативному плануванні задля розвитку регіонів та галузі країни в цілому шляхом реалізації комплексу управлінських заходів, а саме: створення якісного туристичного продукту та місцевого туристичного бренду, базуючись на ефективній маркетингової діяльності, спрямованої на забезпечення та підвищення високого рівня гостинності й конкурентоспроможності громади;

- ефективного і комплексного (економічного, соціального, екологічного та інноваційного) використання наявного туристичного потенціалу територіальних громад, шляхом розв'язання проблеми природокористування і охорони навколишнього природного середовища, удосконалення інфраструктури сфери туризму з урахуванням історичних, природніх, етнічних, культурних та інших чинників;

- створення сучасної матеріально-технічної бази підприємств та інфраструктури громад шляхом залучення іноземних інвестицій із застосуванням еко-технологій щодо сприяння розвитку «зеленої економіки»;

- формування сприятливого інвестиційного клімату та доброчесності регіону;

- забезпечення відповідності ціни і якості турпродуктів через створення умов оптимізації структури діяльності суб'єктів малого та середнього підприємництва, надання кредитів та податкових канікул;

- організація системи якісної системи освіти, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців туристичного супроводу а також сфери обслуговування, інших професій сфери туризму та курортів [8].

Додатково хочемо зазначити, що при формуванні системи управління розвитком туристично-готельного підприємництва в територіальних громадах, повинна враховуватись послідовність у діях з урахуванням громадської і наукової думки, як результат взаємодії приватного сектора та громади. На сьогодні існують різні організаційні системи управління туризмом від самостійних або спільних міністерств до національних адміністрацій, прямо підлеглих урядові. Крім того, деякі країни світу здійснюють керування туристичною діяльністю тільки на рівні регіональних органів державної влади та органів місцевого самоврядування [9].

Розглядаючи особливості організації державного управління в міжнародній практиці, туристично-готелна галузь розвивається там, де відбувається інтеграція держави та капіталу на основі господарських відносин, пов'язаних з управлінням довгостроковими програмами, тому в теорії й практиці виділяють такі моделі державного регулювання галузі туризму, а саме: державне регулювання відбувається через багатогалузеве міністерство де всі питання вирішують спеціально створені підрозділи по регулюванню діяльності туристичної сфери при міністерстві, приклад реалізації цієї моделі - Італія;

- відсутнє державне регулювання туристичної діяльності де всі питання вирішуються між суб'єктами підприємницької діяльності на місцевому рівні, приклад реалізації цієї моделі США;

- державне регулювання відбувається через спеціально створений державний орган, який контролює діяльність туристичної сфери, приклад реалізації цієї моделі Туреччина [9].

Як приклад можемо зазначити ще те, що національною туристичною стратегією Франції керує Державний секретаріат з питань туризму і Департамент туризму, які є частиною Міністерства транспорту та громадських робіт. У сфері туризму вони відповідають за управління, регулювання, інвестиції та міжнародні відносини. В країні існує ще кілька органів, які беруть участь в управлінні туризмом: Рада з туризму при Міністерстві транспорту та суспільних робіт, Французьке агентство туристичного інжинірингу, Національна наглядова рада з питань туризму (маркетингові дослідження та статистика в туризмі), Національне агентство з питань відпускних подорожей (соціальний туризм), Національний комітет з процвітання Франції (питання екології та озеленення міст), коли одночасно місцева влада також має вагомі повноваження у вирішенні питань сфери туристично-готельного підприємництва [9].

При формуванні системи управління розвитком туристично-готельного підпрємництва в територіальних громадах пропонуємо застосовувати «кластерний підхід», як революційний інструмент управління в системі менеджменту, який за своєю суттю дозволить підвищити конкурентоспроможність певного регіону, галузі, а також обох одночасно. Світова практика при формуванні, застосуванні і розвитку кластерів дає підстави виокремити такі напрями участі уряду в цьому процесі як: структурна політика, яка орієнтована на створення сприятливих і стабільних умов, що матимуть можливість підвищувати їх конкурентоспроможність й інноваційність, впроваджувати та реалізовувати посередницьку політику, спрямовану на ідентифікацію і стимулювання інноваційної кластеризації шляхом надання стратегічної інформації, щодо задоволення попиту і пропозиції [9].

Діловий і медичний туризм відрізняє структуру туристичної галузі Ізраїлю від туристичних галузей інших країн. У цій країні кластер не просто самостійне об'єднання окремих компаній, а чітка взаємодія всіх структур, контрольоване органами державної влади. Іншими вдалими прикладами є території, які вже зарекомендували себе, як успішно функціонуючі туристичні кластери, а саме: узбережжя Середземного й Адріатичного морів, Карибського басейну, Об'єднані Арабські Емірати, гірськолижна індустрія Альпійського регіону, розважальна індустрія в Лас - Вегасі та Голлівуді, Австралія - на основі унікальних природних ресурсів Великого Бар'єрного рифа «Napa Valley», сформований на базі винного кластера в Сан-Франциско (США) [9].

У Польщі значно змінив існуючу модель управління в галузі туризму спеціальний закон «Про польську організацію туристичну», головне нововведення складалося в розподілі політико-стратегічних та адміністративно-оперативних функцій, Департамент туризму Міністерства економіки Польщі займається формуванням загальної економічної стратегії країни в галузі туризму, а за просування туристичного продукту в країні та за кордоном відповідає Польська туристична організація [9].

Висновки

туристично-готельне підприємництво територіальна громада

Підсумовуючи, можемо зазначити, що розвиток галузі туризму розвивається в умовах інтеграції держави та капіталу на основі господарських відносин, пов'язаних з управлінням та реалізацією програм, стратегічного планування щодо розвитку регіонів й галузі в цілому [9], шляхом аналізу світового досвіду, формуванням попиту на послуги туристичних підприємств тоді, коли моделі державного управління туристичною галуззю на основі унікальних особливостей організації управління, одна з яких може бути адаптована до українських реалій, що забезпечить розвиток територіальних громад та національної економіки. Державне регулювання системи управління розвитком туристично-готельного підпрємництва в територіальних громадах є ефективним засобом стимулювання інвестиційної активності, впровадження цифровізації, як глобального тренду сучасного туризму, підвищення якості послуг з метою оздоровлення нації, як ми бачмо на прикладі туристичної галузі Ізраїлю, в структурі якої є медичний та діловий бізнес туризм або корпоративний туризм та на цьому досвіді впровадити його в Україні, створивши більш удосконалену модель медичного туризму на основі потужного земельно-ресурсного потенціалу України, використовуючи землі оздоровчого призначення, відповідно ст. 47 Земельного кодексу України, що мають природні лікувальні властивості, цільове призначення яких полягає в можливості використання задля профілактики захворювань та лікування. Важливо мати на увазі те, що стабільність і конкурентоспроможність туристичної галузі мають бути ключовими напрямами державної політики щодо розвитку туристичної індустрії та підвищення гостинності регіонів й країни в цілому, сприяти об'єднанню суб'єктів туристичної галузі та місцевого самоврядування задля ініціювання законодавчих змін, впроваджувати в життя кластерний підхід. Механізми розвитку такої форми організації туристичної діяльності, як туристичний кластер, сьогодні формуються відповідно до законів конкурентної боротьби з урахуванням специфіки регіональних особливостей в умовах глобалізаційних змін і процесів. Світовий досвід засвідчує високу економічну ефективність діяльності великої кількості різноманітних кластерів, доводячи їх конкурентні переваги заснованих на інноваційному типу розвитку моделей корпоративної організації.

Зважаючи на специфіку та основні проблеми системи управління розвитком туристично-готельного підпрємництва в територіальних громадах, можемо виокремити такі основні напрямки подальшого удосконалення сфери гостинності в умовах реформ децентралізації і Європейської інтеграції, а саме: гармонізація вітчизняного законодавства згідно зі стандартами Європейського Союзу, створення державних стандартів задля спрощення діяльності окремих галузей туризму, зокрема таких, як: медичний, діловий (бізнес туризм або корпоративний), сільський, гірський, релігійний, мисливський, запровадження фінансування з державного та місцевих бюджетів заходів задля розвитку туристично- готельного підприємництва, надання державних позик на започаткування туристичної діяльності. Формування ефективної системи управління розвитком туристично- готельного підпрємництва в територіальних громадах в Україні дасть можливість забезпечити соціально- економічний розвиток громад, удосконалити модель галузі туризму й національної економіки в цілому.

Список використаних джерел

1. Альбещенко О.С. Management of tourist and hotel enterprise development: managerial and functional approaches Управління розвитком туристично-готельного підприємництва. Управлінські та функціональні підходи. Управлінські та функціональні системи: науково-практичні аспекти сталого розвитку. Monograph, Opole 2021. Part 3 Vodern policy in the hospitality and tourism industry/ Сучаснаполітика в індустрії гостинного туризму. С. 247-257. URL: https://www.wszia.opole.pl/ wp-content/uploads/2020/05/Web-book_monograf_2021-1.pdf (дата звернення: 04.08.2023).

2. М.Я. Цвях, В.І. Міцько. Проблеми та переваги процесного підходу до управління машинобудівними підприємствами. Національний університет “Львівська політехніка" С. 57-58. URL: https://www.studocu.com/uk/document/dniprodzerzhynsk- state-technicauniversity/legal/vnulpl-2014-811-10-4gas/36838419 (дата звернення: 04.08.2023).

3. Державне регулювання сфери туризму України в контексті процесів євроінтеграції. Монографія / За заг. ред. В.Г. Герасименко, О.Л.Михайлюк. К.: ФОП Гуляєва В.М., 2019. С. 23-24.

4. Децентралізація. веб-сайт. URL: https://decentralization. gov.ua/newgromada (дата звернення: 06.08.2023).

5. Альбещенко О.С. Основні елементи понятійного апарату «Готельне підприємництво» та особливості управління його розвитком в об'єднаних територіальних громадах. СХІДНА ЄВРОПА: ЕКОНОМІКА БІЗНЕС ТА УПРАВЛІННЯ. Випуск 1 (34) 2022. С 247-257. URL: http://www.easterneurope-ebm.in.ua/ journal/ 34_2022/11.pdf (дата звернення: 04.08.2023).

6. Альбещенко О. С. Управління туристично-готельним бізнесом як фактором соціально-економічного розвитку територіальних громад Південного регіону України.Нукові перспективи. Видавнича группа MODERN! ASPEKTY VEDY v ramci publikaci skupiny Scientific Publishing Group Svazek XXIII mezinarodni kolektivni monografie Ceska republika 2022. РОЗДІЛ 1. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ, МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ ТА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ С. 29-41. URL: http://dspace.zsmu.edu.ua/bitstream/123456789/17163/1/ Kravchenko_Kult-komponent_69-79.pdf (дата звернення: 04.08.2023).

7. Про схвалення Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року. - Затв. розпорядженням КМУ від 16 березня 2017 р. № 168-р [Електронний ресурс] Режим доступу до стратегії: URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 168-2017-%D 1%80#Text

8. Альбещенко О. С. Розробка стратегії управління туристично- готельного підприємництва в об'єднаних територіальних громадах. Modern Economics. 2022. № 35(2022). С. 13-17. URL: https://modecon.mnau.edu.ua/issue/35-2022/albeshchenko.pdf (дата звернення: 04.08.2023).

9. Альбещенко О. С. Світовий досвід державного регулювання та управління розвитком туристично-готельного підприємництва на прикладі країн Європи та США. Modern Economics. 2023. № 38(2023).С. 16-21. URL: https://modecon.mnau.edu.ua/world-experience-of-state-regulation/ (дата звернення: 04.08.2023).

Размещено на Allbest.ru