Зміст і функціональне спрямування паркового дозвілля

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст і функціональне спрямування паркового дозвілля

Функція - одна з фундаментальних категорій філософії, характеризується як явище, яке залежить від іншого та змінюється в міру змін цього другого явища (за Ожеговим), це відношення двох або групи об'єктів, у якому «зміна одного з них супроводить зміну другого», зрештою - це «діяльність». Звідси походять поняття: функціональний підхід, функціональні методи дослідження. Функція в соціології розкриває роль, яку певний соціальний інститут (у нашому випадку - парк) або соціальний процес виконує щодо потреб суспільства, соціальних груп, індивідів тощо. Философский энциклопедический словарь. - Москва : Советская энциклопедия, 1983. - С. 75.

Розглянемо функції парків як їх спрямовану діяльність і їх призначення. культурний дозвіллєвий парк естетичний

Ґрунтовний аналіз видів і функцій дозвілля вперше в історії світової соціології здійснив відомий французькій соціолог, «державний» доктор політичних наук Роже Сю. У своїй фундаментальній праці «Дозвілля» він розробив концепцію видів дозвіллєвої діяльності та функцій дозвілля, виходячи з ідеї Ж. Дюмазедьє.

Як визначають російські вчені Є. П. Яценко, О. І. Обідін: «У сучасній західній і вітчизняній соціології дозвіллєвої діяльності практично немає спеціальних досліджень, де б визначалися види дозвіллєвої діяльності та функції дозвілля. Відсутність точних критеріїв, які дозволяють визначити змістовну наповненість дозвіллєвої діяльності різних соціальних верств і груп населення, дає право французькому соціологу дозвілля Ж. Дюмазедьє говорити про те, що на сьогодні в західній соціології дозвілля не зроблено ні спроб обґрунтованої класифікації видів діяльності у сфері дозвілля, ні порівняльного аналізу функцій дозвілля». Sue P. Ze Zsoisir. 2me ed. mise a juor. - Paris : Presses univ. de France, 1983. - P. 127.

Сам Ж. Дюмазедьє у своїх роботах розкриває три психологічні функції дозвілля: відпочинку, розваги та розвитку особистості. У самому визначенні поняття «Дозвілля», прийнятому більшістю вітчизняних і зарубіжних дослідників, Ж. Дюмазедьє відзначає: «Дозвілля є сукупністю занять, котрим особистість може віддаватися добровільно, щоб відпочивати, розважатися, розвивати свій інтелект, свою добровільну соціальну участь, будучи вільним від виконання професійних обов'язків».

Роже Сю виділяє чотири види дозвіллєвої діяльності: фізичну, практичну, культурну та соціально-дозвіллєву.

Фізична дозвїддєва діяльність своєю метою має зняття будь-яких фізичних і розумових перевантажень, а також фізичний розвиток; до неї відносяться прогулянки, заняття фізкультурою та спортом, туризм.

Практична дозвіллєва діяльність орієнтована на всі види корисної діяльності, при цьому Роже Сю не виключає її співвідносності з дозвіллям. Ця діяльність припускає вільний вибір: виготовлення різного роду виробів, садівництво, квітникарство, будівельні роботи й ін. Це вид діяльності, поширений серед усіх соціальних верств населення, особливо популярний серед пенсіонерів і безробітних. Популярність практичної роботи (рукоділля) значною мірою пояснюється скороченням кількості ремісників і високою вартістю виконаних ними робіт. Відзначимо, оскільки Роже Сю викладає свою позицію як загальну до всієї сфери дозвілля, то слід розуміти його використання й у парковому дозвіллі, як з метою змістовного відпочинку, так і популяризації індивідуальної творчості (рукоділля).

Дійсно, розглядаючи види паркової діяльності в різних типах парків, серед запропонованих і поширених форм роботи зустрічаємо ремісничі майстерні, де «наживо» демонструють працю ремісника, тут же виставки та розпродаж витворів. Те саме спостерігається з квітникарством, садівництвом та ін.

Культурна дозвіллєва діяльність, за висновком Роже Сю, спрямована на залучення людей до естетичних і пізнавальних цінностей і відіграє важливу роль в інтелектуальному розвитку особистості. Саме у сфері культурного дозвілля найбільш виразно проявляється соціальна відмінність між окремими верствами населення. Культурне дозвілля, як і раніше, залишається пріоритетною сферою інтересів вищих прошарків суспільства.

Соціально-дозвіллєву діяльність Роже Сю характеризує як таку, для якої ключовим є спілкування. Це за своїми різновидами - бесіди, виховання дітей й інші види соціального дозвілля, у яких процес соціалізації виходить за рамки сім'ї - нестандартні контакти, необхідні для встановлення психоемоційної рівноваги. При цьому спілкування є найважливішим фактором соціалізації, головною умовою людського буття. У дозвіллєвому спілкуванні домінантну роль відіграє субкультура комунікаторів та оточення, у якому воно відбувається.

На думку Рожє Сю, як і інших зарубіжних дослідників, соціально- дозвіллєва діяльність у рамках участі населення в різного роду асоціаціях, клубах за інтересами не дістала в розвинених країнах Заходу значного поширення та часто залишається на периферії дозвіллєвих інтересів населення.

Такими є головні положення про види дозвіллєвої діяльності в працях провідних зарубіжних учених.

Роже Сю виділяє таку важливу функцію, як психологічну, яка поділяється ще на три підвиди: розвага, розвиток особистості, відпочинок. Відпочинок учений вважає головною складовою сучасного дозвілля, аргументуючи таку позицію швидким зростанням нервово- психологічного навантаження в процесі праці, у транспорті, а відпочинок дає можливість розрядки, спокою та свободи творчості.

Одним із важливих засобів психологічної розрядки є розвага. Саме розваги поширюють і доповнюють розрядку, надають їй більш динамічного змісту, стають міцним джерелом, за висловом Роже Сю, моментального забуття туги, занурення в гру. Гра розглядається як важливий складовий елемент розваги. І тут учений солідаризується з позиціями та ставленням до гри, висунутими ще Аристотелем, який особливо відзначив ефект катарсису гри. Роль гри як механізму гармонізації соціально-психологічної ситуації, як засіб соціалізації особистості докладно розглянув російський учений-емігрант С. І. Гессен у своїй праці «Основи педагогіки. Вступ до прикладної філософії». Гессен С. И. Основы педагогики. Введение в прикладную философию / С. И. Гессен. - Москва : Школа-пресс, 1995. - С. 56. С. І. Гессен розглядає гру як розмаїття емоційної, рекреаційної релаксації, що притягує до себе безліч різних людей, єднає окремі сторони людської діяльності в актах творчості, сприяє злиттю спільних почуттів, культурному розвитку особистості у сфері дозвілля, подоланню соціально-психологічного відчуження, зрештою гармонізації особистості.

Повертаючись до дозвіллєвої концепції Роже Сю, зазначимо, що він називає гру синонімом розваги, основною функцією дозвілля, що сприяє встановленню міжособистісних відносин незалежно від соціального статусу індивіда. Про це, зокрема, свідчить процес демократизації традиційних елітарних видів дозвілля.

Третьою психологічною функцією дозвілля визначено функцію особистісного розвитку. Вона передбачає орієнтованість людини на інтелектуальний, художній і фізичний розвиток у вільний час.

Соціальну функцію дозвілля Рожє Сю розчленовує на функції - соціалізації, символічну й терапевтичну, вкладаючи в них такий зміст: за традиційним західним зарубіжним науковим уявленням дозвілля як вид соціальної діяльності має певне символічне обличчя, за яким індивід співвідносить себе з конкретною соціальною категорією та дістає можливість соціального самоствердження. Роже Сю розвиває це положення, уточнює і в чомусь заперечує. Він стверджує, що дозвілля не можна зводити до символу одного певного класу, що стиль дозвілля не визначається лише соціально-професійним статусом людини і що сучасне дозвілля стало символом самоствердження й самовираження.

Щодо терапевтичної функції дозвілля, то Роже Сю її представляє в об'єднанні двох перших психологічних функцій - функції відпочинку (розрядки) і розваги, що надає людині можливості підтримувати оптимальний психофізіологічний стан.

На завершення Роже Сю характеризує ще одну, але конче важливу функцію дозвілля - економічну. Вона сформувалась під впливом соціально-економічних зрушень, які відбувалися в розвинених країнах світу в другій половині XX століття та вплинули майже на всі сфери життя, не обминувши й феномен дозвілля. Ідеться про інтенсивний розвиток процесу скорочення робочого та зростання обсягу вільного часу, створення сучасної індустрії дозвілля, що призвело до розвитку масового споживання дозвілля, і тут воно виявило свою економічну корисність. Втратили силу попередні положення про працю та дозвілля як взаємовиключні сфери людської життєдіяльності, уявлення про дозвілля як непродуктивне в економічному плані.

Сфера дозвілля розширюється, індустрія дозвілля за прибутками міцно увійшла в першу десятку прибуткових галузей і посідає в різних країнах рейтингове місце. А серед головних соціально-культурних закладів за економічними вимірами, показниками прибутку є парки.

Роже Сю зауважує, що економічна функція дозвілля визначається подвійністю. З одного боку, породжує витрати на дозвіллєву діяльність і тим стимулює матеріальне виробництво, з іншого - протистоїть йому, якщо превалюють пасивні форми дозвілля.

Розглянемо далі питання визначення функцій і видів діяльності сучасними та вітчизняними радянськими вченими. Як слушно відмічає Є. П. Яценко, «у роботах вітчизняних (російських) дослідників наявні лише окремі фрагментарні зауваження про складність науково обґрунтованого виділення видів дозвільної діяльності (Л. А. Гордон, Е. В. Клопов, В. В. Трегубов) і функцій дозвілля (Л. М. Шиліна)».

і все ж можна виділити в практиці користування вчених такі основні функції, як:

рекреативно-оздоровча, яка передбачає відтворення фізичних і психічних сил людини, підтримку та зміцнення її здоров'я. Для її реалізації в парках передбачені прогулянкові доріжки, пляжі, солярії, тенісні корти, басейни тощо. Реалізація цієї функції забезпечується різними засобами святковості в організації паркового простору;

культурно-просвітницька, яка спрямована на організацію в парках різних видів культурної діяльності для відвідувачів, споживання духовних цінностей, збереження головної паркової функціональної спрямованості. Це функція різних видів культурної діяльності з використанням таких форм і методів, як презентації, виставки, лекції, доповіді, консультації, читальні, кіно, відеосалони й ін.;

розважальна функція, що означає організацію розваг відвідувачів різних вікових категорій. Її реалізації служать численні заклади та такі пристрої на території парку, як атракціони, гральні автомати, ресторани, бари, більярдні й інші об'єкти дозвілля;

комунікативна функція, яка спрямована на формування навичок і вмінь спілкування, що є обов'язковим компонентом соціалізації особистості. Як відомо, соціалізація особистості - це процес засвоєння людиною в практиці свого життя соціальних норм і культурних цінностей того суспільства, до якого вона належить. Комунікативна функція парків спрямована на те, щоб різними засобами паркової роботи: участю в іграх, конкурсах, масових заходах, спостереженням і прослухуванням ведучих програм, акторів, організаторів дозвілля тощо - сприяти зростанню культури спілкування.

Сама ж культура спілкування вбирає в себе: мовну культуру, комунікабельність, доброзичливість, толерантність, імідж, повагу до людської гідності, уміння висловлювати власні думки й вислуховувати співрозмовника, виступає гарантом шанобливого ставлення, терпимості, взаємоповаги, є консолідуючим началом і регулятором поведінки;

Комунікативна функція забезпечує спілкування відвідувачів шляхом проведення різних заходів, різноманітних конкурсів, вечорів, змагань: забезпечення цікавої діяльності хобі-груп, тематичних кафе для шанувальників мистецтв, філософії тощо, гравців у шахи й шашки, сімейні, дитячі й ін., тобто створення найсприятливіших умов для спілкування людей, які мають різні вподобання й інтереси.

Екологічна функція, спрямована на підвищення рівня екологічної культури населення умовах парку, у процесі організації дозвіллєвої діяльності, через поєднання екологічного й естетичного виховання. Це потребує від паркоупорядників естетизації навколишнього середовища, розвитку садово-паркового мистецтва з метою задоволення та формування естетичних потреб людини, її духовного збагачення.

Від учених-архітекторів увійшли в науковий обіг ще такі функції, як санітарно-оздоровча та містоформуюча.

Таким чином, немає підстав для протиставлення чи розбіжності з тими теоретичними положеннями, які висунули французькі вчені Ж. Дюмазедьє та Роже Сю. Проблема визначення видів діяльності та функцій парків (як вітчизняних, так і зарубіжних) потребує окремого дослідження на основі вітчизняного практичного й теоретичного досвіду та підходів. Щодо подальшого аналізу діяльності зарубіжних парків скористаємося прийнятою там термінологією, яка увійшла в сучасний науковий обіг.

За результатами науково-дослідних матеріалів можна встановити, що прогресивні тенденції розвитку сучасної паркової діяльності в зарубіжних країнах вказують на підвищення ефективності просвітницько- пізнавальної, спортивно-оздоровчої, комунікативної, культурно-освітньої, рекреаційної функціональної діяльності, яка реалізується у взаємодії об'єкта та суб'єкта дозвіллєвого процесу.

Останні роки поширилась тематична й функціональна диференціація парків, хоча паралельно розвивається їх багатофункціональність.

З'явилися нові типи спеціалізованих парків: історичні, краєзнавчі, їх модифікацією є парки-музеї, парки-меморіали, парки-полігони й інші дозвіллєві зони, дозвіллєві центри.

Головною функцією парку як дозвіллєвого, культурного центру є організація неформального спілкування відвідувачів, зустрічей з цікавими людьми, улюбленими героями фільмів, книг, мультфільмів, ознайомлення різними засобами з новинками й досягненнями культури та мистецтва, науки й техніки, природними багатствами. Розв'язанню головних завдань сприяє великий набір функціональних приміщень на території парків, зокрема й кіно, відеозали, криті басейни, розважальні заклади (казино, ігрові автомати, дискотеки тощо), елементи аквапарків, спортивні комплекси, інакше кажучи, підрозділи з різноманітними культурними послугами для різних соціально-вікових категорій відвідувачів. Усе це спрямоване на більш повне задоволення попиту відвідувачів, при тому, що провідними напрямами діяльності дозвіллєвих центрів залишається організація заходів, занять у природному просторі, у безпосередньому спілкуванні з нею, природою. Організаційна структура, як правило, гнучка, динамічна; постійно враховує зміни в дозвіллєвому попиті.

Американські парки розвиваються як багатофункціональні центри дозвілля, діяльність яких орієнтована на інтереси, попит відвідувачів, а «полівалентність» дозволяє об'єднати в дозвіллі всіх членів сім'ї.

У «чистому» вигляді «монофункціональні» парки зустрічаються зрідка, частіше - у взаємозв'язку і єдності екологічних, художньо- естетичних, соціально-педагогічних, рекреативних функціональних спрямувань, сфокусованих у цілісну систему. Тому, на наш погляд, буде правильніше говорити про функціональну пріоритетність у тій чи іншій парковій установі.

Останнім часом спостерігається посилення соціальних функцій парків. Триває пошук нових методів, форм і напрямів роботи передусім з дітьми, підлітками, молоддю, людьми похилого віку. У цьому сенсі в зарубіжних парках накопичено цікавий і повчальний досвід.

Різноманітність форм дозвіллєвого спрямування ставить за мету відновлення сил людини, її духовного та фізичного розвитку. При цьому слід відмітити, що в наш час функціональні потреби мають неоднаковий зміст у різних груп населення. У дітей і підлітків ці потреби задовольняються в іграх і спорті та служать засобом їх фізичного та духовного розвитку, носять активний характер; для дорослих це потреба в компенсації та відпочинку від нервового напруження, яке все більше зростає разом з підвищенням динаміки й ритму сучасного життя.

Багатофункціональність парків культури та відпочинку дозволяє реалізовувати важливі культурно-виховні завдання, виконувати просвітницькі, рекреаційні, соціальні й інші функції.

Розглянемо їх більш детально.

Одним з головних завдань парку є поліпшення стану міського середовища, підвищення екологічного комфорту. Парки стають першими серед культурно-просвітницьких закладів, покликаних пропагувати конкретні знання про природу й дбати про те, щоб екологічна культура стала частиною світосприйняття особистості. Саме ставлення людини до природи - проблема соціальна. Тому й екологічній функції належить особливе місце в парковій роботі.

Зупинимося на цьому докладніше. Тема природи посідає чиннє місце в різного типу парках США й часто розкривається в художньому контексті - з виставами (фрагментами з них) з відомих кінофільмів (як, наприклад, «Народжена волею»), театрами морських тварин.

Функціональній (екологічній) спрямованості парків сприяє парко- будівництво, його особливості, образна система, символіка, організація паркового простору. Відбувається взаємодія урбанізованих і природних елементів; використання нестандартних атракціонів та ігрових пристроїв, «уписаних» у природне середовище, як це зроблено в штаті Віргінія в парку «Королівські володіння». Атракціон «Біла вода Каньйону» імітує мандрування по бурхливій гірській річці серед хвиль, водоспадів, повз гейзерів.

Найпродуктивнішими з нових концепцій є теорії «естетичного поля», «розуміння та відчуття краси», побудовані на інтеграції мистецтва з пізнавальною діяльністю.

Найбільш поширеними педагогічними технологіями за кордоном, як у шкільній, так і в парковій діяльності, стали такі:

детальне вивчення особливостей кожної пори року з метою поглиблення естетичного сприймання природи;

усвідомлення колористичної гами певного сезону, а предметом детального розгляду виступають конкретні природні об'єкти, скажімо, осінній образ дерева;

збирання опалого листя (у Японії навесні - милування гілкою сакури, восени - червоним листям клена).

Це сприяє вихованню естетичного сприймання навколишньої природи в різних її проявах, формує вміння дотримуватися певного балансу між чуттєво-емоційним сприйманням і когнітивним, абстрактним мисленням.

На думку професора з Іллінойського університету Кнеппа, «таке навчання робить з дітей думаючих, чуттєво розвинених, гармонійних людей». Мається на увазі технологія «Спостереження за рухом природи» - «тобто детальне вивчення особливостей руху природного об'єкта в пантомімічному їх відображенні».

Функціональні можливості впливу природи на особистість сприяють стабілізації психічного та фізичного стану відвідувачів, поверненню їх до повноцінного життя.

Сучасна педагогічна думка концентрується навколо проблеми всебічного розвитку людської особистості, формування повноцінного члена суспільства.

Однією з важливих функцій, яку виконують парки, є компенсаторна функція. Невипадково багато культурологів приділяють особливу увагу дослідженню саме цієї функції: парки мають створити необхідні умови для відпочинку людей від життєвих проблем й отримання ними емоційної розрядки.

Саме в парках культури та відпочинку дозвіллєва діяльність набагато ширша за своїм змістом, бо може охоплювати різні види творчої діяльності, навчання, спілкування тощо.

З іншого боку, духовну компенсацію людина може отримувати як від виконання релігійних обрядів, так від занять художньою культурою (читаючи книги, відвідуючи театр, слухаючи музику), від захоплення туризмом чи спілкуванням з природою, колекціонування й ін.

Не менш цікавим є досвід роботи парків для інвалідів із зонами відпочинку, лікувально-оздоровчими центрами.

Робота парків, яка соціально орієнтована на компенсаторну функцію, забезпечує відвідувачам духовну та психологічну розрядку, подолання різного роду труднощів і відпочинок від життєвих проблем.

У роботі парків культури та відпочинку, як і в усій культурно- дозвіллєвій сфері, подальшої актуальності набуває культурно-просвітницька функція. Така функціональна спрямованість діяльності парків орієнтована на задоволення пізнавальних інтересів відвідувачів, поширення інформації за допомогою різноманітних виставок, зустрічей, доповідей і консультацій, ознайомлення з різними видами мистецтва, користування читальнями тощо й часто здійснюється методом організації етнокультурного середовища в масштабах певного історичного часу.

Наприклад, в американських парках популярними стали фестивалі ремесел, під час яких уся паркова територія заставлена різним реме- сельним обладнанням, де майстри демонструють своє мистецтво й тут же продають свої вироби, широко розповсюджені й нетрадиційні гральні об'єкти: списані пожежні машини, автобуси, літаки тощо. Вони забезпечують такий вид занять, як імітаційна гра, яка дозволяє дітям грати в різні професії дорослих.

У парках з меншими територіальними та фінансовими можливостями використовують рухомі об'єкти, так звані «майстерні на колесах», які дають можливість дітям ознайомитися з багатьма професіями та спробувати самим трохи попрацювати; популярні також міні- сади, городи, де діти знайомляться з технологією вирощування рослин.

У багатьох парках США частка території відведена під будівлі, які зберегли вигляд історичного минулого цього регіону. Екскурсії до таких паркових об'єктів дуже популярні, бо саме відтворення історичної атмосфери посилюється театралізованим показом, музичним оформленням, декором того часу.

Не меншим попитом у парках користується проведення музичних фестивалів з елементами просвітництва. Це фестивалі джазові, певної історичної епохи, кантрі, поп-музики, релігійної, а в останні роки - класичної («Тільки Моцарт!», «Тільки Шуберт!» - США; «Тільки Па- ганіні!» - Італія). Такі фестивалі проходять у поєднанні з ігровими програмами та створюють насичену художньо-образну систему, перетворюючи паркову територію в простір святкового дозвілля.

На території парку «Світ чудес» (Велика Британія) багато атракціонів пізнавального характеру: атракціони «Безпечність вдома і на дорозі», де діти навчаються правилам поведінки; атракціон «Будівництво», де можна дізнатися про те, як зводиться дім; «Повітря та космос», «Навколишній світ» і багато інших.

Майже в кожному зарубіжному парку є атракціони, які дають можливість дітям і дорослим пізнавати наш світ за допомогою яскравої та цікавої гри.

Ми коротко зупинилися на розкритті окремих функцій у діяльності зарубіжних парків, при цьому не можна не відзначити, що всі вони тісно пов'язані з реалізацією комунікативної функції.

Люди вступають у спілкування один з одним у процесі різного роду діяльності. Без спілкування неможливі ніякі форми відносин і діяльності, а парки культури та відпочинку як частина природи служать унікальним місцем спілкування.

Організації спілкування відвідувачів сприяє проведення різноманітних конкурсів, вечорів, засідань клубів за інтересами (або, як їх називають, хобі-групи), спортивних змагань. Саме парки створюють сприятливі умови для спілкування батьків і дітей, людей похилого віку, представників неповних сімей.

Як бачимо, поліфункціональність у діяльності парків культури та відпочинку забезпечує широкий і вільний вибір різноманітних форм проведення дозвілля населення, фізичного відпочинку, збагачення життєвого досвіду, розвитку індивідуальних здібностей, удосконалення свого інтелектуального запасу, просто розваги не тільки дітям, а й дорослим. У цьому - неповторна особливість діяльності парків, причина зростаючої їх популярності серед широких верств населення, посилення їх ролі в соціально-дозвіллєвій сфері.

Ті зрушення, які внесла паркова й туристична індустрія в діяльність парків, спонукають паркознавців усе частіше говорити про їх поліфунк- ціональність, що найбільше відповідає природі парку як масовій полі- функціональній установі й поліфонічній структурі сучасних паркових концепцій. При цьому принципове значення надається оперативному введенню новітніх технологій, використанню рекреаційної педагогіки.

Поліфункціональність як своєрідність системи означає вбирання парками функцій театру, концертних майданчиків, лекторіїв, кінотеатрів, стадіонів, свого роду клуби просто неба, виставкових залів. Це дозволяє відвідувачам бути не лише споживачами, а й творцями духовних цінностей.

Через свою поліфункціональність парки здатні задовольнити найрізноманітніший попит відвідувачів:

раціонально організувати вільний час;

надати доступ до пізнавальної інформації;

організувати різні форми культурного спілкування.

Соціальний аспект виявляє себе в сприянні, створенні умов обслуговування населення різного соціального й вікового рівня.

Ми відзначили таку сучасну тенденцію діяльності всіх різновидів парків, як тяжіння до їх поліфункціональності. Системоутворюваль- ними ознаками та властивостями виступають інтеграція й реалізація всіх функцій, встановлення тісного зв'язку всіх напрямів діяльності, досягнення єдиної мети та завдань, змісту й методів, технологій усієї системи; наявність структурних, функціональних зв'язків між її компонентами; організація ефективного функціонування соціально- педагогічного керівництва процесом дозвіллєвої діяльності. Взаємодія (доповнення) виховних, розважальних, комунікативних і психологічних функцій дозвілля виявляє, посилює самоцінність дозвіллєвих форм діяльності, їх недетермінованість сферою виробництва й побуту, індивідуалізацію дозвіллєвої діяльності.

Размещено на Allbest.ru