Аналіз досвіду Польщі в області державного регулювання любительського і спортивного рибальства та необхідність його впровадження в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз досвіду Польщі в області державного регулювання любительського і спортивного рибальства та необхідність його впровадження в Україні

Вступ

Україна має велику кількість водних ресурсів, що являє собою унікальний природно-ресурсний потенціал для розвитку любительського (рекреаційного) рибальства. Проте на сьогодні недооцінка можливостей існуючих водних об'єктів та загального водного фонду країни в цілому надає цьому перспективному виду діяльності другорядну роль. А тому недостатньо визначені механізми державного регулювання любительського рибальства в нашій країні.

Любительське рибальство може розглядатися не тільки як своєрідний громадський рух, потужний фактор впливу на природне середовище, водні екосистеми та їх рибні запаси, але й як значний чинник фізичного оздоровлення мільйонів людей, який потребує відповідного правового державного регулювання.

Перспективи розвитку любительського (рекреаційного) рибальства в Україні надають можливість надходження коштів до державного та місцевого бюджетів на спеціальний рахунок, кошти з якого йтимуть на екологічні заходи. Тож важливим є здійснення аналізу щодо організації та регулювання любительського та спортивного рибальства у зарубіжних країнах (в даному випадку Польщі) та можливість впровадження такого досвіду в Україні.

Як відомо, одним із пріоритетних напрямів сучасної державної політики в будь-якій сфері правовідносин є міжнародне співробітництво та обмін досвідом із тих чи інших питань. Зазначене вище, зі свого боку, зумовлює необхідність не лише всебічного теоретичного вивчення зарубіжного досвіду, але, що особливо важливо, пошуку можливостей його використання в разі обґрунтованої доцільності його впровадження у країні. Цей аспект є актуальним і своєчасним у сфері державного регулювання правил любительського рибальства в Україні, адже з кожним роком рибалок стає все більше, діюче застаріле законодавство наразі є не ефективним, а питання на законодавчому рівні залишається неврегульованим.

Відповідно до законодавчої бази України любительське рибальство визначається як безоплатне добування (вилов) водних живих біоресурсів у порядку загального використання, дозволених обсягах, для особистих потреб, знаряддями лову, встановленими відповідними правилами рибальства. У всіх інших випадках любительське рибальство здійснюється на правах спеціального використання. рибальство спортивний лов

Спортивне рибальство розглядається як складова частина любительського рибальства, пов'язана з вилученням водних біоресурсів із середовища існування або без такого та яка передбачає використання спеціалізованих непромислових знарядь лову, що мають у своїй основі принцип змагання і здійснюються за спеціальними правилами. Принципи спортивного рибальства передбачають, перш за все, естетичну та культурну складові, а не добування водних об'єктів як таких. Тому спортивне рибальство спрямоване на всебічний розвиток особистості, виховання любові до живої природи та єднання з нею.

Сучасне любительське і спортивне рибальство можливо розглядати як рекреаційне, під яким розуміється використання водних біоресурсів не тільки з метою добування (вилову) риби, але й активного відпочинку, риболовного екотуризму, збереження і відтворення об'єктів рибальства та навколишнього середовища.

Відповідно до "Кодексу практики любительського рибальства Європейської консультативної комісії по рибному господарству у внутрішніх водоймах (EIFAC)" рекреаційне рибальство визначається як "рибальство, здійснюване людьми в основному зі спортивного інтересу, але з можливою побічною метою вилову риби для домашнього вжитку, але не для подальшого продажу".

У статті узагальнено зарубіжний досвід щодо адміністративно-правового механізму державного регулювання любительського рибальства, порівняльна характеристика з діючим законодавством нашої країни та можливості впровадження його позитивного досвіду в Україні. Наголошено на необхідності перейняти досвід іноземних країн, зокрема Польщі, з питань організації любительського та спортивного рибальства на платній основі, а саме - внесення щорічних (щоквартальних, разових тощо) внесків. Ці кошти будуть спрямовані на вирішення екологічних питань, роботи, пов'язані із відтворенням водних біоресурсів - вирощування малька та подальші заходи із його вселення у водні об'єкти країни.

Обов'язковою умовою для видачі дозвільних документів (зокрема, ліцензії) та картки рибалки, в яку вноситься інформація щодо дати, місця, часу вилову риби, а також вид, вага та розмір впійманих водних біоресурсів, має бути здача відповідного іспиту на знання природоохоронного законодавства.

Картки рибалки та ліцензії забезпечать збір статистичних даних щодо кількості рибалок-любителів та виловлених ними водних біоресурсів в певний час у відповідному водному об'єкті країни. Отримані дані нададуть можливість здійснити відповідний аналіз і на основі цього прийняти виважені, доцільні управлінські рішення.

Результатом цього є: по-перше, підвищення культури рибальства громадян України, яка наразі є вкрай низькою, не дивлячись на те, що центральним органом виконавчої влади у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів - Державним агентством рибного господарства України та його територіальними управліннями постійно проводиться масово-роз'яснювальна робота з роз'яснення питань природоохоронного законодавства. По-друге, з'явиться можливість регулярно здійснювати зариблення водних об'єктів за рахунок коштів рибалок-любителів та збільшення чисельності риби (адже наразі вселення водних біоресурсів рибалками-любителями здійснюється рідко та лише за бажанням).

Виклад основного матеріалу. Поняття "державне регулювання" визначається як сукупність інструментів, за допомогою яких держава встановлює вимоги до організацій і громадян. У загальному значенні регулювання (від лат. "regulare") означає "підпорядковувати певному порядку". Отже, державне регулювання - це комплекс заходів держави, спрямованих на скеровування поведінки суб'єктів (фізичних та юридичних осіб) в напрямі, необхідному для досягнення поставлених органами державної влади цілей.

Державне регулювання - це процес цілеорієнтованого впливу держави. Сутність, як мінімум, державного регулювання та вибір його механізмів залежать від об'єкту регулювання. В конкретному випадку цим об'єктом виступає любительське та спортивне (рекреаційне) рибальство.

Суб'єктом державного регулювання любительського та спортивного рибальства є держава в особі державних органів управління, яка також залучає наукові установи, громадські організації тощо для здійснення ефективного управлінського впливу на об'єкт регулювання.

Процеси управління та державного регулювання у сфері любительського та спортивного (рекреаційного) рибальства мають місце там, де здійснюється загальна діяльність людей для досягнення певних результатів. Тож державне регулювання можна визначити як комплекс необхідних мір впливу на групу, суспільство або його окремі ланки з метою їх впорядкування, збереження якісної специфіки, удосконалення і розвитку.

Ефективне державне регулювання є ключовим чинником розвитку любительського рибальства, під яким слід розуміти цілеспрямований вплив держави у цьому напрямку для надання йому певної спрямованості відповідно до цілей, завдань та інтересів країни та суспільства. Він має бути спрямований на реалізацію основної мети, яка полягає у забезпеченні соціокультурної рівноваги суспільства та становлення України на міжнародній арені. Тож державне регулювання суспільних процесів передбачає визначення всієї сукупності напрямів і форм реалізації влади з боку держави та в інтересах організаційного впливу на життєдіяльність суспільства.

Питання вивчення та аналізу законодавчої бази зарубіжних країн щодо регулювання любительського та спортивного рибальства (в даному випадку - Польщі) має велике значення для України. Порівняльна характеристика надає можливість краще пізнати діюче вітчизняне законодавство у порівнянні з іншими зарубіжними країнами, глибше проаналізувати, перейняти позитивний досвід, шляхом внесення своїх пропозицій по його удосконаленню тощо.

З кожним роком кількість рибалок-любителів в країні та світі зростає. Слід пам'ятати, що в зв'язку з цим відбувається значне навантаження на водні об'єкти та водні біоресурси. Тож державне регулювання обов'язково має здійснюватися відповідно до концепції сталого розвитку (необхідність встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи

їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі).

Любительське і спортивне рибальство повинно здійснюватися, існувати та розвиватися лише з певними законодавчо встановленими та доцільно обґрунтованими обмеженнями чи заборонами (мається на увазі щодо місць лову у певні пори року або цілий рік, термінів заборон з метою охорони, збереження та відтворення водних біоресурсів.

Державне регулювання любительського рибальства є необхідною умовою для виконання основного завдання державного управління - забезпечення соціокультурної рівноваги суспільства.

Побудову механізмів державного регулювання (методів, важелів, інструментів, форм) варто здійснювати, враховуючи альтернативи розвитку держави, передумови досягнення поставлених цілей, систему цінностей та орієнтирів, новітні функції та інструменти регулювання [1, с. 23].

Важливою рисою методології державного регулювання - це її суттєва залежність від нормативно-правової системи держави. Принципи державного управління закріплюються законами, іншими нормативними актами.

Державне регулювання любительського рибальства в Україні, в першу чергу, потребує удосконалення нормативноправового забезпечення. Для прикладу візьмемо досвід країни Польщі.

Нормативно-правовими актами, які регулюють любительське та спортивне рибальство в Польщі є:

Закон від 18 квітня 1985 року "Про рибальство на внутрішніх водах", Розпорядження Міністра сільського господарства від 10 травня 1968 р. "Про видачу риболовецьких карток та дозволів на спортивну риболовлю вудкою", Закон від 21 травня 1963 року "Про морську риболовлю", Указ Міністра сільського господарства від 22 червня 1951 р. "Про внесення змін до постанови про принципи та методи управління фондом охорони рибальства" та інші. Законодавство сильно обмежує лов прісноводої риби в державних водоймах. Проте ці законодавчі акти не стосуються приватних водних об'єктів, де правила встановлюють самі власники [2].

Законним любительське та спортивне рибальство на водних об'єктах, які знаходяться на балансі Польщі вважається лише при наявності дозвільних документів (ліцензія, картка рибалки) з конкретною інформацією про дату і місце вилову. Отримати можна за умови успішної здачі іспитів та оплативши щорічні членські внески. Плата може відрізнятися в залежності від пори року, місцевості і водойми. Щодо приватних водойм, то там власники встановлюють свої правила і збирають плату за можливість риболовлі на цій території.

Усіма питаннями, пов'язаними з рибальськими процесами у Польщі, займається Польська Асоціація Рибалок. Метою Асоціації є організація риболовлі, відпочинку, риболовецького спорту, використання вод, діяльності з охорони природи та формування етики риболовлі. Вона регулює правила риболовлі, видає дозволи та ліцензії, а також займається збереженням і розвитком рибної фауни на території Польщі.

Крім наявності дозвільних документів потрібно пам'ятати про дотримання добової норми рибної ловлі, яку встановлює місцева адміністрація. Ця інформація дублюється в дозволі. Розмір виловленої риби не повинен бути меншим встановленої адміністрацією величини. Тому часто на березі водойм можна помітити лінійки.

Щодо любительського рибальства в Україні, то воно регулюються Правилами любительського і спортивного рибальства (1999), які розроблені Державним комітетом рибного господарства України [3] відповідно до Закону України "Про тваринний світ" [4] та Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1126 від 18.07.1998 р. [5]. Вони також регламентують норми лову (добування), заборонені місця, терміни заборони лову (добування) водних біоресурсів, мінімальний розмір риб та інших гідробіонтів, умови проведення спортивних змагань з рибальства і підводного полювання, район дії, дозволені та заборонені знаряддя і способи лову тощо. Відповідно до них, любительське і спортивне рибальство на водоймах загального користування здійснюється безоплатно та без надання спеціальних дозволів.

Україні доцільно перейняти досвід Польщі щодо впровадження ліцензій на любительське рибальство у внутрішніх водоймах. Адже навіть поверхові оцінки свідчать, що любительсько-спортивний лов риби у прісноводних водоймах України вже протягом 25 років є конкурентом рибному промислу. За даними різних джерел, аматорські улови на внутрішніх водоймах України у порівнянні із промисловими становлять від 30 до 400 %. Хоча такі коливання цілком можливі через різні умови у різних регіонах країни, але одночасно вони свідчать також про досить приблизні оцінки масштабів аматорського рибальства [6].

Незважаючи на такі значні вилови, любителями не здійснюються роботи щодо відтворення водних біоресурсів, а саме - зариблення. Лише поодинокі випадки вселення риби у водойми громадськими організаціями чи певним колом рибалок-любителів в незначних масштабах та по виявленому бажанню. Тому конче необхідно запровадити ліцензію на вилов риби з обов'язковими членськими внесками, кошти від яких будуть направлені на заходи із зариблення, тим самим збільшуючи рибні запаси, встановлення штучних нерестовищ та інші екологічні акції.

Однією з проблем є те, що не ведеться жодна офіційна статистика щодо наявної кількості рибалок-любителів в Україні в цілому та по регіонам. Це, в свою чергу, створює перепони при прийнятті виважених управлінських рішень.

Крім того, існує проблема освіченості та свідомості українських рибалок. Це породжує браконьєрство та порушення встановлених Правил любительського та спортивного рибальства. Тому запровадження позитивного досвіду Польщі щодо впровадження ліцензії на вилов водних біоресурсів рибалками-любителями може вплинути на ситуацію, покращити її та частково вирішити цю проблему. Адже для її отримання рибалка обов'язково має знати природоохоронне законодавство та успішно скласти іспити. Також для уникнення правопорушень рибалка буде розуміти, що йдучи на риболовлю обов'язково із собою має бути лінійка для визначення розміру виловлених водних біоресурсів та ваги для визначення маси.

Висновки

Отже, аналіз основних нормативно-правових документів щодо питання державного регулювання любительського рибальства в Польщі та Україні свідчить про необхідність внесення відповідних змін до законодавства нашої країни. В першу чергу, це стосується питання запровадження ліцензій та карток рибалки.

Для цього необхідно розробити чіткий алгоритм дій із залученням провідних фахівців та науковців; у електронному варіанті розробити форму здачі іспиту та ресурси для самопідготовки з прикладами питань; відкрити пункти видачі ліцензій в кожному великому населеному пункті та паралельно запровадити E-ліцензії на сайті; розрахувати обґрунтовану суму членських внесків, відкрити спеціальні рахунки; створити мобільний додаток, через який кожний рибалка має можливість вносити платежі (членські внески); видавати дозвільні документи на рік, з повторною здачею іспитів тощо.

У перспективі, це надасть можливість здійснювати ефективний моніторинг, контроль та надзор за любительським рибальством, сприяти децентралізації процесу прийняття рішень і спільного управління (за участі суб'єктів рибальства та місцевого населення), здійснювати регулярні заходи із зариблення та, за рахунок цього, збільшити популяцію водних біоресурсів у водних об'єктах України.

Саме створення адекватної нормативно-правової бази для державного регулювання любительського рибальства є найважливішим завданням сьогодення.

Очевидно, що наразі любительське рибальство має значний потенціал позитивного впливу на економічний розвиток країни, але потребує додаткової уваги з боку держави.

Список використаних джерел