Особливості становлення державної політики у сфері фізичної культури та спорту в умовах євроінтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості становлення державної політики у сфері фізичної культури та спорту в умовах євроінтеграції

Кондратенко В.В., Університет митної справи та фінансів

Вступ

фізична культура спорт євроінтеграція

Державна політика у сфері фізичного виховання і спорту має велике значення для національного розвитку та потребує уваги і плідної взаємодії з боку держави та громадянського суспільства з метою формування сприятливого середовища для розвитку цього напряму з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін. Постійне вдосконалення процесів формування та реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту є особливо актуальним в умовах євроінтеграції України.

За таких обставин Україна повинна враховувати загальні тенденції світового розвитку, в тому числі у сфері фізичної культури і спорту, адаптувати досвід інших країн, запровадження якого дасть можливість отримати позитивні результати. В умовах швидкої зміни та динамічного розвитку, притаманних глобалізації, завдання державної політики у сфері фізичного виховання та спорту мають постійно коригуватися відповідно до сучасних викликів.

Мета дослідження полягає у розкритті особливостей становлення державної політики у сфері фізичної культури та спорту в умовах євроінтеграції.

Виклад основного матеріалу

Європейський вектор України зумовлює організаційні зміни, що відбуваються в усіх сферах українського суспільства, у тому числі й у сфері фізичної культури та спорту. Аналіз стану існуючої системи фізичної культури та спорту в Україні показує, що ідеологічні, науково-методичні, організаційні, правові та фінансові умови функціонування системи не відповідають національним та європейським потребам і запитам суспільства.

Важливим документом, яким регламентовано здійснення державної політики у сфері фізичної культури та спорту є Закон України «Про фізичну культуру і спорт» [1]. Так, статтею 4 «Засади державної політики у сфері фізичної культури і спорту» цього Закону виділено особливості державної політики у сфері фізичної культури і спорту, які передбачають:

1) визнання фізичної культури і спорту пріоритетним напрямком гуманітарної політики країни;

2) визнання фізичної культури важливим чинником всебічного розвитку особистості та формування здорового способу життя;

3) визнання спорту важливим чинником досягнення фізичного та духовного вдосконалення особистості, формування патріотичного духу громадян та досягнення позитивного міжнародного іміджу країни;

4) гарантування гуманістичної спрямованості і пріоритетності загальнолюдських цінностей, справедливості, взаємоповаги та гендерної рівності;

5) забезпечення рівних прав і можливостей громадян у сфері фізичного виховання і спорту;

6) забезпечення безпеки життя і здоров'я людей, які займаються фізичним вихованням і спортом, учасників спортивних і фізкультурно-оздоровчих заходів та глядачів;

7) сприяння безперервності занять фізичним вихованням і спортом громадян різного віку;

8) утвердження етичних і моральних цінностей фізичного виховання і спорту;

9) створення умов для соціально-правового захисту громадян у сфері фізичного виховання і спорту;

10) забезпечення підтримки громадських об'єднань фізкультурно-спортивної спрямованості;

11) забезпечення різноманітності, високої якості та доступності послуг фізичного виховання та спорту для громадян;

12) забезпечення умов фізкультурно-спортивної підтримки;

13) забезпечення доступу осіб з інвалідністю до спортивних споруд;

14) сприяння меценатській діяльності у сфері фізичного виховання та спорту;

15) поєднання національних традицій та досягнень зі світовим досвідом у цій сфері, орієнтуючись на сучасні міжнародні стандарти фізичної культури та спорту.

Доцільно також відзначити проблеми, які виникають під час реалізації державної політики у сфері розвитку фізичного виховання та спорту [2, с. 160], зокрема це: невизначеність ідейно-теоретичних засад сучасного фізкультурно-спортивного руху в Україні; недостатня координація та регламентація взаємовідносин у системі управління; відсутність правових механізмів функціонування клубної системи у спорті; правова невизначеність у сприянні приватним інвестиціям у спорт; відсутність законодавчої бази для ефективного стимулювання населення до занять спортом, у тому числі створення широкої спортивної індустрії в країні.

Попри те, ключовими завданнями державної політики на муніципальному рівні в сфері фізичної культури і спорту повинні бути [3, с. 129]:

1) функціональне удосконалення сфер фізкультурно- оздоровчих і спортивних послуг на основі багатоканального фінансування;

2) вивчення потреб міського населення у заняттях фізичною культурою і спортом і на цій основі формування зобов'язань системи державного забезпечення населення соціально значущими послугами, що підтримують здоровий спосіб життя;

3) розвиток та вдосконалення нормативно-правової бази в частині запровадження мінімальних стандартів фізкультурно-спортивних послуг;

4) формування та вдосконалення матеріально-технічної бази, визначення оптимальної структури спортивних споруд різного профілю та майданчиків для міської неорганізованої фізичної культури і спорту;

5) формування ринку фізкультурно-оздоровчих послуг, розширення назви, зниження собівартості та підвищення якості;

6) розробка програм національного будівництва та національного підприємництва у сфері фізичного виховання та спорту.

Важливу роль у становленні державної політики у сфері розвитку фізичної культури та спорту відіграє реалізації Стратегії розвитку фізичної культури і спорту на період до 2028 року [4].

Так, реалізація цієї Стратегії передбачає здійснення державної політики у сфері фізичної культури і спорту за такими напрямками: фізично активна нація; спорт вищих досягнень; спортивна інфраструктура; цифрова трансформація сфери фізичної культури і спорту; кадрове забезпечення сфери фізичної культури і спорту.

Слід зауважити, що метою Стратегії є виховання фізично активної нації та формування позитивного іміджу України як розвиненої спортивної країни на основі сучасної та доступної спортивної інфраструктури. Передбачається, що Стратегія буде реалізовуватися у три етапи: перший - 20212022 роки, другий - 2023-2024 роки, третій - 2025-2028 роки. Однак, поступову реалізацію таких етапів сповільнює російсько-українська війна.

Як зазначено вище, цією Стратегією визначено ряд завдань, що потребують розв'язання у сфері фізичної культури і спорту за п'ятьма напрямами:

1) фізично активна нація - популяризація фізичної культури і спорту, створення умов для залучення населення до здорової фізичної активності, розробка та затвердження національних стандартів фізкультурно-оздоровчих послуг;

2) спорт вищих досягнень - підготовка спортсменів до участі у вищих спортивних змаганнях, підвищення рівня та якості спортивної медицини, науковий супровід підготовки спортсменів, автономія спортивних федерацій у розвитку спорту, боротьба з допінгом, проведення міжнародних змагань на території України;

3) спортивна інфраструктура - створення мережі спортивної інфраструктури світового рівня, яка забезпечує доступність і привабливість спортивних об'єктів, включаючи спортивний туризм і розвиток олімпійських, параолімпійських і дефлімпійської тренувальних баз;

4) цифрова трансформація сфери фізичної культури і спорту - отримання актуальних статистичних даних про стан галузі, створення цифрових інструментів для сфери управління, досягнення прозорості фінансової діяльності Міністерства молоді та спорту України, підтримка галузевих ініціатив спортивних ІТ-стартапів;

5) кадрове забезпечення сфери фізичної культури і спорту - забезпечення сфери фізичного виховання і спорту кваліфікованим кадровим потенціалом, затвердження кадрових нормативів на місцях, удосконалення системи підготовки та перепідготовки фахівців, впровадження сучасних концепцій професійної підготовки.

Через повномасштабну війну в Україні, відбувається гальмування розвитку сфери фізичної культури та спорту в Україні, зокрема зупинено реалізацію ключових програмних

документів: Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на період до 2025 року, Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2024 року, виконання завдань Плану заходів на 2021-2022 роки щодо реалізації першого етапу Стратегії розвитку фізичної культури і спорту на період до 2028 року тощо.

Попри те, виникли ключові виклики у сфері фізичної культури і спорту [5, с. 7-8], а саме:

1) обмеження можливостей проведення організованих занять фізичною культурою, фізкультурно-оздоровчої діяльності, фізкультурно-спортивної реабілітації, відсутність сучасної спортивно-оздоровчої інфраструктури, доступної для всіх верств населення, мотивації населення до участі;

2) призупинено реалізацію всіх українських соціальних проектів із залучення населення до спортивних занять;

3) діти та молодь втратили можливість займатися обраним видом спорту в дитячо-юнацьких, доспортивних закладах та місцях переміщення;

4) спостерігаеться незбалансована або порушена робота закладів фізичної культури і спорту;

5) різний рівень фінансового та матеріально- технічного забезпечення спортивних територій у різних регіонах та громадах, який не забезпечуеться державою однаково, залежно від кількісних та якісних показників, а залежить від можливостей обласних бюджетів та ставлення керівників та депутатів області;

6) вимушене переміщення тренерсько-викладацького складу фізичних та спортивних закладів, особливо за кордон, для тимчасового працевлаштування з кращими умовами;

7) порушення навчально-тренувального процесу гравців збірної, неможливість проведення всіх українських спортивних змагань, які є основною складовою системи відбору для участі в міжнародних змаганнях; припинення проведення спортивних заходів на території України;

8) відсутність чіткої позиції в законодавчих та нормативно-правових актах щодо пріоритетів фізкультурно- оздоровчої діяльності та олімпійського та паралімпійського спорту;

9) припинення допінг-контролю українських спортсменів, зменшення інституційної спроможності та відтоку кадрів з національної антидопінгової системи;

10) зруйнована або пошкоджена спортивна інфраструктура, матеріально-технічна спортивна інфраструктура фізичної культури, спортивних споруд та спортивного обладнання і втрата інвентарю в місцях бойових дій;

11) збільшення вартості проєктів реконструкції, будівництва та капітального ремонту спортивної інфраструктури у зв'язку з припиненням робіт;

Варто відзначити, що 7 березня 2023 року за ініціативи Міністерства молоді та спорту України спільно з Національним офісом Еразмус+ в Україні за підтримки Генерального директорату Європейської Комісії з питань освіти, молоді, спорту та культури (DG EAC), Європейського виконавчого агентства з питань освіти та культури (EACEA), Національного олімпійського комітету України та Спортивного комітету України відбувся Міжнародний вебінар (International Contact Webinar: Supporting Ukrainian Sport) для потенційних партнерів та бенефіціарів з України та ЄС. Головною метою заходу було допомогти українським спортивним організаціям знайти партнерів в ЄС для активної співпраці та реалізації проєкту Erasmus+ в рамках нових конкурсів [6].

Незважаючи на воєнні події, Міністерство молоді та спорту України продовжує роботу із зацікавленими сторонами щодо реалізації Стратегії розвитку фізичного виховання і спорту на період до 2028 року та має намір використовувати для цього всі наявні інструменти.

У контексті євроінтеграційних процесів Комітет міністрів Ради Європи ухвалив План дій для України «Стійкість. Відновлення. Відбудова» на 2023-2026 роки, який було розроблено спільно з представниками Міністерства молоді та спорту України. Розроблений та затверджений план заходів спрямований на відбудову та відновлення України, яка зазнала тяжких руйнівних наслідків збройної агресії Російської Федерації, у тому числі у сфері фізичної культури і спорту. Рада Європи цілковито підтримує відновлення фізичного виховання та спорту та зміцнення спроможності української сторони у воєнний та післявоєнний період. Основна увага співпраці зосереджується на: цілісності спорту як інструменту соціального відновлення; питанні боротьби з допінгом у спорті та маніпулювання спортивними змаганнями, забезпечення належного рівня безпеки під час спортивних змагань [7].

Допомога Ради Європи у сфері фізичної культури та спорту націлена на зміцнення суспільства через спорт і зміцнення спортивної чесності. Мета такої допомоги полягає у підтримці та зміцненні спроможності органів влади України допомогти відновити спортивну сферу в Україні та сприяти доброчесності спорту як інструменту соціального відновлення. Для досягнення мети очікуються виконання таких завдань [8]:

1. Надавати професійну та систематичну підтримку владі для забезпечення імплементації Європейської спортивної хартії (EPAS) у воєнному та післявоєнному контекстах.

2. Допомога органам влади, зокрема Українській

національній антидопінговій організації (НАДО), у

просуванні та забезпеченні виконання антидопінгових законів і нормативних актів з метою зміцнення антидопінгової системи України відповідно до Антидопінгової конвенції.

3. Сприяти створенню національної платформи спортивної доброчесності для кращого запобігання, виявлення та санкціонування спортивних заходів.

4. Надавати юридичну та технічну допомогу національним органам влади у прийнятті та реалізації національних стратегій щодо безпеки, захисту та послуг на футбольних матчах та інших спортивних подіях, а також удосконалювати правову, нормативну та адміністративну базу в цій сфері.

Основними чинниками, що визначають успішність розвитку національної політики фізичної культури в Україні є: забезпечення індивідуальних потреб, підтримка національного здоров'я та визнання спорту насамперед як профілактичного засобу для багатьох людей; визнання та зміцнення позитивного іміджу та національного престижу країни шляхом успішної участі спортсменів у різноманітних міжнародних змаганнях; захисту та зміцнення національної обороноздатності; підвищення продуктивності праці; зміцнення дисципліни та зниження захворюваності [9, с. 115].

Внаслідок масованої збройної агресії держави-окупанта проти України було зірвано проведення уроків фізичної культури, активного відпочинку, фізкультурно-оздоровчих заходів, роботу в гуртках та секціях навчальних закладів. Деякі фізичні та спортивні об'єкти на місці бойових дій були пошкоджені та зруйновані.

Державна політика України у сфері фізичної культури і спорту в контексті євроінтеграційних процесів має бути спрямована на гармонійне виховання, фізичний розвиток, повноцінне оздоровлення, повноцінний відпочинок і дозвілля

молоді, самореалізацію, набуття навичок здорового життя та підготовку до занять спортом. Крім того, реалізація державної політики України у сфері фізичного виховання і спорту серед молоді сприятиме відродженню трудового потенціалу країни та розширенню міжнародного співробітництва у сфері фізичного виховання та спорту, зміцненню статусу України на міжнародній арені та забезпечення національної безпеки.

Висновки

За результатами проведеного дослідження встановлено, що сьогодні необхідно вжити заходів щодо розвитку сфери фізичного виховання та спорту в контексті євроінтеграційних процесів. Цьому сприятиме імплементація міжнародних, зокрема європейських стандартів у сфері фізичної культури та спорту. Також необхідно постійно збагачувати методики фізичного виховання та спорту. Особливу увагу слід звернути на реконструкції спортивних споруд з новітнім обладнанням у повоєнному відновленні України.

Список використаних джерел

1. Про фізичну культуру і спорт: Закон України від 24.12.1993 № 3808-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/3808-12#T ext

2. Плошинська А., Черевко С. Розвиток державної політики в галузі фізичної культури та спорту в сучасній Україні. Молода спортивна наука України. 2008. Т. 2. С. 158-162.

3. Лукащук В. І. Державна політика у галузі фізичної культури і спорту: українські реалії. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2014. № 1101. С. 126-131.

4. Про затвердження Стратегії розвитку фізичної культури

і спорту на період до 2028 року: Постанова Кабінету Міністрів України; Стратегія від 04.11.2020 № 1089. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1089-2020-%D0%BF#Text

5. Проект Плану відновлення України. Матеріали робочої групи «Молодь та спорт». URL: https://www.kmu.gov.ua/ diyalnist/nacionalna-rada-z-vidnovlennya-ukrayini-vid-naslidkiv- vij ni/ robochi -grupi

6. Мінмолодьспорт спільно з Єврокомісією сприяє більшому залученню українських спортивних організацій до програми «Еразмус+». URL: https://mms.gov.ua/news/ minmolodsport-spilno-z- ievrokomisiieiu-spryiaie-bilshomu-zaluchenniu-ukrainskykh- sportyvnykh-orhanizatsii-do-prohramy-erazmus

7. Рада Європи затвердила План дій для України на 2023-2026 роки, який передбачає підтримку нашої держави у сферах молоді та спорту. URL: https://mms.gov.ua/news/rada- yevropi-zatverdila-plan-dij-dlya-ukrayini-na-2023-2026-roki-yakij- peredbachaye-pidtrimku-nashoyi-derzhavi-u-sferah-molodi-ta-sportu

8. Council of Europe Action Plan for Ukraine «Resilience, Recovery and Reconstruction» 2023-2026. URL: https://search.coe.int/cm/ Pages/result_details.aspx?ObjectId=0900001680a96440

9. Рибчич І. Є. Гуманітарні аспекти фізичної культури у формуванні державної політики розвитку масового спорту в контексті євроінтеграційних прагнень України. Публічне управління та митне адміністрування. Спецвипуск. 2022. С. 112-116.

Размещено на Allbest.ru