Вплив кризових явищ та інвестиційних пріоритетів на формування туристичного попиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив кризових явищ та інвестиційних пріоритетів на формування туристичного попиту

Дмитришин Леся Ігорівна, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економічної кібернетики, Дмитришин Мар'ян Іванович доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри диференціальних рівнянь і прикладної математики, Головчук Назарій Ігорович аспірант, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Анотація

В останні десятиліття сфера туризму стикається з дедалі більшим колом проблем та викликів. Починаючи від низки світових фінансових криз, так і криз, пов'язаних з пандемією COVID-19, SARS, війною, яку Росія веде проти України. Крім того, в суспільстві формується інше сприйняття туризму як явища: від обов'язкового до необов'язкового видів туризму, інвестиційних пріоритетів в туризмі, геополітичних викликів тощо.

Як показує досвід, зовнішні виклики знаходяться в постійній динаміці та створюють нові перешкоди на шляху розвитку туристичного сектору як в світі загалом, так і окремих його регіонах. Тому метою статті є дослідження впливу кризових явищ та інвестиційних пріоритетів на формування туристичного попиту.

Спочатку звернута увага на основні характеристики туризму як явища в сучасному світі. Якщо відкинути формальне визначення туризму, то його загальне розуміння відноситься до необов'язкових подорожей, через які туристи впливають на споживання, а пропозиція товарів і послуг спрямована на те, щоб задовольнити потреби та бажання цих мандрівників. Втім, варто наголосити на необов'язкових поїздках, відмінних від обов'язкових, які відрізняються мотивацією щодо типу поїздки, способами фінансування подорожей тощо.

Виходячи з таких поглядів на явище туризму, в даній статті чинники впливу на формування туристичного попиту розділено на дві групи: вплив кризових явищ та вплив інвестиційних пріоритетів.

Окрім COVID-19 і російського вторгнення та задовго до цього, перші двадцять років 21-го століття були відзначені військовими вторгненнями, природніми катаклізмами, надзвичайними ситуаціями у сфері охорони здоров'я та фінансовими кризами. Крім того, варто враховувати інші складні виклики, серед яких енергетична проблема, пов'язана з наростаючим антропогенним екологічним хаосом.

Інвестиційні пріоритети в туризмі визначаються здатністю туристичних дестинацій забезпечити високу і швидку рентабельність інвестицій. З боку туристичного попиту, обсяг і зміст подорожей і туристичного відпочинку, зокрема, визначатиметься купівельною спроможністю людей. Нинішня ситуація вимагає дій на користь особливого та преференційного режиму для країн, що розвиваються, у сфері торгівлі послугами, пов'язаними з туризмом. В Україні інвестиційні пріоритети сприяють розвитку туризму як важливої галузі, що впливає на економіку, зайнятість, культурний потенціал та екологічне середовище.

Ключові слова: туристичний попит, туризм, інвестиційні пріоритети, кризові явища, туристичний сектор, COVID-19, пандемія.

Abstract

Influence of crisis phenomena and investment priorities on the tourist demand's formation

Dmytryshyn Lesia Igorivna doctor of economic sciences, professor, head of department of economic cybernetics, Dmytryshyn Marian Ivanovych doctor of physical and mathematical sciences, professor, head of the department of differential equations and applied mathematics, Holovchuk Nazarii Ihorovych PhD student, Vasyl Stefanyk Precarpathian National University

In recent decades, the field of tourism has faced an increasing number of problems and challenges. Starting from a series of global financial crises, and crises related to the COVID-19 pandemic, SARS, the war that Russia is waging against Ukraine. In addition, a different perception of tourism as a phenomenon is being formed in society: from mandatory to optional types of tourism, investment priorities in tourism, geopolitical challenges, etc.

As experience shows, external challenges are in constant dynamics and create new obstacles to the development of the tourism sector both in the world as a whole and in its individual regions. Therefore, the purpose of the article is to study the impact of crisis phenomena and investment priorities on the tourist demand's formation.

The first, attention is paid to the main characteristics of tourism as a phenomenon in the modern world. If we set aside the formal definition of tourism, its general understanding refers to optional travel through which tourists influence consumption, and the supply of goods and services is aimed at satisfying the needs and wants of these travelers. However, it is worth emphasizing optional trips, different from mandatory ones, which differ in motivation regarding the type of trip, methods of financing trips, etc.

Based on such views on the phenomenon of tourism, in this article the factors influencing the formation of tourism demand are divided into two groups: the influence of crisis phenomena and the influence of investment priorities.

In addition to COVID-19 and the Russian invasion, and long before that, the first twenty years of the 21st century were marked by military incursions, natural disasters, public health emergencies, and financial crises. In addition, there are other complex challenges to consider, including the energy problem associated with increasing anthropogenic environmental chaos.

Investment priorities in tourism are determined by the ability of tourist destinations to provide a high and quick return on investment. From the side of tourist demand, the volume and content of travel and tourist recreation, in particular, will be determined by people's purchasing power. The current situation calls for action in favor of special and preferential treatment for developing countries in the field of trade in tourism-related services. In Ukraine, investment priorities contribute to the development of tourism as an important industry that affects the economy, employment, cultural potential and the ecological environment.

Keywords: tourism demand, tourism, investment priorities, crisis phenomena, tourism sector, COVID-19, pandemic.

Постановка проблеми

Останнім часом сфера туризму стикається з дедалі більшим колом проблем та викликів. Починаючи від низки світових фінансових криз, що вплинули на політичне, економічне та суспільне життя в усьому світі, зокрема, і на сферу туризму, так і криз, пов'язаних з пандемією COVID-19, з SARS, і війною, яку Росія веде проти Української держави. За даними UNWTO Tourism Dashboard, кількість міжнародних туристичних прибуттів скоротилася через COVID-19 на 74% у 2020 році порівняно з попереднім роком, а в багатьох країнах, що розвиваються, кількість прибуттів скоротилася на 80-90%. За кілька місяців до пандемії ЮНВТО очікувала, що «до 2030 року, якщо не раніше, кількість міжнародних туристів досягне 1,8 мільярда» [1].

Крім того, в суспільстві формується інше сприйняття туризму як явища: від обов'язкового до необов'язкового видів туризму, інвестиційних пріоритетів в туризмі, геополітичних викликів тощо.

Тому аналіз такого роду викликів на формування та розвиток туристичного попиту в світі та окремих його регіонах має на даний час винятково важливий характер.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням дослідження зовнішніх впливів на розвиток туристичного попиту присвячено багато праць науковців та аналітичних доповідей різного рівня організацій [2-4, 6-9, 11-12]. Втім, як показує досвід, зовнішні виклики знаходяться в постійній динаміці та створюють нові перешкоди на шляху розвитку туристичного сектору як в світі загалом, так і окремих його регіонах.

Тому метою статті є дослідження впливу кризових явищ та інвестиційних пріоритетів на формування туристичного попиту.

Виклад основного матеріалу

Перш, ніж переходити до аналізу зовнішніх чинників впливу на туристичний попит, звернемося до основних характеристик туризму як явища в сучасному світі. Туризм пов'язаний насамперед із свободою та схильністю подорожувати та споживати будь-де на шляху, що доступно та вироблено для людей, які пересуваються. Тому, щоб розглянути майбутні варіанти та перспективи туризму, потрібно звернути увагу на ці три взаємопов'язані сфери:

* потенціал подорожей,

* виробництво для задоволення потреб і бажань мандрівників,

* споживання та економічні показники його основних постачальників з боку виробництва, наприклад транспорту та гостинності в цілому.

З огляду на це, міжнародне співтовариство, прийнявши статут Всесвітньої туристичної організації, погодилося розвивати туризм «з метою сприяння економічному розвитку, міжнародному взаєморозумінню, миру, процвітанню та універсальній повазі та дотримання прав людини та основних свобод для всіх без різниці рас, статі, мови чи релігії» [2]. Ці очікувані досягнення, здавалося б, сприймалися як належне, тому їх не обов'язково підтримували діями та не порівнювали з благородними цілями туризму, закріпленими в статутах СОТ.

Тому, вдаючись до аналізу туристичних потоків до COVID-19, за оцінками ЮНВТО, міжнародна частка всіх подорожей повинна була досягти з 1,4 млрд. до вражаючої цифри в 1,8 млрд. поїздок до 2030 року, причому міжнародні подорожі були доступні лише для 5-7 % населення світу [1]. Тобто переважна більшість населення світу не мала доступу до міжнародного туризму з економічних чи культурних причин. Тому такі прогнозні оцінки в основному ґрунтуються на бажанні та вірі в безперервне зростання, яке очікується від світової економіки, яке буде керуватися конкуренцією, інноваціями та маркетинговою креативністю, що надходить від їх рушійних сил.

У той же час, соціальні очікування щодо доступу до туризму непривілейованих бідних верств населення та інвалідів також необхідно враховувати, беручи до уваги, що подальше та необхідне кількісне зростання туризму через задоволення цього додаткового попиту з боку непривілейо- ваних верств населення, швидше за все, ще більше загострить проблеми, які вже створив існуючий надмірний туризм. Виходом може стати належне управління (регулювання), моніторинг і пом'якшення, реструктуризація, рівномірний розподіл, інклюзивний, справедливий і сталий туризм у його справжньому, цілісному сенсі, який одночасно охоплює екологічні, соціальні та економічні фактори [3].

Сектор туризму можна розглядати як особливий сектор у тому сенсі, що він призначений для обслуговування зовнішніх споживачів, але, по суті, він є невід'ємною частиною ринкового механізму, який регулюється попитом і пропозицією і живиться тими ж природними та людськими ресурсами. Тому не слід розглядати його як окремий елемент поза системою.

Якщо відкинути формальне визначення туризму, то його загальне розуміння відноситься до необов'язкових подорожей, через які туристи впливають на споживання, а пропозиція товарів і послуг спрямована на те, щоб задовольнити потреби та бажання цих мандрівників або відвідувачів. Втім, варто наголосити на необов'язкових поїздках, відмінних від обов'язкових, які відрізняються мотивацією щодо типу поїздки, способами фінансування подорожей тощо.

Перша група мандрівників, яких називають необов'язковими туристами, тимчасово залишає свої домогосподарства та місце проживання за власний рахунок - для відпочинку, розваг і задоволення, релаксації, шопінгу, здоров'я та спорту, зміни середовища, огляду визначних пам'яток, вивчення культури інших місць і отримання насолоди від них. Більшість тих, хто потребує туризму, сьогодні схильні розглядати його як споживчий товар, який, природно, має надавати сфера послуг. Також туризм можна вважати символом статусу. Туризм у дії відображає величезні розбіжності серед покупців між розкішшю та якістю дешевого фастфуду.

Друга група мандрівників (обов'язкові) подорожують через свою професійну, офіційну та підприємницьку діяльність (бізнес), лікування, навчання та дослідження, що проводяться у віддаленому місці. Водії вантажівок, які перетинають цілі континенти, також належать до цієї категорії обов'язкових мандрівників, на які поширюється статистика туризму. Причому витрати на їхню поїздку покладаються на зазначену діяльність, установи та підприємства, а не на їхній сімейний бюджет.

Ще одну групу туристів можна назвати «напівобов'язковими» мандрівниками. Вони подорожують через свої сентиментальні, духовні, культурні, соціальні та особисті зобов'язання, такі як відвідування родичів і друзів, паломництво релігійного змісту тощо. Ця група також може включати тих, хто обирає, як свою основну мотивацію подорожі, відвідати землі походження своїх предків (наприклад, афроамериканці, які відвідують Африку, українські американці, які відвідують Україну, німці, які відвідують західні країни). Багато з цих напівобов'язкових мандрівників часто зупиняються у своїх родичів, і тому вони мають менший вплив на сектор розміщення.

У всьому світі спроможність і перспективи кожної групи подорожувати визначаються по-різному та тимчасово зменшилися під час і після карантину через COVID-19, також через психологічні наслідки страху та незахищеності через війну в Україні та Ізраїлі. На початку послаблення обмежень накопичений попит на відпочинок і напівобов'язкові подорожі практично вибухнув, особливо на внутрішньому рівні. Проте не можна стверджувати, що відпочинкові подорожі відновляться до попереднього обсягу, формату та тенденцій зростання, подібних до моделей до пандемії. Туристичний попит повинен буде адаптуватися до зростання цін, зокрема цін на енергоносії, а також винаходів, що спотворюють сприйняття і втручаються в досвід туризму, наприклад, доповненої реальності, метавсесвіту та відеоігор, просування до нових результатів технології 6G. Останнє може спонукати людей подорожувати, щоб пізнати «справжнє», або навпаки - обирати домашній затишок і дозволяти подорожувати своїм фантазіям. Що стосується обов'язкових поїздок, то через пандемію світ навчився проводити частину своїх ділових поїздок за допомогою онлайн-зустрічей, онлайн-конференцій та віртуальних освітніх заходів.

З боку пропозиції однаково постраждали транспорт і індустрія гостинності, а найбільше особисті тури. Російське вторгнення в Україну вплинуло на туристичний і комерційний сектори на територіях, доменах і операціях, втручаючись не тільки в геополітичне покриття обох країн, але також порушило крихкий світовий порядок і відклало пріоритетні цілі розвитку, узгоджені досі. Втім, вплив на подорожі та туризм у ланцюгах постачання товарів, зокрема, продуктів харчування, а також на доступ до енергії залишився. Загалом, беручи до уваги лише наслідки пандемії, експерти ЮНКТАД нещодавно висловили думку, що «країнам необхідно прийняти стратегічні рішення щодо майбутнього туризму в їхніх країнах і, що країни, що розвиваються, залежні від туризму, можуть розглянути, як вони можуть диверсифікувати ресурси подалі від туризму» [4]. Цій точці зору передувала теза щодо обмеження залежності територій і населення від туризму, заохочення підтримки іншої економічної діяльності, сільськогосподарського і кустарного виробництва, особливо в сільській місцевості та в країнах, що розвиваються. Очевидно, що цей погляд також був натхненний пандемією. Іншими словами слоганом для туристичних регіонів стало: у вашій стратегії розвитку, орієнтованій на виробничий сектор, не надто покладайтеся на клієнтів і споживачів, які приходять до вас ззовні.

Виходячи з таких поглядів на явище туризму в сучасному світі, в даній статті пропонується розділити чинники впливу на формування туристичного попиту на дві групи: вплив кризових явищ та вплив інвестиційних пріоритетів.

Вплив кризових явищ на формування туристичного попиту

Окрім COVID-19 і російського вторгнення та задовго до цього, перші двадцять років 21-го століття були відзначені вторгненням до Іраку (після Афганістану), яке стало головною причиною війн у Західній Азії та нової хвилі виправдання тероризму - все це зруйнувало туризм у цьому регіоні. Природні землетруси наслідували цей приклад, як-от смертоносне цунамі 2004 року в Південно-Східній Азії. Це забрало тисячі життів серед туристів і місцевих жителів. У 2010 році в Ісландії сталося виверження вулкана, яке створило серйозну загрозу для авіації. У результаті тисячі рейсів у межах Європи, до Європи та з Європи були скасовані, а туристи залишилися в підвішеному стані. Це спонукало Всесвітню туристичну організацію (UNWTO) започаткувати Конвенцію про захист туристів та про права та обов'язки постачальників туристичних послуг. Проєкт довгий час був на обговоренні і був частково замінений, через COVID-19, новим проєктом під назвою «Міжнародний кодекс для забезпечення кращого правового захисту туристів». Крім того, світова фінансова криза 2008 року негативно вплинула на міжнародний туризм: замість очікуваного подальшого зростання він впав у всьому світі приблизно на 5%. Потім було доведено, що ефективна практика туризму визначається купівельною спроможністю споживачів.

Пандемії COVID-19 передували численні надзвичайні ситуації у сфері охорони здоров'я, що викликали міжнародне занепокоєння. Тут варто згадати першу китайську пандемію SARS (2002-2003), одразу за якою пішов пташиний грип H5NI з Гонконгу та Камбоджі. Через шість років з'явився свинячий грип H1N1, що виник у Мексиці, а потім Близькосхідний MERS (2012) і західноафриканська Ебола (2014-2016), не забуваючи про грип Зіка, який також поширився з Африки. Надзвичайні ситуації у сфері охорони здоров'я також були частими в більш віддаленому минулому і, природно, впливали на схильність людей подорожувати. Звідси ідея попередження (профілактики) та впорядкованого поводження з такими надзвичайними ситуаціями, розглянута в Міжнародних медико-санітарних правилах ВООЗ. Їхні положення в основному стосуються сповіщення про надзвичайні ситуації у сфері охорони здоров'я та включають положення, що стосуються мандрівників (отже, «туристів»), обов'язкових щеплень, а також транспортних засобів та операторів транспортних засобів.

Інструмент використовувався для врегулювання кризи COVID-19, але, очевидно, виявилося недостатнім для запобігання його поширенню в усьому світі, і пандемія призвела до справжньої зупинки туризму і набуття його статусу як «несуттєвого». На початку пандемії заняття туризмом навіть карали (штрафували) і забороняли, як це було під час «іспанки» та голодної Австрії наприкінці Першої світової війни [5]. З соціологічної точки зору зупинка туризму, яка почалася навесні 2020 року, стала шоком для забезпечених верств населення глобальної Півночі, де регулярні туристичні поїздки вже стали обов'язковим, набутим правом, невід'ємним інгредієнтом способу життя, від якого неможливо відмовитися. Взаємні потрясіння торкнулися економічних секторів у країнах туристів і за їх межами, особливо тих, які залежать від споживачів, переміщених за власним бажанням (туристів), які не витісняються, а регулярно залучаються з місця проживання до місць відпочинку.

Вторгнення Росії в Україну ще більше ускладнило та скоротило всі подорожі, включно з туризмом, до, з та всередині регіону, що охопила війна. Державне агентство розвитку туризму в Україні (ДАРТ) дослідило податкові надходження від туристичного сектору за регіонами за 2021-2023 рр. «Найбільше зниження податкових надходжень від туризму зафіксовано у чотирьох регіонах України, які перебувають у зоні активних бойових дій. Так, у Херсонській області спад склав 84%, у Луганській області 74%, у Донецькій області 53%, у Запорізькій області 42%» (рис. 1) [6].

Це також мало глобальні геополітичні та економічні наслідки, що впливають на ланцюги поставок товарів, зокрема, продовольства та енергії, а також послуг, необхідних для транспорту та туризму, що робить їх дорожчими загалом і, отже, менш доступними для бідних і менш вигідними з економічної точки зору для їхніх постачальників.

Рис. 1. Аналіз динаміки податкових надходжень від туристичного сектору за регіонами України [6]

Наприклад, аналіз шести найбільш перспективних для Європи закордонних туристичних ринків показав, що літом 2022 року «мандрівники із США, Канади, Китаю, Японії, Росії та Бразилії значно зменшили свою присутність у єврорегіоні. Основні причини - небезпека, зростання вартості життя та витрат на європодорожі» [7] .

Тому перед подорожами та туризмом, поряд з іншими напрямками людської діяльності, поставлені нові знаки питання, а також інші складні виклики, серед яких енергетична проблема, пов'язана з наростаючим антропогенним екологічним хаосом. Хоча наполягання на необхідності економічного (ВВП) і кількісного зростання - включаючи зростання туризму (і його власного ВВП) - продовжуються, це супроводжується розширенням і розшаруванням нерівності в доходах всередині та між націями, навіть багатими, і через невблаганну нездатність людей використовувати природні ресурси таким чином, щоб не призвести до подальшого виснаження природних середовищ існування та руйнування екосистем, і, як наслідок, до незворотних змін клімату та глобального потепління. Цей постійний процес підриває основи, на яких тримається все життя. Будучи частиною загальних споживчих і виробничих звичок, туризм також несе відповідальність за ці явища.

Вплив інвестиційних пріоритетів на формування туристичного попиту

Інвестиційні пріоритети в туризмі визначаються здатністю туристичних дестинацій забезпечити високу і швидку рентабельність інвестицій. Туристична індустрія може розвиватися двома шляхами: за «принципом равлика» та «принципом вибуху». Перший підхід передбачає здійснення крапкових проєктів, проведення одноденних екскурсій, найдешевших турів, а потім розширення кола послуг, географії прийому та країн прибуття. Отримані прибутки потрібно вкладати у реконструкцію наявної і створення нової матеріально-технічної бази туризму. Другий підхід передбачає великі інвестиції в розвиток туристичної інфраструктури, створення нових об'єктів, реконструкцію існуючих готелів, розвиток транспортної мережі та інших послуг. Це може зайняти декілька десятиліть, але такий підхід сприяє створенню високоякісного туристичного продукту та залученню інвесторів [8].

У той же час, усі люди, подорожуючи з будь-якою метою, обмежені своєю індивідуальною, адміністративною чи юридичною свободою подорожувати та своєю економічною схильністю до цього. Під час подорожі всі залежать від однакових або подібних ресурсів, засобів та інфраструктури, таких як їжа, житло, послуги та простір або шляхи доступу до місць призначення - усе це є частиною пропозиції туризму. З боку туристичного попиту, обсяг і зміст подорожей і туристичного відпочинку, зокрема, визначатиметься купівельною спроможністю людей, як це стало зрозуміло після фінансової кризи 2008 року. Обставини навколо подорожей (перспективи, безпека) зумовлюють інвестиції у фактори виробництва та визначають відповідні бізнес-можливості, не ігноруючи вплив туризму та подорожей на міжнародні та політичні відносини. Елементи туризму, як діяльності, що об'єднує попит, пропозицію, політичну волю та силу, можна знайти всюди. Тому, розглядаючи майбутні сценарії формування туристич¬ного попиту, необхідно шукати можливі сценарії розвитку подій у всіх цих сферах з огляду на будь-які кризи та їх економічний контекст.

У своїй декларації UNDP пов'язує в'їзний туризм з його позитивним економічним виміром для країн, що розвиваються, стверджуючи, що туризм «сприяє переміщенню ресурсів із багатших економік до бідніших» [9]. Звичайно, така теза має ще бути обґрунтована глибоким аналізом формування багатства та його розподілу в результаті будь-яких інвестицій у туристичну діяльність. Цілком може статися, що прямі іноземні інвестиції в підприємства, пов'язані з туризмом, зокрема в країні, що розвивається, чи найменш розвиненій країні, можна порівнювати з «прихованою формою економічного та культурного завоювання», а витоки виникнуть із істеблішменту і функціонування підприємства, особливо, якщо воно належить або управляється іноземною або транснаціональною корпорацією. Таким чином, для перевірки життєздатності та аспекту розвитку інвестицій, як національних, так і іноземних, в інфраструктуру гостинності для в'їзного туризму потрібні більш просунуті методології, ніж сателітний рахунок туризму. Наприклад, для цього можуть бути використані: Проєкт аналізу глобальної торгівлі (GTAP), результати моделі загальної рівноваги (GPE), з яких поточна версія бази даних GTAP (V10) включає сектори «Проживання, харчування та послуги» та «Відпочинок та інші послуги», які охоплюють більшість туристичних витрат [4]. Ретельний аналіз даних, отриманих завдяки цим методологіям, може спонукати уряди до переговорів - перегляду та прийняття відповідних заходів для усунення дисбалансів після вже зроблених інвестицій, а також для отримання уроків в майбутньому.

Нинішня ситуація знову і знову вимагає дій на користь особливого та преференційного режиму для країн, що розвиваються, у сфері торгівлі послугами, пов'язаними з туризмом. Це вже було передбачено в Генеральній угоді про торгівлю послугами (GATS) Світової організації торгівлі. Зокрема, йшлося про те, що постраждалі країни мають бути винагороджені за збереження природних - і, отже, пов'язаних з туризмом активів - які, хоча номінально належать окремим країнам, водночас становлять спадщину всього людства. Проте ані обіцянка GATS щодо таких зобов'язань, ані наступні дії СОТ із цією метою поки що не зробили помітних змін. Іншим додатковим підходом могло би бути застосування до туристичних послуг Загальної системи преференцій, заснованої на Гонконзькій міністерській конференції СОТ, яка зараз використовується на добровільній основі із залученням відповідних країн - для торгівлі товарів і послуг. Якщо розвинені країни можуть субсидувати своїх непривілейованих громадян за допомогою соціального туризму, вони також повинні мати можливість надавати солідарні послуги в натуральній формі та готівкою вразливим країнам, які приймають туристів [9].

Україна, зі значним рекреаційним потенціалом, сприятливими природними та кліматичними умовами, є дуже перспективним регіоном для інвестування в туризм. Інвестиції є однією з опор, на яких будується фундамент ринкової економіки, і туризм є однією з найбільш ефективних галузей для інвестування. А «інвестиційні пріоритети сприяють розвитку туризму як важливої галузі, що впливає на економіку, зайнятість, культурний потенціал та екологічне середовище» [10].

Крім того, туризм - це дієвий інструмент для економічного зростання громад України. Як зазначено в доповіді ДАРТ, «для досягнення цієї мети не потрібно залучати великі інвестиції. Насправді більшість громад вже мають усе необхідне - культурні об'єкти, природні та рекреаційні дестинації, креативні індустрії та крафтові виробництва. Лише одна складова уповільнює цей процес - об'єднання громад. Спільна праця та взаємодія принесуть позитивний результат, який проявиться у зростанні туристичного попиту, розвитку місцевих підприємств і покращенні рівня життя» [11].

Висновки

Незалежно від кризових ситуацій, потоки подорожей триватимуть, а на пов'язане з туризмом підприємництво та фінанси для надання послуг мандрівникам і відвідувачам завжди знадобляться інвестиції. Таким чином, економічні заходи, пов'язані з туризмом, повинні будуть зайняти законне місце в стратегіях розвитку громад, регіонів та країн. Рішення можна знайти, зокрема, шляхом зміцнення державної політики, нормативно-правової бази та фінансування на всіх рівнях, розкриття трансформаційного потенціалу людей і приватного сектору та стимулювання змін у фінансуванні, а також у споживанні. і моделі виробництва для підтримки сталого розвитку.

туризм попит кризовий інвестиція

Література

1. UNWTO Tourism Dashboard.

2. UNWTO, in cooperation with UNEP (2019). Baseline Report on the integration of Sustainable Consumption and Production Patterns into Tourism Policies.

3. UNWTO (2004). Indicators of Sustainable Development for Tourism Destinations, A Guidebook. World Tourism Organisation.

4. UNCTAD (2021). COVID-19 and tourism - An update, Assessing the economic consequences.

5. Nasar S. (2011). Grand Pursuit: The Story of Economic Genius. Simon & Schuster.

6. Динаміка податкових надходжень по областях за 2023 рік.

7. Як війна в Україні вплинула на європейський туризм?

8. Худо В. Інвестиційні можливості туристичної сфери України. Вісник Львівського університету. Серія міжнародні відносини. 2008. Вип.24. C.351-358.

9. UNDP (2011). Tourism and Poverty Reduction Strategies in the Integrated Framework for Least Developed Countries.

10. Дмитришин Л.І., Гавдей С.В. Зарубіжний досвід забезпечення розвитку туристичного сектору в умовах пандемії. Причорноморські економічні студії. 2021. №70. С. 70-79.

11. Стратегія розвитку туризму та курортів на період до 2026 року. Урядовий портал КМУ.

12. Туризм - дієвий інструмент для економічного зростання громад України.

References

1. UNWTO Tourism Dashboard. [in English]

2. UNWTO, in cooperation with UNEP (2019). Baseline Report on the integration of Sustainable Consumption and Production Patterns into Tourism Policies. [in English]

3. UNWTO (2004). Indicators of Sustainable Development for Tourism Destinations, A Guidebook. World Tourism Organisation. [in English]

4. UNCTAD (2021). COVID-19 and tourism - An update, Assessing the economic consequences. [in English]

5. Nasar S. (2011). Grand Pursuit: The Story of Economic Genius. Simon & Schuster. [in English]

6. Dynamika podatkovykh nadkhodzhen po oblastiakh za 2023 rik [Dynamics of tax revenues by region for 2023]. [in Ukrainian]

7. Yak viina v Ukraini vplynula na yevropeiskyi turyzm? [How did the war in Ukraine affect European tourism?] [in Ukrainian]

8. Khudo V. Investytsiini mozhlyvosti turystychnoi sfery Ukrainy [Investment opportunities in the tourism sector of Ukraine], Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia mizhnarodni vidnosyny. 2008. Vyp.24. C.351-358. [in Ukrainian]

9. UNDP (2011). Tourism and Poverty Reduction Strategies in the Integrated Framework for Least Developed Countries. [in English]

10. Stratehiia rozvytku turyzmu ta kurortiv na period do 2026 roku [Strategy for the development of tourism and resorts for the period until 2026]. Uriadovyi portal KMU. [in Ukrainian]

11. Turyzm - diievyi instrument dlia ekonomichnoho zrostannia hromad Ukrainy [Tourism is an effective toolfor the economic growth of Ukrainian communities]. [in Ukrainian]

12. Dmytryshyn L.I., Havdei S.V. Zarubizhnyi dosvid zabezpechennia rozvytku turystychnoho sektoru v umovakh pandemii [Foreign experience of ensuring the development of the tourism sector in the conditions of a pandemic], Prychornomorski ekonomichni studii. 2021. №70. S. 70-79. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru