Туристичні ресурси Івано-Франківської області як складова культурно-історичної спадщини території

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛНУ імені Івана Франка

ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК СКЛАДОВА КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНОЇ СПАДЩИНИ ТЕРИТОРІЇ

Паньків Наталія Мирославівна

доцент кафедри туризму

Анотація

Для України, що впродовж тривалого періоду не мала власної державності, а її культурно-історична спадщина зазнавала цілеспрямованого винищення, питання її збереження та використання з туристичною метою є надзвичайно актуальним, В Івано-Франківській області на державному обліку перебуває 3903 пам'ятки. Переважна більшість пам'яток архітектури, містобудування - споруди дерев'яної і мурованої культової архітектури, пам'ятки житлового і громадського будівництва, зосередженого, в основному, в історичних містах. Проте лише незначна частина культурно-історичної спадщини використовується в сфері туризму в ресурсному значенні, адже існує низка факторів, що гальмують такий процес використання (за відомостями місцевого управління туризму лише 295 об'єктів, що відносяться до переліку культурно - історичної спадщини, задіяні в туристичній діяльності, що становить менше 10% від загальної кількості пам'яток історії' та архітектури). Мета дослідження - оцінити забезпеченість об'єктами культурно-історичної спадщини Івано-Франківської області, виокреслити можливості використання культурно-історичних туристичних ресурсів - як складової культурно-історичної спадщини території, проаналізувати основні проблеми та перспективи їхнього використання. культурний історичний туристичний ресурс

Ключові слова: культурно-історична спадщина, туристичні ресурси, територіальні відмінності, перспективи використання.

Виклад основного матеріалу

Уявлення людей про цінність території для використання в туризмі традиційно пов'язують з багатством природи, її культурно-історичною спадщиною, якою вважають, передусім, пам'ятки архітектури, історичні місця, архітектурні монументи тощо. Історична спадщина є культурним потенціалом території, що може стимулювати успішний розвиток туризму в регіоні. Однією з її складових є історико-культурні туристичні ресурси. Кожна держава сама визначає ставлення до культурного надбання, формуючи тим самим пріоритети у збереженні, відтворенні та використанні культурно-історичного потенціалу території. Туристична сфера України є чудовим інструментом для проінформованості та подальшого ознайомлення світової спільноти з історією та культурою нашої держави, яку впродовж століть намагаються знищити чи привласнити, тим самим знівельовуючи сам процес ідентифікації нації. Так, за підрахунками фахівців, в Україні лише в ХХ ст. знищено близько 10 тисяч архітектурних об'єктів, що мали культурно-історичну цінність. Щонайменше на 700 з них збереглася фіксаційна документація різного ступеня докладності (малюнки, фото, описи тощо), що дозволяє в подальшому їхнє часткове відтворення, все решта втрачено незворотньо та остаточно [1]. Тому вивчення культурно-історичної спадщини України - як потенційної можливості реалізації національної доктрини розвитку держави, не лише сприятиме еволюції національної свідомості, а й формуватиме позитивний імідж України, як самодостатньої держави на міжнародній арені.

Історико-культурні туристичні ресурси - це пам'ятки історії і культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, пізнавальний інтерес і можуть бути використані в туристичній діяльності. До складу історико-культурних ресурсів входять пам'ятки історії, архітектури, мистецтва, етнографічні пам'ятки і пам'ятки народної творчості [2].

Пам'ятки історії та культури слугують предметом вивчення багатьох наукових дисциплін. У більшості випадків під ними розуміють окремі споруди, предмети, пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, витвори матеріальної і духовної культури, які мають історичну, наукову, художню або якусь іншу культурну цінність. На наш погляд, історико-культурні пам'ятки, що входять і можуть увійти до складу туристичних ресурсів, необхідно розглядати не лише як окремі об'єкти з певною історичною або культурною цінністю, а як поєднання відповідних видів історико-культурних ресурсів, що мають високу атрактивність, можуть відігравати важливу роль у формуванні світогляду народу і в сукупності формувати історико-культурний туристичний потенціал поселення [3].

В комплексі туристично-рекреаційних ресурсів особливе місце займають розміщені в малих історичних містах культурно-історичні ресурси, що є залишками минулих епох суспільного розвитку. Вони слугують передумовою для організації культурно-пізнавальних видів рекреаційних занять і на цій основі оптимізують туристичну діяльність в цілому, виконуючи досить серйозні виховні функції. Утворені культурно-історичними об'єктами малі міста в певній мірі визначають локалізацію рекреаційних потоків і напрями екскурсійних маршрутів [3].

Історико-культурні пам'ятки є вагомою частиною багатої культурної спадщини малих історичних міст Івано-Франківської області. Вони відіграють важливу роль у пізнанні історії, вихованні почуття патріотизму та відданості своїй землі. Історико-культурні об'єкти завжди мали вплив на умови праці та відпочинку людей. Залежно від соціально-політичних умов, рівня будівельної техніки, наявності будівельних матеріалів, природно-кліматичних факторів створювались різноманітні за функціональним призначенням будівлі та споруди.

Вивчення історико-культурних ресурсів зможе допомогти у вирішенні актуальних завдань сьогодення, пов'язаних з формуванням індивідуальності сучасних поселень, створенням належних комфортних умов життя людини. Безперечно, все корисне та цінне з нашого минулого слід використовувати в сучасному та майбутньому. Традиції наших попередників мають пов'язуватися з соціальними, економічними та технічними досягненнями нашого суспільства [3].

Серед культурно-історичних об'єктів провідна роль належить пам'яткам історії і культури, що вирізняються найбільшою привабливістю, і в результаті чого слугують головним засобом задоволення потреб пізнавально-культурного туризму. В залежності від основних ознак пам'ятки історії і культури поділяються на п'ять основних видів: історії, археології, містобудування та архітектури, мистецтва, документальні пам'ятки.

До культурно-історичного потенціалу слід віднести й інші об'єкти, пов'язані з історією, культурою і сучасною діяльністю людей: оригінальні підприємства промисловості, сільського господарства, транспорту, наукові і вищі навчальні заклади, театри, спортивні споруди, ботанічні сади, зоопарки, океанарії, етнографічні та фольклорні ансамблі, а також збережені народні звичаї, святкові обряди і т.д. [4, с. 36].

Малі історичні міста Івано-Франківської області багаті на історико-культурні ресурси, а саме:

1) пам'ятки історії і культури - старовинні замки, давні церкви, житлові та громадські історико-культурні пам'ятки (Пнівський та Галицький замки);

2) чотири давньоруських міста (Галич, Тисмениця, Снятин, Тлумач) із комплексом пам'яток історії та культури;

3) місця народження та діяльності відомих в українській історії та культурі людей ( зокрема, пам'ятник Марку Черемшині в Снятині, в м. Болехів - меморіальна дошка Н. Кобринській, пам'ятний знак Я. Лопатинському в Долині);

4) місця визначних історичних подій (опришківського руху, національно-визвольної боротьби українського народу) - Яремче, Галич;

5) центри традиційних українських промислів (писанкарства, ліжникарства, килимарства, вишивання, різьби по дереву, гончарства та інші) - Косів, Яремче.

Історичні та археологічні дослідження засвідчують заселення більшості малих історичних міст Івано-Франківської області ще в часи кам'яної доби. На території міст знаходиться чимало могильників і городищ - часів Київської Русі та Галицько-Волинського князівства [5, с. 12].

Сьогодні більшість малих історичних міст області набули виразного європейського вигляду, зберігаючи при цьому власну історичну неповторність. Перелік та короткий опис окремих цінних пам'яток малих міст Івано-Франкіської області подано у таблиці 1.

Таблиця 1

Найвизначніші історико-культурні об'єкти малих історичних міст Івано-Франківської області [6]

Окрім архітектурних та сакральних пам'яток цікавими є об'єкти промислового та інженерного будівництва - це солеварні кін. ХІХ - поч. XX ст. в Долині та Болехові - єдиний на Україні приклад солеварних споруд, що збереглися дотепер. В Долинському районі залишилися дерев'яні млини і кузні. З інженерних споруд слід назвати залізничний кам'яний міст через Дністер у Галичі.

В малих історичних містах Івано-Франківської області під охороною держави знаходиться 28 костели і 4 синагоги. Костели, в основному, вирізняються барокковим стилем та відзначаються монументальністю і величністю (костел 1760 р в м. Городенка, костел Св. Миколая в Рогатині, костел Рождества найсвятішої Панни Марії в Долині, стара синагога в Болехові). Під охороною держави знаходяться також монастирі, три з них нині використовуються за первинним призначенням, колишній жіночий монастир Василіанок в Рогатині використовується під лікарню.

Таблиця 2

Розподіл земель історико-культурного призначення в межах адміністративних районів Івано-Франківської області [9]

Усі ці історико-культурні ресурси лише частково слугують основою розвитку пізнавального, наукового та інших видів туризму не лише місцевого, але й всеукраїнського та міжнародного значення.

В області на державному обліку перебуває 3903 пам'ятки, з них: 1490 -- археології, 833 -- історії, 155 -- монументального мистецтва. Переважна більшість пам'яток архітектури, містобудування - споруди дерев'яної і мурованої культової архітектури, пам'ятки житлового і громадського будівництва, зосередженого, в основному, в історичних містах [7,8]. Проте лише невелика їхня частина використовується в сфері туризму. Технічний стан більшості пам'яток архітектури - задовільний. Дещо покращився в останні роки стан культових споруд після передачі їх релігійним громадам. В незадовільному технічному стані знаходиться 98 пам'яток архітектури. Найбільше їх в м. Івано-Франківську (21). В основному, це житлові будинки XVIIIXIXct., 10 пам'яток - в Долинському районі, 8 - в Коломийському і Снятинському районах, 9 - у Тлумацькому районі, 22 пам'ятки знаходяться в аварійному стані. Серед археологічних пам'яток, близько 300 трипільських поселень, 40 могильників і 20 поселень культури карпатських курганів, 250 пам'яток черняхівської культури (II-V ст.) та 325 давньоруських поселень і 60 городищ.

Цікавим є зіставлення в межах районів області земель історикокультурного призначення (табл. 2).

Якщо порівняти кількісні показники з площею культурно-історичних територій, то є очевидна невідповідність, адже значна кількість історико-культурних об'єктів не завжди означає найбільшу площу, тут провідну роль слід надавати видовій класифікації та стану використання конкретного об'єкту. Крім того, поки не буде сформований перелік об'єктів туристичного використання в межах кожної області загалом та району зокрема, зіставити потенційні та реальні масштаби використання об'єктів культурно-історичної спадщини в туризмі буде складно. Найбільша площа земель культурно-історичного призначення знаходиться в містах (56 %), що з відносно добрим туристичним інфраструктурним забезпеченням уможливлює використання культурно-історичних туристичних ресурсів. Схожа ситуація в селищах міського типу, які охоплюють лише 3 % історико-культурних земель. Складніша ситуація склалась в селах, адже в межах сільської місцевості розміщено 41 % земель культурно-історичного призначення, що в поєднанні з низькою забезпеченістю туристичною інфраструктурою, а подекуди її відсутністю, унеможливлює не лише використання, а й створення туристичного продукту на основі використання культурно-історичних ресурсів. Зважаючи на те, що в сільській місцевості зосереджена переважна більшість населення регіону (66 %), стверджувати про недоцільність розвитку соціально-економічної інфраструктури загалом, і туристичної зокрема, є недоречним. Залучення населення до туристичного розвитку території не лише створить додаткові робочі місця, а й дозволить репрезентувати область в Україні та світу через призму етногеографічної різноманітності, адже вона складається з самобутніх етнографічних районів Опілля, Бойківщини, Гуцульщини та Покуття, а їхні мешканці найповніше зберегли національний давньоукраїнський колорит з багатою матеріально-духовною культурою, а також низку самобутніх відмінностей в обрядах, народній архітектурі, одязі, побуті, мистецьких ремеслах, що привертає неабияку увагу туристів.

Висновки

Територіальна неоднорідність культурно-історичної спадщини України зумовлює необхідність вивчення потенційних та реально існуючих можливостей її використання в межах кожного адміністративного утворення. В Івано-Франківській області сконцентровано чимало об'єктів культурно-історичного спадщини, а її використання можливе в різних аспектах, особливо - туристичних. Створення туристичного продукту на основі використання культурно-історичних туристичних ресурсів території сприятиме розвитку туристичної галузі та буде виконувати навчально-пізнавальну, просвітницьку, патріотично-виховну, рекламну функцію.

Список використаних джерел

1. Політична карта Івано-Франківської області. Вилучено з https://www.oporaua.org/ news/1480-politychna-karta-ivano-frankivskoji-oblasti.

2. Жадько, В. О. (2010). До проблеми збереження історичної спадщини та формування законодавчої бази. Гілея, 33(І), 2-9.

3. Циншен, В. (2002). Історико-культурний туризм і розвиток туристичних міст. Культура народів Причорномор'я, (35), 11-15. Вилучено з http://infotour.in.ua/ vancinshen.htm.

4. Паньків, Н. (2011). Туристичне ресурсознавство. Львів: Український бесцелер.

5. Гуменюк, Г. М. (2000). Формування національної свідомості серед учнів засобами туристично-краєзнавчої роботи. Івано-Франківськ: Видавництво «Плай». ISBN 9667365-84-0.

6. Івано-Франківськ - Коломия: Туристична енциклопедія. (1998). Івано-Франківськ: Карпати.

7. Туризм. Офіційний вебсайт Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Вилучено з https://www.if.gov.ua/turizm

8. Туристичний довідник Регіонального туристично-інформаційного центру. Вилучено з http://rtic.if.ua./objects/.

9. Паньків, З. П. (2008). Земельні ресурси. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка.

Размещено на Allbest.ru