Стан вітчизняних досліджень сільського та зеленого аграрного туризму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стан вітчизняних досліджень сільського та зеленого аграрного туризму в Україні

Марія Казьмирчук

докторка історичних наук, професорка кафедри етнології та краєзнавства, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

Мета статті: визначити та охарактеризувати три основні напрямки вітчизняних досліджень щодо сільського та зеленого аграрного туризму в Україні, проаналізувати сучасні здобутки українських вчених та з'ясувати перспективні питання, сформувати пріоритети для подальших досліджень у цьому напрямку. Використано методи історіографічного пізнання, зокрема аналізу та синтезу для критичного огляду української наукової літератури. Вперше проаналізовано та систематизовано три основні напрямки досліджень сільського та зеленого аграрного туризму у наукових статтях вітчизняних вчених. Перший напрямок сконцентрований довкола проблем та перспектив сільського та зеленого агарного туризму. У ньому найбільш поширеною проблемою дослідники називають недостатню державну підтримку та відсутність контролю за розвитком цієї галузі. При цьому, більшість дослідників пропонують вирішувати вітчизняні проблеми сільського та зеленого аграрного туризму, керуючись досвідом зарубіжних країн. Другий напрямок досліджень представлений дослідженнями щодо термінів і понять різних видів туризму в українських селах. У деяких наукових статтях помітним явищем є мала кількість використаної наукової літератури, що унеможливлює неповноцінний термінологічний аналіз. Серед численних термінологічних дискусій вітчизняних дослідників слід відзначити намагання визначити основоположні поняття та класифікувати різні види туризму в сільській місцевості, відобразити зв'язки та співвідношення термінів сільський туризм, агротуризм, зелений туризм та екотуризм. Третій напрямок сучасних вітчизняних досліджень спрямований на вивчення регіональних рівнів розвитку сільського та зеленого аграрного туризму. Автори намагаються зрозуміти, які аспекти цих видів туризму ефективно працюють у конкретних областях України через їх унікальні особливості. Значну увагу вони приділяють стратегіям розвитку, проблемам місцевих громад та можливостям для розвитку сільських регіонів і розширенню можливостей для місцевих підприємств і селянських господарств. Дана стаття є важливою й актуальною у контексті оцінки сучасного стану вивчення сільського та зеленого аграрного туризму в Україні. Оригінальність цього дослідження полягає у його комплексному підході до аналізу сучасних наукових публікацій у галузі сільського та зеленого аграрного туризму в Україні та у висновках і рекомендаціях, які можуть бути важливими для подальшого розвитку цієї галузі. Проведене дослідження має практичну цінність для наукової спільноти, представників туристичного бізнесу та органів державної влади, адже може сприяти розумінню потреб і подальшому розвитку сільського та зеленого аграрного туризму в Україні.

Ключові слова: історіографія, українські наукові дослідження, сільський туризм, зелений туризм, аграрний туризм.

Mariia Kazmyrchuk

Doctor of Historical Sciences, Professor, Professor of Department of Ethnology and Local History of Taras Shevchenko National University of Kiev,

Kyiv, Ukraine

THE STATE OF DOMESTIC RESEARCH ON RURAL AND GREEN AGRICULTURAL TOURISM IN UKRAINE

The purpose of the article is to identify and characterize three main areas of domestic research on rural and green agricultural tourism in Ukraine, to analyze the current achievements of Ukrainian scientists and identify promising issues, and to formulate priorities for further research in this area. The study is based on the methods of historiographical research, in particular historiographical analysis and synthesis, to critically review the Ukrainian scientific literature. For the first time, three main areas of research on rural and green agrarian tourism in scientific articles by domestic scientists have been analyzed and systematized. The first direction is focused on the problems and prospects of rural and green agrarian tourism. In this area, the most common problem is insufficient state support and lack of control over the development of this industry. At the same time, most researchers propose to solve domestic problems of rural and green agrarian tourism, guided by the experience of foreign countries. The second area of research is represented by studies on the terms and concepts of different types of tourism in Ukrainian villages. In some scientific articles, a noticeable phenomenon is the small amount of scientific literature used, which makes it impossible to carry out an incomplete terminological analysis. Among the numerous terminological discussions of domestic researchers, it is worth noting the attempts to define the fundamental concepts and classify different types of tourism in rural areas, to explore the links and correlations between the terms «rural tourism», «agrotourism», «green tourism» and «ecotourism». The third area of current domestic research is aimed at studying regional levels of rural and green agricultural tourism development. Researchers are trying to understand which aspects of these types of tourism work effectively in specific regions of Ukraine due to their unique characteristics. This study is important and relevant in the context of assessing the current state of research on rural and green agricultural tourism in Ukraine. The originality of this study lies in its comprehensive approach to the analysis of modern scientific articles in the field of rural and green agricultural tourism in Ukraine and in the conclusions and recommendations that may be important for the further development of this field. The study is of practical value for the scientific community, representatives of the tourism business and public authorities, as it can contribute to understanding the needs and further development of rural and green agricultural tourism in Ukraine.

Key words: historiography, Ukrainian scientific research, rural tourism, green tourism, agrarian tourism.

Сучасний туризм уже давно став явищем настільки багатогранним, що має безліч різних видів, які здатні наповнювати бюджети країн, впливати на розвиток економік та вирішувати найгостріші соціальні проблеми. У цьому контексті, для України, зелений аграрний туризм виявляє значний потенціал. Сучасні українські дослідники відзначають, що туризм може мати як позитивний, так і негативний вплив на екологію та сільське господарство. Надмірний туристичний потік може призвести до забруднення навколишнього середовища та шкодити природним ресурсам. Однак, розумно організований туризм може стати джерелом прибутків для сільських господарств і сприяти їхньому відродженню. Позитивні сторони сільського та зеленого аграрного туризму відзначають усі дослідники. Ця форма туризму поєднує в собі відвідування сільських місцевостей з взаємодією з природними та сільськогосподарськими екосистемами. Вона сприяє збереженню природних ресурсів та відновленню екологічної рівноваги, а також забезпечує прибуток для місцевих сільських господарств. Зелений аграрний туризм може стати компромісним рішенням, яке дозволяє зберегти природу та сприяти розвитку сільського господарства, забезпечуючи при цьому прибуток та відродження сіл.

Проте, на теоретичному рівні, вивчення цього явища стає досить складним завданням, оскільки ми маємо справу з цілим рядом термінів, які ще досі не мають чіткого визначення: сільський туризм, аграрний туризм, зелений туризм, сільський зелений туризм, зелений аграрний туризм тощо. Вони ототожнюються, змінюються та аналізуються, виходячи із завдань дослідників відповідних галузей науки. До розгляду зеленого аграрного туризму внесли вклад економісти, екологи, географи, юристи, фахівці у сфері туризму тощо. На сьогоднішній день опубліковано понад 150 вітчизняних наукових статей, присвячених сільському зеленому туризму та різним видам туризму в сільській місцевості. Однак, варто зауважити, що немає жодної теоретичної роботи, яка б вивчала та аналізувала внесок цих дослідників у сфері сільського зеленого туризму. Це призводить до безплідного циклу переписування проблем з однієї статті в іншу та створює безліч різних визначень, ускладнюючи розуміння цієї теми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

сільський аграрний туризм

Історіографія проблем сільського та зеленого аграрного туризму на сьогоднішній день лишається неопрацьованою, хоча ця тема вже давно є актуальною серед науковців. Майже у всіх проаналізованих статтях, які розглядають зелений аграрний туризм та дотичні йому види туризму, присутня коротка загальна характеристика робіт попередників щодо певної теми, обраної автором дослідження. Тільки наукові статті, які стосуються термінології видів туризму на селі, подеколи містять більш розгорнутий аналіз наукового доробку незначної частини дослідників. Так, побіжно зупиняється на тлумаченні сільського зеленого туризму у науковців А. Гоцелюк [12, с. 175]. О. Корчинська наголошує на великій кількості наукових праць щодо сільського зеленого та дотичних видів туризму, підкреслюючи, що кожен науковець розглядає його із власної точки зору [24, с. 139].

Незважаючи на наявність великої кількості наукових статей, присвячених сільському та зеленому аграрному туризму, дослідницькі підходи залишаються невиділеними та непроаналізованими, що часто призводить до суперечливих тверджень. Так, економісти М. Малік та Л. Забуранна відзначають, що дослідники звертали увагу на опис сутності та актуальності для України сільського туризму, не надавши визначення «сільському аграрному туризму». Це не зовсім відповідає дійсності, адже досліджень пов'язаних із термінологією сільського та близьких до нього видів туризму, з їхніми визначеннями, було проведено чимало [29, с. 110]. Виходячи із ко-роткого історіографічного аналізу, проведеного І. Шевченко, більшість науковців і дослідників зосереджуються на теоретичних аспектах маркетингу сільського зеленого туризму, не вдаючись у деталі та особливості українських сіл [53, с. 317]. Вона нарікає на відсутність у цьому напрямку серйозних праць практичного спрямування [53, с. 320]. Проте різнобічних маркетингових досліджень, як показує історіографічний аналіз, проведено чимало.

Серед географів і політологів теж багато нарікань щодо якості деяких наукових досліджень з сільського та зеленого аграрного туризму. Так, С. Кузик, М. Рутинський і П. Кузик наполягають на відсутності значущих праць у галузі розвитку сільського зеленого туризму в Україні [27]. Проте, відтоді, як було висловлено цю думку, пройшло чимало часу, і значний інтерес до проблем сільського туризму серед науковців [10, с. 157] докорінно змінив ситуацію.

Спробу великого широкомасштабного вивчення внеску попередників у з'ясування термінології питання сільського зеленого туризму та аграрного туризму зробила географ С. Філюк. Порівняно із іншими статтями щодо сільського та зеленого агарного туризму, у ній аналізується значно більше коло вітчизняних праць [50].

У деяких публікаціях юристів, присвячених термінології сільського та зеленого аграрного туризму, є поодинокі спроби аналізу наукового доробку попередніх юридичних досліджень у цій галузі, але загалом вони зводяться до того, аби показати потребу впорядкування термінології на законодавчому рівні [37, с. 137].

Таким чином, на сьогодні комплексного з'ясування стану сучасних вітчизняних досліджень сільського та зеленого аграрного туризму досі не має. Велика кількість наукових робіт, присвячених цим видам туризму, а отже і проблем даного напрямку, залишаються поза увагою дослідників.

Мета статті - виділити та охарактеризувати три з основних напрямків вітчизняних досліджень щодо сільського та зеленого аграрного туризму в Україні, проаналізувати сучасні здобутки українських вчених та визначити перспективні питання, пріоритети для подальших досліджень у цьому напрямку. Загалом, з'ясування стану вітчизняних досліджень сільського та зеленого аграрного туризму є важливим кроком для упорядкування та систематизації інформації у цій сфері.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сільський та зелений аграрний туризм, як і будь-який інший вид туризму, є багатогранним явищем, що тісно поєднує соціальні, культурні, історичні, економічні та екологічні аспекти. До його вивчення звертається багато представників різних наук, зокрема економістів, географів, юристів. Їхні праці умовно можна поділити на такі напрямки: визначення проблем та перспектив дослідження туризму в українських селах, спроби впорядкування термінології та понятійного апарату дослідження сільського та зеленого аграрного туризму, регіональні особливості розвитку цих видів туризму, підприємництво, маркетинг та кластери у цій сфері, роль цих видів туризму у відродженні села, правові аспекти розвитку туризму в селах, оглядові статті про зміст та сутність видів туризму в сільській місцевості. У нашій статті розглянемо та проаналізуємо три великі напрямки.

Напрямок досліджень проблем та перспектив сільського та зеленого агарного туризму активно вивчається багатьма українськими вченими. Він є одним з найбільших за кількістю статей та найпопу- лярніших серед економістів. У рамках цього напрямку досліджень вони часто застосовують SWOT-аналізи, тобто стратегічне планування проектів туристичного бізнесу. Так, майже однакові аналізи перспектив і проблем сільського та зеленого туризму представлені економістами А. Стренковською, О. Євдокімовою, С. Цимбалюк, І. Морозовою. Проте у їхніх статтях присутня плутанина із поняттями, абстрактні та незрозумілі власні визначення предмету дослідження [46, с. 42, 43; 52, с. 42], а також згадки прізвищ попередніх дослідників без відповідних посилань на їхні праці [46, с. 41].

Автори часто звертають увагу на висвітлення проблем у розвитку сільського та зеленого аграрного туризму, неоднозначно оцінюючи його розвиток. Так, найдавнішою та найважливішою проблемою у галузі туризму в селах є відсутність державної підтримки. У 2008 р. її висвітлив економіст В. Биркович, який зауважив, що сільський зелений туризм приносить користь як відпочиваючим, так і селянам, сільським громадам, регіонам і загалом державі, сприяючи розвитку численних економічних сфер, пов'язаних з ним [5]. На цілий ряд проблем у розвитку туризму в селах України звертає увагу В. Бойко [55; 56]. Серед них вона називає: відсутність закону, погану інфраструктуру, застарілі уявлення селян про туризм, відсутність державної підтримки, низька інформатизація та популяризація зеленого туризму в Україні тощо. Дослідниця відзначає значний потенціал для розвитку вітчизняного сільського зеленого туризму, проте наголошує на першочерговій необхідності розробки спеціальних програм та законів, а також внеску кожної людини у збереження навколишнього середовища [6, с. 63].

Занепад сфери туризму, зокрема і сільського зеленого туризму відзначають економісти Т. Панюк та О. Лукомська [36, с. 80]. На їхню думку, це відбувається через відсутність державної та фінансової підтримки цієї галузі, брак достовірних даних і відсутність єдиної системи обліку суб'єктів сільського зеленого туризму, а також недосконалість існуючої нормативно- правової бази, системи надання інформаційних та консультаційних послуг, відсутність джерел фінансування та інвестицій для цієї сфери. Тож дослідниці пропонують розробити комплекс організаційно-економічних заходів на рівнях держави та регіонів [36].

Економіст Л. Калачевська, аналізуючи туристичні потоки, стверджує, що зелений туризм в У країні має значні проблеми на ринку послуг, зокрема відсутність кваліфікованих кадрів і недостатню підтримку держави. При цьому дослідниця відзначає зростання попиту на зелений туризм, вважаючи його додатковою перевагою те, що нині сільське господарство є «високомеханізованим», а отже дозволяє з вигодою займатися туристичним бізнесом у сільській місцевості [21, с. 26].

Також у напрямку проблем та перспектив розвитку сільського та зеленого аграрного туризму економісти розглядають проблеми під-приємництва у селах. Так, колектив економістів Н. Андреєва, С. Нездоймінов та І. Дишловий висвітлили проблеми територіальної організації підприємництва у аграрному туризмі та розробили пропозиції удосконалення державного механізму розвитку туристичної діяльності в сільській місцевості. Автори стверджують, що сільське господарство здавна є найслабшою ланкою господарського комплексу практично усіх держав, в цьому випадку порятунком стає розвиток сільського туризму [2, с. 26]. Проте єдиної універсальної концепції сільського туризму автори не бачать, бо її взагалі не може бути, адже «в різних країнах традиції, умови та завдання - різні» [2, с. 26]. Вони виділяють такі проблеми у розвитку аграрного туризму в Україні: відсутність дієвого організаційного та економічного механізму в державних установах щодо залучення сільських територій до підприємництва, недосконалість нормативно- правової бази, незабезпеченість селян-власників пільговими умовами ліцензування від держави тощо [2, с. 28].

Аналіз проблем функціонування українських сільських садиб проведений фахівцем з бухгалтерського обліку та аудиту О. Корчинською, яка дослідила стан підприємництва в сфері вітчизняного сільського зеленого туризму впродовж 20122014 рр. Дослідниця наголосила на потребі уточнити динаміку кількості садиб в окремих областях та в Україні загалом, оскільки інформація не завжди є достовірною. На її думку, підприємництво в сфері сільського зеленого туризму є необхідністю, а не можливістю, для сільських громад. Авторка наводить багато статистичних даних, таблиць та розрахунків, згадуючи про потребу збереження робочої сили на селі та «повернення мігрантів до своїх домівок» [24, с. 135]. Висновки статті підкреслюють важливість розвитку сільського зеленого туризму для покращення економіки та соціального стану сільських громад і закликають до вдосконалення стратегій і політики в цій сфері [24].

Також економісти звернули увагу на проблеми та перспективи сільського та зеленого аграрного туризму у зв'язку із пандемією. Так, Г. Фесенко, досліджуючи сучасний стан розвитку сільського туризму після поширення коронавірусної пандемії, відзначає, що проблем в цій сфері значно більше, ніж переваг [49, с. 100]. Вона наголошує, що сільський туризм є одним із потенційних шляхів соціально-економічного розвитку регіону та країни, але навіть попри наявні унікальні ресурси, відсутність підтримки та рішучих кроків із боку державних та регіональних владних структур зводить будь-які починання нанівець [49, с. 98]. На жаль, у її статті помітні невідповідності між метою дослідження, назвою та висновками. В ній змішані терміни та присутня плутанина із «сільським туризмом» та «зеленим туризмом», а також відсутня послідовність у дослідженні та висновках.

Економісти часто звертають увагу, що для вирішення проблем розвитку туризму в селах, потрібно вивчати зарубіжний досвід. Використати досвід країн Європейського Союзу закликає О. Довгаль. Вона вбачає у сільському туризмі перспективний спосіб підтримки розвитку сільських областей в Україні. Особливо щодо збереження та відновлення традицій, культурної спадщини та підприємництва в українських селах. На її думку, для того, щоб українські села стали популярними туристичними напрямками, а сільські садиби комфортними місцями для відпочинку, потрібно насамперед вдосконалити якість туристичних послуг [16]. Три групи проблем у розвитку сільського туризму виділяє економіст В. Дарчук. На її думку, ними є: нездатність регіонів забезпечити соціально-економічного розвиток, гальмування розвитку туристичної галузі в цілому та негаразди у середовищі самої галузі сільського туризму [15, с. 72]. Для вирішення цих проблем дослідниця пропонує застосовувати зарубіжний досвід, насамперед таких європейських країн як Франції, Іспанії та Італії [15].

Ряд статей присвячених проблемам сільського туризму є у економіста О.-М. Ма- ріної. Вона висвітлює вплив цього виду туризму на економіку сільської місцевості, відзначаючи, що туристів приваблює «екзотика сільського побуту та праці» [32, с. 119], відзначає існування чималої кількості проблем, зокрема серед них найголовнішою є «трактування самого терміну, яке залишається поза межами правового врегулювання, так як до цього часу немає окремого закону» [32, с. 120]. Дослідниця відзначає також пробле-ми, пов'язані з недостовірністю офіційних статистичних даних щодо сільського туризму, ускладненням ідентифікації сільських підприємств, що надають туристичні послуги, обмеженість фінансових і кількісних даних [31, с. 84]. В іншій статті дослідниця також вказує на проблеми плутанини з розмежуванням підприємницької та непід- приємницької діяльності й оподаткування доходів, отриманих за надання послуг у сфері сільського туризму [30, с. 61].

Перспективність сільського зеленого туризму, а саме його сутність, роль і значення, роз'яснює економіст М. Габа. Особливо автор підкреслює важливість його розвитку для реформування економіки України [9, с. 88]. Дослідниця відзначає, що сільський зелений туризм є цілковитою протилежністю масовому туризму, бо проникнутий увагою до природи, культурних цінностей та екології [9, с. 91].

Актуальним є дослідження проблем цих видів туризму біологами та фахівцями в галузі сільського господарства. Так, В. Ісаєнко та К. Бібікова акцентують увагу на суттєвих проблемах, пов'язаних із туризмом в сільській місцевості. Дослідниці вказують на відсутність надійної інформації про якість ґрунтів, рослинну продукцію, водопостачання та санітарний стан земельних ділянок, що використовуються сільськими господарствами для агротуристичних послуг. Також вони роблять акцент на тому, що технології сільськогосподарського виробництва не завжди відповідають медико- біологічним стандартам та якості, і недостатній контроль за сільськогосподарськими процесами погіршує стан агроекосистем та може негативно позначатися на здоров'ї населення [20, с. 250].

На сьогодні найактивніше досліджується напрямок термінології та понятійного апарату сільського й зеленого аграрного туризму. Українські науковці розглядають і визначають терміни «сільський аграрний туризм» та «аграрний туризм» з різних наукових позицій і звертають увагу на різні аспекти, зокрема територіальні, бізнесові, природоохоронні тощо. Жваві дискусії, у межах цього напрямку, ведуться щодо визначення основоположних понять, серед яких виділяють або «сільський зелений туризм» або «сільський туризм». Так, фахівець у сфері туризму Л. Горшкова основоположним терміном вважає «сільський зелений туризм», оскільки він охоплює більший спектр активностей, водночас як «агротуризм» та «екотуризм» вказують на конкретні аспекти туризму, такі як відпочинок у сільських місцевостях або активний відпочинок із акцентом на збереженні та відновленні природи [11]. Її думку поділяє Л. Касій, яка теж вважає основоположним поняттям «сільський зелений туризм», що охоплює агротуризм, сільський туризм, екологічний, екоагротуризм, зелений туризм [22, с. 25]. З іншого боку, економісти Д. Крисанов та Л. Удова вважають, що поняття «сільський туризм» є основним, а інші види туризму є його багатьма спеціалізованими формами [26]. Географи Ю. Прасул та І. Куценко відзначають функціонування декількох основоположних термінів, таких як «сільський», «зелений», «сільський зелений туризм», «агротуризм» тощо. Вони вважають, що хоча існують незначні відмінності між ними, беззаперечною є їхня основна спільна ознака - тип сільської території, яка використовується [41].

Вітчизняні науковці активно ведуть дискусію щодо визначальних характеристик та сутності понять сільського та зеленого аграрного туризму, з метою розкриття їх специфіки в контексті сільських місцевостей. Автори підходять до цього питання по-різному: деякі порівнюють декілька термінів, інші намагаються дати визначення лише одному терміну, який є предметом їхнього дослідження.

Так, географ Н. Габчак вважає, що «сільський туризм» більше спрямований на відпочинок в селі загалом, включаючи активності, пов'язані з місцевою культурою та традиціями. У той час як «агротуризм» базується на використанні сільських господарств як місця для туристичного відпочинку і може включати активну участь у сільськогосподарських процесах. На її думку, важливо врахувати, що сільський туризм входить у загальне поняття «туризм в сільській території» і має різні варіанти, такі як пізнавальний, гастрономічний, релігійний, природний, екстремальний, етнотуризм, оздоровчий, діловий, спортивний, активний, агротуризм [10, с. 158].

Географи І. Арсененко, Л. Донченко, І. Донець, О. Левада та Т. Зав'ялова підкреслюють два основні аспекти сільського зеленого туризму. Вони розглядають його як вид туризму, коли люди подорожують задля відвідування сільських місцевостей, і як вид господарської діяльності в сільській місцевості [3, с. 10]. Економіко-географ та краєзнавець С. Кузик, географ М. Рутин- ський та політолог П. Кузик вважають, що сільський зелений туризм можна описати як проведення вільного часу в сільському середовищі, де особливою рисою є наявність сільської архітектури, культурних аспектів, і підкреслюється етнокультурний колорит даної місцевості. Цей вид туризму «зелений» завдяки тому, що він включає активності, пов'язані з природою, такі як піші та кінні прогулянки, спортивні та оздоровчі подорожі, а також хобі та дозвілля, які проводяться в сільських областях серед природного середовища [27].

Юристи також активно долучилися до термінологічної дискусії, особливо звертаючи увагу на відсутність чітких термінів та понять в нормативно-правових актах, які стосуються туристичної діяльності в сільській місцевості. Так, І. Кульчій визначила характерні риси та поняття сільського туризму як виду відпочинку на сільських територіях [28, с. 34, 35]. Ю. Ба- кай та В. Тітова відзначили, що сільський зелений туризм базується на договорі та має рекреаційний, відпочинковий, освітній та/ або пізнавальний характер, розвивається у сільських районах і пов'язаний з наданням послуг, таких як тимчасове розміщення, харчування, організація екскурсій тощо. Вони також запропонували виділити основні ознаки цього виду туризму, зокрема самозайнятість, використання різноманітних туристичних ресурсів, обмежений кількісний склад суб'єктів, що надають послуги, та необхідність укладення договору для надання послуг [4, с. 326]. В. Іванова наголосила на тому, що сільський туризм, агротуризм та еко- туризм мають різну основну мету проведення вільного часу. Сільський туризм включає в себе стаціонарний відпочинок з можливістю коротких виїздів або екскурсій. З іншого боку, екотуризм передбачає постійний рух, відкриття природних та історичних пам'яток території та активне дослідження традицій і культури регіону [19, с. 70].

Також дослідники підкреслюють різницю між різними видами туризму в сільській місцевості, намагаються вибудувати їхню видову ієрархію. Так, економісти М. Пітюлич та І. Михайлюк розробили три нові визначення для сільського туризму, зеленого туризму (екотуризму) та фермерського туризму, відзначаючи при цьому відмінності у їхній сутності та меті. Вони пропонують такі визначення: сільський туризм передбачає відпочинок у сільських садибах, де туристи користуються розміщенням та харчуванням, і має на увазі пасивний відпочинок та побут селян; зелений туризм або екотуризм включає активний відпочинок, де туристи прагнуть вивчати та зберігати природу; агротуризм, або фермерський туризм, передбачає активний відпочинок, пов'язаний з сільськогосподарською роботою та аграрною діяльністю, незалежно від місця розташування фермерського господарства чи аграрного підприємства. Наголошують, що ці терміни слід чітко відокремлювати один від одного через їх різну сутність та ціль [39, с. 155]. Так само Н. Матвієнко та І. Околович вважають, що поняття сільського, агро- та екотуризму мають різну суть та мету. Вони відзначили, що сутність сільського туризму полягає не лише в його здійсненні в сільській місцевості, а також в унікальних туристичних послугах, які надаються [33].

У багатьох дослідженнях агротуризм вважається підвидом сільського туризму. У результаті багаторічних досліджень біолог В. Ісаєнко та фахівець в галузі сільського господарства К. Бібікова дійшли висновку, що агротуризм є підвидом сільського туризму, який відбувається виключно в сільських районах, в рамках існуючого сільського господарства [20, с. 247-248]. Економіст О. Підвальна відзначає, що «агротуризм» поєднує різні терміни, які використовуються для позначення відпочинку в сільській місцевості. Це включає в себе аспекти як сільськогосподарської діяльності і туризму, що особливо акцентується на наданні послуг, які передбачають наявність сільськогосподарських тварин, птахів і рослин, пропонуючи туристові можливість відпочинку, поглибленого ознайомлення з сільським життям і сільськогосподарським виробництвом [38, с. 84].

Економіст І. Романюк показує, що агротуризм представляється однією з підкатегорій сільського туризму та застосовується для опису відпочинку на сільських господарствах, окремих фермах або агрооселях. Терміни екологічний туризм, природничий туризм, зелений туризм та сільський туризм «постійно переплітаються та утворюють нові: екоагротуризм або

агроекотуризм». Він подає своє власне визначення сільського туризму, як виду діяльності, що полягає в наданні послуг, таких як розміщення, харчування, розваги, відпочинок та оздоровлення на сільських територіях, при цьому маючи обмежений вплив на природне середовище [42, с. 30].

Фахівець із садівництва О. Сердюкова приходить до думки, що зелений туризм, екотуризм та природничий туризм є синонімами. Спираючись лише на британський словник та 2 праці вітчизняних дослідників, вона відзначає сільський туризм як більш широке поняття, в межах якого існують агротуризм і фермерський туризм. Вона також зауважує, що сільський туризм і агротуризм мають спільні риси з екотуризмом [43, с. 90].

Вже згадувана дослідниця С. Філюк розглядає поняття «агротуризм» та «екотуризм» як частину сільського туризму та вказує на існуючу синонімію між «екотуризмом» і «природничим туризмом». За її визначеннями, агротуризм є окремим сектором туризму, спрямованим на використання природних, культурно-історичних та інших ресурсів сільської місцевості для створення комплексного туристичного продукту. Вона також визначає агротуризм та екотуризм як підвиди сільського туризму та вважає, що агротуризм знаходиться десь між сільським і фермерським туризмом [50, с. 141-143].

У сучасних статтях підкреслюється тісний взаємозв'язок між термінами сільський та зелений аграрний туризм або ж інколи вони ототожнюються. Так, економісти Н. Андреєва, С. Нездоймінов та І. Дишловий, розглядають сільський туризм і агротуризм як схожі категорії, пов'язані з економічними аспектами сільського господарства та включають місця споживання туристичних послуг у сільському оточенні. З цієї точки зору, агротуризм розглядається як форма сільського туризму, пов'язана з підприємницькою діяльністю [2, с. 27]. Економісти О. Гримак, М. Вовк та В. Джура визнаючи деякі відмінності у розумінні агротуризму, зеленого та сільського туризму, загалом вважають їх тотожними формами туризму, які базуються на проживанні в сільській місцевості [14, с. 115]. У визначеннях, запропонованих економістом Г. Долгою, присутня певна схожість, але помітні відмінності у деяких деталях. Згідно з її дослідженнями, агротуризм і сільський (зелений) туризм вважаються ідентичними визначеннями, оскільки обидва види туризму відзначаються пізнавальним і відпочинковим характером, пов'язаним із сільськими місцевостями та сільськими господарствами. Натомість екотуризм, містить більше відмінностей, адже пов'язаний з територіями національних парків, заповідників тощо [17, с. 229].

Досліджуючи сільський зелений туризм, економіст А. Кравчук прийшла до висновку, що це синтетична категорія, оскільки вважає, що даний термін об'єднує всі види організації туризму, які відбуваються на базі села. Синтетична категорія допомагає враховувати різноманітні аспекти і види в рамках певної сфери для спрощення аналізу та дослідження цієї сфери [25]. Таку ж думку відстоюють економісти А. Стренковська та О. Євдокімова, які поняття «сільський зелений туризм» вважають багатофункціональним, комплексним та системним явищем [46, с. 43].

Нині дуже популярним став також напрямок досліджень сільського та зеленого аграрного туризму у окремих областях України. Сьогодні наявна велика кількість наукових статей економістів, географів та біологів присвячена цим видам туризму в окремій області або певному регіоні. Подібні дослідження актуальні, адже дозволяють зрозуміти, які саме аспекти сільського та зеленого аграрного туризму ефективно працюють у конкретній області або регіоні через наявні унікальні особливості. У цьому контексті дослідниками зазвичай розглядаються стратегії у розвитку цих видів туризму, певні місцеві проблеми та можливості, з якими стикаються громади, підприємства та туристи, можливості для прискорення розвитку сільських регіонів і розширення можливостей для місцевих під-приємств та селянських господарств, визначаються загальні та відмінні аспекти розвитку сільського та зеленого аграрного туризму.

Так, особливості розвитку сільського та зеленого аграрного туризму в Полтавській області проводить економіст В. Маховка. У її статті детально описано природні багатства та історико-культурний потенціал області, що дає читачеві загальне уявлення про можливості розвитку туризму в цьому регіоні. Нею розроблено таблицю, яка відображає кількість садиб зеленого туризму за районами, що допомагає зробити оцінку розподілу туристичних ресурсів у регіоні. Проте основна її увага зосереджена на описі ресурсів та факторів, що впливають на розвиток туризму. У дослідженні В. Маховки також присутня плутанина із вживанням термінів [34, с. 131-132], відсутні порівняльні дані, подана занадто загальна авторська розробка чинників, що впливають на розвиток сільського зеленого туризму, а також відсутні рекомендації в цій сфері [34]. Великі сподівання на сільський зелений туризм у сучасних економіко-демографічних умовах та його сприяння виживанню малих сіл і селищ в Полтавському регіоні покладає економіст І. Шевченко [53].

Власні рекомендації для активного розвитку сільського зеленого туризму у Миколаївській області надає А. Ю. Гоцелюк. Він акцентує увагу, що перевага цього виду туризму у потребі незначних капіталовкладень [12, с. 177]. У його статті крім традиційного розгляду усіх позитивних та ефективних впливів цього виду туризму також представлено бізнес-план сільського дворика у селі Софіївка на Миколаївщині [12, с. 176, 177]. Щоправда, автор статті занадто коротко, наприкінці статті подає його основні характеристики, термін окупності, деякі заплановані програмні позиції (створення етномузею та екскурсійні маршрути) та загальні цифри чистого прибутку, не розкриваючи схему цих підрахунків [12]. Фахівець в туристичній галузі С. Павлюк також досліджує розвиток сільського зеленого туризму в Миколаївській області, характеризуючи рекреаційно-туристичні потужності області, виділяє перспективні напрями розвитку туризму, аналізує природну та культурну ресурсну базу тощо [35].

Проблеми розвитку сільського зеленого туризму на Вінниччині досліджуються також у статтях ряду дослідників: В. Бондаренка, Н. Корж та Н. Онищук, О. Табенської. Так, економіст та маркетолог В. Бондаренко, завдяки спілкуванню із представниками сільського зеленого туризму, стверджує, що «зелений туризм - одна з найперспективніших сфер у туристичному бізнесі» [8, с. 18]. Проте, через використання для аналізу попередніх досліджень навчальних підручників, автор вбачає проблему невизначеності сутності та принципів сільського зеленого туризму у його початковому розвитку. Саме відсутність аналізу наукових статей попередників підштовхнула автора до думки, що «сільський зелений туризм як поняття або соціально-економічна категорія тільки входить в обіг широкого українського загалу завдяки окремим ученим і дослідникам» [8, с. 13]. Це не відповідає істині, бо вже на час проведення автором власних досліджень, вітчизняних праць щодо сільського зеленого туризму існувала неймовірна кількість. Стан, потенціал та перспективи сільського зеленого туризму у Вінницькій області, включаючи види туристичних ресурсів, тенденції розвитку та можливі способи організації сільського туризму на основі аналізу попиту туристів досліджують Н. Корж та Н. Онищук. Цікавим є їхнє твердження, що через пандемію COVID-19 Карпатський регіон втратив передові позиції в розвитку сільського туризму, що відкрило можливості його популярності в інших областях [23, с. 193]. Економіст О. Та- бенська досліджує конкурентоспроможність вітчизняного сільського туризму на Вінниччині, зокрема кластерні мережі регіону [47]. Вона звертає увагу на актуальність розвитку цього виду туризму з огляду на пандемію COVID-19.

Дослідження перспектив розвитку екологічного туризму та його різновиду сільського зеленого туризму на Черкащині провели хімік О. Хоменко та біолог Н. Загоруйко. Вони звертають увагу на стан довколишнього середовища у Черкаській області та пропонують більше працювати над формуванням екологічної культури дітей та молоді, а також розвивати екологічно-орієнтований туризм, який може цьому сприяти. Вони наголошують на важливості розвитку туризму на селі та перераховують його користь, називають слабкі та сильні сторони. Так, серед слабких сторін, дослідниці вказують на низький стандарт житла та його недостатню технічну забезпеченість, не облаштованість сіл, обмежений вибір дозвілля та можливостей активного відпочинку [51, с. 78].

Розвиток сільського туризму на Житомирщині висвітлює економіст та фахівець з туризму С. Тищенко. Він дає характеристику сільським садибам Житомирщини як нетрадиційній формі ведення господарства. Дослідник вважає, що нині існують «три види туризму в сільській місцевості»: сільський туризм, агротуризм, агроекотуризм [48, с. 294]. Автор обґрунтовує, що сільський туризм є підприємництвом в аграрному секторі, оскільки він сприяє створенню робочих місць і формуванню конкурентного середовища, а власники садиб надають різноманітні послуги туристам, отримуючи прибуток. На його думку, садиби Житомирщини приваблюють вітчизняних та зарубіжних туристів, однак розвиток сільського туризму у області гальмується через відсутність державної підтримки та відсутність соціальної реклами. Найактуальнішим у дослідженні С. Тищенка є аналіз практичної діяльності окремих садиб на Житомирщині та виділення їхньої спільної специфіки, проте значним недоліком є використання прізвищ дослідників без зазначення їх у списку літератури [48, с. 293-294, 301].

Модель розвитку агротуристичної діяльності в Херсонській області запропонували економісти В. Грановська та Л Алєщенко [13] На їхню думку, особливу увагу слід приділити розвитку агротуризму у фермерських господарствах, які мають більші можливості, ніж домашні господарства населення [13, с. 32]. Вони аналізують вдалу діяльність щодо організації сільського туризму області, об-ґрунтовуючи різні моделі організації агротуризму Херсонщини [13, с. 33]. Продовженням цього дослідження стала стаття Л. Алєщенко щодо розвитку молодіжного підприємництва у сільському туризмі Херсонщини [1].

Сільський туризм на Хмельниччині проаналізувала географ О. Долинська, яка звернула увагу на рекреаційні ресурси, переваги та перспективи цього виду туризму. Дослідниця склала картосхему агроосель, дослідила їхній рівень інфраструктури та послуг, описала позитивний та негативний вплив на сільські об'єднані територіальні громади та запропонувала шляхи підвищення ефективності сільського туризму Хмельниччини. До негативних впливів туристичної діяльності дослідниця відносить: антропогенне навантаження, зростання місцевих цін, диспропорції у структурі зайнятості, збільшення негативного впливу на навколишнє середовище, збільшення рівня правопорушень [18].

Найбільше вітчизняних наукових досліджень проводиться щодо сільського та зеленого аграрного туризму західноукраїнських земель, як загалом у регіоні, так і в окремих областях. Так, географ Н. Габчак висвітлює складові сільського туризму та його потенціал на Закарпатті. На її думку, на Закарпатті розвиток сільського туризму зумовлений саме об'єктивною необхідністю [10, с. 157]. Фактично туризм стає своєрідною формою господарського освоєння простору, де важливим є підготовленість сільських місцевостей до прийому туристів. Проте, досить суперечливим є її твердження, що екологічний туризм може шкодити природним ландшафтам та заважати раціональному використанню екотуристичних ресурсів [10, с. 157]. Крім того, дослідниця не робить жодних висновків [10].

Зелений сільський туризм Чернівецької області аналізує економіст Г. Долга Вона наголошує, що Західний регіон України, зокрема Карпати, видається провідним для розвитку екологічного туризму. В цьому регіоні вона виділяє чотири області: Івано- Франківську, Закарпатську, Львівську та Чернівецьку. На її думку, Чернівецька область вже впроваджує ряд заходів для розвитку сільського туризму, включаючи конференції та навчальні семінари [17].

Економіст Л. Касій розглядає проблеми розвитку сільського туризму Львівщини. Вона аналізує організаційно-економічні механізми управління зеленим (сільським) туризмом Львівщини. Відзначає стихійність, самодіяльність цього виду туризму в карпатських селах [22, с. 24]. Не дивлячись на популярність на Львівщині цього виду туризму, вона відзначає проблеми в інфраструктурі та у сфері інвестицій, кадровій політиці, маркетингу та менеджменті [22, с. 26]. На її думку, механізм управління існує, але розвиток сільського зеленого туризму все одно гальмується [22].

Сільський туризм на Івано-Франківщині досліджується дуже активно. Так, географ та еколог О. Побігун проаналізувала підходи до екологічно збалансованого розвитку сільського зеленого туризму, його державне регулювання та діяльність сільських садиб на Івано-Франківщині. Вона відзначила потребу еколого-просвітницької роботи з туристами [40, с 77]. Географ О. Стецюк дослідила як соціальні та економічні фактори впливають на цей вид туризму на Івано- Франківщині. Дослідниця намагається зрозуміти яким чином розвивати зелений туризм у сільських місцевостях Івано- Франківщини, щоб він ставав більш прибутковим і корисним для місцевого населення та туристів. Задля цього вона проводить SWOT-аналіз [45, с. 204]. Економіст Л. Стефанишин формулює пропозиції розвитку, слабкі та сильні сторони, загрози для розвитку сільського зеленого туризму Івано-Франківщини [44].

Перспективність розвитку аграрного туризму загалом Карпатського регіону досліджують економісти О. Гримак, М. Вовк та В. Джура, які наголошують, що у цьому регіоні перспективи агротуристичної індустрії були і залишаються одними з найкращих в Україні. Вони виділяють 4 основні групи чинників, які впливають на аграрний туризм, зокрема туристичний потенціал сільської території, розважальна та атракційна привабливість сільської території, зовнішні зв'язки та інтеграційні процеси, загальні умови сільського господарства [14, с. 116]. Також дослідники доводять, що одним із найважливіших факторів у сфері агротуризму є екологічний аспект, зокрема дотримання концепції сталого розвитку. У той же час, дослідники підкреслюють, що у Карпатському регіоні ефективність виробництва та якість продукції є незадовільними, що свідчить про невикористання потенціалу регіону [14, с. 116].

Висновки

Отже, слід відзначити активне дослідження проблем і перспектив сільського та зеленого аграрного туризму українськими економістами, юристами, географами та представниками інших наук. Їхні статті свідчать про актуальність та водночас складність дослідження різноманітних проблем розвитку туризму в українських селах. Найбільш поширеною проблемою дослідники називають недостатню державну підтримку та відсутність контролю за розвитком цієї галузі. При цьому, більшість дослідників пропонують вирішувати вітчизняні проблеми сільського та зеленого аграрного туризму, керуючись досвідом зарубіжних країн.

У дослідженнях сільського, агро, зеленого туризму існують великі розбіжності в поглядах та визначеннях, які досі залишаються не систематизованими. Вітчизняні дослідники активно розробляють різні концепції та класифікації, які, на жаль, не аналізуються належним чином. Також у наукових статтях українських авторів про різні види туризму в селах відсутній будь- який консенсус щодо термінів та понять, що нині стало загальною проблемою вітчизняної науки. Крім того, у деяких статтях помітним явищем є мала кількість використаної наукової літератури, що часто призводить до неповноцінного термінологічного аналізу. Серед численних термінологічних дискусій вітчизняних дослідників слід відзначити намагання визначити основоположні поняття та класифікувати різні види туризму в сільській місцевості, дослідити зв'язки та співвідношення термінів сільський туризм, агротуризм, зелений туризм та екотуризм. Дискусія ведеться й щодо того, які аспекти та цілі відображають різні види сільського та зеленого агарного туризму. Питання, чи деякі з цих понять є синонімами або чи можуть бути розглянуті як синтетичні категорії, залишаються не розкритими. Дослідники мають різні точки зору щодо того, наскільки ці поняття тотожні або різні.

Представники різних наук звертають увагу на висвітлення особливостей і деталей туризму в сільській місцевості, виходячи із різних наукових позицій, що в умовах відсутності загального історіографічного аналізу, породжує розтягування термінів та призводить до неможливості стандартизації термінології в галузі сільського й зеленого аграрного туризму. Незважаючи на кількість наукових публікацій (більш як 150 наукових статей), питання визначення поняття «сільського туризму» та його форм залишаються предметом дискусії.

Сучасні вітчизняні дослідження спрямовані також на вивчення регіональних рівнів розвитку сільського та зеленого аграрного туризму. Дослідники намагаються зрозуміти, які аспекти цих видів туризму ефективно працюють у конкретних областях України через їх унікальні особливості. Важливу увагу приділяють стратегіям розвитку, проблемам та можливостям, з якими стикаються місцеві громади, підприємства та туристи, а також можливостям для розвитку сільських регіонів та розширенню можливостей для місцевих підприємств та селянських господарств. Основну увагу при вивченні сільського та зеленого аграрного туризму дослідники приділяють західним областям України, які вважаються найуспішнішими в їхньому розвитку. Автори розглядають різні аспекти сільського зеленого туризму, включаючи його економічний, соціокультурний та екологічний вплив.

Нажаль, усі напрямки вітчизняних досліджень сільського та зеленого аграрного туризму розглянути в одній статті не можливо. Тому перспективним є аналіз таких історіографічних напрямків стану досліджень сільських видів туризму як: підприємництво, маркетинг та кластери у цій сфері, роль цих видів туризму у відродженні села, правові аспекти розвитку туризму в селах, оглядові статті про зміст та сутність видів туризму в сільській місцевості.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

1. Алєщенко Л. О. Роль молодіжного підприємництва в розвитку сільського туризму. Ефективна економіка. 2019. № 9. ULR: https://doi.Org/10.32702/2307-2105-2019.9.155

2. Андрєєва Н., Нездоймінов С., Дишловий І. Сучасна організація аграрного туризму в Україні як перспективний напрямок розвитку сільських територій. Економіст. 2011. № 7(297). С. 25-28.

3. Арсененко І. А., Донченко Л. М., Донець І. А., Левада О. М., Зав'ялова Т. В. Регіональні тенденції розвитку сільського зеленого туризму в Україні. World Science. 2019. № 2(42), Vol. 1. ULR: https://doi.org/ 10.31435/rsglobal_ws/28022019/6346

4. Бакай Ю.Ю., Тітова В. І. Проблеми та перспективи розвитку сільського зеленого туризму в Україні. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 11. С. 324-327. ULR: https://doi. org/10.32782/2524-0374/2021-11/81.

5. Биркович В. І. Сільський зелений туризм - пріоритет розвитку туристичної галузі України. Стратегічні пріоритети. 2008. №1(6). С.138-143. ULR: https://infotour.in.ua/byrkovych.htm

6. Бойко В. О. Сільський зелений туризм в Україні: проблеми та перспективи. Агросвіт. 2020. № 22. С. 58-65. ULR:https://doi.org/10.32702/2306&6792. 2020.22.58

7. Бойко В. О. Екологічний туризм як складова зеленої економіки. Ефективна економіка. 2021. № 4. ULR: https://doi.org/10.32702/2307-2105-202L4.73

8. Бондаренко В. Сільський зелений туризм Вінниччини: проблеми та перспективи розвитку. ЗбірникнауковихпрацьЧеркаськогодержавноготехнологічногоуніверситету.Серія:Економічні науки. 2015. Вип. 40(1). С. 12-19. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Znpchdtu_2015_40(1) 4.

9. Габа М. І. Сільський зелений туризм - перспективний вид туризму для реформування економіки України. Інтелект XXI. 2016. № 2. С. 88-94.

10. Габчак Н. Географічні чинники розвитку сільського туризму Закарпаття. Вісник львівського університету. Серія географічна. 2013. Вип. 43. Ч. 1. С. 157-162. ULR: http://dx.doi.org/10.30970/ vgg.2013.43.1585.

11. Горшкова Л. О. Розвиток сільського «зеленого» туризму як складової частини туристичного комплексу. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Економіка і управління. 2020. Т. 31(70). № 1. С. 115-120. ULR: https://doi.org/ 10.32838/2523-4803/70-1-19

12. Гоцелюк А. Ю. Сільський зелений туризм - пріоритетний напрям диверсифікації економіки сільських територій Миколаївської області. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2014. Т 2. № 2. С. 174-177.

13. Грановська В. Г., Алєщенко Л. О. Агротуризм як інструмент диверсифікації діяльності агроформувань. Економіка АПК. 2019. № 12. С. 28-36.

14. Гримак О. Я., Вовк М. В., Джура В. Я. Перспективи розвитку аграрного туризму в Карпатському регіоні. Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького. 2017. T. 19. № 81. С. 114-117.

15. Дарчук В. Г. Проблеми розвитку сільського туризму в Україні в умовах кризи. Економіка. Менеджмент. Бізнес. 2015. № 3. С. 72-75. URL: http:// nbuv.gov.ua/ UJRN/ecmebi_2015_3_15

16. Довгаль О. В. Сільський туризм як перспективний напрям підприємництва у соціально- економічному механізмі розвитку села. Бізнес-Інформ. 2013. № 4. С. 316-320.

17. Долга Г. В. Розвиток зеленого сільського туризму в Україні на прикладі Чернівецької області. Вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту. Економічні науки. 2011. Вип. 2(1). С. 226-232. URL: http://nbuv. gov.ua/UJRN/Vchtei_2011_2%281%29__4018. Долинська O. O. Сільський туризм Хмельницької області: сучасний стан та перспективи розвитку. Вісник Одеського національного університету. Географічні та геологічні науки. 2021. Вип. 26 (1(38). С. 105-116. URL: https://doi.org/10.18524/2303-9914.2021.1(38).234683