Ресурсні аспекти розвитку спортивного туризму в Україні у післявоєнний період

Україна має сприятливий ресурсний потенціал для розвитку активних видів туризму, у тому числі й спортивних туристичних походів. Однак агресивна політика РФ двічі за останні роки призводила до тимчасових утрат території. 2014 р. анексія Кримського півострова з боку РФ призвела до втрати найпопулярнішого та найбагатшого на туристичні ресурси регіону нашої країни.

Повномасштабна військова агресія РФ 24 лютого 2022 р. призвела до окупації нових територій і забруднення значної частини України вибухонебезпечними предметами.

Війна значною мірою призупинила внутрішню туристичну діяльність, у тому числі похідний туризм. Понад рік війни близько 30-40 % України виявилися потенційно недоступними для походів через тимчасову окупацію, бойові дії, мінування, обстріли й бомбардування.

За даними ДСНС на 13.04.2023 р., 174 тис. квадратних кілометрів є потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами. Міністр оборони Олексій Резніков 11 квітня заявив, що для повного розмінування територій України потрібно до 30 років і ще близько п'яти тисяч фахівців (Izvoshchikova, 2023).

Таким чином, після відновлення територіальної цілісності внаслідок Перемоги України у війні значна частина ресурсного потенціалу країни виявиться на довгий час недоступною для похідного туризму.

Розвідки, присвячені наслідкам анексії Криму 2014 р., для розвитку спортивного похідного туризму показали можливість повноцінного заміщення ресурсів гірського Криму з усіх видів туризму й можливості перерозподілу потоків похідного туризму до Карпатського регіону та районів Західної України (Kollehaiev, 2015). При цьому традиційно масові походи по Криму будуть частково заміщені популярними трекінговими маршрутами в Південно-Західній Туреччині (Kollehaiev, 2015). Наголошувалося, що побічним ефектом анексії Криму стало значне зниження походів найвищої категорії складності. Причина цього - відмова значної частини досвідчених українських туристів від походів територією РФ після 2014 р., де є основний ресурсний потенціал походів вищих категорій складності (Pysareva, Hryhorenko, 2021).

Дослідження 2022-2023 рр. спрямовані на вивчення наслідків повномасштабної військової агресії РФ як для міжнародного туризму в цілому, так і для внутрішнього туризму в Україні. У 2022 р. прогноз Всесвітньої туристичної організації давав зниження доходів від туризму на 14 млрд дол. унаслідок безпеки та зниження ефективності логістичних маршрутів із суміжними країнами. Наприклад, кількість рейсів у Молдові впала на 69 %, у Словенії - на 42 %, Латвії - на 38 %, а у Фінляндії - на 36 % (Artyukh, 2022). За даними KSE Institute до кінця літа 2022 р. через бойові дії в Україні було пошкоджено або зруйновано 1153 культурних, спортивних і туристичних об'єктів на 2 млрд дол. (Korzh, 2022), а прямі збитки української інфраструктури досягли 114 млрд дол. (Gordiychuk, 2022).

При цьому, Державне агентство розвитку туризму показало в першому кварталі 2023 р. збільшення податкових надходжень від туризму в 10-ти регіонах України щодо 2022 р. Найбільший приріст зафіксовано в Чернівецькій області - 98%, Рівненській (17%), Львівській (16 %), Житомирській (16 %) і Закарпатській (15 %) областях (Bendykov, 2023). Спостерігали збільшення кількості самодіяльних і комерційних походів у Карпатському регіоні як у 2022 (Kollehaiev, 2022), так і у 2023 р. (Vilchynskyi, 2023). Аналіз доступності територій України для похідного туризму під час війни показав наявність доступного ресурсного потенціалу в Карпатському регіоні та Західній Україні. Крім того, для байдаркових походів залишилися доступними окремі ділянки малих рік Центральної України (Kollehaiev, 2022).

Щодо розвитку внутрішнього туризму після закінчення війни, то Надія Макаренко (засновниця туристичних проектів Travel Ukraine & Travel Designer) прогнозує зростання попиту на рекреаційний туризм, зокрема на анімаційні й релакс-тури, а також активний відпочинок на природі (Makarenko, 2022). Досі не було проведено розвідок, спрямованих на вивчення перспектив розвитку спортивного похідного туризму в Україні в післявоєнний період. Тому наше дослідження є актуальним.

Мета дослідження - вивчення перспектив розвитку спортивного туризму шляхом заміщення ресурсів, що тимчасово недоступні для подорожей територій іншими регіонами України в післявоєнний період.

Методологія дослідження базується на зборі й аналізі інформації про сучасний стан доступних для подорожей ресурсів похідного туризму в Україні, динаміку забруднення територій вибухонебезпечними предметами, вплив військової агресії Росії на розвиток похідного туризму на етапах у 2014-2022 рр. і з 24 лютого 2022 р., а також можливості заміщення традиційних похідних турпотоків ресурсами, що збереглися, на основі відкритих вітчизняних і зарубіжних джерел.

Результати

Особливістю спортивних (категорійних) походів, на відміну від інших активних подорожей похідного типу, є проходження запланованого маршруту, насиченого природними перешкодами, параметри якого визначаються класифікаційними вимогами для походів 1-6 категорій складності. Поряд із загальними параметрами, пов'язаними з протяжністю та тривалістю походу, ключовими критеріями, що визначають його категорію складності, є набір, загальна кількість і технічні характеристики перешкод на маршруті, характерних для конкретного виду спортивного туризму. У свою чергу, наявність і параметри природних похідних перешкод формуються цілим комплексом ландшафтних, кліматичних, геологічних, рослинних та рельєфних особливостей району подорожі, а також ступенем його антропогенної освоєності. Кожен вид спортивного туризму має свій набір природних перешкод, характерний для цього виду.

Отже, для кожного виду спортивного туризму різні території мають різні можливості для проведення категорійних спортивних походів. Максимально можлива категорія складності спортивного походу, різноманітність і насиченість природними перешкодами, розчленованість рельєфу, масштаби та ступінь антропогенного впливу визначають спортивно-туристський потенціал території. Найбільший спортивно-туристський потенціал в Україні мають два регіони: Карпати й Гірський Крим. Так само значний потенціал, завдяки своїм ландшафтним особливостям, мають Поділля та Прикарпаття. Потенціал інших регіонів України загалом невисокий, визначається зазвичай походами 1-2 категорії складності й зазвичай більшою мірою затребуваний місцевими туристами.

Для аналізу й оцінювання доступного ресурсного потенціалу розвитку спортивного похідного туризму в Україні після закінчення війни необхідно виділити два головних чинника: тимчасову втрату одного з найбагатших і найпривабливіших ресурсів похідного туризму - гірського Криму, унаслідок його анексії у 2014 р., та чинник довготривалої непридатності для походів величезних територій, забруднених вибухонебезпечними предметами через повномасштабну військову агресію РФ 2022 р.

Проведені нами раніше дослідження перспектив заміщення туристично-спортивного потенціалу Кримського півострова внаслідок анексії 2014 р. за рахунок інших регіонів континентальної України показали таке:

• практично в усіх напрямах розвитку похідних видів туризму континентальна Україна має необхідні ресурси заміщення. Крім того, на такі види, як лижний, водний, гірський і вітрильний туризм, утрата ресурсів Криму практично не позначиться;

• заміщення сегменту традиційних масових заходів, насамперед дитячо-юнацького туризму в періоди міжсезоння (листопад - травень) можливе лише в обмеженому обсязі, унаслідок унікальної сприятливості природно-кліматичних умов гірського Криму, які не мають інші райони України в період міжсезоння;

• перерозподіл туристських потоків сприятиме підвищенню популярності в туристів, які ходять у походи, таких раніше недооцінених районів Центральної та Західної України, як Поділля, Полісся та Буковина (Kollehaiev, 2015).

Відсутність повноцінної альтернативи сприятливим умовам кримського міжсезоння призвела до того, що вже 2015 р. спостерігалося часткове заміщення традиційних травневих кримських походів популярними трекінговими маршрутами Південної Туреччини. У квітні - травні 2015 р. ми спостерігали в районі Лікійської стежки тотальне кількісне домінування українських комерційних і самодіяльних туристичних груп над усіма разом узятими представниками інших країн.

Одна із причин цього явища - повне, навіть надмірне заміщення кліматичних і ландшафтних ресурсів Гірського Криму й Чорноморського узбережжя в період туристського міжсезоння теплішими горами Південної Туреччини та Середземноморським узбережжям. Друга причина - відносна транспортна й тимчасова доступність на тлі помірної вартості авіаперельотів у той період (Kollehaiev, 2017).

Нами було показано, що надалі, з приходом закордонних лоукостерів і значного здешевлення міжнародних авіаперельотів, а також отримання безвізу для Шенгенської зони, сегмент традиційних травневих кримських походів, як і походів територією РФ, значною мірою перерозподілився на логістично й фінансово доступні зарубіжні країни (Kollehaiev, 2017). Однак цей фактор перестане працювати після закінчення війни через загальносвітову тенденцію подорожчання авіаквитків на фоні зниження рівня життя українців. Авіаперевезення системно дорожчатимуть у зв'язку з реалізацією глобальної програми зниження викидів парникових газів у контексті клімато-зберігаючого сталого відновлення туристичного сектора (UNWTO, 2020), оскільки на транспортні перевезення припадає від 49 до 75 % усіх обсягів викидів парникових газів, що утворюються у промисловості (Novyny OON, 2022). Тож ми можемо очікувати скорочення кількості зарубіжних мандрівок похідного типу в повоєнний період і заміщення їх походами в Україні, як-от травневі подорожі до Туреччини на походи по Подільських Товрах, як найбільш кліматично близьких у травневий період.

Для оцінки перспектив післявоєнного розвитку спортивного похідного туризму в Україні нам доцільно розглянути стан розвитку подорожей похідного типу в Україні після початку повномасштабного вторгнення.

Початок військової агресії РФ проти України 24 лютого 2022 р. закономірно припинив туристичну діяльність у цілому й активні подорожі похідного типу зокрема. Однак, з переходом війни у затяжну та відносно стабільну фазу, основні шокові зміни в житті частини населення, яке не потрапило під окупацію, не постраждало від обстрілів, не виїхало із країни й безпосередньо не залучено до діяльності Сил оборони, завершилися.

Аналіз соціальних мереж й особисті спостереження автора влітку 2022 та навесні 2023 р. дає змогу зробити висновки, що сегмент активних подорожей в окремих районах України скоротився, але не зник. А в Карпатському регіоні спостерігався помітний перерозподіл потоків похідних туристів (Kollehaiev, 2022).

Безумовно, значний вплив на ці процеси мали обмеження, запроваджені адміністративною та військовою владою на місцях. Загалом по всій Україні заборони для проходження туристичних маршрутів зачепили території біля критичної інфраструктури, військових і стратегічних об'єктів, прикордонних районів, а також забруднених вибухонебезпечними предметами районів. При цьому було зазначено, що в Україні туристична діяльність і подорожі не заборонені, а обмеження й заборони на місцях визначаються постановами Військової та місцевої адміністрацій (State Tourism Development Agency, 2022).

Оскільки відсутні будь-які статистичні дані щодо кількості похідних туристів чи інших активних відпочивальників та їхнього розподілу за районами під час війни, ми в нашому дослідженні похідної активності у 2022-2023 рр. можемо спиратися лише на аналіз соціальних мереж, телефонні опитування й особисті спостереження безпосередньо в районах походів.

Аналіз соціальних мереж й особистий досвід показали, що в літній сезон 2022 р. загальна кількість комерційних і самодіяльних подорожей похідного типу значно знизилася, а більша частина похідної діяльності сконцентрувалася в неприкордонних районах Карпат. При цьому загальна кількість туристів на трекінгових маркованих маршрутах у горах не поступалася масовості мирного часу.

При проведенні пішохідного походу в Карпатах Горганами в серпні 2022 р. нами спостерігалося значне збільшення кількості похідних туристів і відпочиваючих біля району Горган, який зазвичай мало відвідується. Подібне явище, на наш погляд, було пов'язане з тим, що в соцмережах поширилася інформація про закриття для відвідувань традиційно популярних прикордонних районів Карпат, зокрема Мармарос і частини Чорногорського хребта.

У горах ми зустрічали безліч відпочиваючих, які проходили одноденні кільцеві марковані маршрути до визначних пам'яток і найближчих вершин. Іншою поширеною формою відпочинку був сімейний у палатковому таборі біля машини. Судячи з екіпірування й вартості машин, відпочиваючі були представниками середнього класу, які віддавали перевагу активному відпочинку за кордоном. Не маючи можливості виїзду за кордон, вони переселилися до Західної України та практикували мобільний активний відпочинок, переїжджаючи різними районами Карпат. Отже, можна констатувати, що відбувся частковий перерозподіл частини туристів із зарубіжних подорожей похідного типу, а також із популярних прикордонних районів Карпат у глибинні й раніше менш популярні похідні райони.

Щодо водного туризму, то багато традиційно популярних для сплавів малих річок північної, східної й частково центральної частин України виявилися забороненими для походів через близькість до районів бойових дій. Для літнього сезону 2022 р. згідно з повідомленням Державного агентства розвитку туризму (далі - ДАРТ) від 7.07.2022 доступними для сплавів були річки Карпатського регіону й басейну Дністра (State Tourism.., 2022).

У пресі з'явилася інформація про обмеження та навіть повну заборону навігації маломірних суден на всіх водних об'єктах України на час воєнного стану. Зокрема згадувалося, що в Запорізькій і Дніпропетровській областях заборону запроваджено постановами обласних військових адміністрацій. Проте вивчення текстів зазначених постанов ("Про заборону навігації для маломірних суден водних біоресурсів на водних об'єктах у межах Запорізької області на час воєнного стану" від 26.03.2022 № 134 та Розпорядження начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації від 29.03.2022 р. № 87/0/ 527-22) показало, що тимчасова повна заборона була пов'язана із сезонним нерестом риби, а постійно закритою є тільки акваторія Дніпра, водосховищ і гирл малих річок, що впадають у них (Kollehaiev, 2022).

Отже, велика частина акваторії малих річок, наприклад Дніпропетровської області, віддалено розташованих від зони бойових дій, виявилися доступними для байдаркових подорожей (за винятком зон режимних об'єктів). У серпні 2022 р. автором був проведений похід на байдарках річкою Оріль, в якому при контакті із представниками МВС і тероборони не виникало проблем із забороною на подорожі. Крім того, у соцмережах протягом липня - вересня регулярно з'являлася інформація про проведені комерційні сплави окремими малими річками (Kollehaiev, 2022).

Навесні 2023 р. ДАРТ оновило правила безпеки під час мандрівок країною, в якій зазначалася повна заборона на навігацію суден усіх типів на малих річках Дніпропетровської області, у тому числі й для туристських походів (State Tourism.., 2023). Проте проведене автором телефонне опитування обласних органів влади, а також Управління державного агентства меліорації та рибного господарства показало, що тимчасова заборона на навігацію знову була пов'язана з періодом нересту риби. Телефонне опитування турфірм, які організовують сплави малими річками Дніпропетровської області, засвідчило, що регулярне проведення сплавів почалося наприкінці травня.

Ми можемо припустити, що регіони України, які були відкриті у 2022-2023 рр. для походів, і надалі збережуть цей статус.

Іншим чинником, що визначає перспективи розвитку похідного туризму в повоєнній Україні, є значне забруднення територій мінами та боєприпасами, що не утворилися. Ці території площею 174 тис. квадратних кілометрів, разом зі звільненими у процесі війни регіонами, включаючи Крим, імовірно вимагатиме тривалого періоду розмінування (Mine action service.., 2023). Ураховуючи пріоритети в розмінуванні житлових, промислових і сільськогосподарських об'єктів, слід очікувати, що райони похідного туризму, які містять великі лісові масиви й береги малих річок, отримають безпечний статус в останню чергу. Імовірно тривалий час будуть недоступні для відвідування через мінування і великі прикордонні території з республікою Білорусь.

На рис. 1 подано інтерактивну карту забруднених територій сервісу протимінної діяльності ДСНС (Mine action service., 2023). На ній показано, що забруднення практично не зазнали регіони Карпат, Західної й частково Центральної України, за винятком окремих районів атакованої обстрілами інфраструктури.

Рис. 1 Інтерактивна карта забруднених територій сервісу протимінної діяльності ДСНС (станом на 19.06.2023)

(Mine action service.., 2023)

Тому для оцінки середньострокової перспективи розвитку похідного туризму в післявоєнний період ми розглядатимемо: порівняльний спортивно-туристський потенціал усієї України; потенціал територій, доступних для походів (західних і частково центральних регіонів України); потенціал забруднених територій; а також Криму. Ресурсні втрати похідних видів туризму в Луганській та Донецьких областях (р. Сіверський Донець і Кальміус) незначні та в цій роботі не враховуватимуться.

На основі даних чинного Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України (FSTU, 2021) нами було проведено порівняльний аналіз туристичноспортивного потенціалу регіонів України за критерієм категорій складності походів за такими ознаками: первісний потенціал України до 2014 р.; потенціал тимчасово анексованого Криму; потенціал територій України, що потребуватимуть тривалого розмінування; потенціал доступних для похідного туризму територій (табл. 1).

Таблиця 1