Особливості фізичного виховання в загальноосвітній школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості фізичного виховання в загальноосвітній школі

Олексій Колісніченко (студент І курсу другого (магістерського) рівня вищої освіти факультету фізичного виховання) Науковий керівник - кандидат педагогічних наук, доцент Мельнік А. О.

Анотація

У статті обґрунтовано особливості фізичного виховання в загальноосвітній школі. Проаналізовано концепції фізичного виховання. Встановлено, що для досягнення бажаних результатів необхідно використовувати засоби фізичного виховання.

Ключові слова: фізичне виховання, концепція фізичного виховання, урок, учні. фізичний виховання навчальний гімнастика

Постановка проблеми

Сучасний стандарт шкільної освіти будується з урахуванням системно- діяльнісного підходу, що передбачає формування системи універсальних навчальних процесів як основи вміння вчитися. Однією з вимог є модернізація змістовних положень шкільних предметів, зокрема дисципліни «Фізична культура», яка спрямована на розвиток особистості учнів, зміцнення їх здоров'я, удосконалення життєво важливих рухових умінь, здатності до подальшої активної трудової діяльності [1].

Аналіз досліджень і публікацій

Велика кількість вчених схильна до того, що уроки фізичного виховання повинні зберігати та зміцнювати здоров'я, формувати культуру здоров'я та здоровий спосіб життя учнів. Щоб досягти цієї мети, авторами [5; 6; 8] було розроблено велику кількість технологій і методик. Останнім часом важливим є концепція проведення фізичних занять, що мають спортивну орієнтацію. В основі цієї концепції лежить обов'язкове використання тренувальних методів на заняттях фізичної культури, що дає змогу розвивати фізичні якості та рухові здібності школярів. Також, концепція містить обов'язкові триразові навчально-тренувальні заняття щотижня, які будуть проводитися у позанавчальний час. Школярі повинні мати право вільно обирати вид спорту для занять або форму фізичних занять та інші додаткові заняття спортивної освіти. Найкращим способом удосконалення системи фізичних занять, на думку вчених, є врахування спортивні інтереси учнів [1]. Автори [3; 7; 8] вважають, що це вплине на зростання рухової та фізичної активності учнів, допоможе удосконалювати їх особисті якості.

Мета статті - проаналізувати концепції фізичного виховання, визначити ефективні засоби фізичного виховання для учнів загальноосвітніх шкіл.

Виклад основного матеріалу дослідження

Всі заняття фізичними вправами повинні мати тренувальний напрям і проводити їх слід у позаурочний час. Оскільки шкільний розклад є дуже вузьким та незручним [4].

На сьогодні наголошується важливість освітньої спрямованості уроків фізичного виховання. Враховуючи стан життя населення, рівень розвитку захворюваності, низький рівень фізичної активності молоді та використання інтернет засобів, найголовніша мета суспільства - необхідність посилення оздоровчої спрямованості навчання фізичної культури, підведення шкільних уроків з фізичного виховання до принципів тренувальних занять, проведення тренувальних занять у позанавчальний час. Саме такі заняття мають стати основою впорядкованої та розумної рухової активності учнів [3].

Крім описаних вище теорій та концепцій також є інші. Вони містять у собі більш широкі методи та способи поліпшення проведення планових та позаурочних занять фізичного виховання. Це, наприклад, концепція «спортивного виховання та спортивної культури учнів», концепції «олімпійського виховання та олімпійської культури учнів». Авторами [1; 4] було викладено шляхи реалізації та впровадження нових концепцій у шкільну систему проведення занять фізичною культурою. Передбачається, окрім традиційної системи проведення занять фізичної культури, будуть використані нові засоби та методи фізичної культури. Наприклад, завдання відпочинку та розваг, спілкування в соціумі, отримання позитивних емоцій, всебічного розвитку особистісних аспектів. Більшість інноваційних проектів, програм та технологій мають орієнтацію на інтегративний підхід [1]. Сучасне використання засобів фізичної культури представляє собою органічне об'єднання спорту з мистецтвом, створення сприятливих умов зростання особистісних якостей учнів. Для досягнення бажаних результатів необхідно щоб засоби фізичного виховання використовувалися комплексно, у поєднанні [2].

Фізичні вправи широко застосовуються у вихованні дітей. Це усвідомлені рухові дії, спеціально підібрані, які проводяться з метою вирішення завдань фізичного виховання. Вплив фізичних вправ на організм дітей залежить від: самих вправ, оскільки вони можуть бути різними за своїм впливом; умов, в яких виконуються вправи, місця та часу виконання вправ; дозування вправ, тривалість і кількість виконаних вправ залежно від віку, статі, рівня фізичної підготовленості та стану здоров'я [3].

Гімнастика - один із основних засобів фізичного виховання, який є сукупністю спеціально підібраних фізичних вправ для організму людини з метою зміцнення здоров'я, розвитку рухових умінь, вольових і моральних якостей. Виконання гімнастичних вправ відрізняється не лише точністю, а ще й красою і виразністю. Вони можуть мати коригувальне та лікувальне значення. Зазначені особливості свідчать про широкі можливості використання гімнастики для різних вікових груп. Як засіб загального фізичного розвитку гімнастика сприяє підвищенню рівня спортивних досягнень у будь-якому виді спорту. Широкі можливості застосування гімнастики та велика різноманітність вправ призвели до утворення її видів:

а) основна гімнастика - гігієнічна гімнастика;

б) спортивна гімнастика;

в) акробатика;

г) художня гімнастика;

д) допоміжна гімнастика, до якої входять спортивно-допоміжна гімнастика, прикладна та лікувальна.

Основна гімнастика спрямована на зміцнення здоров'я, загальний розвиток, загартування організму та підвищення працездатності людини. Засобами основної гімнастики забезпечується формування та вдосконалення основних рухових навичок, а також уміння доцільно застосовувати набуті навички у практичній діяльності. Основна гімнастика займає значне місце у обов'язкових програмах з фізичного виховання дітей дошкільного та шкільного віку, у фізичному вихованні учнів шкіл, а також студентів середніх спеціальних та вищих навчальних закладів. Такий вид гімнастики є необхідним у заняттях фізичної культурою, адже створює хорошу базову основу для занять будь-яким видом спорту [8].

Гігієнічна гімнастика сприяє зміцненню здоров'я та загартуванн. організму, покращує фізичний розвиток та підвищує працездатність людини. Заняття гігієнічною гімнастикою має бути невід'ємною частиною побуту всіх громадян, адже вправи прості, доступні для людей з різною підготовленістю та різного віку. Основні завдання гігієнічної гімнастики - це покращення дихання, кровообігу, обміну речовин, зміцнення нервово - м'язового апарату. Найбільш поширеним різновидом гігієнічної гімнастики є ранкова гімнастика, а саме зарядка. Гігієнічною гімнастикою можна займатись індивідуально та групами. Індивідуальною займаються зазвичай вдома, найчастіше вранці після сну. Зарядка складається з комплексу простих, доступних, загальнорозвиваючих вправ. Групові заняття гігієнічною гімнастикою проводяться у дитячих будинках, інтернатах, гуртожитках, таборах, на дитячих майданчиках, у будинках відпочинку, санаторіях тощо [4].

Ігри є одним із найпоширеніших засобів фізичного виховання і являють собою свідому, активну та ініціативну діяльність учнів, спрямовану на досягнення мети. Розрізняють рухливі та спортивні ігри. До рухливих ігор відносять ігри, спрямовані переважно на загальну фізичну підготовку, які не потребують спеціальної підготовки. Такий вид ігор побудовано на простих рухах. До спортивних ігор відносять ігри, які мають характерні ознаки спорту; вони вимагають підготовки та спортивного вдосконалення учнів. Спортивні ігри характеризуються наявністю суперництва за перемогу своєї команди чи особистої першості. Вони відрізняються від рухливих ігор складністю правил та техніки, а також стійкістю умов та правил [2].

Ігри мають особливо важливе значення у різнобічному фізичному вихованні дітей, оскільки до них входять основні природні рухи людини (ходьба, біг, стрибки, метання, лов та ін.). Регулярне проведення ігор у процесі фізичного виховання дітей та молоді сприяє формуванню у них основних рухових навичок, розвитку швидкості, спритності, сили та витривалості, покращує діяльність їх організму, збільшує працездатність та зміцнює здоров'я. Ігри приносять задоволення, створюють гарний настрій, сприяють зміцненню дружби, взаємодопомоги. Приймаючи участь в іграх, діти засвоюють правильне розуміння про предмети та явища природи. Граючи, діти виховують морально-вольові якості (чесність, співпереживання, турботу, дружбу тощо) [5].

У початкових класах рухлива гра - це одна із основних засобів фізичного виховання дітей. Вони проводяться під час уроків фізичної культури, на перервах і навіть на заняттях груп і секцій. Серед учнів старших класів проводяться переважно спортивні ігри. Ці ігри входять до шкільних навчальних програм з фізичного виховання, а також до планів навчально-тренувальної роботи секцій шкільних колективів фізичної культури. У кожній школі проводяться змагання. Це надає іграм особливого інтересу, що підвищує прагнення учнів до оволодіння технікою та тактикою спортивних ігор. Зрештою, ігри у старших класах є одним із засобів загальної фізичної та спортивної підготовки школярів [2].

Туризм. Під туризмом розуміють організовані короткочасні чи тривалі подорожі, які здійснюються для ознайомлення з рідним краєм, історичними та культурними пам'ятками, природніми багатствами Батьківщини. Під час подорожей учні знайомляться з живою природою та її різноманітними явищами, знайомляться з життям та побутом людей. Також школярі збирають різні гербарії. Це сприяє закріпленню у них знань, а зібрані ними матеріали збагачують шкільні кабінети та музеї. Туризм є також одним із засобів різнобічного фізичного розвитку, загартування організму та виховання витривалості, наполегливості та звички до туристичного життя.

Туризм пов'язаний з умінням добре ходити, бігати і плавати, веслувати, лазити, долати різні природні та штучні перешкоди, а взимку ходити на лижах. Подорожі сприяють виробленню в учнів рухових навичок, які доводиться застосовувати в різній ситуації. Крім того, подорожі пов'язані з перебуванням на свіжому повітрі зміцнюють здоров'я та загартовують організм туристів. Велике значення має туризм для формування та розвитку високих моральних та вольових якостей, для організованості та дисциплінованості учнів. Спільні подорожі, колективні дії в умовах туристичного життя, подолання труднощів об'єднують учнів, розвивають почуття товариської взаємодопомоги [6].

Найбільш простими формами туризму є прогулянки в ліс, на річку тощо. Вони не вимагають значних витрат, сил і засобів, не вимагають спеціального обладнання та особливого тренування, прості за своєю організацією та відрізняються доступністю для дітей та дорослих [7].

Екскурсії. Це форма туризму, яка може застосовуватись протягом усього року і проводитися зі школярами різного віку. Прогулянки та екскурсії тривають від 2 до 8 годин і є першим ступенем туризму. Найбільш складною формою туризму є туристичні походи рідним краєм. Найпростіші з них - походи вихідного дня, які відбуваються у вільний від роботи або навчання день. Більш складними можуть бути багатоденні походи, що вимагають тривалої й гарної підготовки та необхідного спорядження. Такі походи відбуваються під час канікул [2].

Великого поширення набули дитячі табори. Це оздоровчі заклади, призначені для обслуговування учнівської молоді. Вони створюються в гарній затишній місцевості і мають все необхідне для повноцінного активного відпочинку. Дитячі табори можуть бути цілорічними або сезонними. Вони дозволяють у вільний від шкільного навчання час сформувати та розвинути у дітей різні соціальні навички та моральні якості, саме: ініціативність, рішучість, сміливість, почуття гумору, комунікативні навички та ін. [4].

Висновки та перспективи подальших пошуків у напрямі дослідження

Слід зробити висновок, що головною метою фізичного виховання є оптимізація фізичного розвитку учнів, всебічного вдосконалення їх фізичних якостей та виховання духовних та моральних якостей, що характеризують суспільно активну особистість. Щоб зробити мету досяжною, слід використовувати комплекс фізичних вправ, засобів фізичного виховання у повсякденному житті учнів.

Список використаних джерел

1. Герцик М. С. Вступ до спеціальностей галузі «фізична культура і спорт». Харків, 2004. 176 с.

2. Іващенко В. П. Теорія і методика фізичного виховання: навч. посібник. Ч. 2. Черкаси: ЦНТЕІ, 2005. 263 с.

3. Круцевич Т. Ю. Теорія і методика фізичного виховання. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання. К.: Олімпійська література, 2008. 391 с.

4. Столяров В. Теорія та методологія сучасного фізичного виховання: стан розробки та авторська концепція: монографія. Київ: НУФВСУ; Олімпійська література, 2015. 704 с.

5. Теорія і методика фізичного виховання: підруч. для студ. вищ. навч. закл. фіз. виховання і спорту. «Олімп. л-ра», 2017. 384 с.

6. Товт В. А. Основи теорії та методики фізичного виховання. Ужгород: ПП «Графіка», 2010. С. 18- 30.

7. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. Тернопіль : Навчальна книга Богдан, 2012. 272 с

8. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2. Тернопіль : Навчальна книга Богдан, 2010. 248 с

Размещено на Allbest.ru