Диференційований підхід у системі підвищення силових здібностей кваліфікованих футболістів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донбаський державний педагогічний університет

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД У СИСТЕМІ ПІДВИЩЕННЯ СИЛОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ КВАЛІФІКОВАНИХ ФУТБОЛІСТІВ

Дичко Д.В., кандидат біологічних наук, доцент, Бобирєв В.Є., кандидат біологічних наук, доцент, Василевський В.С., кандидат біологічних наук, асистент, Зіновієв О.М., кандидат біологічних наук, доцент, Дичко В.В., доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри

м. Дніпро

Анотація

силовий здібність футболіст тренування

Стаття присвячена дослідженню ефективних методів та стратегій підвищення силових здібностей у кваліфікованих футболістів. З огляду на постійний розвиток сучасного футболу та його вимогливість до фізичної підготовки гравців, досліджується широкий спектр причин, пов'язаних із збільшенням силових показників у футболістів. У статті опрацьовані техніки та методики тренування, спрямовані на підвищення м'язової сили, витривалості та еластичності у футболістів. Автори аналізують вплив різноманітних фізичних вправ, включаючи важкі силові тренування, функціональну тренувальну роботу та вправи для розвитку стійкості й швидкості.

Друга частина роботи присвячена розгляду диференційованого підходу у тренуванні футболістів, який є важливим елементом вдосконалення фізичних та технічних навичок гравців на різних етапах їх кар'єри. Встановлено, що диференційований підхід передбачає індивідуалізацію тренувального процесу з урахуванням особливостей кожного гравця, його рівня підготовки. Ідентифіковано способи застосування диференційованого підходу у формуванні фізичної, технічної й тактичної компетентності футболістів на різних стадіях їхнього розвитку. Проаналізовано методи, стратегії, які дозволяють тренерам ефективно адаптувати тренувальні програми до потреб і можливостей кожного гравця, забезпечуючи оптимальний розвиток їх фізичного потенціалу. Особлива увага приділяється індивідуальним характеристикам гравців, таким як спортивні вподобання, технічні вміння, інтелектуальні здібності та психологічна стійкість, і як ці характеристики можуть бути враховані при розробці тренувальних програм.

У підсумку, стаття висвітлює ключові аспекти підвищення силових здібностей у кваліфікованих футболістів та надає рекомендації щодо методів тренування для досягнення оптимальних результатів на полі.

Ключові слова: диференційований підхід, навантаження, тренування, пліометричний метод.

Annotation

Danil Dychko, Vadym Vasylevskyi, Oleksandr Zinoviev, Vladimir Bobyrev, Vladislav Dychko. Differentiated approach in the system of improving the strength abilities of qualified football players. The article is devoted to the study of effective methods and strategies for improving strength abilities in qualified football players. Given the constant development of modern football and its demanding physical training of players, a wide range of reasons associated with the increase in strength performance in football players is investigated. The article discusses training techniques and methods aimed at increasing muscle strength, endurance and elasticity in football players. The authors analyze the impact of various physical exercises, including heavy strength training, functional training work, and exercises to develop stability and speed.

The second part of the paper is devoted to the consideration of a differentiated approach in the training of football players, which is an important element in improving the physical and technical skills of players at different stages of their careers.

It is established that a differentiated approach involves individualization of the training process, taking into account the characteristics of each player and his level of training.The ways of applying a differentiated approach in the formation of physical, technical and tactical competence of football players at different stages of their development are identified. The methods and strategies that allow coaches to effectively adapt training programs to the needs and capabilities of each player, ensuring the optimal development of their sports potential, are analyzed. Particular attention is paid to the individual characteristics of players, such as physical aptitude, technical skills, intellectual abilities and psychological stability, and how these characteristics can be taken into account when developing training programs.

In conclusion, the article highlights the key aspects of improving strength abilities in skilled football players and provides recommendations on training methods to achieve optimal results on the field.

Keywords: differentiated approach, load, training, plyometric method.

Актуальність теми

Футбол у сучасному світі є одним із найпопулярніших видів спорту, від якого фанатіють прихильники різних вікових категорій та різного рівня фізичної підготовки. Разом з тим, до професійних гравців, зі зрозумілих причин, висуваються досить високі вимоги, зокрема в частині їхнього фізичного розвитку. Така ситуація пов'язана з необхідністю виконувати в короткі часові інтервали вправи з м'ячем та вправи без м'яча. Витривалість у цих вправах грає далеко не останню роль, нарівні зі швидкісним компонентом.

Однак форми тренувань не можна повністю запозичувати з інших видів спорту. Футбольні тренування мають нести в собі характер спеціального спрямування. Наприклад, один комплекс вправ орієнтується на розвиток фізичних якостей, поєднуючи в собі інтервальні тренування, постійні навантаження, які можуть і повинні поєднуватися з технічними та тактичними заняттями, що максимально занурюють спортсмена в гру. Необхідно повністю виключити з тренувальної добірки монотонні, однотипні заняття, тому що вони призводять до девальвації у спортсменів ігрової активності. У світлі зазначеного, обґрунтованою є потреба в пошуку сучасних і дієвих рішень, де диференційований підхід, на нашу думку, заслуговує на особливу увагу.

Про методику вдосконалення силових здібностей кваліфікованих футболістів у своїх дослідженнях ведуть мову Василюк В. та Ярмощук О., які присвятили свою статтю актуальними проблемами тренувального процесу футболістів на етапі початкової спеціалізації. Зокрема, в полі їх дослідницьких пошуків перебуває класифікований підхід до фізичної підготовки, визначення оптимального об'єму, інтенсивність тренувального навантаження. Досліджено питання, пов'язане з визначенням оптимального співвідношення об'єму (кількості) та інтенсивності (силових параметрів) тренувань на початку спортивної підготовки [1]. Рекомендації із методики тренування футболістів черпали із робіт Костюкевич В. М. [4], Свєртнєв О. А., Левченко М. М. [7], Ясько Л., Іскра У., Пітенко С. [10]. Загальні засади розвитку фізичної активності належним чином розкриті у роботі Панкратова Н. С. [5].

В свою чергу, метою роботи є аналіз та оцінка ефективності диференційованого підходу у системі підвищення силових здібностей кваліфікованих футболістів.

Виклад основного матеріалу

Сучасний футбол - це спортивна гра, яка вимагає високого рівня підготовки гравців у всіх аспектах: фізичному, техніко-тактичному, психологічному та інтегральному. Характерною і чи не основною рисою сучасного футболу є висока інтенсивність техніко-тактичних дій, запекла боротьба в рамках гри, високий рівень спортивних досягнень, небачене зростання фізичних можливостей людини. Саме тому даний вид спорту передбачає високі вимоги до рівня майстерності спортсменів на етапі спортивного вдосконалення.

До однієї з найважливіших фізичних якостей людини відносять силові можливості. Сила - це здатність переборювати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м'язових зусиль [5, с. 93]. Відповідно, концепт загальної силової підготовки доречно розкривати через підготовку, яка забезпечує загальний фізичний розвиток спортсменів і створює умови для найефективнішого прояву спеціальних фізичних якостей в обраному виді спорту. Вона спрямована на підвищення функціональних можливостей різних органів і систем організму; покращується здатність спортсменів переносити великі навантаження і ефективно відновлюватись після них [7, с. 174].

Силові можливості виявляються повною мірою через будь-яку рухову діяльність. На їхній прояв впливають диференційовані фактори, роль яких у кожному індивідуальному випадку змінюється в залежність від визначеності рухових дій, умов їх прояву, виду силових здібностей, вікових, ґендерних особливостей. Відповідно, в теорії та методиці тренерської діяльності силові вправи поділяють на:

- локальні, що належать до окремих великих та малих м'язових груп;

- тотальні, які стосуються всього м'язового апарату людського тіла;

- власне силові (характеризуються тим, що їхній прояв залежить безпосередньо від активності процесів м'язової напруги). Виникає у відповідь на необхідність протистояти зовнішньому опору;

- швидкісно-силові здібності, котрі базуються на інтеграції силових та швидкісних якостей, показують максимальний прояв сили за мінімальну кількість часу. У деяких джерелах їх називають «вибуховою силою».

Швидкісно-силові здібності характеризуються як здатність власне силових здібностей проявлятися в симбіозі з іншими руховими якостями. Вони характеризуються непередбачуваним напруженням м'язів, яке транслюється під час виконання фізичних вправ з необхідною потужністю та значною швидкістю [2, с. 6]. Особливо відчутно, коли мова йде про ті рухові елементи, при яких потрібна швидкість рухів та значна сила м'язів. Велику роль відіграє силовий компонент, тобто, зовнішнє навантаження, що виконує спортсмен; за протилежних умов - значну роль набуває швидкість.

На спортивних тренуваннях для оцінки ступеня розвитку власне силових здібностей розрізняють абсолютну та відносну силу. Абсолютна сила - це максимальна сила, що виявляється у русі і зовсім не залежить від маси людського тіла. Відносна сила - це сила, яку виявляє людина в перерахунку на 1 кг своєї ваги [3].

Аналіз науково-методичної літератури показує, що у процесі вікового розвитку силові якості формуються та виявляються по-різному. Чітко прослідковуються такі три стадії розвитку власне силових здібностей як:

* стадія прогресивного розвитку цих здібностей (відбувається в період зростання та дозрівання організму людини);

• відносної стабілізації (25-40 років);

• вікового регресу (після 40 років).

Періодом, коли силові здібності транслюються найбільше, прийнято вважати вік від 25 до 30 років. Разом з тим, дані параметри суто індивідуальні і можуть коливатися в дуже широких межах. Для спортивного тренування та процесу фізичної підготовки особливо важливо, що ці періоди залежать від змісту та спрямованості тренуючого впливу.

Розвиток індивідуальних силових навиків у вправах, з поетапним м'язовим навантаженням, передбачає застосування у роботі з спортсменами-футболістами навантажень вагою 70-80% від максимуму, показаного в режимі динамічної м'язової роботи. Поступово вага сягає до 120-140%. Варто, на нашу думку, також застосовувати 2-3 вправи з 25 повтореннями (наприклад, присідання зі штангою на плечах). Роботу у поступаючому режимі роботи м'язів рекомендується поєднувати з двома типами режимів: ізотонічним або ізометричним. Загальна мета занять із силової підготовки - оптимізувати розвиток силових здібностей у футболістів, створивши умови для необхідного їхнього прогресування та можливо тривалого збереження (поліпшення) якості гри.

Засобами розвитку силових здібностей є фізичні вправи з підвищеним опором (навантаженням), котрі цілеспрямовано стимулюють збільшення ступеня напруги м'язів [6]. Якщо мова йде про вправи із зовнішнім опором, то в даному випадку необхідно правильно підбирати дозування, розподіляти його на всі групи м'язів. При цьому, варто зважати, що ефект досягається регуляцією режиму тренування.

Інший блок - тренування з власною вагою тіла. Що цікаво, вони адаптовані для осіб різного віку, статі та рівня підготовки. До них відносяться: гімнастичні силові вправи (підтягування, віджимання); лазіння по канату; легкоатлетичні стрибкові вправи; подолання перешкод. Ізометричні вправи сприяють одночасній напрузі максимальної кількості рухових одиниць працюючих м'язів. Вони виконуються, зазвичай, при затримці дихання та адаптують організм до роботи у безкисневих умовах. Дозволяють за невеликий час створити значне навантаження, не вимагаючи спеціального обладнання. Засоби експериментального впливу мають певну класифікацію. До неї входять:

1. Вправи із зовнішнім навантаженням.

1) Вправи з дозованим зовнішнім навантаженням:

• з гантелями - підйоми та опускання рук у сторони, вперед, згинання та розгинання рук вперед убік;

• розведення та зведення рук у положенні лежачи на спині, животі;

• виконання вправ на прес з гантелями, присідання з гантелями тощо;

• штанга та гриф - виконання жиму, відведення рук у положення лежачи на спині;

• присідання зі штангою або грифом на плечах, випади вперед та в бік зі штангою на плечах;

• диски різної ваги - присідання з виведенням рук вперед, у сторони, вгору;

• вправи на прес із положенням диска на грудях, вправи зміцнення м'язів спини з диском на спині;

• присідання з фіксацією диска на спині;

• гирі - жими з гирями стоячи і лежачи на спині.

Вправи з зовнішнім обтяженням можуть виконуватися з партнером (виконання присідань з партнером на спині, віджимання, підтягування з додатковою вагою партнера, елементи боротьби); біг по рельєфній місцевості (у гору та з гори).

2. Вправи у самоопорі - зміст яких зводиться до одночасного напруження м'язів-синергістів та м'язів-антагоністів певного суглоба. У науковій літературі наголошують, що такі вправи можуть виконуватися у статичному напруженні м'язів, а також у напруженому повільному русі по усій його амплітуді, якщо одна група м'язів працює у долаючому, а протилежна - у поступливому режимах [9, с. 12]. Таким чином, розрізняють:

• статичні вправи з власною вагою - статичне утримання поз віджимання, піднятих ніг, упорів обличчям вниз і вгору, з опорою на одну і дві руки, вправ на прес, м'язи ніг та сідниць різних вихідних положень;

• динамічні вправи з власною вагою - різні види віджимань, присідань, вправ на прес, спину, м'язи ніг та сідниць;

• вправи в стато-динамічному режимі - виконання вправ із зупинками та утриманнями поз (вправи на прес із зупинкою та утриманням корпусу, віджимання із зупинкою корпусу внизу і т.д.).

3. Вправи, орієнтовані на різні м'язові групи. До цієї категорії увійшли всі вище представлені вправи, проте вони класифікувалися за локальним, регіональним та загальним впливом. Додаткові засоби розвитку силових здібностей - це комплекс вправ з використанням зовнішнього середовища (біг і стрибки по пухкому піску, біг і стрибки в гору, біг проти вітру); вправи з використанням опору пружних предметів (еспандери, гумові джгути, пружні м'ячі тощо); вправи з опором партнера [8, с. 17].

В ході тренування у футболі найчастіше використовуються чотири базові методи, виконання яких варіюється власне інтенсивністю тренування: збільшення ваги споряджень, що використовуються у кожній вправі; збільшення числа повторень із обраною вагою в кожному вправі; збереження ваги споряджень, числа підходів та повторень у кожній вправі, зменшення інтервалів відпочинку між підходами; збільшення числа підходів до кожної вправи.

Величина обтяження підбирається за умови виконання запланованого кількості повторень. Для інтенсифікації тренувань необхідно комбінувати збільшення ваги обтяження з числом підходів та повторень та скороченням інтервалів відпочинку.

Власна практика тренувальної діяльності свідчить про те, що основні засоби розвитку швидкісно-силових здібностей - це стрибки в довжину і висоту, вистрибування поштовхом однієї та обох ніг після короткого ривка, а також метання, вправи з відносно невеликим обтяженням, котрі виконуються у швидкому темпі, спеціальні вправи з м'ячем (удари ногою та головою, вкидання та ін.). Стрибкова здатність футболістів є важливим показником сили та швидкості м'язів, який відображає їх потужні характеристики у грі. Дослідження показують, що включення вправ із стрибків після інтенсивного силового тренування сприяє оптимальному розвитку м'язів ніг та інших груп, необхідних для успішного виконання футбольних прийомів. Висота стрибка відображає результативність спеціального силового тренування, позиціонується як ключовий критерій для визначення його ефективності [10, с. 78].

Рис. 1 Загальна характеристика тренувальної програми з розвитку сили футболістів [4, с. 139]

Пліометричний метод тренування, заснований на використанні кінетичної енергії тіла під час падіння з висоти, дозволяє ефективно стимулювати скорочення м'язів та покращувати їх пружність. Він сприяє активізації мотонейронів та формуванню потенціалу напруги в м'язах, що забезпечує швидше та ефективніше їх скорочення. Таким чином, використання пліометричного тренування після силових тренувань є ефективним способом розвитку специфічної сили та стрибкової здатності, що є ключовими для успішної гри в футбол [11].

Крім методу повторного виконання вправ, використовується «сполучений метод». Доцільно проводити швидкісне тренування в тісному зв'язку з техніко-тактичною підготовкою, щоб домогтися стабілізації та вдосконалення швидкості пересування з м'ячем. Різний напрям швидкості вимагає насамперед усунення факторів, що знижують її. Перший фактор - гальмує дію м'язових груп - антогоністів, у зв'язку з чим так необхідне володіння технікою руху. Перш ніж «освоїти» максимальну швидкість, футболіст повинен як слід відпрацювати свою техніку на середній або близькій до максимуму швидкості, щоб уникнути шкідливої м'язової напруги. Секрет швидкості полягає в умінні виконувати певні рухи як можна у більш розслабленому стані, тобто намагатися свідомо розслабляти всі м'язи, що не беруть участь у бігу. Потрібно пам'ятати, що якщо перед футболістом стоїть задача бігати швидше - потрібно і навчитися ходити швидше, розслабляючи м'язи. Тренуванню на швидкість руху не повинні передувати жодні стомлюючі вправи; після розминки - негайно переходити до максимально інтенсивних вправ з нарощування швидкості. Особливий акцент робиться на розвиток «вибухової» сили ніг.

Як відомо, при тренуванні футболістів більшість сучасних тренерів вдаються до застосування індивідуального підходу. Проте, наш досвід і практика тренерської діяльності свідчить, що індивідуалізація завжди є відносною, тоді як диференційований підхід дозволяє враховувати як групові характеристики, так і найважливіші індивідуальні показники спортсменів. У спортивній практиці диференційований підхід є методом об'єднання спортсменів у навчально-тренувальні групи з урахуванням їх спортивно-важливих якостей та використання для кожної групи певних способів тренування, притаманних їх особливостям (вік, витривалість, властивість темпераменту, рівень тренованості). У такий спосіб коригуються тренувальні програми для футболістів з подібними характеристиками, а також враховують їхню біологічну зрілість, рівень фізичної підготовки та функціональний стан. Раціональна підготовка юних футболістів передбачає використання структурованих методів навчання і тренування, де необхідно враховувати індивідуальні особливості і диференціацію між спортсменами. Диференціація для футболістів - це початок індивідуалізації тренувального процесу, за якої індивідуалізація розглядається як мета навчання, а диференціація - як засіб її досягнення. Об'єм та інтенсивність навантажень, що рекомендовані для спортсменів, повинні бути враховані, базуючись не лише на їх фізичних можливостях, а й індивідуальних темпах сприйняття та ритмі виконання навчально-тренувальної програми.

Саме тому, перед впровадженням диференційованого підходу до підвищення силових здібностей футболістів, необхідно провести аналіз їх фізичного стану. Це включає в себе оцінку силових показників, готовності до навантажень та виявлення слабких й сильних сторін кожного гравця. Постійний моніторинг результатів тренувань і фізичного стану гравців дозволяє вчасно адаптувати тренувальні програми, уникнути перевтомлення/ травм, а також максимально використовувати потенціал кожного гравця.

Висновки

Диференційований підхід у системі підвищення силових здібностей кваліфікованих футболістів є необхідним для досягнення максимальних результатів на полі. Врахування індивідуальних особливостей кожного гравця, персоналізовані тренувальні програми та постійний моніторинг фізичного стану дозволяють досягти оптимального розвитку силових здібностей та підвищення ефективності гравців у грі. Перспективи подальших наукових пошуків вбачаємо у аналізі динаміки загальної витривалості у юних футболістів.

Література

1. Василюк В., Ярмощук О. Диференційований підхід у фізичній підготовці футболістів на етапі початкової спеціалізації. Вісник Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Фізичне виховання, спорт і здоров'я людини, (18), 2020. с. 11-16. https://doi.org/10.32626/2309-8082.2020-18.11-16

2. Грибан Г.П., Філіна В.А., Пилипчук П.Б. Розвиток швидкісно-силових здібностей в учнів старшого шкільного віку засобами дзюдо: метод. рекомендації. Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2023. 24 с.

3. Гуржий О. С., Порохнявий А. В. Словник термінів та понять з дисципліни «Фізичне виховання»: О. С Гуржий, А. В Порохнявий. Дніпро: Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2020. 36 с.

4. Костюкевич В. М. Теорія і методика тренування спортсменів високої кваліфікації: Навчальний посібник. Вінниця: «Планер», 2007. 273 с.

5. Панкратов Н. С. Розвиток фізичних якостей спортсменів силових видів спорту та єдиноборств. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Вип. 11 (81). 2016. с. 92-95

6. Розвиток силових здібностей юнаків у силових видах спорту. Методичні вказівки з дисциплін: «Фізичне виховання», «Управління професійною працездатністю» (для студентів денної форми навчання всіх спеціальностей Університету) / Харк. нац. ун-т міськ. госп-ва ім. О. М. Бекетова; уклад.: Д. О. Безкоровайний. Х.: ХНУМГ, 2014. 68 с.

7. Свєртнєв О. А., Левченко М. М. Силова підготовка як засіб розвитку фізичної підготовленості футболістів: теоретичний аспект. Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. 2018. с. 172-180 URL: http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/19483/1/47.pdf

8. Сопотницька О., Вонс В. Засоби розвитку швидкісно-силових здібностей у тенісистів. Магістерський науковий вісник. Вип. № 37. 2021. с. 16-18

9. Ярошик М. Я. Фізичні якості людини. Сила як фізична якість людини. Основи методики розвитку сили. Львівський державний університет фізичної культури. 2021. 27 с.

10. Ясько Л., Іскра У., Пітенко С. Вдосконалення силових здібностей кваліфікованих футболістів. Спортивна наука та здоров'я людини. Вип. № 1 (1). 2019. с. 74-81

11. Platonov V. N. The system of training athletes in the Olympic sport. General theory and its practical applications. Olympic literature; 2015. 770 p.

References

1. Vasyliuk, V., & Yarmoshchuk, O. (2020). A differentiated approach in the physical training of football players at the initial specialization stage. Bulletin of Kamianets-Podilskyi National University named after Ivan Ohiienko. Physical Education, Sports and Human Health, (18), 11-16. https://doi.org/10.32626/2309-8082.2020-18.11-16

2. Hryban, H.P., Filina, V.A., & Pylypchuk, P.B. (2023). Development of speed-strength abilities in senior school students through judo: Methodological recommendations. Zhytomyr: Zhytomyr State University named after I. Franko. 24 p.

3. Gurzhiy, O.S., & Porokhnyavy, A.V. (2020). Dictionary of terms and concepts in the discipline "Physical Education." Dnipro: Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs. 36 p.

4. Kostyukevich, V.M. (2007). Theory and methodology of training high-qualification athletes: Textbook. Vinnytsia: Planer. 273 p.

5. Pankratov, N.S. (2016). Development of physical qualities in athletes of power sports and martial arts. Scientific Journal of NPU named after M.P. Dragomanov, Issue 11 (81), 92-95.

6. Development of strength abilities in young men in power sports. Methodical instructions for the disciplines: "Physical Education," "Management of Professional Work Capacity" (for full-time students of all specialties of the University) / Compiled by O. Bezkorovainyi. Kharkiv: Kharkiv National University of Urban Economy named after O.M. Beketov; 2014. 68 p.

7. Svertnev, O.A., & Levchenko, M.M. (2018). Strength training as a means of developing physical preparedness in football players: Theoretical aspect. Poltava National Pedagogical University named after V.G. Korolenko. 172-180. Retrieved from http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/19483/1/47.pdf

8. Sopotnytska, O., & Vons, V. (2021). Means of developing speed-strength abilities in tennis players. Master's Scientific Bulletin, Issue No. 37, 16-18.

9. Yaroshyk, M.Ya. (2021). Physical qualities of a person. Strength as a physical quality of a person. Fundamentals of strength development methodology. Lviv State University of Physical Culture. 27 p.

10. Yasko, L., Iskra, U., & Pitenko, S. (2019). Improvement of strength abilities in qualified football players. Sports Science and Human Health, Issue No. 1 (1), 74-81.

11. Platonov, V.N. (2015). The system of training athletes in Olympic sport. General theory and its practical applications. Olympic literature. 770 p.

Размещено на Allbest.ru